Договір постачання природного газу в Україні як різновид договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Договір постачання природного газу в Україні як різновид договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

Слободенюк В.А., адвокат, помічник корпоративного секретаря

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», аспірант кафедри цивільного права Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Ринок енергетичними ресурсами є ресурсною складовою функціонування України. Відповідна взаємодія побудована на договірному регулюванні з певними характерними особливостями, притаманними правовому полю ринку енергетики в Україні.

В умовах українських реалій складно уявити людину, яка не споживає енергетичні ресурси, такі як електрична енергія, природний газ тощо. Фактично на сьогодні кожен аспект нашого життя пов'язаний із задоволенням особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, в тому числі із використанням енергетичних носіїв задля тепла в домівках, приготування їжі та задоволення інших потреб.

Така важливість енергетичних ресурсів та необхідність їх використання створює необхідність більш ґрунтовного аналізу окремих норм цивільного законодавства щодо правової природи відносин, що виникають при укладенні договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Щодо доктринального аналізу правової природи договору постачання енергетичними та іншими ресурсами слід звернути на проблематику віднесення такого типу договору до стандартного договору поставки та купівлі- продажу. Так, досить спірним залишається його самостійність, як окремого договору в системі цивільно-правових договорів через схожість за своїми ознаками з вище зазначеними договорами. У вітчизняній правовій літературі договори постачання енергетичних ресурсів через приєднану мережу практично не розглядалися, лише в працях окремих вчених окреслено загальні риси цього договору, таких як В.О. Криворучко, І.С. Лукасевич-Крутник, П.Д. Гуйвана, С.С. Немченка, В.В. Луць.

Щодо цивільного законодавства, то згідно норм статті 714 Цивільного кодексу України «за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін» [1].

Фактично дана преамбула визначає, що договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу хоч і визначено окремим договором у зв'язку зі специфічністю сторін такого договору, його предмету, а головне самого об'єкта, що підлягає передачі, проте до нього застосовуються положення договорів щодо передачі майна у власність.

Так, Лукасевич-Крутник І.С. зазначає у своїй статті, що віднесення договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу до групи договорів про передачу майна у власність, зокрема договору купівлі-продажу, зумовлено тим, що за цим договором від однієї сторони до іншої передається у власність товар [2, с. 794].

Тут слід зазначити схожу позицію В.В. Луця, який під предметом договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу розумів електричну енергію у вигляді електричного струму та теплову енергію у вигляді пари або гарячої (перегрітої) води, які є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу [3, с. 287].

При цьому інший вчений, В.О. Криворучко, надає енергетичним ресурсам ряд родових ознак та визначає їх як ресурси, що передаються за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу та володіють спільними властивостями, зокрема: «відсутність тілесності (неможливо візуально виявити їх як річ); практичний збіг моменту виробництва і споживання енергії в часі і за кількістю (з урахуванням втрат); неможливість накопичити на складі в значних обсягах для подальшого споживання; особливий спосіб передачі (енергію споживачеві можна надати тільки по електромережах і теплотрасах); неможливість повернути спожиту енергію; обмеженість застосування принципу володіння, розпорядження по відношенню до енергії» [4, с. 67].

Так, розглянемо на прикладі природного газу, згідно статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» де зазначено, що «природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуг- леводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпчика і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією» [5].

Відтак, навіть попри специфічну особливість об'єктів, що передаються згідно договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу, вони в більшій мірі на рівні законодавства та наукової доктрини розцінюються як «товар». З огляду на це, вбачається дійсно логічним застосування до даного типу договорів положень інших цивільно-правових договорів, предметом яких є передача майна у власність. Разом з тим, не варто забувати і про специфічні особливості такого типу договору.

Так, окрім предмета, важливою особливістю, яка відрізняє досліджуваний договір від інших різновидів є те, що електрична чи теплова енергія, природний газ або інші ресурси надаються споживачеві у специфічний спосіб - через приєднану мережу. Так, Законом України «Про ринок природного газу» визначено, зокрема, «газову мережу внутрішнього газопостачання», «газову мережу зовнішнього газопостачання» та «переміщення внутріш- ньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами)» [5]. Іншими нормативно-правовими актами відповідно надано визначення електричній мережі, тепловій мережі і т.д.

Як зазначає В.В. Луць, «якщо електроенергія подається в акумуляторах, а газ - у балонах, то вони є предметом договору купівлі-продажу або поставки. Особливістю ж договорів енергопостачання є те, що енергія, газ або інші ресурси подаються споживачеві через мережу, приєднану до постачальної організації, внаслідок чого забезпечується безперебійне постачання. ...За моделлю цього договору будуються відносини не тільки з постачання енергоносіїв, а й забезпечення споживачів нафтопродуктами, водою та іншими ресурсами через систему трубопроводів, до яких приєднані споживачі» [3, с. 287-288].

Також договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу притаманний специфічний суб'єктний склад - постачальник, що отримав ліцензію у встановленому законодавством порядку та споживач (побутовий/непобутовий), до якого теж висувається ряд вимог, особливий предмет та істотні умови договору, встановлені Регулятором. Так, споживач (побутовий/непобутовий), якому постачається природний газ повинен відповідати критеріям, встановленими Правилами постачання природного газу, в тому числі, бути включеним до спеціального реєстру споживачів та не мати непогашену заборгованість. При цьому, необхідно зауважити, що законодавець розрізняє побутового та непо- бутового споживача та відповідно встановлює ряд специфічних вимог до кожного та підстави виникнення правовідносин між постачальником і таким споживачем.

Враховуючи специфічний суб'єктний склад законодавець статтею 714 Цивільного кодексу України покладає на сторони додаткові права та обов'язки, які також відрізняють зазначений тип зобов'язання від договору купівлі- продажу чи поставки, зокрема, дотримання передбаченого договором режиму використання енергетичних ресурсів, а також забезпечення безпечної експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

Так, проведемо паралель з постачанням природного газу та законодавством, яке окрім обов'язку дотримання правил експлуатації закріплює за споживачами і ряд прав. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про ринок природного газу» усім споживачам гарантується право вибору постачальника. Діючий постачальник не має права встановлювати умови для припинення договору постачання, які обмежують право споживача на зміну постачальника [5].

При цьому, перелік прав споживачів не є чітко обумовленим на рівні законодавства та може бути розширений на рівні договірних відносин між сторонами. Серед основних прав, закріплених на рівні закону слід виділити право на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов, на одночасне отримання природного газу від декількох постачальників на одну точку комерційного обліку, якій присвоєно окремий EIC-код, на безкоштовне отримання інформації щодо цін постачальника на природний газ та порядку оплати, на припинення (обмеження) відбору природного газу для власних потреб з дотриманням вимог чинного законодавства, за умови повідомлення всіх суб'єктів ринку природного газу, з якими укладено відповідні договори та інші права, передбачені цими Правилами та чинним законодавством [6].

З огляду на це, можна стверджувати, що хоч до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами і можна застосовувати цивільно-правове регулювання договорів купівлі-продажу, поставки, цей договір має ряд особливостей, які притаманні йому саме як окремому зобов'язанню.

Окремо слід проаналізувати співвідношення договору постачання природного газу та договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Сучасні науковці, зокрема Топоркова М.М., визначає договір газопостачання як регулятор відносин постачання побутовому споживачу природного газу, а враховуючи те, що газ є енергією, як і електрика та тепло, стає можливим використання положень статті 714 Цивільного кодексу

України щодо постачання енергетичних ресурсів через приєднану мережу, однак в такому випадку необхідним є законодавче закріплення його особливостей, а договір газопостачання можна віднести до підвиду договору енергопостачання через приєднану мережу [7, с. 80].

Так, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 12 Закону «Про ринок природного газу») [5].

Попри затвердження форми типового договору щодо постачання природного газу, законодавець у Правилах постачання природного газу визначає істотні умови, які повинен містити такий договір, що свідчить про відсутність свободи договору між сторонами та можливості споживача впливати на умови такого договору, а також, що за своєю суттю відповідний договір має ознаки договору приєднання. Відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому [1].

Враховуючи вище зазначене, вбачається, що договір постачання природного газу є різновидом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу за об'єктом, однак при цьому має ряд ознак, які притаманні і іншим договорам, а також виключно йому.

ЛІТЕРАТУРА

договірне регулювання правовий ринок енергетики