Виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю: аналіз сучасного стану правового регулювання в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Київського університету права НАН України

Виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю: аналіз сучасного стану правового регулювання в Україні

Олег Павлович Іоніцой-Доценко, аспірант

Вступ

Постановка проблеми. З набранням чинності 17 червня 2018 р. Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі Закон, Закон «Про ТОВ») було звужено підстави для виключення учасника товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ, товариство), наслідком чого стало істотне кількісне зменшення раніше одних із найбільш поширених корпоративних спорів, що розглядалися господарськими судами, спорів щодо оскарження рішень загальних зборів про виключення учасника з товариства. Фактично виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю перестало бути одним із ефективних інструментів впливу на недобросовісних учасників товариства, контролю над персональним складом учасників та способом вирішення корпоративних конфліктів. Очевидно, що обмеження підстав для виключення учасника не вирішило проблеми корпоративних конфліктів у товариствах з обмеженою відповідальністю, які виникали через неправомірні дії (бездіяльність) окремих учасників товариства. Навпаки, запит на такий захід впливу на учасника ТОВ, як виняток, на сьогодні є високим як ніколи, оскільки за наявного інструментарію вирішення корпоративних конфліктів у деяких випадках виключення може бути єдиним способом їх вирішення (наприклад, якщо учасники не можуть домовитись щодо прийняття рішення про припинення товариства і жоден з учасників не бажає реалізувати своє право на вихід чи відчуження своєї частки).

Видається неприйнятною ситуація, за якої одні учасники товариства з обмеженою відповідальністю вимушені бути «замкненими» із іншими недобросовісними учасниками та не мають жодних інструментів впливу на останніх, а законодавець при цьому не дає жодного способу вирішення такого корпоративного конфлікту.

Відтак на сьогодні існує гостра необхідність у введенні до законодавства України нових підстав для виключення учасника з ТОВ, удосконаленні порядку здійснення виключення, для чого, своєю чергою, необхідно переглянути інститут виключення учасника з ТОВ на основі аналізу законодавства зарубіжних країн і практики його застосування, а також вітчизняного досвіду правового регулювання правовідносин, пов'язаних з виключенням учасника, з урахуванням відповідної судової практики та доктрини.

Однак перш ніж переходити до дослідження потенційних правових конструкцій, пов'язаних із виключенням учасника з ТОВ, які можуть бути запроваджені в Україні, необхідно комплексно й всебічно дослідити поточний стан правового регулювання виключення учасника з ТОВ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням підстав, порядку та правових наслідків виключення учасника з ТОВ займались такі відомі вчені, як-от: В. М. Кравчук, А. В. Смітюх, І. В. СпасибоФатєєва, О. Р Кібенко, В. І. Цікало, М. О. Суханов, В. Г. Оцел та ін. Водночас після введення в дію Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» відсутні комплексні дослідження інституту виключення учасника ТОВ з урахуванням останніх змін законодавства України, а натомість досліджувались переважно окремі точкові питання, пов'язані із виключенням, а тому поточний стан правового регулювання правовідносин, пов'язаних із виключенням учасника з ТОВ, потребує ґрунтовного та комплексного вивчення.

Формулювання мети статті. Метою статті є визначення проблем поточного правового регулювання правовідносин, пов'язаних із виключення учасника з ТОВ, та формулювання пропозицій щодо вдосконалення порядку і правових наслідків виключення в межах передбачених законом підстав виключення.

Викладення основного матеріалу

Законом «Про ТОВ» передбачено застосування такої підстави припинення участі особи в ТОВ, як виключення, лише в двох випадках:

1) прострочення внесення вкладу чи його частини учасником протягом додаткового строку, наданого для погашення заборгованості після зробленого виконавчим органом попередження;

2) смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника фізичної особи чи припинення учасника юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону¹.

Виключення учасника з ТОВ за рішенням загальних зборів учасників на такій підставі, як прострочення учасником внесення свого вкладу чи його частини протягом встановленого строку, є традиційним для законодавства України і фактично не викликає жодних заперечень у наукових колах. Так, обов'язок учасника з внесення вкладу є його основним обов'язком перед товариством, а тому його невиконання чи неналежне виконання повинно тягнути за собою можливість у тому числі виключення відповідного учасника. Порядок виключення в такому випадку (за рішенням загальних зборів) також не викликає запитань, оскільки встановлення факту наведеного порушення не пов'язане із якими-небудь оціночними поняттями, а тому не становить жодних труднощів для учасників товариства. Таку думку висловлював, зокрема, В. Г. Оцел².

Слід відмітити, що А. В. Смітюх, досліджуючи взаємозалежність підстав та порядку виключення учасників з ТОВ та інших юридичних осіб подібних організаційно-правових форм у правових системах різних держав, дійшов висновків, що виключення учасника з підстав, що виражені в оціночних поняттях, здійснюється майже в усіх правових системах у судовому порядку, а виключення учасника у зв'язку з невнесенням вкладу або додаткового платежу також відбувається завжди за рішенням загальних зборів, простою більшістю або більшістю у % голосів учасників зборів³.

Таким чином, виключення учасника з ТОВ з такої підстави, як невнесення вкладу до товариства, саме за рішенням загальних зборів учасників такого товариства є характерним не лише для національної правової системи.

Цікаву думку в даному контексті висловив В. М. Кравчук, який виділив два види порушень:

1) порушення, які є безумовними підставами виключення;

2) порушення, які за певних умов можуть бути підставами виключення⁴.

Вчений відмічає, що в першому випадку виключення учасника є обов'язком товариства, а в другому його правом. Єдиною безумовною підставою виключення, яку назвав вчений, є порушення обов'язку із внесення вкладу до статутного капіталу товариства⁵.

При цьому В. М. Кравчук вважає, що відповідальність за здійснення процедури виключення у разі порушення учасником обов'язку із внесення вкладу було б доцільно покласти на виконавчий орган, який би і приймав рішення про виключення учасника після прострочення останнім сплати свого внеску протягом додатково наданого строку⁶.

Слід не погодитись із такою позицією вченого. По-перше, однією із особливостей ТОВ є наявність механізму впливу на персональний склад його учасників. Так, ТОВ є господарським товариством, що розраховане переважно на малий і середній бізнес, який ведеться невеликою кількістю партнерів, що добре знають один одного і між якими є взаємна довіра. Саме тому у законодавстві передбачено так багато обмежень щодо зміни складу учасників ТОВ. При цьому аналіз механізму контролю за персональним складом учасників ТОВ приводить до висновку, що це питання віднесено до сфери учасників товариства (або загальних зборів). На підтвердження цієї тези можуть бути наведені такі елементи цього механізму: переважне право учасників на придбання частки іншого учасника, що відчужується третій особі; переважне право учасників на внесення додаткових вкладів; можливість встановлення у статуті положення, згідно з яким учасник може відчужувати свою частку та надавати її в заставу лише за згодою інших учасників; можливість вступу до товариства нових учасників шляхом внесення ними додаткових вкладів лише за рішенням загальних зборів про збільшення статутного капіталу; право на вихід учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, що реалізується лише за згодою інших учасників тощо.

Наведене може пояснюватись тим, що саме учасники самостійно обрали для себе партнерів по бізнесу із початком його заснування або вступу у партнерські стосунки, а тому саме учасники і повинні мати можливість впливу на збереження чи зміну складу учасників ТОВ. Натомість відступ від такого підходу щодо регулювання персонального складу учасників ТОВ наразі позбавлений підстав.

По-друге, введення обов'язку виключення учасника навіть у випадку наявності «безумовних» підстав для виключення не видається доцільним, оскільки учасники ТОВ повинні мати вибір щодо того, чи припиняти відносини із окремим учасником шляхом його виключення, чи застосувати інші правові наслідки прострочення учасником зобов'язання із внесення вкладу, або взагалі «закрити очі» на порушення, допущені учасником-порушником. Необхідність таких опцій пояснюється тим, що враховуючи важливість персонального складу учасників ТОВ, для останніх за певних обставин може бути вигідною участь у ТОВ учасникапорушника.

Окрім того, для корпоративних правовідносин як цивільних правовідносин характерним є вільне волевиявлення його учасників, що відповідає диспозитивному методу регулювання цих правовідносин. З певною умовністю в даному випадку можна навести аналогію із регулюванням договірних правовідносин. У договірному праві діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договорі та виборі контрагента (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, далі ЦК України). Ще одним проявом цього принципу є право (а не обов'язок) сторони договору відмовитись від договору в односторонньому порядку у разі порушення зобов'язання іншою стороною. Відтак, за загальним правилом, учасники цивільних правовідносин є вільними в можливості припинити правовідносини з іншою стороною за наявності передбачених для цього підстав. правовий корпоративний конфлікт товариство виключення

Встановлення ж обов'язку товариства припинити правовідносини із учасником-правопорушником, на нашу думку, не відповідатиме методу регулювання цивільних відносин, до яких належать корпоративні правовідносини.

Стосовно інших правових наслідків (окрім виключення), які можуть настати у зв'язку із простроченням виконання учасником свого обов'язку із внесення вкладу, то їх можна поділити на два види:

1) правові наслідки, пов'язані зі зміною структури участі у ТОВ. Йдеться про наслідки, що передбачені пп. 2-4 ч. 2 ст. 15 Закону «Про ТОВ», а саме: зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства; перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу та сплату такої заборгованості відповідними учасниками; ліквідацію товариства. Коментуючи ст. 15 Закону, Ю. Ю. Попов відмічає, що коментована стаття стосується лише таких наслідків прострочення внесення вкладу, які змінюють структуру участі в товаристві, та не регулює відповідальність учасника, який прострочив внесення вкладу (або не вніс його зовсім)⁷;

2) правові наслідки порушення майнового зобов'язання (відповідальність за порушення майнового зобов'язання). В юридичній літературі усталеною є точка зору, відповідно до якої зобов'язання учасника перед товариством із внесення вкладу за своєю сутністю є зобов'язанням у розумінні ст. 509 ЦК України. Тому у разі порушення учасником цього зобов'язання застосовуються загальні правила щодо наслідків порушення зобов'язання (відповідальність за порушення зобов'язання), що передбачені главою 51 ЦК України. Наприклад, товариство може вимагати від учасника, який прострочив внесення грошового вкладу, сплатити суму вкладу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.

3) На думку Ю. Ю. Попова, до учасника, який прострочив внесення вкладу чи його частини, можуть бути застосовані інші заходи цивільно-правової відповідальності, зокрема: стягнення неустойки (якщо вона встановлена рішенням засновників про створення ТОВ, який за своєю правовою природою є договором між засновниками), відшкодування збитків тощо⁸. Якщо ж учасник зобов'язаний передати товариству як вклад індивідуально визначене майно, товариство може вимагати від такого учасника виконання його зобов'язання з передачі такого майна в натурі, у тому числі шляхом витребування відповідного майна в судовому порядку.

При цьому відповідальність учасника за порушення зобов'язання стосовно внесення вкладу настає незалежно від виконання вимог ч. 1 ст. 15 Закону «Про ТОВ» щодо внесення вкладу протягом додаткового строку, а повинна наставати після закінчення основного шестимісячного строку виконання зобов'язання, якщо інший строк не встановлено статутом товариства, що також відмічає Ю. Ю. Попов⁹.

Отже, правові наслідки порушення зобов'язання учасника із внесення вкладу не обмежується виключенням такого учасника, що дає можливість для товариства вибирати найоптимальніший для нього варіант подальшого розвитку правовідносин з учасником-порушником. І важливим є те, що застосування (чи не застосування) будь-якого із правових наслідків, передбачених вище, повністю залежить від волі та бажання товариства, що відповідає сутності корпоративних правовідносин як різновиду цивільних відносин.

Також слід звернути увагу на правові наслідки виключення учасника з ТОВ у разі порушення ним свого зобов'язання із внесення вкладу до товариства.

У цьому контексті варто погодитись із пропозицією В. М. Кравчука щодо правових наслідків виключення учасника з ТОВ. Учений правильно відмічає, що тотожність наслідків виходу, коли учасник нічого не порушив, і виключення, коли йдеться про припинення участі особи, яка діяла недобросовісно і на шкоду товариству, є несправедливим, а відтак виключений учасник повинен бути в гірших умовах порівняно з учасником, який вийшов. Вчений пропонує таке регулювання: учаснику, якого виключено за несплату вкладу (безумовна підстава виключення) дійсна вартість частки виплачується у розмірі, що не перевищує суму його фактичного вкладу до статутного капіталу. У разі виключення з факультативних підстав, учаснику виплачується дійсна вартість частки. Однак якщо товариству заподіяно майнову шкоду діями учасника, вона утримується товариством із дійсної вартості вкладу¹⁰. Саме тотожність правових наслідків виходу та виключення учасника з ТОВ дає підстави для деяких науковців засумніватись у правовій природі виключення учасника як санкції за вчинене учасником правопорушення¹¹.

Ми підтримуємо позицію В. М. Кравчука щодо того, що вартість частки, яка виплачується учаснику при його виключенні, не повинна перевищувати суму його фактичного вкладу. Вважаємо за доцільне лише конкретизувати цю пропозицію вченого. Ідея полягає в тому, що учасник, який неналежним чином виконав своє зобов'язання із внесення вкладу, не повинен розраховувати на приріст вартості свого вкладу як на позитивний ефект від участі у товаристві, перед яким він порушив своє зобов'язання, а повинен мати право лише на повернення фактично внесеного ним майна. Тобто наслідки виключення в даному випадку повинні бути подібними до тих, що передбачені ст. 1212 ЦК України. Іншими словами, при виключенні в даному випадку варто говорити скоріше про вживання словосполучення «повернення вкладу», а не словосполучення «виплата вартості частки (частини частки)». Водночас ринкова вартість частини оплаченої частки може бути і меншою за фактично внесений вклад, а тому в цьому випадку повинно підлягати загальне правило про виплату ринкової вартості частини частки. Інакше за таких умов виключення могло б призвести навіть до позитивних наслідків для учасника, якого виключено з ТОВ, оскільки такий учасник вибуває із збиткового товариства і при цьому зберігає вартість внесеного вкладу. Це нівелювало б значення виключення як санкції за порушення зобов'язання учасника перед товариством.

Окрім цього, у разі, якщо учасником частково внесено до товариства негрошовий вклад, то товариство повинне повернути колишньому учаснику саме таке майно, яке було фактично внесено (якщо це можливо в силу наявності цього майна у товариства тощо). При цьому легко можна змоделювати ситуацію, за якої учасник товариства вносить до товариства частину вкладу у вигляді нерухомого майна, яке оцінюється учасниками за вартістю, значно нижчою за ринкову, а товариство, користуючись наявністю неповного внесення таким учасником свого вкладу, вирішує продати передане нерухоме майно за ринковою вартістю та після цього виключити учасника-порушника із виплатою останньому вартості його частки за оцінкою, зробленою учасниками при внесенні цього майна як вкладу. Очевидно, що за відсутності ефективних способів захисту учасника, якого виключають з ТОВ, товариства та інші учасники будуть намагатись створити умови для такої подібної ситуації, щоб виключений учасник отримав як можна меншу компенсацію втраченої частини частки. Видається, що за вищезазначених обставин доцільним було б передбачити правило, відповідно до якого у разі продажу (відчуження) товариством майна, яке було передане учасником товариству як негрошовий вклад, до моменту виключення учасника з ТОВ, виключений учасник має право на отримання грошових коштів, отриманих від продажу такого майна, або іншої компенсації його відчуження.

Окрім цього, слід звернути увагу, що виключення учасника з ТОВ не повинно звільняти колишнього учасника від відповідальності за порушення зобов'язання із несвоєчасного внесення вкладу (наприклад, у вигляді неустойки). Так, у даному випадку за аналогією доцільно було б застосувати норму ч. 2 ст. 615 ЦК України, відповідно до якої одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання¹². А відтак товариство повинно мати право здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог при виключенні учасника, якщо йдеться про повернення грошового вкладу, або стягнути суму неустойки або збитків окремо, якщо товариство повертає учаснику негрошовий вклад.

Щодо підстави виключення учасника з ТОВ, яка передбачена ч. 2 ст. 23 Закону «Про ТОВ», то слід погодитись із вченими, які звертають увагу на нелогічність цієї норми, що може свідчити про допущені законодавцем помилки при її конструюванні. Зокрема, на протиріччя цієї норми звертає увагу І. В. СпасибоФатєєва¹³.

На можливість подвійного тлумачення зазначеної норми вказував І. Ромащенко. За обставин першого варіанта тлумачення йдеться про виключення з товариства особи-спадкоємця, а другого про виключення з товариства спадкодавця.

Вчений доходить висновку, що обидва варіанти тлумачення мають свої вади з точки зору регламентації моменту набуття та припинення корпоративних прав, а тому вчений пропонує момент набуття корпоративних прав спадкоємцем учасника пов'язувати зі змінами до ЄДР, хоча й корпоративні права учасника-спадкодавця припиняються в момент його смерті¹⁴. Тобто фактично висновки науковця зводяться до того, що на підставі досліджуваної норми «виключається» особа, яка ще не є учасником товариства, а тому він відзначає, що цю конструкцію недоцільно називати «виключення учасника» (так само не можна застосовувати «виключення учасника» до померлої особи), у зв'язку з чим пропонується впровадження іншої конструкції анулювання частки, інститут якої відомий Польщі¹⁵.

На суперечність буквального та логічного тлумачення норми ч. 2 ст. 23 Закону звертав увагу й В. І. Цікало, який виходить з того, що у цій нормі йдеться про виключення саме спадкоємця (правонаступника), який вже став учасником товариства та набув корпоративних прав. Також вчений звертає увагу на те, що припинення корпоративних прав у даному випадку є наслідком нездійснення права на вступ до товариства, але при цьому він відмічає, що такий вступ є непотрібним, оскільки спадкоємець (правонаступник), який прийняв спадщину (став правонаступником) вже набув статусу учасника, а відтак ця норма є зайвою і вона має бути виключена¹⁶.

А. В. Смітюх зазначає, що передбачене Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виключення померлого учасника-фізичної особи або припиненої юридичної особи не має аналогів у досліджених правових системах і може розглядатися як спроба поширити дію правового інституту на відносини, що не можуть бути врегульовані нормами такого інституту (померлий чи припинений учасник не існує як суб'єкт, отже, не може бути виключений, хоча можна казати про внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру, установчого документа, та/або про анулювання отриманої ними частки з отриманням її вартості корпоративної майнової квоти, залежно від того, яку концептуально модель буде обрано для врегулювання зазначених відносин)¹⁷.

Таким чином, бачимо, що підходи до тлумачення норми ч. 2 ст. 23 Закону «Про ТОВ» серед вчених різняться. Видається, що буквальне тлумачення зазначеної норми не дає жодних підстав сумніватися в тому, що у ній мається на увазі виключення саме померлого (припиненого) учасника, а не його спадкоємця (правонаступника), хоч би як це дивно не виглядало. Аналіз цієї норми в сукупності з іншими нормами Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» приводить до висновку, що законодавець при створенні цієї правової конструкції виходив із можливості її використання як інструмент вирішення проблеми із пасивними спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які хоча і набувають право власності на частку в статутному капіталі, однак не проявляють заінтересованість щодо діяльності товариства та не вступають у володіння нею шляхом внесення відповідного запису в Єдиному державному реєстрі. При цьому «на папері» (в Єдиному державному реєстрі) учасником товариства є й надалі фізична особа, яка померла, або юридична особа, яку припинено. У зв'язку із цим товариство наділяється можливістю «припинити» участь померлого (припиненого) учасника шляхом внесення технічних змін до Єдиного державного реєстру, а спадкоємець (правонаступник) втрачає право на частку в статутному капіталі, а отже і на участь у товаристві в цілому. З наведеного випливає, що технічно виключенню підлягає померлий (припинений) учасник (через це деяка абсурдність даної норми, оскільки неможливо припинити участь особи, яка померла або припинилась), а фактично спадкоємець (правонаступник). При цьому законодавець у даному випадку не мав на увазі виключення як санкцію за вчинене учасником правопорушення.

Вищезазначені висновки можуть бути підтверджені коментарем норми ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» одного із авторів законопроєкту Закону «Про ТОВ» Ю. Ю. Попова¹⁸. Шкода, але вчений при цьому не пояснює, яким чином співвідносяться відсутність заінтересованості у діяльності товариства із відсутністю «книжкового» володіння часткою та чому у даній нормі використано конструкцію «виключення учасника», за умови, що він сам же зазначає про те, що виключення в розумінні цієї норми не є санкцією.

Так чи інакше, із наведеного аналізу доходимо таких висновків.

По-перше, «виключення учасника», яке передбачається нормою ч. 2 ст. 23 Закону «Про ТОВ», не може вважатись «виключенням учасника» в розумінні, розробленому доктриною. Фактично нинішнє законодавство України передбачає єдину підставу для виключення учасника порушення обов'язку із внесення вкладу до товариства.

По-друге, насправді досліджувана норма передбачає підставу припинення участі саме спадкоємця (правонаступника) внаслідок анулювання його частки в статутному капіталі, що випливає як з мети цієї норми, так і з системного тлумачення норм Закону, хоча суто технічно мається на увазі «виключення» померлого (припиненого) учасника із Єдиного державного реєстру.

По-третє, сама постановка питання щодо анулювання частки спадкоємця (правонаступника) внаслідок неподання ним протягом року з моменту прийняття спадщини заяви про вступ до товариства державному реєстратору викликає запитання щодо доцільності цієї норми. Державна реєстрація відомостей про спадкоємця (правонаступника) як учасника ТОВ ще не свідчить про те, що він буде цікавитись і займатись справами товариства, і навпаки, відсутність державної реєстрації не свідчить про те, що учасник не цікавиться справами товариства. Видається, що однією із проблем цієї норми є невідповідність мети норми її фактичному змісту, оскільки очевидно, що норма спрямована на збереження ефективного складу учасників товариства шляхом позбавлення частки пасивного спадкоємця (правонаступника), а не на безумовне забезпечення подання ним заяви про вступ до товариства державному реєстратору як самоцілі.

По-четверте, у досліджуваній нормі сутність правових конструкцій підміняється технічною складовою щодо внесення змін у Єдиному державному реєстрі. Це побіжно демонструє те, що хоча законодавство не пов'язує момент виникнення та припинення участі у ТОВ з внесенням відомостей про це у Єдиному державному реєстрі, а публікація цих відомостей у реєстрі виконує лише функцію «оголошення», однак логіка Закону «Про ТОВ» виходить з того, що набуття та припинення статусу учасника пов'язане в першу чергу із внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру. Нам видається такий підхід законодавця концептуально хибним, оскільки передусім варто виходити із традиційних для цивільного права підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а вже в другу чергу пов'язувати ті чи інші правові наслідки із обізнаністю інших учасників правовідносин про настання тих чи інших юридичних фактів, у тому числі через оприлюднення відомостей у Єдиному державному реєстрі. Слід відмітити, що це питання потребує окремого ґрунтовного дослідження.

Таким чином, норма ч. 2 ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» потребує істотного доопрацювання, виходячи із розуміння сутності вживаних правових конструкцій і пошуку адекватного юридичного інструментарію для вирішення поставленої проблеми.

Висновки

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що така підстава виключення учасника з ТОВ, як невнесення або неповне внесення ним свого вкладу до товариства, значно поширена у різних правових системах, а стосовно її необхідності в доктрині відсутні спори. Порядок виключення учасника на цій підставі за рішенням загальних зборів є цілком адекватним цій підставі виключення і також здебільшого підтримується у наукових колах. Водночас підкреслюємо, що застосувати чи не застосувати цю санкцію до учасника порушника залежить виключно від волі інших учасників і є їхнім правом, а не обов'язком.

При цьому потребують змін правові наслідки виключення учасника з товариства, які, на нашу думку, повинні зводитись до того, що виключений учасник повинен отримати від товариства не більше, ніж те, що фактично було ним внесено до товариства.

Виключення померлого (припиненого) учасника, що передбачене ч. 2 ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», не є виключенням учасника в класичному його розумінні як санкції за вчинене учасником товариства порушенням і сутнісно є дещо іншою правовою конструкцією. Зазначена норма потребує істотного доопрацювання з урахуванням сутності правових явищ, що досліджуються, та необхідності вирішення проблеми, для розв'язання якої з'явилась ця норма.

Посилання

¹ Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» № 2275-VIII від 06.02.2018. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 13. Ст. 69.

² Оцел В. Г. Цивільно-правове регулювання припинення участі в товаристві з обмеженою відповідальністю: дис. ... к.ю.н. за спец.: 12.00.03 / Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України. Київ, 2017. 243 с.

³ Смітюх А. В. Підстави та порядок виключення учасника з товариств з обмеженою відповідальністю: порівняльно-правовий аспект. Правова держава. 2020. № 37. С. 90-97.

⁴ Кравчук В. М. Припинення корпоративних правовідносин в господарських товариствах: монографія. Львів: Край, 2009. 464 с.

⁵ Там само. С. 302.

⁶ Кравчук В. М. Назв. праця. С. 303-304.

⁷ Попов Ю. Ю. Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»: наук.-практ. комент. Київ: К.І.С., 2019. 392 c.

⁸ Там само. С. 85-86.

⁹ Там само. С. 86.

¹⁰ Кравчук В. М. Назв. праця. С. 313-314.

¹¹ Ломакин Д. В. Корпоративные правоотношения: общая теория и практика ее применения в хозяйственных обществах. Москва: Статут, 2008. 511 с. С. 432.

¹² Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44. Ст. 356.

¹³ Спасибо-Фатєєва І. В. Про юридичних осіб та корпоративні відносини. З приводу концепції щодо модернізації Цивільного кодексу України (рекодифікації): продовження. С. 7-88. URL: https://sud.ua/ru/news/publication/157461-schodo-reformuvan nya-okremikh-institutiv-tsivilnogo-prava

¹⁴ Ромащенко І. Припинення корпоративних прав. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2019. № 1. С. 79-91.

¹⁵ Там само. С. 86.

¹⁶ Цікало В. І. Засада пропорційності здійснення корпоративних прав: монографія. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка. 2022. 588 с. С. 93-94.

¹⁷ Смітюх А. В. Назв. праця. С. 95

¹⁸ Попов Ю. Ю. Назв. праця. С. 165-168.

Резюме

Виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю: аналіз сучасного стану правового регулювання в Україні

Іоніцой-Доценко О. П.

У статті наведено результат дослідження сучасного стану правового регулювання правовідносин, пов'язаних із виключенням учасника з товариства з обмеженою відповідальністю. Здійснено аналіз підстав, порядку та правових наслідків виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю, що передбачені чинним Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Обґрунтовано можливість застосування виключення учасника з товариства виключно за волею інших учасників товариства. Запропоновано зміни до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» в частині правових наслідків виключення учасника з товариства в результаті невиконання або неналежного виконання ним обов'язку із внесення вкладу до товариства. Доведено, що виключення померлого (припиненого) учасника, що передбачено частиною другою ст. 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не є виключенням учасника в розумінні, виробленому національною доктриною.

Ключові слова: виключення учасника, товариство з обмеженою відповідальністю, обов'язок із внесення вкладу, припинення участі у товаристві, анулювання частки в статутному капіталі.

Summary

Exclusion of a participant from a limited liability company: analysis of the current state of legal regulation in Ukraine

Oleh loinitsoi-Dotsenko.

The article presents the results of research into the current state of legal regulation of legal relations related to the exclusion of a participant from a limited liability company.

An analysis of the grounds, procedure and legal consequences of excluding a participant from a limited liability company, provided for by the current Law of Ukraine “On Limited and Additional Liability Companies”, was carried out.

Such a reason for excluding a participant from a limited liability company as a violation of the obligation to make a contribution was analyzed. It was established that the procedure for excluding a participant on this basis by the decision of the general meeting is quite adequate for this exclusion basis, is mostly supported in scientific circles and is characteristic not only of the national legal system.

The possibility of applying the exclusion of a participant from the partnership solely at the will of other participants of the partnership is substantiated.

Amendments to the Law of Ukraine “On Limited and Additional Liability Companies” are proposed in terms of the legal consequences of the exclusion of a participant from the company as a result of non-fulfillment or improper fulfillment of the obligation to contribute to the company. It is proposed that the legal consequences of the exclusion of a participant from the partnership should be limited to the fact that the excluded participant should receive from the partnership no more than what he actually contributed to the partnership.

It has been proven that the exclusion of a deceased (terminated) participant, which is provided for in the second part of Article 23 of the Law of Ukraine “On Limited and Additional Liability Companies” is not the exclusion of a participant in the sense developed by the national doctrine and by its essence is a different legal construction. The specified norm needs significant revision taking into account the essence of the legal phenomena under investigation and the need to solve the problem for which this norm was created.

Key words: exclusion of a participant, limited liability company, obligation to make a contribution, termination of participation in the company, cancellation of a share in the authorized capital, sanction for offences.

Размещено на Allbest.ru