Сучасні виклики правосуддю в умовах глобалізації та війни в Україні

канд. юрид. наук, доцент, доцент кафедри господарського права

ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна

Анотація

правосуддя воєнний стан

Зважаючи на запровадження воєнного стану та ведення повномасштабної війни, українські суди зіткнулися з цілою низкою законодавчих прогалин та процесуальних особливостей здійснення правосуддя. З огляду на сучасні реалії, адаптація правосуддя до воєнного часу повинна відбуватися з урахуванням фундаментальних цінностей людської цивілізація та з використанням здобутків технічного прогресу. Здобутки глобалізації повинні стати орієнтиром для українських судів насамперед для того, щоб забезпечити гарантування прав і свобод людини.

Ключові слова: правосуддя, верховенство права, глобалізація, воєнний стан, судова влада.

Сучасне постіндустріальне суспільство зазнає значного впливу глобалізації в усіх сферах соціального буття, зокрема й у праві та його невід'ємній формі реалізації - правосудді. Хоча в науці права не існує єдиного підходу до розуміння глобалізації [1, с. 2], в ході дослідження під глобалізацією пропонуємо розуміти об'єднання суспільства навколо загальнолюдських цінностей та передових технологій. На нашу думку, саме ці два аспекти пояснюють глобалізацію як основну парадигму нашого часу і дозволяють повною мірою осмислити орієнтири, головні ідеї та принципи здійснення правосуддя.

Аналіз окресленого питання актуалізується в умовах війни. Саме у надзвичайно важкий період українського державотворення відчувається піднесення фундаментальних цінностей, установлених в процесі та внаслідок глобалізації. Поглиблюється необхідність у розумінні цінностей глобалізації як невідчужуваних, нероздільних та спільних для усього цивілізованого

суспільства. Так, до «фундаментальних цінностей» людської цивілізації у ХХІ столітті відносять свободу, рівність, солідарність, терпимість, загальний обов'язок, який передбачає, зокрема усунення загроз міжнародному миру й безпеці між народами світу [2, с. 45]. Окремо варто наголосити на важливості визнаної усією міжнародною спільнотою цінності як верховенство права. Саме верховенство права є еталоном сучасного розвинутого та прогресивного суспільства, демократичної та правової держави.

У розумінні Венеційської комісії верховенство права - це багатогранне поняття, складниками якого є: 1) законність; 2) юридична визначеність;

1) заборона свавільності; 4) доступ до правосуддя в особі незалежних і безсторонніх судів, включно з тими, що здійснюють судовий нагляд за адміністративною діяльністю; 5) дотримання людських прав; 6) недискримінація та рівність перед приписами права [3, с. 177].

У сучасних умовах, коли спостерігається тотальний правовий нігілізм через неможливість положень міжнародного публічного права бути реалізованими де факто, а не тільки задекларованими, саме суд є гарантом утвердження верховенства права на національному рівні в умовах війни.

На конституційному рівні проголошується імперативна вимога про недопустимість правового режиму тимчасового обмеження судового захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні на період дії правового режиму воєнного стану. Втілення будь-яких обмежень такого змістовного формату у національну правозастосовну практику є неконституційним, а відтак, і неможливим [4, с. 451].

Станом на сьогодні суди продовжують виконувати свої функції, не зважаючи на численні випадки знищення чи пошкодження приміщень судів в багатьох містах України, а також трагічні випадки загибелі працівників судів. Однак, з метою мінімізувати можливу небезпеку в багатьох судах, у першу чергу тих, що знаходяться на територіях, де відбувалися бойові дії, гостро постало питання запровадження дистанційної форми роботи суддів та працівників апаратів судів. Більш активне запровадження он-лайн роботи суду стало можливо зважаючи на високий рівень технологічного забезпечення та проведену реформу діджиталізації суду.

У той же час, на практиці виникла гостра потреба в законодавчому регулюванні особливостей дистанційної форми роботи суддів. Необхідність законодавчих змін є цілком обґрунтованою через те, що законодавець у мирний час не має змоги передбачити усю специфіку забезпечення і здійснення правосуддя в умовах воєнного стану. На нашу думку, законодавство України варто перевести в сучасні реалії та передбачити в ньому особливості дистанційної форми роботи суддів. Зокрема, теоретиками та практиками пропонується розробити механізм участі у судовому засіданні складу суду, секретаря судового засідання та інших учасників судового процесу он -лайн у режимі відеоконференції у будь-якому безпечному для них приміщенні, зокрема вдома, під час розгляду справ будь-якої категорії.

Такі зміни дозволили б громадянам дієво користуватися перевагами процедури судового розгляду та отримати належний захист своїх прав навіть в умовах війни. Крім того, налагоджений судовий процес є однією з умов реалізації конституційної вимоги щодо сталої системності правового порядку в організації та діяльності судових органів.

Для забезпечення зручності, оперативності, економії часу та ресурсів у процесі розгляду та вирішення справи в суді віднедавна активно функціонує в Україні підсистема «Електронний суд», яка дозволяє учасникам судового процесу подавати до суду, а також надсилати таким учасникам процесуальні документи в електронному форматі. Разом з тим, незважаючи на позитивні сторони діяльності підсистеми «Електронний суд» в українському судочинстві, воно не позбавлене деяких недоліків, які потребують своєчасного вирішення зважаючи на воєнний стан.

Так, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» від 27.04.2021 №1416-IX до вимог щодо подання позовної заяви в межах загального та адміністративного судочинства також внесено такі зміни: «У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів (абзац 2 частини 1 статті 177 ЦПК України)». «У разі подання до суду документів у електронній формі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів (абзац 2 частини 2 статті 161 КАС України)» [5].

Дані положення дещо не співвідносяться із правовими нормами, що регулюють загальний порядок реалізації прав та обов'язків учасників справи при поданні документів у паперовій формі. Ми вважаємо, що така правова невизначеність може призводити до порушення принципу рівності серед учасників судового процесу.

Так, подаючи позовну заяву через підсистему «Електронний суд» в межах цивільного судочинства, позивач зобов'язаний надіслати суду доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У свою чергу, частиною 1 статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Тобто, на противагу електронному судочинству, якщо ж позивач подає позовну заяву до суду у паперовому вигляді, то попередньо надсилати її відповідачам (процесуальним конкурентам) та третім особам не потрібно. Більше того, за приписами частини 1 статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 ЦПК України. Згідно частини 2 зазначеної статті про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема - строк для подання відповідачем відзиву на позов [6].

Отже, якщо дотримуватись вимог ЦПК України щодо подачі позовної заяви в електронній формі, то відповідачі та треті особи будуть знайомі з підставами та предметом позовної заяви заздалегідь, тобто до відкриття провадження у справі. Виникає питання, а що робити якщо позовну заяву залишать без руху, чи повернуть, чи відмовлять у відкритті провадження у справі? В цьому аспекті є певна логіка, адже подаючи позовну заяву у паперовому вигляді безпосередньо до суду, можна бути певним, що в разі дотримання вимог щодо змісту та форми позовної заяви, суд, мотивованою ухвалою відкриє провадження у справі і, відповідно, надішле сторонам її копії та копії всіх документів, що додаються до неї.

Наступним викликом для здійснення правосуддя є те, що на сьогоднішній день, частина території України є окупованою та такою, на якій ведуться активні бойові дії. У зв'язку з цим, постає питання щодо умов ведення судочинства у тих судових процесах, учасниками яких є особи, які зареєстровані та проживають на тимчасово окупованих територіях. Беручи до уваги законодавчі новели щодо подачі позовної заяви в електронному форматі, співставляючи їх з тим, що потенційні відповідачі чи треті особи зареєстровані та проживають на тимчасово окупованих територіях, то можемо дійти висновку, що позивачі не можуть реалізувати своїх прав, зокрема права на доступ до суду. Це випливає з того, що лист з описом вкладення неможливо надіслати на тимчасово окуповані території, а відтак подаючи позовну заяву в електронній формі, позивачу варто очікувати залишення її без руху та згодом повернення такої заяви.