Правове регулювання припинення нотаріальної діяльності у зв’язку із вчиненням адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національної академії внутрішніх справ

Кафедра публічного управління та адміністрування

Правове регулювання припинення нотаріальної діяльності у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією

Пастух І.Д., д.ю.н., професор

Анотація

Мета. Мета роботи - проаналізувати підстави припинення нотаріальної діяльності приватними та державними нотаріусами, виявити їх особливості та підстави застосування, визначити напрями удосконалення їх правового регулювання у законодавстві про нотаріат.

Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: аналізу, термінологічний, логіко-семантичний, системно-структурний, компаративістський.

Результати. В процесі дослідження визнано, що незважаючи на спільні ознаки щодо реалізації права на заняття нотаріальною діяльністю, вчинення нотаріальних дій тощо, нотаріуси державних нотаріальних контор можуть вчинити більш широке коло адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, на відміну від приватних нотаріусів. Встановлено, що із усіх можливих для вчинення державним нотаріусом адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, державного нотаріуса, на відміну від приватного, може бути звільнено лише за одне - порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. За всі інші правопорушення такий нотаріус відповідає на загальних підставах і лише при вчиненні повторного правопорушення державним нотаріусом, якого протягом року вже було піддано адміністративному стягненню за подібне діяння, є підставою для його звільнення.

Наукова новизна. Запропоновано визначити однакові підстави для припинення нотаріальної діяльності приватним нотаріусом та звільнення державних нотаріусів за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, та встановити річний термін обмеження щодо здійснення такої діяльності після її припинення (звільнення) у зв'язку із притягненням нотаріусів до адміністративної відповідальності за їх вчинення.

Практична значимість. Результати дослідження може бути використано у правотворчій та правозастосовній діяльності органів юстиції під час визначення підстав для припинення приватної нотаріальної діяльності та звільнення державного нотаріуса у зв'язку із вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Ключові слова: правове регулювання, нотаріальна діяльність, нотаріальні дії, припинення нотаріальної діяльності, приватний нотаріус, державний нотаріус, адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією.

Annotation

Legal regulation of termination of notary activities in connection with the commitment of an administrative offense related to corruption

I. Pastukh, Dr Law, Professor, Head of the Department of Public Management and Administration of the National Academy of Internal Affairs

Purpose. The purpose of the work is to analyze the reasons for the termination of notarial activity by private and state notaries, to identify their features and grounds for application, to determine directions for improving their legal regulation in the legislation on notaries.

Methodology. The methodology includes a comprehensive analysis and generalization of the available scientific and theoretical material and the formulation of relevant conclusions and recommendations. During the research, the following methods of scientific knowledge were used: analysis, terminological, logical-semantic, systemic-structural, comparative.

Results. In the course of the research, it was recognized that despite common features regarding the exercise of the right to engage in notarial activities, perform notarial acts, etc., notaries of state notary offices can commit a wider range of administrative offenses related to corruption, unlike private notaries. It was established that out of all possible administrative offenses related to corruption by a public notary, a public notary, unlike a private one, can be dismissed only for one - violation of the requirements for the prevention and settlement of conflicts of interest. For all other offenses, such a notary is liable on general grounds and only in the case of a repeated offense by a state notary, who has already been subject to an administrative penalty for a similar act within a year, is the basis for his dismissal.

Originality. It is proposed to determine the same grounds for the termination of notarial activity by a private notary and the dismissal of state notaries for committing administrative offenses related to corruption, and to establish a one-year limitation period for such activity after its termination (dismissal) in connection with bringing notaries to administrative responsibility for their commission.

Practical significance. The results of the study can be used in the law-making and law-enforcement activities of justice bodies when determining the grounds for the termination of private notary activity and the dismissal of a public notary in connection with the commission of an administrative offense related to corruption.

Key words: legal regulation, notarial activity, notarial actions, termination of notarial activity, private notary, state notary, administrative offense related to corruption.

Постановка проблеми

Незважаючи на проголошену в Україні реформу нотаріальної діяльності, що полягає у поступовому переході до єдиного нотаріату, одним із завдань якої є поступовий перехід від поділу нотаріусів на державних та приватних, закріплення єдиного статусу нотаріуса за прикладом провідних країн Європейського Союзу, діюче законодавство про нотаріат по -різному регулює підстави припинення нотаріальної діяльності залежно від того чи є нотаріус державним чи приватним, що порушує задекларовані Законом України «Про нотаріат» та гарантовані державою рівні умови доступу громадянам до зайняття такою діяльністю та рівні можливості нотаріусам в її організації та здійсненні, зокрема, щодо припинення нотаріальної діяльності у зв'язку із вчиненням нотаріусами адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією .

Аналіз публікацій, в яких започатковано розв'язання цієї проблеми. Варто наголосити, що питанням правового регулювання здійснення нотаріальної діяльності приділяли увагу такі науковці як В.В. Баранкова, Л.Є. Єфіменко, В.В. Клемпарська, В.В. Комаров, Т.С. Курило, І.В. Левченко, М.В. В.М. Черниш, Л.Е. Ясінська та інші. Однак вказані наукові праці окреслену проблематику висвітлюють в аспекті розгляду більш загальних питань, і визначена підстава припинення нотаріальної діяльності ґрунтовному аналізу не піддавалась.

Постановка завдання. розглянути сучасний стан та визначити напрями удосконалення правового регулювання припинення нотаріальної діяльності у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, державним та приватним нотаріусом.

Виклад основного матеріалу дослідження

звільнення приватний державний нотаріус правопорушення корупція

Конституція України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. Реалізацію зазначеного права громадян, поряд із адвокатурою (спеціалізованим суб'єктом надання професійної правничої допомоги в Україні), покликаний забезпечувати нотаріат шляхом вчинення нотаріусами нотаріальних дій. Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. При цьому, вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси) [1].

Підчас здійснення нотаріальної діяльності забезпечується захист як державних інтересів, так і прав та законних інтересів громадян, а також юридичних осіб шляхом здійснення нотаріальних дій. Посадовці нотаріату засвідчують численні угоди, пов'язані з обігом майна, що належить різним власникам, посвідчують правочини, забезпечують реалізацію права на спадщину, видають свідоцтва про придбання майна, видають засвідчені ними дублікати документів, засвідчують вірність копій документів, справжність підпису на них, посвідчують різноманітні факти тощо. Кожна особа має право звернутися до нотаріуса на підставі загальних законодавчих правил, що забезпечують визнання та захист прав. Нотаріальна діяльність також може бути засобом захисту порушеного права, наприклад, при вчинені виконавчих написів. Від якості роботи нотаріату залежать нормальне функціонування як публічно-правових так цивільних правовідносин, ефективність захисту майнових прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Суб'єктна розгалуженість нотаріату (державною та приватною присутністю) суттєво знижує кількість правових спорів, недарма нотаріат називають інститутом по здійсненню попереднього чи попереджувального правосуддя, який служить цілям захисту прав та законних інтересів суб'єктів приватного та публічного права. Вчинені нотаріусами нотаріальні дії гарантують доказову силу та публічне визнання нотаріально оформлених документів, оскільки вони (незалежно від суб'єкта) здійснюються від імені держави.

Особливість нотаріальної діяльності полягає в специфічному правовому регулюванні. Нотаріат в Україні є публічним інститутом, у якому наявний дуалізм державного регулювання нотаріальної діяльності та професійного самоврядування, його унікальність обумовлена дихотомічною природою, що включає приватно-правовий і публічно-правовий аспекти нормативного забезпечення. Незважаючи на те, що приватний нотаріус є самостійним, незалежним від держави суб'єктом права, який власними засобами організаційно забезпечує нотаріальну діяльність, водночас здійснює нотаріальні дії від імені держави. Контроль за діяльністю такого нотаріуса здійснюють не тільки професійне самоврядування нотаріусів в особі Нотаріальної палати України та її органи, але і органи виконавчої влади, зокрема, Міністерство юстиції та його підрозділи.

Відповідно до ст.2-1 Закону України «Про нотаріат» державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів. Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами» [1].

Як зазначалось вище, вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на державних, так і приватних нотаріусів. Проте, аналіз положень розглядуваної статті 2-1 Закону свідчить, що державне регулювання нотаріальної діяльності здійснюється по -різному, залежно від належності нотаріуса до державної інституції. Так, наприклад, якщо умови допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, підстави та порядок анулювання свідоцтва про право на зайняття нею, проведення перевірок її організації нотаріусами, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій є загальними, то порядок припинення такої діяльності визначено лише щодо приватних нотаріусів. Розглянемо цей напрям правового регулювання більш детально щоб з'ясувати наскільки він є звужено обґрунтованим.

Так, підставами припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса є наступні (ст.30 Закону):

1) подання приватним нотаріусом письмової заяви про припинення нотаріальної діяльності;

2) анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

3) не усунення приватним нотаріусом без поважних причин порушень, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 29-1 цього Закону;

4) смерть приватного нотаріуса або оголошення його померлим у порядку, встановленому законом;

5) припинення громадянства України або виїзд за межі України на постійне проживання;

6) призначення приватного нотаріуса на посаду, зайняття якої несумісне зі здійсненням нотаріальної діяльності;

7) невиконання приватним нотаріусом наказу Міністерства юстиції України або його територіального органу про зупинення його нотаріальної діяльності, за винятком випадків оскарження приватним нотаріусом такого наказу;

8) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким приватний нотаріус засуджений за умисне кримінальне правопорушення;

8-1) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого нотаріуса притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції»;

9) набрання законної сили рішенням суду про визнання приватного нотаріуса недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або про застосування до нього примусових заходів медичного характеру;

10) набрання законної сили рішенням суду про визнання приватного нотаріуса безвісно відсутнім [1].

Аналіз зазначених підстав свідчить про те, що майже усі вони (крім п.п. 3 та 7) однаково можуть бути застосовані як для державного так і приватного нотаріуса. Враховуючи мету та завдання цього дослідження, розглянемо більш детально таку підставу як «набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого нотаріуса притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

Перш за все слід звернути увагу на вид правопорушення, яке є підставою для припинення діяльності - адміністративне корупційне - та зазначити, що таких діянь діюче антикорупційне законодавство не передбачає, оскільки визначає лише два корупційних прояви: корупційне правопорушення та правопорушення, пов'язане з корупцією, при чому за перше адміністративна відповідальність взагалі не передбачена, вона можлива тільки за вчинення діяння другого виду, що порушує встановлені законом вимоги, заборони та обмеження і не містить ознак корупції. При вчиненні корупційного правопорушення підставою для припинення нотаріальної діяльності буде п.8 ч.1 ст.30 Закону. З урахуванням цього, зазначена у п.8-1 ч.1 цієї статті підстава припинення потребує уточнення: «набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого нотаріуса притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане корупцією».

Тепер розглянемо, вчинення яких саме із адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, може бути підставою для припинення нотаріальної діяльності. Для цього спочатку слід визначити місце нотаріуса серед суб'єктів, на кого поширюється Закону України «Про запобігання корупції», враховуючи те, що це може бути нотаріус у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або приватний нотаріус. Відповідно до ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» нотаріуси, незалежно від приналежності до суб'єктів публічного або приватного права, від носяться до осіб, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме осіб, «які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, приватні виконавці, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом)» [2] пп. б п.2 ч.1 ст.3 Закону. Тобто для законодавця немає принципової різниці який саме нотаріус порушує антикорупційне законодавство - той, що працює в юридичній особі публічного права (державна нотаріальна контора), або є самозайнятою особою.

З урахуванням цього та аналізу осіб, які можуть вчинити адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, нотаріус відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення може бути суб'єктом таких проступків як: порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (ст.172-5), порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст.172-7). Крім цього, незважаючи на відсутність безпосередньої вказівки у КУпАП, завідувач державною нотаріальною конторою, у зв'язку із наділенням його організаційно -розпорядчими функціями додатково являються посадовими особами юридичної особи публічного права, на яких поширюється обов'язок (відповідно і можливість притягнення до адміністративної відповідальності за його невиконання) дотримання вимог фінансового контролю. На користь цього твердження Національне агентство з питань запобігання корупції надало відповідні роз'яснення, які зводяться до наступного: відповідно до ст.17 Закону України «Про нотаріат» державна нотаріальна контора є юридичною особою публічного права, яку очолює завідуючий, який призначається з числа нотаріусів, наділена організаційно-розпорядчими функціями, а значить є посадовою особою юридичної особи публічного права (пп. а п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції»), на яку поширюються вимоги фінансового контролю (декларування). У цьому зв'язку, слід погодитись із висновком Т. Курило, що обсяг адміністративної деліктоздатності нотаріусів у справах про правопорушення, пов'язані з корупцією, не є сталим для всіх представників нотаріального корпусу і залежить від виконання ними додаткових адміністративних функцій [3, с. 115-116].

Розглядаючи порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (ст.172-5 КУпАП), можна констатувати, що із усіх визначених ст.23 Закону України «Про запобігання корупції» подарунків (заборонені для одержання, обмежені їх вартістю та дозволені без обмежень), відповідальність встановлена лише за перші два: одержання подарунку у зв'язку із наданням нотаріусами публічних послуг (нотаріальних дій), керівником від підлеглої особи, а також подарунків, які не відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність. При цьому, якщо порівнювати суб'єктів таких правопорушень, то державні нотаріуси можуть бути визнаними винуватими у вчинені усіх зазначених порушень (з урахуванням наявності у державній нотаріальній конторі керівника (завідувача)), а приватний нотаріус - лише у двох з них (у зв'язку із вчиненням нотаріальних дій, перевищення вартості подарунків, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність).

Те саме можна спостерігати й щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП «Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів», зміст якого полягає у неповідомленні нотаріусом у встановлених законом випадках та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах такого конфлікту. Не вдаючись до розкривання змісту реального конфлікту інтересів, а також особливостей приватного інтересу, як його необхідної складової, визначеного додатково у статті 9 Закону України «Про нотаріат», можна констатувати, що межі таких конфліктів у державних нотаріальних конторах значно ширші і можуть бути пов'язані не тільки з ситуаціями вчинення нотаріальних дій, щодо яких нотаріус (державний або приватний) може мати приватний інтерес, але й відносинами підпорядкування нотаріусів та інших працівників завідувачу державної нотаріальної контори або державного нотаріального архіву.

Крім цього, як вже зазначалось вище, лише керівник державної нотаріальної контори може вчинити адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-6 КУпАП (несвоєчасне подання без поважних причин декларації, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку- нерезидента, подання завідомо недостовірних відомостей у декларації).

Таким чином, можна зробити перший висновок про те, що незважаючи на спільні ознаки щодо реалізації права на заняття нотаріальною діяльністю, вчинення нотаріальних дій тощо, нотаріуси державних нотаріальних контор можуть вчинити більш широке коло адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, на відміну від приватних нотаріусів.

Тепер розглянемо наслідки вчинення таких правопорушень. Як зазначалось вище, вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, є підставою припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса. Подібне положення щодо нотаріусів, які працюють у державній нотаріальній конторі не передбачається. Щодо них припиненням професійної діяльності є звільнення з посади, які передбачені трудовим законодавством та додатково можуть бути передбачені положенням про державну нотаріальну контору. Так, ст.41 Кодексу законів про працю визначає, що трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у зв'язку із розглядуваними нами підставами лише у випадку «наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції» [4]. Положеннями про державні нотаріальні контори подібні питання взагалі не урегульовані. Таким чином, можна зробити другий висновок, що із усіх можливих для вчинення державним нотаріусом адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупціє ю, державного нотаріуса, на відміну від приватного, може бути звільнено лише за одне - порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. За всі інші правопорушення такий нотаріус відповідає на загальних підставах і лише при вчиненні повторного правопорушення державним нотаріусом, якого протягом року вже було піддано адміністративному стягненню за подібне діяння, є підставою для його звільнення.

Крім цього, діюче законодавство про нотаріат не визначає термін, протягом якого нотаріус, нотаріальна діяльність якого була припинена, може повторно здобути статус приватного нотаріуса.

Висновки

Дослідження підстав припинення нотаріальної діяльності свідчить про те, що, незважаючи на гарантовані державою рівні умови доступу громадянам до зайняття такою діяльністю та рівні можливості нотаріусам в її організації та здійсненні, спостерігається певна дискримінація щодо підстав її припинення залежно від того чи є нотаріус державним чи приватним.

Пропонується:

1) викласти п. 8-1 ч. 1 ст.30 Закону України «Про нотаріат» у такій редакції: «набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого нотаріуса притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане корупцією»;

2) визначити однакові підстави для припинення нотаріальної діяльності приватним нотаріусом та звільнення державних нотаріусів за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією;

3) встановити річний термін обмеження щодо здійснення такої діяльності після її припинення (звільнення) у зв'язку із притягненням нотаріусів до адміністративної відповідальності за їх вчинення.

Список використаних джерел

1. Про нотаріат: Закон України від 2 верес. 1993 р. №3425-XII

2. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовт. 2014 р. №1700-VII

3. Курило Т.С. Адміністративно-правові засади протидії корупції в сфері здійснення нотаріальної діяльності в Україні: монографія; за заг. ред. К.І. Чижмарь. Київ: Видавничий дім «Гельветика», 2018. 176 с.

4. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII.

References

1. About notary: Law of Ukraine No. 3425-XII (1993, September 2).

2. On prevention of corruption: Law of Ukraine No. 1700-VII (2014, October 14).

3. Kurylo, T.S. (2018) Administratyvno-pravovi zasady protydii koruptsii v sferi zdiisnennia notarialnoi diialnosti v Ukraini [Administrative and legal principles of anticorruption in the field of notarial activity in Ukraine]. Kyiv: "Helvetyka" Publishing House. (in Ukrainian)

4. Code of Labor Laws of Ukraine No. 322-VIn (1971, December 10).

Размещено на Allbest.Ru