Класифікація механізмів протидії корупції в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація механізмів протидії корупції в Україні

Пось Андрій Анатолійович

аспірант Навчально-наукового інституту права Сумський державний університет, Україна

Науковий керівник: Кобзєва Тетяна Анатоліївна

доктор юридичних наук, професор кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки Навчально-наукового інституту права Сумський державний університет, Україна

Актуальність. Корупція є проблемою світового масштабу. Кожна демократична, правова держава бореться із цим антисоціальним явищем за допомогою спеціальних правових механізмів. В деяких європейських країнах рівень корупції є мінімальним, до чого прагне і наша держава, тому актуальність обраної тематики зумовлена необхідністю дослідження та вивчення ефективних закордонних програм запобігання та протидії корупції, за допомогою яких Україна надалі, за умови правильного запозичення іноземного досвіду, матиме можливість напрацювати конструктивні та дієві методи боротьби з однією з основних проблем суспільства.

Метою наукової роботи є дослідження інституту протидії корупції в Україні загалом, та її механізмів зокрема.

Виклад основного матеріалу. Поняття державної антикорупційної політики не визначено у Законі України "Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 рр." [1], що є суттєвим недоліком.

В Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 р. № 1688-р наведено визначення антикорупційної політики.

Антикорупційна політика - це комплекс правових, економічних, освітніх, виховних, організаційних та інших заходів, спрямованих на створення системи запобігання та протидії корупції і усунення причин її виникнення [2]. протидія корупція правовий

Метою антикорупційної політики є зниження рівня корупції та забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян та суспільства від її негативних наслідків. Демократичні перетворення, що нині відбуваються в Українській державі, супроводжуються складними процесами реформування політичних, економічних і правових відносин. Однією з найважливіших складових цього вкрай непростого процесу є запобігання та протидія корупції.

Недоліки актуалізували необхідність ухвалити новий стратегічний документ, який би комплексно підійшов до розв'язання проблеми, визначив чіткі цілі, часові рамки й засоби їх досягнення, а також поєднав антикорупційні реформи з іншими, зокрема такими як судова реформа, реформа органів правопорядку, публічної служби, адміністративна тощо. Таким документом покликана стати нова Антикорупційна стратегія. Ухвалені антикорупційні закони - це базові документи, які містять основні принципи як оголосити війну корупції та виграти її.

Ці закони були розроблені та впроваджені в життя на підставі, зокрема, рекомендацій Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO); антикорупційних рекомендацій Плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС; рекомендацій Європейської комісії "За демократію через право" (Венеціанської комісії); пропозицій програми SIGMA. Указані рекомендації, у свою чергу, ґрунтуються на ключових міжнародних актах антикорупційного спрямування, більшість яких ратифіковано Україною. Так, згідно зі ст. 5 і 6 Конвенції ООН проти корупції від 31 жовтня 2003 р. держави-учасниці повинні розробляти й здійснювати ефективну скоординовану політику щодо протидії корупції та утворити з цією метою спеціально уповноважений орган (органи) [3].

Революційні зміни мають на меті комплексне реформування системи протидії корупції, відповідно до міжнародних стандартів та успішних практик іноземних держав і гармонізують законодавство України з європейськими стандартами. Така стратегія реформи відповідає зобов'язанням, проголошеним Україною в Угоді про асоціацію з ЄС. Ця Стратегія мала на меті розв'язати назрілі в українському суспільстві корупційні проблеми, враховуючи численні міжнародні рекомендації.

Окремим напрямом антикорупційної реформи, визначеної Стратегією, є створення самостійного органу, який здійснював би оперативно-розшукову діяльність і досудове розслідування в кримінальних корупційних правопорушеннях. Правове підґрунтя для формування такого органу створив Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України" [4].

Антикорупційне бюро - це слідчий правоохоронний орган із повноваженнями здійснювати процесуальні, слідчі дії та оперативно- розшукову діяльність. Це, швидше, каральний орган. Його функції - збирати докази щодо можливої причетності до корупційних злочинів високопосадовців. Подібні структури існують також і в США, Польщі, Франції, Сінгапурі, Ізраїлі, Індії.

Створення органу, який би займався боротьбою з корупцією, була однією з вимог ЄС до України для отримання безвізового режиму. У Євросоюзі вважають, якщо є проблема, значить, має бути й установа.

Доцільно акцентувати увагу на появі в національному правовому полі, крім органу протидії корупції, яким є бюро, також і органу запобігання корупції. Таким органом є Національне агентство з питань запобігання корупції. Національне агентство з питань запобігання корупції - центральний орган виконавчої влади України зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізацію державної антикорупційної політики [5].

В Україні створенні паралельні органи з протидії корупції, і неминуча конкуренція цих органів становить загрозу для ефективної боротьби з нею. Фахівці в боротьбі з корупцією також наголошують, що однієї державної програми для подолання корупції недостатньо, необхідно щоб суспільство продовжувало активно контролювати та моніторити діяльність влади. Дослідження, яке Transparency International провело в Україні, виявило, що найактивнішу роль у протидії корупції в державі відіграє громадянське суспільство.

Зменшення рівня корупції до безпечного в Україні можливе лише за умови вивчення та втілення в життя закордонного досвіду боротьби з цим негативним явищем, насамперед успішно діючих в інших країнах політичних, правових та організаційних механізмів подолання корупції. Вивчення закордонних програм, що на практиці довели свою ефективність, являє собою величезні перспективи для запозичення позитивного іноземного досвіду, особливо за відсутності власного реально діючого механізму протидії корупції.

Стратегічною метою антикорупційної політики є протидія корупції на всіх рівнях шляхом підвищення прозорості діяльності державних органів, додержання прав і свобод людини й громадянина, створення умов для розвитку економіки, забезпечення європейських соціальних стандартів і добробуту населення, зниження рівня корупції в Україні та усунення причин і умов, що її обумовлюють, відкритості та гласності при прийнятті рішень і оприлюдненні їх в засобах масової інформації, проведення громадського опитування та обговорення перед їх прийняттям.

Перший крок на цьому шляху зроблено - створено правовий механізм, який відповідає міжнародним стандартам та ефективно працюватиме в умовах української юридичної системи в умовах сьогодення. Новації антикорупційного законодавства говорять про позитивні зрушення на шляху до декорумпізації українського суспільства.

Список використаних джерел

1. [1] Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 рр." : Закон України від 14.10.2014 № 1699 VII. URL : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1699-18#Text (дата звернення 02.05.2022).

2. [2] Засади антикорупційної політики: Додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 р. № 1688-р. URL : https://www.kmu.gov.ua/npas/2432 84567 (дата звернення 20.03.2022).

3. [3] Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003 № 995_с 16. URL : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_c16#Text (дата звернення 02/05. 2022).

4. [4] Про національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14.10.2014. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1698-18#Text (дата звернення 05.05.2022).

5. [5] Про запобігання корупції : Закон України від 14.10.2014. URL : https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/1700-18#Text (дата звернення 03.05.2022).

Размещено на Allbest.ru