Контракт як особливий вид трудового договору

Размещено на http://allbest.ru

Навчально-науковий інститут права та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Контракт як особливий вид трудового договору

Мельникова О.Д. Здобувачка вищої освіти 3 курс

Снісар В.Є. Здобувач вищої освіти 3 курсу

Бойко В.В. Здобувач вищої освіти 3 курсу

Науковий керівник: Діл і гул А.С.

Кандидат юридичних наук,

доцент кафедри цивільного права та процесу

Україна

Анотація

У статті розглянуто специфіку контракту в трудовому праві як особливого виду трудового договору. Особливий акцент зроблено на аналізі думок науковців стосовно цього питання, що дозволило зробити певні висновки. Зазначено, що в сучасних умовах контракт є ефективним інструментом регулювання відносин між роботодавцем та працівником, при цьому умови контракту можуть відрізнятися від звичайного трудового договору, але це не означає перенесення трудових відносин у сферу цивільного права. Поява контракту сприяє поглибленню індивідуального характеру праці, забезпечує більш чітке та повне регулювання умов праці та оплати, а також підвищення відповідальності працівника за виконання своїх обов'язків. Використання контракту для оформлення трудових відносин широко поширене в країнах з ринковою економікою, в тому числі і в Україні, де він закріплений у законодавстві.

Контракт у трудовому праві визначається як особливий вид трудового договору, де умови стосовно строку дії, прав та обов'язків сторін, умов матеріального забезпечення та організації' праці працівників, а також порядок розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін. Головна мета контракту полягає в створенні умов для самостійного прояву ініціативи працівника, з огляду на його індивідуальні здібності та професійні навички, а також в підвищенні взаємної відповідальності сторін та правового та соціального захисту працівника. Контракт є гнучкою формою регулювання трудових відносин, яка дозволяє встановлювати положення, не передбачені законодавством, створювати нові соціальні гарантії для працівників та впроваджувати нові режими організації праці.

Ключові слова: контракт, трудові відносини, роботодавець, працівник, трудовий договір.

Вступ

Постановка проблеми. Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен індивідуум має невід'ємне право на заняття працею, що означає здатність заробляти собі на прожиття завдяки праці, яку він обирає або приймає добровільно. Реалізація цього права працівниками здійснюється шляхом укладення трудового договору про працю, будь то на підприємстві, установі, організації або з фізичною особою, включаючи варіант укладання трудового договору у формі контракту.

Виникнення контракту як специфічної форми регулювання трудових відносин є реакцією на нечіткість та недостатню деталізацію змісту традиційних трудових договорів, які не враховують індивідуальних особливостей працівника, характер його діяльності та рівень професійної майстерності. контракт працівник трудовий право

Поява контракту стала одним зі способів зміцнення індивідуального характеру угоди про працю, забезпечивши більш чітке й повне регулювання умов праці та її винагороди, а також підвищила відповідальність за виконання працівником своїх обов'язків.

Укладання трудових угод через використання трудових контрактів стало загальнопоширеним явищем у країнах з розвинутою ринковою економікою. Контрактний найм, як нова форма правового регулювання набору, розподілу та ефективного використання персоналу на підприємствах будь -якої форми власності, закріплений у законодавстві України. Замість звичайного трудового договору, у деяких випадках, вибирається контракт, який за своєю суттю є видом трудової угоди, що надає більшу свободу в умовах угоди.

Написання контракту в письмовій формі дозволяє чітко визначити права та обов'язки сторін. Процес укладання контрактів регулюється статтею 21 Кодексу законів про працю України та низкою інших законодавчих актів, включаючи Постанову Кабінету Міністрів України "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" від 19 березня 1994 року № 170.

Згідно з цими актами, контракт визначається як особлива форма трудової угоди, в якій термін його дії, права та обов'язки сторін (включаючи фінансові), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, а також процедура припинення угоди, в тому числі досрочно, можуть бути визначені за згодою сторін. Незважаючи на те, що контрактний найм вже існує майже три десятиліття, ця форма реалізації права на працю все ще викликає обговорення та дискусії.

Ця стаття має на меті дослідити погляди науковців на питання контракту в трудовому праві як специфічної форми трудового договору і на основі отриманих даних зробити певні висновки.

Виклад основного матеріалу

Починаючи наше дослідження, наш перший крок буде розкриття юридичної природи трудового контракту, що міститься у статті 21 КЗпП України. Згідно з пунктом 3 цієї статті, сфера застосування контрактної форми трудового договору визначається законодавством України, тобто контракт може бути застосований лише для категорій працівників, передбачених законом. Контракт надає можливість якісно регулювати роботу працівників у ринкових умовах господарювання, підвищити рівень їхньої відповідальності та творчого підходу до роботи в умовах необхідності впровадження інноваційних засад у виробництві.

В Україні контрактна форма трудового договору була введена Постановою Кабінету Міністрів України «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» в 1994 році. Впровадження трудового контракту та наступне укладання трудових угод на його основі обумовлено бажанням роботодавців залучити до роботи найбільш кваліфікованих та компетентних працівників.

Деякі науковці визначають юридичну природу трудового контракту, розглядаючи його як один із видів строкового трудового договору. Наприклад, В. І. Прокопенко стверджує, що контракт є строковим трудовим договором, який може бути укладений на виконання як робіт з визначеним строком, так і на роботу з постійним або тривалим характером [1, c. 112]. Але такі погляди викликають сумнів, оскільки за загальним правилом строкові трудові договори укладаються лише у випадках, коли неможливо встановити трудові відносини на невизначений строк враховуючи характер роботи або умови її виконання.

Ознака строковості в контексті трудового контракту відкриває нові горизонти та підходи, які відрізняються від традиційних уявлень. Це не лише більший контроль з боку роботодавця над діяльністю працівників та можливість привернення енергійних і кваліфікованих фахівців на певний термін і таке інше. У трудовому контракті можуть бути включені додаткові підстави для його розірвання, додаткові механізми правової відповідальності, додаткові пільги, гарантії та компенсації, а також додаткове соціальне пенсійне чи медичне страхування, які не передбачені трудовим законодавством. Крім того, можливо розширення умов, прав та обов'язків, які встановлюються сторонами незалежно та мають обов'язковий характер [2, c. 30].

Протилежну думку представляє В. С. Венедиктов, який стверджує, що контракт не є власне строковим трудовим договором. Цікаво звернути увагу на пункт 2 статті 23 КЗпП України, що вказує на укладення строкового договору у випадках, коли не можливо встановити трудові відносини на невизначений строк враховуючи характер роботи або умови її виконання, або інтереси працівника, а також у інших випадках, передбачених законодавством. Отже, у відміну від строкового трудового договору, робота за контрактом, як правило, є постійною. Унікальність визначення терміну в контракті полягає в тому, що правові наслідки з його закінченням визначаються виконанням інших умов, які становлять зміст контракту, а також врахуванням волі сторін, вираженої у їх угоді. Зазвичай законодавство не встановлює або мінімальних, або максимальних термінів дії контракту, але вони вирішуються за угодою сторін контракту [3, c. 52].

Позиція, яку висловив С. М. Прилипко, варта уваги, оскільки він розглядає контракт як важливий регулятор трудових відносин і особливий тип трудового договору, який може включати умови щодо матеріального забезпечення, змісту роботи, відповідальності сторін та інше. Він підкреслює різницю між трудовим договором і контрактом, протиставляючи їх один одному [4, c. 3]. На думку Ю. Баранюка, контракт слід розглядати як самостійний, специфічний тип трудового договору. У відміну від традиційного строкового трудового договору, робота за контрактом, як правило, є постійною та творчою, а не тимчасовою. Встановлення строку обумовлене не характером виконуваних обов'язків, а конкретною, заздалегідь визначеною метою, яку треба досягти у певний період часу. Також варто відзначити, що трудовий контракт, як вид трудового договору, регулює не лише трудові відносини, але й різні аспекти, що з ними пов'язані, такі як надання працівникові житла, особистого транспорту, соціального забезпечення та інше. Саме трудовий контракт дає можливість врахувати та відобразити особливості методу правового регулювання в сфері праці в умовах ринкової економіки, визначити співвідношення між централізованим та договірним регулюванням умов та змісту праці працівників [5, c. 83].

С. М. Прилипко вважає, що юридичний статус осіб, які працюють за контрактом, значно відрізняється від статусу працівників, що діють у межах трудового договору. Отже, трудовий контракт представляє собою окрему форму угоди про працю, хоча має свої відмінності від традиційного трудового договору. Відзначається, що основна різниця між контрактом і звичайним трудовим договором полягає в співвідношенні між нормативним та угодним регулюванням трудових зв'язків. У трудовому договорі умови праці та матеріального забезпечення зазвичай встановлюються нормативно-

правовими актами, а у контракті домінує угодне регулювання умов праці, а також аспектів, що стосуються соціально-побутової сфери. Сторони обговорюють широкий спектр питань, включаючи обсяг і якість виконуваної роботи, термін дії контракту, права та обов'язки сторін, умови оплати, припинення та розірвання контракту, а також соціально-побутові аспекти, необхідні для виконання узятих на себе зобов'язань, з урахуванням особливостей роботи та фінансових можливостей роботодавця [6, с. 29].

Важливі умови трудового контракту включають:

1) Повне найменування та реквізити сторін контракту (роботодавця та працівника).

2) Назва посади (кваліфікаційного розряду) та строк дії контракту.

3) Обсяги пропонованої роботи, вимоги до якості та строків її виконання.

4) Права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін.

5) Умови оплати, матеріального забезпечення й організації праці.

6) Режим робочого часу та часу відпочинку.

7) Соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання зобов'язань, з урахуванням специфіки роботи та фінансових можливостей роботодавця.

8) Підстави припинення та розірвання контракту.

9) Зобов'язання роботодавця щодо компенсації моральної та матеріальної шкоди у разі дострокового розірвання контракту: працівником - за невиконання або неналежне виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених контрактом; роботодавцем - за підстави, не передбачені законодавством та контрактом [7, c. 15].

У навчальному посібнику під редакцією В. В. Жернакова докладно виділяються різниці між трудовим контрактом та трудовим договором. Серед них зазначаються:

1) Більша індивідуалізація й конкретизація взаємних прав та обов'язків працівника й роботодавця.

2) Укладення контракту виключно в письмовій формі.

3) Визначення сфери дії контракту законом.

4) Визначення й уточнення прав, обов'язків і відповідальності сторін, а також умов матеріального забезпечення та умов праці конкретного працівника.

5) Можливість визначення додаткових підстав розірвання контракту.

6) Можливість в контракті передбачити відшкодування конкретної моральної шкоди [8, c. 95-96].

С.О. Сільченко висловлює подібну думку, акцентуючи увагу на ознаках, які відрізняють трудовий контракт від інших видів трудових договорів. Він підкреслює, що трудовий контракт представляє собою форму індивідуально- договірного регулювання трудових відносин, а також інших, що пов'язані з виконанням сторонами прийнятих зобов'язань. За словами Сільченка, зміст контракту має бути значно більш широким порівняно з іншими видами трудових договорів. Контракт не лише встановлює трудові відносини, але й визначає їх зміст, сприяючи при цьому задоволенню специфічних інтересів роботодавця і працівника. Контракт націлене на забезпечення реалізації особистих, індивідуальних інтересів, які, отримуючи певну фіксацію і визнання, перетворюються на суб'єктивні права. Контракт встановлює спеціальні заходи забезпечення виконання прийнятих на себе сторонами зобов'язань, які не є притаманними іншим видам трудових договорів [9, c. 83-85].

Згідно з висновками Н. О. Мельничука, поява контракту була спричинена тим, що трудові договори не враховують особистих якостей працівника, специфіки його діяльності та професійних характеристик. Саме контракт базується на договірному регулюванні трудових відносин [10, c. 190].

Відповідно до Положення про порядок укладання контракту при прийнятті на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року за № 170, контракт повинен спрямовуватись на ініціативність, самостійність, індивідуальність, професіоналізм працівника, підвищення відповідальності сторін та захищеності працівника [11]. Правознавці підкреслюють, що трудовий контракт визначається як регулятор не лише трудових відносин, а й відносин, тісно пов'язаних з трудовими, охоплюючи ширше коло відносин, ніж трудовий договір [1 2, c.28].

Висновки

Узагальнюючи наведене, можна стверджувати, що в сучасних умовах економічного розвитку контракт є ефективним інструментом регулювання юридичних відносин із таким ключовим учасником трудового права, як працівник. Процедура укладення трудового контракту з працівником може включати певні умови, що відрізняються від звичайного трудового договору, що робить неможливим віднесення сфери трудових відносин до цивільного права.

Трудовий контракт, згідно з трудовим правом, є специфічним видом трудового договору, в якому строк дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (включаючи матеріальну), умови матеріального забезпечення і організації праці працівників, а також умови розірвання трудового договору, включаючи дострокове припинення, можуть бути встановлені за згодою сторін. Він спрямований на створення умов для розвитку ініціативи та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички, сприяючи підвищенню взаємної відповідальності сторін та забезпечуючи їх правову та соціальну захищеність. Слід також зазначити, що контракт є гнучкою формою регулювання трудових правовідносин і може забезпечувати їх достатню гнучкість, дозволяючи встановлювати положення, які не передбачені законодавством, створювати нові соціальні гарантії для працівників, встановлювати нові форми організації праці та інші важливі аспекти.

Список використаних джерел

[1] Трудове право України: підручник (за ред. проф. О. М. Ярошенко). Харків: Вид-во 2022. - 376 с.

[2] Трудове право України: навчальний посібник / кол. авторів; за ред. В. О. Кучера. - Львів: ЛьвДУВС, 2017. - 564 с.

[3] Трудове право України [текст] підручник / За загальною редакцією М.І. Іншина, В.Л. Костюка, В.П. Мельника. Вид. 2-ге, перероб. і доп. - Київ: Центр учбової літератури, 2016. - 472 с..

[4] Трудове право України: Підручник / В.І. Щербина, А.М. Соцький. Чернівці: Технодрук, 2021.552 с.

[5] Чанишева Г. І. Трудове право України : навчально-методичний посібник / Г. І. Чанишева. - Одеса: Фенікс, 2022. - 282 с.

[6] Зінченко Ю. В. Щодо перспектив застосування контрактної форми трудового договору з працівниками банку. Підприємництво, господарство і право. 2014. № 8 (224). С. 28-31.

[7] Трудове право України : підручник / за ред. проф. О. М. Ярошенко. - Харків, 2022. - 376 с.

[8] Бурчак, А. Ю., Почанська О. С., Трофименко М. С. Електронна форма трудового договору в контексті реформування законодавства про працю. Підприємництво, господарство і право. 2019. №1. С. 84-89

[9] Римар Б. А. Форма трудового договору у сучасному законодавстві про працю . Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку держави та права в умовах євроінтеграції : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (20 травня 2016 р., м. Одеса) : у 2 т. Т. 1 / відп. ред. М. В. Афанасьєва. Одеса : Юридична література, 2016. С. 503-505.

[10] Наньєва М. І. Укладення трудового договору з дистанційними працівниками за законодавством України. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2019 № 38. С. 106-108.

[11] Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору : Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. 189 № 170. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0084-94 ( дата звернення 27.03.2024)

[12] Трудове право України : навчальний посібник. -- Львів : «Галицька видавнича спілка», 2022. -- 312 с.

Размещено на Allbest.ru