Окремі аспекти конституційного права на доступ до публічної інформації у формі відкритих даних при обмеженні прав і свобод людини в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет права НАН України

Окремі аспекти конституційного права на доступ до публічної інформації у формі відкритих даних при обмеженні прав і свобод людини в умовах воєнного стану

Гриньо Дмитро Дмитрович, здобувач третього (освітньо-наукового) рівня, адвокат

Резюме

Гриньо Д. Д. Окремі аспекти конституційного права на доступ до публічної інформації у формі відкритих даних при обмеженні прав і свобод людини в умовах воєнного стану.

В наш час, беззаперечним є той факт, що без належного забезпечення права суспільства на доступ до достовірної, точної та повної інформації неможливе існування демократичних свобод та прав людини. У зв'язку з цим, при вирішенні питання щодо обмеження чи надання доступу до тієї чи іншої інформації в умовах воєнного стану важливо дотримуватись відповідного балансу між захищуваним та суспільним інтересами. Зазначене можливе лише на підставі проведення «трискладового тесту» (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Відповідно ст. 29 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. З огляду на характер суспільно необхідної інформації законодавство не надає вичерпного переліку такої інформації. Тому, суспільний інтерес можна розуміти як достатньо абстрактне правове явище, яке свідчить про майбутню користь, яку отримає суспільство від розкриття інформації.

Ключові слова: «обмеження прав і свобод людини», «правовий режим воєнного стану», «доступ до публічної інформації у формі відкритих даних».

Summary

Dmytro Grynyo. Certain aspects of the constitutional right to access to public information in the form of open data in the context of restriction of human rights and freedoms under martial law.

Nowadays, it is undeniable that democratic freedoms and human rights cannot exist without proper assurance of the public's right to access reliable, accurate and complete information. In this regard, when deciding whether to restrict or provide access to certain information under martial law, it is important to strike an appropriate balance between the protected and public interest. This is possible only on the basis of the “three-part test” (part 2 of Article 6 of the Law of Ukraine “On Access to Public Information”). Pursuant to Article 29 of the Law of Ukraine “On Information”, restricted information may be disseminated if it is socially necessary, i.e., a matter of public interest, and the public's right to know this information outweighs the potential harm from its dissemination. Information of public interest is considered to be information that indicates a threat to the state sovereignty, territorial integrity of Ukraine; ensures the exercise of constitutional rights, freedoms and obligations; indicates the possibility of human rights violations, misleading the public, harmful environmental and other negative consequences of activities (inactivity) of individuals or legal entities, etc. Given the nature of socially necessary information, the law does not provide an exhaustive list of such information. Therefore, the public interest can be understood as a rather abstract legal phenomenon that indicates the future benefits that society will receive from disclosure of information.

Key words: “restriction of human rights and freedoms”, “legal regime of martial law”, “access to public information in the form of open data”.

Широкомасштабна збройна агресія росії проти України, яка почалася 24 лютого 2022 року, пов'язана з посяганням не лише на суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, а й на права і свободи кожної людини, яка перебуває на території України на законних підставах.

У Конституції України [1] зазначається, що не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63.

Захист законних прав і свобод громадян є одним із ключових обов'язків держави. Але існують ситуації, коли їх обмеження є невідворотним і здійснюється виключно у спосіб та за допомогою засобів, передбачених чинним законодавством.

Право на доступ до інформації'в Україні є конституційним правом людини, яке передбачене і гарантоване статтею 32 Конституції України: право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею, статтею 34 Конституції України: право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір, статтею 50 Конституції України кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Отже, на конституційному рівні держава Україна гарантує право вільного доступу до вказаних видів інформації, а виходячи з принципу верховенства права та норм прямої дії за ст. 8 Конституції України право на доступ до інформації в Україні реалізується безпосередньо на підставі ст. ст. 32, 34, 50 Конституції України.

Водночас кожна держава володіє таким переліком інформації, розголошення чи оприлюднення якої може завдати шкоди національним інтересам.

За статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Таким чином, виникає дилема пошуку балансу між реалізацією конституційних прав людини на доступ до інформації та забезпеченням виконанням найважливішої функції держави щодо інформаційної безпеки при захисті суверенітету і територіальної цілісності України. Результатом вирішення такої проблеми стала поява інституту інформації з обмеженим доступом.

Однак, яка інформація розголошення чи оприлюднення якої може завдати шкоди національним інтересам України, в Конституції України не визначено. демократичний свобода конституційний суверенітет

У Розділі Х Декларації про державний суверенітет від 16.07.1990 року [2] Україна визнає пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

На відміну від Розділу Х Декларації про державний суверенітет від 16.07.1990 року (пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права) в Конституції України прямо в якості частини національного законодавства загальновизнані принципи і норми міжнародного права не закріплюються, однак, це відбувається опосередковано, шляхом визнання загальнообов'язковості та вищої юридичної сили над національним законодавством ратифікованих міжнародних договорів.

Більше того, ст. 18 Конституції України визначає, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, тобто, вся зовнішня політика України будується на додержанні загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

Таким чином, обмеження прав і свобод людини на доступ до публічної інформації можливе лише за умови передбачення цього у Конституції держави та відповідності міжнародно-правовим нормам.

У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» [3] Указом Президента України N° 64/2022 від 24.02.2022 року [4] в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та запроваджено військовому командуванню разом із органами місцевого самоврядування здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави.

Також згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України

Саме тому, є актуальним й наукове дослідження інституту обмеження прав і свобод людини в аспекті конституційного права на доступ до публічної інформації в формі відкритих даних, що має не тільки науково-теоретичне значення, але й практичне, особливо з погляду на обрання Україною очевидного курсу на вступ до ЄС, що також вимагає від України дотримання європейських стандартів у сфері прав людини.

Обмеження права на доступ до публічної інформації в формі відкритих даних, які вводяться під час дії правого режиму воєнного часу повинні відповідати межам та обсягу, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, що прямо передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Однак, обмеження прав і свободи людини в умовах дії правого режиму воєнного стану мають відповідати певним принципам міжнародного права прав людини. Аналіз норм міжнародного законодавства свідчить, що можливість обмеження конституційних прав і свобод людини державою допускається усіма міжнародно-правовими актами, які регламентують права і свободи людини, але не кожен міжнародно-правовий акт конкретизує перелік підстав таких обмежень.

Більшість прав і свобод людини, закріплених у Європейській конвенції прав людини і Протоколах до неї [5], не є абсолютними, тобто, можуть бути обмеженими заради суспільного блага чи захисту прав інших осіб. Не підлягають жодним обмеженням за жодних обставин, а отже, є абсолютними тільки чотири права, передбаченій у Конвенції, зокрема: заборона катувань (ст.3); заборона рабства (п. 1 ст. 4); заборона покарання без закону (п. 1. ст. 7); право не бути притягненим до суду або покарання двічі (п. 1. ст. 4 Протоколу № 7 до ЄКПЛ).

З метою правового регулювання реалізації конституційного права людини на доступ до інформації та виходячи із змісту ст. 3 Конституції України, що: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов 'язком держави, а також враховуючи вимоги ст. 92 Конституції України що: виключно законами України визначаються: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина, держава прийняла низку законів.

До того ж, за ст.57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Так, законодавче визначення категорії «інформація» наведено у ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р., відповідно до якого інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді [6].

Згідно ст. 2 Закону України «Про інформацію» до основних принципів інформаційних відносин: гаран- тованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації.

Важливим кроком у сфері дотримання конституційних прав та свобод людини в Україні на доступ до інформації стало прийняття Закону України «Про доступ до публічної інформації» [7]. Особливістю доступу до публічної інформації є набуття органами влади більшої'відкритості та прозорості для громадян, що значно зменшує можливість зловживань і порушень. Цей Закон визначає поняття відкритих даних (ст. 10.1) та умови їх використання (ст. 10.2) і передбачає значний набір інструментів, які дозволяють громадянам краще контролювати владу та захищати свої права.

Визначення поняття «відкритих даних» тією чи іншою мірою наведено в ст. 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зокрема вказано, що «публічною інформацією у формі відкритих даних - є публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання».

Автоматизована обробка, машиночитність публічної інформації - це вимога законодавства. У Законі України «Про доступ до публічної інформації» так і зазначено, що «публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання».

На реалізацію виконання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» Кабінет Міністрів України розробив та ухвалив Постанову № 835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних», яка визначила формати, структуру, вимоги, перелік наборів відкритих даних, що обов'язкові до оприлюднення розпорядниками публічної інформації [8].

Публічна інформація у формі відкритих даних оприлюднюється, регулярно оновлюється на офіційних веб-сайтах розпорядників і на Єдиному порталі відкритих даних.

Робота Єдиного державного порталу відкритих даних України та взаємодія розпорядників інформації з ним затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 867 «Деякі питання оприлюднення публічної інформації у формі відкритих даних. Порядок ведення Єдиного державного веб-порталу відкритих даних» [9].

Завдяки цим законодавчим новаціям в Україні розпочався стрімкий розвиток інформаційних технологій на основі публічної інформації органів державної влади та місцевого самоврядування. З'явилася низка сервісів і продуктів, які не лише спрощують виконання повсякденних справ, а й сприяють належному виконанню своїх функцій державними службовцями, удосконаленню антикорупційних інструментів. Відкриті дані істотно впливають на розвиток політичної, соціальної, економічної сфер і сфери охорони навколишнього природного середовища.

За останні роки в Україні довкола відкритих даних створено десятки сервісів. Бізнесу дали можливість мінімізувати корупційні ризики та фінансові втрати шляхом перевірки контрагентів, автоматизації документообігу та автоматичної підготовки звітності. Це стало можливим завдяки таким сервісам як YouControl, «Опендатабот», Liga Contr Agent, Ring, Vkursi.Pro та інших.

Порушення права на доступ до інформації в Україні передбачає лише адміністративну відповідальність, при цьому навіть якщо порушення даного права заподіяло істотну шкоду, оскільки, вважається, що дане право є індивідуальним правом певного громадянина і не може порушувати інтереси великої кількості людей.

Не оприлюднення відкритих даних в Україні також вважається адміністративним правопорушенням та тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення) [10]. Сам по собі, розмір санкцій не є достатнім для стимулювання розпорядників інформації не нехтувати обов'язком оприлюднювати інформацію у разі практичного їх застосування.

Міжнародно-правові акти в галузі прав людини, що ратифіковані Україною містять норми, що встановлюють перелік стандартів щодо обмежень прав та свобод людини. Україна ратифікувала основні міжнародні документи про права людини і тому згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства.

Разом із тим, міжнародне право дозволяє державам відступати під час надзвичайних ситуацій від виконання деяких своїх міжнародних зобов'язань щодо захисту прав людини, призупиняти дію національного законодавства (право на дерогацію). Це право закріплено в універсальних і регіональних документах з прав людини, таких як Міжнародний Пакт про громадянські і політичні права (ст. 4), Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 15), Американська конвенція про права людини (ст. 27). Міжнародне право щодо прав людини продовжує застосовуватися під час збройних конфліктів.

У такий спосіб на конституційному рівні, тобто принципово, визначено підстави й цілі обмежень прав і свобод громадян, а також межі здійснення таких обмежень конституційних прав і свобод, у тому числі й право на доступ до інформації.

На рівні ключових міжнародних документів, які захищають право на доступ до інформації, варто зазначити наступні:

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція).

Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенція Тромсе).

Окрім цього, важливо взяти до уваги міжнародні стандарти, викладені у джерелах так званого м'якого права, тобто такі, які мають ненормативний, а рекомендаційний характер. Прикладами є Глобальні принципи з національної безпеки та права на інформацію (так звані Цванські принципи) [11] та Міжнародна хартія відкритих даних [12], про які йтиметься докладніше далі. 22 вересня 2016 року Україна долучилася до Міжнародної хартії відкритих даних. Кабінет Міністрів України ухвалив Розпорядження N° 686-р «Деякі питання приєднання до Міжнародної хартії відкритих даних» [13], яке визначило принципи роботи держави у сфері розвитку відкритих даних. А розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2018 року № 900-р затверджено план дій з реалізації принципів Міжнародної хартії відкритих даних [14].

Визнання Орхуською конвенцією загального права на доступ до екологічної інформації стало важливим і логічним кроком у напрямі до визнання такого права щодо всієї офіційної інформації, що надалі призвело до розроблення та затвердження Конвенції Тромсе [15].

Розроблення та ратифікація Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенції РЄ CETS 205) 2009 року у Тромсе (Норвегія) стали логічним кроком цього процесу і підвели риску під дискусією щодо виокремлення права на доступ до інформації як права кожного отримувати офіційну інформацію, яку збирають і створюють суб'єкти владних повноважень, безвідносно мети такого отримання та з правом подальшого вільного поширення і використання.

Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенція Тромсе) набула чинності для всіх держав, які її ратифікували з 1 грудня 2020 року. З набуттям її чинності змінилися і підходи до захисту права на доступ до інформації і на міжнародному рівні. Ця Конвенція є першим спеціальним міжнародним документом у сфері доступу до інформації, яка має обов'язковий характер для країн, що її ратифікували.

Конвенція Тромсе у статті 2 «Право доступу до офіційних документів» встановлює, що «кожна Сторона цієї Конвенції гарантує право кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів».

З набуттям чинності Конвенцією Тромсе змінилися і підходи до захисту права на доступ до інформації і на міжнародному рівні. На відміну від багатьох інших юрисдикцій, Конституція України у частині 2 статті 34 гарантує право кожного на доступ до інформації, не ставлячи це право в залежність від права на свободу вираження, що повністю відповідає підходам, викладеним у Конвенції Тромсе.

У Конституції України це право передбачено окремо, а не як складник права на свободу вираження поглядів на відміну від згаданих раніше Європейської конвенції з прав людини та Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Таким чином, Конституція України нарівні із Конвенцією Тромсе гарантує автономне право на інформацію, що включає право «збирати» інформацію.

Внаслідок повномасштабної' збройної агресії' російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та запроваджено військовому командуванню разом із органами місцевого самоврядування здійснювати передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення із створенням ради оборони та тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

В Законі України «Про правовий режим воєнного стану» прямих згадок про обмеження доступу до публічної інформації, в тому числі у формі відкритих даних, немає. Щоправда, в травні 2022 року в закон внесли зміни, після яких у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово- цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їхніх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини першої (у частині оприлюднення проєктів актів), частини четвертої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Однак цей пункт стосується переліку та умов отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення, а про решту норм закону не згадано.

Тому, розпорядники публічної інформації, з огляду на виклики, повинні продовжувати оприлюднювати, оновлювати і надавати у відповідь на запит публічну інформацію, в тому числі у формі відкритих даних, використовуючи «трискладовий тест».

В той же час, починаючи з 24 лютого 2022 року, публічний доступ до більшості реєстрів, інформаційних систем, як загальнодержавних, так і локальних, Єдиного порталу відкритих даних обмежено. Вже в березні 2022 року уряд прийняв Постанову КМУ № 263 [16], згідно з якою «на період дії воєнного стану міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, державні та комунальні підприємства, установи, організації, що належать до сфери їх управління, для забезпечення належного функціонування інформаційних, інформаційно-комунікаційних та електронних комунікаційних систем, публічних електронних реєстрів, володільцями (держателями) та/або адміністраторами яких вони є, та захисту інформації, що обробляється в них, а також захисту державних інформаційних ресурсів, можуть (в тому числі) зупиняти, обмежувати роботу інформаційних, інформаційно-комунікаційних та електронних комунікаційних систем, а також публічних електронних реєстрів». Тільки в грудні 2022 року до цієї Постанови внесено зміну, яка обмежує таку дискрецію територіями, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих.

Іншими постановами уряд обмежив публікацію даних в сфері закупівель, доступ до земельного кадастру, реєстрів і сервісів Міністерства юстиції та інших інформаційних систем:

постанова КМУ №169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану»,

постанова КМУ № 564 «Деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану»,

в квітні 2022 року виданий наказ Міністерства юстиції України №1462/5 «Про зупинення оприлюднення інформації у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України» (в січні 2023 року був Наказ «Про відновлення оприлюднення інформації у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України».

Також було закрито доступ до Єдиного реєстру судових рішень (відновлено в червні 2022 року), обмежено доступ до частини даних Єдиного порталу використання публічних коштів та застосовано інші обмеження. З 24 лютого по серпень 2022 року було обмежено доступ і до Єдиного порталу відкритих даних.

Попри ці всі обмеження залишаються чинними Закон України «Про доступ до публічної інформації» і постанова Кабінету Міністрів України № 835 про відкриті дані. Їх виконання так само обов'язкове, як і в період до повномасштабного вторгнення. Отож, на сьогодні чинним залишається законодавство в сфері доступу до публічної інформації, в тому числі, у формі відкритих даних, яке діяло до повномасштабного вторгнення з певними обмеженнями.

Висновки

Сучасна життєдіяльнісна реальність в Україні, що спровокована повномасштабною збройною агресією російської федерації і створила багато негативних процесів, які не могли не торкнутися правової площини обмеження прав і свобод людини в умовах введеного воєнного стану в Україні щодо доступу до публічної інформації у формі відкритих даних як в існуючому законодавстві, так і при його застосуванні.

Відкритість і прозорість - це запорука міжнародної підтримки для відбудови і відновлення України. Відкриті дані є фундаментом для цифровізації та спрощення роботи як розпорядників, так і користувачів публічної інформації.

Анотація

1. Конституція України від 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України. 1996. No30. Ст. 141 (зі змінами внесеними Законом України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» від 21 лютого 2014 року. Офіційний вісник України. 2014. No 19. Ст. 583).

2. Декларація про Державний суверенітет України від 16 липня 1990 року № 55-XII. (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1990, N 31, ст.429) [Електронний ресурс].

3. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12 травня 2015 року. [Електронний ресурс].

4. Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні».

5. Європейська конвенція з прав людини та Протоколи до неї. [Електронний ресурс].

6. Закон України «Про інформацію» від 02.10.92 р. № 2657-XII. [Електронний ресурс].

7. Закон України «Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 р. № 2939-VI. [Електронний ресурс].

8. Постанова Кабінету Міністрів України №835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» від 21 жовтня 2015 р. № 835.

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. №867 «Деякі питання оприлюднення публічної інформації у формі відкритих даних. Порядок ведення Єдиного державного веб-порталу відкритих даних» [Електронний ресурс].

10. Кодекс України про адміністративні правопорушення. [Електронний ресурс].

11. Глобальні принципи з національної безпеки та права на інформацію

12. Міжнародна хартія відкритих даних

13. 13 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 686-р «Деякі питання приєднання до Міжнародної хартії відкритих даних»

14. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2018 року №900-р затверджено план дій з реалізації принципів Міжнародної хартії відкритих даних.

15. Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенції Тромсе)

16. Постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання забезпечення функціонування інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних систем, публічних електронних реєстрів в умовах воєнного стану» від 12 березня 2022 р. № 263.

Размещено на Allbest.ru