Окремі проблемні питання призначення покарання за замах на кримінальне правопорушення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Окремі проблемні питання призначення покарання за замах на кримінальне правопорушення

Горностай Алеся Вікторівна

доцентка кафедри кримінального права

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна

Анотація

КК України 2001 року в ч. 3 ст. 68 передбачив, що «за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу». Таким чином, ст. 68 КК у чинній редакції закріпила систему обов'язкового пом'якшення покарання за замах. Аналіз законодавчих положень, а також багаторічна судова практика свідчать, що призначення менш суворого покарання за незакінчене кримінальне правопорушення, ніж за аналогічне закінчене, безумовно, відповідає принципу справедливості. У зв'язку з цим уявляється обґрунтованим підхід законодавця до вирішення питання про призначення покарання за готування та за замах у чинному КК України: оскільки ступінь суспільної небезпечності незакінченого кримінального правопорушення значно нижчий, ніж закінченого, повинна розрізнятися і відповідальність за них. Це обумовлено принципом справедливості, відповідно до якого покарання має відповідати характеру та ступеню суспільної небезпечності кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та особі винного. Але така законодавча регламентація призначення максимального розміру покарання за замах на кримінальні правопорушення викликає і певні зауваження. У статті висвітлені проблемні питання одночасного застосування декількох статей, які обов'язково чи факультативно зменшують максимум призначеного особі покарання. По кожній окресленій дискусійній позиції запропоноване рішення.

Ключові слова: незакінчене кримінальне правопорушення, замах, призначення покарання за замах, обов'язкове пом'якшення покарання на підставі ч. 3 ст. 43 КК, обов'язкове пом'якшення покарання на підставі ст. 69-1 КК

Питання про кримінальну відповідальність за замах на кримінальне правопорушення завжди були актуальними як з точки зору науки, так і практики.

При призначенні покарання за незакінчену кримінально протиправну діяльність виникає низка питань одночасного застосування поряд з ч. 3 ст. 68 КК і інших норм. Так, на особливу увагу заслуговує питання про порядок одночасного застосування правил пом'якшення кримінального покарання, передбачених ст. 68 та статтями 69 і 69-1, а також ч.3 ст. 43 КК України. Чи матиме місце тут конкуренція норм обов'язкового пом'якшення покарання? Видається, що ні, адже при конкуренції норм має бути обрана і застосована лише одна з конкуруючих норм. У даному ж випадку, згідно з законодавством, всі ці норми є обов'язковими для виконання і повинні послідовно застосовуватися. У такому контексті необхідно визначити, яка з цих норм підлягає застосуванню першою.

Оскільки правила ч. 3 ст. 68 поширюються на будь-який замах, без врахування особливостей та обставин його вчинення, це дає підставу стверджувати, що першою підлягає застосуванню саме та норма, яка насамперед враховує стадію вчинення кримінального правопорушення. А потім застосовуються статті 69 та 69-1, оскільки вони поширюються не на всі випадки вчинення замаху на кримінальне правопорушення, а лише на ті з них, які характеризуються наявністю певних пом'якшуючих обставин.

Щодо ч.3 ст. 43 КК, то вона теж застосовується після ч. 3 ст. 68 КК, оскільки її застосування обумовлено наявністю тільки певних обставин при вчиненні замаху на кримінальне правопорушення (виконання спеціального завдання щодо попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації). Також слід зазначити, що випадки одночасного застосування ч.3 ст.43 та ч. 3 ст. 68 КК на практиці ще не траплялися.

Таким чином, при призначенні покарання спочатку враховується ступінь реалізації злочинного наміру, а потім - особливі, індивідуальні умови вчинення кримінального правопорушення.

Слід мати на увазі, що при застосуванні ч.3 ст. 68 КК і статей 43, 69 та 69-1 КК зниження строку (розміру) найбільш суворого виду покарання за замах на кримінальне правопорушення має свої межі. Суд не має права на підставі ч.3 ст. 68 КК призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої для відповідного виду покарання в нормах Загальної частини КК, бо інше рішення суперечило б як загальним засадам призначення покарання ( п. 2. ч.1 ст. 65 КК), так і нормам, що встановлюють мінімальні межі видів покарань (статті 53, 55 - 63) [1].

З 26 проаналізованих справ про вчинення замаху на кримінальне правопорушення по Сумській області в період з квітня 2008 року по грудень 2009 року у 13 з них при призначенні покарання суди застосували ст. 69 КК та призначали покарання нижче від найнижчої межі або переходили до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті.

Тенденція зменшення розміру покарання за замах на кримінальне правопорушення призводить до того, що суди касаційної інстанції при розгляді справ змінюють вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Проблему становить і одночасне застосування правил обов'язкового пом'якшення кримінального покарання, передбачених ст. 68 та статей Розд. XV Загальної частини КК України. Як зазначалося раніше, конкуренції норм тут не існує, має місце послідовне застосування обов'язкових норм.

Статті цього розділу встановлюють знижені максимальні межі покарань для неповнолітніх та зазначають, які з покарань до таких осіб не застосовуються (наприклад, обмеження волі, довічне позбавлення волі). У той же час, ч.3 ст.68 КК не містить указівки на суб'єкт кримінального правопорушення, оскільки її вимоги поширюються на всіх суб'єктів, незалежно від віку, статі та ін.

Таким чином, у разі вчинення замаху на кримінальне правопорушення неповнолітнім виникає питання про одночасне застосування правил, встановлених ч. 3 ст. 68 та нормами Розділу XV Загальної частини КК. При цьому, необхідно визначити послідовний порядок їх застосування.

Видається правильним при призначенні покарання за замах на кримінальне правопорушення, вчинений неповнолітньою особою, першою застосовувати норму, яка враховує особливості суб'єкта кримінального правопорушення, оскільки саме від його специфіки залежать вид та розмір покарання. А потім вже призначати покарання залежно від стадії кримінального правопорушення.

Розглядаючи питання про призначення покарання неповнолітнім за замах на кримінальне правопорушення, необхідно врахувати деякі моменти.

У КК України закон передбачає можливість застосування щодо неповнолітніх лише п'яти видів покарань із загального їх переліку у ст. 51 КК: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк.

Кожний з цих видів покарань має свої особливості, загальна й основна з яких - обмежений розмір покарання, що призначається неповнолітнім.

Таким чином, при сукупності правил обов'язкового пом'якшення покарання, передбачених ч.3 ст. 68 і ст. ст. 99, 100, 101, 102 КК , суд спочатку враховує обов'язкове пом'якшення покарання, передбачене статтями 99 -

102. КК, а потім - ч. 3 ст. 68 КК про те, що строк або розмір покарання за замах не може перевищувати:

- якщо санкцією передбачене максимальне покарання у виді штрафу, то його розмір може бути призначений за замах на кримінальне правопорушення у межах до трьохсот тридцяти чотирьох встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; (ст. 99 КК);

- якщо санкцією передбачено максимальне покарання у виді громадських чи виправних робіт, то строк за замах на кримінальне правопорушення призначається для громадських робіт - не більше восьмидесяти годин, для виправних робіт - не більше восьми місяців (ст. 100 КК);

- якщо санкцією передбачене максимальне покарання у виді арешту, то він може бути призначений за замах на кримінальне правопорушення - не більше тридцяти діб (ст. 101 КК);

- якщо санкцією передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на певний строк, то воно може бути призначено за замах на кримінальне правопорушення на строк не більше трьох років і трьох місяців (ст. 102 КК).

Крім того, згідно з положеннями ч. 3 ст. 102 КК покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому у наступних межах:

1) якщо неповнолітнім вчинено повторний замах на нетяжкий злочин, - позбавлення волі може бути призначено за замах на кримінальне правопорушення строком не більше два роки вісім місяців (п. 2 ч.3 ст. 102 КК);

2) якщо неповнолітнім вчинено замах на тяжкий злочин - строк позбавлення волі не може перевищувати чотири роки вісім місяців (п. 3 ч. 3 ст. 102 КК);

4) якщо неповнолітнім вчинено замах на особливо тяжкий злочин - строк позбавлення волі не може перевищувати шість років вісім місяців (п. 4 ч. 3 ст. 102 КК);

5) якщо неповнолітнім вчинено замах на особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - строк позбавлення волі не може перевищувати десяти років (п. 5 ч. 3 ст. 102 КК);

Крім того, на практиці суди при призначенні покарання неповнолітнім, окрім вимог ст. 68 та Розділу XV Загальної частини КК України, часто застосовують ст. 69 КК.

Таким чином, на практиці зустрічаються випадки одночасного застосування трьох статей про пом'якшення покарання. А саме: стаття Розділу XV Загальної частини КК України, ч. 3 ст. 68 КК, ст. 69 КК.

Наступним питанням, що заслуговує на особливу увагу, є призначення покарання за декілька замахів на кримінальне правопорушення. За кожен замах покарання призначається окремо згідно частинами 1, 3 ст. 68 КК.

3астосування правил, передбачених частиною 3 ст. 68 КК, можливе лише при призначенні покарання за окреме (одиничне) кримінальне правопорушення, у тому числі i незакінчене. Тому якщо особа вчинила декілька незакінчених кримінальних правопорушень, положення ч. 3 ст. 68 КК можуть застосовуватися при призначенні покарання за кожний з них, а визначення остаточного покарання за сукупністю цих кримінальних правопорушень здійснюється за правилами ст. 70 КК. При цьому слід ураховувати, що ч. 2 ст. 70 КК не містить яких-небудь спеціальних застережень стосовно строку покарання, остаточно визначеного шляхом складання покарань за сукупністю незакінчених кримінальних правопорушень. Тому якщо особа вчинила декілька замахів, то за кожний з них покарання призначається з дотриманням вимог ч. 3 ст. 68 КК, однак остаточне покарання, призначене за сукупністю замахів на кримінальне правопорушення шляхом складання, повинно визначатися в межах, передбачених ч. 2 ст. 70 КК, тобто в межах, встановлених санкцією статті, санкцією частини статті) Особливої частини КК [2 ] .

Розглядаючи питання призначення покарання за замах на кримінальне правопорушення, видається необхідним дослідити питання його призначення за замах на кримінальне правопорушення, вчинене у співучасті.

Кваліфікація злочинних дій виконавця є підставою для кваліфікації i дій інших співучасників, оскільки це випливає із сутності інституту співучасті. Беручи до уваги, що організатор, підбурювач, пособник своїми діями безпосередньо не виконують об'єктивної сторони кримінального правопорушення, кваліфікація їх дій, крім статті Особливої частини, за якою кваліфікують дії виконавця, потребує додаткового застосування частин 3, 4 або 5 ст. 27 КК.

Згідно з ч. 4 ст. 29 КК співучасники кримінального правопорушення (організатор, підбурювач, пособник) за наявності замаху на кримінальне правопорушення у діях виконавця підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому кримінальному правопорушенні, тобто за певною статтею Особливої частини КК, за якою кваліфікують дії виконавця, і за ч. 3, 4 або 5 ст. 27, а також за ч. 2 чи 3 ст. 15 КК.

Частина 3 ст. 68 КК України не містить указівки на те, чи застосовуються правила обов'язкового зменшення покарання за замах на кримінальне правопорушення до всіх співучасників. Іноді можна зробити неправильний висновок про те, що дані правила діють тільки при призначенні покарання виконавцю кримінального правопорушення, а не організатору, підбурювачу та пособнику. Але це не так. Законодавець обґрунтовано не зв'язує судові органи заздалегідь встановленими формальними критеріями для призначення покарання співучасникам і не вимагає його обов'язкового підвищення або зниження залежно від виконаної кожним з них тієї чи іншої ролі у спільному кримінальному правопорушенні. Це пояснюється тим, що не можна стверджувати в кожному конкретному випадку, що організатор та виконавець завжди є більш суспільно небезпечними, ніж підбурювач та пособник. Цим шляхом йде і практика.

Список використаних джерел

покарання замах на кримінальні правопорушення

[1] Кримінальний кодекс України (Закон України). № 2341-III. (2001). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341 -14#Text.

[2] Сташис В. В., Тацій В. Я. (ред.) (2008). Кримінальний кодекс України: науково- практичний коментар. Харків: Одіссей.

Размещено на Allbest.ru