Деякі аспекти права власності на землю в європейських країнах та Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі аспекти права власності на землю в європейських країнах та Україні

Андрій Євгенійович Гургач, аспірант Інституту держави і права імені В.М. Корецького

Резюме

У статті зроблена спроба оцінювання можливості та перспективи посилення існуючих і нових колізій між конституційно-правовим статусом власності на землю в деяких європейських країнах. Визначено, що право власності на землю є однією з фундаментальних сфер правового регулювання, яка має важливе значення для громадян та суспільства загалом. Відповідно до загальноприйнятих норм і стандартів право власності на землю визнається одним із основних прав людини.

Доведено, що питання щодо права власності на землю в європейських країнах нині є доволі актуальними і такими, що потребують уваги та подальшого розгляду.

Зазначено, що земля - обмежений ресурс, який має істотне значення для людини. У зв'язку із соціально-економічним поступом потреби людства, питання щодо володіння, розпорядження й користування землею стають усе актуальнішими, що призводить до конфліктів у сфері земельних правовідносин. Земля з погляду права розглядається не тільки як природний об'єкт, ресурс чи земельна ділянка, а і як національне багатство країни, що до того ж є об'єктом права власності народу України.

Ключові слова: земля, право власності на землю, земельна реформа, право власності, іноземці, європейські країни.

Summary

Some aspects of land ownership in European countries and Ukraine

Andrii Hurhach

In this article, the author made an attempt to assess the possibility and prospects of increasing existing and new conflicts between the constitutional and legal status of land ownership in some European countries. It was determined that land ownership is one of the fundamental areas of legal regulation, which is important for citizens and society as a whole. According to generally accepted norms and standards, the right to own land is recognized as one of the basic human rights.

It has been proven that the issues of land ownership in European countries are currently quite relevant and require attention and further consideration.

It is noted that land is a limited resource that is essential for humans. In connection with the socio-economic progress of humanity's needs, issues regarding ownership, disposal and use of land are becoming more and more urgent, which leads to conflicts in the field of land relations. From the point of view of law, land is considered not only as a natural object, a resource or a plot of land, but also as a national wealth of the country, which is also an object of property rights of the people of Ukraine.

Key words: land, land ownership, land reform, ownership, foreigners, European countries.

Постановка проблеми

Право власності на землю є однією з фундаментальних сфер правового регулювання, яка має важливе значення для громадян і суспільства загалом. Відповідно до загальноприйнятих норм і стандартів право власності на землю визнається одним із основних прав людини. Питання щодо права власності на землю в європейських країнах нині є вельми актуальними і такими, що потребують уваги та подальшого розгляду.

Перший аспект, на який варто звернути увагу, полягає в складних системах власності та земельному законодавстві в різних європейських країнах. Різні країни мають різні підходи до визначення та регулювання прав власності на землю, що може створювати проблеми для тих, хто має справу з земельними питаннями в міжнародному контексті.

Другий аспект стосується екологічних і сталісних аспектів власності на землю. У світлі зростаючої стурбованості міжнародної спільноти щодо питань збереження природних ресурсів і боротьби з кліматичними змінами питання права власності на землю потребують перегляду в контексті сталого розвитку та екологічної безпеки.

Третій аспект полягає в проблемах, що пов'язані із земельними правами та суспільною справедливістю. У багатьох європейських країнах існують питання щодо нерівності в розподілі земельних ресурсів, що може призводити до соціальних конфліктів і нерівності в доступі до цих ресурсів.

У цьому контексті ця стаття спрямована на дослідження та аналіз деяких важливих аспектів щодо права власності на землю в європейських країнах. Постановка цієї проблеми сприятиме розумінню та вирішенню кола питань, пов'язаних із регулюванням земельних відносин у сучасному європейському суспільстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання земельної реформи в Україні досліджувалися багатьма науковцями, зокрема О. Мельником, А. Шереметом, В. Андрейцевим, Т. Лозинською та ін. Питання особливостей права власності на землю досліджували такі науковці, як: О. Ходаківська, І. Юрченко, О. Шульга, Ю. Білик, А. Даниленко, Д. Добряк.

Проте, на нашу думку, зазначене питання недостатньо розглянуте й потребує додаткового вивчення.

Мета статті полягає в аналізі важливих аспектів права власності на землю в європейських країнах.

Викладення основного матеріалу

Земля - обмежений ресурс, який має життєво важливе значення для людини. У зв'язку із соціально-економічним поступом потреби людства, питання щодо володіння, розпорядження й користування землею стають усе актуальнішими, що призводить до конфліктів у сфері земельних правовідносин. Земля з погляду права розглядається не тільки як природний об'єкт, ресурс чи земельна ділянка, а і як національне багатство країни, що до того ж є об'єктом права власності народу України¹.

Україна обрала європейський вектор розвитку та намагається імплементувати позитивний досвід європейських країн у своєму розвитку. У зв'язку з цим керівництво країни проводить численні реформи у практично всіх сферах життєдіяльності суспільства. Прийнята у 2021 році земельна реформа в Україні дала можливість громадянам і бізнесу придбавати та брати в оренду земельні ділянки на прозорих онлайн-аукціонах. За час впровадження земельної реформи (понад півтора року з якої припали на повномасштабне вторгнення) земельні аукціони принесли до бюджетів різних рівнів понад 1 млрд гривень².

Актуальність і наукова важливість питань, що є фундаментальними у цьому дослідженні, лише набирають обертів. Деякі автори, констатуючи, що «громадянське право в європейських країнах приблизно в середині минулого століття безповоротно втратило свої домінуючі позиції в регулюванні відносин власності на землю як головний об'єкт права власності», водночас поставили за мету «показати невідповідність між нинішніми ідеалістичними доктринами права власності, що застигли у своєму розвитку, і об'єктивно існуючою правовою дійсністю»³.

Вважаємо за необхідне висловити застереження щодо ймовірності посилення існуючих і появи нових «невідповідностей» між конституційно-правовим статусом власності на землю в деяких європейських країнах і реальним механізмом здійснення цього процесу. Зокрема, наведемо безпідставне судження, згідно з яким, говорячи про земельне право деяких європейських країн, звертається увага на високий рівень деталізації правового регулювання окремих аспектів загального землекористування, передусім права загального доступу до різних категорій земельних ділянок, що знаходяться в державній і муніципальній власності⁴. Загалом, деякі науковці зазначають, що «конституції деяких країн Європи позбавляють іноземців та осіб без громадянства, а також іноземних юридичних осіб права приватної власності на землю. Даний підхід європейських держав щодо розпорядження таким стратегічно важливим об'єктом, як земля, є раціональним. Заборона на передачу землі іноземцям спрямована насамперед на захист права громадян на земельну власність та на забезпечення національної безпеки держави⁵.

Наприклад у Конституції Литви (ст. 47) визначено обмежене коло суб'єктів права власності на землю: «Земля, внутрішні води, ліси, парки на правах власності можуть належати тільки громадянам Литви та державі загалом».

У Конституції Естонії встановлено, що питання суб'єктів права власності на землю регулюється чинним законом (ч. 3 ст. 32). Відповідно до ст. 21 Закону про земельну реформу від 17 жовтня 1991 року уповноваженим суб'єктом приватизації землі є громадяни Естонії. А іноземці можуть мати право власності на землю, тільки якщо вони мають документи про довічне користування цією землею. Поряд з цим лише громадяни Естонії мають право брати участь у публічному аукціоні з продажу землі (ч. 7 ст. 21)⁶.

Розглянемо правове регулювання земельного питання в Австрії як одній з провідних європейських країн. Чимало іноземців придбавають нерухомість в Австрії для того, щоб проживати в країні влітку, поблизу лижних курортів або у Відні.

Згідно з законодавством Австрії громадяни і юридичні особи країн - членів ЄС і Європейської економічної зони мають такі ж права, як і австрійці та юридичні особи. Що ж стосується резидентів інших держав, то в Австрії у всіх дев'яти федеральних землях діють різні особисті обмеження на придбання нерухомості громадянами і юридичними особами, які не є резидентами ЄС і ЄЕЗ. Ці обмеження передбачені законами федеральних земель і угодах, що пов'язані землею⁷.

Такі обмеження фіксує законодавство багатьох країн Європи. Наприклад, Основний Закон Німеччини 1949 року (ст. 14) фіксує принцип «зобов'язувальної та соціальної функції» права власності. Конституція Іспанії 1978 року у ст. 33 встановлює, «соціальне функціонування права приватної власності обмежує його зміст відповідно до закону». Конституція Греції (ст. 106) закріплює постулат, що приватна економічна ініціатива не може розвиватися на шкоду свободі та гідності людини, або на шкоду національній економіці». Такий принцип (умовно назвемо його розумним обмеженням придбання та реалізації права власності на землю в країнах Європи) не викликає принципових заперечень, але має місце реальна небезпека.

Розглянемо деякі аспекти права власності на землю в Україні. Набуття права власності на земельну ділянку конкретним суб'єктом, тобто трансформація об'єктивного права в суб'єктивне, здійснюється за наявності закріплених у законі підстав, а саме - відповідних юридичних фактів. Право спільної часткової власності на земельну ділянку порівняно з правом такої власності на інші майнові об'єкти характеризується певною специфікою, зумовленою особливістю об'єктно-суб'єктного складу. Правова регламентація відносин права спільної власності на земельну ділянку, зокрема спільної часткової власності на цей об'єкт природи цивільним і земельним законодавством України, зумовлює необхідність визначати співвідношення між відповідними нормами названого законодавства⁸.

За два роки земельної реформи в Україні продано близько 275 157 га сільськогосподарських земель, що становить 1% усіх сільгоспземель. Про це зазначив заступник міністра агрополітики з цифрових трансформацій та цифровізації на пресконференції, присвяченій другій річниці земельної реформи в Україні⁹.

Від початку земельної реформи укладено 85 247 угод купівлі-продажу, загалом за два роки продано і подаровано 275 157 га сільськогосподарських земель, що становить 1% усіх сільськогосподарських земель. Це розвіює міф, що все одразу продадуть.

Площа земель сільськогосподарського призначення - 27,5 млн га. Тобто в середньому за рік продається 0,5% землі. За перший рік відкриття ринку землі було укладено 27 696 угод, на другий - 23 тис., але у 2022 році майже чотири місяці ринок не працював. За перше півріччя 2023 року вже є 18 тис. угод¹⁰ [4].

Промовисті показники щодо площі проданої-купленої землі. 2021 рік - 100 тис. га, 2022-й - 69 тис. га. З початку 2023 року продано вже понад 50 тис. га. Люди продовжують продавати і купувати землю. Це один із показників віри в нашу перемогу.

Середня вартість за 1 га становить 39 тис. грн, але ціни дуже динамічні. У 2024 році, коли почнеться другий етап реформи і до ринку будуть допущені юридичні особи, ціна на землю зросте ще. Земельна реформа позитивно впливає на все сільське господарство.

Висновки

У результаті аналізу визначено, що прийнята у 2021 році земельна реформа в Україні дала можливість громадянам і бізнесу придбавати та брати в оренду земельні ділянки на прозорих онлайн-аукціонах. За час впровадження земельної реформи (понад півтора року з якої припали на повномасштабне вторгнення) земельні аукціони принесли до бюджетів різних рівнів понад 1 млрд гривень. Отже, відкриваються нові можливості для розвитку аграрного сектору та інфраструктури в Україні.

У конституціях деяких країн Європи міститься відповідне правове регулювання позбавити іноземців та осіб без громадянства, а також іноземних юридичних осіб права приватної власності на землю. Даний підхід європейських держав до розпорядження таким стратегічно важливим об'єктом, як земля, є раціональним. Заборона на передачу землі іноземцям спрямована насамперед на захист права громадян на земельну власність і на забезпечення національної безпеки держави.

власність земля продаж

Література

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР / Верховна Рада України.

2. Як працює земельна реформа та ринок землі під час війни.

3. Toll R., Talbott J. (2011) Why Many Developing Countries Just Aren't. The Anderson School at UCLA working paper, № 19-01.

4. Ribas-Ferrer V. (2019). Corporate Governance in European Listed Companies and Financial Institutions, Athens Journal of Law. Vol. 2, Iss. 1. рр. 49-60.

5. Там само.

6. Driscoll G., Hoskins L. (2013) Property Rights: The Key to Economic Development.

7. Ribas-Ferrer V. ...

8. Шульга М. Право спільної часткової власності на земельну ділянку в земельно-правовій доктрині України. Право України. 2020. № 5. С. 116-127.

9. Земельна реформа. За два роки в Україні продано 1% сільгоспземель.

10. Там само.

Размещено на Allbest.ru