Про особливості правового регулювання роботи у нічний час

Размещено на http://www.allbest.ru/

Про особливості правового регулювання роботи у нічний час

Хім'як Д. студентка II курсу, ПВ-24 групи; Остапенко Л.О. д.юр.н., професор кафедри цивільного права та процесу Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти, доцент, Національний університет “Львівська Політехніка”

Анотація

Нічна праця може служити гнучким регулюванням робочого часу, що дозволяє працівникам ефективніше поєднувати професійні обов'язки з іншими аспектами життя, такими як навчання та сімейні обов'язки. Однак ця форма праці приносить суттєві негативні наслідки для здоров'я працівників, оскільки відсутність сонячного світла може порушити баланс серотоніну та мелатоніну, що регулюють кровообіг до мозку.

Дослідження впливу нічної праці на організм людини вказують на значущий ризик захворювань серед осіб, які працюють у цей час. Більшість науковців і Всесвітня Організація Охорони Здоров'я висловлюють узагальновані застереження стосовно високого ризику для здоров'я осіб, які працюють у нічний час. Зокрема, акцентується на порушенні добового режиму сну та інших фізіологічних потреб, що може негативно позначитися на продуктивності і призвести до нещасних випадків.

Ключові слова: нічна праця, робочий час, здоров'я працівників, регулювання праці, графіки роботи, перша допомога, трудові обов'язки, пільги, продуктивність тощо.

Annotation

Convention № 171 of the International Labor Organization regulates aspects related to night work. According to paragraph 1(a) of this convention "On night work", night work means work that lasts more than seven hours and the period from 00:00 to 05:00, and is established through collective agreements or the relevant body after consultation with employers' organizations and patients. According to Clause 1(b), a night worker is a person who works under the terms of employment and performs his normal duties during the night hours, for a certain number of hours, which exceeds the established rate, which is determined through collective agreements or relevant bodies after consultation eat with organizations of employers and employees. According to the Convention of the International Labor Organization "On Night Work of Women in Industry" № 89, night work is considered to be work that lasts at least seven consecutive hours, and which is determined by the competent authority in the period from 22:00 to 07:00. Working at night has its own characteristics and requires special attention regarding the provision of additional guarantees for employees who work during this period. This is especially true for enterprises where the technological process cannot be stopped, such as, for example, bakeries or metallurgical plants, where employees regularly work at night. A significant part of the watchmen's working time also falls on the night period.

Night work can serve as a flexible regulation of working hours, allowing employees to more effectively balance professional responsibilities with other aspects of life, such as education and family duties. However, this form of work brings significant negative consequences for the health of workers, as the absence of sunlight can disrupt the balance of serotonin and melatonin, which regulate blood flow to the brain.

Research on the impact of night work on the human body indicates a significant risk of illnesses among individuals who work during this time. Most scientists and the World Health Organization express general concerns regarding the high health risk for individuals working at night. Specifically, emphasis is placed on the disruption of the circadian sleep rhythm and other physiological needs, which can negatively impact productivity and lead to accidents.

Keywords: night work, working hours, employee health, labor regulation, work schedules, first aid, job responsibilities, benefits, productivity.

Вступ

Конвенція № 171 Міжнародної Організації Праці регламентує аспекти, пов'язані з виконанням нічної праці. Відповідно до пункту 1(a) даної конвенції "Про нічну працю", нічна праця означає працю, що триває понад сім годин у період від 00:00 до 05:00, і встановлюється через колективні договори або відповідний орган після консультації з організаціями роботодавців і працівників [7]. Згідно з пунктом 1(b), нічний працівник - це особа, яка працює на умовах найму і виконує свої трудові обов'язки в нічний чащ протягом пєвної кількості годин, що пєрєвищує вcтaнoвлeнy норму, яка визначається через колективні договори або відповідні органи пістя кoнcyльтaцiї з організаціями роботодавців і працівників [7].

Згідно з Конвенцією Міжнародної Організації Праці "Про нічну працю жінок у промисловості" № 89, нічною роботою вважається праця, що триває принаймні сім годин поспіль, і яка визначається компетентним органом у період з 22:00 до 07:00 [5].

Праця в нічний час має свої особливості і вимагає особливої уваги щодо надання додаткових гарантій для працівників, які працюють в цей період. Особливо це стосується підприємств, де технологічний процес не може бути призупинений, таких як, наприклад, пекарні або металургійні комбінати, де працівники регулярно працюють вночі. Значна частина робочого часу сторожів також припадає на нічний період [9].

Метою статті є розглянути особливості правового регулювання роботи у нічний час.

Результати

Останнім часом змінна і нічна праця стали поширеними у сферах транспорту та медицини, в роздрібній торгівлі, готельному бізнесі, громадському харчуванні та інших сферах обслуговування. За прогнозами, ця тенденція буде зростати, оскільки все більше фірм відповідають на суспільні вимоги цілодобового обслуговування.

В різних країнах та міжнародних актах поняття "нічна праця" має різні формулювання. Наприклад, в Конвенції Міжнародної організації праці "Про нічну працю" № 171 [7], прийнятій в Женеві 26 червня 1990 року на 77-й сесії Генеральної конференції МОП, термін "нічна праця" визначається як будь-яка робота, яка виконується протягом жріоду тривалістю нє мєншє ніж ам годин постіль, охоплюючи інтервал між північчю та 5 годинами ранку. Цей період визначається компетентним органом за погодженням з найбільш пpeдcтaвницькими організаціями роботодавців і працівників або колєктивними договорами.

Відповідно до наведеної Конвенції, під "працівником, що працює в нічний час", визначається особа, що займається оплачуваною роботою за наймом, при цьому робота вимагає виконання трудових обов'язків в нічний період тривалістю значно більше годин, ніж встановлено установленим лімітом. Цей обмежувальний поріг визначається компетентними органами за погодженням з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників або на підставі колективних договорів. Згідно з умовами, визначеними у статті 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 171, працівникам, що працюють в нічний час, надається право на безкоштовне медичне спостереження та консультації з питань збереження здоров'я, спрямовані на запобігання або зменшення можливих негативних наслідків, пов'язаних з їхньою роботою [7]:

а) перед тим як особу призначать на роботу під час нічного часу;

б) за регулярними періодами під час виконання цієї роботи

в) у випадку виявлення погіршення стану здоров'я, спричиненого елементами, пов'язаними з виконанням роботи в нічний час.

Отримані в ході таких спостережень висновки, крім визначення непридатності для виконання роботи в нічний час, не розголошуються іншим особам без попередньої згоди працівників і не використовуються проти них.

Працівникам, які працюють в нічний період, надається можливість отримання першої допомоги, включаючи їхню швидке транспортування, якщо це необхідно, до місця, де може бути забезпечено відповідне лікування, відповідно до положень статті 5 Конвенції Міжнародної організації праці № 171 [7].

Згідно із статтею 54 Кодексу законів про працю, при виконанні роботи в нічний час передбачено скорочення тривалості робочого часу (зміни) на одну годину. Це правило не стосується працівників, яким вже передбачено зменшення робочого часу (згідно з пунктом 2 частини першої та частиною тpeтьoю статті 51 Кодексу законів про працю). Tpивaлicть нічної роботи виpiвнюється з дєнною у випадках, коли це є необхідним з урахуванням умов виробництва, зокрема, в безперервних виробництвах, а також при застосуванні змінних графіків роботи за шестиденним тижнем з одним вихідним днем. Протягом роботи в нічний час може бути скорочена тривалість конкретної зміни, проте тижнева норма годин робочого часу залишається незмінною.

Іншими словами, протягом однієї ночі тривалість роботи може бути скорочена на одну годину, проте протягом наступних днів цей час повинен бути відновлений у денний час. Таким чином, скорочення тривалості роботи в нічний час відбувається в межах регулярного графіку робочого часу працівника. Графіки змінності повинні гарантувати виконання 40-годинного робочого тижня. Тривалість робочого часу не зменшується у випадку, коли працівник призначений виконувати роботу виключно в нічні зміни [6].

Тривалість робочого часу залишається незмінною у випадках, коли працівник прийнятий для виконання роботи лише в нічні зміни. Вирівнювання тривалості нічної роботи з денною відбувається у тих ситуаціях, коли це необхідно з урахуванням умов виробництва, зокрема в безперервних виробництвах, а також при застосуванні змінних робочих графіків у шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

На сьогодні, правове регулювання та організація праці працівників, які працюють у нічний час, потребують значних змін. Наприклад, згідно зі статтею 55 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), час з 22:00 до 6:00 вважається нічним. Така формулювання дозволяє роботодавцям чітко класифікувати роботу як виконану в нічний час. Проте це не враховує того факту, що, незалежно від відстані від місця проживання до робочого місця, працівник зазвичай потребує певного часу на дорогу до роботи. Цей час, звісно, не враховується в робочий час, але працівник витрачає його на те, щоб готуватися до роботи. Тому вважаємо, що в таких випадках доцільною є спільна ініціатива органів місцевого самоврядування та роботодавців з організації транспорту для працівників у вечірні години та під час їх повернення додому вранці (особливо вихідними днями та для працівників із інших міст). Полегшення процесу транспортування працівників до роботи та назад у нічний час можливо завдяки [2]:

впровадження спеціальних маршрутів (режиму руху) для громадського транспорту вимагає взаємодії органів місцевого самоврядування та роботодавців для ефективного управління витратами;

включення у колективні договори зобов'язань роботодавців забезпечувати відповідний транспорт за свій рахунок та власними засобами;

відшкодування працівникам витрат на транспорт шляхом виплати їм грошової компенсації, яка не обкладається податком, в межах встановленого нормативу. Реалізація таких заходів передбачає внесення змін до численних аспектів законодавства, яке регулює виплату аналогічних компенсацій.

Безперечно, встановлення загального правила, згідно з яким тривалість роботи в нічний час скорочується на одну годину, є позитивним кроком у забезпеченні захисту прав працівників на життя. Також зрозуміло непоширення цього правила на працівників, для яких вже законом передбачена скорочена тривалість робочого часу.

Проте виникає питання щодо норми, закріпленої в частині 2 статті 54 Кодексу законів про працю України, згідно з якою тривалість нічної роботи вирівнюється з денною у випадках, коли це необхідно за умовами виробництва.

Зазначене положення не охоплює всі можливі сценарії, що може призвести до надмірного використання. Існує ризик того, що тривалість нічної роботи на конкретному підприємстві може бути вирівняна з денною без належних підстав, посилаючись на особливості умов виробництва. Оскільки організм людини природно пристосований до відпочинку в нічний час, В.С. Вітковський вважає, що такий підхід порушує право працівника на належний відпочинок [1, с. 24].

Зокрема, ми висловлюємо підтримку запропонованої модифікації в частині 2 статті 54 Кодексу законів про працю України, яка звучить наступним чином: "Тривалість нічної роботи може бути вирівняна з денною лише у випадках безперервних виробництв і на змінних роботах за умови шестиденного робочого тижня з одним вихідним днем".

Відповідно до положень статті 55 Кодексу законів про працю України, забороняється залучення до роботи в нічний час наступних категорій працівників [2] 40:

жінок, які перебувають у стані вагітності та матерів з дітьми віком до трьох років (відповідно до положень статті 176);

осіб, які нє досягли вісімнадцятирічного віку (згідно з положєннями статті 192);

інших категорій працівників, визначених законодавством. Робота інвалідів в нічний час дозволяється лишє за їхньою згодою та при умові, що цє нє супєрєчить мєдичним peкoмeндaціям (відповідно до положень статті 172).

Відповідно до положень статті 175 Кодексу законів про працю України, використання жінок в нічний період заборонено, за винятком сфер економіки, де це обумовлено особливою необхідністю і може бути допущено як тимчасовий захід. Перелік таких галузей і видів робіт, вказуючи максимальні терміни використання праці жінок в нічний час, встановлюється розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Вказані обмеження, зазначені в частині 1 статті 175 Кодексу законів про працю України, не стосується жінок, які працюють на підприємствах, де працюють лише члени однієї сім'ї.

Нормування обліку робочого часу на підприємствах, установах та організаціях визначається відповідно до Наказу Держкомстату України "Про затвердження стандартних форм первинної облікової документації зі статистики праці" від 5 грудня 2008 року № 489. У спеціальній таблиці обліку реєструється реальний робочий час і роки, охоплюючи також періоди нічної активності [8].

За роботу в нічний час працівники отримують підвищену оплату праці, яка перевищує державні норми оплати праці, обов'язковими для всіх підприємств, установ, організацій різних форм власності та фізичних осіб, які потребують найману працю.

Відповідно до статті 108 КЗпП України, робота в нічний час (з 22:00 до 6:00) оплачується у підвищеному розмірі, визначеному загальними, галузевими (регіональними) умовами та колективними договорами, але не менше 20% тарифної ставки (окладу) за шкіру. годину роботи в нічний час. Вищі ставки оплати в нічний час можуть передбачатися галузевими та регіональними угодами або бути узгоджені в колективному договорі. У рамках галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та Центральним комітетом Профспілки працівників освіти і науки України на період з 2011 по 2015 роки визначено, що працівникам, які виконують роботу в нічний час, надається додаткова компенсація в розмірі 40% від їхнього посадового окладу (ставки заробітної плати) [4].

Однак трудове законодавство України не включає положень, які б регулювали організацію відпочинку працівників після виконання роботи в нічний час. Згідно із статтею 108 Кодексу законів про працю України, вимагається лише оплата праці в цей період, і важко уявити, що цей додаток дійсно сприятиме відновленню фізіологічного ритму організму людини після нічної праці.

Удосконалення системи відпочинку відразу після виконання трудових обов'язків у нічний період та поточного робочого року може виявитися ефективним способом компенсації його негативного впливу на організм людини. Однією зі заходів, спрямованих на це, є можливість додаткової трудової відпустки для осіб, які працюють у нічну зміну протягом певної кількості годин протягом робочого року. Варто розглянути оплату праці за цей період на роботу роботодавця, після чого він несе відповідальність за організацію роботи працівника, створення безпечних умов та вирішення питань праці, пов'язаних із забезпеченням роботи в нічний час.

Забезпечення гарантованої додаткової відпустки за роботу в нічний час може бути реалізовано шляхом [7]:

Розширення розділу 5 Кодексу законів про працю України за допомогою статті 77-3 "Додаткові відпустки за роботу в нічний час" має на меті не лише частково компенсувати можливий вплив на здоров'я працівника, але й стимулювати роботодавців до відповідального використання нічної зміни при організації роботи працівників;

Умови трудового контракту, щодо надання додаткового відпусткового періоду за виконання роботи в нічний час, визначаються в залежності від кількості годин, які працівник працює в нічний період. Наприклад, може бути передбачено, що мінімальний термін додаткової відпустки становить 7 календарних днів у випадку, якщо працівник залучається до нічної роботи принаймні один раз на тиждень.

Нічна робота допускається в таких випадках:

1. У сферах, де діє неперервна робота, таких як поліція, вимагається, щоб працівник був присутнім протягом усього робочого дня та всього тижня.

2. Під час здійснення праці, яка включає три або більше робочих змін.

3. В ході трудової діяльності, яка має дві зміни, проте обмежена лише до першої години ночі.

4. З метою забезпечення дисципліни на дорогах, вулицях та аеродромах.

5. В аптечних закладах.

6. В газетах, журналах, новинах і фотоагентствах, а також в інших мас-медійних установах та службах доставки преси.

7. В об'єктах обслуговування та ремонту, які важливі для забезпечення нормальної експлуатації виробничого процесу, або коли виконання роботи в них не може відбуватися одночасно з денною зміною.

8. На територіях видобутку торфу.

9. Під час процесу висушування деревини.

10. Під час теплопостачання теплиць і експлуатації сушильних установок.

11. За згодою працівника, особливо під час періодів інтенсивної роботи в сільському та збиральному господарстві, під час отелення худоби, лікування тварин та інших невідкладних ситуацій, коли зволікання не є припустимим.

12. За згодою працівника можлива участь у вуличних роботах, проте у період з п'ятої до шостої години ранку його згода не обов'язкова.

13. Під час виконання роботи, яка в зазначеному характері є нічною.

Висновки

Загалом, враховуючи різні аспекти, можна зробити висновок, що нічна праця має як позитивні, так і негативні аспекти як для роботодавців, так і для працівників. До позитивних сторін нічної праці відносяться інтенсивне використання обладнання та збільшення виробництва для роботодавців, а для працівників - збільшення заробітної плати через оплату нічного часу в підвищеному розмірі порівняно з роботою в звичайний час.

Нічна праця розглядається як форма гнучкості у регулюванні робочого часу, що дозволяє ефективніше поєднувати трудові обов'язки з іншими аспектами життя, такими як навчання, сімейні обов'язки та особистий розвиток, без зменшення доходів.

З іншого боку, негативними аспектами нічної праці є додаткові витрати для роботодавців (контроль за виробничим процесом, охорона праці) та для працівників - порушення сну, ризик захворювання, низька продуктивність, виробничий стрес та вплив на якість сімейного та соціального життя. Також нічна праця пов'язана з підвищеним ризиком травматизму через порушення біологічних ритмів. Тим, хто працює в нічний час, слід мати гарне здоров'я та отримувати компенсацію у вигляді оплачених відпусток або інших пільг.

нічний праця оплата організм

Список використаних джерел

1. Вітковський В.С. Норми робочого часу як гарантія захисту права працівника на життя. Адвокат. 2010. № 12. С. 22-26.

2. Кодекс законів про працю України: Закон України від 10 грудня 1971 року Відомості Верховної Ради УРСР. № 50. Ст. 375.

3. Галузева угода між Міністерством освіти і науки України та Центральним комітетом Профспілки працівників освіти і науки України на 2011-2015 роки.

4. Особливості роботи в нічний час. Kadrex. 17 лютого 2021.

5. Про нічну працю: Конвенція Міжнародної організації праці від 26 червня 1990 року № 171.

6. Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці: Наказ Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489.

7. Саленко І.В. Правове регулювання раціонального використання робочого часу. Київ. 2019. 23 с.

8. Hansen J. Risk of breast cancer after night and shift work: current evidence and ongoing studies in Denmark. Cancer Causes Control. 2006 May 17. № 4:531-7.

Размещено на Allbest.ru