Конституційно-правове закріплення державних гарантій на реалізацію місцевого самоврядування в місті Києві

Размещено на http://www.allbest.ru

Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Конституційно-правове закріплення державних гарантій на реалізацію місцевого самоврядування в місті Києві

Шейгас М. В.

аспірантка,

Анотація

У даній статті проаналізовано нормативно правове закріплення державних гарантій на реалізацію місцевого самоврядування в місті Києві. Метою цієї статті є дослідження науково-правових засад організації та реалізації державних гарантій на реалізацію місцевого самоврядування в місті Києві. Об'єктом даного дослідження є система гарантій на реалізацію місцевого самоврядування в місті Києві. В даній статті підтверджується важливість процесу євроінтеграції та децентралізації для України, особливо в умовах кризи та соціально-економічних викликів ХХІ століття. Для вирішення поставлених завдань використано порівняльно-правовий метод, а також історико-порівняльний методи, що дозволило проаналізувати стан, проблеми та перспективи розвитку державних гарантій реалізації місцевого самоврядування в місті Київ. Було зроблено висновок про те, що має певні об'єктивні характеристики та особливості розвитку місцевого самоврядування в умовах воєнного стану..

Ключові слова: автономія, місцеве самоврядування, місцева влада, сталий розвиток. державний гарантія самоврядування

Annotation

The relevance of this article is determined by the need to study the work of local self-government bodies, which is a necessary part of state policy, which occupies an important place in scientific and theoretical research, as it is a key aspect for properly ensuring the proper quality of governance in the city of Kyiv. That is why it became necessary to analyze the accumulated modern scientific and practical base and historiography on the topic of the development of local self-government. This article analyzes the normative and legal consolidation of state guarantees for the implementation of local self-government in the city of Kyiv. The purpose of this article is to study the scientific and legal foundations of the organization and implementation of state guarantees for the implementation of local selfgovernment in the city of Kyiv. The object of this study is the system of guarantees for the implementation of local self-government in the city of Kyiv. This article confirms the importance of the process of European integration and decentralization for Ukraine, especially in the conditions of the crisis and socio-economic challenges of the 21st century. To solve the tasks, the comparative-legal method, as well as the historical-comparative methods were used, which made it possible to analyze the state, problems and prospects of the development of state guarantees for the implementation of local self-government in the city of Kyiv. It was concluded that the development of local self-government under martial law has certain objective characteristics and features. Accordingly, in our opinion, in the conditions of military operations, decentralization makes it possible to mobilize forces and resources faster and more efficiently in order to withstand and win. Thus, it can be concluded that local self-government bodies should act exclusively on the basis of laws and regulations that have higher legal force. This is one of the

main principles of local self-government laid down in the current legislation of Ukraine. Keywords: autonomy, local self-government, local government, sustainable development.

Вступ

Актуальність даної статті визначається необхідністю вивчення роботи органів місцевого самоврядування, що є необхідною частиною державної політики, яка займає важливе місце в науково-теоретичних дослідженнях, оскільки є ключовим аспектом для належного забезпечення належної якості управління міста Києва. Саме тому, виникла необхідність проаналізувати накопичену сучасну науково практичну базу та історіографію, за темою розвитку місцевого самоврядування.

Дослідженню аспектів роботи органів місцевого самоврядування присвячені роботи наступних вчених правників: О.О. Бабінова, В. С. Куйбіда, М. Краснова, М.О. Кушнір, О. Полікарпова, В. П. Трощинський, тощо. Мета статті - дослідити конституційно-правове закріплення державних гарантій на реалізацію місцевого самоврядування в місті Києві.

Результати

В першу чергу відзначимо, що місцеве самоврядування як основа конституційного ладу є одним із найважливіших принципів організації та функціонування держави [1]. Відповідно нормативно-правове регулювання в Україні встановлюється на міжнародному, державному та локальному рівнях.

На міжнародному рівні це ратифіковані та визнані Україною міжнародні документи, договори та конвенції.

З крахом комуністичних режимів у Центральній та Східній Європі та колишньому Радянському Союзі місцеве самоврядування стало ключовою частиною процесу інституційної побудови для створення демократичних республік. У цьому контексті Європейська хартія місцевого самоврядування (далі Хартія), прийнята в 1985 році та набула чинності в 1988 році, швидко стала загальним орієнтиром для розробки нової демократичної системи місцевого самоврядування в центральній і східній країнах. Європа і Центральна Азія. Як загальне посилання, Хартія може застосовуватися через різні системи міжурядових (центральних та місцевих) відносин [2].

Вже стаття 2 Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 року говорить, що «принципи місцевої автономії мають бути визнані національним законодавством і, де це можливо, національною конституцією» [3], [4].

Європейська Хартія зобов'язує її учасників застосовувати основні правові норми, які гарантують політичну, адміністративну та фінансову незалежність місцевої влади. Це демонструє на європейському рівні політичну волю зробити принципи, які Рада Європи захищала з моменту свого заснування, дієвими на всіх рівнях територіальної адміністрації, враховуючи її завдання збереження демократичної свідомості в Європі та поваги до прав та свобод людини.

У 1998 році Рада Європи провела значну роботу по дослідженню ситуації в Україні, в результаті чого були розроблені рекомендації щодо регіональної та місцевої демократії в Україні [4].

На державному рівні закріплення гарантій на реалізацію місцевого самоврядування регулюється Конституцією України, а також законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про державну службу», «Про місцеве самоврядування в Україні», актами Президента України, Кабінету Міністрів України, розпорядженнями голови облдержадміністрації, відповідними Регламентам та Положеннями тощо.

Загалом, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування у статті 7 Конституції України: а саме здійснення народовладдя місцевими і державними органами влади та органами місцевого самоврядування, визнання та рівний захист усіх форм власності, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування згідно статті 140 тощо.

Загалом, згідно Конституції України, населення здійснюють владу неопосередковано та через державні установи та органи місцевого самоврядування. Розділ 9 чинної Конституції України визначає принципи діяльності органів місцевого самоврядування.

Далі, безпосередньо стаття 140 Конституції України вказує, що місцеве самоврядування - це право територіальної громади - жителів села або добровільного об'єднання жителів кількох сіл, селищ, міст - вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Також, основний Закон України закріплює дві основні системи місцевого самоврядування: місцеве самоврядування як орган місцевого управління та місцеве самоврядування як державний орган територіальної громади. Відповідна проблема розподілу повноважень є складною проблемою. Важливою умовою гарантій є визначення особливості територіальної громади як основи місцевої автономії України. Прийняття в 1997 році Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» є ознакою того, що розпочався новий етап реформування місцевої демократії та децентралізації [5].

Згідно статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає “місцеве самоврядування в Україні як таке, що здійснюється на засадах законності, правової, організаційної та фінансової самостійності в межах повноважень, визначених нормативно правовими актами” [6].

Територіальна громада самостійно розпоряджається майном, що перебуває у комунальній власності; встановлює місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечує проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; створює, реорганізовує та ліквідує комунальні підприємства, організації та установи, а також контролює їх діяльність; вирішує інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції [7].

О. Полікарпова вказує, що регіональні процеси є невід'ємною частиною європейського розвитку. Відповідна поступова регіональна політика, спрямована на зменшення регіональних диспропорцій в ЄС і наближення до темпів і рівня регіонального розвитку, є необхідною умовою ефективної економічної інтеграції України. Саме тому, значення регіону в процесі прийняття рішень постійно зростає. Для України вивчення європейського досвіду ефективної реалізації політики регіонального розвитку забезпечить трансформацію регіональних структур шляхом вжиття відповідних заходів децентралізації державного управління та реалізації ефективної політики соціально-економічного розвитку. Запровадження нової регіональної політики, спрямованої на поєднання завдань економічної модернізації із забезпеченням регіонального розвитку, без чого неможлива повна інтеграція у Європейський простір [8].

Відправною точкою для реформування місцевого самоврядування стало прийняття Радою міністрів концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні 1 квітня 2014 року.

Серед проблем, які необхідно подолати, уряд назвав такі: неспроможність переважної більшості органів місцевого самоврядування здійснювати власні та делеговані повноваження; обмеженість фінансових ресурсів місцевого самоврядування; складна демографічна ситуація в більшості місцевих органів влади; невідповідність місцевої політики соціально-економічного розвитку реальним інтересам місцевої влади; падіння рівня професіоналізму апарату місцевої влади, закритість та непрозорість їх діяльності; тощо.

Зокрема, ця концепція передбачала шлях і засоби вирішення цих проблем. Слід зазначити, що ще одним важливим завданням удосконалення та оптимізації системи місцевого самоврядування є вирішення проблеми забезпечення його фінансової спроможності. Відповідні нормативно-правові зміни мають врегулювати повноваження органів місцевого самоврядування щодо мобілізації додаткових бюджетних ресурсів та зменшення правової залежності від державних органів.

Децентралізація державної влади в Україні є важливою складовою процесу демократизації суспільства. Процес децентралізації є складним та унікальним за своїм характером, а до його впровадження та вивчення залучені як державні, так і неурядові, громадські організації, аналітичні центри, міжнародні організації та донори. Цей звіт спрямований на опис найбільш відомих організацій, що займаються місцевим самоврядуванням та муніципальним розвитком в Україні. Місцеве самоврядування в Україні є новим явищем: за радянської влади місцеві ради різних рівнів (сільські, селищні, міські, районні, обласні) були лише частинами централізованої державної системи і не могли розглядатися як органи місцевого самоврядування [9]. Програма децентралізації ґрунтувалася на трьох стовпах: опора на добровільне об'єднання органів місцевого самоврядування, використання міжмуніципального співробітництва та посилення фінансових стимулів [9].

Важливо вказати, що сучасний процес інтеграції України до ЄС потребує впровадження сучасних стандартів розвиненого демократичного суспільства, особливо в час епідеміологічної кризи та війни в Україні. В 2022 - 2023 році важливе становлення громадянського суспільства, що є важливою та дієвою складовою розвитку України до демократичної правової держави та є предметом конструктивного та відповідального діалогу держави та населення. Сприяння розвитку та ефективній роботі органів місцевого самоврядування сприяє становленню демократії в усіх сферах державного та суспільного життя, соціально-економічного та інтелектуального розвитку, повного захисту прав громадян і має ґрунтуватися на взаємній вигоді, свободи громадян [10].

Відповідний розвиток місцевої та регіональної демократії, безсумнівно, сприятиме реалізації пріоритетних курсів на інтеграцію України до ЄС. Безумовно, децентралізація державної влади є складним завданням і її реалізація необхідна для здійснення політичних та економічних реформ у суспільстві [11]. Загалом, децентралізація не буде поступово посилюватися внаслідок процесів урбанізації, а супроводжуватиметься новими механізмами розвитку, де робоча сила та засоби виробництва об'єднаються і допоможуть створити якісно нове середовище [12].

Відповідно законодавства України органи місцевого самоврядування встановлюють взаємовідносини з селищними та міськими радами, їх виконавчими органами в рамках адміністративної діяльності в кожному регіоні. Вони сприяють у здійсненні власних повноважень місцевого самоврядування: вирішенні питань економічного, соціального та культурного розвитку її територій та зміцненні матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування. Також варто зазначити, що органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за виконанням органами державної влади наданих їм законом повноважень, у своїй роботі вивчають та враховують пропозиції уповноважених органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. При вирішенні питань, що зачіпають інтереси держави, орган місцевого самоврядування зобов'язаний повідомити про це відповідні органи державної влади та надати їм право брати участь у відповідній роботі цих органів та їх працівників при проведенні відповідних засідань із спірних та конфліктних питань. Відповідно, чинним законодавством України встановлено, що голова органу місцевого самоврядування, його заступник, начальник відділу чи представник мають право бути присутніми на засіданнях органів місцевого самоврядування та вислуховувати їхню думку з питань, що їх стосуються.

Проте, нажаль негативною тенденцією є те, що органи державної влади дуже часто вступають у конфлікт з органами місцевого самоврядування через різне трактування своїх завдань і повноважень та практичних можливостей їх реалізації. Сьогодні Україна переживає кризу та значні адміністративні реформи та соціокультурні зміни.

Також, як зазначають Petrushenko, Y., Ventsel, V., Garbuz, V., Kolomiiets, U., & Duranowski, W. існуючий підхід до фінансового вирівнювання диспропорцій у спроможності місцевих бюджетів України не ефективний та потребує вдосконалення [13].

Підсумовуючи, можна сказати, що під місцевим самоврядуванням в Україні розуміється система підпорядкованих органів місцевого самоврядування, яка склалася в багатьох сучасних державах. Передбачається, що кожна одиниця місцевого самоврядування в кожній системі має такі характеристики: дана територія та її населення; інституційна структура для законодавчих, виконавчих або адміністративних цілей; окрема юридична особа; сукупність повноважень і функцій, делегованих компетентним центральним або проміжним законодавчим органом тощо.

І відповідно, на нашу думку, децентралізація має стати тим ефективним механізмом, який дає можливість територіальній громаді бути практично самодостатньою, що гарантується законодавством України.

Таким чином територіальна громада Києва набуває суспільно-політичного значення та політико-правового статусу в процесі формування як органів місцевого самоврядування, так і державного управління в місті. Територіальна громада номінально має право обирати районні у місті ради. Проте на сучасному етапі розвитку місцевого самоврядування в Києві такі ради не створюються, оскільки немає рішення про проведення виборів до них [14]. Становлення та розвиток місцевого самоврядування в Києві має тисячолітню історію. Витоки місцевого самоврядування сягають общинно-племінного самоврядування територіальних громад, родів і племен давніх слов'ян, які проживали на території сучасного міста Києва [15].

Територіальна громада утворилася природним шляхом, тому право громади управляти своїми справами є невід'ємним природним правом громади (належить громаді від початку її утворення, надано творцем).

Місто Київ є столицею України, що накладає певні об'єктивні характеристики на організацію суспільно-політичних процесів у ньому та визначає форми практичної реалізації права на місцеве самоврядування [14].

Відповідно, бюджет міста Києва -- план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які забезпечуються Київською міською радою та її виконавчим органом (Київською міською адміністрацією (КМДА)) у бюджетному періоді. Бюджетним періодом бюджету міста Києва, як і всіх бюджетів бюджетної системи України, є один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня цього року [16].

Як випливає з положень ч. 2 ст. 140 Конституції України здійснення місцевого самоврядування в місті Київ має свої особливості, що визначаються окремими законами України. Зокрема, особливості місцевого самоврядування в місті Києві визначаються Законом України «Про столицю України - місто-герой Київ”, що визначає особливий статус міста Києва як столиці України. Статус столиці накладає на органи місцевого самоврядування додаткові обов'язки та гарантує цим органам додаткові права, надані державою. Отже, виконання столичних функцій здійснюється органами місцевого самоврядування міста Києва та гарантується державою.

Місцеве самоврядування в місті Києві здійснюється міським територіальним органом як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.

До системи місцевого самоврядування в Києві належать: органи місцевого самоврядування Києва;міський голова; місцева рада; виконавчий орган міської ради; виконавчі органи районних у місті рад та органи самоорганізації населення тощо [17].

Отже, щоб побудувати ефективне демократичне врядування відповідно до Плану дій Ради Європи для України, органи місцевого самоврядування та виборні представники повинні мати знання та інструменти для управління сучасними та ефективними ресурсами, а органи місцевого самоврядування загалом повинні підвищити свою прозорість, заходи для зміцнення громадян довіра до місцевих політичних інститутів [18]. У своїх амбітних планах щодо впровадження ефективного врядування Уряд України працює над створенням сучасної системи місцевого самоврядування, яка сприяє динамічному розвитку регіонів і передає якомога більше повноважень на найближчий до громадян рівень - громади.

Парадоксально, що реформа децентралізації в Україні розпочалася у важкі часи, коли нація змушена була протистояти спробам Росії повернути Україну у свої володіння за допомогою низки військових, політичних та економічних заходів. Метою реформи було об'єднання понад 10 000 територіальних одиниць у 1441 об'єднану територіальну громаду до кінця 2020 року. Зрозуміло, що окуповані Росією у 2014 році українські території в Донецькій і Луганській областях та АР Крим не були включені у відповідні зусилля з децентралізації. Також було укладено 530 угод про міжмуніципальне співробітництво, які охоплюють близько 1188 органів місцевого самоврядування, переважно у сфері комунальних послуг, відновлення інфраструктури, пожежної безпеки, освіти, охорони здоров'я та соціального захисту. Доходи місцевого самоврядування зросли майже в чотири рази (з 68,6 млрд грн у 2014 році до 267,0 млрд грн у 2019 році), а обсяг державної підтримки місцевого економічного розвитку зріс у п'ять разів (з 3,7 млрд грн у 2015 році до 20,8 млрд грн у 2019 році). ). Враховуючи ці досягнення та після п'яти років підтримки децентралізації, наданої міжнародною донорською спільнотою, розумно визнати, що минуло достатньо часу, щоб оцінити, чого було досягнуто та яким був рівень успіху реформи. Цей часовий проміжок здається достатнім, щоб визначити, чи він досяг своїх основних цілей і завдань комплексної реформи децентралізації. За даними веб-сайту www.decentralization.gov.ua, п'ять найбільших донорських проектів з децентралізації за останні п'ять років надали фінансування від 150 до 200 мільйонів доларів США [18].

На жаль, РФ скористалися українськими економічними труднощами та політичною нестабільністю. Кремль почав втілювати план: взяти під контроль територію України.

Важливо вказати, що в 2022 року Росія розв'язала війну проти України. Фактично, ця війна почалася задовго до вторгнення російських військ після Євро майдану, який був найбільшим проєвропейським зібранням в історії [19].

З 24 лютого 2022 року військова агресія перейшла у фазу повномасштабної війни проти України. У перші години війни практично всі регіони України зазнали ракетних ударів по військовій і цивільній інфраструктурі, зокрема аеропортам [20]. Відповідна Резолюція Генеральної Асамблеї ООН ES - 11/1 від 2 березня 2022 року висловила жаль з приводу вторгнення Росії в Україну та закликала до повного виведення російських військ і скасування рішення про визнання самопроголошених Донецької народних республік і Луганської.

Необхідно також відзначити значення волонтерських рухів під час Російського вторгнення. Ще під час Майдану виникли волонтерські організації для підтримки протестувальників та допомоги пораненим.

В той час як Український уряд не зміг впоратися з необхідними завданнями під час анексії Криму та російського вторгнення, проте почали розвиватися волонтерські локальні та загальнодержавні рухи. Волонтерські групи з'явилися для виконання завдань, які зазвичай бере на себе держава, як-от постачання солдатів і допомога цивільному населенню в умовах зростаючого конфлікту на сході. Отже, поява волонтерства в Україні призвела до розвитку паралельних державних структур громадянського суспільства в країні на безпрецедентному рівні в історії країни [21].

Відповідно, набуває значення робота військових адміністрацій. Наприклад, відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» страйки, масові збори та акції забороняються. Водночас законодавством передбачено, що військова комендатура разом з військовою адміністрацією може самостійно або за участю органів місцевого самоврядування заборонити проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій та інших масових виступів [16].

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військове командування, яке відповідно до цього Закону має право, а також органи виконавчої влади, адміністрації, Рада Міністрами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, відповідальними за запровадження та реалізацію заходів державного правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач Об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі окремими видами та родами військ (сил) Збройних Сил України, командирів (начальників) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

У свою чергу, відповідно до частини другої цієї ж статті передбачається, що військове управління в межах повноважень, визначених цим Законом та указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих його місцевостях, затверджених Верховною Радою

України, видає обов'язкові до виконання накази та розпорядження щодо забезпечення громадської оборони, безпеки і порядку, здійснення заходів воєнного стану.

Взаємодія військових адміністрацій з органами місцевого самоврядування переважно стосувалася питань забезпечення безпеки та оборони громади. Якщо місцева влада продовжувала виконувати щоденні функції, то у сфері безпеки функції були для неї новими [22]. Зокрема, це стосувалося формування підрозділів територіальної оборони, будівництва укріплень та патрулювання. Відповідно, виникають конфлікти між військовими адміністраціями та місцевим самоврядуванням.

Висновки

Відповідно, на нашу думку, в умовах воєнних дій децентралізація дає можливість швидше та ефективніше мобілізувати сили та ресурси, щоб вистояти і перемогти. Таким чином, можна підсумувати, що органи місцевого самоврядування повинні діяти виключно на основі законів і нормативних актів, які мають вищу юридичну силу. Це один із основних принципів місцевого самоврядування, викладених у чинному законодавстві України.

Список використаних джерел

Парламентські процедури. Посібник для депутатів місцевих рад та активістів громад URL:

http://ipo.org.ua/%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D 0%BD%D 1 %82%D1 %81%D1%8C%D0%BA%D1%96-

%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D0%B4%D1%83%D1%80%D0%B8- %D0%BF%D0%BE%D1 %81 %D1 %96%D0%B1 %D0%BD%D0%B8%D0%BA- %D0%B4%D0%BB/

Davey, Kenneth. 2005. “Fiscal Decentralization in South Eastern Europe.” In Effective Democratic Governance at Local and Regional Level, proceedings of the South-Eastern Europe Regional Ministerial Conference, 25-26 October 2004, Zagreb, Croatia. Budapest: Local Government and Public Service Reform Initiative.

Європейська хартія місцевого самоврядування (ратиф. ЗУ № 452/97-ВР від 15.07.97). URL: http://zakon4.rada.ua

Himsworth, Chris M.G., Treaty-Making for Standards of Local Government: The European Charter of Local Self-Government and its Possible Application Beyond Europe (October 4, 2011). U. of Edinburgh School of Law Working Paper No. 2011/24, Available at SSRN: https://ssrn.com/abstractM938255 or http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.1938255

Vasynova, Nadezhda, Особливості взаємодії в публічному управлінні на рівні громад: стан та напрями розвитку особенности взаимодействия в публичном управління на рівні общини: стан та перспективи розвитку (Peculiarities of Interaction in Public Governance at Community Level: State and Development Areas) (April 19, 2020). Available at SSRN: https://ssrn.com/abstradM580224 or http://dx.doi.org/10.2139/ssrn.3580224

Які закони регулюють діяльність місцевої влади URL: https://silrada.org/yaki-zakony- regulyuyut-diyalnist-mistsevoyi-vlady

Pronko, L., Kolesnik, T., & Samborska, O. (2018). ACTIVITIES OF UNITED TERRITORIAL COMMUNITIES AS A BODY OF LOCAL GOVERNMENT IN THE CONDITIONS OF POWER DECENTRALIZATION IN UKRAINE. Baltic Journal of Economic Studies, 4(2), 184-190. https://doi.org/10.30525/2256-0742/2018-4-2-184-190

Полікарпова, О. Регіональна політика ЄС: практичний досвід для України [Текст] / Ольга Полікарпова // Вісник Тернопільського національного економічного університету. - 2015. - Вип. 3. - С. 101-110

Wright, Glendal and Slukhai, Sergii. "Decentralization Policy in Ukraine: How Voluntary Amalgamation, Inter-Municipal Cooperation and Fiscal Incentives Impacted the Local Government System" NISPAcee Journal of Public Administration and Policy, vol.14, no.1, 2021, pp.311-343. https://doi.org/10.2478/nispa-2021-0012

Дяченко М. І., Коваленко Г. О. Взаємодія органів місцевого самоврядування та органів державної влади з громадкістю регіону. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2018. № 3. - URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1202

Сунцова О. О. Місцеві фінанси: навч. посіб.-К.: Центр учбової літератури, 2010. -- 488 с.

Britchenko, Igor ; Bezpartochnyi, Maksym & Natalia, Maslii (2019). Financial decentralization in Ukraine: prerequisites, problems, prospects. VUZF REVIEW 4 (4):25-44.

Petrushenko, Y., Ventsel, V., Garbuz, V., Kolomiiets, U., & Duranowski, W. (2020). Innovations in Management of Fiscal Equalisation: Decentralization Reform. Marketing and Management of Innovations, 1, 208-221. http://doi.org/10.21272/mmi.2020.1-17

Шейгас, М. В. (2022). Participation of the territorial community of kyiv in the implementation of public city governance. Scientific Notes of Lviv University of Business and Law, 32, 83-91. Retrieved from https://nzlubp.org.ua/index.php/journal/article/view/525

З історії самоврядування міста Києва URL: https://kmr.gov.ua/uk/content/z-istoriyi- samovryaduvannya-mista

Зрозуміти бюджет Києва. Посібник URL:

http://www.institutefl.org/D0DAT0K%204%20%20ZR0ZUMITY%20BUDGET%20KYI V%20ABETKA.pdf

Конституційне та конституційно-процесуальне право України : навч. посіб. / В. Е. Теліпко. - Київ: Центр учбової літератури, 2009. - 567 c.

Ladychenko, V, Gulac, O. ., Yemelianenko, K. ., Danyliuk, Y. ., & Kurylo, V. . (2021).

Ensuring Sustainable Development of Local Self-Government: Foreign Experience for Ukraine. European Journal of Sustainable Development, 10(4), 167.

https://doi.org/10.14207/ej sd.2021.v10n4p167

«Entretien avec Monsieur Oleh Kobzysty, charge d'Affaires, ambassade d'Ukraine en France », Outre-Terre, 2014/4 (N° 41), p. 249-254. DOI : 10.3917/oute1.041.0249. URL : https://www.cairn.info/revue-outre-terre2-2014-4-page-249.htm

Olga Sovgyria. Guerra en ucrania: analisis politico y legal URL:

https://www.fundacionmgimenezabad.es/es/guerra-en-ucrania-analisis-politico-y-legal

How Volunteers Created A `Second State' Inside Ukraine Massive and unprecedented

volunteer movement fills the void where the state fails. by Chris Dunnett, Hromadske International URL: https://medium.com/@Hromadske/how-volunteers-created-a-second-

state-inside-ukraine-ebefb5d82e1c

Сорока Ю.В. Місцеве самоврядування в умовах воєнного стану: досвід України 2022 року: Магістерська робота (281 «Публічне управління та адміністрування») / Ю.В. Сорока/ Український католицький університет. Кафедра державного управління; Наук. кер.: к.ю.н. Городиський І. - Львів; УКУ, 2022. - 69 с.Размещено на Allbest.ru