Об’єктивна сторона порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини (от. 143 КК України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Об'єктивна сторона порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини (от. 143 КК України)

Ткач Ю.О., Ад'юнкт, кафедра кримінального права та кримінології, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Стаття висвітлює об'єктивну сторону злочинів, пов'язаних з порушеннями встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини, акцентуючи увагу на значенні об'єктивної сторони в питаннях правильності кваліфікації такої групи злочинів. У межах статті автор розглядає вилучення анатомічних матеріалів людини з метою трансплантації, аналізуючи поняття: «фізичне насильство», «психологічне насильство», «примус», «психологічний примус», «психологічний вплив», «уразливий стан» та «демонстрування вогнепальної та холодної зброї або інших предметів, схожих на зброю».

Автор аналізує скоєння злочинів по відношенню до осіб, що перебували в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від обвинуваченого. В результаті аналізу автор виділяє кілька видів незаконної трансплантації, що здійснювалася по відношенню до залежних осіб: незаконні прижиттєві та посмертні трансплантації анатомічних матеріалів у військовослужбовців, дітей-сиріт в інтернатах, психічно хворих в психіатричних лікарнях, підопічних в будинках престарілих, реабілітаційних центрах, сектах, а також ув'язнених і засуджених. Автор пропонує внести зміни до ст. 143 Кримінального кодексу України (Далі - КК України), доповнивши статтю новою частиною та виклавши її в наступній редакції: Вилучення у людини анатомічного матеріалу шляхом застосування психологічного або фізичного насильства з метою трансплантації; Вилучення у людини анатомічного матеріалу шляхом використання психічного примусу, психічного впливу, уразливого стану, демонстрування вогнепальної чи холодної зброї з метою трансплантації.

Ключові слова: об'єктивна сторона злочину; уразливий стан; психологічний впив; примус; насильство; погроза застосування насильства та зброї; анатомічний матеріал людини; трансплантація.

Objective side of the violation of the legally established procedure for transplantation of anatomical human materials (article 143 of the criminal code of Ukraine)

Yuliia Tkach, Associate Professor, Department of Criminal Law and Criminology, Dnipropetrovs'k State University of Internal Affairs

The article highlights the objective side of crimes related to violations of the procedure for transplantation of human anatomical materials established by law, focusing on the importance of the objective side in matters of correct qualification of this group of crimes. Within the framework of the article, the author examines the removal of human anatomical materials for the purpose of transplantation, analyzing the concepts of: “physical violence”, “psychological violence”, “coercion”, “psychological coercion”, “psychological influence”, “vulnerable state” and “demonstration of firearms and cold steel or other weapons-like objects”. The author analyzes the commission of crimes against persons who were in a helpless state or materially dependent on the accused.

As a result of the analysis, the author identifies several types of illegal transplants carried out in relation to dependent persons: illegal lifetime and posthumous transplants of anatomical materials from military personnel, orphans in boarding schools, mentally ill patients in psychiatric hospitals, wards in nursing homes, rehabilitation centers, sects, as well as prisoners and convicts. The author proposes to amend Article 143 of the Criminal Code of Ukraine (hereinafter - the CC of Ukraine) by adding a new part to the article and setting it out in the following wording: Removal of anatomical material from a person through the use of psychological or physical violence for the purpose of transplantation; Removal of anatomical material from a person through the use of mental coercion, mental influence, vulnerable state, demonstration of firearms or cold steel for the purpose of transplantation.

Key words: objective aspect of the crime; vulnerable state; psychological influence; coercion; violence; threat of violence and weapons; human anatomical.

Вступ

Будь-який злочин (в тому числі і злочин, передбачений статтею 143 КК України) має об'єктивну сторону, яка є однією зі значущих складових кримінального правопорушення. Без вивчення й урахування об'єктивної сторони злочину неможливе правильне визначення міри кримінальної відповідальності, адже саме нею встановлені характеристики зовнішніх і внутрішніх проявів діяння. Тому аналіз об'єктивної сторони злочину за ст. 143 КК України має цінне значення для правильної кваліфікації категорії злочинів, пов'язаних з порушеннями встановленого законом порядку трансплантації. Правильність кваліфікації аналізованої групи злочинів сприяє практичній реалізації державної кримінальної політики, застосуванню кримінально-правих норм відповідно до чинного законодавства, однаковому застосуванню норм, дотриманню принципів законності та обранню судом належного покарання за ст. 143 КК України. Для правильної кваліфікації злочинів за ст. 143 КК України в практичній діяльності потрібно теоретично досліджувати питання й тонкощі, пов'язані зі складом злочину, його основними елементами та ознаками.

Огляд літератури

Об'єктивна сторона порушень встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини досліджувалась С.В. Гринчаком [1, 25, 30], А.В. Мусієнко [2], Г.В. Чеботарьовою [3, 29], Ю.О. Лісіциною [4], О.О. Мисливою [5-6], В.В. Балабко [7] та іншими вченими. Науковці неодноразово порушували питання об'єктивної сторони складу злочину за ст. 143 КК України. Так, у працях С.В. Гринчака проаналізовано види порушень встановленого законом порядку трансплантації, що можуть вчинятися по відношенню до реципієнтів [1]. А в працях Г.В. Чеботарьової було розглянуто проблеми правового регулювання донорства і запропоновано класифікувати злочинну поведінку у сфері незаконної трансплантації [3]. Балабко В.В. висвітлила позицію щодо об'єктивної сторони злочинів за ст. 143 КК України, які можуть стосуватися порушень встановленого законом порядку трансплантації: вилучення органів чи тканин для трансплантації через примус або обман (ч. 2 ст. 143 КК); незаконна торгівля анатомічними матеріалами людини (ч. 4 ст. 143 КК України); причетність до транснаціональних організацій, що здійснюють незаконні вилучення анатомічних матеріалів, організовують їх подальший незаконний обіг та/або незаконну торгівлю (ч. 5 ст. 143 КК) [7, с. 111]. Проте, попри вже виконані дослідження, об'єктивна сторона такої групи злочинів вивчена ще не всебічно, потребуючи подальшого розроблювання та внесення відповідних змін в українське законодавство.

Мета статті полягає у дослідженні об'єктивної сторони порушень встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини (ст. 143 КК України).

злочин трансплантація обвинувачений

Методи дослідження

Емпіричний метод надав можливість зібрати необхідні дані для вивчення питань трансплантації анатомічних матеріалів людини. Метод спостереження дозволив опрацювати праці українських та зарубіжних науковців щодо об'єктивної сторони порушень встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини.

Метод класифікації був використаний при визначеній опис і злочинів з категорії порушень порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини. Метод порівняння на дав можливість встановити подібності і розбіжності в об'єктивній стороні порушень встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини. Метод узагальнення застосовувався при вивченні зміст у нормативних актів і досвіду правників, щоб подати авторське бачення досліджуваних питань об'єктивної сторони порушень встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини. Метод опису результатів дозволив запропонувати внесення відповідних доповнень до статей 143.

Результати

У більшості випадків диспозиції статей Особливої частини КК України містять опис об'єктивних сторін складу злочину [9, с. 44].

За вченими Мельником М.І. та Хавронюком М.І., об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 143 КК України, можуть бути такі форми:

1) порушується встановлений законом порядок трансплантації органів / тканин людини (ч. 1 ст. 143);

2) органи / тканини вилучаються в донора із застосуванням примушування чи обману (ч. 2 ст. 143);

3) вилучені органи / тканини стають предметом незаконної торгівлі (ч. 4 ст. 143);

4) виявлена причетність до транснаціональних організацій, що здійснюють незаконне вилучення в донора органів / тканин, подальшу незаконну трансплантацію та незаконну торгівлю анатомічними матеріалами людини (ч. 5 ст. 143) [8, с. 425-426].

Чеботарьовою Г.В. була запропонована така класифікація злочинної діяльності, пов'язаної з трансплантацією анатомічних матеріалів людини: - різні види злочинних посягань на життя / здоров'я / права реципієнтів при трансплантації;

- різні види злочинних посягань на життя / здоров'я / права донорів при трансплантації та донорстві крові (ці злочини своєю чергою розподілені ще на 2 категорії: а) незаконне прижиттєве донорство; б) незаконне посмертне донорство);

- злочинні діяння, що порушили обіг анатомічних матеріалів, призначених для пересадки [3].

Інша позиція висловлена Гринчаком С.В., що ретельно вивчав об'єктивний зміст ч. 1 ст. 143 КК України, виокремивши наступні діяння у сфері незаконної трансплантації: здійснення втручання при відсутніх медичних показаннях (без скликання консиліуму лікарів); здійснення втручання, попередньо не надавши реципієнтові повних об'єктивних роз'яснень щодо майбутньої трансплантації; здійснення втручання без наявності попередньої згоди на трансплантацію від реципієнта; взяття анатомічних матеріалів, на які розповсюджується заборона на вилучення; взяття анатомічних матеріалів у донорів, на яких розповсюджується заборона на їх використання у якості донорів; здійснення втручання в закладах охорони здоров'я, в яких не має прав проводити таку діяльність [1].

В результаті проведеного аналізу праць науковців (Мельник М.І., Хавронюк М.І., Чеботарьова Г.В., Гринчак С.В.) пропонуємо власне бачення проблем щодо формулювання об'єктивної сторони досліджуваних злочинів. Об'єктивну сторону у злочині, передбаченому ст. 143 КК України, вбачаємо у примусі у поєднанні з фізичним насильством чи погрозами його застосувати для того, щоб вилучити анатомічні матеріали людини з метою подальшої пересадки чи вироблення біоімплантату (іншими словами, об'єктивна сторона злочину містить як саме діяння, так і способи його скоєння).

Американським філософом Ш. Воліном зазначено, що поняття «насильство» перекладається з латинської «violentia» як стихійне і неке- роване вираження сили (на відміну від понять, що позначають законне і кероване застосування сили державною системою) [10, с. 35-36].

Даниленко Д.О. визначає різні види насильства, які вивчаються кримінальним правом, злочинними посяганнями на особисту безпеку людини - умисним неправомірним заподіянням фізичних чи психічних ушкоджень потерпілій особі проти її волі через енергетичний (фізичний) або інформаційний (психічний) вплив на людину: на її організм (органи, тканини, фізіологічні функції) чи на її психіку [11, с. 39].

За Гуміним О.М., фізичним насильством є умисне здійснення впливу на людину поза її волею для досягнення правопорушником певної матеріальної, моральної, психофізіологічної чи іншої вигоди. Першочерговим спрямуванням фізичного насильства є права і свободи людини, її життя і здоров'я, діяння, які завдають їй фізичних і морально-психологічних страждань та заподіюють шкоди її честі і гідності [12, с. 91].

Отже, суть фізичного насильства криється в умисному заподіянні потерпілому фізичних ушкоджень (удари, ляпаси, порізи кінцівок, обличчя чи іншої частини тіла, переломи кісток, синці, опіки та інші), що порушують цілісність органів і тканин, погіршують життєві показники або припиняють функціонування певних ділянок організму.

Відповідно під фізичним примусом розумітимемо вчинення фізичного насилля для змушування людини вчиняти чи не вчиняти певні протиправні дії проти її волі. Фізичний примус поділяється на два типи діянь:

1) позбавлення особи фізичних можливостей діяти (людину або зв'язують, або замикають у приміщенні, або запоюють тілесні ушкодження із знепритомнінням тощо);

2) злам психологічного опору особи і примушення робити незаконні дії (через мордування, катування тощо).

У першій ситуації особа не несе жодної кримінальної відповідальності за те, що заподіяла шкоду правоохоронним інтересам (підстава: ч. 1 ст. 40). У другій ситуації (підстава: ч. 2 ст. 40) кримінальна відповідальність теж не передбачена як за діяння, зумовлене крайньою необхідністю [13]. Зазначимо, що фізичне примушування інколи вважають ототожненням до фізичного насильства. Дійсно, ці поняття подібні, проте не мають повної ідентичності. Суть фізичного примусу полягає не лише у фізичному впливі на фізичну недоторканність особи, а й в інших діях, спрямованих на обмеження здатності або позбавлення можливостей робити те, що людина вважає за потрібне.

Так, скоюючи злочин за ст. 143 КК України, фізичним насильством може бути заподіяння потенційному донорові фізичних страждань для примушування погодитися на взяття анатомічного матеріалу. Психічним або фізичним насильством можуть бути і діяння, що застосовують до родичів донора для примушування до донорства. У разі коли після проведення трансплантації виявлено, що згода була отримана внаслідок примусу, документ вважатиметься дійсним тільки для того, хто примусив. Тому факт добровільності надання згоди повинен перевірятися до взяття органу чи тканин. У разі коли медичні працівники чи інші особи піддавалися фізичному або психологічному примушенню злочинцями до взяття анатомічних матеріалів для трансплантації, розв'язання питань щодо їхньої відповідальності здійснюється на підставі ст. 40 КК України (фізичне або психічне примушування). Якщо інтереси і права донора порушуються через примус, особа, яку примушували, підлягає загальній відповідальності за заподіяння шкоди здоров'ю / життю донора (за умови збереження можливості контролювати свої дії). Наявність факту примушування вважається пом'якшуючою обставиною під час призначення покарання примушуваній людині (ч. 6 ст. 66 КК України). Тоді як особи, що застосовували примус до медичних працівників чи інших осіб для вилучення в донорів анатомічного матеріалу, підлягають відповідальності за певні діяння із застосуванням примусу (нанесення шкоди здоров'ю із зазначенням ступеня тяжкості, нанесення побоїв, злочини катування, погрози убивством тощо).

Окрім цього, психологічне примушування донора може виражатися в погрозах застосувати насильство, через що потерпілий у своєму волевиявленні зазнає деструктивного впливу. Погрожування насиллям розуміється як вказівка на те, що примушуваній особі може бути завдане тяжке тілесне ушкодження в майбутньому. Погрожування можуть висловлюватися усно під час очної чи телефонної розмови, а також письмово (наприклад, через соціальні мережі), як самими злочинцями, так і найманими особами. Головне, щоб примушувана особа сприймала їх як реальні погрози.

У той самий час діяння, передбачене ст. 143 КК України, може вчинятися через психологічний вплив на близьких померлої особи, щоб отримати їхню згоду на вилучення органів чи тканин у донора-трупа. При цьому виокремлюють наступні суттєві характеристики психологічного тиску: 1) психологічний тиск має ознаки цілеспрямованого характеру; 2) психологічний тиск має ознаки свідомого застосування; 3) психологічний тиск спрямований на змінення психологічних регуляторів примушуваної особи; 4) психологічний тиск має ознаки інформаційного характеру; 5) психологічний тиск (зі зміною психічного стану, думок, почуттів та дій примушуваної особи) здійснюється виключно психологічними засобами (вербальними та невербальними); 6) психологічний тиск відрізняється технологічністю; 7) в особи, що здійснює примус, наявні певні вольові зусилля, якими вона реалізовує психологічний вплив [14].

Проілюструємо зазначене одним прикладом, в якому здійснили застосування психологічного впливу. Кримінальним провадженням у скоєнні злочинної діяльності за ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 143, ч.5 ст. 143, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 143, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 143 КК України було встановлено: за період з 2008 по 2011 роки працівники Івано-Франківського ОБСМЕ, попередньо змовившись, вилучали анатомічні матеріали у померлих осіб з порушенням:

- ст. 16 ЗУ «Про трансплантацію» [15], а саме: за відсутності дозволу від судово-медичних експертів, які здійснювали розтин, та в їх присутності; не надавши районному чи міському прокуророві сповіщення впродовж 1 доби; не додавши акти взяття органів і тканин (в тому числі їх фрагментарних частин) до медичної документації померлих осіб; не отримавши згоди у близьких, що проживають з ними до смерті;

- ст. 6 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» [16], а саме: не отримавши згоду у найближчих родичів померлих чи інших осіб, зобов'яза- них здійснити поховання померлих на підставі відповідного свідоцтва про смерть;

- Порядку взяття анатомічних матеріалів у донорів-трупів, що затверджений наказом МОЗ України № 26 від 25.09.2000 [17], а саме: за відсутності судово-медичного експерта на вилученні та його дозволу на вилучення, за відсутності згоди, наданої чоловіком, дружиною, близькими родичами донора чи іншими особами, зобов'язаними здійснити поховання померлого на підставі відповідного свідоцтва про смерть;

- Інструкцій, за якими проводиться судово-медична експертиза (дослідження) трупів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 № 6 [18], а саме: відсутній дозвіл експерта та відповідний запис у протоколах розтину.

- окрім названих порушень, здійснювалось і застосування психологічного впливу на близьких померлого чи іншої особи, яка зобов'язана здійснити поховання, та обману (працівники, плануючи вилучити з донора-трупа більшу кількість анатомічного матеріалу (25-60 одиниць), отримували згоду із дозволом на вилучення 1-5 одиниць анатомічного матеріалу, пропонуючи натомість безкоштовний позачерговий судово-медичний розтин трупа з VIP-туалетом, одяганням та швидкою видачою з моргу; інших громадян, що перебували в тяжкому психологічному стані від смерті близької людини, обманювали запевняннями, що, надаючи дозвіл на вилучення анатомічних матеріалів, вони надають згоду на розтин тіла [19].

Для скоєння злочинних діянь у сфері незаконного донорства часто використовують уразливий стан потерпілих. Прикладом наведемо поширену ситуацію: потерпілий має хвору дитину, яка потребує великих грошей на лікування, а потерпілий не може знайти інший вихід. Злочинці використовують таку ситуацію для змушування жертви на донорство. Кримінальне право пояснює термін «уразливий стан» так: фізичний чи психологічний стан, спричинений зовнішніми факторами (збігом складних обставин особистого, сімейного чи іншого характеру), які позбавляють чи обмежують усвідомлення людиною своїх дій (бездіяльності), керування своїми діями, прийняття самостійних рішень на основі своєї волі, здатність протистояти насильницькій чи іншій незаконній діяльності [20].

Поняття «уразливий стан» найчастіше пов'язують з малолітством, хронічними психічними захворюваннями, тимчасовим розладом психіки, недоумством чи іншим хворобливим психічним станом. Уразливий стан не дозволяє потенційним донорам передбачити ризики й наслідки взяття анатомічних матеріалів; усвідомити інші аспекти, через що потенційні донори безвольно погоджуються на зловживання; виявити своє перебування під владою певної особи, яку підкупили, спровокували вигодою чи залякали (пораненням, ув'язненням, злиднями, серйозним боргом) [5, с. 353; 35, с. 50].

Приклад з кримінального провадження: підсудний мав мету отримати незаконну угоду на вилучення органу й подальший його продаж; перебуваючи у знайомстві з потерпілим, з метою його подальшого використання у якості донора, розуміючи уразливий стан потерпілого через тяжкі сімейні та матеріальні обставини, шляхом переконання і заохочення грошовою виплатою у розмірі 10 тисяч доларів США примусив підписати згоду на взяття нирки для подальшої пересадки. Завербувавши потенційного донора, обвинувачений привіз його до Київського інституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова, де в результаті хірургічного втручання в донора було вилучено нирку з метою подальшої пересадки реципієнтові [21].

Наукова література класифікує передумови уразливого стану донорів наступним чином: 1) наявність психічних властивостей (така передумова ґрунтується на судово-психологічній експертизі); 2) наявність фізичних властивостей (нездатність протистояти незаконному діянню внаслідок фізичної вади чи стану коми); 3) наявність зовнішніх факторів, зокрема збігу складних обставин (поширені прояви такої передумови: особа не має постійної роботи; особа перебуває на утриманні інших людей; особа має на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб; особа має великий борг) [22, с. 12].

Схиляння до незаконного донорства здійснюється також через демонстрацію вогнепальної, холодної зброї чи інших предметів, які використовують у якості зброї. Такі погрози розцінюються як погрози вбити чи заподіяти тяжкі тілесні ушкодження. Впродовж останнього десятиріччя злочинці викрадають потенційних донорів, залякуючи їх застосування найрізноманітніших незвичних погроз, часто досягаючи своїх цілей.

Яскравими прикладами таких погроз є скандали (як міжнародного, так і національного масштабу) у сфері так званих «чорних транспланто- логів». У 2012 році в німецькому виданні «Der Spiegel» вийшла статті про доєднання Ізраїлю до «помітних постачальників анатомічних матеріалів людини у світі». У статті стверджувалось, що найчастіше жертвами незаконного донорства ставали репатріанти з колишніх республік СРСР. Алгоритм ізраїльської злочинної схеми виглядав так: трансплантологи разом із посередниками перебували в Ізраїлі, координуючи звідти злочинців з країн СНД, завданням яких було знаходити потенційних донорів, що були готові на продаж власних органів, та організовувати їх прибуття в Ізраїль або в підпорядковані нелегальні клініки в Косово для проведення трансплантацій.

Окрім цього, ізраїльська поліція склала список з викритих злочинців (здебільшого з пострадянських країн), що займались торгівлею анатомічними матеріалами людей (на території Ізраїлю, Європи, країн СНД). Прес-секретар поліції Ізраїлю А. Кагальский повідомив, що злочинне угруповання складалось з: Б. Вольфмана, М. Рабіновича, А. Сандлер, Н. Ашурова, А. Мордехаєва, М. Харель та інших [23].

Члени цієї злочинної організації отримали підозри у скоєнні наступних злочинів: торгівлі людьми, шахрайстві, обмані, нанесенні шкоди здоров'ю, створенні злочинної організації та інших. Поліція Ізраїлю викрила нелегальні клініки трансплантології на території Косово та Азербайджану. Також у квітні 2012 року поліція Ізраїлю взяла активну участь у викритті злочинів ще одного угруповання, що здійснювало незаконну торгівлю анатомічними матеріалами, вилученими у громадян Ізраїлю. Було встановлено причетність до цього угруповання скандально відомого доктора Міхаеля Зіса. Лікаря екстрадували до Ізраїлю з України 5 років тому (коли українські правоохоронці затримали М. Зіса за незаконну трансплантацію) [23].

За матеріалами Інтернет видання IzRus [23], Міхаеля Зіса підозрюють в очоленні злочинного угруповання, яке здійснювало торгівлю органами, в керуванні міжнародної мережі маклерів, які здійснювали пошук донорів по всьому світу. У складі посередників було виявлено чимало громадян Молдови та України, ізраїльських арабів і російськомовних ізраїльтян. За матеріалами, наданими українськими правоохоронцями, трансплантації в мережею організації, керованій Зісом, здійснювались на території США, Німеччини, Туреччини, Угорщини та України. Угруповання Зіса діяло впродовж 5 років і встигло здійснити кількасот трансплантацій. У травні 2012 року ізраїльський підрозділ з розслідування міжнародних злочинів затримав усіх фігурантів у справі «чорних трансплантологів», пов'язаних з клінікою «Медикус» у Косово, де, за підрахунками міжнародних слідчих, встигли провести понад 30 незаконних трансплантацій нирок заможним пацієнтам [23].

П.П. Андрушко зазначає, що для примусу людини застосовують як фізичне (удари, побої, легкі тілесні ушкодження, позбавлення волі тощо), так і психічне (погроза розголошення відомостей, які ославлюють особу, знищення чи пошкодження майна, заподіяння шкоди правоохоронним інтересам особи тощо) насильство. Мета примусу полягає в тому, щоб домогтися від особи поза її волею згоди на взяття в неї певного анатомічного матеріалу [24, с. 296].

За О.О. Мисливою, змушування до нелегального донорства здійснюється будь-якими діями обвинувачених: тиском на потерпілих, що спонукає останніх на донорство, якщо обвинувачений знає про їх незгоду на вилучення органу. Змушування може супроводжуватися погрозами та небажаними наслідками для потерпілих у разі їх відмови на донорство. Іншими словами, примусом можуть бути будь-які вияви як психічного, так і фізичного насильства, зокрема заподіяння шкоди здоров'ю, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, спричинення смерті потерпілих та інших наслідків, що входять до складу злочину (ч. 2 ст 121 КК України) [6, с. 476-479].

Цінною є і точка зору, висловлена С.В. Гринчаком, щодо примусу (як способу вилучити органи чи тканини), який здатний на: а) повне пригнічення (паралізування) волі людини через застосований до них непереборний фізичний примус, що унеможливлює обрання варіанту вчинку за власним розумінням; б) обмеження волі людини, здійснення тиску (впливу) на її право вибирати через застосований до них переборний фізичний або психічний примус. Таким чином, тільки другий випадок змушування спонукає потерпілих на підписання згоди на взяття в них анатомічних матеріалів [25, с. 205].

Конотація терміну «примушування» має негативний характер, означаючи скоєння небажаного для особи діяння - примусу когось до чогось. Примушування характеризується психологічним тиском будь-якої форми, коли людину переконують вчинити якусь небажану для неї дію. Примушування людини до донорства здебільшого здійснюється через погрозу застосувати фізичну силу. Фізичним насильством вважають удари, легка або середня тяжкість шкода здоров'ю та самі погрози зробити злочини такого типу.

Варто зазначити, що фізичне насилля або погроза вчинити фізичне насилля іноді спрямовуються не тільки на донорів, а й на інших осіб, значущих для них (батька чи матір, чоловіка чи дружину, дитину чи іншого близького родича), для схиляння до донорства. При цьому залякування поступово посилюється, переростаючи в насилля (через побиття, порізи, застосування кайданків для примусового доставлення в лікарню. Вочевидь, одна з форм примушування до взяття анатомічних матеріалів полягає в обмані, коли людину запевняють у тому, що вона потребує термінового оперативного втручання.

Застосовуючи норму ст. 143 КК України [26], правоохоронці стикаються з питаннями кваліфікації випадків примусу до вилучення органів, де є застосування різних видів насилля чи погроз не до самого потерпілого, а до близьких йому людей, за безпеку яких потерпілий переживає.

Слід зазначити, що відмови класифікувати негенетичне прижиттєве донорство здатні перемістити його в «тіньову площину» економіки. З однієї сторони, заборона негенетичного прижиттєвого донорства в Україні обґрунтовується лише на підставі його корисливих мотивів (справді здається алогічним бажання нанести шкоду своєму здоров'ю та наражати своє життя на смертельний ризик для сторонньої особи, окрім матеріальної винагороди. А з іншої сторони, відсутні достовірні докази того, що у випадках сімейної чи перехресної трансплантації донора не заохочують певними фінансовими перевагами або не примушують обманом чи залежним станом, оскільки при родинному донорстві психологічний вплив має потужний, звичайний та неминучий характер [27, с. 40].

Вважаємо, що примушувачі здатні впливати на волю потенційних донорів через погрози заподіяти шкоду значущим для них особам та (у випадку незгоди на вилучення органу) позбавляти їх можливостей адекватного оцінювання ситуації. Окрім самих донорів, на нашу думку, потрібно законодавчо ввести до переліку об'єктів насилля або погроз насиллям інших людей (чоловік, дружина, діти, батьки, близькі родичі). З огляду на зазначене, вважаємо за доцільне доповнення диспозиції ст. 143 КК України вказівкою на можливе здійснення примушування із застосованим насильством або погрозами його застосувати як по відношенню до самих донорів, так і по відношенню до інших значущих для них людей.

Передбачений ст. 143 КК України склад злочину носить формальний характер. За М.І. Мельником та М.І. Хавронюком, встановлений законом порядок трансплантації порушується, якщо не дотримується бодай одна з наступних умов: а) наявність письмової згоди достовірно проінформованих донорів (у випадку, коли донор є живою людиною), реципієнтів, батьків чи опікунів (у випадку, коли ними є неповнолітні 15-18 років; у випадку, коли реципієнту менше 15 років, трансплантацію здійснюють на підставі згоди його батьків/опікунів); наявність згоди - не обов'язкова умова в невідкладному випадку, коли є справжня загроза життю пацієнта; б) наявність медичних показань (іншими словами, підтримати життя пацієнта чи відновити його здоров'я неможливо іншими засобами, окрім трансплантації), які встановив консиліум лікарів у відповідному закладі охорони здоров'я чи науковій установі; в) завдання донорові шкоди під час вилучення органу є меншим фактором ризику, ніж той, що загрожував реципієнту; г) орган чи тканина, які планується вилучити, є у списку дозволених для трансплантації, затвердженим МОЗ; ґ) втручання трансплантації здійснюються у закладах охорони здоров'я чи наукових установах, що мають ліцензію на її проведення; д) анатомічні матеріали не вилучаються у неповнолітніх, недієздатних, ув'язнених, осіб з тяжкими психічними розладами, осіб з тяжкими захворюваннями, що передаються при пересадці та шкодять здоров'ю реципієнта, осіб, в яких уже вилучали орган чи його частину для трансплантації; е) у живих донорів дозволяється вилучати лише один з парних органів, а якщо орган не парний, то лише його частину; є) у померлих донорів не дозволяється вилучати органи чи тканини, якщо до смерті людина не дала на це згоди. Злочинне діяння класифікують як закінчене з моменту порушення хоча б однієї умови встановленого законом порядку трансплантації [8, с. 426].

Під торгівлею анатомічними матеріалами людини розуміють укладання угод на купівлю чи продаж органів та тканин (у тому числі зовнішньоторговельних угод). Відповідно до законодавства України, такі угоди вважаються незаконними, окрім угод на купівлю-продаж кісткового мозку. Склад злочину в незаконних угодах набуває закінченості у момент їх підписання [8, с. 427].

Також, у разі взяття в людини органу чи тканини для подальшої трансплантації у незаконний спосіб через примус чи обман, зазначимо: якщо обманутий донор надав згоду на взяття органу, який є життєво важливим (тобто за відсутності якого донор неминуче помирає), вчинений злочин розцінюється як підготовка до вбивства; якщо обман вчиняє службова особа, яка повинна була проінформувати донора щодо деталей такого втручання та його наслідків, для таких діянь, на наш погляд, не потрібна додаткова кваліфікація, крім кваліфікації за ст. 143 КК України.

Згідно з Законом України «Про застосування трансплантації» [28] повнолітня дієздатна фізична особа може стати кандидатом на вилучення анатомічних матеріалів виключно за умови особистого добровільного усвідомленого дозволу - письмової згоди на донорство, яку не мають права висловлювати залежні від реципієнтів особи. З огляду на це положення, ч. 2 ст. 143 КК України кваліфікує склад примусу та обману при вилученні анатомічних матеріалів в людини, що переживала безпорадний стан або матеріальну чи іншу залежність від обвинуваченого [26].

Зазначимо, що злочини, передбачені ст. 143 КК України, можуть вчинятися по відношенню до осіб, які переживають безпорадний стан. Людина може перебувати в такому стані внаслідок поганої орієнтації в складних обставинах чи слабкість сили волі. У таких ситуаціях зміст поняття «безпорадний стан» набуває не стільки юридичного, скільки соціально-психологічного та морального характеру.

За Г.В. Чеботарьовою [29, с. 125, 126], безпорадний стан проявляється фізичним або психічним станом, який обумовлюють об'єктивні та суб'єктивні фактори, при настанні якого людина не здати протистояти примушувачу чи запобігти посяганням. Об'єктивними факторами, що спричиняють фізичний стан безпорадності, можуть бути малолітство, наявність фізичних вад, тяжкі захворювання, непритомність, кома тощо. Об'єктивними факторами, що спричиняють психічний стан безпорадності, може бути наявність психічних вад, внаслідок яких людина не здатна усвідомлювати наслідки діянь, що планують вчинити щодо неї. При цьому науковиця не висвітлює зміст суб'єктивних чинників.

Гринчак С.В. описує такі фактори як сукупність чинників, що зумовлюються слабкою волею людини, спричиняючи стан безпорадності (вживання алкоголю, наркотична залежність, вплив снодійного, забуття при тяжких хворобах, непритомність, летаргічний сон тощо) [30, с. 162].

Детальні тлумачення терміну «безпорадний стан» зафіксовані Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» від 30.05.2008 року № 5 [31]. Згідно з п. 5 Постанови, безпорадний стан потерпілого визнається у наступних випадках: малолітній вік, похилий вік, фізична вада, розлад психіки, хворобливий або непритомний стан, інші причини, коли людина не спроможна усвідомлювати характер і значення спрямованих на неї діянь, а також не здатна до чинення опору. Тому потрібно, аби обвинувачений, що скоює зґвалтування чи задовольняє статеву пристрасть у неприродний насильницький спосіб, розумів (знав чи припускав), що жертва знаходиться саме у стані безпорадності. При вирішенні питань щодо визначення стану жертви як безпорадного (через алкогольне чи наркотичне оп'яніння, отруєння токсичними чи іншими сильнодіючими речовинами тощо) суддям слід враховувати той факт, що безпорадністю в таких ситуаціях визнається лише стан, при якому потерпіла особа позбавлена здатності розуміння характеру та значення діянь, що вчинюють щодо неї, або здатності чинення опору обвинуваченому. Отже, не має суттєвої різниці, чи обвинувачений сам привів жертву в безпорадний стан (давши наркотик, підсипавши снодійне, напоївши алкоголем тощо), чи жертва переживала безпорадний стан незалежно від діянь обвинуваченого [31].

Також наголосимо, що термін «безпорадний стан» для визначення ознак потерпілого в КК України використовують не часто (ч. 3 ст. 143, ч. 2 ст. 144, ч. 1 ст. 152 та ч. 1 ст. 153 КК України) і практична апробація цієї ознаки здійснюється здебільшого по відношенню до статевих злочинів. З огляду на це Постановою № 4 від 27.03.1992 р. «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» злочином, який скоєно із застосуванням стану безпорадності потерпілого, вважаються діяння, коли жертва за своїм фізичним чи психічним становищем (малолітством, фізичними вадами, розладами психічної діяльності, хворобливим або непритомним положенням тощо) була не спроможна усвідомлювати характер і значення діянь, що вчинялись щодо неї, або протистояти обвинуваченому [32, с. 91, 92]. Таке формулювання поняття «безпорадний стан», на нашу думку, цілком придатне для застосування в ч. 3 ст 143 КК України [30, с. 163].

Варто враховувати, що до переліку ситуацій стану безпорадності (непритомність, сон зі снодійним, оп'яніння тощо) варто доєднувати і стани, коли злочин вчиняється несподівано для жертви (наприклад, напад стався ззаду, коли потерпілий розглядав смартфон чи документ і не очікував нападу, будучи позбавленим можливості зреагувати, ухилитися від удару чи підготуватися до опору. До того ж, скоєння злочинів, пов'язаних із примушуванням до незаконного вилучення органів, неможливо здійснити (навіть із застосуванням примусу, обману, погроз, фізичного насилля тощо) щодо сплячого, непритомного чи безпорадного потерпілого, адже такий донор не може надати згоду.

Вище було згадано і стан матеріальної чи іншої залежності від обвинуваченого. У випадках незаконного вилучення органів під такою залежністю розуміється матеріальна залежність потенційних донорів від обвинувачених, коли внаслідок різних життєвих обставин залежна особа знаходиться на повному чи частковому матеріальному утриманні в обвинуваченого (і для залежної особи таке матеріальне утримання є єдиним чи значущим джерелом існування), або має іншу (майнову, житлову, родинну) залежність [33, с. 253].

Матеріальна залежність, наприклад, формується у випадках працездатного чоловіка та непрацездатної дружини (чи навпаки); працездатних батьків та непрацездатних дітей (чи навпаки); опікуном та підопічним; усиновителем та усиновленим [34, с. 143], боржниками та кредиторами, спадкоємцями та спадкодавцями, винних осіб та потерпілих, що проживають на житловій площі обвинуваченого. Ще одна категорія залежності між суб'єктами злочину та потенційними донорами полягає у зв'язках родинного, шлюбного, партійного, релігійного характеру [29, с. 127]. При цьому стосунки родинного та шлюбно-сімейного характеру формують не тільки матеріальний тип залежності, а й емоційну залежність між обвинуваченими та потенційними донорами (наприклад, прив'язаність до батьків, до дітей, до дружини/чоловіка) [30, с. 165].

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» від 30.05.2008 року № 5 [31] теж визначається термін «матеріальна залежність». Згідно з п. 15 Постанови, матеріальну залежність потерпілого констатують у випадку його перебування на повному або частковому утриманні обвинуваченого, у випадку проживання на його житловій площі, у випадку, коли обвинувачений внаслідок своїх дій чи бездіяльності здатен істотно погіршувати матеріальне становище потерпілого. Вважаємо, що зазначені вище формулювання понять «безпорадний стан» і «матеріальна залежність» повністю визначають їх суть у ч. 3 ст. 143 та ч. 2 ст. 144 КК України [31].

Зазначимо, що до переліку залежних осіб можуть бути доєднані і військовослужбовці, і діти-сироти, що проживають в інтернатах, і психічно хворі, яких утримують у психіатричних клініках, і літні люди, що проживають у хоспісах чи будинках престарілих, і реабілітанти в реабілітаційних центрах, і залежні особи в сектах, і ув'язнені та засуджені до позбавлення волі. Свобода останніх, наприклад, сильно обмежена, в результаті чого ув'язнених легше примусити до незаконного донорства. До того ж, ув'язнені мають і обмежені можливості захищати свої права. З урахуванням цього, вони потребують гарантій і ефективного захисту.

Озвучимо і акценти щодо часу скоєння злочинів, передбачених статтею 143 КК України (діяння може вчинюватись у будь-який час доби в залежності від обставин, адже у злочинців не існує перерв, вихідних чи визначеного розкладу операцій) та щодо місця скоєння злочинів (незаконні трансплантації можуть здійснюватися виключно у медичних закладах, лікарнях, моргах, адже для проведення таких утручань необхідне спеціальне обладнання, медикаменти, хірургічні інструменти, медичний персонал відповідної кваліфікації, можливості для зберігання органів і тканин з метою подальшого незаконного обігу.

Висновки

Об'єктивна сторона злочину за ст. 143 КК України встановлена як скоєння діянь, в який застосовується: психічне або фізичне насильство (або погрози його застосувати), психологічний примус, психологічний вплив, уразливий стан, демонстрування вогнепальної чи холодної зброї (або інших предметів, схожих на зброю). Також з'ясовано, що злочини за ст. 143 КК України можуть вчинятися по відношенню до людини, що перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від обвинуваченого. Визначено, що перелік залежних осіб може бути доповнений військовослужбовцями, дітьми-сиротами, які проживають в інтернатах, психічно хворими, які перебувають на утриманні психіатричних лікарень, особами, які перебувають у будинках для престарілих, реабілітаційних центрах, сектах, а також ув'язненими та засудженими до позбавлення волі.

На основі встановлених фактів було виокремлено кілька видів незаконної трансплантації по відношенню до залежних осіб: незаконні прижиттєві та посмертні трансплантації анатомічних матеріалів, коли донорами стають: військовослужбовці, діти-сироти з інтернатів, психічно хворі з психіатричних лікарень, підопічні з будинків престарілих, реабцентрів, сект, а також ув'язнені та засуджені.

Серед основних пропозицій важливою є внесення змін до ст. 143 КК України - доповнення статті новою частиною та викладення її в наступній редакції: вилучення у людини анатомічного матеріалу шляхом застосування психологічного або фізичного насильства з метою трансплантації; вилучення у людини анатомічного матеріалу шляхом використання психічного примусу, психічного впливу, уразливого стану, демонстрування вогнепальної чи холодної зброї з метою трансплантації.

Бібліографічний список

1. Hrynchak S.V. (2014). Porushennia vstanovlenoho zakonom poriadku transplantatsii orhaniv abo tkanyn liudyny, vchyneni vidnosno retsypiienta [Violation of the legal procedure of human organs or tissues transplantation committed against the recipient]. Teoriia i praktyka pravoznavstva - Theory and practice of jurisprudence, 1 (5), 1-9. [in Ukrainian].

2. Musiienko A.V. (2010). Zapobihannia zlochynam u sferi transplantatsii orhaniv ta tkanyn liudyny [Prevention of crimes in the field of transplantation of human organs and tissues]. Doctor's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

3. Chebotarova H.V. (2003). Kryminalno-pravovi problemy transplantatsii orhaniv abo tkanyn liudyny ta donorstva krovi [Criminal legal problems of transplantation of human organs or tissues and blood donation]. Extended abstract of Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

4. Lisitsyna Yu.O. (2016). Porushennia vstanovlenoho zakonom poriadku transplantatsii orhaniv abo tkanyn liudyny ta nasylnytske donorstvo: kryminalno-pravova ta kryminolohichna kharakterystyka [Violation of the procedure established by law for transplantation of human organs or tissues and forced donation: criminal-legal and criminological characteristics]. Doctor's thesis. Lviv [in Ukrainian].

5. Myslyva O.O. (2005). Shchodo optymizatsii kryminalno-pravovoi rehlamentatsii diialnosti, poviazanoi z transplantatsiieiu [Regarding the optimization of the criminal law regulation of activities related to transplantation]. Naukovyi visnyk Yurydychnoi akademii Ministerstva vnutrishnih sprav - Scientific Bulletin of the Law Academy of the Ministry of Internal Affairs, 2 (21), 348-355 [in Ukrainian].

6. Myslyva O.O. (2001). Problemy kryminalnoho zakhystu transplantolohii. Sklad zlochynu [Problems of criminal protection of transplantology]. Derzhava i pravo. Seriia: Yurydychni i politychni nauky - Composition of the crime. State and law. Series: Legal and political sciences, 12, 476-479 [in Ukrainian].

7. Balabko V.V. (2017). Zlochyny proty zhyttia ta zdorovia osoby: kryminalna vidpovidalnist medychnykh pratsivnykiv: monohrafiia [Crimes against life and health of a person: criminal liability of medical workers: monograph]. Zaporizhzhia: Dniprovskyi metalurh [in Ukrainian].

8. Melnyk M.I., Khavroniuka M.I. (Eds.) (2018). Naukovo-praktychnyi komentar Kryminalnoho kodeksu Ukrainy [Scientific and practical commentary on the Criminal Code of Ukraine] (10d ed.). Kyiv: VD «Dakor» [in Ukrainian].

9. Harkusha A.H., Len V.V. (2018). Poboi i morduvannia u kryminalnomu pravi ta zakonodavstvi: monohrafiia [Beatings and assaults in criminal law and legislation: a monograph]. Dnipro: Dniprop. derzh. un-t vnutr. sprav [in Ukrainian].

10. Wolin S.S. (1963). Violence and the Western political tradition. American Journal of Orthopsychiatry, 33(1), 15-28.

11. Danylenko D.O. (2021). Nasylstvo yak kryminalno-pravova katehoriia [Violence as a criminal-legal category]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V.N. Karazina. Seriia«PRAVO» - The Journal of V.N. Karazin Kharkiv National University. Series: «Law», 32. [in Ukrainian].

12. Humin O.M. (2023). Fizychne nasylstvo proty osoby: kryminalno-pravovyi aspekt [Physical violence against a person: criminal-legal aspect]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho Universytetu. Seriia PRAVO - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University. Series: LAW, 75(2), 88-92. [in Ukrainian].

13. Prokopenko V. (Liutyi 21, 2014). Naukovo-praktychnyi komentar do st. 40 Kryminalnoho kodeksu Ukrainy. Stattia 40. Fizychnyi abo psykhichnyi prymus [Scientific and practical commentary to Art. 40 of the Criminal Code of Ukraine. Article 40. Physical or mental coercion]. [in Ukrainian].

14. Nikolaienko S., Nikolaienko Sv. (2011). Katehoriia psykholohichnoho vplyvu v psykholohii [The category of “psychological influence” in psychology]. Svitohliad - Filosofiia - Relihiia: Zb. nauk. pr. - Worldview - Philosophy - Religion: Collection. of science pr., 1(1). [in Ukrainian].

15. Pro transplantatsiiu orhaniv ta inshykh anatomichnykh materialiv liudyni: Zakon Ukrainy vid 16.07.1999 № 1007XIV [On the transplantation of organs and other anatomical materials into humans: Law of Ukraine dated 16.07.1999 № 1007-XIV]. [in Ukrainian].

16. Pro pokhovannia ta pokhoronnu spravu: Zakon Ukrainy vid 10.07.2003 № 1102-IV [On burial and funeral business: Law of Ukraine dated 07.10.2003 № 1102-IV]. [in Ukrainian].

17. Instruktsiia shchodo vyluchennia orhaniv liudyny v donora-trupa: Nakaz MOZ Ukrainy vid 25.09.2000 № 226 [Instructions on the removal of human organs from a cadaver donor: Order of the Ministry of Health of Ukraine dated September 25, 2000 № 226]. [in Ukrainian].

18. Instruktsiia pro provedennia sudovo-medychnoi ekspertyzy: Nakaz MOZ Ukrainy vid 17.01.1995 № 6 [Instructions on conducting a forensic medical examination: Order of the Ministry of Health of Ukraine dated January 17, 1995 № 6]. [in Ukrainian].

19. Ukhvala Ivano-Frankivskoho miskoho sudu Ivano-Frankivskoi oblasti 15 kvitnia 2014 roku. Sprava № 0907/18973/2012. Provadzhennia № 11-kp/779/77/2014 [Decision of the Ivano-Frankivsk city court of the Ivano-Frankivsk region on April 15, 2014. Case № 0907/18973/2012. Proceedings № 11-kp/779/77/2014]. [in Ukrainian].

20. Stattia 149. Torhivlia liudmy abo insha nezakonna uhoda shchodo liudyny [Article 149. Trafficking in human beings or other illegal agreement regarding a person]. Meho-Info - Yurydychnyi portal № 1 - Mego-Info - Legal portal № 1. [in Ukrainian].

21. Arkhiv Rakhivskoho raionnoho sudu Zakarpatskoi oblasti vid 30 chervnia 2011 roku [Archive of the Rakhiv district court of Zakarpattia region from June 30, 2011]. [in Ukrainian].

22. Orlean A.M., Hanova H.O., Silina N.V. (2008). Uchast prokurora u sudovomu rozghliadi spravy: metod. rek. z pidtrymannia derzhavnoho obvynuvachennia u spravakh pro torhivliu liudmy abo inshu nezakonnu uhodu shchodo liudyny [Participation of the prosecutor in the trial: method. rec. to support state prosecution in cases of human trafficking or other illegal transactions involving a person]. Kyiv: Nats. akad. prokuratury Ukrainy [in Ukrainian].

23. Nevzorov I.L., Azarov M.Yu. (2014). Aktualni problemy podolannia nelehalnoi transplantolohii v konteksti borotby z orhanizovanoiu zlochynnistiu [Actual problems of overcoming illegal transplantology in the context of fighting organized crime]. Borotba z orhanizovanoiu zlochynnistiu i koruptsiieiu (teoriia ipraktyka). - Fight against organized crime and corruption (theory and practice), 1 (32), 32-36. [in Ukrainian].

24. Yatsenko S.S. (Ed.) (2002). Naukovo-praktychnyi komentar do Kryminalnoho kodeksu Ukrainy: stanom zakonodavstva i postanov Plenumu Verkhovnoho Sudu Ukrainy na 1 hrudnia 2001 r. [Scientific and practical commentary on the Criminal Code of Ukraine: the state of the legislation and resolutions of the Plenum of the Supreme Court of Ukraine on December 1,2001]. Kyiv: A.S.K. [in Ukrainian].

25. Hrynchak S.V. (2011). Kryminalna vidpovidalnist za nezakonnu transplantatsiiu orhaniv abo tkanyn liudyny: monohrafiia [Criminal liability for illegal transplantation of human organs or tissues: monograph]. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

26. Kryminalnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 05.04.2001 № 2341-III [Criminal Code of Ukraine: Law of Ukraine dated 04.05.2001 № 2341-III]. [in Ukrainian].

27. Rapaprt F., Dausset J. (Eds.) (1968). Human transplantation. N.-Y.: Grune and Stratton inc.

28. Pro zastosuvannia transplantatsii anatomichnykh materialiv liudyni: Zakon Ukrainy vid 17.05.2018 r. № 2427-VIII: stanom na 07 sichn. 2022 r. [On the application of transplantation of anatomical materials to humans: Law of Ukraine dated May 17, 2018 № 2427-VIII: as of January 7 2022]. [in Ukrainian].

29. Chebotarova H.V. (2003). Kryminalno-pravovi problemy transplantatsii orhaniv abo tkanyn liudyny ta donorstva krovi [Criminal legal problems of transplantation of human organs or tissues and blood donation]. Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

30. Hrynchak S.V. (2006). Porushennia vstanovlenoho zakonom poriadku transplantatsii orhaniv abo tkanyn liudyny: pidstavy kryminalnoi vidpovidalnosti [Violation of the procedure established by law for transplantation of human organs or tissues: grounds for criminal liability]. Doctor's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].

31. Pro sudovu praktyku u spravakh pro zlochyny proty statevoi svobody ta statevoi nedotorkanosti osoby: Postanova Plenumu Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 30 travnia 2008 roku № 5 [On judicial practice in cases of crimes against sexual freedom and sexual integrity of a person: Resolution of the Plenum of the Supreme Court of Ukraine dated May 30, 2008 № 5]. [in Ukrainian].

32. Pro sudovu praktyku u spravakh pro zgvaltuvannia ta inshi statevi zlochyny: Postanova Plenumu Verkhovnoho sudu Ukrainy № 4 vid 27 bereznia 1992 r. [On judicial practice in cases of rape and other sexual crimes: Resolution of the Plenum of the Supreme Court of Ukraine № 4 of March 27, 1992] (2005). In Maliarenko, V. T (Ed.). Postanovy Plenumu Verkhovnoho sudu Ukrainy v kryminalnykh spravakh [Resolutions of the Plenum of the Supreme Court of Ukraine in criminal cases]. Kyiv: Yurinkom Inter, (pp. 91-92) [in Ukrainian].