Форми об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 Кримінального кодексу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Форми об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 Кримінального кодексу України

Анастасія Юріївна Кашицька, аспірантка Київського університету права НАН України

Резюме

У статті досліджено форми об'єктивної сторони бандитизму: встановлено їх зміст та особливості. Також визначено момент, з якого бандитизм слід вважати закінченим кримінальним правопорушення, з урахуванням особливостей його конструкції та форм об'єктивної сторони. Крім того, запропоновано здійснити диференціацію відповідальності виконавців кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК України, залежно від виконуваної ними ролі, а саме: визначити у частині першій ст. 257 КК України кримінальну відповідальність організаторів і керівників банди, а в частині другій відповідної статті - учасників банди та осіб, які брали участь у вчинюваних бандою нападах. До того ж у статті обґрунтовано доцільність доповнення об'єктивної сторони бандитизму новою формою - керування бандою.

Ключові слова: кримінальні правопорушення проти громадської безпеки, організована злочинність, об'єктивна сторона кримінального правопорушення, кримінальні правопорушення з формальним складом, бандитизм, банда.

Summary

The forms of the obj ective side of the criminal offense under Art. 257 of the Criminal code of Ukraine

Anastasiia Kashytska

The article presents the result of research of the forms of the objective side of Gangsterism: their content and features are established, taking into account general judicial practice on this issue and the latest theoretical research. Based on the results of the analysis, it was established that the objective side of banditry has three forms: 1) the organization an armed criminal gang for the purpose of attacking enterprises, institutions, organizations or private individuals; 2) participation in such gang; 3) participation in a gang attack. The activity of the gang organizer usually consists in searching for participants, supervising its (their) preparation or commission, developing a plan of criminal activity, managing the activities of other criminals, searching for weapons, etc.

A person, who participates in a such gang, can engage in various activities, but the main thing is that such person in any way agreed to participate in the gang. A person, who participates in an attack, commit the objective side of a criminal offense together with other members of a gang, but at the same time such person does not agreed to participate in such criminal group. In addition, the article determines the time, at which Gangsterism is a consummated criminal offence, taking into account the peculiarities of its construction and the forms of the objective side. Moreover, in the article it is proposed to differentiate the responsibility of the principal offender (or co-principal offender) of the criminal offense under Art. 257 of the Criminal Code of Ukraine, depending on the role they perform. For this purpose, it should be defined in the first part of Art. 257 of the Criminal Code of Ukraine criminal liability of gang organizers and managers, and in the second part of the corresponding article - gang members and persons who participated in gang attacks. This approach corresponds to international experience. Additionally, the article substantiates the necessity of to supplement the objective side of Gangsterism with a new form - gang management.

Key words: crimes against public safety, organized crime, objective side of the crimes, crimes with a formal composition, Gangsterism, band, gang.

Постановка проблеми

Організовані злочинні угрупування, які загрожують найбільш важливим суспільним відносинам (життю, здоров'ю, власності, громадській безпеці, честі, гідності тощо), поставленим під охорону норм кримінального права, становлять серйозну загрозу безпеці держави та суспільства. Кримінальні правопорушення, які вчиняються злочинними об'єднаннями, характеризуються високим рівнем професіоналізму і передбачають ретельну підготовку до злочинної діяльності, що значно ускладнює процес їх виявлення та розкриття. Банда, як специфічне організоване злочинне угрупування, яке створюється з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, характеризується надзвичайно високим рівнем суспільної небезпечності навіть серед злочинних угрупувань, оскільки передбачає наявність та/або використання її учасниками зброї.

У зв'язку з тим, що сам факт існування в суспільстві озброєного організованого злочинного об'єднання створює загрозу громадській безпеці та викликає відчуття занепокоєння в суспільстві, склад кримінального правопорушення, яке встановлює відповідальність за бандитизм, було сформовано законодавцем як усічений, що викликає неоднозначне розуміння моменту, з якого кримінальне правопорушення, передбачене ст. 257 Кримінального кодексу України (далі - КК України), вважається закінченим. Крім того, доцільно доповнити об'єктивну сторону бандитизму новою формою з метою вирішення проблемних і спірних питань, які виникають у практичній діяльності. Таким чином, об'єктивна сторона бандитизму, яка має декілька форм, кожна з яких має свої специфічні прояви та особливості, потребує ретельного теоретичного дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Суттєве місце у розробці проблемних питань бандитизму належить працям І.І. Радіонова, В.В. Голіни, І.А. Суліменко, І.В. Іваненко та ін. Водночас питання, пов'язані з формами об'єктивної сторони, залишаються й досі дискусійними в науці кримінального права та потребують подальшого теоретичного вивчення та аналізу.

Формулювання мети статті

Отже, мета цієї статті полягає в тому, щоб визначити зміст кожної форми об'єктивної сторони бандитизму з урахуванням останніх теоретичних досліджень і судової практики, а також звернути увагу на доцільність здійснення диференціації відповідальності виконавців бандитизму залежно від їхньої функціональної ролі, яку вони виконують, і запропонувати доповнити об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК України, новою формою з наведенням відповідного обґрунтування.

Викладення основного матеріалу

Перш ніж перейти до безпосереднього аналізу об'єктивної сторони бандитизму, варто зазначити, що бандитизм, як і більшість кримінальних правопорушень проти громадської безпеки, є кримінальним правопорушенням з формальним складом. Особливістю конструкції останніх є те, що вони вважаються закінченими з моменту вчинення протиправного діяння (дії чи бездіяльності). Суспільно небезпечні наслідки таких діянь, хоча і можуть наставати, але перебувають за межами складу кримінального правопорушення. Крім того, з урахуванням високого рівня суспільної небезпечності, законодавцем було віднесено бандитизм до кримінальних правопорушень з усіченим складом (є різновидом кримінальних правопорушень з формальним складом), у яких момент закінчення переноситься на стадію готування та замаху. Щодо цього в п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі - ПВСУ) № 13 від 23.12.2005 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» (далі - Постанова) зазначається, що «.. .організація такого об'єднання утворює склад бандитизму незалежно від того, чи встигли його учасники здійснити хоча б один із намічених нападів»¹. У зв'язку з цим у теорії кримінального права питання щодо моменту, з якого бандитизм вважається закінченим, залишається дискусійним. Так, В.В. Голіна зазначає, що банда є організованою (створеною) вже з моменту висловлення окремими особами згоди вступити до неї і взяти участь в її діяльності².

Протилежної думки дотримується І. В. Іваненко, який вважає, що бандитизм доцільно вважати закінченим із моменту початку вчинення дій, спрямованих на створення банди. На думку вченого, таке визначення моменту створення банди має більше превентивний характер. Крім того, він звертає увагу на те, що за відсутності конкретного прояву бандитизму через розбій, вбивство, пошкодження майна тощо практично неможливо чітко визначити конкретні характеристики того стану речей, коли банду вже можна вважати створеною³.

На нашу думку, з урахуванням особливостей конструкції складу бандитизму доцільно визначати момент закінчення бандитизму залежно від форми його об'єктивної сторони.

З аналізу ст. 257 КК України та роз'яснень, наданих у Постанові, можемо зробити висновок, що формами об'єктивної сторони бандитизму є:

1) організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб;

2) участь у такій банді;

3) участь у вчинюваному нею нападі.

Далі докладніше розглянемо кожну форму об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК України.

1. Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб

У п. 16 Постанови Верховний Суд України зазначав, що бандитизм становить окремий різновид спільної злочинної діяльності, специфічними проявами якої в цьому разі є організація озброєної банди та участь у ній або у вчинюваному нею нападі. Для притягнення особи до відповідальності за ст. 257 КК України достатньо вчинення нею хоча б одного з цих діянь (за умови, що організацію банди було доведено). Суд має з'ясовувати, в якій саме формі особа вчинила бандитизм, і зазначити це у вироку з наведенням відповідних мотивів. Крім того, у п. 22 цієї ж Постанови вказується, що оскільки законом установлено відповідальність за сам факт організації банди, то особа, яка була одним із її організаторів, визнається виконавцем кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК України, навіть якщо вона в подальшому не брала участі в діяльності банди.

У науці кримінального права зміст такої форми об'єктивної сторони бандитизму, як «організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб» визначається по- різному. Так, наприклад, І. В. Іваненко пропонує під організацією банди розуміти «сукупність дій, вчинених однією чи кількома особами, по об'єднанню навколо себе чи окремо від себе інших осіб задля вчинення нападів на громадян або на підприємства, установи, організації, а також вчинення поряд із цим й інших кримінальних правопорушень. Ці дії можуть полягати в розробленні планів злочинної діяльності або вчиненні конкретного кримінального правопорушення, в розробленні загальних правил поведінки, розподілу ролей, можуть полягати у пошуку можливостей для прикриття діяльності як своїми силами, так і за допомогою сторонніх осіб, у фінансовому забезпеченні злочинної діяльності тощо»⁴.

У п. 3 своєї попередньої постанови № 9 від 07.07.1995 «Про судову практику в справах про бандитизм» (втратила чинність на підставі постанови Верховного Суду № 13 від 23.12.2005) Верховний Суд України пропонував розглядати відповідну форму бандитизму як сукупність дій по об'єднанню осіб для вчинення нападів на громадян або на підприємства, установи, організації. Ці дії можуть полягати в розробленні планів злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину загальних правил поведінки, розподілу ролей, у пошуку можливостей для прикриття діяльності як своїми силами, так і за допомогою сторонніх осіб, у фінансовому забезпеченні злочинної діяльності тощо⁵.

Крім того, аналіз судової практики дає змогу проілюструвати те, як суди тлумачать зміст відповідної форми об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК України.

Так, в ухвалі Апеляційного суду Херсонської області (судова справа № 487/2096/15-к від 13.08.2018) наводиться такий перелік дій, які свідчать про те, що у вчинюваних особою діях наявні ознаки організації озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб:

1. «...здійснюючи підготовку до майбутньої злочинної діяльності, Особа Х, маючи злочинний досвід, розробив план злочинної діяльності, який передбачав: підшукування та залучення учасників для участі в організованій групі - банді, обрання об'єктів злочинних посягань, збір даних про потерпілих, підготовка зброї та необхідного спорядження для вчинення злочинів, спостереження за навколишньою місцевістю і обстановкою перед вчиненням злочинів і в момент злочинного посягання, визначення дій кожного учасника організованої групи - банди, під час розбійних нападів.»;

2. «.поклавши на себе функції організатора та керівника організованої групи - банди, Особа Х особисто підібрав її учасників. Забезпечуючи стійкість організованої групи, керованість і тривалість намічених ним злочинних дій, він використовував для відбору кандидатів їх особисті якості - схильність до вчинення злочинів, здатність до безумовного підпорядкування йому, надбані ними звички, умови їх життя тощо. Крім зазначених факторів та обставин, перевага при відборі до складу організованої Особа Х організованої групи - банди надавалась особам, які перебували з ним у дружніх відносинах та викликали в нього довіру.»;

3. «.Особа Х залучив до складу злочинного об'єднання своїх знайомих Особа А та Особа Б, запропонувавши останнім прийняти участь у скоєнні розбійних нападів».

4. «...отримавши від Особа А та Особа Б згоду на спільну злочинну діяльність у складі організованої групи - банди, Особа Х за покладеними на себе функціями організатора і керівника, з метою підготовки до вчинення корисливих злочинів, дотримання співучасниками заходів конспірації для протидії викриттю, довів їм загальний план вчинення злочинів та функції кожного з учасників організованої групи - банди.»;

5. «.функцію керівника вказаної групи взяв на себе Особа Х, який керував діями спільників та об'єднував дії членів групи, під час здійснення злочинної діяльності.»;

6. «.згідно з розподілом функцій між членами групи Особа Х була відведена функція: обрання об'єктів злочинних посягань, збір даних про потерпілих, підготовка зброї та необхідного спорядження для вчинення злочинів, спостереження за навколишньою місцевістю і обстановкою перед вчиненням злочинів і в момент злочинного посягання, безпосередня участь у вчинені розбійного нападу та застосування вогнепальної зброї з метою обмеження свободи потерпілих і припинення можливого фізичного опору.»

У постанові Київського районного суду м. Харкова від 14.06.2012 (судова справа № 2018/9828/2012) суд зазначив, що Особа 1, виконуючи функції організатора банди, вчиняв такі дії:

- здійснював керівництво діяльністю озброєної банди;

- безпосередньо керував учасниками озброєної банди під час здійснення кримінальних правопорушень;

- забезпечував дотримання дисципліни учасниками озброєної банди;

- планував конкретні кримінальні правопорушення та злочинну діяльність банди в цілому;

- координував дії усіх учасників озброєної банди під час скоєння кримінальних правопорушень;

- придбав і забезпечував зберігання і справність вогнепальної травматичної зброї, яка використовувалась учасниками банди під час розбійних нападів;

- встановлював розмір грошової винагороди для кожного учасника озброєної банди.

2. Участь у банді

Наступною формою об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК України, є «участь у банді». Тлумачення змісту відповідної форми бандитизму не є таким однозначним як у випадку з першою формою об'єктивної сторони. Це зумовлено тим, що питання щодо того, який обсяг дій повинна вчинити особа задля кваліфікації її дій як «участь у банді», й досі залишається дискусійним у науці кримінального права.

Так, зокрема, В.С. Ковальський стверджує, що «участь у банді означає не тільки більш-менш тривалий злочинний зв'язок кількох осіб, які об'єднані загальною метою нападів на ті чи інші об'єкти, але й сам факт вступу в банду і практичну участь у її діяльності⁶.

В.І. Кононенко зауважує, що «участь у банді може здійснюватися у різноманітних формах. Для цього достатньо самого факту вступу особи в озброєну банду або виконання в її інтересах якихось дій»⁷.

Своєю чергою П.С. Матишевський і С.Д. Шапченко акцентують увагу на тому, що для притягнення особи до кримінальної відповідальності за бандитизм достатньо лише факту її перебування у складі відповідного злочинного об'єднання. Вчені акцентують увагу на тому, що така участь може передбачати: «а) перебування в складі банди тих осіб, які її створили; б) вступ до складу існуючої банди особи, яка не брала участі в її створенні; в) виконання особами, вказаними в пп. а) і б), обов'язків, які покладаються на них єдиним планом злочинної діяльності банди; г) виконання особами, вказаними у пп. а) і б), доручень, розпоряджень, наказів керівника (керівників) банди чи її окремих підрозділів, якщо банда має ієрархічну структуру; ґ) вчинення особами, вказаними у пп. а) і б), будь-яких діянь, що спрямовані на забезпечення існування та функціонування банди, з власної ініціативи»⁸.

І.В. Іваненко зазначає, що «під участю у банді слід розуміти згоду певної особи, яка усвідомлює факт існування банди чи тривання процесу її організації, на участь у цій банді, а також вчинення цією особою будь-яких дій щодо сприяння банді у здійсненні нею у процесі власної організації чи у вчиненні бандою певного кримінального правопорушення, що доводило б бажання такої особи реально дотримуватися наданої попередньої згоди на участь у банді»⁹.

Отже, узагальнюючи викладене, можемо стверджувати, що в науці кримінального права існує три точки зору стосовно обсягу дій, необхідних для кваліфікації діянь особи як «участь у банді»:

1. Достатньо надання особою згоди, яка може бути виражена у будь-який спосіб, на участь у банді.

2. Надання особою згоди на участь у банді та вчинення нею активних дій, які б свідчили про її бажання бути учасником останньої.

3. Надання особою згоди на участь у банді або вчинення нею будь-яких активних дій, які б свідчили про її бажання бути учасником останньої.

На нашу думку, таке неоднозначне тлумачення змісту відповідної форми об'єктивної сторони бандитизму викликано зміною підходу до вирішення цього питання, викладеного в постановах Верховного Суду України. Так, у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 07.07.1995 «Про судову практику в справах про бандитизм» (втратила чинність на підставі постанови Верховного Суду № 13 від 23.12.2005) участь у банді розглядалась не тільки як безпосереднє здійснення нападів, а й сам факт вступу до банди чи будь-яку іншу участь у діяльності банди, як її члена (надання транспорту, приміщень, фінансування банди, постачання зброї, пошук об'єктів для нападу тощо). Отже, відповідно до своєї попередньої постанови Верховний Суд України пропонував розглядати «участь у банді» як: 1) безпосереднє здійснення нападів; 2) сам факт вступу до банди; 3) будь-яку іншу участь у діяльності банди.

Підхід, викладений у наступній постанові Верховного Суду України, є більш конкретним і обґрунтованим, оскільки дає змогу однозначно визначити момент, з якого дії особи слід кваліфікувати як «участь у банді», та відмежувати «участь у банді» від пособництва у бандитизмі. Так, відповідно до п. 23 Постанови участь у озброєній банді слід розуміти не тільки як безпосереднє здійснення нападів, а й як сам факт вступу особи до неї чи вчинення будь-яких дій, спрямованих на створення сприятливих умов для її функціонування (надання транспорту, приміщень, здійснення фінансування та матеріально-технічного забезпечення, постачання зброї, підшукання об'єктів для нападу, зберігання зброї, злочинно набутого майна, коштів тощо). Проте в будь-якому разі участь у банді, як форма об'єктивної сторони бандитизму, обов'язково передбачає членство особи в цьому об'єднанні, яке набувається шляхом вступу до останнього. Вчинення зазначених дій особою, яка не є учасником банди, належить розцінювати як пособництво у бандитизмі.

Таким чином, з урахуванням викладеного можемо стверджувати, що для притягнення особи до відповідальності за «участь у банді» слід довести надання особою згоди, яка може бути виражена у будь-який спосіб, на таку участь.

Зовнішній прояв діяльності особи, яка є учасником банди, може полягати в різноманітних діях. Так, у постанові Київського районного суду м. Харкова від 14.06.2012 (судова справа № 2018/9828/2012) зазначено, що Особа, як активний учасник банди, який висловив бажання скоювати кримінальні правопорушення у її складі, усвідомлюючи злочинну діяльність інших учасників банди, вчиняв такі дії:

- обговорював і узгоджував інформацію щодо місця та планів скоєння кримінальних правопорушень з іншими учасниками озброєної банди;

- брав безпосередню участь у розбійних нападах;

- отримував свою, заздалегідь обумовлену частину грошових коштів, які надходили від злочинної діяльності, яка була основним джерелом доходу;

Відповідно до зазначеної Постанови інший учасник, який також був активним учасником банди, вчиняв такі дії:

- здійснював збір інформації щодо потерпілих, членів їх родин, їх матеріального становища і можливих місць зберігання грошових коштів та цінностей;

- підшукував і орендував квартири для тимчасового проживання учасників озброєної банди під час скоєння розбійних нападів та безпосередньо після їх скоєння;

3. Участь у вчинюваному бандою нападі

Участь у вчинюваному бандою нападі може брати й особа, яка не входить до її складу. Проте дії такої особи можливо кваліфікувати за ст. 257 КК тільки в тому разі, коли вона усвідомлювала, що є учасником нападу, який вчиняє банда. Якщо зазначена особа не брала безпосередньої участі у нападі, а лише якимось чином сприяла його вчиненню, її дії слід кваліфікувати як пособництво.

Участь у банді важливо відрізняти від участі в нападі, який вчиняється бандою. Ключова відмінність між цими формами об'єктивної сторони полягає в тому, що в першому випадку особа в будь-який спосіб підтвердила свою згоду на участь у банді. У другому випадку особа, яка не є членом банди, притягається до кримінальної відповідальності за участь у кримінальному правопорушенні, яке вчиняється бандою. Своєю чергою участь у нападі, який вчиняється бандою, важливо відрізняти від пособництва банді, оскільки в обох цих випадках йдеться про осіб, які не є учасниками банди. Але в першому випадку особа виконує об'єктивну сторону кримінального правопорушення, яке вчиняється бандою, а в другому в будь-який інший спосіб сприяє злочинній діяльності банди.

Таким чином, така форма об'єктивної сторони бандитизму, як «участь у вчинюваному бандою нападі» має місце тоді, коли особа, яка не є членом банди, вчиняє дії, спрямовані на виконання об'єктивної сторони того кримінального правопорушення, яке вчиняється бандою. При цьому така особа усвідомлює, що відповідне кримінальне правопорушення вчиняється саме бандою. З аналізу диспозиції ст. 257 КК України стає зрозуміло, що для притягнення особи до відповідальності за участь у вчинюваному бандою нападі достатньо встановити, що така особа брала участь хоча б в одному спільному кримінальному правопорушенні - нападі.

Крім того, під час дослідження форм об'єктивної сторони бандитизму неможливо оминути те, що законодавець виокремлює лише такі форми об'єктивної сторони, як:

- організація банди;

- участь у банді;

- участь у вчинюваних бандою нападах.

На нашу думку, доцільно виокремити ще одну форму об'єктивної сторони бандитизму - керівництво бандою, оскільки остання має суттєві відмінності від уже існуючих форм об'єктивної сторони, які проявляються як у зовнішньому вираженні, так і в ступені його суспільної небезпечності. У зв'язку з цим слід здійснити розмежування понять «організація» і «керування» бандою, «організатор банди» і «керівник банди» з метою уникнення складнощів у практичній діяльності під час кваліфікації дій осіб за вчинення бандитизму. В.П. Столбовий, досліджуючи питання розмежування понять «керівник» і «організатор», зазначає, що «керівник організованого злочинного угрупування - це особа, яка за відсутності організатора або за його вказівкою здійснює керівництво організованим злочинним угрупуванням, або його окремою ланкою, керує підготовкою або вчиненням злочину (підбір виконавців, вивчення об'єктів, планування, розподіл ролей, приховування слідів злочину)»¹⁰.

Л.С. Анохіна також пропонує розмежовувати поняття «організатор» і «керівник» злочинного угрупування, оскільки особа може почати виконувати функції керівника вже після створення відповідного злочинного об'єднання. При цьому, як слушно зауважує вчена, «в кримінально-правовому значенні організатор злочинної організації може бути одночасно і його керівником, а керівник злочинної організації - тільки керівником, але не організатором.

Такі випадки є доволі поширеними у практичній діяльності. Так, в Ухвалі Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2012 (судова справа № 108/2702/12) зазначається, що «...невстановленими слідством особами були вбиті двоє з організаторів банди та інші учасники банди, у зв'язку з чим подальше керівництво здійснювалось іншими особами».

Таким чином, з урахуванням того, що на практиці виникають і можуть виникати ситуації, коли банду було створено однією особою, яка в подальшому з будь-яких причин (смерть, тяжка хвороба тощо) не здатна продовжувати виконувати свої функції керівника та її місце займає інша особа, яка вже не є організатором відповідного утворення, але виконує функції керування бандою. Крім того, можливі ситуації, коли після розпаду банди утворюються нові злочинні угрупування, які також є бандами за своєю суттю та очолюються вже іншими особами. До того ж, слід враховувати й ті ситуації, коли до складу банди входять інші структурні підрозділи, на чолі яких стоять їх керівники. Таким чином, з метою запобігання складнощам, які виникають / можуть виникнути в практичній діяльності під час притягнення винних осіб за вчинення бандитизму, пропонуємо доповнити ст. 257 КК України новою формою об'єктивної сторони - «керування бандою».

Крім того, недоліком ст. 257 КК Україні є відсутність диференціації відповідальності учасників банди залежно від виконуваних ними ролей. Так, зокрема, дії організатора банди, які мають найвищий рівень суспільної небезпеки, кваліфікуються за однією частиною статті КК України, що і дії особи, яка, наприклад, лише брала участь у вчинюваному бандою нападі. У кримінальному законодавстві багатьох зарубіжних країн кваліфікація дій осіб, які притягаються до відповідальності за вчинення бандитизму, залежить від виконуваних ними ролей. Таким чином, з метою встановлення відповідності покарання вчиненому особою діянню та рівню його суспільної небезпечності, вважаємо доцільним визначити у частині першій ст. 257 КК України кримінальну відповідальність організаторів і керівників банди, а в частині другій відповідної статті - учасників та осіб, які брали участь у вчинюваних бандою нападах.

бандитизм кримінальний правопорушення

Висновки

Таким чином, з урахуванням викладеного, можемо стверджувати, що бандитизм, як і більшість кримінальних правопорушень проти громадської безпеки, є кримінальним правопорушенням з формальним складом. З аналізу диспозиції ст. 257 КК України можливо зробити висновок про те, що законодавець виокремлює такі три форми об'єктивної сторони бандитизму: 1) організація озброєної банди; 2) участь у банді; 3) участь у вчинюваному нападі.

Отже, з урахуванням форм об'єктивної сторони бандитизм слід вважати закінченим кримінальним правопорушенням у таких випадках:

1. Організація озброєної банди - кримінальне правопорушення слід вважати закінченим з моменту, коли було створено банду як стійке, організоване, озброєне злочинне угрупування (тобто угрупування вже набуло всіх обов'язкових ознак, притаманних банді), учасники якого досягли згоди щодо вчинення першого нападу за наявності плану щодо подальшої спільної злочинної діяльності.

2. Участь у банді - кримінальне правопорушення слід вважати закінченим з моменту, коли особа надала згоду на таку участь (в усній, письмовій формі або конклюдентними діями).

3. Участь у вчинюваному нападі - кримінальне правопорушення слід вважати закінченим з моменту, коли особа, яка не є членом банди, вчинила діяння, пов'язане з участю в нападі, який вчиняється бандою.

Крім того, з метою запобігання і вирішення проблемних питань, які виникають / можуть виникнути в практичній діяльності, пропонуємо доповнити об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК України, новою формою - керування бандою. Крім того, з метою встановлення відповідності покарання вчиненому особою діянню, з урахуванням досвіду багатьох зарубіжних країн, вважаємо доцільним визначити у частині першій ст. 257 КК України кримінальну відповідальність організаторів і керівників банди, а в частині другій відповідної статті - учасників банди та осіб, які брали участь у вчинюваних бандою нападах.

Література

1. Кондратьєв Я.Ю. Про узагальнення результатів аналізу процесів щодо дій організованих бандитських формувань. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). Київ: Міжвід. Наук.-дослід. центр боротьби з орг. злочинністю, 2000. С. 7-13.

2. Гаргат-Українчук О.М. Кримінологічна характеристика та основні ознаки бандитизму. Прикарпатський юридичний вісник. 2016. Випуск 3(12). С. 99-102.

3. Іваненко І.В. Бандитизм...

4. Столбовий В.П. Правова характеристика організатора, керівника, лідера організованих злочинних угрупувань. Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. Львів. 2004. №1. С. 124-146.

5. Анохіна Л.С. Суб'єкт злочину, передбаченого ст. 255 КК України «Створення злочинної організації». Проблеми визначення співучасників. Форум права. 2007. № 3. С. 22-25.

Размещено на Allbest.ru