Проблемні аспекти розуміння та застосування принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі у взаємозв’язку із завданням адміністративного судочинства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Касаційний адміністративний суд

Проблемні аспекти розуміння та застосування принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі у взаємозв'язку із завданням адміністративного судочинства

Малик І.М.,

секретар судового засідання відділу забезпечення роботи секретаря та суддів судової палати управління забезпечення роботи судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів секретаріату, ,

м. Київ

Анотація

Досліджені основоположні проблемні аспекти розуміння та застосування принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі у взаємозв'язку із завданням адміністративного судочинства. За підсумками дослідження, зокрема, обґрунтовано, що абсолютизація принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та його тлумачення з відривом від завдання адміністративного судочинства призводить до того, що адміністративна юстиція фактично бере на себе процесуальне представництво системи публічного адміністрування, підміняючи суб'єктів владних повноважень у доказовій діяльності, для повного встановлення обставин справи. Констатовано, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень шляхом поновлення порушених прав чи одержання відповідних компенсаційних виплат, а не забезпечення законності та пропорційності у вирішенні того чи іншого питання публічного адміністрування з урахуванням реального змісту спірних правовідносин та відповідного публічного інтересу. Зважаючи на це, аргументовано, що не є порушенням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі те, що у суб'єкта владних повноважень не були витребувані докази на підтвердження його заперечень проти позовних вимог у справі про протиправність його рішень, дій чи бездіяльності. Стаття має теоретичний характер та одночасно з цим значною мірою спирається на тенденції та особливості практичного застосування норм права, які становлять предмет її дослідження.

Ключові слова: мета адміністративного судочинства; витребування доказів у адміністративному судочинстві; обґрунтованість рішень суб'єктів владних повноважень; офіційне з'ясування всіх обставин у справі; специфічність адміністративного судочинства.

Abstract

Understanding and applying the inquisitorial principle of administrative litigation in conjunction with the purpose of administrative litigation: certain problematic aspects

Inessa Malyk

Secretary of the Court Session of the Department for Ensuring the Work of the Secretary and Judges of the Court Chamber of the Department of Ensuring the Work of the Court Chamber for the Consideration of Cases Regarding Taxes, Fees and Other Mandatory Payments of the Secretariat,

Cassation Administrative Court

Kyiv, Ukraine

Certain fundamental problematic aspects of the proper understanding and application of inquisitorial principle of administrative litigation in light of the purpose of administrative litigation were studied. According to the outcomes of the research it was, in particular, substantiated that the absolutization of the inquisitorial principle of administrative litigation and its interpretation without observance of the task of administrative litigation leads to the fact that administrative justice effectively takes over the procedural representation of the public administration system, substituting the public authorities in evidentiary activities with a view to fully establish the circumstances of the case. It was established that the purpose of administrative court proceedings is effective protection against violations by government authorities by restoring violated rights or awarding just compensation payments. Conversely, it is highlighted that the purpose of administrative litigation is not ensuring legality and proportionality in solving certain issue of public administration in light of real circumstances of disputed legal relations and for the utmost fulfillment of the corresponding public interest. Taking this into account, the author emphasizes that the first-instance administrative court could be deemed to have violated the inquisitorial principle of administrative litigation and failed to establish the circumstances of the case in their entirety if that administrative court did not take sufficient measures aimed at obtaining the necessary and sufficient evidence in order to establish the factual circumstances of the case, which confirm the validity of the claims and allegation of only the plaintiff in the case concerning unlawfulness of decisions, actions or inaction of public authorities. On the other hand, the author maintained that it is not a violation of the inquisitorial principle of administrative litigation that the public authority was not coerced by the respective administrative court to provide evidence to support its objections to claims and allegations in the case about the unlawfulness of decisions, actions or inaction of this public authority. The article is of theoretical character and, nonetheless, heavily relies on actual trends and features of the practical application of legal rules thar are the subject matter of this research.

Keywords: purpose of administrative litigation; order for evidence to be obtained from public authority; well-foundedness of the decisions of public authorities; the official clarification of all circumstances in the case; the specificity of administrative proceedings.

Основна частина

адміністративний судочинство право

Найбільш ефективним засобом юридичного захисту від протиправних адміністративних актів є механізм судового оскарження, який включає адміністративну юстицію та законодавство про адміністративне судочинство. Судова процедура розгляду справ про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень безперервно вдосконалюється у ході її наближення до конвенційних стандартів захисту прав людини та основоположних свобод, запровадження законодавчих нововведень, пов'язаних з європейською та євроатлантичною інтеграцією, природнім розвитком доктрини адміністративного судочинства та іншими еволюційними процесами. Разом з тим, деякі положення законодавства України про адміністративне судочинство та висновки Верховного Суду щодо його правильного застосування містять відхилення від призначення адміністративного судочинства або іншим чином не сприяють максимізації його ефективності у захисті приватних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень у публічно-правовій сфері, поновлення порушених прав чи одержання у цьому зв'язку відповідних компенсаційних виплат. Зокрема, йдеться про правильне розуміння та застосування принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі у взаємозв'язку із завданням адміністративного судочинства, оскільки, як показує аналіз практики застосування принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі адміністративними судами, нерідко до вимог, що з нього випливають, безпідставно включають установлення усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі шляхом витребування доказів на підтвердження вимог та заперечень суб'єктів владних повноважень.

Наукове співтовариство, розвиваючи теоретико-правові основи основоположних засад та правил адміністративного судочинства та зіставляючи із ними положення законодавства про адміністративне судочинство та практику їх тлумачення та застосування, досягло значного поступу у окресленні деяких проблемних аспектів розуміння та застосування принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі у взаємозв'язку із завданням адміністративного судочинства, про що, з-поміж нещодавніх наукових праць, свідчать напрацювання В.М. Бевзенка [1] та А.М. Турчак [2].

Зокрема, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі під кутом його значення для виконання адміністративною юстицією поставлених перед нею завдань розглядався у фундаментальних дослідженнях, одним з яких є дисертація А.М. Турчак, у якій вчена, розмірковуючи у практичній площині, серед іншого, вказала на те, що констатація недоведеності суб'єктом владних повноважень підстав для прийняття оскаржуваного адміністративного акту з його скасуванням судом за обставин, коли він не подав докази протилежного, більшою мірою узгоджується із завданням адміністративного судочинства, ніж витребування за таких обставин у суб'єкта владних повноважень доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного адміністративного акту з посиланням на принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі [2, с. 171]. Також, ця проблематика зачіпається й у більш широкому контексті, який включає осмислення філософії та ціннісних засад моделі адміністративного судочинства із одночасним викладом їх впливу на реалізацію конкретних повноважень адміністративних судів, у тому числі тих, що пов'язані із реалізацією принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі (зокрема, у науковій статті В.М. Бевзенка, що присвячена змісту і видам процесуального розсуду Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду) [2].

Разом з тим, деякі виклики та нагальні питання подальшого розвитку теорії та практики адміністративного судочинства, пов'язані зі шляхами реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі у рамках судового адміністративного процесу залишаються без оптимальних та вичерпних наукових відповідей. Зважаючи на це, необхідним є більш ґрунтовне наукове опрацювання проблемних аспектів та перспектив вдосконалення теоретико-правових основ, законодавчих положень та судової практики з питань застосування принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі під час здійснення адміністративного судочинства.

Метою цієї статті є окреслення проблемних аспектів розуміння та застосування принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі у взаємозв'язку із завданням адміністративного судочинства, а також визначення шляхів їх вирішення на рівні законодавства та правозастосування.

Методологічною основою дослідження є комбінація діалектичного, нормативно-догматичного та аксіологічного методу, за допомогою яких у їх взаємозв'язках, єдності та суперечностях зіставляються мета адміністративного судочинства та фундаментальний для цього різновиду судового процесу принцип офіційного з'ясування всіх обставин з опорою на положення законодавства про адміністративне судочинство, практику його тлумачення й застосування, а також з використанням напрацювань наукового співтовариства.

Перш за все, слід відшукати визначеність щодо шляхів утвердження завдання адміністративного судочинства у його засадах та правилах. Так, за змістом ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупере - джене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України) [3]. Як зауважив Верховний Суд у справі №161/14389/16-а ці законодавчі положення свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою (Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі №161/14389/16-а) [4]. У більш широкому державно-правовому контексті за слушною констатацією Ю.Л. Панейко, наведеною у праці В.М. Бевзенко, присвяченій змісту і видам процесуального розсуду Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, інституція адміністративного судівництва, як писав, не творить мети самої для себе, а лише є практичною річчю, що має забезпечувати одиницям (суб'єктам) легальне функціонування адміністративного апарату. Судово-адміністративний контроль має стати мірою адміністративної справедливості й найвищою інстанцією засобів контролю публічної адміністрації [1, c. 117].

З урахуванням місця адміністративного судочинства у системі публічного адміністрування та його завдання закон закріплює основні засади (принципи) адміністративного судочинства, якими є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі;

5) обов'язковість судового рішення;

6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом;

8) розумність строків розгляду справи судом;

9) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення (ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України) [3].

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін (Постанова Верховного Суду від 28 березня 2018 р. у справі №826/14433/16) [5].

Водночас, як показує аналіз практики застосування принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі адміністративними судами, нерідко до вимог, що з нього випливають, безпідставно включають встановлення усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі шляхом витребування доказів на підтвердження вимог та заперечень суб'єктів владних повноважень. Зокрема, у справі №380/5024/21 Верховний Суд наголосив на тому, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, який покладає на суд активну роль в судовому процесі (Постанова Верховного Суду від 8 червня 2023 року справа №380/5024/21) [6]. Так само, у справі №380/5024/21 Верховний Суд визначив, що в адміністративному процесі мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення (Постанова Верховного Суду від 20 квітня 2021 р. у справі №817/1269/17) [7]. Іншими словами, як зауважив Верховний Суд у справі №640/2411/20, в адміністративному судочинстві, на відміну від цивільного та господарського судочинства, діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Ця особливість випливає із специфіки завдань адміністративного судочинства і, зокрема, покладає на адміністративний суд обов'язок самому вживати заходи щодо встановлення реального змісту спірних правовідносин, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Для цього як суд першої, так і суд апеляційної інстанції володіє повною юрисдикцією щодо перегляду як питань права, так і питань факту, та має право вживати заходів, спрямованих на отримання необхідних та достатніх доказів з метою встановлення фактичних обставин справи (Постанова Верховного Суду від 22 вересня 2021 р. у справі №640/2411/20) [8].

Для наближення шляху розуміння вимог принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі до завдання адміністративного судочинства та усунення зазначених викривлень А.М. Турчак у її дисертації з питань, що стосуються адміністративно-процесуального аспекту нуліфікації адміністративного акта, наголосила на тому, що необхідним є запровадження законодавчого положення про те, що суд не може витребовувати докази у відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності, оскільки завданням адміністративного судочинства є захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі має тлумачитись у взаємозв'язку із завданням адміністративного судочинства, за яким адміністративний суд не має встановлювати об'єктивну істину та забезпечувати правильне вирішення справи, оскільки для цього приватна особа може бути поставлена у нерівне процесуальне становище з суб'єктом владних повноважень через те, що суд сприяє суб'єкту владних повноважень у реалізації його процесуальних прав та виконання ним процесуальнихобов'язків, збільшуючи ймовірність вирішення справи на його користь. Вчена у цьому зв'язку підкреслила, що суб'єкти владних повноважень мають бути забезпеченими достатніми організаційними можливостями для виконання їх обов'язку подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, не покладаючись на судову ініціативу щодо витребування у них доказів для компенсації їх неспроможності самостійно виконати цей обов'язок, задовольняючи цим самим суспільний інтерес щодо справедливого врахування публічних потреб під час вирішення публічно-правових спорів [2, с. 173-174].

Додатковим підтвердженням недопустимості розуміння принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі як такого, що вимагає від адміністративного суду встановлювати об'єктивну істину, є, зокрема, те, що за цієї інтерпретації втрачатимуть сенс положення законодавства про адміністративне судочинство щодо того, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 74 КАС України), а також ті, з них, що стосуються меж перегляду справи судом апеляційної інстанції, за якими:

- суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги;

- суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї;

- докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього;

- суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції (ст. 308 КАС України) [3].

Зокрема, правильним зразком правозастосу - вання є той, що був обраний Верховним Судом у справі №160/2734/20 про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження (третя особа на стороні відповідача - Виконавчий комітет Чернігівської міської ради), у якій цей суд визначив, що, встановлюючи факт виконання в повному обсязі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі №160/3606/19, суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі доказів, які не були подані відповідачем та третьою особою до суду першої інстанції. При цьому апеляційна скарга Виконавчого комітету Чернігівської міської ради не містить обґрунтувань неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Посилання третьої особи про неврахування судом першої інстанції відзиву відповідача на позовну заяву та позицію виконавчого комітету Чернігівської міської ради, викладеної в поясненнях від 25.03.2020 судом касаційної інстанції до у ваги не приймаються, оскільки матеріалами справи підтверджено, що такі надано до суду першої інстанції після розгляду справи по суті (Постанова Верховного Суду від 4 червня 2021 р. у справі №160/2734/20) [9].

Аналіз практики тлумачення та застосування адміністративними судами принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі показав, що пануючим поглядом на його зміст та спрямованість є той, згідно з яким воно має завершуватись встановленням істини у справі, що повною мірою виправдовує вжиття судом усіх заходів для встановлення усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі шляхом витребування доказів на підтвердження вимог та заперечень суб'єктів владних повноважень.

Однак, обміркувавши закріплену законодавством про адміністративне судочинство мету цього процесуального механізму та взявши до уваги найбільш прогресивні зразки її розуміння у наукових джерелах та судовій практиці, можемо констатувати, що така абсолютизація принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та його тлумачення з відривом від завдання адміністративного судочинства призводить до того, що адміністративна юстиція фактично бере на себе процесуальне представництво системи публічного адміністрування, підміняючи суб'єктів владних повноважень у доказовій діяльності, для повного встановлення обставин справи. У протилежність до того, метою адміністративного судочинства є ефективний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень шляхом поновлення порушених прав чи одержання відповідних компенсаційних виплат, а не забезпечення законності та пропорційності у вирішенні того чи іншого питання публічного адміністрування з урахуванням реального змісту спірних правовідносин та відповідного публічного інтересу.

Розвиваючи ці міркування, схиляємось до думки про те, що про порушення адміністративним судом першої інстанції принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та неповне встановлення обставин справи може йтися лише тоді, коли відповідний адміністративний суд не вжив заходів, спрямованих на отримання необхідних та достатніх доказів з метою встановлення фактичних обставин справи, якими підтверджується обґрунтованість вимог лише позивача у справі про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок. Натомість, не є порушенням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі те, що у суб'єкта владних повноважень не були витребувані докази на підтвердження його заперечень проти позовних вимог у справі про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Підбиваючи підсумки дослідження основоположних проблемних аспектів розуміння та застосування принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі у взаємозв'язку із завданням адміністративного судочинства зазначимо, що абсолютизація принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та його тлумачення з відривом від завдання адміністративного судочинства призводить до того, що адміністративна юстиція фактично бере на себе процесуальне представництво системи публічного адміністрування, підміняючи суб'єктів владних повноважень у доказовій діяльності, для повного встановлення обставин справи. Метою адміністративного судочинства є ефективний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень шляхом поновлення порушених прав чи одержання відповідних компенсаційних виплат, а не забезпечення законності та пропорційності у вирішенні того чи іншого питання публічного адміністрування з урахуванням реального змісту спірних правовідносин та відповідного публічного інтересу. Зважаючи на це, не є порушенням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі те, що у суб'єкта владних повноважень не були витребувані докази на підтвердження його заперечень проти позовних вимог у справі про протиправність його рішень, дій чи бездіяльності.

Бібліографічний список

1. Bevzenko, V.M. (2019). Zmist i vydy protsesualnoho rozsudu Kasatsiinoho administratyvnoho sudu u skladi Verkhovnoho Sudu [Essence and types of procedural discretion of the Administrative Cassation Court of the Supreme Court of Ukraine]. Pravo Ukrainy - Law of Ukraine, 4, 114-135. DOI: 10.33498/louu-2019-04-114 [in Ukrainian].

2. Turchak, A.M. (2022). Nulifikatsiia administratyvnoho aktu: administratyvno-protsesualnyi aspekt [Nullification of an administrative act: administrative and procedural aspect]. Candidate's thesis. Dnipro, Kherson. [in Ukrainian].

3. Kodeks administratyvnoho sudochynstva Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 6 lypnia 2005 roku No. 2747-IV ^ode of Administrative Proceedings of Ukraine: Law of Ukraine of July 6, 2005 No. 2747-IV]. rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/conv#n11352 [in Ukrainian].

4. Sprava №161/14389/16-a. Rishennia Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 30 zhovtnia 2018 roku: Nazva proty Departamentu sotsialnoi polityky Lutskoi miskoi rady Volynskoi oblasti. Verkhovnyi Sud Ukrainy [Case №161/14389/16-а. Judgment of the Supreme Court of Ukraine of October 30, 2018: Name v Department of Social Policy of the Lutsk City Council of Volyn Oblast. Supreme Court of Ukraine]. Retrieved from https://reyestr.court. gov.ua/Review/77508254 [in Ukrainian].

5. Sprava №826/14433/16 (K/9901/7474/18). Rishennia Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 28 bereznia 2018 roku: PIB proty pryvatnoho notariusa Kyivskoho miskoho notarialnoho okruhu Superfina Borysa Mykhailovycha. Verkhovnyi Sud Ukrainy [Case №826/14433/16 (К/9901/7474/18). Judgment of the Supreme Court of Ukraine of March 28, 2018: Name v private notary of the Kyiv City Notary District Superfin Borys Mykhailovych. Supreme Court of Ukraine]. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/73188731 [in Ukrainian].

6. Sprava №380/5024/21. Rishennia Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 8 chervnia 2023 roku: KP «Brody» proty Holovnoho upravlinnia DFS u Lvivskii oblasti. Verkhovnyi Sud Ukrainy [Case №380/5024/21. Judgment of the Supreme Court of Ukraine of June 8, 2023: Communal enterprise «Brody» v Main Department of the State Tax Service in Lviv oblast. Supreme Court of Ukraine]. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/111415212 [in Ukrainian].

7. Sprava №817/1269/17. Rishennia Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 20 kvitnia 2021 roku: TOV «Seven Seventi Petroleum» proty Upravlinnia Derzhavnoi arkhitekturno-budivelnoi inspektsii u Rivnenskii oblasti. Verkhovnyi Sud Ukrainy [Case №817/1269/17. Judgment of the Supreme Court of Ukraine of April 20, 2021: Seven Seventy Petroleum LLC v Directorate of the State Architectural and Building Inspection in the Rivne Oblast. Supreme Court of Ukraine]. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/96509160 [in Ukrainian].

8. Sprava №640/2411/20. Rishennia Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 22 veresnia 2021 roku: DP «Pehas-Prior» proty Holovnoho upravlinnia DFS u m. Kyievi. Verkhovnyi Sud Ukrainy [Case №640/2411/20. Judgment of the Supreme Court of Ukraine of September 22, 2021: Subsidiary enterprise «Pegas-Prior» v Main Department of the State Tax Service in the city of Kyiv. Supreme Court of Ukraine]. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/ Review/99977249 [in Ukrainian].

9. Sprava №160/2734/20. Rishennia Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 4 chervnia 2021 roku: Naz proty Viddilu prymusovoho vykonannia rishen Upravlinnia prymusovoho vykonannia rishen u Chernihivskii oblasti Pivnichno - Skhidnoho mizhrehionalnoho upravlinnia Ministerstva yustytsii. Verkhovnyi Sud Ukrainy [Case №160/2734/20. Judgment of the Supreme Court of Ukraine of June 4, 2021: Name v Department of Enforcement of Decisions of the Directorate of Enforcement of Decisions in the Chernihiv Oblast of the North-Eastern Interregional Administration of the Ministry of Justice. Supreme Court of Ukraine]. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/97428943? fbclid=IwAR1fz - OHy8HUa-6kc4gBWTTzt7mZfTSr0r4_JIlVReVIGX9dFp3f9bGVnk4 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru