Особливості проведення допитів у процесі реалізації тактичних операцій у розслідуванні злочинів, учинених злочинними спільнотами

негайним допитом після затримання або виявлення та вилучення предметів і слідів, які викривають допитуваного;

демонстрацією неінформованості слідчого на попередній стадії вільної розповіді з подальшою раптовою постановкою запитання, яке свідчить про наявність достатніх відомостей про подію злочину та його учасників;

постановкою прямих запитань відразу ж при виявленні доказів, «промовок», протиріч у показаннях.

Послідовність. Прийом за своєю сутністю є протилежним попередньому. Застосовується він тоді, коли слідчому (детективу) потрібно добитися поступового наростання психічної напруженості допитуваного, який дає неправдиві показання. Цей психологічний прийом є більш ефективним, адже на відміну від ситуації при використанні фактору раптовості у даному випадку слідчий (детектив) має володіти низкою доказів.

Ці докази можуть бути отримані як під час проведення гласних слідчих (розшукових) дій, так і при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових заходів, аналітичної роботи під час моніторингу за інформаційними масивами за дорученням слідчого. Оперативно-розшукові заходи та кримінальний аналіз можуть включати:

виконання доручень слідчого по вивченню суб'єктів господарської діяльності, де працював потерпілий, а також прогнозованого місцезнаходження наймача;

негласне вивчення документів та іншої документації, котрі характеризують діяльність досліджуваних структур;

проведення розвідувальних заходів для виявлення фактів, за допомогою яких можна встановити мотив вчинення злочину (вбивства на замовлення);

використання всього комплексу сил і засобів оперативно-розшукової та інформаційно-аналітичної діяльності, спрямованих на збирання інформації, розрахованих насамперед на виявлення осіб, котрі, можливо, є наймачами, посередниками, виконавцями (співвиконавцями).

Під час досудового провадження вбивств, передбачених п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України, цей прийом застосовується при допиті співучасників злочину, коли окремі члени групи дали правдиві показання і немає необхідності діставатися до застосування інших психологічних прийомів.

Тактична особливість цього прийому полягає не тільки в пред'явленні доказів з наростаючою силою. Від характеризується поступовим переходом у бесіді з допитуваним від обставин, які є для нього найменш значущими, до обставин, які прямо стосуються вчиненого вбивства. Під час бесіди слідчий, не ставлячи прямого запитання про злочин, може отримати показання про причетність підозрюваного до злочину або, принаймні, про зв'язок організатора з посередником, а також про локалізацію його в певні часові параметри. Отримавши потрібну інформацію, слідчий може поставити запитання про обставину, яку підозрюваний хотів би приховати чи змінити, але робити це він не може через зв'язок із попередніми правдивими показаннями.

Відволікання уваги. Досудове розслідування злочинів, учинених злочинними спільнотами, ускладняється тим, що всі його учасники умисно вчиняли певні дії, готувались до них, на допитах після затримання, як правило, дають заздалегідь продумані неправдиві показання, особливо по вбивствах на замовлення.

У такому випадку проведення допиту є вкрай ускладненим, адже відсутність достатньої сукупності доказів не дає змоги відразу отримати правдиві показання. Підозрювані зазвичай поводяться насторожено, постійно очікуючи від слідчого запитань щодо факту вчиненого злочину. У такій ситуації слідчий повинен поводитися витримано, ставлячи підозрюваному заздалегідь підготовлені запитання. Запитання ці повинні бути формально малозначущими для допитуваного, акцентуватися необхідно переважно на співучасників вбивства. У такий спосіб відволікається увага допитуваного від основної мети допиту. Водночас це дає змогу слідчому отримати відповідь і на основне запитання. Оскільки акцент робиться не на випадкову обмовку допитуваного, а на промовляння про обставини, котрі можуть бути відомі лише причетній до події злочину особі, остільки застосування цього прийому є цілком допустимим.

Одначе даний психологічний прийом доцільно застосовувати не окремо, а в комплексі з повторністю, створенням певного уявлення про обізнаність слідчого.

Опитування слідчих показало, що відволікання уваги, як психологічний прийом, є найбільш прийнятним фактором при допиті осіб зі слабким інтелектом, низьким освітнім рівнем, а також коли в підозрюваних виникає велика нервова напруженість.

Створення певного уявлення про обізнаність слідчого (детектива). Необхідно спинитись на психологічному аспекті застосування цього прийому. З точки зору психології, підозрюваному, як нікому іншому, притаманний стан необізнаності перспективи щодо його викриття та притягнення до кримінальної відповідальності. У випадках, якщо у кримінальному провадженні повідомлено про підозру декільком особам, ця необізнаність збільшується через невизначеність щодо змісту їхніх показань.

При затриманні в порядку ст. 208 КПК України членів злочинної спільноти, яка підозрюється у вчиненні вбивства, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України, усвідомлення кримінальної відповідальності, сумніви у стійкості співучасників, виникле почуття жалю в окремих випадках створюють сприятливу психологічну обстановку, результатом якої є отримання достовірних даних. Сутність психологічного прийому полягає в повідомленні підозрюваному окремих фактів або відомостей, відомих тільки учасникам вбивства. Оголошення таких фактів є можливим тільки у випадку їх повної достовірності, адже навіть невелике їх спотворення може зміцнити позицію підозрюваного давати неправдиві показання.

Повторність. Практика розслідування вбивств на замовлення свідчить про те, що цей психологічний прийом застосовується завжди, коли у підозрюваного є настанова на неправду або висунення заздалегідь підготовленого неправдивого алібі.

Застосування такого психологічного прийому викликано ще однією обставиною. Перебуваючи в ізоляції, кожен із учасників вбивства в черговий раз дає неправдиві показання про факти, які потребують уточнення та коментування їх іншими підозрюваними. Даний психологічний прийом використовується практично у всіх кримінальних провадженнях про вбивства на замовлення, адже завжди виникає необхідність встановлення ролей та істинності показань у цілому.

Сутність прийому полягає в проведенні повторних допитів з уточненням певних деталей і зіставленням з попередніми допитами. Підозрюваний, який дав неправдиві показання, при повторних допитах намагатиметься дотримуватись початкових показань. Однак, із точки зору психології, утримати в пам'яті та викласти докладно декілька разів неіснуючі факти неможливо.

Висновки

Зазначені обставини дають змогу виокремити критерії проведення допитів, які впливають на його ефективність, а саме: слідчий, уміло використовуючи засоби спілкування, повинен спостерігати за тим, щоб рівень психологічної напруженості відповідав оптимальному, за якого відбувається зняття бар'єрів за заборонену інформацію та підозрюваний дає правдиві показання.

Тактичні прийоми психологічного впливу є засобом оптимізації досудового розслідування, і подальша розробка цієї проблеми має не тільки теоретичне, а й практичне значення.

Допит раціонально проводити за заздалегідь продуманим планом, який має бути гнучким і передбачати прийоми встановлення психологічного контакту, виявлення та зняття охоронних бар'єрів, розкриття особи допитуваного, психологічного впливу та рефлексивного управління, а також включати інші елементи тактичних операцій як ефективних засобів протидії злочинам, учиненим злочинними спільнотами.

Література

Бабіков О. П. Негласні слідчі (розшукові) дії: правове регулювання, організація проведення, тактика, зразки процесуальних документів; наук.-досл. ін-т публіч. права. Київ: ТОВ «НВП «Інтерсервіс», 2022. 392 с.

Бондар В. С., Солодовніков А. Г., Дехтярьов Є. В. Розслідування розбоїв, вчинених організованими групами. Навчально-методичний посібник. Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2014. 276 с.

Ващук О. П. Невербальна інформація в кримінальному провадженні: теоретико-методологічні основи: монографія. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2017. 430 с.

Гловюк І. В. Деякі питання кола учасників кримінального провадження (у аспекті «воєнних» змін до КПК України). Кримінальна юстиція в Україні: реалії та перспективи: матеріали круглого столу (23 вересня 2022 року). Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2022. С. 136-141.

Гловюк І. В., Тетерятник Г. К. Питання унормування належної правової процедури кримінального процесуального забезпечення обміну військовополонених. Юридичний науковий електронний журнал. № 8. 2022. С. 478-483.

Лукашевич В. Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий. Допрос, очная ставка, предъявление для опознания, проверка показаний на месте: учебное пособие. Киев: Изд-во КВШ МВД СССР, 1989. 88 с.

Максимишин Н. М. Судовий допит: процесуальне і криміналістичне дослідження: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Львів, 2016.

Погорецький М. А. Використання матеріалів ОРД у кримінальному судочинстві: процесуальні та криміналістичні аспекти. Інформаційне забезпечення розслідування злочинів: матеріали Міжнародного круглого столу (Одеса, 29 травня, 2015 р.) / відп. за вип.: В. В. Тіщенко, О. П. Ващук; НУ ОЮА; ПРЦ НАПрН України. Одеса: Юридична література, 2015. С. 217-222.

Погорецький М. А. Перспективи взаємозв'язку оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування у ході подальшої правоохоронної реформи в Україні. Застосування положень КПК України: проблеми та шляхи їх вирішення: збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції (до 3-ї річниці КПК України). Ірпінь: Видавництво Національного університету ДПС, 2015. С. 301-307.

Тіщенко В. В. Вибрані праці. Одеса: Вид. дім «Гельветика», 2017. 436 с.

Шевчук В. М. Тактико-криміналістичні комплекси в теорії криміналістики та практиці протидії злочинності: проблеми, дискусії, новації. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. 2019. № 20. С. 27-44.

Шило О. Г. Загальна характеристика показань як процесуального джерела доказів у кримінальному провадженні. Вісник кримінального судочинства. 2015. № 1. С. 151-156.

Шингарьов Д. О. Забезпечення прав та законних інтересів осіб під час проведення допиту на стадії досудового розслідування: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2017. 241 с.

Климчук М. П., Фурман Я. В. Тактичні особливості допиту підозрюваних - членів організованих злочинних угрупу- вань. Юридичний науковий електронний журнал. 2017. № 1. С. 174-177. С. 174-177.

Шевчук В. М. Назв. праця. С. 41.

Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені злочинною спільнотою (статті 255, 255-1, 255-2, 255-3, 256 Кримінального кодексу України): науково-практичний коментар / А. А. Вознюк, О. О. Дудоров, С. С. Чернявський. Київ: ФОП Маслаков, 2021. 130 с.

Бабіков О. П. Назв. праця. С. 310-311.

Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені злочинною спільнотою (статті 255, 255-1, 255-2, 255-3, 256 Кримінального кодексу України): науково-практичний коментар / А. А. Вознюк, О. О. Дудоров, С. С. Чернявський. . С. 17.

Там само. С. 16.

Бабіков О. П. Назв. праця. С. 348-349.

Там само. С. 306-307.

Лукашевич В. Г. Назв. праця. С. 40.

Размещено на Allbest.ru