Місце політичних партій у політико-правовій системі

Метою роботи є дослідження місця і ролі політичних партій у політико-правовій системі суспільства.

Методи дослідження

Для поставленої мети використано комбінацію методологічних підходів, таких як системно-структурний, структурно-функціональний, компаративіський і соціокультурний підхід, політичний та юридичний аналіз, метод теоретико-правового прогнозування і моделювання. Через поєднання цих підходів стаття пропонує комплексне розуміння вищевказаної проблеми.Результати

У сучасних демократичних суспільствах громадянське суспільство та держава інтегровані в єдине ціле за допомогою трьох основних політичних інституцій: представницької системи державної влади, загального виборчого права та політичних партій.

Нині партії є одним із найважливіших політичних інститутів сучасного суспільства, які забезпечують легітимну та мирну передачу владних повноважень, політичну мобілізацію мас та легітимацію існуючих політичних режимів. Будучи виразниками інтересів та потреб окремих соціальних груп суспільства, політичні партії здійснюють домінантний вплив на вироблення цілей та векторів розвитку життєздатної політичної системи, соціальний розвиток суспільства.

Свого часу Венеціанською комісією було запропоновано визначення поняття "політична партія" як об'єднання осіб, однією з цілей якого є участь в управлінні публічними справами через висунення кандидатів на вільних і демократичних виборах [8, с.307].

Необхідність існування політичних партій у світі, їх "посередницьку" роль між громадянським суспільством і державою можна охарактеризувати за такими напрямками:

- завдяки існуванню цього інституту громадяни беруть участь в управлінні державою та суспільством;

- це спосіб взаємного обміну думками та голосами на підтримку та схвалення діяльності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування та посадових осіб.

Більшість науковців та експертів сходяться на думці, що сучасну демократичну правову державу неможливо побудувати при монополізації політичної системи в руках лише однієї політичної партії, тому сьогодні, в умовах забезпечення соціально-політичної стабільності держави та ефективного суспільного розвитку, кращими є моделі двопартійної чи багатопартійної політичних систем. Яскравим прикладом багатопартійності є європейські держави, де соціо-економічні, релігійні, ідеологічні, культурні та інші відмінності породжують партійне різноманіття.

Конституційний принцип політичної багатоманітності визначає форму самоорганізації суспільства та передумову формування органів державної влади і вимагає вирішення питання створення політичних партій та механізмів їхньої участі в політичному житті держави. Він означає, що держава визнає та гарантує право громадян об'єднуватись у політичні партії, рівність усіх партій перед законом, свободу їхньої діяльності, можливість заснування кількох чи безлічі політичних партій та їхню реальну участь у політичному житті країни, але разом з цим покладає на державу певні обов'язки: вона покликана встановлювати та підтримувати такий режим, який цілком відповідав би цьому принципу.

Конституцією України визнається політична багатоманітність і багатопартійність. Так, відповідно до ст. 15 Конституції України:

1) суспільне життя ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності (ч.1);

2) жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова (ч.2);

3) держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України (ч.4).

Згідно статті 36 Конституції України:

- "громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей" (ч. 1);

- "усі об'єднання громадян рівні перед законом" (ч. 5).

У відповідності зі статтею 37 Основного Закону України:

- "утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються" (ч.1);

- "не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях" (ч.3) [9].

Багатопартійна система - один із інститутів сучасного суспільства, без якого неможлива представницька демократія. Партії, які працюють у представницьких органах, виступають складовою механізму народовладдя, а їх функції у цій ролі закріплені Конституцією та іншими законодавчими актами.

Багатопартійність, згідно Великої Української Енциклопедії, - це "спосіб організації політичного процесу в державах із демократичним режимом і відповідним типом політичної системи" [10].

Політичний плюралізм (від лат. pluraHs множинний) - це принцип, що сприяє існуванню різноманіття політичних сил з певною конкуренцією між ними за представництво в органах державної влади та місцевого самоврядування. Його сутність становить множинність думок, поглядів, позицій, що відображають різноманітність інтересів різних груп суспільства і не виключає зіткнення інтересів, дискусії між прихильниками різних точок зору.

Як зазначають О. Скакун та Н. Овчаренко "принцип політичного плюралізму, закріплений у ст. 15 Конституції України, означає визнання законними інтереси всіх верств суспільства і гарантування умов для їх подання в структурах влади. У процесі конкурентної взаємодії різних політичних інтересів за допомогою компромісів досягається їх рівновага, баланс. Розбіжності розглядаються як необхідний і бажаний фактор суспільного оновлення і дозволяються за загально-визнаним правилами: відмова від насильства, толерантність, пошук консенсусу, готовність до компромісів, повагу закону, прав особистості, принципів демократії" [4, с, 198],

Політичний плюралізм проявляється не лише у суспільній свідомості, а й у політичній практиці, оскільки він стосується певних структур нашого суспільства та втілюється в різних політичних інститутах: партіях, рухах, фронтах, асоціаціях, фракціях, представницьких органах всіх рівнів, тощо,

У сучасних умовах політичні партії в демократичних державах є розгалуженим механізмом взаємозв'язку, "медіатором" між громадянським суспільством і державними структурами, способом здійснення певного контролю за органами державної влади з боку громадянського суспільства, при цьому формування політико-правової системи має базуватися на чесній, конкурентній, легальній боротьбі політичної влади й бути органічно пов'язаним з розвитком інституту громадянського суспільства,

До елементів політико-правової системи відносяться всі інститути соціального життя, групи людей, норми, цінності, функції, ролі, засоби, за допомогою яких реалізується політична влада і здійснюється управління суспільною життєдіяльністю людей, У складі системи - політичні структури (держава, політичні партії тощо) та спільнота людей із властивим ним певним стилем політичного життя та політичної діяльності,

Держава - це центральний елемент політико-правової системи суспільства, тому ця система виникає лише разом із державою, без держави не може бути політичної системи,

Держава та політичні партії мають безпосередній зв'язок із політикою, а політичні завдання та здійснення влади є безпосередньою причиною їхньої появи та функціонування, З політичними партіями також пов'язані виявлення інтересів різних груп суспільства та перетворення їх на конкретні програми дій,

Держава є первинним утворенням щодо політичних партій, отже, і вплив держави є первинним, Так, на державному рівні здійснюється вибір оптимальної форми правління, відповідного територіального устрою, політичного режиму та виборчої системи, Всі ці фактори, а також політична культура та історія різною мірою впливають на структуру, функції та місце політичних партій, що формуються у конкретному державному механізмі,

Політичні партії в Україні стають дедалі активнішими учасниками виборчого процесу, що виявляється у збільшенні кількості виборчих процедур, реалізованих за їх безпосередньою участю і, своєю чергою, сприяє зростанню інтенсивності та розширює сферу їх процедурних відносин із державою, Процедурні взаємовідносини починаються у період висування кандидатів від партії та завершуються розподілом мандатів у певному представницькому органі,

До форм взаємодії держави та політичних партій відноситься:

- участь у формуванні виборних представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування;

- участь у формуванні політичного курсу держави;

- вплив на процес законотворчості та правозастосовної діяльності;

- контроль за органами державної влади та місцевого самоврядування за процесом управління державою в цілому та на регіональному й місцевому рівні,

Водночас і держава впливає на політичні партії, а саме:

- встановлює і регулює рамки їхньої діяльності шляхом прийняття законодавчих та інших актів;

- регламентує їхню участь у виборчих кампаніях;

- вирішує питання щодо конституційності формування та діяльності політичних партій через Конституційний Суд;

- контролює фінансову діяльність партій,

Сучасна демократія - це демократія, заснована на принципі представництва, Без визнання партійного плюралізму та опозиції будь-яка політична система не може бути названа ані демократичною, ані представницькою, саме тому в демократичних країнах основними колективними суб'єктами виборчого процесу та парламентського представництва є політичні партії [7],

Найчастіше політичні партії визначаються як організації, які прагнуть висування та обрання своїх визнаних представників на державні посади,

Проте участь у виборах - це лише спосіб, за допомогою якого політичні партії можуть сприяти формуванню політичної волі народу та її політичному волевиявленню, прояснюють та стимулюють політичну дискусію, чітко обґрунтовуючи свій вибір, Завдяки їм виборець краще розуміє, якими ідеями, якою програмою керується той чи інший кандидат і як він діятиме у разі обрання, тому сам акт голосування перестає бути актом підтримки конкретної людини та стає актом вибору того чи іншого політичного спрямування,

Як зазначає С, Сон, "політичні партії - це не тільки об'єднання громадян, які створюються для реалізації та захисту політичних, економічних та соціальних інтересів, а також і суб'єкти владних відносин, утворені відповідно до конституційно-правових норм громадянами України, Діяльність політичних партій розповсюджується на всі сфери суспільного та державного життя і саме тому потребує належної конституційно-правової регламентації" [6, с, 456],

Виступаючи універсальним посередником між суспільством та державою, політичні партії стають інструментом легітимації влади та одночасно вирішують одну з найважливіших проблем - проблему захисту прав та свобод громадян від втручання держави.

Політичні партії значною мірою визначають характер і спрямування політичного процесу, стратегію і тактику боротьби за владу, її утримання, політичну стабільність суспільства. Завдяки політичним партіям здійснюється прямий та зворотний зв'язок між суспільством і державою. Цікавою є думка О. Матієшиної, яка вважає, що "найдієвішим засобом перетворення волі індивідів на колективну волю, забезпечення участі громадян у формуванні політики держави є саме політичні партії. Кожна політична партія має власні ідеологічні засади, систему норм і цінностей, соціальну базу, зорієнтовану на конкретні соціальні групи, а їх програми є викладом цілей та завдань цієї партії, а також шляхів їх досягнення" [3, с. 235].

Дискусія