Публічне управління в умовах криз та змін

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Публічне управління в умовах криз та змін

Вступ

публічне управління криза

Суспільні трансформації та зміни в Україні та світі спричиняють різні типи криз: економіко-фінансову, соціальну, політичну, організаційно-правову та інші. Це вимагає від системи управління гнучкої адаптації та реагування на зміни і виклики. Органи виконавчої влади різних держав намагаються здійснювати ефективне антикризове управління з метою подолання криз та усунення їх негативних наслідків. Особливо актуальними є питання стратегічного антикризового управління. В сучасних умовах важливою є взаємодія всіх інститутів держави та залучення різних суб'єктів до розробки стратегій подолання криз. Гостроактуальними ці проблеми є в Україні починаючи від періоду незалежності. Реформування багатьох секторів спричиняє постійні, системні зміни, зокрема і в секторі публічного управління. Необхідність пошуку нових ефективних рішень, їх впровадження, а також світові кризи (зокрема, пандемія коронавірусу), вимагають виробити стратегію антикризового управління.

Виклад основного матеріалу

Публічне управління є сучасним демократичним інструментом взаємодії всіх інститутів держави з метою прийняття управлінських рішень та їх реалізації з максимально корисним ефектом для реалізації потреб суспільства.

Водночас, публічне управління є системою, яка включає в себе підсистеми: економічну, політичну, адміністративну, соціальну, правову та інші. Зазначені підсистеми всі взаємопов'язані та здійснюють прямий чи опосередкований вплив одна на одну. Найбільш вразливою та чутливою до змін є соціально-економічна система, яка має дві тенденції свого існування: функціонування - діюча цілісна соціально-економічна система, яка має функції, що визначають її якісні та сутнісні характеристики; розвиток - набуття нової якості, що змінює умови функціонування соціально-економічної системи та її дестабілізує [7]. Сутність категорії «публічне управління» наведемо у табл. 1.

Таблиця 1Сутність категорії «публічне управління»*

*Джерело: узагальнено автором на основі [6, 9, 10]

При формуванні курсу стратегічного антикризового публічного управління необхідно враховувати, що криза соціального розвитку, яка охоплює майже всі сфери життєдіяльності, не зникає незабаром після її виявлення в результаті коригування обраного курсу управління, зберігаючи свою загальну спрямованість, а залишається і розвивається, породжуючи чергову «помилкову тенденцію», поки вона не приведе до нової кризи. За таких обставин, виходом із наступної кризи є не стабілізація і навіть не рух до неї, а передбачення та вироблення механізмів усунення негативних наслідків майбутньої кризи [3].

Концепцію «системної кризи» можна визначити як поєднання економічних криз, політичних, соціальних, психологічних, де об'єктивність загострення ситуації поєднується з суб'єктивними факторами, вираженими в «кризовій свідомості», які можуть проявлятися як у формі гострого протесту, так і у формі політичної апатії та цинізму [5, с. 101].

На думку Сапа Н. В. [11] та Ткачової Н. М. [13] категорія «криза» окрім нестабільності відображає момент розвитку соціально-економічної системи, коли з'являється можливість її стрибка в нову якість, а така можливість є результатом досягнення протиріччями системи певною мірою зрілості та гостроти [11, 13]. У рамках такого розуміння сутності «криза» - це: 1) вищий ступінь загострення протиріч між складом елементів системи та її структурою; 2) ступінь за якого структура перетворюється на гальмо розвитку системи загалом й одночасно виникає можливість стрибка в новий якісний стан шляхом перебудови структури [13, с. 125].

На думку Алхемері М. А., економічні кризи слід розглядати як загальну закономірність, властиву ринковій економіці, будь-яке управління має бути антикризовим, тобто містити відповідні інструменти діагностування, прогнозування, регулювання та контролю в кризових ситуаціях [1, с. 63].

Зарубіжний дослідник O. F. Tekin вважає, що кризи можуть виникнути через недоліки в організаційній структурі та неефективне управління, а також загальну економічну нестабільність, технологічний розвиток, політичні, правові, соціальні та культурні зміни, сильну конкуренцію, що виникає через недоліки зовнішньої політики. Виникнення і тяжкість кризи залежить від ступеня залежності між об'єктом публічного управління та його середовищем, рівнем сприйняття кризи та реакцією суб'єкта публічного управління на кризу. Загалом, криза являє собою нестабільну структуру її можна визначити як дискомфорт, який виникає раптово і загрожує звичайному функціонуванню визначеної системи. Витоком концепції кризи є давньогрецьке слово «krisis». Поняття «криза» визначається як зміни, які можуть повністю або частково вплинути на цілісність та функціонування системи. Система, яка переживає кризу, змінює свій старий статус, але також не можна вважати, що він набуває нового статусу. Криза - це ситуація, яка є непередбачуваною і несподіваною [16, с. 164].

Отже, криза є частиною розвитку суспільної системи, і, також може сприяти позитивній динаміці або ж стати причиною негативної динаміки розвитку. Частково погоджуємося з O. F. Tekin, що криза є «непередбачуваною та несподіваною». Проте, вважаємо, що принципи циклічності суспільних та економічних змін, а також взаємопов'язаність різних суспільних процесів та трансформацій, появи нових тенденцій дають можливість прогнозування можливого майбутнього кризового стану а також секторів, що можуть стати причиною виникнення тих чи інших криз.

Окрім того, глобалізація впливає на взаємозалежність та взаємовплив економічних, політичних, соціальних, екологічних процесів у світі, що підвищує імовірність прогнозування криз та трансформацій.

На думку Kos А., система публічного управління володіє механізмами та інструментами впливу на запобігання кризам або ж виходу з криз. Так, в науковій літературі поняття «антикризове управління» визначається як діяльність публічного управління, яке є частиною національної безпеки, що базується на профілактиці кризи, підготовці до контролю над нею через заплановані заходи, реагування на кризові ситуації та відновлення інфраструктури або її первісного стану [15, c. 40]

Мета антикризового управління полягає в прогнозуванні і запобіганні чи мінімізації можливих негативних наслідків кризових ситуацій [2, с. 223]. О. В. Суший визначає, що мета антикризового управління полягає у розробці та запровадженні цільових антикризових рішень при всебічній нейтралізації найнебезпечніших факторів, що призводять до кризи [12, с. 431]. Загалом, антикризове управління залежить від етапу кризи та її масштабів.

Рис.1. Етапи та стадії антикризового публічного управління* *Джерело: узагальнено автором на основі [9, 11]

Механізмом антикризового управління є: система, яка призначена для практичного здійснення аналізу кризових явищ у всіх сферах суспільної діяльності держави; визначення пріоритетних напрямів розвитку країни; здійснення державного впливу направленого на подолання кризових явищ та мінімізацію негативних наслідків відповідно до загальної стратегії економічного розвитку країни; закріплена правова база, що направлена на досягнення соціально-економічного розвитку країни; чітко визначені цілі, які формують структуру, методи, важелі, інструменти впливу на об'єкт управління з відповідним правовим, нормативним та інформаційним забезпеченням [11, с. 76].

Публічне управління є ефективним та поставлені цілі реалізовуються у випадку його оптимізації. Суб'єкти публічного управління його здійснюють відповідно до визначеної стратегії, яка повинна бути адаптивною до можливих кризових явищ.

Криза є тим переломним періодом у розвитку систем, який її змінює, однак залежності від попередження її та оперативності реагування на неї залежать наслідки, які понесе визначена система.

При розробці антикризових стратегій слід пам'ятати, що принципова різниця між діючою кризою та їх класичною версією є кумулятивний ефект поєднання та взаємного посилення дисфункцій, які виникають у абсолютно різних сферах та мають різну природу. Якщо антикризові заходи, запропоновані експертами / менеджерами призначені виключно для подолання кризової ситуації і в той же час ігнорування інших негативних процесів, які, хоча й відбуваються одночасно, однак мають різний характер природи, такі антикризові рішення можуть не отримати бажаного ефекту [12, с. 440].

Отже, публічне антикризове управління повинно бути послідовним та здійснюватися поетапно, відповідно до стадії кризи з врахуванням всіх факторів, які могли якимось чином вплинути на виникнення кризи та її поширення.

Т. Л. Мостенська, Е. О. Юрій визначають, що антикризове управління, як і будь-який вид управління передбачає реалізацію як загальних, так і специфічних функцій менеджменту. Загальні функції менеджменту планування, мотивування, організація та контроль забезпечують реалізацію процедури управління, натомість специфічні функції антикризового управління визначаються об'єктом управління [8, с. 67].

Погоджуємося з науковцями, однак слід зазначити, що на побудову антикризового публічного управління впливає і масштаб кризи, що визначає необхідність залучення конкретних суб'єктів публічного управління, побудови стратегії її подолання, розрахунок її наслідків та їх усунення.

На формування системи публічного управління впливають кризові процеси на національному, галузевому та регіональному рівнях. Кризи можуть стосуватися будь-якого аспекту або чинника регіонального розвитку, тому необхідним є вивчення причин, які їх спричиняють. Умовою стійкості і стабільного економічного розвитку є: рівновага,

збалансованість між суспільним виробництвом і споживанням, сукупним попитом і сукупною пропозицією [1, с. 63].

Суб'єкти публічного управління повинні реально оцінити умови, в яких перебуває система та розробити детальний план дій залучення зацікавлених осіб у реалізації розробленої стратегії. Особливо важливим є спільне прийняття рішень та його реалізація державним, муніципальним та приватним секторами з метою недопущення розвитку криз та її подолання, а також розвиток взаємопідтримки суб'єктами публічного управління вразливих елементів системи, які можуть сприяти поглибленню кризи.

Висновки

публічне управління криза

Підсумовуючи вищезазначене, доходимо до висновку, що криза є елементом розвитку, яка може як позитивно на нього вплинути, так і негативно. Результат залежить від зовнішніх або внутрішніх чинників. Антикризове публічне управління спрямоване на недопущення кризи або мінімізацію її негативних наслідків. Криза як і антикризове публічне управління мають етапи розвитку. Першим та найбільш відповідальним етапом є її антикризовий (попереджувальний) етап. Ефективність публічного управління на цій стадії мінімізує наслідки можливої кризи. Виділено обов'язкові елементи публічного управління в умовах криз та змін, які повинні ґрунтуватися на взаємодії та визначенні єдиного курсу суб'єктами публічного управління. Серед функцій управління в умовах кризи виділяємо: планування, організацію, керівництво, координацію та контроль; метою антикризового управління є - реалізація загальних або конкретних цілей, які покликані задовольняти державні, місцеві, суспільні та інші конкретно-визначені інтереси для прогнозування та вироблення стратегічних і тактичних заходів подолання та протидії можливих наслідків кризових явищ.

Список використаних джерел

1. Алхемері М. А. Теоретичні засади розвитку антикризового публічного управління територіями / М. А. Алхемері. // Вчені записки ТНУ ім.В.І. Вернадського. - 2018. - №29. - С. 60-65.

2. Амплеева Т. Ю. Государственное антикризисное управление: эпоха формирования новой модели /Т. Ю. Амплеева. // Российский журнал правовых исследований. - 2018. - №1. - С. 222-228.

3. Бабич А. О. Формування концепції державного антикризового управління в Україні [Електронний ресурс] / А. О. Бабич. // Державне будівництво. -- 2009. -- № 1. -- Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ DeBu_2009_1_6

4. Безверхнюк Т. М. Державний механізм антикризового управління на засадах проектного підходу: обгрунтування предметного поля / Т. М. Безверхнюк, І. А. Сенча, Т. В. Сивак. // Вісник Національного університету цивільного захисту України. - 2014. - №2. - С. 23-29.

5. Кризис в зеркале политической психологии: Круглый стол факультета политологии МГУ / Е. Б. Шестопал, М. Ю. Урнов, В. С. Комаровский, Б. В. Межуев и др. // Полис. Политические исследования. -- 2009. -- № 5. -- С. 99-127.

6. Купряшин Г. Л. Публичное управление / Г. Л. Купряшин. // Политическая наука. - 2016. - №2. - С. 101-131.

7. Кухта П. В. Кризи, їх причини та наслідки [Електронний ресурс] / П. В. Кухта // Ефективна економіка. - 2012. - Режим доступу до ресурсу:http://www.economy.nayka.com.ua/? op= 1&z=1439

8. Мостенська Т. Л. Інструменти антикризового управління / Т. Л. Мостенська, Е. О. Юрій. // Українськии журнал прикладної економіки. - 2019. - №1. - С. 64-74.

9. Понкин И. В. Теория публичного управления / И. В. Понкин. - Москва: Буки Веди, 2017. - 732 с.

10. Публічне управління: термінол. слов. / Уклад.: В. С. Куйбіда, М. М. Білинська, О. М. Петроє та ін. - Київ: НАДУ, 2018. - 224 с.

11. Сапа Н. В. Правові засади реалізації механізму антикризового державного управління [Електронний ресурс] / Н. В. Сапа // Державне будівництво. - 2010. - Режим доступу до ресурсу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/ cgiirbis_ 64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10& S21 CNR=20& S21 STN= 1&S21 FMT=ASP_meta&C21 COM=S&2_ S21P03=FILA=&2_S21STR=DeBu_2010_1_36.

12. Суший О. В. Соціальна архетипіка на службі

державного антикризового управління [Електронний ресурс] / О. В. Суший. - 2019. - Режим доступу до ресурсу: file:///C:/Users/Lenovo/Downloads/pubm_2019_3_35.pdf.

13. Ткачова Н. М. Розробка ефективного державного механізму антикризового управління / Н. М. Ткачова. // Інвестиції: практика та досвід. - 2015. - №8. - С. 124-126.

14. Ярова І. Особливості антикризового управління в публічному секторі / І. Ярова. // Державне управління та місцеве самоврядування. - 2013. - №1. - С. 138-145.

15. Kos А. Crisis management in case of functioning of public administration units / А. Kos, А. Hromadskyi. // Globalization, the State and the Individua. - 2017. - №1. - С. 39-47.

16. Tekin O. F. Importance of Crisis Management For Public Administration: The Practice in Turkish Public Administration, The 2014 WEI (West East Institute) International Academic Conference Proceedings, Budapest, Hungary, pp. 163-171.

17. Riley J. Crisis Management - Planning & Actio [Electronic Resource] / 2012. - Access mode :http://tutor2u.net/business/strategy/crisis-managementplanning-and- action.html.

Размещено на Allbest.ru