Деякі проблеми демаркації в авторському праві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний університет

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ДЕМАРКАЦІЇ В АВТОРСЬКОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Мурач Дмитро Васильович Студент І курсу магістратури

Янішевська Катерина Дмитрівна Кандидат юридичних наук, доцент

кафедри кримінально-правових дисциплін та судочинства

м. Суми

Конституція України проголошує перелік фундаментальних прав людини, котрі, по своїй суті, є основоположними, і на забезпечення яких була створена й надалі розвивається вся чинна правова система держави. Одним із них є право інтелектуальної власності на результати власної творчої діяльності: у положенні статті 41 Конституції це право проголошується, а в статті 54 - гарантується його захист [1]. У відповідності до норм Конституції в Законах України та кодифікованих актах окреслено конкретні заходи, які може вчинити суб'єкт, чиє право було порушено, що в сукупності становлять правові основи захисту права інтелектуальної власності. Залежно від суб'єктного складу, практичне втілення заходів захисту цього права відбувається у 2 формах: юрисдикційній та неюрисдикційній [2], і в обох випадках можливе лише після надання твору об'єктивної форми (ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про авторське право і суміжні права») [3]. Постфактум об'єктивації твору здійснюється його ідентифікація та визначається приналежність до певної галузі. Верховний Суд у Постанові від 30 січня 2019 року (справа № 569/17272/15-ц) до таких відніс галузі науки, літератури і мистецтва [4]. Залежно від приналежності твору до певної галузі, різняться подальші заходи в межах конкретної форми захисту. Наприклад, для мистецьких творів є окрема мистецтвознавча експертиза. Розуміючи очевидну різницю між вказаними галузями, можемо констатувати, що таке різноманіття в заходах з боку законодавця є виправданим. Це означає, що від правильності ідентифікації твору на цьому етапі буде залежати чи буде загалом досягнуто мету судочинства у межах юрисдикційної форми захисту. Відповідно практичне втілення правового механізму захисту цього права буде неможливим у разі відсутності чіткої різниці між переліченими видами творів (вимога якості закону). Умовою ж правильної ідентифікації є наявність термінологічної системи з інтенсіональними визначеннями.

Розкриваючи формальну сутність наукових творів у юридичній площині, можемо констатувати, що наразі чинне законодавство України не містить інстенсіонального визначення «наукового твору», хоча і оперує схожими поняттями, такими як: наукова (науково-технічна) продукція - науковий та (або) науково-технічний (прикладний) результат, призначений для реалізації (п. 14 с. 1 ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» [5]); наукова (науково- технічна) робота - наукові дослідження та науково-технічні (експериментальні) розробки, проведені з метою одержання нових наукових і науково-технічних (прикладних) результатів, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки України, підвищення ефективності військового будівництва, розвиток форм і способів підготовки, застосування і всебічного забезпечення Збройних Сил, розвиток озброєння і військової техніки (ч. 2 Положення про організацію наукової і науково-технічної діяльності у Збройних Силах України [6]). Також використовується термін «літературний твір наукового характеру», але без визначення (п.1 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про авторське право і суміжні права») [3]. Суди ж оперують термінами «твір наукового характеру» (Постанова Вищого господарського суду України від 05.06.2012 року по справі № 10/155-10-4437), «науковий твір» (Постанова Верховного Суду від 28.04.2021 року по справі № 753/17250/18), проте аналогічно не надають їм визначення.

У відповідності до роз'яснень, викладених у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 року № 5, якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності (тобто твір науки в нашому випадку) вважається створеним творчою працею [7]. Відповідно демаркацію між наукою як «wisdom» (в тому числі науки мистецтва) та наукою як «science» можна провести завдяки виділенню художнього елементу (образу) в першому та чіткої методології в останньому. Тобто законодавець у цьому разі пішов шляхом заглиблення в сутність твору через призму розуміння діяльності. І дійсно, проблема демаркації першого порядку, тобто відділення наукової діяльності від будь-якої іншої шляхом її дефініції наразі не подолана [8]. Суть цієї проблеми полягає у тому, що в межах застосування логіки предикатів першого порядку неможливо надати когерентне формальне визначення науки, яке буде відділяти її від «не науки». А якщо засновок у вигляді дефініції науки є хибним, значить і висновок про приналежність певного твору до галузі науки у відповідності до цього визначення також буде хибним. У такий спосіб будь-яка спроба віднести той чи інший твір до галузі наукового буде хибною, в тому числі в правовій площині.

Висновки

науковий інтелектуальний право власність

Отже, зафіксований у чинному законодавстві України поділ творів авторського права на літературні, мистецькі та наукові є досить умовним та має низку логічних протирічь. Одним із таких є відсутність інтенсіонального визначення науки. Обумовлено це тим, що у позаправовому контексті наразі немає єдиного консенсуального визначення науки, що становить проблему демаркації першого порядку.

Список використаних джерел

1. Конституція України, № 254к/96-ВР (2020) (Україна). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text.

2. Гришко, І.Ю. & Уткіна, М.С. (2020) Проблеми захисту прав інтелектуальної власності України. Прикарпатський юридичний вісник, 4 (33), 26-30. DOI https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i4.618.

3. Про авторське право і суміжні права, Закон України № 2811-IX (2023) (Україна). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#Text.

4. Велика палата Верховного Суду, 30 січня 2019, 569/17272/15-ц (Україна). Вилучено з https://reyestr.court.gov.ua/Review/80116150

5. Про наукову і науково-технічну діяльність, Закон України № 848-VIII (2024) (Україна). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text.

6. Про затвердження Змін до Положення про організацію наукової і науково-технічної діяльності у Збройних Силах України, Наказ Міністерства оборони України № 635 (2019) (Україна). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0105-20#Text.

7. Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав, Постанова Верховного Суду України № 5 (2010) (Україна). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-10#Text.

8. Wagner, W. (2022) No one solution to the «new demarcation problem»?: A view from the trenches. Studies in History and Philosophy of Science, 92, 177-185. DOI: https://doi.org/10.1016/j.shpsa.2022.02.001.

Размещено на Allbest.ru