Муніципально-правова політика у сфері електронної взаємодії органів місцевого самоврядування і громад

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут правового забезпечення інноваційного розвитку НАПрН України

Муніципально-правова політика у сфері електронної взаємодії органів місцевого самоврядування і громад

Петришина Марина Олександрівна

кандидатка юридичних наук, доцентка,

п.н.с. відділу правового регулювання структурно-технологічного та регіонального інноваційного розвитку

Україна

У регламентах, положеннях, програмах, порядках діяльності місцевих рад, їх органів (рідше - у статутах територіальних громад) можна зустріти такі електронні форми взаємодії органів місцевого самоврядування і територіальних громад: 1) засідання (може йтися про дистанційну електронну форму їх проведення); 2) громадські обговорення (які також можуть проводитися в електронній формі); 3) публічні консультації (які також можуть проводитися в електронній формі); 4) електронні петиції; 5) співпраця з органами самоорганізації населення; 6) діяльність дорадчих органів; 7) зустрічі з членами громади, інформування про діяльність, звітування; 8) бюджет участі; 9) участь у бюджетному процесі громадськості; 10) надання електронних (у т. ч. й адміністративних послуг); 11) розробка, обговорення, прийняття, доведення до відома рішень органів місцевого самоврядування та ін. [Див. напр.: 1; 2; 3; 4].

Достатньо цікавим з точки зору налагодження взаємодії між громадою та органами місцевого самоврядування видається проєкт Закону України «Про публічні консультації» [5], який було розроблено ще у 2020 році, проте лише нещодавно включеного до порядку денного засідань Верховної Ради України.

Так, законопроєктом передбачається врегулювати правила проведення суб'єктами владних повноважень публічних консультацій з питань формування та реалізації не лише державної, а й регіональної політики, а також вирішення питань місцевого значення, підготовки проєктів стратегічних та програмних документів (концепцій, стратегій, програм, планів-заходів тощо), нормативно- правових актів з метою узгодження публічних та приватних інтересів.

До суб'єктів владних повноважень цим законопроєктом віднесені й органи місцевого самоврядування. Передбачається, що публічні консультації повинні проводитися органами місцевого самоврядування відповідно до вимог, встановлених Законом, але з урахуванням особливостей, які можуть визначатися самими радами.

Крім інших обмежень щодо застосування цього Закону щодо тих чи тих правовідносин, встановлено, що його положення не поширюються на правовідносини, пов'язані з проведенням місцевих референдумів, внесенням місцевої ініціативи, проведенням громадських слухань, загальних зборів громадян. Видається, що таке обмеження є цілком виправданим, адже йдеться про різні форми взаємодії громадськості та публічно-владних суб'єктів. Крім того, місцеві референдуми, місцеві ініціативи, громадські слухання, загальні збори громадян є формами так званої партисипативної демократії. Натомість, публічні консультації є скоріше однією з форм взаємодії різних заінтересованих суб'єктів, обміну інформацією, узгодження інтересів тощо. електронний місцевий самоврядування територіальний

Згідно з положеннями законопроєкту публічні консультації повинні проводитися регулярно з урахуванням принципу планування діяльності органів місцевого самоврядування. У проєкті визначаються права та обов'язки суб'єктів владних повноважень (зокрема, й органів місцевого самоврядування) та заінтересованих сторін у правовідносинах, пов'язаних з проведенням публічних консультації. Так, у положеннях законопроєкту йдеться про такі форми публічних консультацій: 1) електронні консультації шляхом оприлюднення консультаційного документа на онлайн-платформі для взаємодії з громадянами та інститутами громадянського суспільства та на офіційному веб- сайті суб'єкта владних повноважень для отримання пропозицій та / або відповідей на запитання; 2) публічні обговорення шляхом проведення публічних заходів (засідань за круглим столом, слухань, конференцій, фокус- груп, зустрічей, інтернет-, відеоконференцій тощо); 3) адресні консультації шляхом надсилання заінтересованим сторонам документа для з'ясування позиції заінтересованих сторін щодо суті проєкту, зокрема, у частині впливу на інтереси таких сторін.

У свою чергу, електронні консультації визначаються проєктом обов'язковою формою публічних консультацій. Встановлено й строк проведення публічних консультацій, який, у будь-якому разі, не може становити менше 15 робочих днів (якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України). Місцем проведення таких консультацій визначено онлайн-платформу, держателем якої повинен бути орган державної виконавчої влади. Важливо відзначити, що законопроєктом передбачається неможливість проведення публічних консультацій щодо актів, які розробляються з питань запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідації їх наслідків, інших питань, пов'язаних з виникненням загрози життю, здоров'ю, свободі, безпеці людини (ст. 15 проєкту).

Крім того, за недотримання вимог Закону передбачена відповідальність. Так, розгляд проєктів щодо яких не було проведено публічних консультацій, відкладається до їх проведення, крім випадків, установлених ст. 15. Порушення вимог щодо проведення публічних консультацій можуть бути підставою для перегляду прийнятого акту та у разі необхідності його перегляду або скасування.

Незважаючи на в цілому прогнозований позитивний ефект від можливого прийняття цього проєкту, варто констатувати, що він містить й низку недоліків. Утім, законопроект можна сприймати як намагання на законодавчому рівні розширити можливості участі заінтересованих суб'єктів у процесі розробки і прийняття рішень органами державної влади та місцевого самоврядування, забезпечити прямий та зворотний зв'язок у відносинах «владний суб'єкт - громадянин», забезпечення процесу формування ініціативного і відповідального суспільства, а також цифровізації всіх сфер суспільного життя.

При цьому, вважаємо за потрібне привернути увагу до проблеми розробки єдиних рекомендацій, правил, посібників тощо для органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також поширення інформації про права та обов'язки членів громади у сфері використання електронних форм взаємодії. Адже в контексті проваджуваних реформ, триваючої збройної агресії, проблем, пов'язаних із збереженням демократичних засад під час воєнного стану в Україні, ефективність та результативність вирішення питань прозорості та відкритості, налагодження прямих і зворотних зв'язків між владою і громадянами, контролю за діяльністю владних суб'єктів може бути суттєво підвищена завдяки упорядкуванню електронних форм взаємодії.

Список використаних джерел

1. Про затвердження Регламенту Харківської міської ради 8 скликання (Рішення 2 сесії Харківської міської ради 8 скликання). № 16/20. (2019).

2. Про затвердження Регламенту Житомирської міської ради восьмого скликання (Рішення Житомирської міської ради). № 29. (2020).

3. Про затвердження Інструкції з діловодства у виконавчому органі Київської міської ради, районних в місті Києві державних адміністраціях (Рішення Київської міської ради). № 1747. (2018).

4. Про затвердження Комплексної міської цільової програми «Електронна столиця» на 2019-2022 роки (Рішення Київської міської ради). № 461/6512. (2018).

5. Про публічні консультації (Проєкт Закону України). № 4254. (2020).

Размещено на Allbest.ru