Про окремі форми трудового договору в Україні

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти

Кафедра цивільного права та процесу

Про окремі форми трудового договору в Україні

Яровик Д.Р., студентка

Цуканова Є.В., студентка

Ганаско Ю.П., студентка

Анотація

У статті розглядається сутність та правові аспекти укладення трудового договору, а також окремі форми трудового договору в Україні. Згідно з відомостями, наведеними в тексті, трудовий договір є договором між працівником і роботодавцем, що встановлює права та обов'язки сторін щодо виконання роботи та умов праці. Також підкреслюються гарантії рівності та недопустимість дискримінації при укладанні та розірванні трудових відносин. Стаття висвітлює необхідність письмової форми трудового договору для фізичних осіб та обов'язковість зберігання одного примірника у працівника. Зазначається, що зміни до договору можуть бути внесені лише за умови дотримання законодавства та без погіршення умов працівника.

Також акцентується на тому, що запити щодо особистих даних працівників, як політична чи національна приналежність, є неприпустимими. Також стаття розкриває основні правові принципи та процедури укладення трудового договору, враховуючи вимоги законодавства та захист прав працівників.

Вступ

Трудовий договір - договір між працівником і роботодавцем, установи, організації або уповноваженим ним органом, за яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник - виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Мета статті - дослідити окремі форми трудового договору в Україні.

Результати

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру, занять, місця проживання не допускається.

За загальним правилом трудовий договір укладається у двох формах: усній та письмовій. Трудовий договір між роботодавцем - фізичною особою та найманим працівником обов'язково укладається письмово в двох примірниках. Один із примірників трудового договору має зберігатися у працівника. Сторони можуть вносити в зазначену форму зміни та доповнення за умови, що вони не будуть погіршувати становище працівників та суперечити законодавству України.

Одним з основних прав людини є право на працю. Відповідно до Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб [1]. Слід зазначити, що трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс Законів про працю України. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи.

При укладенні трудового договору його сторонами є працівник; власник або уповноважений ним орган. Стороною трудового договору може бути також фізична особа, що уклала трудовий договір з працівником. Укладення трудового договору означає, що працівник і власник підприємства, установи або організації набули прав та взяли на себе обов'язки, встановлені для сторін трудового договору законодавством про працю.

При укладанні трудового договору громадяни зобов'язані надати відомості про свою роботу, отримані з паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу, трудової книжки (за наявності) або з обліку застрахованих осіб у державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У випадках, передбачених законодавством, - освітня (професійна, кваліфікаційна) документація, довідка про медичний стан, відповідна військово-облікова документація та інша документація.

Працівники не мають права на загальне обов'язкове працевлаштування, якщо вони не уклали трудовий договір, укладений наказом роботодавця або розпорядженням уряду, та не повідомили про це центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері управління фізичними внесками. бути дозволеним. Забороняється укладати трудові договори з громадянами, стан здоров'я яких за медичним висновком протипоказаний прийняттю на запропоновану роботу.

Під час укладення трудового договору забороняється вимагати від претендентів відомості про політичну та національну приналежність, обов'язок повідомити місце походження, місце проживання чи проживання, а також документи, надання яких не передбачено законом.

Отже, трудовий договір -- це договір між працівником і роботодавцем, за яким працівник зобов'язується в обмін на заробітну плату та інші умови праці виконувати певну роботу відповідно до умов, викладених у контракті. Законодавство України гарантує рівність в укладанні, зміні та розірванні трудових договорів усіх громадян, незалежно від походження, соціального стану та релігійних переконань. Трудовий договір може бути укладений в усній або письмовій формі і є природним правом роботодавця. Для фізичних осіб він повинен бути укладений у письмовій формі. Обидві сторони можуть вносити зміни до контракту, якщо ці зміни не порушують закон і не погіршують становище працівника. Під час укладення трудового договору працівники зобов'язані надати певні документи, але запити щодо інформації щодо політичної чи національної приналежності заборонені. Відмова від укладення трудового договору може обмежити загальні обов'язкові трудові права працівника, але це можливо лише за наявності відповідних вимог законодавства. юридичний укладення трудовий договір україна

Чинне законодавство надає працівнику право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Одночасне зайняття працею на декількох підприємствах є сумісництвом. Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно [2].

Традиційно вважалося, що трудові договори можуть укладатися в усній або письмовій формі. Але відповідно до статті 24 КЗпП України трудові договори укладаються, як правило, у письмовій формі. Закон також визначає, коли потрібні письмові заяви. Хоча усні форми трудових договорів прийнятні, сьогодні немає чіткого уявлення про те, як саме фіксується воля сторін. Наприклад, подання працівником заяви про прийняття на роботу або видання роботодавцем наказу може здійснюватися усно. За аналогією з цивільним правом це можна вважати остаточним позовом. До таких дій також можна віднести подачу трудової книжки та початок фактичної роботи [3].

Так, з вищенаведеного можна зробити висновок про різноманітність підходів до усної форми трудового договору серед правників. Інтерпретація статті 29 КЗпП України може вважатися такою, що при усній формі трудового договору може виникнути декілька письмових документів, які обумовлюють умови праці та права й обов'язки працівника. Це створює певну невизначеність щодо єдиної письмової форми трудового договору.

Згідно з цивільним законодавством, правочин може вважатися таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у декількох документах, листах, телеграмах тощо. Однак, в контексті трудового законодавства, відсутній чіткий підхід до усної форми трудового договору, що може призвести до різних тлумачень та дискусій серед правників[3].

Законодавча можливість укладати трудовий договір усно призвела до зловживань з боку деяких роботодавців, які використовували це для заперечення наявності трудових відносин з працівниками та виплати зарплати "в конверті". Впровадження обов'язкової письмової форми для трудових договорів укладено в практику більшості європейських країн, таких як Великобританія, Франція, Польща, Литва, Латвія тощо.

Дотримання письмової форми трудового договору означає, що всі умови контракту будуть оформлені окремим документом, узгодженим та підписаним обома сторонами. Письмовий договір укладено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін.

Очевидно, що письмова форма є пріоритетною для юридичного оформлення взаємного волевиявлення сторін. Це також дозволить урівняти права всіх працівників, враховуючи, що деякі з них раніше мали обов'язкову письмову форму, а іншим дозволялося усно укладати договори.

Також можна припустити, що встановлення обов'язкових письмових трудових договорів покращить ситуацію з оформленням трудових відносин, а також підвищить правову культуру працівників.

Це вплине на судові спори, пов'язані з укладенням контракту, оскільки навіть у такому випадку єдиним належним і прийнятним доказом наявності трудових відносин буде письмовий трудовий договір. Грамотний і цілеспрямований співробітник навряд чи погодиться працювати без підписаного документа[4].

Як нам вже відомо, трудовий договір може бути укладений як в усній, так і в письмовій формі. Проте, письмова форма є обов'язковою у деяких випадках:

1) коли йдеться про працевлаштування неповнолітніх осіб.

2) при плановому наборі працівників для виконання сезонних робіт.

3) коли йдеться про роботу з підвищеним ризиком для життя та здоров'я людини або з особливими умовами праці (природними, геологічними, географічними).

4) при укладанні трудового контракту.

5) коли мова йде про початок трудових відносин з фізичною особою та інші випадки, які можуть бути передбачені законодавством.

Крім того, під час найму на роботу працівники мають право вимагати укладення трудового договору в письмовій формі. У випадку конфлікту з роботодавцем щодо умов чи оплати праці, трудовий договір стає документом, що підтверджує правдивість трудових відносин між працівником і роботодавцем.

Трудовий договір укладається письмово державною мовою у двох примірниках для кожної сторони. У документі мають бути описані всі умови майбутньої співпраці та зобов'язання сторін. Письмовий трудовий договір є найбільш практичною формою документації, оскільки дозволяє детально фіксувати всі домовленості, досягнуті між працівником і роботодавцем.

У деяких випадках можливе також укладання усного трудового договору (з погодженням працівника). Однак і тоді роботодавець не звільняється від обов'язку роз'яснити працівникові умови праці, ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, організувати навчання з техніки безпеки та охорони праці.

Отже, за відсутності письмового трудового договору, інші документи мають бути надіслані працівникові у письмовій формі та під підпис. Наприклад, заява про прийом на роботу, в якій працівник описує всі умови майбутнього працевлаштування. Однак трудові відносини без належного оформлення та підписання відповідних документів (наприклад, без заяви про прийом на роботу) будуть незаконними та не повністю захищені права сторін.

Документ може бути кількох видів в залежності від терміну укладання: строковий, безстроковий, на період часу.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли неможливо встановити трудові відносини на невизначений строк. Це часто відбувається у сезонних виданнях, таких як лісове господарство, торфовища, переробна промисловість, сільське господарство, туризм та автомобільний транспорт. Наприклад, працівник може брати участь у зборі лісового насіння влітку або в пожежному патрулі в лісі. У таких випадках строк трудового договору може бути визначений відразу або встановлюватися шляхом виконання певного обсягу робіт, що обумовлено в документі. Це дозволяє обом сторонам чітко розуміти та планувати тривалість співпраці, а також уникнути непорозумінь щодо тривалості та умов роботи.

Крім того, строковий трудовий договір може укладатись тоді, коли характер самої роботи безстроковий, але:

1) працівник приймається на неї на період контракту;

2) до настання певної події, наприклад, до виходу на роботу основного працівника, який перебуває у відпустці, на військовій службі або виборній посаді в органах місцевого самоврядування;

3) працівник через особисті обставини не може працювати постійно.

Строковий трудовий договір може бути припинено через наступні підстави:

1) сплив строк договору. Днем звільнення в цьому випадку вважатиметься останній день дії трудового договору;

2) одна із сторін вимагає дострокового розірвання договору;

3) інші підстави припинення трудового договору, визначені ст. 36 КЗпП України.

Якщо після закінчення строку документи роботодавець не видав наказ про звільнення працівника, трудові відносини де-юре тривають, сторони не вимагають їх припинення, а отже договір із строкового перетворюється на безстроковий (ч.1 ст.39-1 КЗпП України)[3].

Безстроковий трудовий договір укладається на невизначений термін і є гарантією стабільності трудових відносин між роботодавцем і працівником. Документ вважається дійсним до тих пір, поки одна зі сторін не бажає розірвати угоду відповідно до чинного трудового законодавства, наприклад у зв'язку зі зміною місця роботи працівника або закриттям підприємства. За загальним правилом безстрокові трудові договори не переукладаються, а перетворюються на строкові тільки в разі переведення працівника на посаду, яка не може бути зайнята постійно. Крім строкового та безстрокового договорів існує ще один вид трудового договору: документ, який укладається на час виконання певної роботи.

Перший етап укладення трудового договору передбачає подання претендентом необхідних документів, що підтверджують його особу, професійну кваліфікацію, досвід роботи та освіту. Ці документи можуть включати паспорти, ідентифікаційні номери, трудові книжки, дипломи або документи про освіту, військові квитки тощо. У певних випадках роботодавець може також вимагати від працівника надати медичну довідку, довідку про відсутність судимості, свідоцтво про народження дитини, підтвердження професійної кваліфікації або доступ до певних видів робіт. Трудовий договір набуває чинності лише після його підписання обома сторонами. Дата, зазначена в контракті як дата початку роботи працівника, вважається його першим днем роботи. Якщо конкретна дата не вказана, першим робочим днем вважається день, наступний за датою укладення договору[5].

Висновки

Отже, трудові договори є важливими правовими документами, які регулюють відносини між працівниками та роботодавцями у сфері працевлаштування. Він гарантує права та обов'язки обох сторін і визначає умови праці та заробітну плату. Відповідно до Конституції України укладення, зміна та розірвання трудового договору мають здійснюватися без дискримінації будь-якої особи за походженням, соціальним становищем, релігійними переконаннями та іншими особистими ознаками.

Трудові договори можуть укладатися в усній або письмовій формі, але для фізичних осіб вони повинні бути складені у двох примірниках, один з яких надсилається працівникові.

Зміни до трудових договорів можуть бути внесені за умови, що вони не порушують законодавства і не погіршують становище працівника.

Під час укладення трудового договору працівник повинен надати певні документи, але запити щодо інформації про політичну приналежність чи країну суворо заборонені.

Відмова від укладення трудового договору може лише обмежити загальні обов'язкові трудові права працівника відповідно до умов законодавства. Трудові договори є важливим інструментом забезпечення налагодження зайнятості та трудових відносин, забезпечення рівних прав і можливостей для всіх працівників.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Закон №27-IX від 03.09.2019

2. Голєва Н.П. Трудовий договір: Строки та умови його укладення. Міністерство юстиції України

3. Кодекс законів про працю України: Закон України від 10.12.1971 р. №322-VIII

4. Волинець В. Усна та письмова форми трудового договору: чи є різниця? (20.01.2020) Юридична Газета.

5. Трудовий договір: види та форми, з ФОП, процес укладання. (22.02.2022)

SMARTFIN.UA

Размещено на Allbest.Ru