Основні напрями вдосконалення адміністративно-правового статусу нотаріуса, який здійснює медіацію

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні напрями вдосконалення адміністративно-правового статусу нотаріуса, який здійснює медіацію

Марина Олександрівна Мироненко, аспірантка кафедри конституційного і адміністративного права Національного авіаційного університету

Резюме

Мироненко М.О. Основні напрями вдосконалення адміністративно-правового статусу нотаріуса, який здійснює медіацію.

Адміністративно-правовий статус нотаріуса потребує розширення в частині його прав і гарантій, а також накладення додаткових обов'язків і видів юридичної відповідальності. У статті розглядається пропозиція надати нотаріусам-медіаторам право пропонувати медіацію особам, зацікавленим у вчиненні нотаріальної дії у разі конфлікту, а також здійснювати перевіркуповноважень учасників та проводити медіацію на своєму робочому місці. Подальші додаткові обов'язки нотаріусів-медіаторів включають дотримання Закону «Про медіацію», ведення відповідної документації і постмедіаційний моніторинг. Крім того, автор пропонує розширити відповідальність медіатора, включаючи цивільно-правову і адміністративну відповідальність, а також внести зміни до норм щодо дисциплінарної відповідальності.

Ключові слова: нотаріус, медіатор, медіація, правовий статус, адміністративно-правовий статус, юридична відповідальність.

Summary

Maryna Myronenko. The main areas of improvement of the administrative and legal status of a notary who performs mediation.

It is noted that the modem role of a notary-mediator in Ukraine is an important element of the dispute resolution and conflict resolution mechanism. The notary-mediator performs the functions of a mediator, facilitating the settlement of conflict situations through mediation procedures. In the process of scientific research on mediation issues, certain shortcomings have been identified, including the unclear definition of the procedure during the pre-trial investigation and judicial proceedings, as well as the absence of regulation on certain other aspects. The article under consideration analyzes the administrative and legal status of a notary, which reveals the need to expand their legal privileges and guarantees, as well as impose additional obligations and increase legal liability. In this context, the proposal is being discussed to grant notary-mediators the ability to offer mediation to interested parties in case of a conflict, as well as verify the powers of the participants and conduct mediation at their workplace. Additional duties for notary-mediators include compliance with the «Mediation Law», maintaining documentation to record signatures and consent to agreements that confirm the legal validity of the mediation process. It is also proposed to include post-mediation monitoring as part of the responsibilities of notary-mediators to verify compliance with the agreement and resolve any possible disputes after the conclusion of mediation. Furthermore, the article's author suggests expanding the mediator's liability, including administrative liability for the unauthorized disclosure of confidential information obtained during mediation, civil liability for non-compliance with the terms of the mediation agreement, and expanding disciplinary liability to include violations of professional ethics. Developing clear norms and mechanisms for monitoring compliance with ethical principles and professional standards for notary-mediators is an important step in improving the administrative and legal status of a notary engaged in mediation and increasing public trust in the notarial field.

Key words: notary, mediator, mediation, legal status, administrative-legal status, legal responsibility.

Постановка проблеми

У рамках оптимізації механізму вирішення спорів і конфліктів у сфері нотарі-альної діяльності в Україні необхідність удосконалення адміністративно-правового статусу нотаріусів, що працюють у сфері медіації, набуває значної актуальності. Оновлення цього статусу спрямоване на впровад-ження медіаційних процедур з метою досягнення більш ефективного врегулювання правових спорів і конф-ліктів. Зростаючий попит на альтернативні методи вирішення спорів, включаючи медіацію, підкреслює необхідність надання нотаріусам-медіаторам додаткових прав та обов'язків, а також розроблення ефектив-них гарантій і регулятивних норм, що сприяють розвитку медіаційної практики та забезпеченню доступу фізичних і юридичних осіб до цього результативного інструменту врегулювання конфліктних ситуацій.

Удосконалення адміністративно-правового статусу нотаріусів-медіаторів, узгоджене з наданням їм додаткових повноважень і обов'язків, а також встановлення системи контролю за додержанням принципів медіації та професійної етики, сприятиме розвитку різноманітних альтернативних механізмів вирішення спорів. Такий підхід сприятиме підвищенню якості медіаційних послуг, ефективному розгляду конфліктів у нотаріальній сфері та підтримці розвитку медіаційної професії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання щодо важливості поліпшення адміністративно- правового статусу нотаріусів-медіаторів і впровадження медіації в правову систему України досліджувалися у публікаціях таких науковців, як Р. Калюжний, Н. Безхлібна, К. Токарєва, Н. Нестор, І. Сопілко, І. Сенюта, Н. Бондаренко-Зелінська, О. Скакун, Є. Бородін та ін. Автори пропонують розширення повноважень нотаріусів-медіаторів, регулювання процедур медіації та встановлення норм щодо професійної етики та контролю за дотриманням принципів медіації. У своїх дослідженнях деякі з вчених, зокрема С. Білуга, Н. Боженко, С. Корінний, В. Кузьмишин, приділяють увагу адміністративно-правовому забезпеченню медіації у публічно-правових відносинах. Вони акцентують на необхідності розвитку альтернативних методів вирішення спорів та конфліктів у цій сфері.

Формулювання мети статті

правовий статус нотаріус медіація

Метою статті є проведення аналізу та визначення основних напрямів для вдосконалення адміністративно-правового статусу нотаріуса, який виконує функції медіатора, з огляду на оптимізацію механізму вирішення спорів і конфліктів у сфері нотаріальної діяльності. Крім того, у статті розробляються рекомендації щодо поліпшення адміністративно-правового статусу нотаріусів-медіаторів, забезпечення їх прав та обов'язків, а також розширення відповідальності, що гарантуватиме дотримання принципів медіації та професійної етики.

Викладення основного матеріалу

Сучасна роль нотаріуса-медіатора в Україні є важливим елементом системи механізмів вирішення спорів та конфліктів. Медіатор виконує функції посередника, сприяючи урегулюванню конфліктних ситуацій шляхом проведення медіаційних процедур.

Закон України «Про медіацію» № 1875-ІХ, який набрав чинності 16 листопада 2021 року, є важливим кроком у формалізації медіації як позасудової процедури для врегулювання конфліктів1. Законодавець вибрав модель медіації, що дає змогу застосовувати цю процедуру у всіх сферах правових відносин2. Дія зазначеного закону охоплює широке коло суспільних відносин, пов'язаних із проведенням медіації, що включає запобігання виникненню конфліктів у майбутньому та розгляд різних видів суперечок, включаючи цивільні, сімейні, трудові, господарські, адміністративні, справи про адміністративні правопорушення, а також кримінальні провадження, з метою примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим)3.

Проте у процесі наукового дослідження проблематики медіації було виявлено певні недоліки, які сто-суються неясного визначення процедури на етапі досудового розслідування та судового провадження, а також відсутності регулювання деяких інших аспектів. З метою покращення адміністративно-правового статусу нотаріусів, які займаються медіацією, необхідно розробити чіткі вимоги до підготовки медіаторів, встановити стандарти професійної етики та діяльності, а також визначити права і обов'язки медіаторів у різних сферах суспільних відносин, зокрема цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних справах і справах про адміністративні правопорушення. Це дасть змогу забезпечити належну якість і ефективність медіаційних процедур, а також забезпечити захист прав та інтересів учасників конфліктів.

Отже, медіатор повинен мати достатні знання та навички, щоб організувати процес вирішення конфлікту таким чином, щоб обидві сторони були активно залучені до добровільного та мирного пошуку рішення, яке задовольнило б їхні спори. Хоча базова спеціальність медіатора відповідно до закону не має значення і представник будь-якої професії може стати медіатором, важливо врахувати необхідність якісної підготовки медіаторів у контексті їхньої професійної діяльності. Зважаючи на зростання кількості курсів підготовки медіаторів, виникає об'єктивне питання щодо якості та змістовності такої підготовки, що потребує ретельного вивчення та удосконалення4. Згідно з дослідженням О. Можайкіної в Україні існує необхідність у внесенні змін до статусу медіатора. Одним із пріоритетних завдань є закріплення положення, що медіатором може бути особа, яка має вищу освіту другого (магістерського) рівня. Крім того, необхідно сформулювати основні напрями професійної підготовки медіатора5. Це покращить нормативно-правове регулювання і сприятиме вдосконаленню професійної практики медіації в Україні.

Своєю чергою І. Факас пропонує встановити ліцензування медіаційної діяльності та акредитацію освітніх програм, пов'язаних з медіацією. Додатково, рекомендується участь майбутніх медіаторів у ролі стажистів протягом не менше десяти медіаційних процедур. Додатковою пропозицією є впровадження обов'язкової акредитації установ, що спеціалізуються на підготовці фахівців для сфери медіації6. На нашу думку, ці кроки спрямовані на покращення адміністративно-правового статусу нотаріусів, які здійснюють медіацію. Встановлення ліцензування та акредитації медіаційної діяльності сприятиме підвищенню професійних стандартів та якості послуг у цій сфері. Участь майбутніх медіаторів у ролі стажистів дасть змогу їм здобути необхідний практичний досвід і підготуватися до виконання своїх обов'язків. Також впровадження обов'язкової акредитації установ, що займаються підготовкою фахівців у сфері медіації, забезпечить високі стандарти освіти та збільшить довіру до професії медіатора.

У роботі О. Кармази і В. Кушерця висуваються пропозиції щодо встановлення обов'язкових вимог до медіатора, які включають такі аспекти: наявність вищої освіти другого рівня, володіння державною мовою, п'ятирічний стаж роботи, завершення післядипломного курсу з медіації, бездоганна репутація з підтвер-дженням рекомендаціями, успішне складання кваліфікаційного іспиту та отримання свідоцтва, що підтвер-джує здійснення діяльності в галузі медіації7. Ми вважаємо, що такі вимоги гарантують компетентність і забезпечують якісне й ефективне вирішення спорів у медіаційній сфері.

Нотаріус-медіатор має специфічні повноваження та відповідальність, що регулюються відповідними нормативно-правовими актами, зокрема Законом України «Про нотаріат»8-і Законом України «Про медіа-цію». Згідно з останнім права медіатора включають самостійне визначення методики медіації, отримання відшкодування витрат і збір інформації про проведені медіації. Він також може відмовитися від участі в певній медіації, зберігаючи свою незалежність. Нотаріус, з іншого боку, має право витребувати відомості та документи, отримувати плату за надання додаткових послуг і виготовлення документів, а також складати проєкти документів і надавати консультації з питань нотаріальних дій.

Порівнюючи права нотаріуса і медіатора, виникає необхідність удосконалення адміністративно-правового статусу нотаріуса-медіатора у сфері медіації з метою надання йому додаткових прав і гарантій, а також покладання додаткових обов'язків. На нашу думку, необхідно додати право пропонувати медіацію особам, які мають намір здійснити нотаріальні дії, але перебувають у конфлікті або спорі між собою. Це означає, що нотаріус-медіатор має активно пропонувати медіаційні послуги тим, хто звертається до нього для здійснення нотаріальних актів, при цьому наявність конфліктних відносин з іншими учасниками. Такий підхід сприятиме вирішенню конфліктів за допомогою медіації замість судового розгляду.

Додатково, нотаріус, який здійснює медіацію, повинен мати право перевіряти повноваження учасників конфлікту на етапі початку медіаційного процесу. Цей крок спрямований на забезпечення достовірності та законності участі сторін у медіації та укладанні медіаційної угоди.

Крім того, важливим аспектом для подальшого вдосконалення адміністративно-правового статусу нотаріуса-медіатора є його право здійснювати медіацію на власному робочому місці. Це означає, що медіаційні процедури можуть проводитись у нотаріальному кабінеті. Такий підхід сприяє забезпеченню зручності та конфіденційності для учасників медіації, а також створює якісне професійне середовище для проведення медіаційних процедур.

На нашу думку, нотаріуси-медіатори можуть бути інкорпоровані у правову систему з розширеними ком- петенціями, що дасть змогу їм ухвалювати рішення та накладати санкції у випадках порушення угоди або відхилення від принципів медіації.

Надання медіаторам таких додаткових компетенцій може зміцнити їхню позицію в процесі медіації, сприяти ефективному врегулюванню конфліктів і забезпеченню виконання угод. Розширені повноваження можуть включати можливість застосовувати примусові заходи з метою забезпечення виконання угоди, а також видавати офіційні документи, які посвідчують угоди, укладені під час медіації.

Для забезпечення якісної та етичної роботи нотаріуса-медіатора під час проведення медіації необхідно встановити чіткі обов'язки, які включають дотримання Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про медіацію», принципів медіації та професійної етики. На підставі аналізу законодавства можна зробити висновок, що нотаріус і медіатор мають спільні обов'язки. Зокрема, обидва фахівці зобов'язані зберігати конфіденційність інформації, отриманої під час нотаріальних дій або медіації, та утримуватися від її розголошення третім особам без належної згоди сторін. Це стосується особистої, конфіденційної або приватної інформації. Крім того, як нотаріус, так і медіатор повинні дотримуватися професійної етики. Це означає, що вони мають вести себе чесно, дотримуватися принципів нейтралітету та об'єктивності, уникати конфлікту інтересів і діяти в інтересах сторін, забезпечуючи справедливий та рівноправний процес вирішення спору.

На нашу думку, доцільно додати обов'язок нотаріуса-медіатора з ведення документації, що включає фіксацію підписів, згоди на угоди та інші суттєві елементи, які підтверджують юридичну дійсність і право-мірність медіаційного процесу. Крім того, варто виконувати постмедіаційний моніторинг з метою перевірки виконання угоди та вирішення можливих суперечливих питань, що виникають після завершення медіації.

Необхідність у вдосконаленні законодавства, яке визначає правовий статус нотаріуса-медіатора, зокрема його права, обов'язки та юридичну відповідальність, зростає. У контексті розгляду правового статусу нотаріуса-медіатора особливо важливою проблемою є встановлення юридичної відповідальності. Розробка чітких норм і механізмів контролю за дотриманням етичних принципів і професійних стандартів нотаріуса- медіатора є важливим кроком у поліпшенні адміністративно-правового статусу нотаріуса, що займається медіацією, та підвищенні довіри громадян до нотаріату та медіації в цілому. Вважаємо, що необхідно точно визначити межі юридичної відповідальності нотаріуса-медіатора у випадках, коли медіаційна угода містить помилкові або недійсні умови. К. Токарєва зазначає, що серед видів порушень медіатором своїх обов'язків є невиконання вимог щодо об'єктивності, автономії та незалежності9. Існує багато ризиків необ'єктивності або неналежного виконання обов'язків медіатором, що може негативно вплинути на професійну діяльність і репутацію посередника.

Відсутність чіткого механізму юридичної відповідальності може створювати труднощі у забезпеченні дотримання етичних норм і професійних стандартів нотаріуса-медіатора. Тому В. Венедіктов і І. Кравченко пропонують розробити механізм вирішення подібних суперечок, який включатиме участь медіаторів з обох сторін10. Такий підхід сприятиме досягненню об'єктивності та рівноправності у медіаційному процесі.

Окрім цього, як зазначалось, нотаріус-медіатор несе відповідальність за збереження конфіденційності інформації, що стала відома йому під час медіації, з метою підтримання довіри між учасниками процесу.

У зв'язку з поширенням COVID-19 і повномасштабним вторгненням РФ в Україну зростає інтерес до онлайн-медіації як засобу врегулювання конфліктів між особами. Дослідники розглядають можливість проведення переговорів у режимі онлайн з використанням інформаційно-комунікаційних технологій для дистанційної синхронної або асинхронної комунікації. Проте Н. Бондарчук і О. Радченко вказують, що цей підхід супроводжується підвищеним ризиком порушення принципу конфіденційності, оскільки можливе непе- редбачуване розголошення інформації через недбалість учасників процесу або зловживання третіх осіб, а також через невдалий вибір місця комунікації .

Відповідно до норм чинного законодавства медіатор підлягає дисциплінарній відповідальності за порушення вимог, встановлених законодавством щодо медіації, а також професійних стандартів і правил, що визначені у законі. Пропонуємо розглянути можливість розширення відповідальності медіатора з метою забезпечення більш повного охоплення його функцій, зокрема шляхом введення адміністративної відпові-дальності за розголошення конфіденційної інформації, отриманої під час медіації. Ця норма сприятиме захисту конфіденційності інформації, яка поширюється в межах медіаційного процесу. Крім того, цивільно- правова відповідальність може бути встановлена за невиконання договору про проведення медіації, вклю-чаючи зобов'язання щодо відшкодування збитків або виконання зобов'язань згідно з укладеним договором. Також варто згадати дисциплінарну відповідальність за порушення етики медіатора, де медіатор підлягатиме дисциплінарним стягненням у разі невиконання етичних норм, встановлених для професійної діяльності медіатора.

Таким чином, розширення відповідальності медіатора, зокрема введення адміністративної відповідальності за розголошення конфіденційної інформації про проведення медіації, допоможе зміцнити захист конфіденційності учасників медіаційного процесу та зберегти їх довіру до інституту медіації. Цивільно-правова відповідальність медіатора за невиконання договору про проведення медіації сприятиме забезпеченню ефективного виконання угод, укладених у процесі медіації, та забезпечить можливість захисту прав і інтересів сторін. Розширення дисциплінарної відповідальності забезпечить підтримку високих професійних стандартів і гарантуватиме надання високоякісних медіаційних послуг.

Встановлення юридичної відповідальності нотаріуса-медіатора є першочерговим кроком у створенні ефективних механізмів контролю та забезпечення відповідності діяльності нотаріусів-медіаторів законодавству та професійним стандартам. Це сприяє розвитку й удосконаленню медіаційної практики, забезпечуючи довіру сторін до процесу медіації та зміцнення верховенства права.

Висновки

Нотаріус-медіатор виконує функцію фасилітатора, сприяючи комунікації та діалогу між сторонами та забезпечуючи процедурний і правовий контекст медіації. Адміністративно-правовий статус нотаріуса потребує розширення відповідно до особливостей медіації, шляхом включення до нього додаткових прав і гарантій, а також покладання на нього додаткових обов'язків і розширення юридичної відповідальності. Зокрема, до прав нотаріуса-медіатора можна включити пропозицію медіації особам, зацікавленим у нотаріальних діях, у разі наявності конфлікту (спору) між ними, перевірку повноважень учасників на початку медіації, проведення медіації на своєму робочому місці нотаріуса тощо.

До додаткових обов'язків можна включити неухильне дотримання Закону України «Про медіацію» та Закону України «Про нотаріат». Доцільно включити обов'язок нотаріуса-медіатора щодо ведення докумен-тації, фіксації підписів та згоди на угоди, що підтверджують юридичну дійсність медіації. Також важливо виконувати постмедіаційний моніторинг для перевірки виконання угоди та вирішення можливих суперечок після завершення медіації.

Для розширення юридичної відповідальності нотаріуса-медіатора варто запровадити: 1) адміністративну відповідальність за неправомірне розголошення конфіденційної інформації, отриманої під час медіації; 2) цивільно-правову відповідальність за невиконання умов договору про проведення медіації; 3) дисциплінарну відповідальність за порушення професійної етики, встановленої для медіатора.

Размещено на Allbest.ru