Євроінтеграційні процеси в Україні: державно-управлінський аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Євроінтеграційні процеси в Україні: державно-управлінський аспект

Вступ

В умовах сучасного економіко-політичного вибору України, євроінтеграція виступає означенням прагнення держави до отримання повноправного членства у Європейському Союзі. Модель участі держави у даному процесі можна означити посередництвом виступу Президента України, який наголосив, що гіпотетичне членство України в ЄС -- свідомий вибір громадянського суспільства та влади, а завданням є рівноправна участь держави в об'єднанні європейських країн. Цінності, статус та зміна державно- управлінських пріоритетів -- цільові програми, на які в процесі євроатлантичного партнерства повинна звертати увагу Україна.

Потрібно відзначити, що адаптація вітчизняного законодавства до законодавства Європейського Союзу -- лише субелемент інтеграційно-європейських процесів в системі права України. Не менш важливим є аспект нівелювання колізійності та недостатньо компетентного нормопроєктування. Законодавчі акти та їх нормативи мають бути прозоро-законними, відповідати Конституції та утверджувати людське життя, здоров'я та благоденство найвищою соціальною цінністю (зазначена норма відсилає до положення ст. 3 Конституції України та демократичних європейських підходів).

Питання євроінтеграційних процесів в Україні та їх взаємозв'язок із процедурними підходами державного управління є предметом дослідження багатьох науковців. Найдоцільніше виділити науковий доробок К. Савчука, І. Яковюка, Ю. Волошина, М. Кордона, І. Матюшенко, С. Беренди, В. Рєзнікова та інших.

Мета роботи -- дослідження аспектної складової євроінтеграційних процесів в Україні з точки зору державотворення та управлінсько-політичної техніки і стратегії.

Виклад основного матеріалу

Стратегія Європейської інтеграції для України -- реалізатор її політичних прагнень та управлінського потенціалу. У цьому контексті слушно згадати висловлювання міністра закордонних справ Д. Кулеби, котрий наголосив на інтенсивності та динамізмі діалогу Україна-ЄС.

Інтеграція внутрішньої економіки у відповідності із приписами відкритих ринків Європи -- номер один у порядку денному вітчизняних державно-реформаторських процесів. Потрібно відмітити, що у лютому 2021 року Уряд України визначив певний строк -- у 10 років -- за час якого мають вирішитися процедурно-політичні аспекти повноправного членства України у Європейському Союзі. Таким чином, різниця між гіпотетичними та реальними атрибутами євроатлантичної інтеграції полягає у формуванні безпечного та сучасного стану охорони людського волевиявлення та налагодження зовнішньоекономічних зв'язків в Україні [1].

Важливим аспектом інтеграції з ЄС в Україні виступає не лише внутрішньополітичне, але й сусідньоєвропейське визнання нашої держави. Наприклад, виконання вітчизняних реформ підтримує Литва: екс-прем'єр А. Кубілюс започаткував ініціативу «Україна - 2027», метою якої визначив об'єднання навколо державотворчих трансформацій у державі-кандидаті до Європейського співтовариства. Перспективність вступу України до ЄС на повноцінній основні відмітив посол Литви в Україні В. Сарапінас. Саме 2027 рік, за його словами, може стати «датою X», коли Україну буде оголошено кандидатом на вступ до ЄС під час голосування Ради ЄС.

Необхідно відзначити, що даний план має двосторонній характер. В. Сарапінас підкреслює, що його втілення є можливим за двох умов: перша -- сумлінне виконання Україною означених реформ на засадах відкритості та рішучості; друга -- повноцінне сприяння Європейським Союзом у реалізації Україною євроатлантичного курсу, що був ідеологічно сприйнятий у 2014 році [2].

Варто наголосити, що Європейське співтовариство приділяє неабияку увагу питанням інтеграції України з Європейським Союзом. Промовистою виглядає позиція Верховного представника ЄС із зовнішньої політики й політики безпеки Ж. Борреля, який відмітив, що партнерство між Україною та Європою -- одне з найбільш важливих та всеохоплюючих, що загалом були укладені Європейським співтовариством [3].

Одночасно, забезпечення Україною вимог та умов, закладених в Угоді про асоціацію, виступає найефективнішим способом забезпечення євроінтеграції. Подібної думки притримуються у Європарламенті. Так, доповідачем з питань України М. Талером було відзначено стратегічну важливість нарощування політико-правового співробітництва у даній сфері. Проте, багато питань Європейського співтовариства пов'язані із дієвістю та сумлінністю реформаторської політики. Попри це, Європейський Союз сконцентрований на безперебійному наданні фінансово-технічної та експертної підтримки України протягом довготривалого періоду часу [4].

Саміт Україна - ЄС у жовтні 2020 року та Рада асоціації Україна -- ЄС від 11.02.2021 р. дали змогу виокремити деякі проблематичні та позитивні державно-управлінські аспекти євроінтеграції в Україні. Зокрема, до негативних було віднесено ситуацію із визнанням Конституційним судом України неконституційними норм антикорупційного законодавства та відсутність чітких і вимірних критеріїв контролю за сільськогосподарською галуззю виробництва та продуктами харчуванням загалом. В той же час, до позитивних зрушень віднесли: нарощування торгового потенціалу на засадах двосторонності, політику державно-управлінської децентралізації, реформи у сфері банківської та земельної справи.

Логічно відзначити, що процесні аспекти вступу України до Європейського Союзу -- питання багатоаспектне. Через це, дану процедуру потрібно розглядати через призму національного та європейського державного управління. У останньому, на думку раніше згаданого А. Кубілюса (нині - депутат Європейської народної партії), є багато колізійних протиріч щодо втілення та предметної реалізації ідеалів «Східного партнерства», запровадження котрого у Європі викликає багато питань щодо його компетентності.

З позиції державно-управлінських євроінтеграційних прагнень, для України важливо побудувати політичну систему, основами котрої стануть законність, правове та юридичне верховенство, антикорупційне законодавство. Схожої думки притримується угорський депутат А. Ара-Ковач. Він наголошує, що стратегічне партнерство між Україною та ЄС -- спосіб посилити санкції проти країни - агресора та перевести процеси вітчизняного урядування на новий, євроорієнтований щабель.

Необхідно відзначити, що процес інтеграції з правом та політикою Європейського співтовариства є кропітким та багатоскладним: такий висновок дозволяє зробити відповідний розділ «Євроінтеграція» на офіційному сайті Кабінету Міністрів України. Структурно, даний концептуальний рух включає такі підрозділи, як: виконання Угоди про асоціацію; Східне партнерство; співробітництво із Радою Європи; Угода про асоціацію; фінансова підтримка та технічна допомога; експортування в ЄС; наближення законодавства України до права ЄС; програми та агентства ЄС; безвізовий режим: міфи та реальність. Варто детальніше зупинитися на найважливіших з них [5].

Таким чином, виконання Угоди про асоціацію передбачає, перш за все, реалізацію планових заходів «Україна-ЄС». У даному контексті, застосовною виступає постанова Кабінету Міністрів України «Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» № 1106 від 25.10.2017 (у редакції від 18.09.2020). Необхідно акцентувати увагу на стратегічно-політичній та соціально-економічній важливості Угоди про асоціацію для державно-управлінського апарату України. У документі фігурують поняття «політична асоціація» та «економічна інтеграція», що дозволяє говорити про спрямованість на впровадження реформаторської політики. Економічне становище України здатне отримати підтримку від ЄС шляхом впровадження зони вільної торгівлі (переміщення товарів, послуг, капіталів) та робочої сили. Пріоритетне завдання -- входження вітчизняної економіки до спільного ринку ЄС [6].

Для стратегічного партнерства між Україною та ЄС надважливим є функціонування профільних двосторонніх органів. До таких організацій, відповідно до ст. 461 - 469 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і підрозділу «Двосторонні органи асоціації Україна-ЄС», віднесено Раду асоціації, Комітет асоціації, підкомітети, Парламентський комітет асоціації, Платформу громадянського суспільства. Окрім цього, активний політико-соціальний діалог «Україна-ЄС» забезпечується шляхом проведення самітів за участю Президента України та керівництва країн-членів Європейського співтовариства. Приклади подібної взаємодії були окреслені вище [7].

Державно-управлінський аспект євроінтеграційних перетворень в Україні виражено також у зовнішньому контролі за виконанням Угоди. Так, Рада асоціації моніторить, контролює та переглядає процедурні аспекти виконання документу. Поміж тим, до компетенції органу віднесено розгляд міжнародних питань із значним обопільним суспільно-політичним інтересом.

В свою чергу, Комітет асоціації є похідним від Ради асоціації органом, де право голосу є рівним та почерговим - між представником України та, відповідно, представником ЄС. До складу органу входять вищі посадові особи, що дозволяє говорити про контрольно-виконавчий аспект приписів Угоди про асоціацію на рівні урядування в Україні. Підкомітети є допоміжним органом, про що свідчить положення ст. 466 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Поруч із тим, Парламентський комітет асоціації є відповідальним за форумне забезпечення засідань та обмін думками між членами Верховної Ради України та Європарламенту. Платформа громадянського суспільства реалізує державну політику щодо питань інформування про виконання Угоди та визначення її статусної ролі у євроатлантичних процесах.

На рівні державотворення, функціонування євроатлантичних процесів в політико-владному апараті України забезпечує постанова Уряду «Питання підготовки та проведення засідань окремих двосторонніх органів асоціації між Україною та ЄС» № 700 від 10.12.2014 (у редакції від 02.04.2019). Зокрема, документом визначено порядок членства представників Кабінету Міністрів України у Раді асоціації. Водночас, до складу Комітету асоціації від України входять заступники міністрів з питань євроінтеграції, Торговий представник України та інші представники, що є компетентними (повноважними) у питаннях виконання Угоди про асоціацію [8].

Важливим політико-урядовим інструментом, що координує державно-управлінську специфіку Європейської інтеграції в Україні, виступає створена Єврокомісією 10.04.2014 «Група ЄК з підтримки України». Даний концепт визначає стратегічно-координаційний аспект співпраці між вітчизняними органами та Європейським Союзом щодо виконання Угоди про асоціацію. Контекстну роль відіграло формування основних завдань Групи (спільно із Україною) у 2015 році. Зокрема, до них було віднесено: забезпечення реформ на секторальному рівні та фінансово-економічне сприяння реалізації Угоди про асоціацію; співробітництво із урядовими установами та громадянським суспільством України; підвищення ролі Делегації ЄС в Україні, служб Європейської комісії та Європейської служби зовнішніх дій [9].

Окрім того, варто звернути увагу на інформаційно-аналітичну систему «Пульс угоди», що була розроблена Урядом України у 2017 році. Даний ресурс визначає ступінь виконання Угоди про асоціацію у відсоткових показниках. Заходи розподіляються за групами та завданнями, сумарна кількість -- близько восьми тисяч. Керівним нормативним документом виступає раніше згадана постанова Кабінету Міністрів України № 1106 від 25.10.2017 (у редакції від 18.09.2020). Заходи владних акцій на виконання Угоди про асоціацію мають чотири статуси: «виконано», «у зоні ризику», «прострочено», «не оцінено». Верифікацію виконаних заходів здійснює Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України [10].

Потрібно зауважити, що виконавчий прогрес євроінтеграційних заходів в Україні за системою «Пульс угоди» ділять на два підвиди: поточний та загальний. Перша категорія відображає ступінь виконання річних завдань у відсоткових показниках (календарний рік). Друга -- статистично-динамічні показники, що дозволяють визначити прогресивні тенденції у виконанні Угоди про асоціацію, починаючи із 2014 року і дотепер. Відповідальними за моніторинг органами є Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України та інші органи державної влади: НБУ, НАБУ, СБУ тощо [11].

Водночас, процеси Європейської інтеграції в Україні на урядово-державницькому рівні було б складно втілити без фінансово-технічної допомоги від ЄС. Так, на період 2014-2020 р. за повідомленням Єврокомісії від 05.03.2014 пакет фінансових заходів Європейського співтовариства щодо підтримки України склав 11 млрд. євро. Задля забезпечення виконання Угоди про асоціацію, 13.05.2014 між Україною та ЄС було підписано Угоду про фінансування контракту для України з розбудови держави. В рамках її виконання, Європейський Союз передав кошти у безповоротне користування задля вирішення поточних економіко-фінансових проблем, та окремо -- фінансову підтримку задля забезпечення реформ, пов'язаних із укладеною Угодою про асоціацію [12].

Варто згадати про двосторонні програми сталого розвитку, які є частиною реалізації державно-управлінської євроінтеграційної стратегії в Україні: Європейський інструмент сусідства та партнерства (далі -- ЄІСП); Інструмент співробітництва з ядерної безпеки (далі -- ІСЯБ); Інструмент TAIEX. ЄІСП передбачає надання технічної допомоги, бюджетних асигнувань та програм прикордонного співробітництва, зареєстровані та реалізовані через Мінекономіки. ІСЯБ пов'язаний із наданням допомоги у сфері безпечної роботи АЕС, впровадження програми «RODOS» у Інформаційному центрі та Аварійно-технічному центрі України. TAIEX підвищує професійну компетентність державних діячів у сфері імплементації права ЄС, інкорпорації та систематизації вітчизняного законодавства до мірил, котрими користуються країни-члени Європейського співтовариства під час процедури нормопроєктування [13].

На Рис. 1 представлено сучасний стан євроінтеграційних процесів в Україні з точки зору державного управління.

Рис. 1. Державно-управлінський аспект євроінтеграції в Україні

Окрім іншого, Україна докладає зусиль до гармонізації вітчизняних державно-управлінських процедур у галузі екологічного регулювання навколишнього природного середовища (далі -- НПС). На виконання підходів Європейського співтовариства, реалізовується Директива 2011/92/ЄС, що визначає ступінь оцінки державно-приватних проєктів на НПС, Директива 2008/98/ЄС про відходи, Директива 2003/87/ЄС про процесні аспекти торгівлі викидами парникових газів у межах ЄС. Частиною Угоди про асоціацію передбачено виконання державою зазначених вимог. Згідно ресурсу «Пульс угоди», у галузі «НПС та цивільний захист» Україна виконала власні зобов'язання на 53% [14].

Попри значний процедурно-управлінський поступ та ентузіазм у досягненні поставлених Європейською інтеграцією цілей, однією із основних проблем України залишається боротьба з корупцією. Європарламент переконаний, що олігархи чинять тиск на орієнтовану на реформи більшість у Верховній Раді України, таким чином уповільнюючи хід виконання Угоди про асоціацію. При цьому, Національне агентство із запобігання корупції (НАЗК) та Національне антикорупційне бюро (НАБУ) вважаються досить ефективними та прозорими інституціями в країні. Поруч із тим, судова влада та система судоустрою, за переконанням Європарламенту, підлягає реформації задля посилення довіри від громадянського суспільства та утвердження категорій законного правосуддя. Потребує також удосконалення на засадах євроінтеграції та застосування сучасних управлінських концепцій політика державного регулювання окремих галузей економіки та соціального розвитку [15-19].

До основних концептуально-стилістичних постулатів, закладених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, окрім вищеназваних, потрібно додавати модернізацію та вдосконалення енергетичних потужностей із подальшим пристосуванням електроенергетики України до стандартів країн-членів ЄС; розвиток енергетичного ринку та його експансія шляхом проведення реформ і слідування нормам Договору про заснування енергетичного співтовариства 2005 р.; заохочення інвестицій та кооперація із Європейським інвестиційним банком, Європейським банком реконструкції та розвитку в межах окреслених програм.

Висновки

Аналіз євроінтеграційних процесів в Україні з точки зору державного управління дозволяє зробити акцент на їх розгалуженості та комплексності. Функціонування двосторонніх спеціалізованих організацій у межах Угоди про асоціацію між Україною та ЄС створює карт-бланш для впровадження аспектів урядування, що впроваджують більш прозоре, безпечне та сучасне інформаційно-політичне суспільство (за нормативами та приписами ЄС). Наявність внутрішньодержавного моніторингу та контролю за виконанням євроінтеграційних процедур шляхом запуску онлайн-ресурсу «Пульс угоди» дозволяє говорити про визначеність стратегічного планування Уряду України щодо співробітництва із Європейським співтовариством та подальшими перспективами повноправного членства у ЄС.

євроінтеграційний державотворення управлінський

Список використаних джерел

1. Потіха А. «Україна -- ЄС: підсумки засідання Ради асоціації та перспективи внесення змін до Угоди про асоціацію»: Центр досліджень соціальних комунікацій НБУВ, 2021

2. «ЄС може визнати Україну кандидатом на вступ у2027 році, -- посол Литви: Рубрика

3. «Рада асоціації Україна -- ЄС: головні результати зустрічі у Брюсселі»: Deutsche Welle

4. «Європарламент про асоціацію з Україною: успіхи попри тривожні сигнали»: Deutsche Welle

5. «Європейська інтеграція»: офіційний веб-сайт Кабінету Міністрів України (Урядовий портал: єдиний вебпортал виконавчої влади України)

6. «Виконання Угоди про асоціацію»: офіційний вебсайт Кабінету Міністрів України (Урядовий портал: єдиний веб-портал виконавчої влади України)

7. ПКМУ «Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» № 1106-2017-п від 25.10.2017 (у редакції від 18.09.2020 р.) // Відомості Верховної Ради

8. ПКМУ «Питання підготовки та проведення засідань окремих двосторонніх органів асоціації між Україною та ЄС» № 700 від 10.12.2014 р. (у редакції від 02.04.2019 р.) // Відомості Верховної Ради

9. «Група підтримки України»: офіційний веб-сайт Кабінету Міністрів України (Урядовий портал: єдиний веб-портал виконавчої влади України)

10. «Система моніторингу виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС»: офіційний веб-сайт Кабінету Міністрів України (Урядовий портал: єдиний веб-портал виконавчої влади України)

11. «Пульс угоди: моніторинг реалізації плану заходів з виконання Угоди»: Україна -- Європа (Кабінет Міністрів України)

12. Яковюк І. Правові основи європейської інтеграції та її вплив на державно-правовий розвиток України: канд. дис. 12.00.01/ 12.00.11 -- 392 с.

13. «Фінансова підтримка та технічна допомога»: офіційний веб-сайт Кабінету Міністрів України (Урядовий портал: єдиний веб-портал виконавчої влади України)

14. «Переваги та недоліки Угоди про асоціацію між Україною та ЄС: Юридична газета Online (за ред. В. Каргової та О. Чижика)

15. «Дієвість реформ в Україні прямо залежить від боротьби з корупцією -- проєкт доповіді ЄП»: Укрінформ

16. Марушева О.А. Загальні підходи до нормативноправового регулювання соціально-економічних відносин у будівництві в контексті публічного адміністрування. Членство в ВТО: перспективы научных исследований и международного рынка технологий: 2018рік: матеріали заруб. міжнарод. наук.- практ. конф., 17-19 жовтня 2018 р. Йорданія: Регіональна Академія Менеджменту, 2018. С. 162-164.

17. Марушева О.А. Застосування сучасної управлінської концепції lean-construction у будівництві. Правові аспекти публічного управління: теорія та практика: 2018 рік: матеріали 10 наук.-практ. конф., 13 грудня 2018 р. Дніпро: Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при президентові України, 2018. С. 136-138.

18. Непомнящий О.М. Формування ефективних територіальних громад в Україні та європейських країнах [Текст] / Орлова Н.С., Ільїна А.О., Дєгтяр О.А. Непомнящий О.М. та ін. // Детермінанти розвитку публічного управління та адміністрування в Україні: колективна монографія за заг. ред. Н.С. Орлової. - Київ: ВД «Освіта України», 2020. - С. 75-96.

19. Непомнящий О.М. Адаптація українського законодавства до кращих європейських практик регулювання будівництва / О.М. Непомнящий, О.А. Дегтяр // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2018. - № 4. - С.133 -137.

Размещено на Allbest.ru