До питання принципів криміналізації втручання в діяльність судових органів

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання принципів криміналізації втручання в діяльність судових органів

Пулик Василь Михайлович,

аспірант кафедри політики у сфері боротьби зі злочинністю та кримінального права навчально-наукового Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника

Мета. Метою роботи є з'ясування стану дотримання вітчизняним законодавцем основних принципів криміналізації суспільно небезпечної поведінки при закріпленні кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів. Методика. Методика включає аналіз та узагальнення наукових позицій з приводу теорії криміналізації, яку обґрунтовано відносять до числа найбільш дискусійних у кримінально-правовій доктрині. Використано такі методи наукового пізнання: логіко-семантичний (для розуміння понятійного апарату), формально-юридичний (застосування правил формальної логіки при аналізі конструкції складу злочину, передбаченого ст. 376 КК), метод аналізу. Результати. У процесі виконаного дослідження підтверджено недотримання принципів криміналізації втручання в діяльність судових органів: 1) процесуальної можливості здійснення переслідування. Критично незначний масив облікованих кримінальних правопорушень свідчить про складність доказування у даній категорії справ, що значною мірою викликане недосконалістю законодавчої конструкції ст.376 КК; 2) визначеності та єдності термінології - через допущену системну суперечливість при формулюванні забороненої поведінки та використання оціночної категорії «неправосудне рішення». Наукова новизна полягає у встановленні недоліків законодавчої конструкції норми ст.376 КК, які є результатом порушення окремих принципів криміналізації поведінки. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у ході подальшого нормативно-правового удосконалення норми ст.376 КК, а також розвитку наукових положень криміналізації злочинів проти правосуддя.

Ключові слова: криміналізація, принципи криміналізації, втручання в діяльність судових органів, конституційна адекватність кримінально-правової заборони, кримінальне переслідування, ненадмірність заборони.

Vasyl Pulyk

Postgraduate student of the Department of Criminal Law Policy and Criminal Law of the Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

ON THE PRINCIPLES OF CRIMINALIZATION OF INTERFERENCE WITH THE JUDICIARY

Purpose

The purpose of the study is to determine whether the national legislator complies with the basic principles of criminalization of socially dangerous behavior when criminalizing interference with the activities of judicial bodies. Methods. The methodology includes the analysis and generalization of scientific positions on the theory of criminalization, which is justifiably considered to be among the most controversial in criminal law doctrine. The following methods of scientific cognition were used: logical and semantic (for understanding the conceptual apparatus), formal and legal (application of the rules of formal logic in analyzing the construction of the crime under Article 376 of the Criminal Code), and the method of analysis. Results. In the course of the study, the author confirms that the principles of criminalization of interference with the judiciary are not observed: 1) procedural possibility of prosecution. The critically small array of recorded criminal offenses indicates the complexity of proof in this category of cases, which is largely due to the imperfection of the legislative construction of Article 376 of the Criminal Code; 2) certainty and unity of terminology - due to the systemic contradiction in the formulation of prohibited behavior and the use of the evaluative category ««unjust decision». The scientific novelty is to confirm the shortcomings of the legislative construction of Article 376 of the Criminal Code, which are the result of violation of certain principles of criminalization of behavior. Practical significance. The results of the study can be used in the course of further regulatory and legal improvement of Article 376 of the Criminal Code, as well as in the development of scientific provisions on criminalization of crimes against justice.

Key words: criminalization, principles of criminalization, interference with the judiciary, constitutional adequacy of the criminal law prohibition, criminal prosecution, prohibition excessiveness.

Постановка проблеми. Питання незалежності судової влади перебуває у фокусі державної зацікавленості, свідченням чого є затверджена Стратегія розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки. Влада свідомо резюмує, що незалежне та неупереджене правосуддя є запорукою сталого розвитку суспільства і держави, гарантією додержання прав і свобод людини та громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави, зростання добробуту та якості життя, створення привабливого інвестиційного клімату, своєчасного, ефективного і справедливого вирішення правових спорів на засадах верховенства права [5]. Водночас сучасна практика недопущення та протидії випадкам втручання у процес відправлення правосуддя в Україні перебуває на неприйнятному для справедливих очікувань держави і соціуму рівні, особливо, якщо враховувати посилену латентність аналізованої протиправної поведінки. Згідно даних Офісу Генерального прокурора, у 2020 р. обліковано 143 кримінальних правопорушення за ст.376 КК України, у 2 з яких особам вручено підозру, 1 кримінальне правопорушення направлене до суду з обвинувальним актом. У 2021 р. їх обліковано, відповідно, 122, без випадків вручення підозри чи направлення до суду з обвинувальним актом; у 2022 р. обліковано 64 кримінальних правопорушення, у 2 з яких особам вручено підозру, 1 кримінальне правопорушення направлене до суду з обвинувальним актом [6].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання протидії злочинам проти правосуддя загалом та втручанню в судову діяльність зокрема були предметом наукових розвідок В. А. Ахмедова, Г. Є. Бершова, Є. О. Буніна, А. В. Воронцова, Н. В. Довгань, Р. В. Кархут, О. О. Кваші, А. Г. Мартіросяна, С. С. Мірошниченка, В. І. Осадчого, Л. М. Палюх, М. В. Шепітько та інших дослідників. Не зважаючи на такий вагомий доробок, окремі питання кримінально -правової характеристики складу злочину, передбаченого ст.376 КК, залишаються й надалі відкритими для обговорення та дискусії.

Постановка завдання. З'ясувати дотримання принципів криміналізації при встановленні кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів (ст.376 КК).

Виклад основного матеріалу дослідження. Поняття принципу криміналізації введено у науковий обіг ще радянської кримінально-правової доктрини Г. А. Злобіним. Принцип криміналізації здебільшого визначають як певний критерій (Г. А. Злобін, С. Г. Келіна, Є. В. Прись), правило (Н. А. Лопашенко) або ж ідею (Н. А. Бєляєв), якою повинен керуватися законодавець у процесі криміналізації, щоб встановити необхідну й ефективну кримінально-правову заборону; науково обґрунтовано та свідомо застосувати загальні правила та критерії оцінки допустимості й доцільності кримінально-правової новели [8, с.76].

Принципи криміналізації суспільно небезпечних діянь Ю. В. Баулін пропонує розуміти як вихідні положення, якими повинна керуватися ВРУ, встановлюючи підставу кримінальної відповідальності, а саме вчинення суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення. Систему принципів криміналізації суспільно небезпечних діянь, поряд з іншим, утворюють: і) соціальні і соціально - психологічні принципи криміналізації; 2) принципи, що виражають суспільну необхідність і політичну доцільність установлення кримінальної відповідальності; 3) принципи, зумовлені вимогою внутрішньої логічної несуперечності системи норм кримінального права, або несуперечності норм матеріально-процесуального права, або норм кримінального та інших галузей права. Спеціальними принципами криміналізації є вихідні положення, що стосуються визначення елементів складу злочину, зокрема, його суб'єкта (фізична та юридична особа) та його вини, кваліфікуючих та привілейованих складів злочинів, а також вихідні положення, що стосуються встановлення в законі елементів складу кримінального проступку та його кваліфікуючих і пом'якшуючих ознак [3, с.24-25]. криміналізація судовий небезпечний діяння

Д. О. Балобанова відносить принципи криміналізації до законодавчої техніки, виокремлюючи серед них: і) злагодженість нормативних актів; 2) несуперечність в системі законодавства; 3) логічний зв'язок між нормативними приписами; 4) відсутність прогалин у змісті закону; 5) виключення непотрібних повторень; 6) неприпустимість законодавчих надмірностей та збереження в чинному законодавстві норм, що фактично втратили своє призначення [і, с.180].

У подальшому вивченні питання про принципи криміналізації втручання у судову діяльність, базуючись на уже класичних наукових розвідках, розвинутих і доповнених вітчизняними науковцями, досягнутій ними одностайності, вважаємо обґрунтованим оцінити найбільш істотні та значущі з них: конституційної адекватності; процесуальної можливості здійснення переслідування; визначеності і єдності термінології; відсутності прогалин у законодавстві та ненадмірності заборони.

Принцип конституційної адекватності орієнтує законодавця обґрунтовувати кримінально-правові новели конституційно-правовими приписами Основного закону; відтак, запровадження та подальше збереження кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів має узгоджуватися із нормами прямої дії у сфері правосуддя.

Положення Основного закону держави закріплюють підвалини убезпечення незалежності судової влади від можливостей зовнішнього чи внутрішнього впливу на неї: а) поділ державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову; здійснення органами законодавчої, виконавчої та судової влади своїх повноважень у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України (ч. і ст. 6); б) визнання та дії в Україні принципу верховенства права; принципу верховенства Конституції України (ч. і і 2 ст. 8); в) здійснення правосуддя в Україні виключно судами; поширення юрисдикції судів на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; безпосередню участь народу у здійснення правосуддя через присяжних (ч. ч. і, 3, 5 ст. 124); г) виключний характер визначення законами України судоустрою, судочинства, статусу суддів (ст. 92); ґ) незалежність і недоторканність судді, що гарантуються Конституцією і законами України: заборона будь-якого впливу на суддю; особливий порядок затримання/тримання під вартою чи арешту судді; неможливість притягнення судді до відповідальності за ухвалюване рішення, за окремими винятками; безстроковість заняття посади та вичерпний характер підстав для звільнення судді чи припинення ним повноважень; державні гарантії особистої безпеки судді та членів його сім'ї (ст. ст. і26, і29); д) заборона входження судді до будь-яких політичних партій, профспілок, здійснення політичної діяльності, виконання будь-якої іншої оплачуваної роботи, за винятком наукової, викладацької чи творчої; заборона діяльності організаційних структур політичних партій в органах судової влади (ст. ст. і27, 37); е) керування суддею верховенством права при здійсненні правосуддя; притягнення винних осіб до юридичної відповідальності за неповагу до суду чи судді (ст. і29); є) фінансові гарантії належного функціонування судів і діяльності суддів (ст. ізо); ж) захист професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів через суддівське самоврядування (ст.130-1); з) функціонування Вищої ради правосуддя, серед повноважень якої, у тому числі, є вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів (ст. 131); и) незалежність діяльності Конституційного Суду України; незалежність і недоторканність судді Конституційного Суду України (ст. ст. 147, 149).

Принцип незалежності суду та суддів законодавчо унормовано й деталізовано положеннями законів «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII, «Про Вищу Раду правосуддя» від 21.12.2016 р. № 1798-VIII «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 р. № 3781-XII.

Визначальним моментом при вирішенні питання дотримання законодавцем принципу процесуальної можливості здійснення переслідування при криміналізації тієї чи іншої поведінки виступатиме з'ясування реальних можливостей правозастосувача у частині виконання ним функціональних обов'язків та закріплення усіх ознак складу кримінального правопорушення у процесуальних документах.

Чинний КПК України не дає нормативного розуміння категорії «кримінальне переслідування», проте контекстно аналізованого принципу його слід розглядати саме у вузькому, а не широкому значенні - як «ключовий напрям процесуальної діяльності, якому властиві спеціальна роль і призначення сторін: з одного боку, сторони звинувачення, з іншого - сторони захисту, суб'єктів, учасників кримінального судочинства щодо використання в кримінальному процесі на досудових стадіях негласної оперативної інформації, проведення слідчих (розшукових) дій, за якими встановлюються обставини злочину, особи, яка вчинила злочин» [4, с.57], що є тотожним поняттю «провадження у кримінальній справі.

Тривалий час існування норми ст.376 КК України у структурі Розділу ХУЛІ КК «Кримінальні правопорушення проти правосуддя», а також відповідна робота органів кримінальної юстиції у напрямку протидії означеного делікту в цілому підтверджують дотримання законодавцем аналізованого принципу при криміналізації даного різновиду поведінки.

Проте повністю із твердженням про дотримання цього принципу ми погодитися не можемо, з огляду на наявність таких чинників: по-перше, критично незначний (у порівнянні із кількістю заяв про втручання в судову діяльність, отриманих від альтернативних джерел) масив випадків, які потрапили до сфери уваги органів кримінальної юстиції та не тільки поповнили статистику облікованих кримінальних правопорушень, але й були ефективно розслідувані та завершені прийняттям остаточного судового рішення; по-друге, частотою та якістю змін до норми ст.376 КК - зміни до цієї статті були тричі внесені законодавцем, причому Закон № 721-УІІ від 16.01.2014 р., яким було внесено зміни, втратив чинність уже 28.01.2014 р. Зазначене свідчить про складність доказування у даній категорії справ, що неостанньою чергою викликане законодавчою конструкцією норми (неодноразово зміненою. - В. П.), і, першочергово - доказуванням суб'єктивної сторони складу злочину та мети.

Принцип визначеності та єдності термінології вимагає здійснення криміналізації будь-якого суспільно-небезпечного діяння із використанням уже усталеного категоріального апарату, який є єдиний як для Загальної, так і Особливої частини кодексу. Використання у конструкції кримінально-правової норми неконкретизованих термінів чи оціночних суджень безперечно що призведе до складнощів у ході кримінально-правової кваліфікації.

Аналіз кримінально-правової заборони втручання в діяльність судових органів дає можливість стверджувати, що вказаний принцип законодавцем витримано не повністю.

Законодавець допустив системну суперечливість при формулюванні забороненої поведінки, використавши термін «втручання», який по різному визначається у КК, що навряд чи можна визнати усталеною практикою. До прикладу, термін втручання відомий також ст.157 КК як синонім перешкоджанню здійсненню виборчого права, у ряді статей під втручанням в діяльність відповідного суб'єкта закон пропонує розуміти вплив (ст. ст. 343, 344 КК) або вчинення перешкод у будь-якій формі (ст.397 КК).

Одним із суб'єктивних елементів складу втручання в діяльність судових органів кодекс називає мету злочинця - добитися винесення суддею неправосудного рішення. У рішенні Конституційного Суду України від 11.06.2020 р. № 7-р/2020 (контекстно з'ясування конституційності ст. 375 КК. - В. П.) зазначено, що нормою ст.375 КК не встановлено критеріїв, за якими можна визначити, який вирок, рішення, ухвала або постанова судді (суддів) є «неправосудними», а також не розкрито змісту сполучення слів «завідомо неправосудний», що уможливлює неоднозначне розуміння складу злочину, кваліфікацію якого здійснено за цією нормою. Формулювання диспозиції ст. 375 Кодексу допускає можливість зловживання нею при вчиненні органами досудового розслідування дій, що мають наслідком притягнення до кримінальної відповідальності судді лише за факт постановлення ним судового рішення, яке, за суб'єктивним розумінням слідчого, прокурора або будь-якої іншої особи, є «неправосудним» (зокрема, у разі незгоди з цим рішенням). Також вказано, що Конституція України не наділяє інші органи державної влади повноваженнями щодо перевірки судового рішення в позасудовому порядку та оцінки його як «неправосудного» [7].

Зауваження аналогічного змісту цілком обґрунтовано та логічно повинні бути адресовані і ст.376 КК. На думку Д. О. Балобанової, з якою ми є солідарними, якщо тлумачення змісту чи значення терміна, який міститься у нормативно-правовому акті, може виявитися складним для його адресату, то такому терміну доцільно надати легальне визначення, навіть якщо це призведе до збільшення тексту [2, с.147]. Норма ст.376 КК повинна бути доповненою законодавцем дефініцією, яка б розкривала параметри і зміст категорії «неправосудне рішення».

Принцип відсутності прогалин у законодавстві та ненадмірності заборони полягає у визначенні впливу кримінально-правової заборони на змістовну повноту правової системи [9, с.68] й криміналізація та подальше збереження відповідальності за втручання в діяльність судових органів є обґрунтованим та соціально обумовленим рішенням законодавця, на фоні існуючої ситуації, коли протидія аналізованим формам протиправної поведінки засобами впливу менш жорсткого характеру чи його обмеження лише запобіжними засобами є неможливим. Норма ст.376 КК не створює невиправданої колізії чи конкуренції з іншими нормами (ст. 377-379 КК) чи проявів дубляжу, порушуючи тим самим принцип недопущення надмірної кримінально-правової заборони.

Висновки

Криміналізація та подальше збереження відповідальності за втручання в діяльність судових органів відповідає суспільної свідомості й потребам громадськості у незалежності суддів при здійсненні правосуддя. Населення держави, будучи очевидцями відсутності позитивних наслідків упродовж проведення чисельних етапів судової реформи, адресує до органів державної влади вимогу вжиття дієвих заходів впливу, у тому числі, й найбільш суворих - кримінально-правових. Аналіз принципів криміналізації випадків втручання в діяльність судових органів додатково підтверджує доцільність закріплення та подальшого існування на сучасному етапі відповідної заборони. Проте не у всіх випадках ці принципи виявилися витриманими повністю (процесуальної можливості здійснення переслідування, визначеності та єдності термінології), що потребує відповідної законодавчої корекції ст. 376 КК.

Список використаних джерел

1. Балобанова Д. О. Динаміка кримінального права: доктринальні положення: монографія. Одеса : Фенікс, 2020. 358 с.

2. Балобанова Д. О. Загальні засади теорії криміналізації. Актуальні проблеми держави і права. 2009. №47. С.145-148.

3. Баулін Ю. В. Принципи кримінальної відповідальності за сучасним кримінальним правом України (методологічний підхід до визначення). Актуальні проблеми кримінальної відповідальності : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 10-11 жовт. 2013 р. / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), В. І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. Х. : Право, 2013. С. 23-27.

4. Горбачевський В. Я. Кримінальне переслідування як функція кримінального процесу. Науковий Вісник Національної академії внутрішніх справ. 2014. №4. С.47-59.

5. Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023

роки: Указ Президента України від 11.06.2021 р. № 231/2021. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231/2021#Text (дата звернення: 10.08.2023).

6. Про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового

розслідування (2020-2022 рр.). Офіс Генерального прокурора. URL: https://gp.gov.ua/ua/posts/pro- zareyestrovani-kriminalni-pravoporushennya-ta-rezultati-yih-dosudovogo-rozsliduvannya-2 (дата

звернення: 02.05.2023).

7. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 55 народних

депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 375 Кримінального кодексу України від 11.06.2020 р. № 7-р/2020. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-20#Text (дата звернення: 11.08.2023).

8. Шевченко С. В. Місце принципу пропорційності у системі принципів криміналізації. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: юридичні науки. 2020. Том 31 (70) Ч. 3. С. 74-82.

9. Цховребов А. О. Кримінальна відповідальність за втручання в діяльність працівника правоохоронного органу: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Дніпро, 2017. 226 с. URL: https://dduvs.in.ua/wp-content/uploads/files/ Structure/science/rada/k2/auto/5/3.pdf (дата звернення: 15.08.2023).

References

1. Balobanova, D. O. (2020). Dynamika kryminalnoho prava: doktrynalnipolozhennia [Dynamics of criminal law: doctrinal provisions]. Odesa: Feniks. (in Ukrainian)

2. Balobanova, D. O. (2009). Zahalni zasady teorii kryminalizatsii [General principles of the theory of criminalization]. Aktualniproblemy derzhavy iprava, 47, 145-148. (in Ukrainian)

3. Baulin, Yu. V. (2013). Pryntsypy kryminalnoi vidpovidalnosti za suchasnym kryminalnym pravom Ukrainy (metodolohichnyi pidkhid do vyznachennia) [Principles of criminal responsibility according to modern criminal law of Ukraine (methodological approach to definition)]. Aktualni problemy kryminalnoi vidpovidalnosti: materialy mizhnar. nauk.-prakt. konf., 10-11 zhovt. 2013 r. (pp. 23-27). Kh.: Pravo. (in Ukrainian)

4. Horbachevskyi, V. Ya. (2014) Kryminalne peresliduvannia yak funktsiia kryminalnoho protsesu [Criminal prosecution as a function of the criminal process]. Naukovyi Visnyk Natsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav, 4, 47-59. (in Ukrainian)

5. On the Strategy for the Development of the Justice System and Constitutional Judiciary for 2021¬2023: Decree of the President of Ukraine (2021, June 06) № 231/2021. Avaliable at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231/2021#Text (data zvernennia: 10.08.2023). (in Ukrainian)

6. About registered criminal offenses and the results of their pretrial investigation (2020-2022). Office of the Prosecutor General. Avaliable at: https://gp.gov.ua/ua/posts/pro-zareyestrovani-kriminalni-

pravoporushennya-ta-rezultati-yih-dosudovogo-rozsliduvannya-2 (data zvernennia: 02.05.2023). (in Ukrainian)

7. The decision of the Constitutional Court of Ukraine in the case based on the constitutional submission of 55 People's Deputies of Ukraine regarding the compliance with the Constitution of Ukraine (constitutionality) of Article 375 of the Criminal Code of Ukraine dated June 11, 2020 No. 7-Р/2020]. Avaliable at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-20#Text (data zvernennia: 11.08.2023). (in Ukrainian)

8. Shevchenko, S. V. (2020). Mistse pryntsypu proportsiinosti u systemi pryntsypiv kryminalizatsii [The place of the principle of proportionality in the system of principles of criminalization]. Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernadskoho. Seriia: yurydychni nauky. Vol 31 (70), 3, 74-82. (in Ukrainian)

9. Tskhovrebov, A. O. (2017). Criminal liability for interference in the activities of a law enforcement officer: Phd diss. Dnipro. Avaliable at: https://dduvs.in.ua/wp-content/uploads/files/ Structure/science/rada/k2/auto/5/3.pdf (data zvernennia: 15.08.2023). (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru/