Джерела правового регулювання доброчесності судді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДОБРОЧЕСНОСТІ СУДДІ

Білоус Інна Олександрівна аспірант

кафедри судоустрою та прокурорської діяльності

Науковий керівник: Іванцова Альона Вікторівна доцент, канд.

юрид. наук, доцент кафедри судоустрою та прокурорської діяльності

Забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина є завданням усіх органів державної влади, проте на судову владу покладається особлива відповідальність за забезпечення справедливості, утвердження законності та запобігання корупції. Високий рівень довіри суспільства до судових органів досягається створенням таких механізмів, які забезпечують прозорість та доброчесність у діяльності суддів.

Положення про суддівську доброчесність стали предметом регулювання як норм міжнародного права, з огляду на утвердження зазначеного стандарту на міжнародному рівні, так і національного законодавства.

Статтею 11 Конвенції Організації Об'єднаних Націй Проти корупції визначено, що ураховуючи незалежність судової влади та її вирішальну роль в боротьбі з корупцією кожна Держава-учасниця, відповідно до основоположних принципів своєї правової системи й без шкоди для незалежності судових органів, вживає заходів стосовно зміцнення чесності й непідкупності представників судової влади та запобігання будь -якій можливості для корупції серед них 1].

Окрім того, резолюцією Економічної та Соціальної Ради Організації Об'єднаних Націй від 19 травня 2006 року схвалено Бангалорські принципи поведінки суддів, серед яких зазначено такі принципи як чесність та непідкупність. їх зміст полягає в тому, що суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства 2].

Доброчесність - мінлива категорія, на неї впливають рівень правової культури, економічного розвитку, історичні особливості розвитку державності, ідеологічна багатоманітність, саме тому, в залежності від умов та обставин формування джерела правового регулювання доброчесності, у вказане поняття закладався різний зміст. Незмінним завжди залишається те, що доброчесність передбачає нульову толерантність судді до корупції.

Іншим джерелом правового регулювання суддівської доброчесності є національне законодавство, Конституція України (ст. 127) та Закон України «Про судоустрій та статус суддів» (ст. 69) закріплюють таку вимогу до кандидата на посаду судді як його доброчесність. Законом України «Про державну службу» доброчесність визначена одним із принципів державної служби, під яким розуміється спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень 3].

Як вимога до існування справедливого суду, прокуратури та органів правопорядку визначена доброчесність в Антикорупційній стратегії на 2021 - 2025 роки, яка затверджена Законом України від 20 червня 2022 року № 2322 - IX (далі - Стратегія). Зокрема, утвердження культури доброчесності поряд із формуванням суспільної нетерпимості до корупції та повагою до верховенства права віднесено до принципів антикорупційної політики 4].

Окрім того, Стратегією визначено надзвичайно важливу проблему застосування вимоги доброчесності в законодавстві - це відсутність критеріїв деталізації, конкретизації змісту зазначеного терміну. Доброчесність є оціночним поняттям, тобто терміном із відкритим змістом, конкретне значення якого встановлює відповідний суб'єкт в момент застосування правової норми. Однак для того, щоб не допустити свавілля у процесі правозастосування таких норм, законодавець повинен встановити певні межі, за які суб'єкт не має права виходити. Вказані межі відсутні як в національному законодавстві, так і в міжнародних нормативних актах, що підтверджує необхідність їх деталізації.

На важливості деталізації змісту поняття доброчесності судді на рівні закону також наголошувала Консультативна ради європейських суддів (далі - Рада) у Висновку № 21 (2018) «Про запобігання корупції серед суддів», в якому Рада зазначила, що одним із важливих елементів суддівської доброчесності є вже згадана формально-законодавча чи інша нормативно-правова база, що регулює позицію судової системи як такої та окремих суддів у даній системі. Окрім того, у висновку зазначено, що на доброчесність суддів негативно впливають дисбаланс між трьома гілками влади та порушення системи стримувань і противаг 5].

Певні елементи доброчесності судді також зазначені у Висновку № 3 (2002) Ради, відповідно до якого суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя, а належна поведінка суддів у їхній професійній діяльності та в приватному житті розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів 6].

Іншим джерелом, яке регулює питання суддівської доброчесності, зокрема в тих аспектах, які не врегульовані законодавством, є судова практика. Так, зокрема постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2021 року, у справі № 9901/16/21 про оскарження рішення Вищої Ради правосуддя про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення скаржниці на посаду судді з підстав її невідповідності критерію доброчесності, надано визначення поняття «доброчесність». Так, під доброчесністю суд розуміє необхідну морально-етичну складову образу судді та, відповідно, кандидата на посаду судді, яка, з-поміж іншого, визначає межі, характер і спосіб поведінки особи, що ґрунтується, в тому числі, на чесності та високій моральності у способі власного життя, професійній діяльності, реалізації своїх прав та виконанні обов'язків. Саме доброчесність суддів є запорукою формування довіри суспільства до судової влади в цілому 7]. доброчесність суддя закон правопорядок

На останок, не можемо залишити поза увагою таке джерело регулювання доброчесності суддів як правова доктрина. Питанню доброчесності присвячено ряд наукових праць як в Україні, так і за кордоном. Зокрема, Лорн Соссін, декан юридичної школи Осгуд Холл, запропонувала власний підхід до визначення доброчесності суддів, який повинен включати: оцінку кількості скарг на суддю, дослідження суспільної довіри до судової влади, огляд судової діяльності та практики, визначення заслуг судді в межах трьох взаємопов'язаних цінностей: справедливості, неупередженості та прозорості 8].

Щодо національної правової доктрини, то найбільш комплексним з окресленої тематики видається дисертаційне дослідження Жукова С.В. на тему: «Адміністративно-правове забезпечення доброчесності суддів: проблеми теорії і практики», у якому сформульовано концепцію адміністративно-правового забезпечення доброчесності суддів, охарактеризовано сутність та елементи адміністративно-правового механізму забезпечення доброчесності 9]. Зазначене дослідження мало своє практичне втілення у правозастосовній діяльності для при удосконаленні запобігання корупції у системі публічної влади, а також для вдосконалення національного законодавства.

Узагальнюючи викладене можемо дійти висновку, що основу правового регулювання доброчесності судді як на національному, так і на міжнародному рівнях становлять нормативно-правові акти та документи рекомендаційного характеру, видані профільними міжнародними установами. Судова практика та правова доктрина доповнюють нормативні приписи та усувають неточності в їх формулюваннях, а тому є допоміжними регуляторами. Однак, ураховуючи значимість суддівської доброчесності для здійснення правосуддя, законодавець повинен приділити більшу увагу питанню її нормативного врегулювання і на законодавчому рівні закріпити критерії та методику визначення доброчесності судді, що унеможливить застосування норм про доброчесність судді всупереч їх призначенню для чинення тиску на судову владу.

Список використаних джерел

1. Проти корупції (Конвенція Організації Об'єднаних Націй). (2003). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_c16#top.

2. Бангалорські принципи поведінки суддів (резолюція Економічної та Соціальної Ради Організації Об'єднаних Націй). (2006). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_j67#Text.

3. Про державну службу (Закон України). № 889-VIII. (2015). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text.

4. Антикорупційна стратегія на 2021-2025 роки (Закон України). № 2322-IX. (2022). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2322-20#n93.

5. Про запобігання корупції серед суддів (Висновок Консультативної ради європейських суддів). № 21. (2018). Вилучено з https://court.gov.ua/userfiles/media/opinio_21_UA_1.pdf.

6. Щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (Висновок Консультативної ради європейських суддів). № 3. (2002). Вилучено з https://court.gov.ua/userfiles/visn_3_2002.pdf.

7. Постанова Великої Палати Верховного Суду. № 9901/16/21. (2021). Вилучено з https://reyestr.court.gov.ua/Review/101584600.

8. Соссін, Л. (2018). Як можна досягти більшої доброчесності суддів? Судові системи, (05), 76-86. англ...

9. Жуков, С.В. (2019) Адміністративно-правове забезпечення доброчесності суддів: проблеми теорії і практики (автореф. дис.... доктора юрид. наук). Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. Дніпро. Україна.

Размещено на Allbest.ru