Поняття і суть судового контролю за виконанням судових рішень
Аналіз підходів до розуміння правової природи та змісту судового контролю крізь призму судочинства. Розгляд судового контроль як виду державного контролю, як функцію судової гілки влади, як самостійну форму реалізації судової влади, як правовий інститут.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.09.2024 |
| Размер файла | 37,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Поняття і суть судового контролю за виконанням судових рішень
Віктор Валерійович Ладиченко, професор Національного університету біоресурсів і природокористування України, доктор юридичних наук
Сергій йлексійович Потьомкін, аспірант Національного університету біоресурсів і природокористування України**
Резюме
Ладиченко В. В., Потьомкін С. О. Поняття і суть судового контролю за виконанням судових рішень.
Дослідження присвячено питанню судового контролю за виконанням судових рішень. Актуальність теми зумовлена відсутністю теоретико-правового визначення поняття судового контролю у чинному законодавстві України, динамічним розвитком законодавства, відсутністю єдиного погляду щодо розуміння суті та змісту даного правового явища як у наукових дослідженнях, так і в правозастосовній практиці. Метою статті є виокремлення та аналіз основних підходів до розуміння правової природи та змісту судового контролю крізь призму судочинства. Методи дослідження було обрано з урахуванням мети та завдань дослідження. Використовувались, серед іншого, діалектичний, формально-логічний, герменевтичний, історико-правовий методи. У роботі розглянуто судовий контроль як вид державного контролю, як функцію (повноваження) судової гілки влади, як самостійну форму реалізації судової влади, як правовий інститут, як процедуру (провадження), як правовий механізм тощо. Запропоновано авторське бачення щодо визначення поняття судового контролю. Матеріали дослідження можуть стати в нагоді у процесі дослідження теми судового контролю, а також при формуванні пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання правовідносин у сфері виконання судових рішень. судовий контроль державна влада
Ключові слова: судовий контроль, виконання судових рішень, судова влада, правосуддя, правовий механізм, забезпечення виконання рішень.
Summary
Viktor Ladychenko, Sergii Potomkin. The concept and essence of judicial control over the enforcement of court decisions.
The study is devoted to the issue of judicial control over the execution of court decisions. The relevance of the topic is due to the lack of a theoretical and legal definition of the concept of judicial control in the current legislation of Ukraine, to the dynamic development of legislation, to the lack of a unified view on the understanding of the essence and content of this legal phenomenon both in scientific research and in law enforcement practice. The purpose of the study is to highlight and analyze the main approaches to understanding the legal nature and content of judicial control through the prism of the judiciary. Research methods were chosen taking into account the purpose and objectives of the research. Among other things, dialectical, formal-logical, hermeneutic, historical-legal methods were used. In particular, the dialectical method was used to clarify the current regulatory and legal condition of state regulation of judicial control both at the constitutional level and at the level of individual procedural branches of law. The formal-logical method was used to identify approaches to understanding the terminology used in the article, researching views, comparing them, formulating the author's view on the subject, etc. The hermeneutic method was applied in the analysis of the provisions of the current legislation regarding the content of the concept of judicial control, in particular: the Constitution of Ukraine, the Law of Ukraine «On the Judicial System and the Status of Judges», procedural codes, as well as decisions of the Constitutional Court of Ukraine. The historical-legal method was applied in the study of the genesis and development trends of judicial control. The study examines judicial control as a type of state control, as a function (authority) of the judicial branch of government, as an independent form of exercise of judicial power, as a legal institution, as a procedure (proceedings), as a legal mechanism, etc. The author's vision regarding the definition of the concept of judicial control is offered. Research materials can be useful for further research on the subject of judicial control, as well as for the formulation of proposals for improving the legal regulation of relations in the field of execution of court decisions.
Key words: judicial control, execution of court decisions, judicial power, justice, legal mechanism, enforcement of decisions.
Постановка проблеми
Принцип обов'язковості судового рішення як складова принципу правової визначеності та одна з засад судочинства, є одночасно й однією із гарантій з боку держави реалізації права людини на справедливий суд і судовий захист, закріплених відповідно у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 55 Конституції України (1996)1. Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» № 1401-VIII від 02.06.2016 року було доповнено Конституцію України ст. 129-1, згідно з положеннями якої відповідальність за виконання судового рішення покладається на державу, а функція контролю за виконанням судового рішення доручається суду.
Закріплення на конституційному рівні здійснення судового контролю за виконанням судових рішень судами зумовило подальшу регламентацію та розвиток механізмів реалізації цих повноважень. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»2 у редакції Закону № 2147-УШ від 03.10.2017 року контроль за виконанням судового рішення здійснюється судом у межах наданих йому законом повноважень.
Згаданим законом, серед іншого, викладено Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України), Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) та Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в новій редакції. Кожен із цих процесуальних кодексів містить норми, які стосуються здійснення судового контролю. При цьому судовий контроль в адміністративному судочинстві набув специфічних, притаманних лише цьому процесу ознак та форм, що зумовлено, насамперед, предметною юрисдикцією адміністративних справ, їх суб'єктним складом (зокрема участю суб'єкта владних повноважень як сторони публічно-правового спору), завданнями та принципами адміністративного судочинства тощо.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Питання контролю докладно розглядались в українській юридичній науці В. Авер'яновим, якому належить доктринальне визначення контролю. Судовий контроль як вид державного контролю набув відображення у працях Л. Сушко, Б. Гудз, А. Фокіної та ін. Р. Кайдашев розглядає судовий контроль як самостійну правову форму здійснення судової влади. Такої ж думки дотримуються Г. Майданевич, В. Кравчук і О. Сасевич, пов'язуючи судовий контроль зі здійсненням правосуддя.
Тим не менш, ані зазначені нормативно-правові акти, ані праці сучасних науковців загалом не містять теоретико-правового визначення поняття судового контролю, що, своєю чергою, зумовлює відсутність єдиного підходу до розуміння суті та змісту цього правового явища, виокремлення його характерних рис і форм (видів) як у наукових дослідженнях, так і в правозастосовній практиці. Тому вбачається наявність потреби у виокремленні та аналізі основних поглядів науковців з цього питання з метою уточнення терміна судового контролю, усунення суперечностей у розумінні суті цього правового явища.
Викладення основного матеріалу дослідження. Контролююча функція судової влади включає в себе конституційний і судовий контроль.
Предметом нашого дослідження є виключно судовий контроль і його природа крізь призму судочинства.
Одним із перших у сучасній українській науковій літературі питання судового контролю досліджував Б. Авер'янов3, який зазначив, що його сутність виявляється в тому, що суд використовує надані повноваження щоразу, коли державний орган реалізовує незаконну, недоцільну або несправедливу дію або приймає аналогічне рішення. Ці ознаки не мають чіткого визначення, і їх широке тлумачення у справах, завершених винесеним рішенням, значною мірою сприяє підвищеній ролі судового контролю в правовому захисті громадян. При цьому Б. Авер'янов4 відзначив комплексність досліджуваного правового явища, з огляду на поєднання у собі як основних рис судової влади, так і ознак юрисдикційної діяльності органів держави.
Слід зазначити, що наведений погляд неповною мірою розкриває зміст дослідженого поняття з огляду на його недостатню конкретизацію та зміни в законодавстві, що відбулись протягом останніх двох десятиліть. Досі немає єдиного розуміння сутності судового контролю серед вітчизняних науковців. Він часто розглядається як вид державного контролю, як одна з функцій (повноважень) судової гілки влади, як самостійна форма реалізації судової влади, як правовий інститут, як процедура (провадження) тощо.
Зокрема, Л. Сушко5 визначає судовий контроль як вид державного контролю, що здійснюється у сфері функціонування судової влади з належних до її компетенції питань. Контроль є самостійною формою державної діяльності, властивою практично всім елементам соціального управління. Водночас, з огляду на те, що судовий контроль здійснюється відповідно до компетенції судових органів, з дотриманням вимог підсудності та підвідомчості, та у законодавчо закріпленій процесуальній формі, автор доходить висновку, що судовий контроль, нарівні із правосуддям, є самостійною організаційно-правовою формою реалізації судової влади.
Аналогічної думки й А. Фокіна6, яка тлумачить судовий контроль як вид державного контролю, який здійснюється судовою владою за рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади з питань, віднесених до її компетенції. При цьому науковець відзначає, що наявність закріплених засобів, завдяки яким орган державної влади може бути примушений виконувати судове рішення, є необхідною умовою існування судової системи, з огляду на те, що виконання рішення є головною метою усього судового процесу.
Б. Гудз7 вважає, що судовий контроль за законністю адміністративної діяльності органів виконавчої влади є видом контрольної діяльності держави, яка здійснюється переважно адміністративними судами. Нагадаємо, що під державним контролем, зазвичай у наукових дослідженнях мається на увазі функція чи форма державної влади. Зокрема, В. Шестак8 визначає державний контроль як діяльність суб'єктів контролю, спрямовану на встановлення фактичних відомостей щодо об'єктів цього контролю та на подальше визначення їх відповідності чи невідповідності тим правомірним критеріям, які зумовлюють застосування відповідних отриманому результатові заходів реагування в унормованому порядку. Водночас Ф. Бутинець, С. Барташ та ін.9 вважають державний контроль формою здійснення державної влади, що забезпечує дотримання вимог нормативно-правових актів, виданих органами державної влади.
При цьому законодавчо визначена дефініція державного контролю міститься в Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»10, відповідно до ст. 1 якого під державним наглядом (контролем) розуміється діяльність уповноважених законом органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, органів місцевого самоврядування в межах наданих законом повноважень, метою якої є виявлення й запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства. А тому вбачається, що повне ототожнення судового контролю з державним контролем не є правильним, оскільки суперечить принципу поділу державної влади на три гілки, закріпленому у ст. 6 Конституції України та доктринальній системі стримувань і противаг.
Поряд з тим значна група науковців трактує судовий контроль як самостійні функцію або форму здійснення судової влади. При цьому одразу зауважимо, що термін «функція» визначається в науковій літературі як напрям діяльності, спосіб діяння об'єкта, спрямований на досягнення певних результатів (С. Гусарєв, О. Тихомиров)11, водночас форма - це є джерело в формально-юридичному значенні (С. Гусарєв, О. Тихомиров)12.
Зокрема, О. Кондратьєв13 зазначає, що судовий контроль не пов'язаний з вирішенням справи по суті за характером здійснюваних процесуально-правових дій і прийнятими рішеннями. А отже, судовий контроль не є складовою правосуддя, оскільки він виступає самостійною специфічною функцією судової влади.
На думку К. Кропивної14, судовий контроль являє собою специфічне повноваження суду здійснювати нагляд за виконанням винесеного ним рішення. При цьому науковець акцентує увагу на тому, що судовий контроль є саме процесуальною функцією з огляду на те, що підставою для здійснення контролю може бути виключно рішення, яким завершено розгляд справи.
Убачається, що здійснення правосуддя є публічною функцією судової влади, а виділення окремих функцій відповідно до процесуальних дій призводить до виділення в окремі категорії способів дій, які не є самодостатніми для виконання функцій судової влади.
На відміну від викладеної позиції, Р. Кайдашев15 зазначає, що судовий контроль є самостійною правовою формою здійснення судової влади, оскільки він спрямований на встановлення однієї основної обставини: чи є законним рішення, дія, бездіяльність відповідного органу чи посадової особи. Тому судовий контроль є неспецифічною функцією, а особливою формою реалізації судової влади. На думку Р. Кайдашева, судовий контроль покликаний забезпечувати дисципліну та законність, оскільки здійснюється з метою встановлення відповідності рішень і дій суб'єктів правовідносин вимогам закону. Отже, автор наполягає на тому, що судовий контроль є не функцією, а саме формою здійснення судової влади.
О. Хотинська16 визначає поняття судового контролю як самостійну, законодавчо визначену правову форму реалізації судової влади, що відображає основні характеристики судової влади та ознаки юрисдикцій- ної діяльності органів державної виконавчої служби. При цьому О. Хотинська відзначає її спрямованість як на забезпечення законності в процесі примусового виконання рішення та захист прав і законних інтересів учасників виконавчого процесу, так і на фактичне виконання рішення суду, забезпечуючи таким чином обов'язковість такого виконання.
Схожої думки дотримується і Д. Луспеник17, визначаючи повноваження суду при здійсненні контролю за виконанням судових рішень як самостійну форму судової діяльності, що здійснюється за чітко визначеною процесуальною формою як самостійна процедура судочинства в межах провадження у справі. Г. Май- даневич18 також зазначає, що судовий контроль за своєю суттю - це окрема самостійна форма реалізації судом своїх визначених законом повноважень, яка спрямована на виконання судового рішення.
Оскільки форм - це формально-юридичне джерело, то вбачається, що в розумінні зазначених авторів судовий контроль у судочинстві є окремим процесуальним рішенням. Проте формальним джерелом судового контролю виступає саме остаточне рішення, прийняте судом, а тому судовий контроль є, скоріше, складовою правової форми реалізації судової влади. За своєю формою судовий контроль наділений процесуальним характером, аналогічним документам про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду.
З урахуванням виявлених суперечностей між поглядами науковців убачається за необхідне докладніше спинитись на питанні функцій і форм реалізації судової влади та розмежувати ці поняття. У наукових дослідженнях містяться такі дефініції поняття функцій судової влади:
- основні напрями або види діяльності у сфері здійснення правосуддя (Л. Нестерчук)19;
- напрями та види діяльності судів у порядку і межах, передбачених чинним законодавством (В. Федоренко)20;
- напрями діяльності судової влади (В. Городовенко)21;
- основні напрями реалізації мети, завдань і складових її діяльності, які забезпечують роль і призначення судової влади в суспільстві (М. Пєнцов)22;
- види та напрями судової діяльності, що відображають соціально-правову сутність судової влади, її спрямованість і призначення в суспільстві (А. Калараш)23;
- законодавчо закріплені основні напрями реалізації судової діяльності, які відображають соціальне призначення та особливе місце судової влади в певному суспільстві (О. Ткачук)24.
Як бачимо, незважаючи на певні відмінності, усі згадані позиції зводяться до того, що функції судової влади є напрямами діяльності судової влади. Тобто акцент робиться саме на діяльності та її спрямованості на досягнення певної мети, завдань. Попри майже одностайну позицію наукової спільноти щодо розуміння поняття функцій судової влади, підходи до виокремлення видів функцій, покладених на судову владу, кардинально різняться.
Зокрема, О. Капинос25 виділяє функцію правосуддя та контрольно-наглядову функцію (юрисдикційний, судовий контроль). М. Суховій26 пропонує виокремлювати зовнішні функції судової влади (такі, що вплива- ють на широке коло суб'єктів), внутрішні та змішані. До зовнішніх функцій відносять функції правосуддя та судового контролю. Серед внутрішніх функцій автор називає функції суддівського самоврядування й судового управління. До комбінованих (змішаних) функцій належать правотворча, виховна та профілактична.
В. Скрипнюк27, окрім правосуддя, відносить до функцій судової влади також функції формування суддівського корпусу та органів суддівського самоврядування, тлумачення (та роз'яснення) законодавства, конституційний контроль, організаційне та інформаційно-аналітичне забезпечення судів, інші функції.
В. Попелюшко28 виділяє такі функції судової влади: правосуддя, конституційний контроль, контрольна, дозвільна, організаційна, кадрова, інформаційно-статистична, роз'яснювальна, функція звернення до виконання рішень суду і контролю за їх виконанням тощо.
Проте А. Фокіна29 не погоджується з науковцями, які відносять до функцій судової влади нарівні з функцією правосуддя також і функцію судового контролю, з тих мотивів, що, на відміну від правосуддя, судовий контроль не закріплений на законодавчому рівні саме як функція. Тому, на її думку, судовий контроль є особливою формою здійснення судової влади.
Критикує такий підхід і Н. Гуть30, відзначаючи, що в такому разі поняття «функція судової влади» підміняється поняттям «форма здійснення судової влади». Своєю чергою під формою реалізації судової влади зазвичай мається на увазі судочинства - цивільне, господарське, адміністративне, кримінальне, конституційне. Зокрема, О. Ткачук31 зазначає, що формою реалізації судової влади є відповідні судочинства, а не правосуддя. Такий підхід зумовлений змістом ч. 2 ст. 1 Закону України «Про судоустрій» від 07.02.2002 року № 3018-III32, у якій визначено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формах цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Незважаючи на те, що цей закон наразі втратив чинність, аналіз його положень дає змогу зрозуміти підходи законодавця до розуміння поняття форм реалізації судової влади на різних етапах розвитку процесуального законодавства України.
У чинному ж Законі України «Про судоустрій і статус суддів»33 зазначено, що судова влада реалізовується шляхом здійснення правосуддя в межах відповідних судових процедур суддями та присяжними - у визначених законом випадках (ч. 2 ст. 1). При цьому відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону України повноваження здійснювати правосуддя надано виключно судам і виключно в межах визначених законом процедур судочинства (ч. 1 ст. 5). Тобто вбачається, що законодавець дотримується певної логічної послідовності при розмежуванні понять функції та форм здійснення судової влади, яка полягає в тому, що функцією судової влади є правосуддя, а формами її здійснення - судочинство.
У цьому контексті слід навести також думку М. Смоковича34, що лише через здійснення правосуддя суд може вчиняти судовий контроль, оскільки в інший спосіб судова влада позбавлена можливості контролювати правомірну діяльність суб'єктів відповідних правовідносин.
Нагадаємо, що під правосуддям зазвичай розуміється державна діяльність, яка здійснюється судом у законодавчо визначеній процесуальній формі шляхом розгляду судових справ на підставі закону та відповідно до правосвідомості суддів, що зумовлює застосування або відмову в застосуванні заходів державного примусу чи захисту порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (В. Басай)35.
Конституційний Суд України в ухвалі № 44-з від 14.10.1997 року зазначив, що правосуддя є самостійною галуззю державної діяльності, яка здійснюється судами шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ36.
В ухвалі Другої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 25.02.2021 року у справі № 3-19/2021 (3 6/21)37 зазначено, що судді здійснюють правосуддя і в такий спосіб реалізовують судову владу, тобто виконують публічну функцію.
При цьому серед ознак, що характеризують правосуддя, серед іншого, виділяють: здійснення спеціальним суб'єктом - судом; здійснення шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях; здійснення у передбаченому законом порядку (процесуальній формі); наявність спеціальних цілей; можливість застосування заходів державного примусу (О. Ткачук)38.
Проаналізувавши наведені погляди, вважаємо, що категоричне віднесення судового контролю до функцій судової влади, чи оцінка його лише як форми здійснення судової влади, не повною мірою відображає справжню природу судового контролю, виходячи з такого.
Однією з засад судочинства у ст. 129 Конституції України визначено обов'язковість судового рішення. Натомість, як уже зазначалось, контроль за виконанням судового рішення покладено на суд відповідно до ст. 129-1, якою була доповнена Конституція України на підставі Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» № 1401-УШ від 02.06.2016 року.
При цьому зі змісту п. 3.11 Пояснювальної записки від 26.01.2016 року39 до проєкту цього Закону вбачається, що такі зміни мотивовані існуванням довготривалої практики неефективного виконання судових рішень, і тому законопроєктом запропоновано закріпити гарантії виконання судових рішень у Конституції України і покласти контроль за їх виконанням на суд, який ухвалив відповідне рішення.
Тобто розробники законопроєкту чітко окреслили мету покладення повноважень щодо здійснення судового контролю на суд - підвищення ефективності виконання судових рішень, і таким чином, забезпечення дотримання однієї із засад судочинства - обов'язковості виконання судового рішення. А отже, можна стверджувати, що судовий контроль не є функцією судової влади, а тим більше - самостійною функцією, оскільки не є окремим напрямом діяльності судової влади, не виконує завдання, відмінне від правосуддя, а спрямований саме на реалізацію правосуддя відповідно до завдань і засад правосуддя, закріплених Конституцією України. Судовий контроль не може існувати та здійснюватися без правосуддя, оскільки підставою його ініціювання є наявність судового рішення за результатами вирішення спору, яке набрало законної сили, і щодо якого здійснюється процедура примусового виконання. Тому погоджуємось з науковцями, які критично оцінюють розуміння судового контролю як функції судової влади та підтримуємо позицію тих, хто розглядає судовий контроль як складову правосуддя, а не окрему функцію судової влади.
Зазначений підхід є послідовним розвитком теоретичних підходів до вивчення судового контролю в контексті конституційних і законодавчих змін. Зокрема, на неможливість відокремлення судового контролю від правосуддя опосередковано вказує думка О. Хотинської40, відповідно до якої судовий контроль за виконанням судових рішень є елементом єдиного процесу захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, який реалізовується в межах однієї справи, незалежно від того, в якій сфері - публічній чи правній, виникли спірні правовідносини. Судовий контроль виступає гарантією дієвості такого захисту.
В. Кравчук41 також не відділяє судовий контроль від правосуддя, обґрунтовуючи це тим, що головною метою судового контролю за виконанням судових рішень є реалізація завдань судочинства при здійсненні правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Оскільки кожний судовий процес має завершуватись виконанням судового рішення, то суд після вирішення спору і набрання рішенням законної сили продовжує виконувати активну роль у реалізації сторонами прав, щодо захисту яких він прийняв судове рішення. А отже, зазначає автор, від здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення прямо залежить і ефективність правосуддя.
Не можемо погодитись і з твердженням, що судовий контроль є окремою правовою формою реалізації судової влади, оскільки остання реалізовується через визначені законом процедури судочинства - цивільне, кримінальне, господарське, адміністративне, судочинство у справах про адміністративні правопорушення. Очевидно, що судовий контроль не є окремим видом судочинства.
На думку О. Сасевича42, судовий контроль в адміністративному процесі є відмінним від позовного спеціальним видом провадження, коли суд, вирішивши публічно-правовий спір, продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав і законних інтересів, щодо яких він ухвалив судове рішення.
Однак, на нашу думку, не вбачається за можливе визначати судовий контроль і як окремий чи спеціальний вид судового провадження в межах того чи іншого судочинства, оскільки це суперечитиме:
- у контексті цивільного судочинства - ч. 2 ст. 19 ЦПК України, відповідно до якої цивільне судочинство здійснюється у порядку наказного, позовного (загального або спрощеного) та окремого провадження;
- господарського - ч. 1 ст. 12 ГПК України, відповідно до якої господарське судочинство здійснюється у порядку наказного та позовного (загального або спрощеного) провадження;
- адміністративного - ч. 1 ст. 12 КАС України, відповідно до якої адміністративне судочинство здійснюється в порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Більше того, в адміністративному судочинстві одна з форм судового контролю, що передбачена ст. 287 КАС України, здійснюється саме у формі позовного провадження, хоча й з певними особливостями, що, своєю чергою, підтверджує думку, що судовий контроль видом судового провадження не є.
Загалом вважаємо, що жоден із термінів «функція», «форма», «провадження» не відображають сутність і завдання поняття судового контролю.
Поряд з тим на окремий напрям пошуку правової природи судового контролю вказує І. Андреєва43, зазначаючи, що держава має самостійно забезпечити виконання судового рішення, що є її завданням і обов'язком. Таке забезпечення має здійснюватись шляхом впровадження ефективних систем і механізмів виконання рішень суду. Автор зазначає, що доступ до таких систем і механізмів має бути забезпечений для кожної особи, щодо якої прийнято відповідне судове рішення.
Про судовий контроль як певний правовий механізм веде мову О. Верба-Сидор44, зазначаючи, що контроль суду за виконанням судових рішень є дієвим механізмом, який сприяє ефективності виконавчого провадження та реального поновлення порушених прав. Своєю чергою під механізмом (правовим механізмом) у науковій юридичній літературі зазвичай розуміється комплекс взаємопов'язаних юридичних засобів, що об'єктивовані на нормативному рівні, та є необхідними і достатніми для досягнення певної мети (О. Рогова)45. Схожу дефініцію правового механізму наводить В. Корженко46 і Н. Єршова47. При цьому Н. Єршова зазначає, що правовий механізм характеризується цілісністю й відображає послідовні стадії юридичної діяльності суб'єктів, різноманітні правові засоби, варіанти їх взаємодії на кожній стадії. Серед правових засобів науковець виділяє: суб'єктивні права й обов'язки, дозволи, заборони, приписи, принципи, презумпції, терміни, процедури, заходи відповідальності, заходи заохочення, обмежувальні заходи тощо. Завдяки правовим механізмам реалізовуються гарантовані законодавством завдання правового регулювання, здійснюється вплив на суспільні відносини для досягнення певної мети.
На нашу думку, саме правовий механізм як понятійна одиниця найбільш точно відображає правову природу і зміст поняття судового контролю. Тому вбачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень є правовим механізмом діяльності судової влади, спрямованим на забезпечення обов 'язковості виконання судового рішення як конституційної засади правосуддя, який реалізовується за допомогою комплексу нормативно визначених правових засобів і процедур у межах окремих форм судочинства.
Окрім того, О. Сасевич48 у одній з наукових статей запропонував окремий підхід до розуміння судового контролю, - як правового інституту. Він визначає судовий контроль як самостійний правовий інститут, тобто відокремлену систему правових норм, що врегульовують суспільні відносини, які виникають з приводу контролю за виконанням рішення, визначають учасників контролю, повноваження органів державної влади, права і обов'язки фізичних та юридичних осіб, процедуру та відповідальність за невиконання розпоряджень суду, спрямованих на здійснення контролю.
Своєю чергою правова наука визначає інститут права як сукупність відокремлених, взаємопов'язаних правових норм, які утворюють частину галузі права та регулюють певну сторону однорідних суспільних відносин (Н. Пархоменко)49. При цьому інститут права є елементом системи права та характеризується такими рисами:
- комплексним змістом, оскільки обов'язково складається з певної сукупності правових норм;
- регулятивним характером, оскільки спрямований на регулювання відносин певного виду;
- взаємозв'язком і взаємодією з правовими нормами, належними до інших правових інститутів галузі права;
- наявністю юридичних засобів впливу, тобто здатністю здійснювати «самостійний регулятивний вплив на певну частину відносин у суспільстві»;
- внутрішньою організованістю та логічним взаємозв'язком правових норм, що становлять правовий інститут;
- предметним характером - правовий інститут присвячений регулюванню чітко визначеного виду суспільних відносин;
- галузевим сутнісним змістом - складається з норм, які належать до певної галузі права (Л. Заморська)50.
З урахуванням наведених рис правового інституту важко не погодитись з О. Сасевичем, оскільки судовий контроль:
- регламентується не однією нормою, а одразу певною сукупністю правових норм, структурно й логічно закріплених одразу в декількох нормативно-правових актах (ст. 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розділ VII ЦПК України, розділ VI ГПК України, ст. 287, 382, 383 КАС України);
- регулює відносини, що складаються в процесі реалізації процедури контролю судом за виконанням судових рішень, а тому відзначається регулятивним і предметним характером, впливом на ці відносини;
- має взаємозв'язок і взаємодію з іншими інститутами відповідних процесуальних галузей права. Для прикладу, позовна заява про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця в порядку ст. 287 КАС України має відповідати загальним вимогам, визначеним у ст. 160 КАС України; порядок перегляду в апеляційному порядку ухвал, винесених у процесі здійснення судового контролю, визначається відповідною главою процесуального кодексу; порядок підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги про застосування судового контролю, регулюється інститутом доказів і доказування відповідної галузі процесуального права тощо.
- складається з норм, які між собою є взаємно пов' язаними та узгодженими як за змістом, так і за структурою.
Тому погоджуємось з О. Сасевичем у контексті того, що з точки зору системи права судовий контроль являє собою окремий правовий інститут. При цьому оскільки в межах кожної з трьох названих галузей процесуального права судовий контроль набуває специфічних рис і форм, зумовлених предметом і методом відповідної галузі, то вбачається, що є сенс виокремлювати не один комплексний міжгалузевий інститут судового контролю, а три окремих інститути: інститут судового контролю в цивільному, господарському та адміністративному судочинстві.
Суто практичний, процедурний підхід до розуміння судового контролю пропонує й О. Капинос51, зазначаючи, що судовий контроль фактично являє собою перевірку судами належності, точності й своєчасності виконання судових рішень, яка може реалізовуватись через зобов'язання надати звіт щодо такого виконання або через спонукання до виконання рішення суду за допомогою визнання протиправним рішення, дії або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, вчинених ними в процесі виконання рішення суду.
Убачається, що такий підхід найбільш точно, ледве не буквально, відображає зміст присвячених судовому контролю процесуальних норм, закріплених у статтях 382, 383 КАС України і є прикладом «вузького розуміння» судового контролю. Однак попри таку процесуальну спрямованість, це визначення не повністю охоплює комплексний зміст поняття, оскільки не розкриває його правову природу і суть та завдання, про що йшлося вище.
Висновки
За результатами проведеного дослідження виокремлено та проаналізовано основні підходи до розуміння правової природи та суті судового контролю.
Встановлено, що судовий контроль є комплексним поняттям, яке одночасно слід розуміти як правовий механізм і як окремий інститут. При цьому потребують додаткових досліджень підходи до розуміння судового контролю як функції судової влади, як форми здійснення судової влади або як окремого виду судового провадження та взаємозв'язок між ними у контексті розвитку правового регулювання цього правого явища.
Визначено, що судовий контроль з точки зору його правової сутності та завдання є правовим механізмом, спрямованим на забезпечення обов'язковості виконання судового рішення як конституційної засади правосуддя, який реалізовується за допомогою комплексу нормативно визначених правових засобів і процедур у межах окремих форм судочинства.
Визначено, що з точки зору системи права судовий контроль є правовим інститутом у межах окремої галузі процесуального права, який врегульовує суспільні відносини, що виникають під час здійснення спрямованих на забезпечення обов'язковості виконання судового рішення правових засобів і процедур, а також визначає підстави, форми, порядок і строки їх здійснення.
Запропоновано виокремлювати не один комплексний міжгалузевий інститут судового контролю, а три окремих інститути: інститут судового контролю в цивільному, господарському та адміністративному судочинстві.
Литература
1 Конституція України. 1996, червень. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
2 Про суцоустрій і статус суддів: Закон України № 1402-VIII. 2016. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text
3 Авер'янов В. Б. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред.
B. Б. Авер'янова. Київ: Факти, 2003. С. 223.
4 Там само. С. 175.
5 Сушко Л. П. Організаційно-правові засади здійснення судового контролю в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук:
12.0. 07 / Національний університет біоресурсів і природокористування України. Київ, 2009. С. 15.
6 Фокіна А. О. Удосконалення форм судового контролю в адміністративному судочинстві. Часопис Київського університету права. 2019. № 2. С. 265.
7 Гудз Б. Д. Судовий контроль за законністю адміністративної діяльності органів виконавчої влади: автореф. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ: МОН Укр. Нац. авіаційний ун-т, 2013. С. 16.
8 Шестак В. С. Державний контроль у сучасній Україні (теоретико-правові питання): монографія. Харків: Основа, 2003.
C. 25.
9 Бутинець Ф. Ф., Бардаш С. В., Малюга Н. М., Петренко. Контроль і ревізія: підручник. Київ: Н. І. К., 2000. С. 112.
10 Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України № 877-V. 2007. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text
11 Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. (ред.) Теорія держави та права: навч. посіб. / Є. В. Білозьоров, В. П. Власенко, О. Б. Горова, А. М. Завальний, Н. В. Заяць та ін. Київ: НАВС, Освіта України, 2017. С. 26.
12 Там само. С. 155.
13 Кондратьєв О. В. Організаційно-правові проблеми судового контролю: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец.
12.0. 10. Харків, 2005. С. 12.
14 Кропивна К. О. Судовий контроль як засіб забезпечення ефективного виконання судових рішень. Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. 2016. Випуск 31-32. С. 178.
15 Кайдашев Р. П. Сутність судового контролю в адміністративному процесі України. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: збірник наукових праць / Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. Дніпропетровськ, 2015. № 3 (77). С. 128-129.
16 Хотинська О. З. Обов'язковість судових рішень як конституційна засада судочинства України: дис. .канд. юрид. наук:
12.0. 10 / Академія адвокатури України. Київ, 2006. С. 65. URL: mydisser.com/dfiles/99535297.doc.
17 Луспеник Д. Д. Проблеми теорії і практики цивільного судочинства: монографія / В. В. Комаров, В. І. Тертишніков,
B. В. Баранкова та ін.; за заг. ред. професора В. В. Комарова. Харків: Харків юридичний, 2008. С. 415.
18 Майданевич Г. А. Шляхи удосконалення виконання судових рішень. Науково-дослідний інститут публічного права. 2021. № 8. С. 234. DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2021-8/52
19 Нестерчук Л. П. Загальне поняття та визначення функцій судів загальної юрисдикції. Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. / редкол.: С. В. Ківалов (голов. ред.), Л. І. Кормич (заст. голов. ред.), Ю. П. Аленін та ін.; МОН Мінмолодьспорт України, НУ ОЮА. Одеса: Фенікс, 2011. Вип. 43. С. 226-233. С. 229. URL: https://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/n300/ 1492/Nesterchu.pdf?sequence= 1 &isAllowed=y
20 Конституційне право України: підручник / за заг. ред. В. Л. Федоренка. Київ: Ліра-К, 2012. С. 484.
21 Городовенко В. В. Про становище незалежної судової влади. Право України. 2002. № 9. С. 123.
22 Пєнцов М. В. Функції судової влади в Україні та країнах СНД. Форум права. 2014. № 2. С. 358.
23 Калараш А. А. Функції судової влади: теоретико-правовий аналіз Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 3, т. 2. С. 91. URL: http://lsej.org.ua/3-2_2020/23.pdf
24 Ткачук О. С. Проблеми реалізації судової влади у цивільному судочинстві: монографія. Харків: Право, 2016. С. 71.
25 Капинос О. В. Теоретико-правові засади функціонування адміністративного судочинства в Україні: дисертація. 2021.
C. 164. URL: https://phd.znu.edu.ua/page/dis/07_2021/Kapynos.pdf
26 Суховій М. М. Правовий статус інституту судової влади у контексті судово-правової реформи в Україні: дис. . канд. юрид. наук: 12.00.10 / ПВНЗ «Львів. ун-т бізнесу та права». Львів, 2012. С. 240.
27 Скрипнюк В. М. Функції правосуддя в структурі державної влади в Україні. Юридична Україна. 2005. № 2 (26). С. 70-76.
28 Попелюшко В. О. Правові проблеми організації і функціонування місцевих загальних судів в Україні: дис. . канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національний університет «Острозька академія». Острог, 2004. С. 27.
29 Фокіна А. О. Названа праця. С. 263.
30 Гуть Н. Функції судової гілки влади, адміністративних судів та адміністративного процесу (порівняльна характеристика), Jurnalul Juridic national: Teorie §i Practica, 2021, (1), С. 41-44. С. 42.
31 Ткачук О. С. Названа праця. С. 61.
32 Про судоустрій України: Закон України № 3018-Ш. 2002, лютий. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3018-14#Text
33 Про судоустрій і статус суддів: Закон України № 1402-VIII. 2016, червень. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1402-19#Text
34 Смокович М. І. Судова влада: місце в суспільстві та судовий контроль. Юридична Україна. 2012. № 10. С. 105.
35 Басай В. Д. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України: підручник: у 3 кн. Коломия: Вік, 2006. С. 21.
36 Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням державного зовнішньоекономічного підприємства «Славутич-Сталь» щодо тлумачення статті 124 Конституції України і Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 14.10.1997 року у справі № 016/1241-97. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/vz44u710-97#Text
37 Ухвала Другої колегії суддів Другого сенату Конституційного суду України від 25.02.2021 року у справі № 3-19/2021(36/21). URL: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/34_22_2021_0.pdf
38 Ткачук О. С. Названа праця. С. 18.
39 Пояснювальна записка від 26.01.2016 року до проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». URL: https://wLcLrada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf35n=57209
40 Хотинська О. З. Обов'язковість судових рішень як конституційна засада судочинства України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Академія адвокатури України. Київ. URL: mydisser.com/dfiles/99535297.doc. С. 7.
41 Кравчук В. М. Способи та форми здійснення судом контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Актуальні питання цивільного та господарського права. 2011. № 2 (27). С. 80-83. С. 81.
42 Сасевич О. М. Судовий контроль за виконанням дискреційних повноважень. Судебно-юридическая газета. 12.11.2019. URL: https://sud.ua/ru/news/blog/154340-sudoviykontrol-za-vikonannyam-diskretsiymkh-povnovazhen
43 Андрєєва І. О. Перспективи запровадження адміністративної юстиції в Україні: характеристика загальних положень Кодексу адміністративного судочинства. Вісник ЛАВС МВС України. 2005. № 2. С. 48-57.
44 Верба-Сидор О. Б. Співвідношення судового та відомчого контролів за діяльністю приватних виконавців у механізмі забезпечення прав особи. Вісник ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка. 2021. Вип. 2 (94). С. 84-98. С. 88.
45 Рогова О. Г. Механізми правові. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; наук. ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. Т 2: Методологія державного управління. наук. ред. колегія: Ю. П. Сурмін (співголова), П. І. Надолішній (співголова) та ін. Київ: НАДУ, 2011. С. 378.
46 Корженко В. В. та ін. Теоретико-методологічні засади державного управління: формування понятійного апарату: метод. рек. / за заг. ред. В. В. Корженка. Київ: НАДУ, 2009. С. 26.
47 Єршова Н. Г. Поняття правового механізму в контексті публічної політики: міжнародний досвід для України. Інвестиції: практика та досвід. 2020. № 19-20. С. 179-185. С. 181.
48 Сасевич О. М. Поняття та правова природа судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративному судочинстві. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юрид. науки, 2014. Вип. 1. Т 2. С. 235-239. С. 237.
49 Пархоменко Н. М. Джерела права: проблеми теорії та методології: монографія. Київ, 2008. С. 198.
50 Заморська Л. І. (2013). Інститут права як вираження правової нормативності та його властивості. Правове життя сучасної України: матеріали Міжнар. наук. конф. проф.-викл. та аспірант. складу (Одеса, 16-17 травня 2013 р.) / відп. за вип. В. М. Дрьомін; НУ «ОЮА». Півд. регіон. центр НАПрН України. Одеса: Фенікс, 2013. Т 1. С. 80-81.
51 Капинос О. В. Названа праця. С. 231.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Виокремлення та аналіз змісту принципів функціонування судової влади. Поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі. Оскарження до суду рішень чи дій органів державної влади. Засади здійснення судового конституційного контролю.
статья [351,1 K], добавлен 05.10.2013Проблемні питання поняття й змісту судового контролю за проведенням негласних слідчих дій. Аналіз підходів вчених до предмета судового контролю, його форм. Особливості судового контролю за розшуковими діями як однієї з форм контролю за розслідуванням.
статья [21,3 K], добавлен 17.08.2017Поняття судової влади та її співвідношення з іншими гілками влади. Основні ознаки судової влади, суд як орган судової влади. Поняття та ознаки правосуддя, правовий статус суддів в Україні. Розподіл влади та виділення судової влади як самостійної гілки.
реферат [30,7 K], добавлен 16.04.2010Джерела правового регулювання фінансування судової влади в Україні. Механізм належного фінансування судової гілки влади іноземних країн. Належне фінансування як ефективний засіб забезпечення незалежності, корупційних правопорушень у судовій гілці влади.
статья [14,0 K], добавлен 13.11.2017Проблематика судового нагляду як способу забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Місце судового контролю серед інших видів контрольної діяльності. Сутність судового рішення в адміністративному судочинстві. Юрисдикція адміністративних судів.
курсовая работа [97,6 K], добавлен 23.11.2014Поняття та сутність державного контролю. Формування та розвиток державного контролю. Принципи державного контролю та його види. Стадії державного контролю, їх характеристика та особливості. Порівняльний аналіз формування та розвитку державного контролю.
контрольная работа [35,3 K], добавлен 10.12.2008Сутність правоутворення як процесу виникнення і становлення права. Поняття, місце, види і функції судової практики. Значення і роль судового прецеденту у формуванні і розвитку права України і країн романо-германської та англо-американської правової сім’ї.
контрольная работа [35,5 K], добавлен 13.01.2014Розгляд історичного шляху розвитку, функцій та ознак (незалежність, самостійність, відокремленість, підзаконність) судової влади. Визначення мети, етапів проведення та недоліків судово-правової реформи. Прогалини євроінтеграційної політики України.
реферат [51,7 K], добавлен 03.02.2010Поняття та принципи судової влади: паритетності, справедливості, законності, доступності, незалежності, безсторонності, процедурності. Єдність судової системи і статусу суддів, територіальність, спеціалізація. Функціональні принципи судової влади.
курсовая работа [63,1 K], добавлен 22.02.2011Виникнення та розвиток інституту, поняття, основні, загальні та специфічні ознаки судової влади. Форми реалізації, функції, теорія та принцип поділу влади на гілки. Основні положення судоустрою. Підходи до тлумачення поняття "судова влада".
курсовая работа [50,4 K], добавлен 22.02.2011Судова влада як засіб стримування законодавчої і виконавчої влади від крайностей. Поняття судової влади і її співвідношення з іншими гілками влади. Основні ознаки судової влади. Суд як орган судової влади та його ознаки. Поняття та ознаки правосуддя.
курсовая работа [20,1 K], добавлен 10.11.2010Становлення та розвиток державного контролю за нотаріальною діяльністю у правовій доктрині та законодавстві. Співвідношення поняття державного контролю із суміжними правовими поняттями. Організаційно-правовий механізм та шляхи реформування контролю.
дипломная работа [116,6 K], добавлен 09.04.2011Роль юридичних актів, що приймаються органом конституційної юрисдикції. Особливості актів Конституційного Суду України, юридичний характер його рішень та висновків. Розуміння актів органу судового конституційного контролю як судового прецеденту.
реферат [14,3 K], добавлен 26.07.2011Основні напрямки правоохоронної діяльності. Компоненти поняття судової влади в Україні, засади її організації, повноваження та атрибути. Роль суду як органу державної влади. Структура судової системи України. Система засад здійснення судочинства.
реферат [17,4 K], добавлен 21.03.2009Проведено аналіз передумов формування справедливих принципів проведення судового збору. Висвітлено теоретичні аспекти доходної частини до держбюджету від судових зборів. Досліджено рівень доступності судочинства для середньостатистичного українця.
статья [91,5 K], добавлен 19.09.2017Поняття та сутність конституційно-правових принципів судової влади зарубіжних країн. Конституційно-правова організація судових органів країн Америки: США, Канади, Бразилії, Куби. Порівняльна характеристика спільних та відмінних рис судової влади.
контрольная работа [40,2 K], добавлен 21.12.2014Питання комунікаційної політики у судовій установі. Актуальність раціоналізації в адмініструванні судової діяльності. Проблемні аспекти, шляхи розвитку цього напряму судового адміністрування та підходи до поліпшення взаємодії судів із громадськістю.
статья [16,5 K], добавлен 17.08.2017Поняття, загальні ознаки і структура державного апарату, основні принципи організації його діяльності. Поняття державного органу влади, історія розвитку ідеї конституційного розділення влади. Повноваження законодавчої, судової і старанної влади України.
курсовая работа [118,7 K], добавлен 14.10.2014Дослідження основних засад судової реформи в Україні, перспектив становлення суду присяжних. Аналіз ланок у законі про судоустрій, судових структур притаманних різним країнам світу. Огляд рішень апеляційних загальних судів, ухвалених у першій інстанції.
курсовая работа [48,4 K], добавлен 14.12.2011Судова влада як третя гілка влади, разом із законодавчою та виконавчою. Незалежність та самостійність судової влади у правовій державі. Призначення та повноваження судової влади. Особливості побудови судової системи у Сполучених Штатах та Франції.
реферат [17,6 K], добавлен 27.11.2010
