Питання гармонізації національного законодавства з біологічної безпеки та біологічного захисту з нормами міжнародного права

Розвиток міжнародної співпраці у забезпеченні біологічної безпеки. Організація контролю у сфері управління біологічними ризиками. Запровадження охоронного сертифікату засобів захисту рослин. Поширення екологічного землеробства та аграрного виробництва.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 14.09.2024
Размер файла 15,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України, Україна

Кафедра цивільного та господарського права

Питання гармонізації національного законодавства з біологічної безпеки та біологічного захисту з нормами міжнародного права

Горіславська І.В., к.ю.н., доцент

Серед завдань, які потребують вирішення для забезпечення біологічної безпеки, є узгодження національного законодавства з біологічної безпеки та біологічного захисту з нормами міжнародного права, міжнародними договорами і угодами, учасницею яких є Україна, забезпечення розвитку міжнародної співпраці у сфері забезпечення біологічної безпеки та біологічного захисту, підтримка міжнародних ініціатив у сфері біологічної безпеки, що корелюються із національними інтересами, розширення співпраці з міжнародними організаціями, а також у рамках двостороннього співробітництва з провідними державами світу для посилення спроможності України у сфері біологічної безпеки та біологічного захисту; організаційні дії по здійсненню контролю у сфері біологічної безпеки; підняття на вищий по ефективності рівень координації заходів із управління біологічними ризиками [1]. Актуальна перенаправленість пріоритетів правової охорони у бік людини мала суттєвий вплив і на регулювання відносин у сфері державного управління біологічною безпекою, а виклики у вигляді пандемій, біологічного тероризму, а на сьогодні - і військові дії в Україні, лише загострили їх. біологічний безпека захист рослина екологічний землеробство

Система міжнародних договорів про охорону прав інтелектуальної власності об'єднується та вдосконалюється в межах Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Світової організації торгівлі та інших організацій. Зокрема, Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин відомий під назвою (UPOV) та Постійного комітету із патентного права (SCP). Основна діяльність UPOV полягає у сприянні розвитку міжнародної гармонізації та співробітництва, першочергово між державами-членами UPOV, а також в наданні допомоги державам у підготовці законодавств у сфері охорони прав на сорти рослин. Здійснення успішної міжнародної торгівлі потребує однорідних і, як мінімум, взаємо порівнюваних правил. Той факт, що Конвенція UPOV опосередковує основні концепції охорони сортів, які підпадають під обов'язкове включення до національних законодавств держав-членів UPOV, веде до суттєвішої взаємної відповідності таких правових систем та суттєво збільшує однаковість під час практичної реалізації систем охорони. По-перше, ця однаковість посилюється за рахунок здійснення в межах UPOV конкретної діяльності, спрямованої на розробку рекомендацій, типових угод і форм, і, по - друге, за рахунок ролі UPOV, як форуму для обміну думками і досвідом [3].

Регламент європейського парламенту і ради (ЄС) №608/2013 [4], щодо забезпечення митними органами дотримання прав інтелектуальної власності та про скасування Регламенту Ради (ЄС) №1383/2003, передбачає запровадження додаткового охоронного документу: сертифікат додаткової охорони для засобів захисту рослин, як передбачено у Регламенті

Європейського Парламенту і Ради (ЄС) №1610/96 від 23 липня 1996 року, щодо сертифікату додаткової охорони для засобів захисту рослин, а також встановлює право Співтовариства на сорти рослин, як передбачено у Регламенті Ради (ЄС) №2100/94 від 27 липня 1994 року щодо прав на сорти рослин Співтовариства та право на сорти рослин, як передбачено у національному праві. Регламент європейського парламенту і ради (ЄС) №1151/2012 [5] року про схеми якості для сільськогосподарських і харчових продуктів, Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин від 2 грудня 1961 р., у порівнянні із законами України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», «Про охорону прав на сорти рослин» в частині співвідношення майнових прав на поширення сорту рослин за можливостей захисту прав інтелектуальної власності, виступає ефективнішим регулятором.

Світова агропромислова сфера основними напрямами сучасної інноваційної діяльності визначає агробіотехнології (генна модифікація, маркерна селекція, селекція сільгоспкультур, стійких до впливу різного роду негативних факторів, сільгоспкультур для виробництва біопалива ІІ покоління, створення біопестицидів, біодобрив, ферментів тощо), в тому числі поширення екологічно орієнтованих систем землеробства та аграрного виробництва. Основоположними завданнями впровадження новацій називають збереження та підвищення рівня ефективності використання ресурсів сільськогосподарського виробництва. Основними різновидами сучасних технологій, які впроваджуються національними сільськогосподарськими виробниками, називають: ґрунтозахисні системи оброблення, насіннєвий матеріал (нові сорти, гібриди тощо), органічне землеробство, технології землеробства No-till (система «прямого посіву»), використання біопестицидів, біодобрив, нові породи тварин, прогресивні системи відгодівлі, новітні машини та обладнання, котли на альтернативному паливі, біогазові установки, технології у маркетингу (наприклад, організація власних пунктів реалізації виробленої продукції, участь у ярмаркових та виставкових заходах тощо) [6, с. 92].

Неефективність державної системи правової охорони інтелектуальної власності у розв'язанні ключових завдань і нездатність забезпечити розвиток сфери інтелектуальної власності як важливого елементу національної інноваційної системи, призводить до неможливості гарантувати рівень харчової та біологічної безпеки.

Список використаних джерел

1. Аксютіна А.В., Нестерцова-Собакарь О.В., Тропін В.В. та ін (2017). Інтелектуальна власність: навч. посібник. Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2017. 140 с.

2. Мартиненко О. (2021) Концептуальні засади розробки стратегії забезпечення біологічної безпеки в Україні. Честь і закон. Том 1 №76.

3. UPOV (2022).

4. Щодо забезпечення митними органами дотримання прав інтелектуальної власності (Регламент європейського парламенту і ради (ЄС)). №608 (2013).

5. Про схеми якості для сільськогосподарських і харчових продуктів (Регламент європейського парламенту і ради (ЄС). №1151 (2012).

6. Інноваційна Україна 2020 (2015): національна доповідь / за заг. ред. В.М. Гейця та ін.; НАН України. К. 336 с.

Размещено на Allbest.Ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.