Системний підхід дослідження феномену інформація в державному управлінні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Системний підхід дослідження феномену інформація в державному управлінні

Ситник Г.П.

Доктор наук з державного управління, професор, завідувач кафедри глобальної та національної безпеки, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

Бондар В.Т.

Доктор філософії, доцент кафедри економіки, підприємництва, менеджменту, економічний факультет, Київський міжнародний університет, м. Київ, Україна

Орел М.Г.

Доктор наук з державного управління, професор кафедри євроінтеграційної політики, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

Мета статті полягає у з'ясуванні сутності феномену інформація на основі методології державного управління і значимості системного підходу, виходячи з цього - формулюванні авторського визначення терміну інформація. Комплексно проаналізовано основні підходи до розуміння феномену інформація крізь процес зміни парадигм. На прикладі обговорення методології державного управління та системної методології як її ядра, виокремлено наукове підґрунтя й методологічну складову дослідження інформації як об'єкта сфери державного управління. Встановлено і порівняно визначальні характеристики інформації та особливості її трактування в вітчизняному законодавстві, показано пов'язані з цим смислові категорії. Через усвідомлення потенціалу принципу системності як методологічної складової, підкреслено особливість інформації - феномену суспільного, явища соціального, складника інформаційного середовища. Відзначено та обґрунтовано основу утворення системи у сфері державного управління завдяки властивостям інформації як її системоутворювального фактора у досягненні державою головної цілі. Наукова новизна статті полягає у тім, що на прикладі застосування системного підходу в сфері державного управління вперше продемонстровано характерні властивості інформації, запропоновано визначення цього поняття. Авторське осмислення однієї з характеристик інформації як системоутворювального фактора - у руслі парадигмальних історико-правових і філософських аспектів, доповнює спектр проявів цього феномену. Практична значимість статті пов'язана з можливістю подальшого дослідження її основних положень й висновків у теоретичному напрямі при розробці методичних рекомендацій з проблематики всебічного розкриття феномену інформації, впровадження їх у навчальний процес, а також управлінську діяльність ключових стейкхолдерів передусім сектора безпеки, владних органів з регулювання інформаційного середовища, цифрового та медіа простору. Тип статті - теоретична. Ключові слова: інформація; методологія державного управління; системний підхід; системоутворювальний фактор; система національної безпеки.

SYSTEMATIC APPROACH TO RESEARCH THE PHENOMENON OF INFORMATION IN PUBLIC ADMINISTRATION

Hryhorii Sytnyk

Doctor of Public Administration, Full Professor, Head at the Department of Global and National Security, Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, T aras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

Volodymyr Bondar Doctor of Philosophy, Associate Professor at the Department of Economics, Business, Management, Kyiv International University, Kyiv, Ukraine

Maria Orel

Doctor of Public Administration, Professor at the Department of Euro-Integration Policy, Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

The purpose of the article is to clarify the essence of the phenomenon of information on the ground of the methodology of public administration and the importance of a systematic approach, based on this - to formulate of the author's definition of the term information. There, it comprehensively analyzes the basic approaches to understanding the phenomenon of information in the process of paradigm transformation. On the example of discussing the methodology of public administration and systemic methodology as its major component, the scientific basis, and the methodological component of information research as an object of public administration are distinguished. The relatively defining char-acteristics of information and the peculiarities of its interpretation in domestic legislation have been established, and the semantic categories related to it are shown. Through the awareness of the potential of the principle of systematicity as a methodological component, the peculiarities of information as a phenomenon of social and systematic, and component of information environment were revealed. The basis for the formation of a system in the sphere of public administration is marked and substantiated due to the properties of information as its system -forming factor in achieving major goal by State. The scientific novelty of the article is that in the example of applying a systematic approach in the sphere of public administration, for the first time the characteristic properties of information are covered, the definition of this concept is proposed. The author's understanding of one of the characteristics of information as a system-forming factor is in the line of paradigmatic historical, legal and philosophical aspects, complements the range of manifestations of this phenomenon. The practical significance of the article is related to the possibility of further study of its basic provisions and conclusions in the theoretical direction, development of methodological recommendations on the issues of comprehensive disclosure of the phenomenon of information, implementation into educational process, as well as State management activities in regulation of information environment, digital and media arena. The type of article is theoretical. Key words: information; public administration methodology; systematic approach; system-forming factor; national security system.

ВСТУП

Трансформації цифрової сфери та інформаційного простору, генерування штучного інтелекту є яскравими прикладами сучасних викликів у сфері державного управління. Насамперед ці, а також інші сучасні тенденції актуалізують потребу впровадження новітніх інструментів, методів, технологій для всебічного розкриття, осмислення феномену інформація.

У глобальному вимірі, владою США і керівними органами ЄС впорядковано обмін даними та їх захист підписанням офіційної Рамкової угоди, на основі якої Єврокомісією прийнято Акт «Про належний рівень захисту персональних даних» (2023 р.). Правляча верхівка Китаю, беручи до уваги ризики в інформаційній сфері вдалася до обмежувальних заходів доступу нерезидентів до інформації, що циркулює на внутрішньому ринку - від 1 липня 2023 року набрав чинності так званий «анти-шпигунський» закон. Результатом реагування інституціями спільного європейського простору став перегляд Європейською Комісією концептуальних підходів вдосконаленням інформаційної політики з протидії дезінформації - «Посилений кодекс практики з дезінформації» (2022 р.), а окремих про-відних країн-членів ЄС, до прикладу Німеччини, кардинальної модернізації стратегії національної безпеки - доктрина «Міцність. Стійкість. Сталість. Інтегрована безпека для Німеччини» (2023 р.).

Для України, повномасштабне вторгнення рф й ескалація гібридної війни виступають потужними каталізаторами формування національної стійкості за керівної ролі держави у регулюванні інформаційного середовища, нейтралізації впливу про- кремлівських акторів на державно-управлінську діяльність, боротьбі проти дезінформації, забезпеченні ефективності системи національної безпеки.

Поряд з цим, осмислення феномену інформація в державному управлінні на тлі сучасних викликів та загроз національній безпеці значно актуалізує теоретичні розробки, потребує свого вивчення.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

інформація державне управління

Аналіз досліджень свідчить, інформаційна термінологія («інформація», «дезінформація», «наративи», «пропаганда», «інформаційний розлад», «фейк», фальсифікація, «неправдива / оманлива інформація» тощо) стала невід'ємною частиною процесів державного управління. Тому окремі аспекти розуміння сутності феномену інформація в державно-управлінській діяльності розглядали у своїх працях Л. Герасіна, І. Підкуркова, В. Погрібна, І. Полішук [1], М. Требін [1, 2], В. Гітт [3], А. Демартино [4], Л. Климанська [5], Т Новаченко [6], В. Пожуєв [7], Г Почепцов [8], Г Ситник [9]. Застосування методології державного управління для його дослідження було висвітлено у роботах В. Бакуменка, С. Кравченка [10], В. Бондаря [11, 12], Ю. Ковбасюка [13], П. Надолішного, Ю. Сурміна [14]. Погляди з концептуалізації забезпечення національної безпеки покладені в основу сучасного розуміння стану безпекового середовища завдяки науковому доробку С. Завгородньої, Д. Неліпи, Є. Романенка, [15], О. Звоздецької [16], М. Орел [15, 17], Г Ситника [15, 17, 18].

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ

Попри прийняття програмних документів «Стратегія забезпечення державної безпеки» (2021 р.; 2022 р.) і ряду законів, питання методологічних підходів до всебічного розкриття феномену інформація, його проявів передусім у сфері національної безпеки, виокремлення значущих особливостей чи компонентів для ефективного їх практичного втілення в діяльність органів влади продовжує залишатися актуальним. Звідси - мета даної статті полягає у з'ясуванні сутності феномену інформації на основі методології державного управління та значимості системного підходу. Виходячи з цього, завданням є формулювання авторського визначення терміну інформація з позицій державного управління.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Обґрунтованість викладених у роботі положень, достовірність висновків й результатів дослідження забезпечено поєднанням загальнонаукових та спеціальних наукових методів: історичного у вивченні категорії і форм прояву феномену інформація, організації та поведінки суб'єктів по його дослідженню на різних стадіях розвитку суспільства; аналітичного - дослідженні тенденцій управління інформаційними процесами в системі державного управління; системного - виокремленні місця і ролі методології, системної методології в державному управлінні, розкритті властивостей та проявів феномену інформація на основі принципу системності; структурно-функціонального - виділенні ознак в предметі дослідження системоутворювального фактора, звідси - ролі інформації в системі державного управління; аксіологічного - виявленні об'єктності інформації, її властивості як компонента об'єктно-суб'єктних відносин в соціальній ієрархічній структурі, поведінки зі створювання заданої системи, її розвитку, зберігання, забезпечення коду чи спадкоємності.

РЕЗУЛЬТАТИ

Еволюцію історико-правових і світоглядно-філософських аспектів розкриття сутності феномену інформації стисло можна представити, за Т Куном - як перманентний процес зміни парадигм (концептуальних підходів) його дослідження:

- у «докібернетичну» добу для пояснення цього феномену, як правило, використовувалися терміни «уявлення», «поняття», «відомість», «передача повідомлення»;

- «кібернетичний» період суттєво збагатив концептуальне осмислення феномену його статистичним визначенням як знакової структури без урахування змісту, тобто різниці між якісним станом системи до й після отримання та використання тієї чи іншої інформації;

- за «інформаційного бачення кібернетики» інформація, це лише нові і корисні відомості, які використовуються при прийнятті й реалізації управлінських рішень для досягнення певних цілей;

- на основі консенсусу представників філософської спільноти, даний феномен часто окреслюється (інтерпретується) через його властивості як «специфічної субстанції [9]», чогось «умовного, не існуючого у нашому фізичному світі», «без специфічної форми подання»; «сутнісного прояву матерії», «первинності у порівнянні з вторинністю матерії», «суб'єктивності»;

- постмодерністські погляди значно розширили коло наукового трактування феномену за рахунок інших наук передусім біології і соціології категорією «освоєння інформації»;

- розвиток постіндустріального суспільства поряд зі збагаченням понятійно-категоріального апарату - «глобальне / мережеве суспільство»; «інформаційні ресурси»; «інформаційні системи» - сформував синергійно-інформаційне уявлення про оточуючий світ, що інформація становить глибоку природну сутність, зокрема, що вона знаходиться поза матерією чи ідеї, а відтак трансформує енергетичну людину на інформаційну й є визначальним ресурсом її розвитку, а також суспільства та інститутів держави;

- тривалі дискусії щодо співвідношення «відображення» та «інформація» між тими, хто ототожнював інформацію з відображенням, і будучи впевненим, що відображення характерно для усієї матерії, стверджував, інформація властива усій матерії у тому числі неживій - й тими, хто пов'язував виникнення цього феномена в процесі управління;

- за широкого підходу феномен інформація прирівнюється до третьої універсальної та основоположної величини поряд з енергією і матерією [3];

- сучасні допарадигмальні тренди на Заході упродовж останнього десятиліття на тлі кризи світового порядку, нівелювання загальних людських цінностей, поглиблення розламу на осі «правда-дезінформація» з одночасним прискореним розвитком технології штучного інтелекту, світового медійного простору виправдовують формування нового бачення предмету дослідження, спонукають до осмислення феномену через роль й місце держави як ключового стейкхолдера забезпечення національної безпеки, у тому числі інформаційної складової безпеки громадянського суспільства, «компонента критичних (надзвичайних) ситуацій [18, с. 336]».

У вітчизняному правовому полі, Законом України «Про інформацію» (1992 р.) окреслено - інформація, це: «будь-які відомості та / або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді» [20]. З суб'єктно-об'єктних позицій, статус суб'єкта владних повноважень закріплено за органами державної влади всіх рівнів. Пріоритетність держави, як гаранта рівних прав і можливостей полягає у забезпеченні доступу до інформації всім суб'єктам інформаційних відносин. При цьому одним із компонентів регулюючої функції держави є захист інформації та поводження з різними категоріями відомостей, що віднесено до компетенції державних органів законами України «Про державну таємницю» (1994 р.), «Про національну безпеку України» (2018 р.).

Програмні документи також містять трактування поняття інформація. У «Стратегія кібер- безпеки України» (2021 р.) воно вживається в смисловому взаємозв'язку з «масивами», «ре-сурсами», «системами», «спеціальними операціями», «персональними даними», «інфра-структурою», «технологією», «захистом» [21]. «Стратегія забезпечення державної безпеки» (2022 р.) співвідносить його з поняттями «безпека», «вплив», «сфера», «операція», «технологія», «психологічні засоби», «обмін», «охорона», «захист» [22]. За кордоном, наприклад у США, в «Стратегія національної кібербезпеки» (2023 р.) ототожнюється захист «інформації» із захистом «даних» чи захистом «знання» [23].

За сучасних концептуальних підходів Європейської Комісії щодо вдосконалення інформаційної політики прикметним є визначення поняття дезінформація - «це, інформація, що очевидно неправда або така, яка вводить в оману: створена, представлена і поширена з метою економічної вигоди або умисного введення в оману громадськості; може заподіяти шкоду суспільству через загрозу демократичним політичним процесам й процесам вироблення політики, а також суспільним благам, як захист здоров'я громадян, довкілля та безпека» [19]. Тобто за основу європейською інституцією при розробці інформаційної політики взято категорію «інформація», але очевидним є різнонаправленість трактування її змісту. Тому залишається необхідність узгодження термінології, розробки стратегії і механізмів протидії дезінформації, постановці чітких цілей, на що, зокрема, звертає увагу О. Звоздецька, досліджуючи проблеми й підходи Європейського Союзу [16, с. 30].

У науковому дискурсі державного управління визначено «інформацію світоглядну, методологічну» як концептуально-методологічну основу

- складника інформаційно-психологічної зброї першого пріоритету у контексті засобів впливу за допомогою яких здійснюється нав'язування певного типу соціальної поведінки - «інформація хронологічного порядку проходження фактів та явищ, їхнього взаємозв'язку між собою [15, с. 130]». Інший смисл терміну «інформація» у кон- цептуалізації поняття «війна інформаційно-психологічна». Коли інструментом інформаційної протидії є дезінформація, за посередництвом якої на учасників планування у сфері національної безпеки і оборони чиниться організований психологічний тиск супротивною державою [17, с. 376] або зовнішнім актором [11, с. 54].

Вивчаючи соціальні функції інформації, В. По- жуєв виділяє такі особливості: 1) доступність - через доведення її до суб'єкта та циркулювання каналами, до яких він має доступ; 2) притягувати увагу - бути відміченою суб'єктом і виокремленою з усього потоку; 3) бути інтеріоризованою суб'єктом - однозначно витлумаченою за допомогою накопичувальної інформації про оточуючу дійсність, якою вже володіє суб'єкт [7].

Досліджуючи феномен «гібридна війна», М. Требін окреслює інформацію як один із ос-новних видів зброї війни шостого покоління, що застосовується агресором на стадії інформаційної боротьби для свідомого руйнування духовного світу цілих націй чи народів сторони-жертви [2].

У контексті теорії симулякрів Ж. Бодріяра

- компонентів віртуальної реальності у формі знаків й образів, що є фальсифікованими копіями конкретних явищ та об'єктів, завдяки медіа і мережевій комунікації в публічному просторі утворюється симульована реальність відмінна від справжньої завдяки симулякрам третього покоління заснованим на інформації. Можемо говорити про усталену тенденцію використання в гібридних війнах інформаційних повідомлень для формування віртуальних явищ. До прикладу, в інформаційній боротьбі симулякри «денаціоналізація», «демілітаризація», «укрнацисти», «бандерівці» генеровані прокремлівськими акторами напередодні повномасштабного вторгнення в Україну були направлені на підміну справжніх цілей верхівки рф й виправдання активної військової фази перетворенням її військових угруповань на «визволителів». Метою такого моделювання повинно було стати розмивання феномену української державності, національної ідентичності задля створення соціального простору на основі антиукраїнської системи ментальності, ототожнення мешканцями Сходу і Півдня України з ідеологією «руського міра».

Звертаючись до аспектів формування авторитету державного службовця, Т Новаченко переконує, що завдяки розповсюдженню інформації створюється віртуальна реальність з іміджу та системи симулякрів, яка породжує асоціацію з потрібним образом. Звідси, до авторитетів з реального життя додаються їх віртуальні образи. Дослідниця впевнена, що авторитет будь-якого керівника або політика можливо редагувати через гру. «Отже, ігроізація - це реалії сучасного суспільства, що торкнулися і державного управління. Престиж, репутація й імідж керівника, як моделювання і підтримка віртуальної реальності створюють віртуальний авторитет, який позначається на суспільній думці [6, с. 202]».

Однією з рушійних сил політичної активності є резонансна чи значуща інформація, яка актуалізує психологічну потребу публічного актора діяти, формувати смисли на основі знання, ділитися домінуючим актором певними прерогативами з іншими стейкхолдерами або навпаки обмежувати їх. На думку приходять так звані політичні «картельні угоди» - підписаний 2006 року «Універсал національної єдності» очільниками вітчизняних владних інститутів та представниками окремих політичних партій за свідомого самоусунення інших, у результаті виявився нежиттєвим, стагнаційним явищем у масштабі країни. Він насправді, створив основу для подальшого розбалансування в суспільстві і державі, не зміг забезпечити належне функціонування загальної системи державного управління, суттєво обмеживши повноваження владних інститутів. Іншими словами, спостерігаємо, як інформація формує систему дії чи протидії, а її стабільність або стійкість залежить від зовнішніх й внутрішніх чинників, контекстів чи змістів.

У цифрову епоху, як зазначає А. Демартино, спектр інформаційно-комунікативних технологій розширився за рахунок способів практичного використання знання задля досягнення конкретної цілі взаємодію між політичними суб'єктами, якій властиві такі риси, як: практичність, цілеспрямованість, конкретність, чітка спеціалізація, пар- тикулярність, наявність політичного суб'єкта та процесу взаємодії [4, с. 97].

Таким чином, практичні державно-управлінські виміри прийняття рішень залежать від чисельних факторів: регламенту доступу й використання інформації; підходів оцінювання даних і розв'язання проблеми; політичних спрямувань ключових стейкхолдерів інформаційного простору чи сектора безпеки; інтерпретації подій інформаційно-аналітичними, експертними, консалтинговими центрами та інших компонентів впливу на систему державного управління. Не виключаємо й фактор трансформаційного характеру українського суспільства. Різнопланові підходи і парадигми до трактування національним законодавцем та в концептуальних документах феномену інформація залежно від прикладної сфери, свідчить про необхідність вироблення комплексного наукового супроводження, універсального методу для врахування цих особливостей якомога повною мірою.

ДИСКУСІЯ

На прикладі базових характеристик методології державного управління, продемонструємо досягнення поставленої мети даного дослідження орієнтуючись на типовий її різновид - суб'єктно-об'єктну взаємодію. Сутність цієї методології, за Ю. Сурміним та П. Надолішнім, у трьох аспектах - практика, наукові дослідження і освіта, а її роль полягає в забезпеченні пізнавальної, практичної, навчальної діяльності [14, с. 7]. Така її особливість зумовлена, як розмірковує Ю. Ковбасюк: «міждисциплінарним характером науки державного управління й наявністю в останньої специфічних властивостей об'єкта та предмета [13, с. 5]». Трактування поняття «об'єкт» пропонують В. Бакуменко і С. Кравченко, як: «будь-яке явище, процес або предмет, на який спрямована практична або пізнавальна діяльність людей [10, с. 7]».

Погоджуємося з авторами, додаємо, що, в залежності від етапу розвитку державотворення або суспільної трансформації, під впливом чинників, до прикладу, «євроатлантичні устремління», «загроза втрати територіальної цілісності», «протидія дезінформації», «військова агресія рф проти України» тощо, це має відображення й на адаптуванні методології державного управління, зумовлює пошук ефективних рішень.

Інформація - частина публічного простору у тому смислі, що вона формує суспільне інформаційне середовище, яке знаходиться у постійному русі, є його базовим компонентом, отже, це феномен суспільний. З боку практичної діяльності в державному управління, інформація являє собою об'єкт управлінського впливу для суб'єктів-органів влади в здійсненні різноманітних функцій. Наприклад, формування та реалізація інформаційної безпеки, планування політики у сфері державної безпеки, забезпечення безпеки громадян й інші напрями державно-управлінської діяльності. Утім, наголошуємо, слід враховувати, що інформація про окремі сфери національної безпеки ще не дає вичерпного уявлення про безпеку об'єкта загалом. Звідси - необхідність комплексної оцінки умов розвитку людини, суспільства, держави у контексті реалізації їхніх інтересів у різних сферах [17, с. 106].

Під впливом різноманітних чинників, формується і методологічний зміст державного управління залученням й адаптацією методів інших сфер галузі науки, додаючи йому системного характеру. В. Бакуменко і Ю. Сурмін підкреслюють, що саме «системній методології, яка об'єднує пізнання, оцінювання та практику, належить зростаюча роль з набуттям властивості загального методологічного ядра державного управління [10, 346-350]». На нашу думку, системну методологію «можна розглядати як об'єднуючу платформу дослідження різних аспектів державно-управлінської діяльності [12, с. 4]», включно регулювання інформаційного середовища.

З точки зору властивості матерії, принцип системності проявляється через системність практичної і пізнавальної діяльності направленої на оточуючий людину світ. В наукових колах прийняте визначення принципу системності, це здатність об'єкта бути системою завдяки наявності того чи іншого фактора, що цю систему утворює. А, з-поміж його характеристик: елементний склад; структура зв'язків; функції елементів і цілого; єдність внутрішнього й зовнішнього середовища; закони розвитку елементів і системи та інші. Таким способом визнаємо, оскільки інформація, проявляючись через феномен суспільний, відтворюється у межах ієрархічної суспільної структури, то завдяки єдності і взаємодії елементів інформаційного середовища, вона за сутністю явище системне.

Говорячи про управління інформаційним простором, Г Почепцов виокремив систему аксіом, яка складається з основних категорій: об'єм (існування нескінченних можливостей розширення і наповнення новим змістом); доступ (інформаційний простір вільний, а його обмеження потребують додаткових засобів); управління (увага може приділятися лише кон-кретному елементу); неоднорідність (елементи відрізняються один від одного); взаємозалежність (елементи перебувають у різних зв'язках між собою) [8, с. 31-33]. Це додає широкого смислу природі інформація, адже як стверджує Л. Климанська, системний підхід полягає в дослідженні інтеракції між різними елементами системи [5]. Вочевидь, можливості системного підходу в розкритті сутності предмета чи об'єкта завдяки сукупності його методів. А, орієнтири напрямів наукового пізнання - принципи системного аналізу: елементаризму, загального зв'язку, розвитку, цілісності, системності, опти- мальності, ієрархії, формалізації, нормативності, цілепокладання та інші [12, с. 6].

Важливим для дослідника певного явища або феномену є виявлення системоутворювально- го фактора. Це сприяє не лише ефекту пізнавального, практичного або освітнього, а й слугує засобом отримання повноцінного результату. До прикладу, у функціональних теоріях систем системоутворювальним фактором поведінських актів визначається мотивація, відповідно до пріоритетних потреб організму. У соціальній системі, це - ціль, як об'єднуюча основа задля її формування, утримання рівноваги, забезпечення розвитку, збереження спадковості і пам'яті про код, а також реалізації інших завдань. Значною мірою, на наш погляд, під цим кодом розуміється інформація, яка дозволяє ідентифікувати унікальні культурні особливості, а під «державністю - певна організація матеріального і духовного буття народу як соціальної системи, що складається із території, макросоціальної спільноти (нації) яка на ній проживає і вирізняється культурним кодом та створені нею державні інститути [17, с. 97]».

Співвідносячи сутність й властивість інформації з її проявами в державному регулюванні, можемо стверджувати, що об'єднуючою основою, одним із визначальних структуроутво- рювальних факторів державного управління, системи забезпечення національної безпеки, є прагнення і ціль зберігати, накопичувати, охороняти, розподіляти, поширювати інформацію, а також здійснювати інші заходи поводження з нею для забезпечення безпеки життєдіяльності людини (індивіда), суспільства та держави. Керуючись цим, а також на підставі результатів обговорення пропонуємо авторське визначення поняття «інформація».

Інформація - це феномен, який проявляє властивості системоутворювального фактора і пов'язаний з виникненням та розгортанням тієї чи іншої системи в усіх сферах державної, публічної, суспільної діяльності.

ВИСНОВКИ

З огляду на сутність методології державного управління, беручи до уваги характерні ознаки принципа системності, а також системної методології як методологічного ядра державного управління можна узагальнити результати дослідження:

- системний підхід як компонент методології державного управління, його універсальність й всебічність пізнання розгортання соціальної системи, є релевантним інструментарієм у дослідженні практичних проявів феномену інформація, з одного боку, в частині державного управління та державно-управлінської діяльності, з іншого - регулювання інформаційної політики, забезпечення інформаційної безпеки як складової національної безпеки. Застосування прийомів і методів системного підходу робить можливим також проведення ефективного навчання в освітній галузі державного управління, дослідження феномену інформація, прогнозування та моделювання його проявів у різних аспектах державно-управлінської діяльності;

- наявність соціальної мережі взаємодії між безпосередньо елементами й усією системою в цілому, ієрархічність і статусність системи в публічному просторі сприяє значною мірою досягненню ефективності управлінського впливу органами державного управління, як суб'єкта, регулюванням поводження з інформацією;

- цільова діяльність органів влади на збереження, захист, вироблення, поширення, роз-поділ, решту видів поводження з інформацією зумовлює основу для утворення системи. А, профіль такої системи, направленість, характеристики, інші атрибути - у залежності від фак-тора що її утворює;

- системна методологія, як платформа-ядро державного управління, сприяє ефективно-му розподілу сфер поводження з інформацією як системоутворювального фактора, розподілу функціональних зв'язків між ключовими стейкхолдерами сектора безпеки, інформаційного, медійного або іншого простору, визначенню їх функціональних обов'язків;

- через утворення публічного простору формуються напрями суспільної трансформації залученням суб'єктів правовідносин з числа інститутів громадянського суспільства та інших інституцій до вироблення чи реалізації управлінських рішень щодо досягненням консенсусу між державою і суспільством на основі інформації.

Перспективним напрямом подальших наукових досліджень особливостей інформації як системоутворювального фактора державного управління, у тому числі управління у сфері національної безпеки, є розробка методичних рекомендацій щодо врахування суб'єктами державного управління вказаного фактору у своїй практичній діяльності.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК:

1. Herasina, L.M., Pohribna, V.L., Polishchuk, I.O., & et al. (2015). Politolohichnyi entsyklopedychnyi slovnyk [Political Science Encyclopedic Dictionary]. In M.P. Trebin (Ed.). Kharkiv : Pravo. Retrieved from https://pravo-izdat. com.ua/image/data/Files/143/1-32.pdf [in Ukrainian].

2. Trebin, M.P. (2014). «Hibrydna» viina yak nova ukrainska realnist [«Hybrid» War as a New Ukrainian Reality]. Ukrainskyi sotsium - Ukrainian Society, 3(50), 113-127. Retrieved from https://ukr-socium.org.ua/archive/no-3-50- 2014/hybrid-war-as-a-new-ukrainian-reality. Doi: https://doi.org/10.15407/socium2014.03.113 [in Ukrainian].

3. Gitt, W (2005). In the Beginning Was Information. Chapter 3. Information Is a Fundamental Entity. Retrieved from https://answersingenesis.org/genetics/information-theory/information-is-a-fundamental-entity.

4. Demartyno, A.P. (2018). Poniattia i klasyfikatsiia novitnikh informatsiino-komunikatyvnykh tekhnolohii [The Concept and Classification of the Contemporary Informational and Communication Technologies]. Naukovyi chasopys NPUimeniM.P. Drahomanova: Seriia 22. Politychninauky ta metodyka vykladannia sotsialno-politychnykh dystsyplin - Scientific journal of Dragomanov NPU: Series 22. Political Sciences and Teaching Methodology of SocioPolitical Disciplines, (24), 94-99. Retrieved from https://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/25252/17. pdf?sequence=1 [in Ukrainian].

5. Klymanska, L.D. (2007). Sotsialno-komunikatyvni tekhnolohii v politytsi: taiemnytsi politychnoi «kukhni». Monografia [Social and Communicative Technologies in Politics: Secrets of the Political «Kitchen». Monograph]. Lviv : Natsionalnyi universytet «Lvivska politekhnika». Retrieved from http://194.44.152.155/elib/local/sk/sk784339.pdf [in Ukrainian].

6. Novachenko, T.V. (2013). Arkhetypova paradyhma kerivnyka v derzhavnomu upravlinni [The Archetypal Paradigm of a Leader in Public Administration]. Nizhyn-Kyiv [in Ukrainian].

7. Pozhuiev, V.I. (2010). Osmyslennia mistsia i roli informatsii u suchasnomu suspilstvi [Comprehension of the Information Place and Role in Modern Society]. Humanitarnyi visnyk ZDIA - Humanitarian Bulletin ZDIA, (42), 4-13. Retrieved from https://old-zdia.znu.edu.ua/gazeta/VISNIK_42_1.pdf [in Ukrainian].

8. Pocheptsov, H. H. (2017). Vid pokemoniv do hibrydnykh viin: novi komunikatyvni tekhnolohii ХХІ stolittia [From Pokemon to Hybrid Wars: New Communication Technologies of the 21st Century]. Kyiv. Retrieved from http://publish- ukma.kiev.ua/ua/katalog/politologiya/303-vid-pokemoniv-do-gibridnih.html [in Ukrainian].

9. Sytnyk, H.P. (2020). Kontseptualizatsiia «informatsiinoi bezpeky» u konteksti vlastyvostei informatsii yak spetsyfichnoi substantsii [The Conceptualization of «Information Security» in the Context of Properties of Information as a Specific Substance]. Derzhavne upravlinnia : udoskonalennia ta rozvytok - Public administration: improvement and development, 3. DOI : https://doi.org/10.32702/2307-2156-2020.3.8 [in Ukrainian].

10. Bakumenko, V.D., & Kravchenko, S.O. (2011). Metodolohiia systemnykh doslidzhen v derzhavnomu upravlinni : navch. posib. [Methodology of system research in public administration: teaching. manual]. Kyiv : AMU [in Ukrainian].

11. Bondar, V. (2023). Rehionalni tendentsii formuvannia zovnishnikh faktoriv vplyvu na systemu natsionalnoi bezpeky Ukrainy [Regional Tendencies of Formation of External Factors of Influence on the National Security System of Ukraine]. Dniprovskyi naukovyi chasopys publichnoho upravlinnia, psykholohii, prava - Dnipro Scientific Journal of Public Administration, Psychology, Law, 3, 52-56. DOI : https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.37 [in Ukrainian].

12. Bondar, V. (2021). Metodolohichni pidkhody doslidzhennia natsionalnykh menshyn yak obiekta derzhavnoho upravlinnia [Methodological Approaches to Study National Minorities as an Object of Public Administration]. Vcheni zapysky TNU im. V. I. Vernadskoho. Seriia: Derzhavne upravlinnia - Scientific notes of V.I. Vernadsky Taurida National University. Series: Public administration, 32 (71), 4, 1-7. DOI : https://doi.Org/10.32838/TNU-2663-6468/2021.4/01 [in Ukrainian].

13. Kovbasiuk, Yu.V. (2012). Nauka derzhavnoho upravlinnia v umovakh systemnykh derzhavno-upravlinskykh reform i suspilnykh transformatsii [The Science of Public Administration in the Conditions of Systemic Public Administration Reforms and Social Transformations]. Visnyk NADU - Bulletin of NAPA, (1), 5-20 [in Ukrainian].

14. Surmin, Yu.P., & Nadolishnii, P.I. (2011). Metodolohiia yak instrument efektyvnoi realizatsii mozhlyvostei derzhavnoho upravlinnia [Methodology as a Tool for Effective Implementation of Public Administration Opportunities]. In Yu.P. Surmin, & P.I. Nadolishnii (Eds.), Entsyklopediia derzhavnoho upravlinnia - Encyclopedia of Public Administration (Vols. 1-8). (Vol. 2, pp. 7-16). Kyiv : NAPA [in Ukrainian].

15. Zavhorodnia, S.P., Orel, M.H., & Sytnyk, H.P. (2020). Publichne upravlinnia ta administruvannia u sferi natsionalnoi bezpeky : (systemni, politychni ta ekonomichni aspekty) : slovnyk-dovidnyk [Public management and administration in the field of national security: (systemic, political and economic aspects) : reference dictionary]. In D.V. Nelipa, Ye.O. Romanenko, & H.P. Sytnyk (Eds.). Kyiv : Kravchenko Ya.O. Retrieved from https://ipacs.knu.ua/ pages/dop/336/files/2324ab3c-18ab-44f3-8b63-63892d5a6a44.pdf [in Ukrainian].

16. Zvozdetska, O. (2021). Dezinformatsiia yak zahroza natsionalnii bezpetsi Yevropeiskoho Soiuzu: Problemy ta pidkhody [Disinformation as a Threat to the EU National Security: Issues and Approaches]. Istoryko-politychni problemy suchasnoho svitu - Modern Historical and Political Issues, (43). 30-39. DOI: https://10.31861/mhpi2021.43.30-39 [in Ukrainian].

17. Sytnyk, H.P., & Orel, M.H. (2022). Publichne upravlinnia u sferi natsionalnoi bezpeky : pidruchnyk [Public administration in the field of national security: textbook]. In H.P. Sytnyk (Ed.). Kyiv : «Kyiv University». Retrieved from https://ipacs.knu.ua/pages/dop/336/files/1bec7c93-6513-4767-8083-7e91d2941a05.pdf [in Ukrainian].

18. Sytnyk, H.P. (2020). Informatsiina komponenta krytychnykh (nadzvychainykh) sytuatsii u konteksti zabezpechennia derzhavnoi bezpeky [The Information Component of Critical (Emergency) Situations in the Context of State Security]. Naukovyi visnyk: Derzhavne upravlinnia - Scientific Bulletin: Public Administration, 2 (2(4). DOI : https://doi.org/10.32689/2618-0065-2020-2(4)-327-339 [in Ukrainian].

19. Bondar, V. (2023). Osoblyvosti informatsiinoi polityky Yevrosoiuzu z protydii onlain dezinformatsii : dosvid dlia Ukrainy [Features of EU Information Policy on Online Disinformation: Experience for Ukraine]. Problemy suchasnykh transformatsii. Seriia : pravo, publichne upravlinnia ta administruvannia - Problems of Modern Transformations. Series: Law, Public Management and Administration, (9). DOI : https://doi.org/10.54929/2786-5746-2023-9-02-02 [in Ukrainian].

20. Pro informatsiiu : Zakon Ukrainy vid 02 zhovtnia 1992 roku № 2657-XII [On Information: The Law of Ukraine from October 02, 1992. № 2657-XII]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657- 12#Text [in Ukrainian].

21. Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy vid 14 travnia 2021 roku «Pro Stratehiiu kiberbezpeky Ukrainy». Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 26 serpnia 2021 roku № 447/2021 [On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine of May 14, 2021 «On the State Security Strategy» Presidential Decree» from August 26, 2022 № 447/2021]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/447/2021#Text [in Ukrainian].

22. Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy vid 30 hrudnia 2021 roku «Pro Stratehiiu zabezpechennia derzhavnoi bezpeky». Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 16 liutoho 2022 roku № 56/2022 [On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine of December 30, 2021 «On the State Security Strategy» Presidential Decree» from February 16, 2022 № 56/2022]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/56/2022#Text [in Ukrainian].

23. National Cybersecurity Strategy. March 2023. The White House. Washington. Retrieved from https://www. whitehouse.gov/wp-content/uploads/2023/03/National-Cybersecurity-Strategy-2023.pd.

Размещено на Allbest.ru