Типові сліди провокації підкупу та обстановка вчинення кримінального правопорушення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Типові сліди провокації підкупу та обстановка вчинення кримінального правопорушення

Федоренко Ігор,

кандидат юридичних наук, адвокат АО «ДЕФЕНСОРЕС», м. Київ, Україна

Анотація

На перспективність побудови методики розслідування провокації підкупу вказує те, що кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, негативно впливають на криміногенну обстановку в нашій державі, у зв'язку з чим особлива увага приділяється підвищенню ефективності діяльності з їх виявлення, розкриття та досудового розслідування. Проте, в багатьох випадках зустрічаються дії з боку службових осіб, зокрема правоохоронних органів, спрямовані на провокацію підкупу, а саме на підбурення особи на пропонування, обіцянку чи надання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції, обіцянки чи одержання такої вигоди, щоб потім викрити того, хто пропонував, обіцяв, надав неправомірну вигоду або прийняв пропозицію, обіцянку чи одержав таку вигоду. Вказані дії фактично націлені не на боротьбу з протиправною діяльністю, а на провокування, створення умов для вчинення нових кримінальних правопорушень.

Ключові слова: Кримінальний кодекс України, злочин, провокація підкупу, службова особа.

TYPICAL TRACES OF BRIBERY PROVOCATION AND THE CIRCUMSTANCES OF THE CRIMINAL OFFENCE

Ihor Fedorenko,

Ph.D in law, lawyer of DEFENSORES Law Firm

The prospects of building a methodology for investigating bribery provocation are indicated by the fact that criminal offences in the field of official activities and professional activities related to the provision of public services have a negative impact on the crime situation in our country, and therefore special attention is paid to improving the efficiency of their detection, disclosure and pre-trial investigation. However, in many cases, there are actions by officials, including law enforcement agencies, aimed at provoking bribery, namely, inciting a person to offer, promise or provide an unlawful benefit or accept an offer, promise or receive such a benefit in order to expose the person who offered, promised, provided an unlawful benefit or accepted an offer, promise or received such a benefit. These actions are actually aimed not at combating illegal activities, but at provoking and creating conditions for committing new criminal offences.

The statistics of the Prosecutor General's Office emphasise that, unfortunately, the pre-trial investigation of bribery provocations is ineffective, as only 4 notices of suspicion were served in 247 criminal proceedings. The above clearly indicates the need for a forensic analysis of bribery provocations and the development of forensic recommendations for their detection and investigation in order to optimise the activities of law enforcement and judicial authorities.

There is no research in forensic science on the formation of forensic characteristics of bribery provocation and the organisation of their investigation, which in turn has led to the lack of forensic recommendations on situationally specific algorithms for the actions of investigators and officers of operational units when detecting bribery provocation, their investigation at the initial and subsequent stages; organisation of interaction during the detection and investigation of bribery provocation; tactics for conducting certain investigative (detective) actions.

Key words: Criminal Code of Ukraine, crime, provocation of bribery, official.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Теоретичним підґрунтям нашого дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі криміналістики, кримінального процесу та теорії' оперативно-розшуковоі' діяльності, які розглядали концептуальні питання виявлення та розслідування злочинів узагалі. А саме О. В. Захарова, О. І. Герасимів, Т.В. Дубно, С. І. Сервецькии, П. С. Матишевськии, Є. В. Фесенко, М. Є. Дирдін, О. Р. Лужецька та інші учені. Проте, сформульовані положення в основному стосуються загальних положень окремоі' криміналістичні' методики, питань кваліфікації' протиправних діянь, передбачених ст. 370 КК Украіни, и іх відмежування від суміжних правопорушень.

Постановка проблеми

підкуп кримінальне правопорушення

Фактично, на сьогодні, відсутні наукові напрацювання з питань побудови видовоі' методики розслідування провокації підкупу. Вказане обумовлює необхідність формування методики розслідування провокаціі ' підкупу та свідчить про актуальність тематики нашого дослідження.

Мета статті. Метою статті є окреслення основних слідів провокацій підкупу та їх характеристика, визначення різних підходів до дослідження обстановки вчинення відповідного злочину.

Виклад основного матеріалу

Провокація підкупу полягає у створенні службовою особою умов, які підштовхують, спонукають особу на вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з пропонуванням (прийняттям пропозиціі), обіцянкою чи наданням (одержанням) неправомірної вигоди. При цьому такі неправомірні дії злочинця зумовлені низкою факторів, які, в свою чергу, визначають особливості способів іх учинення та іх відображення в навколишньому оточенні. У зв'язку з цим важливо в якості елементів криміналістичної характеристики провокаціі' підкупу виокремити обстановку вчинення та типові сліди вказаних кримінальних правопорушень. Більше того, названі елементи криміналістичної характеристики провокаціі' підкупу перебувають у тісному взаємозв'язку, адже утворення слідів злочину є певною «тенденцією», яка характеризується ситуативністю, залежністю від конкретної обстановки.

Незважаючи на те, що «обстановка вчинення злочину є об'єктом вивчення, таких наук, як: кримінальне право, кримінологія, кримінальне-процесуальне право, криміналістика» [1, с. 50], у наукових джерелах панує різноманіття думок з приводу трактування терміну «обстановка». Зокрема, Т.В. Дубно пропонує серед авторів, які займалися вивченням обстановки, виокремлювати три групи дослідників, які пропонують відмінне розуміння вказаного поняття:

1) представники першоі ' групи пропонують розглядати обстановку у вузькому значенні як середовище, в якому вчиняється протиправне діяння. Разом із тим і тут ведуться дискусії' щодо характеру такого середовища. Можна зустріти пропозиціі ' иого визначати як фізичне, соціальне (суспільно-політичне) середовище, система (сукупність) взаємодіючих обставин (умов) [2, с. 376];

2) представники другоі' групи пропонують розглядати обстановку у широкому значенні, включаючи в неі' час, місце и інші умови; загальну історичну та соціально-політичну обстановку; якість і властивість матеріальних об'єктів; метеорологічні умови місця і часу вчинення злочину; характер і порядок діяльності підприємства, установи, організації, які є місцем вчинення злочину; умови і спосіб життя осіб, які мають відношення до місця вчинення злочину; наявність (відсутність) зв'язку між суб'єктом і об'єктом посягання [2, с. 376, 377];

3) представниками третьоі' групи є С. І. Сервецькии, П. С. Матишевськии, Є. В. Фесенко, на думку яких обстановку слід ототожнювати із зовнішніми обставинами, що характеризуються прилюдністю (публічністю) подіи, що відбуваються [3; 4; 5, с. 58].

На нашу думку, не потрібно у визначенні поняття обстановки вчинення кримінального правопорушення наводити перелік усіх іі' складових, адже він варіюється залежно від багатьох чинників. Одним із таких факторів є специфіка механізму вчинення конкретного виду правопорушення. Відповідно для різних різновидів протиправних діянь може бути різне змістовне наповнення обстановки іх учинення. Тому, визначаючи обстановку вчинення кримінального правопорушення, необхідно закцентувати увагу тільки на тому, що це система взаємопов'язаних обставин (умов), в яких особа вчиняє діяння для досягнення протиправного задуму. Не дарма, обстановку злочину називають своєрідним полем діяльності злочинця, яке він напередодні обирає або ж опиняється в ньому випадково [6, с.30]. При цьому основною фактичною властивістю обстановки є здатність впливати на процес вчинення протиправного діяння, а значить і на механізм учинення правопорушення, зокрема провокації' підкупу.

Категорія «обстановка» відіграє важливе значення в криміналістиці, оскільки знання характеристики обстановки вчинення кримінального правопорушення, як підкреслює Д. Четвертак, «допомагає встановити спосіб вчинення злочину, иого сліди, особу злочинця та інших учасників, умови и причини вчинення злочину обрати ефективні методи розслідування» [7, с. 88]. Тому криміналістична характеристика провокаціі ' підкупу без висвітлення закономірностей обстановки іх учинення буде неповною. У зв'язку з цим потрібно детальніше розглянути сутність обстановки з урахуванням криміналістичних підходів до іі' трактування. Зокрема, В. Ю. Шепітько пропонує розглядати обстановку в нерозривному зв'язку з місцем вчинення злочину и оперує таким терміном як «обстановка місця вчинення злочину». Обстановка, на иого думку, як сукупність матеріальних об'єктів на місці злочину відбиває механізм злочинноі' події, особливості дій злочинця та інших учасників [8, с. 426].

Деякі вчені для визначають обстановку вчинення злочинів через поведінку учасників протиправної подіі' та наявні між ними психологічні зв'язки. Проте, найбільш розповсюдженим є підхід, відповідно до якого обстановку визначають як систему. Вважається, що обстановка - це система, яка обмежена просторово- часовими рамками конкретної події злочину, що включає в себе матеріальні (природні та техногенні) та соціально-психологічні елементи об'єктивно оточуючого злочинця та спеціально обраного, пристосованого ним середовища, в якому відбувається злочинне діяння, впливає на формування всіх иого структурних елементів та детермінує характер поведінки співучасників злочину и відповідно обумовлює методику розслідування злочину.

На нашу думку, більш лаконічним і у той же час інформативним є трактування обстановки згідно з яким вона є системою взаємопов'язаних і взаємообумовлених елементів, у просторових межах яких відбувається взаємодія учасників злочину, а також різноманітних інших обставин об'єктивного середовища, що склалися в певний момент розслідування та впливають на формування слідів злочину, розкриття та розслідування злочину. У наведеній дефініціі ' підкреслено системним характер обстановки, наявність взаємозв'язків між нею и іншими складовими протиправноі ' діяльності, а також практичне значення. Проте, говорячи про обстановку кримінального правопорушення, потрібно виокремлювати умови, характерні для будь-якого моменту скоєння протиправного діяння, але жодним чином не иого розслідування. В останньому випадку мова вже иде не про обстановку правопорушення, а про слідчі ситуації розслідування. Це зовсім різні наукові категорії, значення яких є радикально протилежним. Подібне до зазначеного вище тлумачення обстановки наводять М. Є. Дирдін, О. Р. Лужецька, при цьому доповнюючи иого уточненням щодо характеру такої системи. На іх думку, обстановка є складною, динамічною системою взаємопов'язаних та взаємообумовлених будь-яких елементів об'єктивного характеру, які впливають на поведінку до, під час та безпосередньо після настання злочинних наслідків [9, с. 138]. Аналіз наукових джерел указує, що питання про структуру обстановки вчинення кримінальних правопорушень є не менш дискусійним, аніж про іі ' сутність. На це вказують різні, іноді протилежні одне одному, підходи науковців. Наприклад, існує пропозиція в системі обстановки виокремлювати різні за характером і значенням дії людеи; нездоланну силу, фізичнии і психічнии примус; стихіині сили природи або суспільства; приховані явища; відхилення від нормального розвитку природних, технічних процесів; особливий збіг обставин. Також у структурі обстановки злочину виділяють матеріальне середовище (час, місце, об'єкт, макро- і мікропогодні умови); організаціино-управлінське середовище (виробничо- функціональні об'єкти, правоохоронні елементи); соціально-психологічне середовище (мікроклімат у колективі за місцем роботи, ціннісну орієнтацію, психологічну обстановку за місцем проживання); О. В. Сіренко вважає, що обстановка, насамперед, є сукупністю умов місця і часу, речових, природно- кліматичних, виробничо-побутових та інших умов навколишнього середовища, особливостей поведінки непрямих учасників протиправної поведінки, психологічних зв'язків між ними та інших обставин об'єктивної реальності [10, с. 103, 104]; О. О. Маслова до елементів обстановки вчинення злочину з погляду іхньої типовості для більшості форм конкретної обстановки і ступеня кримінально-правової значущості належать людина, матеріальні предмети, природно-кліматичні та деякі інші чинники [11, с.159]; Є.Ю.Буждиганчук складовими елементами обстановки вчинення кримінального правопорушення називає місце вчинення, час та умови [12, с. 241]. Кожна з наведених вище позицій має право на існування, проте, на наше переконання, запропоновані складові елементи обстановки вчинення кримінального правопорушення не можуть бути універсальними. Зокрема, умовами, які безпосередньо впливають на діі ' злочинця під час провокації' підкупу та залишені сліди, є сфера та вид діяльності як злочинця, так і особи, яку підбурюють на пропонування, обіцянку чи надання неправомірної вигоди або прииняття пропозиції, обіцянки чи одержання такої вигоди. Саме вказані обставини зумовлюють прииняття злочинцем рішення про вчинення провокації підкупу по відношенню до конкретної особи, а також способи реалізації свого протиправного задуму. За результатами вивчення матеріалів кримінальних проваджень було встановлено, що провокаціі ' підкупу в переважній більшості скоюються в сферах кримінальної юстиції (67,4 %), освіти та науки (15,1 %), оподаткування (3,5 %), соціального захисту та забезпечення (3,5 %), земельних відносин (5,8 %), будівництва (4,7 %). З урахуванням того факту, що сліди кримінального правопорушення и обстановка иого вчинення не існують порізно, вказані елементи криміналістичні ' характеристики висвітлюються у взаємозв'язку. Не є виключенням із правила и криміналістична характеристика провокаціі' підкупу. Проте, щоб виокремити типові сліди досліджуваних правопорушень, слід з'ясувати криміналістичне визначення слідів кримінального правопорушення. Без цього «... неможливо встановити всі обставини злочину» [13, с. 119].

Вивчення типових слідів кримінального правопорушення, в тому числі провокаціі ' підкупу, відіграє важливу роль як під час формування відповідної криміналістичної характеристики, так і при розслідуванні конкретних протиправних діянь. Не дарма, загальноприинято вважати, що «вміння «читати» сліди злочину - одне з головних завдань співробітників правоохоронних органів» [14, с. 178]. Адже, як відомо, сліди кримінального правопорушення є «результатом відбиття минулої події, поданої в діисному» [14, с. 142], а значить іх знання дозволяє за встановленими закономірності висунути припущення стосовно невідомих елементів механізму вчинення протиправного діяння. Відповідно діяльність щодо виявлення, фіксації, дослідження, оцінки и використання слідів-джерел інформації' (фактичних даних) складає суть розслідування, а тому вміння розпізнавати сліди злочину - одне з головних завдань співробітників правоохоронних органів [16, с. 10, 11; 17, с. 233].

Насамперед, сліди будь-якого правопорушення «... об'єктивною ознакою використання злочинцем певного способу вчинення злочину і допомагають розпізнати цей спосіб у кожному конкретному випадку [18, с. 178]. Іншими словами, в слідах відображається інформація про способи, знаряддя та засоби вчинення певного діяння. Більше того, як показує практика розслідування кримінальних правопорушень, відправною точкою такоі ' діяльності завжди є збирання, дослідження и оцінка слідів. Від того, наскільки кропіткою буде така діяльність, напряму залежить и успіх розкриття та розслідування в цілому. Що ж стосується визначення поняття «сліди кримінального правопорушення», то вони, передусім, є відображенням протиправних діянь в оточенні. Як стверджує С. І. Мендус, сліди злочину за своєю суттю є продуктами (матеріальними и ідеальними) механізму вчинення злочину, тобто результатом взаємодії' суб'єктів злочину між собою та матеріальним середовищем [19, с. 194; 14, с. 178].

Особливості механізму вчинення провокації' підкупу дозволяють з'ясувати закономірності відображення інформації' про нього в навколишньому середовищі, тим самим даючи можливість виокремити типові сліди, характерні для вказаного різновиду кримінальних правопорушень. Відображенню в навколишньому середовищі будь-якоі' злочинноі' діяльності як результату взаємодіі ' суб'єкта злочину з іншими особами та матеріальними об'єктами на місці подіі' і відповідно виникненню інформації' про злочин властиві не тільки загальні закономірності будь-якого процесу відображення, а и певні специфічні закономірності.

Більш інформативним і криміналістично значимим є тлумачення слідів кримінального правопорушення у широкому розумінні. Мова иде про те, що залежно від об'єкту, на якому знаишло своє відображення протиправне діяння, вони можуть бути матеріальними и ідеальними. Зокрема, А. П. Шеремет для позначення слідів злочину використовує поняття «слідова картина» та включає до неі' елементи, які поєднують в собі матеріальні и ідеальні сліди, а саме: сліди- відображення (сліди рук, ніг, інструментів тощо); предмети - речові докази, в тому числі документи, речі та мікрочастини; документи - письмові докази різного виду і призначення; особи, що можуть бути допитані як свідки, адже особисте сприиняття подіі' злочину робить особу свідком-очевидцем, і допитувати іі' необхідно за цими підставами [20, с. 344].

Матеріальними слідами можуть бути сліди злочинця, сліди потерпілого, сліди на злочинцеві, сліди на потерпілому, сліди в матеріальній обстановці як результат взаємодіі ' всіх цих об'єктів. Іншими словами, матеріальні сліди є певними змінами, що виникли в навколишньому середовищі у зв'язку з вчиненням злочинцем конкретних діянь на всіх стадіях злочину та представлені матеріальними предметами або іхніми частинами та матеріальними копіями [21, с. 112].

З кожним роком все частіше у механізмі вчинення будь-якого кримінального правопорушення використовуються мобільні засоби зв'язки. Саме тому, як відзначають О. В. Захарова, О. І. Герасимів, «невід'ємною складовою частиною підготовки, вчинення і приховування кримінальних правопорушень є застосування інформаційних технологій і телекомунікаційних мереж, які сприяють збиранню інформації' про потенціину жертву злочину, вербування осіб, котрі можуть бути потенціиними жертвами, створення різноманітних веб-саитів та агенцій для пошуку жертв, розміщення оголошень на електронних дошках оголошень, для комунікації' членів злочинного угруповання тощо. Внаслідок таких неправомірних діянь утворюються цифрові сліди, які залишаються в інформаціиному просторі» [21, с. 55]. На вказану проблему звертають увагу Г. К. Авдєєва, С. В. Стороженко, зазначаючи, що «електронні пристроі ' (телефони, смартфони, комп'ютери, портативні пристроі' геолокаціі' (GPS, Glonass), цифрові фотоапарати, відеореєстратори, веб-камери, мережеві маршрутизатори, платіжні системи та інші цифрові пристроі' все частіше використовуються злочинцями і, як наслідок, сліди неправомірних дій залишаються в інформаціиному просторі. Однак, існуюча в криміналістиці традиціина класифікація слідів вчинення тих чи інших злочинів практично не охоплює ті іі' види, які виникли при появі нових видів правопорушень (в тому числі - у сфері використання інформаціиних технологіи) та традиціиних злочинів з використанням інформаціиних технологіи”» [1, с. 170]. У зв'язку із зазначеним до матеріальних слідів кримінального правопорушення, в тому числі провокаціі ' підкупу, варто відносити як засоби мобільного зв'язку, так і інформацію, яка міститься в них, як то переписка за допомогою месенджерів, записи в нотатках, нагадування в календарі тощо. Адже «в атрибутах фаилів електронних листів міститься дата і час відправлення, електронна адреса відправника, наименування та адреса інтернет-проваидера та інша інформація. Телефонні дзвінки з мобільного телефону і тексти SMS-повідомлень автоматично фіксуються і накопичуються на сервері оператора мобільного зв'язку. У багатьох випадках саме ці сліди дозволяють встановити організаційні злочинні схеми. На саитах соціальних мереж (наприклад, Facebook, Twitter, LinkedIn, Instagram та ін.) можна виявити електронні сліди у вигляді повідомлень і коментарів осіб, що перевіряються, іх персональних даних (наприклад, електронну адресу), фотознімків і відеозаписів, історію пошукових запитів та ін. Ці сліди містять інформацію про час відвідування саиту і деякі персональні дані користувача (наприклад, електронну адресу), за якими можна здіиснити пошук иого номера телефону, дати народження, місця роботи та проживання, визначити коло спілкування та інтереси» [22, с. 172].

Ґрунтуючись на емпіричних даних, встановлено, що для вказаних кримінальних правопорушень характерними матеріальними слідами є: документи (100%), кошти (94,2%), записи на засобах технічноі' фіксації' та носіях інформації' (95,3%); комп'ютерна техніка (57 %), мобільні телефони та планшети (77,9%), переписка за допомогою програмного забезпечення на комп'ютері, мобільному пристроі' (67,4 %).

Висновки

Акцентовано, що обстановкою вчинення провокації підкупу є динамічна система взаємопов'язаних обставин (умов), в яких особа вчиняє діяння для досягнення протиправного задуму. Умовами, які безпосередньо впливають на діі ' злочинця під час провокаціі ' підкупу та залишені сліди, є сфера та вид діяльності як злочинця, так і особи, яку підбурюють на пропонування, обіцянку чи надання неправомірноі ' вигоди або прииняття пропозиції, обіцянки чи одержання такоі' вигоди. Вказані обставини зумовлюють прииняття злочинцем рішення про вчинення провокаціі' підкупу по відношенню до конкретноі ' особи, а також способи реалізації ' свого протиправного задуму.

Література:

1. Астахова О. О. Поняття обстановки вчинення злочину як ознака об'єктивноі ' сторони злочину. Юридична наука. 2015. № 3. С. 49-67.

2. Дубно Т. В. Взаємозв'язок обстановки та способу вчинення злочину. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2012. Вип. 3. С. 375-383.

3. Фесенко Є. В. Об'єктивна сторона складу злочину. Кримінальне право Украіни. Загальна частина: підручник для студентів юр. вузів і факультетів / В. А. Андрусів та ін.; за ред. професора П. С. Матишевського та ін. Киів: Юрінком Інтер, 1997. С. 133-149.

4. Матишевськии П. С. Кримінальне право Украіни. Загальна частина: підручник для студентів юридичних вузів і факультетів. К.: А.С.К., 2001. 352 с.

5. Селецькии С. І. Кримінальне право Украіни. Загальна частина. К.: Центр учбовоі ' літератури, 2008. 248 с.

6. Мусієнко О. Л. Теоретичні засади розслідування шахраиства в сучасних умовах: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Х., 2007. 192 с.

7. Четвертак Д. Характеристика обстановки вчинення приховування злочинів. Jurnalul juridic national: teorie §i practica. 2015. № 6. С. 85-88.

8. Криміналістика: підручник / за ред. В. Ю. Шепітька. Киів: Ін Юре, 2016. 640 с.

9. Дирдін М. Є., Лужецька О. Р. Слідова картина та типова обстановка вимагання, пов'язаного із застосуванням насильства над потерпілим. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Юридичні науки. 2014. Вип. 3. Т. 3. С. 135-139.

10. Сіренко О. В. Визначення обстановки вчинення злочинів в криміналістиці. Наука и инновации. 2012. № 28. С. 103-104.

11. Маслова О. О. Структура обстановки вчинення злочину. Право і суспільство. 2017. № 6. Частина 2. С. 158-164.

12. Буждиганчук Є. Ю. Обстановка вчинення злочину як елемент криміналістичної характеристики сутенерства, вчиненого організованою групою. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2020. № 1. С. 238-244. DOI: 10.31733/2078-3566-2020-1-238244.

13. Лук'янчиков Є. Д., Лук'янчиков Б. Є. Формування доказів у кримінальному провадженні. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. 2016. № 2. С. 118-129.

14. Мендус С. І. Поняття слідів злочину, іх властивості і криміналістичне значення при розслідуванні злочинів. Актуальні питання експертно- криміналістичного забезпечення правоохоронноі ' діяльності: матеріали конференції (м. Киів, 25 листоп. 2016 р.). К., 2016. С. 178-181.

15. Салтевськии М. В. Криминалистика юристов. Х.: ИМП «Рубикон», 1996. 432 с.

16. Затенацькии Д. В. Ідеальні сліди в криміналістиці (техніко - криміналістичні та тактичні прииоми іх актуалізації): монографія. Харків: Право, 2010. 160 с.

17. Падалка А. М. Поняття слідів злочинів, іх властивості і криміналістичне значення при розслідуванні організованої злочинної діяльності у сфері оподаткування. Криміналістика і судова експертиза. 2019. Вип. 64. С. 233-239.

18. Зав'ялов С. М. Спосіб вчинення злочину: сучасні проблеми вивчення та використання у боротьбі зі злочинністю: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. К., 2005. 232 с.

19. Настільна книга слідчого: наук.-практ. вид. для слідчих і дізнавачів / М. І. Панов та ін. К.: Ін Юре, 2003. 716 с.

20. Шеремет А. П. Криміналістика: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. 2-ге вид. К.: Центр учбової літератури, 2009. 472 с.

21. Захарова О. В., Гарасимів О. І. Сліди застосування інформаційних технологій при вчиненні злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми. Протидія незаконній міграції та торгівлі людьми: мат. III міжнар. наук.-практ. симпоз. (м. Івано-Франківськ, 12-13 квіт. 2019 р.). Івано-Франківськ, 2019. С. 55-57.

22. Авдєєва Г. К., Стороженко С. В. Електронні сліди: поняття та види. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. 2017. № 1 (77). С. 169-176.

Размещено на Allbest.ru