Комунікативні аспекти взаємодії бізнес-організацій та організацій публічного сектору в сучасних умовах

Размещено на http://allbest.ru

Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Кафедра прикладної економіки, підприємництва та публічного управління

Комунікативні аспекти взаємодії бізнес-організацій та організацій публічного сектору в сучасних умовах

Комарова Катерина Володимирівна канд. екон. наук, доцент,

доцент кафедри

Лола Вікторія Василівна канд. держ. упр., доцент кафедри

Касьяненко Лілія Володимирівна канд. екон. наук., доцент кафедри

Дементьева Наталія Володимирівна ст. викладач

Україна

Анотація

У статті обґрунтовано важливість організаційних комунікацій в управлінні бізнес-організаціями та організаціями у публічній сфері. Проведено аналіз організаційних бар'єрів у процесі комунікацій сучасних організацій. Розглянуто основні можливі шляхи мінімізації організаційних бар'єрів в комунікаційному процесі. Проаналізована роль комунікаційної стратегії організації у досягненні стратегічних цілей. Акцентується на особливостях здійснення комунікаційної взаємодії у публічному секторі у сучасних умовах. Забезпечення ефективності управління комунікаціями потребує формування та впровадження організаційних дій, а саме: регулювання інформаційних потоків всередині організації; вдосконалення комунікативних навичок; створення систем зворотного зв'язку;упровадження сучасних інформаційних технологій, що дозволяють удосконалити обмін інформацією в організаціях.

Ключові слова: комунікації, комунікаційні бар'єри, комунікаційний процес, канали комунікації, комунікаційна стратегія.

Ефективність функціонування сучасних бізнес-організацій та організацій публічного сектору, рівень їх конкурентоспроможності залежить від ефективних комунікаційних систем, від рівня комунікаційної компетентності керівників і персоналу. Комунікації значно впливають на ефективність діяльності будь-якої організації. По-перше, прийняття рішень ґрунтується на безпосередній взаємодії людей у процесі виконання функцій управління та виробничої діяльності. По-друге, комунікації є найбільш оптимальним способом обговорення і прийняття рішень за умов невизначеності.

Термін «комунікація» зазначається як процес, у ході якого дві або більше особи обмінюються й усвідомлюють отриману інформацію. У масштабі організації використовуються внутрішні та зовнішні типи комунікацій. Внутрішні комунікації - це формальні комунікації у масштабі організації: низхідні комунікації (процес передавання повідомлення з вищих рівнів управління на нижчі); висхідні комунікації (процес передавання повідомлення з нижчих рівнів управління на вищі); горизонтальні комунікації (обмін повідомленнями між членами однієї групи або співробітниками рівного рангу).

Комунікації між організацією та зовнішнім середовищем (зовнішні комунікації) - обмін інформацією зі споживачами, постачальниками, конкурентами, представниками влади. Основними комунікаційними технологіями у бізнес-організаціях є: зв'язки з громадськістю (public relations); зв'язки з акціонерами, інвесторами і партнерами (investor relations); брендінг; формування іміджу і управління репутацією; зв'язки із засобами масової інформації (media relations); програма просування (promotion plan). Коли ж мова йде про організації публічного сектору, які включають в себе органи державної влади та місцевого самоврядування, ділові кола, неполітичні об'єднання громадян (громадські, професійні, творчі організації, релігійні та інші об'єднання громадян), організації політичних партій, групи творців, поширювачів, споживачів інформації, їх організації [1], то до перелічених вище комунікаційних технологій варто додати інструменти демократії участі та е-демократії, а саме: публічні консультації, громадський контроль, петиції, опитування, приватно-публічне партнерство, краундсорсинг, краундфандинг.

Численні дослідження показали, що неефективні комунікації є однією з головних причин виникнення проблем в організаціях. Основним бар'єром організаційних комунікацій є перекручування повідомлень. Інформація, передана як по вертикалі (за рівнями ієрархії), так і по горизонталі (від відділу до відділу, від одного співробітника до іншого) має тенденцію до перекручування. Причинами перекручування інформації є: неефективні міжособистісні комунікації; фільтрація інформації; розбіжність статусів рівнів організації; інформаційні перевантаження; незадовільна структура організації; розходження з метою й потребами відділів; невідповідність комунікативних потоків завданням відділів; відсутність формальних каналів зв'язку. Керівник повинен створювати таку організаційну структуру, яка буде стимулювати ефективні комунікації:

1. Регулювання інформаційних потоків (аналіз потреб інформування керівників вищого, середнього й низового рівнів управління; оцінка якісних і кількісних інформаційних потреб).

2. Вдосконалення управлінських навичок: створення атмосфери відкритості й довіри; розробку й використання формальних каналів комунікацій; стимулювання одночасного використання кількох каналів комунікації; розробку структури організації, що відповідає потребам у комунікаціях.

3. Створення систем зворотного зв'язку, яка може включати: відвідування відділів; проведення опитувань співробітників з організаційних питань; проведення зустрічей керівників зі співробітниками організації.

4. Створення системи збору пропозицій, яка може включати: ящики для пропозицій, куди співробітники організації можуть подавати свої пропозиції в анонімній формі; робочі групи, які систематично збираються для обговорення пропозицій щодо вдосконалення роботи або проблем, що виникли.

5. Випуск інформаційних бюлетенів, в яких міститься інформація про роботу організації за місяць і пропозиціях, які надійшли від співробітників організації.

6. Упровадження сучасних інформаційних технологій, що дозволяють удосконалити обмін інформацією в організаціях.

Аналізуючи цю проблему у публічному секторі, варто відзначити, що найбільш гостро вона стоїть не стільки у організаційних комунікаціях, скільки під час взаємодії між різними суб'єктами комунікаційного процесу. При чому специфіка публічного сектору обумовлює те, що таке перекручування інформації досить часто є свідомим і власне інформація отримує статус дезінформації (misinformation, disinformation) або фейку (fake news). Активізація останніх пов'язана з розвитком віртуального простору та його комунікативними можливостями, а також обумовлена численними кризами, що характеризуються, з одного боку, браком інформації, а з другого - її надмірним обсягом [2]. Саме така свідомо перекручена інформація досить часто створює суттєві комунікаційні бар'єри у публічному секторі, вимагаючи від суб'єктів комунікаційного процесу додаткових заходів щодо перевірки об'єктивності, достовірності та вірогідності, отриманих повідомлень. стратегічний публічний комунікаційний управління

Швидкі зміни інформаційних технологій надають можливість бізнес- організаціям використовувати нові комунікаційні канали та інструменти для взаємодії зі споживачами. Згідно з даними агентств GroupM, WPP і Magna, витрати на рекламу на онлайн-платформах, в тому числі що належать Alphabet Inc. Google, Amazon.com Inc., Facebook Inc. і Baidu в 2020 році продемонстрували то, що перевищило очікування у зростанні. Традиційні рекламні канали: телебачення, друковані ЗМІ та зовнішня реклама, за оцінкою Magna, пережили суттєвий спад (-18% з урахуванням політичної реклами). Особливо негативні прогнози експерти дають для газет і журналів. Результати дослідження GroupM показують, що в 2020 році видатки на рекламу в друкованих ЗМІ впали на 25%. Таке падіння пов'язано зі зростанням витрат на інтернет-рекламу на 8%. В результаті частка онлайн-реклами в загальних рекламних витратах бізнесу перевищила 50%. Згідно зі звітом Advertising Expenditure Forecasts від Zenith, в Україні також спостерігається загальносвітова тенденція. Так, за останній рік частка онлайн-покупок виросла з 37% до 54%, а частка e-commerce в ритейлі склала 8,8% ($ 4 млрд) [3].

Впровадження цифрових технологій у публічному секторі також позитивно впливає на удосконалення підходів до забезпечення комунікативної взаємодії як між органами публічної влади, громадськістю та бізнесом. Так, реалії останніх років, які обумовленні пандемією COVID-19 та російською воєнною агресією в Україні, вимагають від української влади перегляду методів взаємодії з громадянами. Це обумовлено низкою зовнішніх чинники, які не дозволяють використовувати традиційні інструменти або роблять їх неефективними. Одним із прикладів такої цифрової комунікації між владою та суспільством не лише в умовах мирного часу, а й в умовах війни є проєкт «Дія». Важливо наголосити, що коли початково «Дія» створювався як можливість поліпшити отримання громадянами послуг онлайн, то на сьогодні - це дієвий цифровий інструмент комунікації між владою та громадянами, що забезпечує не лише отримання послуг від держави, а й зворотній зв'язок від суспільства. Так, у «Дії» можна повідомити про пошкодження або знищення нерухомості у наслідок військової агресії рф, а також вона забезпечує комунікацію влади з громадянами з питань безпеки через чат-боти «єВорог» (спільний проєкт Кіберполіції та Міністерства цифрової трансформації). Крім того, з початку війни через «Дію» можна було не лише отримати підтримку від держави усім найманим працівникам та ФОПам, які проживають в зоні активних бойових дій - проєкт «єПідтримка» (який було започатковано для стимулювання до вакцинації від COVID-19), але й надати грошову допомогу українській армії через краундфандінгові проєкти Фонд «Повернись живим», UNITED24 та «Армія дронів» (спільний проєкт Генштабу ЗСУ, Міністерства цифрової трансформації та UNITED24), інвестувати у відновлення України, купуючи державні військові облігації. З початку війни владою було здійснено ще ряд заходів для удосконалення комунікації з населенням в нових умовах, зокрема, створено низку чат-ботів та додатків, серед яких, окрім вже названого «єВорог», спільний проєкт Кіберполіції України та волонтерів «Платформа MRIYA», який має забезпечити синергетичну взаємодію у протидії російським окупантам у медіа-просторі (на платформі діють Бот «StopRussia. MRIYA», Канал «StopRussia. MRIYA», бот «Народний месник», Сервіс «MRIYA Automatic»); розробка одеських волонтерів додаток «єППО».

Роль комунікацій у заохоченні підприємницької активності є критично важливою, як для влади, так і для бізнесу. У більшості випадків бар'єрами для старту власного малого бізнесу є не тільки фінансова неспроможність особи, скільки комунікаційні фактори: низька поінформованість про юридичні та фінансові умови, необхідні для старту та ведення бізнесу; нерозуміння, який саме вид бізнесу можна успішно розвивати в конкретній громаді; низька мотивація через загальний песимізм щодо перспектив розвитку громади. Особливо гостро це питання стоїть сьогодні, оскільки своєчасна комунікація між органами державної влади та бізнесом є додатковим інструментом стимулювання національної економіки в сучасних реаліях. При цьому комунікація та взаємодія між бізнесом та владою в умовах воєнного стану стосуються низки достатньо актуальних питань, серед яких: нові умови ведення бізнесу; релокація підприємств; відновлення виробництва; перепрофілювання бізнесу тощо. Так, наприклад, для допомоги з релокації бізнесу ДП «Прозорро.Продажі» запустили платформу цифрової взаємодії relocate.prozorro.sale. А на базі Національного проєкту «Дія.Бізнес» було запущено навчальну програму «Говорить бізнес. Де і як комунікувати під час війни». Це має допомогти власникам бізнесів розумітися на каналах комунікацій та інструментах для їх просування в Україні [4]. Однак, перш за все, бізнес потребує зрозумілого для нього способу комунікації саме з місцевою владою. При цьому, громада теж має бути у цьому зацікавленою, тому слід визначити низку заходів, які можуть бути спрямовані на налагодження ефективної взаємодії між органами місцевого самоврядування та представниками підприємницького середовища, зокрема: передбачити в громаді уповноважену особу, яка б була відповідальна за спілкування, координацію та інтеграцію з представниками як місцевого, так і релокованого бізнесу; актуалізувати стратегії розвитку громад та передбачити відповідні зміни, пов'язані з релокацією бізнесу та персоналу із максимальним включенням в цей процес представників місцевого та релокованого бізнесу; розглянути можливість створення технологічних або індустріальних парків (це не лише можливість об'єднання наукової та підприємницької діяльності, а й створення особливих економічних, юридичних і податкових умов); залучати активні місцеві організації громадянського суспільства, які мають напрацювання чи досвід роботи із релокацією та бізнесом (це посилить місцеве самоврядування як в частині реалізації заходів з підтримки місцевого та релокованого бізнесу, так допоможе залучати ширше коло осіб до процесу бізнес-інтеграції в громаді) [5].

Комунікація між органами публічної влади та бізнесом є потужним інструментом стимулювання національної економіки в сучасних реаліях. Забезпечення ефективності управління комунікаціями потребує формування та впровадження комунікаційної стратегії. Комунікаційна стратегія розробляється згідно з ключовими цілями організації та сприяє ефективному зв'язку з громадськістю. О. Іссерс підкреслює що комунікаційна стратегія - це план дій розроблений задля досягнення цілі взаємодії, який викликає зацікавленість учасників комунікації, у створенні і розвитку довгих відносин [6].

Комунікаційна стратегія - це план взаємопов'язаних заходів, які розробляються та реалізуються з метою: створення і підтримки постійних зв'язків між об'єктом та суб'єктом комунікаційного процесу; формування позитивного іміджу шляхом інформування, переконання та нагадування про свою діяльність; створення фундаменту для проактивної комунікації за стратегічними напрямками та пріоритетами донесення комунікаційної стратегії до співробітників організації.

Важливою складовою реалізації комунікаційної стратегії є правильний вибір каналів поширення інформації, а саме: робота із засобами масової інформації (інтерв'ю, брифінги, перс-релізи, прес-анонси); власний веб сайт органу публічної влади; інформування через соціальні мережі (public pages); інформування та інструменти прямої демократії (громадські слухання, місцеві ініціативи, загальні збори громадян); робота зі зверненнями громадян; робота з інформаційними запитами; взаємодія з організаціями громадянського суспільства (громадська експертиза, консультації, спільні заходи).

Так, за ініціативою низки органів публічної влади на початку війни в Україні були запущені нові веб-платформи такі як: dokaz.gov.ua (Офіс Президента України, Міністерство юстиції України, Офіс Генеральної прокуратури та ін.) та warcrimes.gov.ua (Офіс Генеральної прокуратури) - для збирання доказів воєнних злочинів окупантів, «Зруйнована культурна спадщина України» - culturecrimes.mkip.gov.ua - для збирання доказів воєнних злочинів проти культурної спадщини, тощо. Створено гарячі телефонні лінії для оперативного реагування на ситуації [7]. На місцевому рівні задля забезпечення реалізації комунікаційної стратегії територіальних громад було використано попередній досвід, накопичений під час пандемії COVID-19, коли було сформовано дієві механізми взаємодії на локальному рівні на базі соціальних мереж. Так, наприклад, з 24 лютого з легкістю були «перепрофільовані» до умов воєнного часу групові чати в месенджерах, активізувалися сторінки громад та групи у соцмережах. Але тепер їх основним завданням стало підтримка ЗСУ, координація евакуаційної діяльності, допомога ВПО, налагодження роботи загонів ТО.

Серед основних комунікаційних стратегій, які активно застосовуються в публічному секторі, можна визначити наступні: стратегія реагування є відповідальністю будь-якого демократичного органу влади та є інструментом влади; проактивна стратегія створена для покращення іміджу, зміцнення впевненості, запобігання кризам; медіа-стратегія спрямована на підтримку пріоритетів, рівня довіри, інформування громадськості та преси, підвищення рівня безпеки, надання відповідей на запити, роз'яснення інформації та надання підтримки громаді.

Комунікаційна стратегія має відповідати декільком характеристик, а саме: бути ретельно продуманою; спиратися на цінності, місію, діяльність організації; бути розпланованою за календарем, враховуючи різні канали комунікації, цільові групи громадськості, з якими передбачається взаємодія, а також характери співпраці та партнерства з цільовою аудиторією; мати розроблені формати інформації та ключові повідомлення; мати антикризовий план на випадок виникнення труднощів або конфліктних ситуацій. Прикладом цього в сучасних умовах є комунікаційна стратегія держави щодо підтримки підприємств в нових умовах, яка включає в себе низку урядових програм щодо працевлаштування ВПО, тимчасового переміщення підприємств; кредитування підприємств за програмою 5-7-9%, а також додаткова кредитна підтримка аграріїв; роз'яснення щодо нововведень у сфері експорту в умовах війни [8].

Висновки

Отже, сучасні організаційні комунікації - це форма дво- (і більше-) сторонніх комунікацій у сфері ділових відносин суб'єктів з метою ефективнішої реалізації їх стратегічних цілей з використанням провідних ІТ- технологій, що дає змогу підвищити ефективність комунікаційного процесу як в бізнес-організаціях, так і публічному секторі. В сучасних умовах особливого значення набуває саме комунікаційна взаємодія між владою, бізнесом та громадськістю. Криза спонукає усіх учасників комунікаційної взаємодії не лише не зменшувати комунікації, а й збільшувати їх, шукати нові моделі такої взаємодії. Забезпечення ефективності управління комунікаціями потребує формування та впровадження відповідної комунікаційної стратегії. Отримані результати можуть стати основою подальших досліджень теоретичного та прикладного характеру, пов'язаних із розробкою комунікаційної стратегії взаємодії бізнес-організацій та органів публічної влади.

Список використаних джерел

[1] Дрешпак, В.М. (2015). Комунікації в публічному управлінні. (с.14) Дніпро: ДРІДУ НАДУ.

[2] Фейки як інструмент впливу на вибори. (2020). Вилучено з: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2020-01/fake_news_fin_full_clean.pdf

[3] Канали комунікації, які ми обираємо. (2022) Консалтингова компанія ShiStrategies. Вилучено з: https://strategi.com.ua/kanaly-iaki-my-obyraiemo/

[4] Проект Міністерства цифрової трансформації України під час війни. (2022). Вилучено з: https://thedigital.gov.ua/news/v-ukraini-zapustili-edinu-platformu-tsifrovoivzaemodii-dlya-dopomogi-v-relokatsii-biznesu

[5] Як створити сприятливі умови для роботи релокованих підприємств у громадах. (2022). Вилучено з: https://www.prostir.ua/?news=yak-stvoryty-spryyatlyvi-umovy-dlya- roboty-relokovanyh-pidpryjemstv-u-hromadah

[6] Городяненко, В. (2008). Соціологічна енциклопедія (с. 177). Київ: Академвидав.

[7] СБУ збирає факти про воєнні злочини РФ: діють чат-бот, «гарячі» лінії, меседжери та пошта. (2022). Вилучено з: https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-zbyraie-fakty-pro- voienni-zlochyny-rf-diiut-chatbot-hariachi-linii-mesedzhery-ta-poshta

[8] Програма релокації підприємств Міністерства економіки України. (2022). Вилучено з: https://www.me.gov.ua/News/Detail?&id=e4f18282-77af-4fdf-8134-ce4403d711f0

Размещено на Allbest.ru