Правовий статус безробітних: проблеми та недоліки

Размещено на http://allbest.ru

Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національний університет «Львівська політехніка»

Правовий статус безробітних: проблеми та недоліки

Остапенко Л.О. д.юр.н., професор

кафедри цивільного права та процесу

Христофорова О.В.студента ІІ курсу бакалаврату

Вощук А.Ф. студентка ІІ курсу бакалаврату

Новожен К.В. студентка ІІ курсу бакалаврату

Анотація

У статті розглядається проблематика правового статусу безробітних в Україні, особливо в контексті економічних та соціальних викликів, спричинених глобалізацією, технологічним прогресом, пандемією COVID-19 та повномасштабним вторгненням російської федерації. Автор детально аналізує законодавчі акти, що регулюють права та обов'язки безробітних, з акцентом на механізми їх підтримки та інтеграції в ринок праці, оцінюючи їх адекватність та ефективність в умовах змінюваного соціально-економічного середовища. трудовий законодавство український безробітний захист

Автор висвітлює наявні проблеми та недоліки в реалізації прав безробітних , включаючи бюрократичні перешкоди, недостатнє фінансування програм підтримки, а також відсутність гнучкості у реагуванні на швидкі зміни на ринку праці. Пропонуються конкретні рекомендації щодо поліпшення ситуації, які включають реформування законодавства, підвищення ефективності та доступності програм підтримки, зміцнення зв'язку між освітніми програмами та потребами ринку праці, а також підвищення ролі громадських організацій у вирішенні проблем безробіття.

Окрема увага приділяється впливу воєнних дій на стан ринку праці в Україні, де значні людські та економічні втрати вимагають адаптації соціальної політики до нових умов. Аналізується, як війна змінює потреби ринку праці, створює нові виклики для системи соціального захисту та як влада та громадськість можуть співпрацювати для ефективної підтримки та інтеграції безробітних у період постконфліктного відновлення.

Автор також звертає увагу на необхідність інтеграції гендерного підходу в політику зайнятості та підтримки безробітних, враховуючи специфічні виклики, з якими стикаються жінки на ринку праці, особливо в умовах кризи. Підкреслюється важливість створення умов для рівного доступу до ресурсів, навчання та професійного розвитку для всіх без винятку груп населення.

Загалом, стаття надає глибокий аналіз проблематики правового статусу безробітних в Україні, висвітлюючи ключові виклики та пропонуючи шляхи їх вирішення з урахуванням сучасних реалій та потреб суспільства.

Ключові слова: правовий статус безробітних, ринок праці, соціальна захищеність, законодавче регулювання, підтримка безробітних, перекваліфікація, вплив війни, COVID-19, економічна криза, Україна.

Annotation

The article addresses the issue of the legal status of the unemployed in Ukraine, particularly in the context of economic and social challenges posed by globalization, technological progress, the COVID-19 pandemic, and full-scale invasion russian federation. The author thoroughly analyzes the legislative acts regulating the rights and obligations of the unemployed, with a focus on their support mechanisms and integration into the labor market, assessing their adequacy and effectiveness in a changing socio-economic environment.

The existing problems and shortcomings in the realization of the unemployed's rights are highlighted, including bureaucratic obstacles, insufficient funding of support programs, and a lack of flexibility in responding to rapid labor market changes.

Specific recommendations for improving the situation are proposed, including legislative reform, enhancing the effectiveness and accessibility of support programs, strengthening the link between educational programs and labor market needs, and increasing the role of civil organizations in addressing unemployment issues.

Particular attention is given to the impact of military actions on the labor market in Ukraine, where significant human and economic losses require the adaptation of social policy to new conditions.

The analysis explores how the war alters labor market needs, creates new challenges for the social protection system, and how the government and public can collaborate for effective support and integration of the unemployed during post-conflict recovery.

The author also emphasizes the necessity of integrating a gender approach into employment and support policies for the unemployed, considering the specific challenges women face in the labor market, especially in crisis conditions. The importance of creating conditions for equal access to resources, education, and professional development for all population groups is underlined.

Overall, the article provides an in-depth analysis of the legal status of the unemployed in Ukraine, illuminating key challenges and proposing solutions considering the current realities and societal needs.

Keywords: legal status of the unemployed, labor market, social protection, legislative regulation, support for the unemployed, requalification, impact of war, COVID-19, economic crisis, Ukraine.

Вступ

У сучасному світі, де ринок праці переживає безпрецедентні зміни, викликані глобалізацією, технологічним прогресом та економічними коливаннями, питання правового статусу безробітних набуває особливої актуальності. Безробіття є однією з ключових соціально-економічних проблем багатьох країн, і спосіб, яким держава регулює це питання, має вирішальне значення для добробуту її громадян та стабільності в суспільстві.

Правовий статус безробітних визначається через комплекс законодавчих актів, що регламентують права та обов'язки осіб, що не мають роботи, а також визначають механізми їхньої підтримки та інтеграції у ринок праці. Ці норми включають правила отримання допомоги по безробіттю, доступ до програм перекваліфікації, медичного страхування, соціального захисту та інші аспекти, що впливають на життя безробітних.

Проте, незважаючи на наявність різноманітних законодавчих ініціатив, практична реалізація прав безробітних часто стикається з численними проблемами та недоліками. Це може включати бюрократичні перешкоди, недостатність фінансування, відсутність ефективних програм перекваліфікації, а також проблеми з доступом до справедливих та прозорих механізмів отримання допомоги.

Мета статті - дослідити правовий статус безробітних: проблеми та недоліки.

Результати

Вивчення правового статусу безробітних, аналіз існуючих проблем та пошук шляхів їх вирішення є важливим завданням для законодавців , соціальних працівників, науковців та всього суспільства. Розуміння цих питань сприятиме розробці ефективніших стратегій соціальної підтримки та інтеграції безробітних у ринок праці, що є ключовим для підвищення загального рівня життя та економічної стабільності країни [1].

В Україні питання правового статусу безробітних та їхнього соціального захисту є важливим аспектом державної соціальної політики. Законодавче регулювання у цій сфері здійснюється на основі Закону України "Про зайнятість населення", який встановлює правові, економічні, та соціальні основи регулювання зайнятості. Цей закон гарантує безробітним право на допомогу у пошуку роботи, доступ до програм професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, а також визначає умови надання фінансової підтримки через виплати допомоги по безробіттю .

Соціальні гарантії для безробітних в Україні включають не лише фінансову підтримку, але й доступ до медичного страхування та можливості участі в програмах перекваліфікації , що фінансуються державою. Ці програми спрямовані на підвищення шансів безробітних знайти роботу та сприяють їхній соціальній інтеграції та економічній активності .

Однак, існують виклики, пов'язані з ідентифікацією безробітних, особливо через значну частку неформальної економіки в Україні. Багато осіб, які працюють неофіційно або зайняті в нестабільних секторах, можуть не бути зареєстровані як безробітні , що позбавляє їх доступу до відповідної державної підтримки . Приховане безробіття також ускладнює точне вимірювання рівня безробіття та ефективне адресування допомоги.

Рис. 1. Графік зареєстрованих безробітних [2].

Для покращення ситуації з правовим статусом та соціальним захистом безробітних в Україні, необхідні комплексні заходи, які б включали реформування існуючих законодавчих норм, покращення механізмів ідентифікації безробітних та посилення програм підтримки та інтеграції осіб, які шукають роботу. Такі зусилля сприятимуть не лише підвищенню рівня життя безробітних, але й загальній соціальній стабільності та економічному розвитку країни .

За даними наведеного графіка, з 2000 по 2023 роки в Україні спостерігається загальний тренд на зниження кількості зареєстрованих безробітних.

У 2000 році кількість безробітних склала 1178,7 тисяч осіб, що становило суттєвий відсоток від загального населення країни . Протягом наступних дев'яти років кількість зареєстрованих безробітних поступово знижувалася, доки не досягла піку у 2009 році (693,1 тисяч осіб), що можна пояснити впливом світової фінансової кризи.

Після 2009 року кількість безробітних різко зменшилася і продовжувала стабільно падати до 2010 року, коли вона досягла 452,1 тисяч осіб. Це могло бути результатом економічного відновлення після кризи, а також ефективних урядових заходів у сфері стимулювання зайнятості та реформ на ринку праці. З цього періоду і до 2013 року спостерігається відносна стабільність.

Наступне зниження кількості зареєстрованих безробітних у 2014 році, до 458,6 тисяч осіб, можливо, було зумовлено економічними та політичними потрясіннями, пов'язаними з анексією Криму Росією та конфліктом на сході України, які могли спровокувати внутрішнє переселення та зміни в структурі зайнятості.

З 2015 року до 2020 року кількість безробітних залишалася відносно стабільною, коливаючись в межах 400-460 тисяч осіб. Однак, в 2020 році спостерігається збільшення до 459,2 тисяч осіб, що може бути пов'язано з впливом пандемії COVID-19 на економіку та ринок праці. Після 2020 року відбувається різке зниження кількості зареєстрованих безробітних, що з 2021 року складає 295 тисяч осіб [2].

Враховуючи вплив повномасштабної війни в Україні, яка почалася у 2022 році, аналіз кількості зареєстрованих безробітних набуває нового контексту.

Військові дії мали величезний вплив на економіку країни та її ринок праці, що могло призвести до різкого зменшення офіційної кількості безробітних через масову мобілізацію , переселення населення, закриття підприємств та втрату робочих місць у зонах бойових дій.

У 2022 році кількість зареєстрованих безробітних скоротилася до 186,5 тисяч осіб, а до 2023 року цей показник ще більше знизився до 96,1 тисячі осіб. Ці дані можуть не відображати реального стану безробіття, оскільки багато хто з тих, хто втратив роботу через війну, можуть не мати змоги зареєструватися як безробітні через внутрішнє переміщення або інші надзвичайні обставини. Також можливе зменшення робочої сили через виїзд за кордон або втрату життя внаслідок бойових дій .

Тому, попри зниження офіційної статистики безробіття, реальні виклики для українського ринку праці можуть бути значно складнішими . Війна накладає додатковий тягар на соціальну систему країни, вимагаючи нових підходів до зайнятості, перекваліфікації та соціального захисту громадян.

Безробіття як глобальна проблема вимагає комплексного підходу до аналізу, що включає порівняння показників між країнами, їхніх економічних політик та соціальних умов. Розглянемо різні рівні безробіття у світовому масштабі, що варіюються від країн з найвищими показниками до тих, що мають найнижчі рівні, та спробуємо зрозуміти причини цих диспаритетів.

Південна Африка має один з найвищих офіційних рівнів безробіття у світі, що становить 32,6%. Це може бути обумовлено як структурними проблемами економіки, так і соціально-політичними викликами, включаючи високий рівень нерівності та обмеження в доступі до освіти та навчання .

Африканські держави, такі як Ангола, Джибуті та Ботсвана, також мають високі рівні безробіття, що може бути пов'язано з обмеженими можливостями для економічного зростання та розвитку ринку праці, а також з політичною нестабільністю та конфліктами .

Палестина та Йорданія стикаються з власними унікальними викликами, включаючи геополітичні напруження та обмеження на економічний розвиток, що веде до високого рівня безробіття.

Україна також переживає високий рівень безробіття, який на додачу до зазначених 21,1% в 2021 році та прогнозованих 19% у поточному році, обтяжений наслідками війни та внутрішньої міграції . Ці фактори, за прогнозами Національного банку України, сприятимуть пожвавленню ринку праці, але безробіття залишатиметься вищим , ніж до війни .

На противагу цьому, Європейські країни мають набагато нижчі рівні безробіття, з Польщею на рівні 5% та Німеччиною на рівні 5,7%. Ці країни інвестують у перекваліфікацію та створюють стимули для роботодавців для найму, що сприяє більш низькому рівню безробіття.

Сполучені Штати та Канада також мають відносно низькі рівні безробіття (3,8% та 5,5% відповідно), що є результатом гнучкого ринку праці та економічних стимулів.

Найнижчі рівні безробіття, такі як у Катарі (0,1%), можуть бути зумовлені високим попитом на працю у великих інфраструктурних проектах та нафтогазовій промисловості, а також імміграційною політикою, що приваблює іноземну робочу силу. Очевидно, що фактори, що впливають на рівень безробіття, є складними та багатогранними. Для більш детального аналізу та ознайомлення з офіційними статистичними даними, можна звернутися до сайтів національних статистичних служб кожної з країн, а також до звітів міжнародних організацій, які спеціалізуються на трудових ринках та соціальному захисті [3].

Безробіття - це одна з найважливіших проблем, з якою стикаються економіки по всьому світу. Його вплив на економіку країни має далекосяжні наслідки, починаючи від споживчого попиту до соціальної стабільності. Коли люди втрачають роботу, вони зменшують свої витрати, що веде до зниження попиту на товари та послуги. Це, у свою чергу, може привести до зменшення виробництва і, як наслідок, до скорочення робочих місць, створюючи замкнене коло, що загрожує перетворитися на рецесію.

Інвестиційна активність також страждає в умовах високого безробіття. Інвестори, які є каталізаторами економічного зростання, часто вагаються вкладати у ринки з високим рівнем безробіття, бо це може свідчити про глибші структурні проблеми в економіці . Це призводить до зменшення фінансування інновацій та нових підприємств, що є життєво важливим для довгострокового зростання. Соціальну стабільність також може бути підірвано в результаті високого безробіття. Зростання числа безробітних може вести до збільшення соціальної напруженості, зниження довіри до уряду і навіть до збільшення злочинності . Це створює додатковий тягар на соціальні системи, що вже і так перевантажені, і може викликати політичні потрясіння. Довгострокові наслідки безробіття можуть бути ще більш руйнівними. Втрата роботи може вести до ерозії навичок працівників, що важко виправити. Коли люди залишаються без роботи на тривалий період, їхні професійні навички стають застарілими , що ускладнює їхнє повернення на ринок праці. Це може також спричинити "витік мізків", коли висококваліфіковані фахівці емігрують у пошуках кращих можливостей , залишаючи свої країни без необхідних талантів для економічного зростання.

У світлі цих проблем, урядам необхідно розробляти та реалізовувати політику, що спрямована на зменшення безробіття через стимулювання економічної активності, інвестицій, освіти та навчання, а також підтримку інновацій і підприємництва. Такі заходи можуть допомогти не тільки скоротити безробіття, але й забезпечити основу для стабільного та стійкого економічного зростання. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну спричинило глибокі та всебічні зміни на українському ринку праці, значно поглибивши проблему безробіття. Військові дії вплинули на економіку країни, зокрема через руйнування інфраструктури та об'єктів промисловості, що призвело до закриття підприємств і втрати робочих місць.

Одним з ключових наслідків вторгнення стало масове внутрішнє переміщення населення. Багато українців були змушені покинути свої домівки та шукати безпеки в інших регіонах , що створило додатковий тиск на ринок праці у приймаючих громадах . Це переміщення не лише збільшило конкуренцію за робочі місця, але й створило додаткові виклики для соціальних служб, прагнучи забезпечити внутрішньо переміщеним особам доступ до ринку праці. Крім того, значна частина працездатного населення була мобілізована або долучилася до оборонних зусиль, що також зменшило кількість доступної робочої сили для цивільної економіки . Це вплинуло на різноманітні сектори, особливо на ті, де домінують чоловіки.

Економічна нестабільність, викликана війною, підірвала інвестиційну привабливість країни. Багато потенційних внутрішніх та зарубіжних інвесторів призупинили або переглянули свої інвестиційні плани в Україні, що мало негативний вплив на створення нових робочих місць та економічне відновлення. Важливо розуміти, який довгостроковий вплив війна матиме на людей, бо вони є основою ринку праці. Дослідження показують, що якщо під час бойових дій більше втрат було з боку людей (людського капіталу), то відновлення після війни було набагато повільнішим, ніж якщо був зруйнований фізичний капітал. Якщо аналізувати вплив війни на ринок праці, то важливо говорити про основні способи та аудиторії такого впливу.

Першою категорією є молодь та діти. Наскільки ефективно діти продовжували своє навчання під час конфлікту? Чи стикалися вони з дефіцитом харчування або іншими основними потребами, чи зазнали вони психологічних травм? Дослідження вказують, що негативний вплив на дітей у ранньому віці може ускладнити їхнє майбутнє працевлаштування.

Друга категорія - це ветерани. Військова служба часто відкладає або перериває освітній процес. Існують докази, що ветерани з пораненнями зіткнулися з труднощами на ринку праці, особливо з наближенням до пенсійного віку. Суспільні стереотипи також відіграють роль: позитивне сприйняття ветеранів підвищує їх шанси на зайнятість , у той час як негативне ставлення створює додаткові бар'єри.

Третьою групою є переселенці, які можуть бути як внутрішніми, так і міжнародними. Дослідження показують, що в Боснії та Герцеговині переселенці зазнали вищого ризику безробіття та економічної неактивності, тоді як у Таджикистані відбулось покращення у зайнятості , особливо серед жінок.

Четверта група охоплює всіх інших, на кого війна впливає опосередковано , змінюючи їхнє відчуття власного добробуту у довготривалій перспективі [4].

Що ми можемо зробити для зменшення негативного впливу війни на ринок праці ? Якщо брати приклад Хорватії, яка зараз є членом ЄС і яка до того мала схожі на наші проблеми на ринку праці, то активна та якісна політика на ринку праці спрацює, але не так швидко. Нам важливо тримати статичний орієнтир на Євросоюз та орієнтуватися на ті настанови, які нам дають для подальшої інтеграції в ЄС [4].

Для покращення ситуації з безробіттям та забезпечення ефективнішої інтеграції безробітних на ринок праці, необхідно вжити комплекс заходів, що охоплюють як законодавчі, так і соціальні механізми. По-перше, важливо зосередитися на підвищенні рівня допомоги по безробіттю, забезпечуючи, щоб виплати були достатніми для покриття основних потреб осіб , що шукають роботу. Це не лише допоможе зменшити фінансовий тиск на безробітних, але й сприятиме їхній активній участі в пошуку роботи.

Паралельно, розвиток та розширення програм перекваліфікації та професійного навчання є критично важливими для забезпечення, що безробітні мають необхідні навички , які відповідають потребам сучасного ринку праці. Такі програми можуть включати навчання цифрових навичок, курси підприємництва, а також спеціалізовані професійні тренінги .

Для стимулювання створення нових робочих місць, уряди можуть розробити ініціативи, які надають податкові пільги або субсидії роботодавцям , що наймають безробітних. Також ефективними можуть бути програми, що підтримують малий та середній бізнес, як ключові генератори нових робочих місць.

Підтримка самозайнятості та підприємництва також має велике значення , оскільки це дозволяє безробітним створювати власні робочі місця та сприяти економічному зростанню. Уряди можуть надавати консультативні послуги, доступ до стартового капіталу та інші форми підтримки для заохочення самозайнятості .

Забезпечення гнучкості ринку праці є ще одним важливим аспектом, що вимагає уваги. Це означає знаходження балансу між захистом прав працівників та наданням підприємствам можливості адаптуватися до змін у економічному середовищі . Нарешті, важливим є ведення постійного соціального діалогу між урядом, роботодавцями та працівниками для розробки ефективної та збалансованої політики зайнятості [5].

Висновки

Отже, аналіз правового статусу безробітних в Україні в контексті сучасних викликів показує, що існуючі механізми соціальної підтримки та інтеграції безробітних у ринок праці потребують значного вдосконалення. Глобалізація, технологічний розвиток, наслідки пандемії COVID-19, а також вплив воєнних дій ставлять перед українською системою зайнятості нові складні завдання. Проблеми, такі як бюрократичні бар'єри, недостатнє фінансування програм підтримки, недоліки в програмах перекваліфікації та реінтеграції, вимагають негайного реагування та втілення ефективних рішень. Реформування законодавства, зокрема удосконалення правових норм, що регулюють статус безробітних, має стати пріоритетом для забезпечення їхньої соціальної захищеності. Важливо зосередитися на розробці комплексних програм, що сприятимуть ефективній інтеграції безробітних у ринок праці, включаючи заходи з перекваліфікації та підвищення кваліфікації. Також критично важливим є створення мотиваційних механізмів для роботодавців, щоб стимулювати їх наймати безробітних, а також підтримка самозайнятості та підприємницької діяльності серед осіб, що шукають роботу. У контексті воєнних дій та їх впливу на економіку країни необхідно розробити спеціалізовані програми для ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, а також інших вразливих категорій населення, що зазнали найбільшого впливу від конфлікту .

Враховуючи зазначене, стратегічне планування та втілення цілеспрямованих заходів може не лише покращити ситуацію з безробіттям в Україні , але й сприяти стабілізації та подальшому розвитку національної економіки.

Список використаних джерел

1. Слома В. М. Правовий статус безробітного в Україні. Матеріали 2-ї Міжнародної науково-практичної конференції. Сучасна освіта з використанням новітніх технологій. (26.04.2023) С. 126. (Дата звернення: 02.03.2024)

2. Мінфін Кількість зареєстрованих безробітних в Україні. (20.02.2024) URL: https://index.minfm.com.ua/ua/labour/unemploy/register/2023/ (Дата звернення: 02.03.2024)

3. Слово і Діло. Україна входить в десятку країн світу з найвищими показниками безробіття. (12.10.2023) URL: https ://www. slovoidilo .ua/2023/10/12/infografika/svit/ukrayina-vxodyt-desyatky-krayin- svitu-najvyshhymy-pokaznykamy-bezrobittya (Дата звернення: 02.03.2024)

4. Абакумова Ю. Ринок праці під час війни: які зміни потрібні. (28.04.2023) Укрінформ URL: з https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/3827148-rinok-praci-pid-cas-vijni-aki- zmini-potribni.html (Дата звернення: 02.03.2024)

5. Писаренко К. Л. Особливості правового статусу безробітного в умовах воєнного стану. Забезпечення прав людини: національний і міжнародний виміри: збірник матеріалів ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції до 75-річчя Загальної декларації прав людини. (26.01.2024) С. 236-242. (Дата звернення: 02.03.2024)

Размещено на Allbest.ru