Обмеження повноважень виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обмеження повноважень виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю

LIMITATION OF POWERS OF THE EXECUTIVE BODY OF THE LIMITED LIABILITY COMPANY

Сидоров Я. О.

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права, Запорізький національний університет, м. Запоріжжя, Україна

Половинкіна Р. Ю.

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри підприємництва, менеджменту організацій та логістики, Запорізький національний університет, м. Запоріжжя, Україна

Зміни у правовому регулюванні діяльності ТОВ торкнулися корпоративного управління в значній кількості юридичних осіб. Одним з нововведень є обмеження повноважень виконавчого органу ТОВ, що потребує дослідження характеру таких обмежень і правових наслідків їх недотримання. Автор ставить за мету визначити поняття обмеження повноважень виконавчого органу ТОВ, а також класифікацію цих обмежень, з'ясувати правові наслідки недотримання цих обмежень, надати рекомендації як для засновників (учасників) ТОВ, так і для контрагентів ТОВ щодо встановлення, дотримання і перевірки цих обмежень. Встановлено, що обмеження повноважень виконавчого органу ТОВ - це закріплена законом та/або статутом ТОВ заборона виконавчому органу вчиняти від імені ТОВ певні правочини без згоди вищого органу управління ТОВ або його наглядової ради. Визначено, що ці обмеження поділяються на два види: обмеження щодо вчинення значних правочинів і обмеження щодо вчинення правочинів із заінтересованістю. З'ясовано, що правовим наслідком недотримання цих обмежень може бути визнання договору недійсним, але лише за умови, що контрагент знав або не міг не знати про ці обмеження. Саме на позивача покладається обов'язок довести обізнаність (чи презюмовану обізнаність) контрагента про ці обмеження. Рекомендації, надані в цій статті, можуть бути враховані в роботі по складанню проєктів установчих документів ТОВ, а також при перевірці ТОВ як контрагента перед укладенням з ним договорів. Перспективним напрямком подальших досліджень є розробка стандартів належної обачності при перевірці обмеження повноважень, а також з'ясування можливості закріплення на законодавчому рівні права учасників ТОВ за певних умов звертатися в інтересах ТОВ із похідним позовом саме про визнання правочину недійсним. Стаття має емпіричний характер та зорієнтована перш за все на вирішення практичних проблем, пов'язаних із обмеженням повноважень виконавчого органу ТОВ. Ключові слова: виконавчий орган; господарське право; господарські правовідносини; значний право- чин; корпоративні правовідносини; обмеження повноважень; статут; товариство з обмеженою відповідальністю; управління.

обмеження повноваження виконавчий

Yaroslav Sydorov

Candidate of Juridical Sciences, Associate Professor at the Department of Civil Law, Zaporizhzhia National University, Zaporizhzhya, Ukraine

Ruslana Polovynkina

Candidate of Juridical Sciences, Associate Professor at the Department of Entrepreneurship, Management of Organizations and Logistics, Zaporizhzhia National University, Zaporizhzhya, Ukraine

Changes in the legal regulation of LLC activity affected corporate governance in a significant number of legal entities. One of the innovations is the limitation of the powers of the executive body of the LLC, which requires a study of the nature of such limitations and the legal consequences of their non-compliance. The author aims to define the concept of limitation of the powers of the LLC executive body, as well as the classification of these limitations, to find out the legal consequences of non-compliance with these limitations, to provide recommendations both for the shareholders of the LLC and for the counterparties of the LLC regarding the establishment, compliance and verification of the limitation of LLC executive body's powers. It was established that the limitation of the powers of the executive body of the LLC is a prohibition established by law and/or the charter of the LLC for the executive body to perform certain acts on behalf of the LLC without the consent of the higher management body of the LLC or its supervisory board. It is determined that these restrictions are divided into two types: restrictions on the commission of significant transactions and restrictions on the commission of transactions with interest. It has been clarified that the legal consequence of non-compliance with these restrictions may be the invalidation of the contract, but only if the counterparty knew or could not have been unaware of these restrictions. The plaintiff is responsible to prove the counterparty's knowledge (or presumed knowledge) of these restrictions. The recommendations provided in this article can be taken into account in the work on drawing up draft founding documents of the LLC, as well as when checking the LLC as a counterparty before concluding contracts with it. A promising direction of further research is the development of standards of due diligence when checking the limitation of powers, as well as clarifying the possibility of enshrining in law the right of the shareholders of the LLC under certain conditions to apply in the interests of the LLC with a derivative claim specifically to declare the transaction invalid. The article has an empirical nature and is primarily focused on solving practical problems related to limiting the powers of the executive body of the LLC. Key words: charter; corporate legal relations; economic law; economic legal relations; executive body; limitation of powers; limited liability company; management; significant transaction.

Вступ

Важливим чинником довіри інвесторів до української економіки є належне регулювання корпоративних правовідносин. На практиці, конфлікт між засновниками (учасниками) товариств та їхнім виконавчим органом (директором, головою правління) може перерости в рейдерське захоплення активів товариства, а отже - позбавити його учасників можливості отримувати прибуток від його діяльності, призвести до банкрутства товариства. Відносини між учасниками товариства та його посадовими особами (передусім - директором чи головою правління), безумовно, ґрунтуються на довірі. У випадку втрати такої довіри учасники вправі звільнити керівника товариства в будь-який момент без пояснення причин, і цьому сприяє норма п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Однак може виявитися, що учасники занадто пізно дізнаються про те, що керівник вчинив дії по виведенню активів з товариства, і в цих умовах саме по собі право звільнити цю недобросовісну посадову особу - не захищає повною мірою права товариства та його учасників. В цих умовах актуальності набувають обмеження повноважень виконавчого органу товариства. Йдеться про неможливість вчинення керівником товариства певних право- чинів, які становлять особливий ризик для товариства, без згоди його вищого органу (загальних зборів учасників) чи наглядової ради. Ці обмеження можуть мати місце як в законі, так і в статуті. Найбільш поширеною організаційно-правовою формою юридичних осіб в Україні є товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ). Для цього виду господарських товариств такий правовий інститут, як обмеження повноважень виконавчого органу, в нинішньому вигляді з'явився в законодавстві відносно недавно - в 2018 році, проте і до цього він мав місце в статутах окремих ТОВ, і зараз обмеження повноважень широко застосовуються на практиці як спосіб убезпечити ТОВ та його учасників від недобросовісних дій посадових осіб. Разом з тим, не кожен правочин, вчинений із порушенням цих обмежень, можна визнати недійсним. Адже з іншого боку є ще інтереси контрагентів ТОВ, які могли й не знати про існування обмежень та їх порушення. Тому обмеження повноважень виконавчого органу ТОВ має бути предметом всебічного наукового дослідження.

Огляд літератури

Тема обмежень повноважень виконавчого органу ТОВ здебільшого досліджується в контексті правочинів, які цей виконавчий орган не може вчинити без згоди загальних зборів чи наглядової ради. Новітні дослідження - пов'язані із прийняттям та дією нового Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Як слушно зазначають М. Ватраль та Г Оверко, цей закон вніс чимало змін, що стосуються здійснення управління товариством [1, с. 35].

В роботах дослідників висловлювалися слушні пропозиції, які передбачають удосконалення норм про обмеження повноважень виконавчого органу ТОВ. Зокрема, Г Смірнов, дослідивши правочини із заінтересованістю, дійшов обґрунтованих висновків про те, що необхідно розширити критерії цих правочинів в законі, а також доповнити інститут правочинів із заінтересованістю поняттям «опосередкованої заінтересованості», яка сприятиме контролю за вчиненням правочинів із конфліктом інтересів за участі афілійованих осіб учасників (акціонерів, членів) юридичних осіб [2, с. 195].

В свою чергу, тема значних правочинів була предметом, в тому числі, доктринальних досліджень ще до появи відповідного терміну щодо ТОВ, адже такі правочини існували в акціонерних товариствах. В цьому контексті варто звернути увагу на запропоноване К. Карчевським визначення значного правочину як будь-якого право- чину (окрім правочинів, передбачених законом) або декількох взаємопов'язаних правочинів, предметом якого може виступати будь-яке майно, що не вилучено з цивільного обігу, а також інші об'єкти цивільних прав, який безпосередньо спрямований на відчуження (пряме або непряме) або створює реальну можливість відчуження (в тому числі й шляхом звернення стягнення в разі порушення договору) значної частини активів юридичної особи в розмірі встановленому законодавством, вартість яких визначається за даними останньої (в тому числі проміжної - квартальної або місячної) фінансової звітності, що укладається за ціною (в тому числі справедливою ринковою), яка не може бути меншою, ніж балансова вартість активів, що відчужуються, для вчинення якого виконавчим органом юридичної особи потрібна згода її власника (власників, учасників, спеціальних органів), отримана та оформлена у встановленому законодавством порядку [3, с. 315]. Незважаючи на те, що з часу формулювання цього визначення в 2009 році законодавство декілька разів зазнавало кардинальних змін, але повнота і точність цього визначення значного правочину є актуальною для будь-якого виду господарського товариства і для будь-яких норм щодо значних правочинів.

У подальшому, розвиваючи тему значних правочинів господарських товариств, Х. Грини- шин приходить до висновку, що найбільш поширеними спеціальними критеріями віднесення правочину до категорії значних є вартість предмета правочину, а також характер правочину [4, с. 217]. В роботі Х. Гринишин також було висловлено низку пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питання значних правочинів, в т.ч. у ТОВ, а також пропозиції щодо закріплення в текстах господарських договорів пунктів щодо обізнаності сторін про статус правочину як значного.

Також існує значна кількість досліджень на предмет значення установчих документів господарських товариств в управлінні ними та меж регулювання корпоративних правовідносин цими документами. Зокрема, А. Сулима у своїй статті дійшов висновку про недоцільність абсолютної диспозитивності в цьому питанні та зазначає, що розширюючи диспозитивні можливості учасників товариств щодо регулювання окремих питань в статуті, доцільно встановлювати межі відповідного саморегулювання [5, с. 201].

Як бачимо, обмеження повноважень виконавчого органу ТОВ неодноразово було темою наукових досліджень. Водночас, практичне значення цього питання полягає у визначенні того, яким є правовий наслідок недотримання виконавчим органом ТОВ встановлених обмежень, в контексті наявності чи відсутності підстав для визнання правочину недійсним. Для цього необхідно дослідити актуальну судову практику з питань правових наслідків перевищення виконавчим органом ТОВ своїх повноважень.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ

Метою цієї статті є визначити поняття обмеження повноважень виконавчого органу ТОВ, а також класифікацію цих обмежень, з'ясувати правові наслідки недотримання цих обмежень, надати рекомендації як для засновників (учасників) ТОВ, так і для контрагентів ТОВ щодо встановлення, дотримання і перевірки обмеження повноважень виконавчого органу ТОВ.

Методи дослідження

Під час аналізу правового регулювання обмежень повноважень виконавчого органу ТОВ застосовувався системно-структурний метод, який дозволив класифікувати такі обмеження повноважень, а також методи тлумачення правових норм, які дозволили визначити розподіл обов'язку доказування у спорах про правові наслідки порушення обмежень повноважень, а також з'ясувати підстави, за яких правочин, вчинений з порушенням таких обмежень, може бути визнаний недійсним. Застосування методу узагальнення по відношенню до судової практики дозволило визначити рекомендації, необхідні для врахування в роботі як засновників (учасників) ТОВ, так і контрагентів ТОВ задля запобігання виникненню спорів про правові наслідки порушення обмежень повноважень виконавчого органу ТОВ.

Результати

Перш за все слід звернутися до нормативно-правового регулювання обмеження повноважень виконавчого органу ТОВ. Основу такого правового регулювання, спільну для всіх юридичних осіб приватного права, становлять приписи ч. 3 ст. 92 ЦК України, які врегульовують цивільну дієздатність юридичної особи. Вони мають характер загальних норм і закріплюють правила про те, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов'язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов'язана:

а) діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно (ці поняття є оціночними та потребують тлумачення в ході правоза- стосування);

б) діяти у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством (ця норма має бланкетний характер та відсилає до положень закону і статуту, що передбачають межі цих повноважень);

в) діяти у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів (ця норма, з одного боку, оперує оціночним поняттям, а з іншого - відсилає до поняття конфлікту інтересів) [6].

Окрім наведених трьох обов'язків членів одноосібного чи колегіального виконавчого органу юридичної особи (які безумовно поширюються і на ТОВ), абзац другий вищезазначеної частини містить норму, яка захищає інтереси добросовісних контрагентів юридичної особи. В ньому вказано, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження [6]. Тобто тягар доведення обізнаності (або презюмованої обізнаності) контрагента про обмеження повноважень - покладається на юридичну особу, виконавчий орган якої перевищив такі повноваження.

З метою забезпечення інформування всіх зацікавлених осіб про наявні обмеження повноважень, нормою п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що в Єдиному державному реєстрі (далі - ЄДР) містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, і до цих відомостей входять дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи. При цьому, норма ч. 2 ст. 10 цього ж Закону презюмує достовірність відомостей, які внесені до ЄДР, для третьої особи (навіть якщо ці відомості де-факто є недостовірними), однак встановлює правило, що третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними [7].

Переходячи від загальних норм до спеціальних, які стосуються ТОВ, звернемося до положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», і перш за все - до припису ч. 2 ст. 39, яка не дозволяє виконавчому органу товариства вирішувати ті питання, які належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та його наглядової ради [8]. Більш конкретні обмеження передбачені ст. 44 цього Закону (стосовно значних право- чинів), а також ст. 45 (стосовно правочинів, щодо яких є заінтересованість). Перша з цих статей встановлює «за замовчуванням» правило про те, що правочин, предмет якого перевищує 50 % вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, є значним і вимагає згоди загальних зборів [8]. Разом з тим, починаючи з 02.11.2019 (дата набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 03.10.2019 № 159-IX), від цього правила можна відступити, прямо вказавши про це в статуті.

При цьому, в статуті можна навпаки розширити перелік значних правочинів. Орієнтиром для такого розширення можуть слугувати положення п. 39 Модельного статуту ТОВ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 367. Запроваджуючи діяльність ТОВ на основі модельного статуту, засновники (учасники) мають можливість додатково віднести до категорії значних такі правочини як: дарування майна, робіт або послуг; надання майна у заставу; забезпечення порукою ТОВ виконання зобов'язання третьою особою; купівля-продаж об'єкта нерухомого майна чи транспортного засобу; випуск (емісія) або купівля-продаж цінних паперів; продаж знака для товарів і послуг; надання об'єкта нерухомого майна або транспортного засобу у користування на строк більше ніж 3 роки; отримання, або навпаки - надання кредиту або позики на суму понад 10 місячних мінімальних заробітних плат, крім надання позики працівнику ТОВ; передача виключних прав на вчинення правочинів від імені ТОВ, чи будь-яких інших виключних майнових прав ТОВ; а також зобов'язання, сума яких на день укладення пра- вочину перевищує 10, 20, 30, 50 чи 100 місячних мінімальних заробітних плат [9].

Що стосується правочинів, щодо яких є заінтересованість, то ст. 45 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» відрізняє цей вид правочинів за критерієм контрагента, який певною мірою, визначеною в законі чи статуті, є пов'язаним із ТОВ, його учасниками, посадовими особами тощо. Разом з тим, на відміну від значних правочинів (правила щодо яких частково діють «за замовчуванням», якщо інше не визначено в статуті, і можуть бути доповнені в статуті), правила, ст. 45 цього Закону застосовуються лише тоді, коли в статуті учасники товариства дійшли згоди про встановлення у статуті порядку погодження щодо правочинів із заінтересованістю [8]. Якщо в статуті цих положень немає, то правила ст. 45 цього Закону не діють.

Переходячи до питання правових наслідків порушення виконавчим органом ТОВ його обмежень щодо вчинення значного правочину чи пра- вочину із заінтересованістю без згоди загальних зборів (чи наглядової ради, якщо така утворена і такі повноваження надані їй статутом), звернемося перш за все до ч. 1 ст. 46 наведеного вище

Закону. Ця норма передбачає, що «значний пра- вочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства лише у разі подальшого схвалення право- чину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення» [8]. Тобто на перший погляд, якщо на вчинення такого правочину не була надана згода і він не був схвалений, то такий правочин не створює, не змінює і не припиняє цивільні права та обов'язки товариства. Однак постає логічне питання: яким чином такий висновок слід співвідносити із вже проаналізованим вище положенням абзацу другого ч. 3 ст. 92 ЦК України? Адже контрагент може і не знати, що такий правочин був для ТОВ значним (чи був правочином із заінтересованістю), а подальше визнання пра- вочину недійсним може бути непропорційним тягарем для контрагента, який діяв добросовісно. Відповідь на це питання частково можна знайти у судовій практиці.

Яскравим прикладом вирішення правових проблем обмеження повноважень виконавчого органу є постанова Верховного Суду від 9 червня 2021 року у справі № 911/3039/19. І хоч вона стосується акціонерного товариства, однак її висновки частково застосовні до ТОВ тією мірою, якою правове регулювання значних правочинів у ТОВ і в акціонерних товариствах є подібним. За обставинами цієї справи, керівник позивача вчинив значний правочин з перевищенням наданих йому повноважень, а наглядова рада позивача згодом відмовила у схваленні цього пра- вочину. У статуті було обмеження повноважень керівника, однак в ЄДР воно не було внесене. Обмеження, що мало місце в статуті, стосувалося правочинів, у яких ринкова вартість предмета правочину перевищує 10 % вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності. Верховний Суд відмовив у позові про визнання правочину недійсним з таких підстав: 1) обмеження повноважень керівника не містилося в ЄДР; 2) суди не встановили факт ознайомлення контрагента з фінансовою звітністю позивача і вона не була публічно доступною, і більше того - не встановлено, що така звітність була затверджена; 3) ринкова (а не договірна) вартість предмету правочину - невідома, адже незалежна оцінка не проводилася; 4) поведінка позивача була суперечливою: після відмови наглядової ради в схваленні правочину, позивач не повідомив про це контрагента, не намагався врегулювати спірну ситуацію, більше того - продовжив поставляти отриманий від контрагента товар третім особам, а дата прийняття наглядовою радою рішення є сумнівною; 5) посадова особа позивача, яка укладала договір, не була пов'язаною особою із відповідачем, а дії відповідача були добросовісними, позивачем придбано потрібний йому товар без суттєвого завищення його ціни; 6) несхвалення укладеного і частково виконаного правочину без жодних мотивів є зловживанням правом, яке спрямоване на завдання шкоди контрагенту [10].

Виходячи з наведеної вище правової позиції Верховного Суду, такий критерій значного пра- вочину, як певний відсоток від вартості активів товариства (чи від іншого показника його діяльності) - є складним у доказуванні при подальшому вирішенні спору про визнання правочину недійсним (адже контрагент не може знати фінансову звітність товариства, якщо тільки вона не була оприлюднена чи надана йому особисто). Отже, більш дієвим, з точки зору захисту інтересів товариства, слід визнати критерій виду правочину (наприклад, договір дарування, позики, поруки, застави тощо), а також критерій перевищення фіксованого порогу вартості предмета правочину (тобто із зазначенням чіткої суми в гривнях безпосередньо в статуті). Крім того, учасникам товариства слід своєчасно вносити відомості про обмеження повноважень керівника до ЄДР. В свою чергу, в разі відмови в схваленні правочину, необхідно про це терміново повідомляти контрагента і намагатися врегулювати цю ситуацію, не очікуючи позову від контрагента про стягнення заборгованості. В разі недотримання цих рекомендацій, перевищення виконавчим органом ТОВ своїх повноважень може не потягнути за собою недійсність вчиненого правочину.

В свою чергу, в якості прикладу вирішення спору про визнання недійсним договору, вчиненого із перевищенням повноважень виконавчого органу ТОВ, можна навести справу № 902/207/22(902/487/23), переглянуту Верховним Судом 19 березня 2024 року. За її обставинами, статут позивача забороняв його директору укладати без погодження загальних зборів правочини на суму понад 6 млн. грн.; при цьому директор від імені позивача передав у заставу майбутній врожай на більшу суму, а загальні збори позивача не уповноважували директора на укладення такого правочину. Суд визнав цей правочин недійсним, а відповідач в своїй касаційній скарзі стверджував, що про ці обмеження повноважень не було відомостей в ЄДР. Верховний Суд погодився з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій про визнання право- чину недійсним. Підставою такого рішення стало те, що з преамбули оспорюваного договору застави вбачається, що директор діє від імені позивача на підставі статуту, а отже відповідач був обізнаний зі статутом позивача [11]. Ця постанова підтверджує наведену вище рекомендацію встановлювати в статуті фіксований поріг вартості предмета правочину.

При цьому, якщо відомості, наведені в статуті, входять в суперечність із відомостями, що містяться в ЄДР, то належить застосовувати правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 4 квітня 2023 року у справі № 906/43/22 (906/343/22). В цій постанові Верховний Суд зазначив, що «якщо статут юридичної особи та ЄДР містять взаємовиключну інформацію про наявність або відсутність обмежень у особи на підписання певного договору (угоди), зокрема як у цій справі, то відомості статуту такої юридичної особи мають перевагу над даними, що містяться у Реєстрі, оскільки відповідно до обставин конкретної справи сторона договору повинна у межах звичайної обачності перевірити наявність або відсутність повноважень посадової особи на вчинення таких дій згідно з положеннями статуту» [12].

Разом з тим, можна припустити ситуацію, коли директор ТОВ навмисно не включає в преамбулу договору положення про те, що він діє на підставі статуту. Постає логічне запитання: чи можна презюмувати обізнаність контрагента із положеннями статуту ТОВ, які обмежували повноваження директора, якщо в договорі не містилося згадки про статут ТОВ? Більше того - якщо подивитися на ситуацію під іншим кутом зору (з точки зору контрагента) - то контрагента можуть ввести в оману, надавши йому застарілу редакцію статуту або надавши лише витяг зі статуту, і тому він може й не знати про те, що в статуті було обмеження повноважень директора. В цих умовах ще більш актуальним стає внесення відомостей про обмеження повноважень до ЄДР, як загальнодоступного джерела, ознайомлення з яким перед укладенням договору має бути ознакою належної (звичайної, розумної) обачності контрагента.

Дискусія

Співвідношення інтересів учасників ТОВ (і самого ТОВ) в тому, щоб не позбутися активів, з одного боку, та інтересів контрагентів ТОВ в тому, щоб їхні відносини з ТОВ були стабільними і передбачуваними - має перспективу подальших наукових досліджень. Актуальним є питання розробки і впровадження (принаймні на рівні рекомендацій, зокрема Торгово-промисловою палатою України) стандартів належної обачності при укладенні договорів з юридичною особою. Дотримання цих стандартів, з одного боку, надасть орієнтири для суб'єктів господарських правовідносин щодо дій, які їм треба вчинити, щоб перевірити відсутність обмежень повноважень виконавчого органу контрагента (чи дотримання таких обмежень при укладенні договору), а з іншого боку, зорієнтує засновників (учасників) юридичних осіб щодо способу закріплення та доведення до відома потенційних контрагентів всіх обмежень повноважень виконавчого органу.

Ще одним питанням, яке до теперішнього часу не можна вважати вирішеним і яке так само потребує наукової дискусії, є право учасника ТОВ звернутися в інтересах ТОВ із позовом до контрагента про визнання правочину недійсним. Відомо, що судова практика з цього питання змінювалася неодноразово. На теперішній час закон прямо допускає «похідний позов» учасника товариства лише про відшкодування збитків, заподіяних товариству (можливість оспорювання учасником правочинів товариства визначається не законом, а судовою практикою). Водночас, постає логічне запитання, чи можна відшкодувати збитки, якщо правочин, внаслідок якого заподіяні ці збитки, не визнаний судом недійсним, тобто був правомірною дією? Отже, в подальших дослідженнях з цього напрямку слід визначити, чи доцільно надавати учасникам (засновникам) можливість звертатися із «похідним позовом» про визнання правочину недійсним (а можливо, також із вимогою про витребування майна, адже відчужені внаслідок недійсного правочину активи товариства можуть декілька разів змінити володільця), і якщо доцільно - то за яких обставин учаснику (засновнику) необхідно надавати таку можливість.

Висновки

Обмеження повноважень виконавчого органу ТОВ - це закріплена законом та/або статутом ТОВ заборона виконавчому органу вчиняти від імені ТОВ певні правочини без згоди вищого органу управління ТОВ або його наглядової ради. Ці обмеження поділяються на два види: обмеження щодо вчинення значних правочинів і обмеження щодо вчинення правочинів із заінтересованістю. Останній вид застосовується лише за наявності в статуті ТОВ прямої вказівки про це. Закон надає широкі повноваження засновникам (учасникам) ТОВ у формулюванні обмежень повноважень виконавчого органу. Правовим наслідком недотримання цих обмежень може бути визнання договору недійсним, але лише за умови, що контрагент знав або не міг не знати про ці обмеження. Саме на позивача покладається обов'язок довести обізнаність (чи презюмова- ну обізнаність) контрагента про ці обмеження. При перевірці такої обізнаності значення мають: наявність посилання в договорі на статут ТОВ; внесення до ЄДР відомостей про обмеження повноважень виконавчого органу; публікація фінансової звітності та її затвердження (якщо обмеження повноважень прив'язане до показника такої звітності). При вирішенні спору про визнання такого договору недійсним має значення також добросовісність дій самого ТОВ в разі відмови в схваленні правочину, відсутність суперечливої поведінки, відсутність зловживання правами, своєчасне звернення до контрагента про врегулювання спірної ситуації після виявлення факту вчинення правочину без згоди вищого органу чи наглядової ради.

Для того щоб зробити обмеження повноважень виконавчого органу ТОВ дієвими, засновникам (учасникам) ТОВ рекомендується формулювати в статуті ці обмеження за критерієм виду правочину, а також встановлювати в статуті фіксований поріг вартості предмета правочину; в зразках договорів обов'язково передбачати положення про те, що директор (генеральний директор) діє на підставі статуту. Рекомендовано також своєчасно і в повному обсязі вносити до ЄДР відомості про обмеження повноважень виконавчого органу. В разі виявлення факту перевищення повноважень виконавчим органом (та відсутності схвалення таких дій загальними зборами чи наглядовою радою), рекомендується негайно інформувати про це контрагента задля своєчасного врегулювання потенційного спору, та утримуватися від суперечливих дій.

Для того щоб договірні відносини з ТОВ мали характер стабільних і передбачуваних, контрагентам ТОВ необхідно проявляти належну обачність при укладенні договорів з ТОВ. Мінімальними вимогами такої належної обачності є вивчення актуальної редакції статуту ТОВ на предмет наявності обмеження повноважень, а додатково - вивчення відомостей про ТОВ, що наявні в ЄДР. При цьому рекомендується перед укладенням договору вимагати надання засвідченої підписом керівника ТОВ на кожній сторінці копії статуту в повному обсязі із зазначенням дати такого засвідчення. Слід мати на увазі, що в судовій практиці відомості, наявні в статуті, мають перевагу над відомостями, наявними в ЄДР.

Бібліографічний список

Vatral, M., & Overko, H. (2021). Upravlinnia tovarystvom z obmezhenoiu vidpovidalnistiu [Management of a limited liability company]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo - Entrepreneurship, economy and law, 2, 31-35. DOI: 10.32849/2663-5313/2021.2.06. Retrieved from http://pgp-journal.kiev.Ua/archive/2021/2/7.pdf [in Ukrainian].

Smirnov, H. Yu. (2023). Pravochyny iz zainteresovanistiu v korporatyvnykh pravovidnosynakh: pytannia vdoskonalennia pravovoho rehuliuvannia [Transactions with an interest in corporate legal relations: the issue of improving legal regulation]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Legal scientific electronic journal, 2, 193-196. DOI: 10.32782/2524-0374/2023-2/44. Retrieved from http://www.lsej.org.ua/2_2023/44.pdf [in Ukrainian].

Karchevskyi, K. A. (2009). Poniattia znachnoho pravochynu (doktrynalnyi aspekt) [The concept of a significant deed (doctrinal aspect)]. Forum prava - Law forum, 3, 308-316. Retrieved from https://dspace.univd.edu.ua/server/api/ core/bitstreams/a5e5386b-082b-420a-9dea-852f70c54f07/content [in Ukrainian].

Hrynyshyn, Kh. M. (2024). Znachni pravochyny hospodarskykh tovarystv [Significant transactions of business associations]. Ph. D in Law thesis. Lviv [in

Sulyma, A. P. (2023). Statut u rehuliuvanni TOV i TDV - aktualni pytannia spivvidnoshennia imperatyvnoho ta dyspozytyvnoho [The charter in the regulation of LLCs and companies with additional responsibility - relevant issues of the ratio of imperative and dispositive]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Legal scientific electronic journal, 2, 197-201. DOI: 10.32782/2524-0374/2023-2/45. Retrieved from http://www.lsej.org.ua/2_2023/45.pdf [in Ukrainian].

Tsyvilnyi kodeks Ukrainy vid 16 sichnia 2003 roku № 435-IV [Civil Code of Ukraine of 16 January 2003 No. 435IV]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text [in Ukrainian].

Pro derzhavnu reiestratsiiu yurydychnykh osib, fizychnykh osib - pidpryiemtsiv ta hromadskykh formuvan : zakon Ukrainy vid 15 travnia 2003 roku № 755-IV [About state registration of legal entities, natural persons - entrepreneurs and public formations : the law of Ukraine of 15 May 2003 No. 755-IV]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/755-15#Text [in Ukrainian].

Pro tovarystva z obmezhenoiu ta dodatkovoiu vidpovidalnistiu : zakon Ukrainy vid 6 liutoho 2018 roku № 2275VIII [On limited and additional liability companies : the law of Ukraine of 6 February 2018 No. 2275-VIII]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#n266 [in Ukrainian].

Deiaki pytannia derehuliatsii hospodarskoi diialnosti : postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 27 bereznia 2019 roku № 367 [Some issues of deregulation of economic activity : Resolution No. 367 of the Cabinet of Ministers of Ukraine of 27 March 2019]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367-2019-п#n37 [in Ukrainian].

Postanova Verkhovnoho Sudu vid 9 chervnia 2021 roku u spravi № 911/3039/19 za pervisnym pozovom pro stiahnennia zaborhovanosti ta za zustrichnym pozovom pro vyznannia dohovoru nediisnym [Resolution of the Supreme Court of Ukraine of 9 June 2021 in case No. 911/3039/19 on the initial claim for debt collection and on the counterclaim for declaring the contract invalid]. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/97926318 [in Ukrainian].

Postanova Verkhovnoho Sudu vid 19 bereznia 2024 roku u spravi № 902/207/22(902/487/23) pro vyznannia nediisnym dohovoru zastavy [Resolution of the Supreme Court of Ukraine of 19 March 2024 in case No. 902/207/22(902/487/23) on invalidating the pledge agreement]. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/ Review/117974329 [in Ukrainian].

Postanova Verkhovnoho Sudu vid 4 kvitnia 2023 roku u spravi № 906/43/22 (906/343/22) pro vyznannia nediisnym dohovoru [Resolution of the Supreme Court of Ukraine of 4 April 2023 in case No. 906/43/22 (906/343/22) on invalidating the contract]. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/110205459 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru/