Кримінальна відповідальність як складова механізму захисту незалежності судової влади від втручання в діяльність судових органів та установ правосуддя України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кримінальна відповідальність як складова механізму захисту незалежності судової влади від втручання в діяльність судових органів та установ правосуддя України

Дар'я Сергіївна Зонтова, аспірантка

Київського університету права НАН України

Резюме

У статті досліджуються особливості кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів і установ правосуддя України. Проаналізовано різні підходи щодо нормативно-правової регламентації кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів (органів правосуддя). Вказано, що кримінальна відповідальність - найсуворіший правовий наслідок втручання в діяльність судових органів і роботу органів та установ правосуддя України, що становить окрему складову частину механізму захисту незалежності судової влади.

Ключові слова: втручання в діяльність, судові органи, кримінальна відповідальність, рішення суду, правосуддя, незалежність судової влади, правовий захист.

Summary

Daria Zontova. Criminal responsibility as a component of the mechanism for protecting the independence of the judiciary from interference in the activities of judicial bodies and justice institutions of Ukraine

The article examines the specifics of criminal liability for interference in the activities of judicial bodies and justice institutions of Ukraine. Various approaches to the legal regulation of criminal liability for interference in the activities of judicial bodies (judicial bodies) have been analyzed. It is indicated that criminal responsibility is the most severe legal consequence of interference in the activities of judicial bodies and the work of bodies and institutions of justice of Ukraine, which is a separate component of the mechanism for protecting the independence of the judiciary.

It is indicated that responsibility for interference in the activities of a judge is characterized by two aspects: 1) establishing the responsibility of persons who interfere in the activities of a judge, including if such interference is carried out by another judge; 2) establishment of the judge's responsibility for not notifying the High Council of Justice and the Prosecutor General about a case of interference in the judge's activities in the administration of justice. To some extent, this approach, which regulates two levels of responsibility - both the person who interferes in the activities of the judicial body and the judge who does not report the fact of such interference, can be characterized as two-sided. In our opinion, it is justified, taking into account that the independence of the court is one of the institutional guarantees of the right to a fair trial, which covers the independent procedural activity of judges during the consideration and resolution of legal disputes on the basis of substantive and procedural legislation, guided by professional legal awareness and in the conditions, which exclude extraneous influence on them. The independence of the judiciary is an element of the principle of the rule of law, and its purpose is to ensure the right of every person to a fair trial. Since the independence of the judiciary ensures the independence of each individual judge, which is a fundamental aspect of the rule of law, it is not a privilege of judges, but a guarantee of respect for human rights and fundamental freedoms, which ensures confidence in the justice system. The unconditional social importance of ensuring the independence of the judiciary determines the establishment in the national legislation of the mechanism for protecting the independence of the judiciary from interference in the activities of judicial bodies. Articles 6 and 48 of the Law of Ukraine “On the Judiciary and the Status of Judges” respectively regulate the independence of courts and the independence of judges, which are characterized by a number of provisions: 1) on the administration of justice by judges on the basis of the Constitution of Ukraine and the laws of Ukraine and on the principles of the rule of law, being independent during the administration justice from any illegal influence; 2) on the absence of a judge's obligation to provide explanations on the merits of cases pending before him, except for cases established by law, which also includes the absence of grounds for consideration of appeals to the court by citizens, organizations or officials who, according to the law, are not by participants in the legal process, regarding the consideration of specific cases, unless otherwise provided by law; 3) on the prohibition and establishment of legal responsibility for interfering with the administration of justice, influencing the court or judges in any way, disrespecting the court or judges, collecting, storing, using and disseminating information orally, in writing or in any other way with the aim of discrediting the court or influencing the impartiality of the court, calls for nonexecution of court decisions; 4) on establishing the obligation of state and local self-government bodies and their officials to refrain from statements and actions that could undermine the independence of the judiciary; 5) on the duty of a judge to apply to the High Council of Justice and to the Prosecutor General with a notification of interference in his activity as a judge regarding the administration of justice; 6) on the right to judicial self-government in order to protect the professional interests of judges and resolve issues of the internal activity of courts in accordance with this Law “On the Judiciary and the Status of Judges”.

Key words: intervention in activity, judicial bodies, criminal responsibility, court decision, justice, independence of the judiciary, legal protection.

Вступ

Постановка проблеми. Відповідно до статистичних відомостей Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) протягом січня - березня 2022 р. на її розгляд надійшло 64 повідомлення про втручання в професійну діяльність суддів щодо здійснення правосуддя і дій, що порушують гарантії незалежності суддів або підривають авторитет правосуддя. З урахуванням повідомлень, які надійшли в попередні періоди, з початку 2022 р. ВРП розглянула 47 повідомлень. За результатами розгляду 15 повідомлень про втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя ухвалено 14 рішень про вжиття таких заходів реагування: звернення до прокуратури та органів правопорядку стосовно надання інформації про розкриття та розслідування злочинів; внесення до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі питання щодо кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів і установ правосуддя України було проаналізовано у працях Г. Є. Бершова (монографія «Кримінальна відповідальність за втручання в діяльність судових органів»), Є. О. Буніна (дис. канд. юрид. наук «Втручання в діяльність судових органів за Кримінальним кодексом України: аналіз складу злочину та питання кваліфікації»), С. Є. Дідика, Р. В. Кархута («Особливості кваліфікації втручання в діяльність судових органів за законодавством України та Республіки Польща 2018 р.») тощо. Однак низка питань дотепер залишається не розв'язаною, чимало з них - недостатньо висвітлені або є спірними.

Формулювання мети статті. З огляду на викладене метою цієї статті є визначення особливостей кримінальної відповідальності як складової механізму захисту незалежності судової влади від втручання в діяльність судових органів та установ правосуддя України.

Викладення основного матеріалу

Незалежність судової влади є елементом принципу верховенства права, а її метою є забезпечення права кожної людини на справедливий суд. Оскільки незалежність судової влади забезпечує незалежність кожного окремого судді, що є фундаментальним аспектом верховенства права, вона є не привілеєм суддів, а гарантією поваги до прав та основних свобод людини, що забезпечує довіру до системи правосуддя¹.

Безумовна суспільна важливість забезпечення незалежності судової влади зумовлює закріплення у національному законодавстві механізму захисту незалежності судової влади від втручання в діяльність судових органів. Статті 6 і 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентують відповідно незалежність судів і незалежність суддів, які характеризуються низкою положень: 1) про здійснення суддями правосуддя на основі Конституції України і законів України та на засадах верховенства права, будучи незалежними під час здійснення правосуддя від будь-якого незаконного впливу; 2) про відсутність у судді обов'язку надавати пояснення по суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом, що також охоплює відсутність підстав для розгляду звернень до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, щодо розгляду конкретних справ, якщо інше не передбачено законом; 3) про заборону та встановлення юридичної відповідальності за втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень; 4) про закріплення обов'язку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб утримуватися від заяв і дій, що можуть підірвати незалежність судової влади; 5) про обов'язок судді звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора; 6) про право на суддівське самоврядування для захисту професійних інтересів суддів і вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до цього Закону «Про судоустрій і статус суддів». Крім цього, ч. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що незалежність судді забезпечується:

1) особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень;

2) недоторканністю та імунітетом судді;

3) незмінюваністю судді;

4) порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;

5) забороною втручання у здійснення правосуддя;

6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;

8) належним матеріальним і соціальним забезпеченням судді;

9) функціонуванням органів суддівського врядування та самоврядування;

10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;

11) правом судді на відставку².

На нашу думку, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено механізм захисту незалежності судової влади від втручання в діяльність судових органів, який охоплює: 1) нормативно-правову регламентацію діяльності суду як незалежного органу судової влади, а судді - як незалежного суб'єкта, на якого покладено обов'язок щодо здійснення правосуддя; 2) практику правозастосування положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» органами державної влади щодо функціонування суду та здійснення суддею повноважень; 3) практику правозастосування у разі порушення положень про незалежність суду або судді, яка, крім іншого, включає в себе реалізацію положень національного законодавства про реагування на посягання на незалежність суду або судді та відповідальність за такі діяння.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. Також відповідно до ч. 5 ст. 15-1 зазначеного Закону України несанкціоноване втручання в роботу Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) та в автоматизований розподіл справ у суді, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Вищій раді правосуддя, її органах тягне за собою відповідальність, установлену законом. Отже, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» містить бланкетні норми, які відсилають до інших актів, які безпосередньо регулюють правові наслідки втручання у діяльність суду або судді та порядок притягнення до юридичної відповідальності певного виду.

Крім цього, відповідно до п. 9 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п'яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання (п. 9 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Натомість неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством, спосіб, упродовж п'яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок, становить підставу для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (п. 6 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Встановлення відповідальності осіб, які здійснюють втручання у діяльність судді, охоплює різні види юридичної відповідальності: кримінальної - за наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 376 КК, або дисциплінарної - у разі втручання суддею у процес здійснення правосуддя іншими суддями, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та неповідомлення Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя. Варто зазначити, що у політико-правовому просторі вже порушувалось питання про посилення відповідальності судді за неповідомлення про втручання у діяльність.

Зокрема, проєктом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо забезпечення незалежності суддів» № 7421 від 20 грудня 2017 р. пропонується внести зміни до п. 9 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», передбачивши, що у разі будь-якого втручання у здійснення правосуддя суддя зобов'язаний невідкладно розмістити повідомлення про це в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а також повідомити Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора, тоді як відповідно до чинної редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п'яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання.

Крім цього, законопроєктом пропонується внести зміни до ст. 15-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», доповнивши частини першу цієї статті положеннями про те, що ЄСІТС, що забезпечує не лише ведення електронного діловодства, в тому числі рух електронних документів у межах відповідних органів і установ та між ними, реєстрацію вхідних і вихідних документів та етапів їх руху, а й щоденний звіт про роботу судді із обов'язковим зазначенням його контактів (зустрічей, дзвінків, повідомлень тощо) із будь-якими особами щодо здійснення суддею його професійної діяльності із обов'язковим зазначенням відомостей про таку особу, з яким контактував суддя (прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи, посада, номер телефону).

Своєю чергою неповідомлення суддею негайно Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством, спосіб, а також несвоєчасне розміщення або нерозміщення повідомлення про втручання у здійснення правосуддя в ЄСІТС відразу після того, як йому стало відомо про такий випадок, у законопроєкті № 7421 пропонується розглядати як підставу для дисциплінарної відповідальності судді.

Також неповідомлення або невчасне повідомлення Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством, спосіб, а також не розмістив або невчасно розмістив повідомлення про втручання у здійснення правосуддя в ЄСІТС відразу після того, як йому стало відомо про такий випадок, суддя не подав без поважних причин більше п'яти щоденних звітів судді в ЄСІТС згідно із законопроєктом є істотним дисциплінарним проступком, грубим чи систематичним нехтуванням обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, яке має наслідком накладення дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. На теперішній час законопроєкт відкликано, що значною мірою зумовлено тим, що наразі працюють лише окремі модулі ЄСІТС, а також дискусійним характером запропонованих змін.

Отже, відповідальність за втручання у діяльність судді характеризується двома аспектами: 1) встановлення відповідальності осіб, які здійснюють втручання у діяльність судді, у тому числі якщо таке втручання здійснюється іншим суддею; 2) встановлення відповідальності судді за неповідомлення Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя. Певною мірою такий підхід, який регламентує два рівні відповідальності - як особи, яка здійснює втручання у діяльність судового органу, так і судді, який не повідомляє про факт такого втручання, можна охарактеризувати як двобічний. На нашу думку, він є обґрунтованим, враховуючи, що незалежність суду становить одну з інституціональних гарантій права на справедливий суд, яка охоплює незалежну процесуальну діяльність суддів під час розгляду й вирішення спорів про право на основі матеріального й процесуального законодавства, керуючись професійною правосвідомістю і в умовах, що виключають сторонній вплив на них³. Перш за все він узгоджується зі стандартами Європейської Хартії про статус суддів, відповідно до якої національний закон не повинен містити жодного положення та жодної процедури, що може похитнути довіру до компетентності, незалежності й такої неупередженості суддів⁴.

Висновки

кримінальна відповідальність незалежність судовий

Кримінальна відповідальність - найсуворіший правовий наслідок втручання в діяльність судових органів та роботу органів та установ правосуддя України становить окрему складову частину механізму захисту незалежності судової влади. На нашу думку, втручання в діяльність судових органів - вчинення будь-яких дій, спрямованих на здійснення впливу на регламентований законодавством порядок роботи судового органу та виконання суддями та іншими службовими особами покладених на них обов'язків; втручання в роботу автоматизованих систем у органах та установах системи правосуддя - здійснення операцій з технічними засобами та інформацією, призначенням яких є забезпечення діяльності особи або органу / установи. Встановлення факту втручання у діяльність судді не є підставою для притягнення особи до юридичної відповідальності, за винятком випадків, за яких втручання у діяльність судді здійснюється іншим суддею, повідомлення про яке розглядається за процедурою, передбаченою для розгляду дисциплінарної скарги, а сам факт здійснення такого втручання є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Посилання

^{1 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17.11.2010 р. № CM/Rec (2010) 12. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/994_a38#Text}

^{2 Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2020 р. № 2453-VI. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2453-17?find=1&text=%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0% B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%BE%D0%B2#w1_1}

^{3 Прокопенко О. Б. Право на справедливий суд: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2011. 24 с.}

^{4 Європейська Хартія про статус суддів. Судова влада України. URL: https://court.gov.ua/userfiles/05.pdf}

Размещено на Allbest.ru