Нормативно-правове підґрунтя формування, розвитку та використання трудового потенціалу України

Нормативно-правовий

акт

Умови формування, розвитку та використання трудового потенціалу України,що регламентуються нормами акту

Загальні нормативно-правові акти

Міжнародні нормативно-правові

Конвенція про політику в галузі зайнятості

Політика має на меті забезпечувати, щоб: була робота для всіх, хто готовий стати до роботи і шукає роботу; така робота була якомога продуктивнішою; була свобода вибору зайнятості і найширші можливості для кожного працівника здобути підготовку та використовувати свої навички і здібності для виконання роботи, до якої він придатний, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних поглядів, іноземного походження чи соціального походження. Політика враховує належним чином стадію і рівень економічного розвитку та взаємний зв'язок між цілями в галузі зайнятості й іншими економічними та соціальними цілями, і здійснюється за допомогою методів, що відповідають національнимумовам та практиці [2].

Конвенція про сприяння зайнятості та захист від безробіття

Вжиття відповідних заходів для координації своєї системи захисту від безробіття та політики в галузі зайнятості. Для цього кожен прагне забезпечити, щоб уся система захисту від безробіття і, зокрема методи надання допомоги по безробіттю сприяли створенню повної, продуктивної і вільно вибраної зайнятості й справляли б такий вплив, щоб роботодавці були зацікавлені пропонувати працівникам продуктивну зайнятість, а працівники - шукати таку зайнятість [3].

Конвенція про організацію служби зайнятості

Кожний член Міжнародної організації праці, для якого ця Конвенція є чинною, утримує чи забезпечує утримання безплатної державної служби зайнятості. Основним обов'язком служби зайнятості є забезпечення, якщо треба, у співробітництві з іншими заінтересованими громадськими та приватними установами, найкращої можливої організації ринку зайнятості як невід'ємної частини національної програми досягнення й підтримки повної зайнятості, розвитку і використання продуктивних сил [4].

Конституція України

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку. Заборона страйку можлива лише на підставі закону. Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій [5].

Кодекс законів про працю України

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Передбачає загальні положення та наступні глави: колективний договір; трудовий договір; забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників; спрощений режим регулювання трудових відносин; робочий час; час відпочинку; нормування праці; оплата праці; гарантії і компенсації; гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації; трудова дисципліна; охорона праці; праця жінок; праця молоді; пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням; індивідуальні трудові спори; професійні спілки; участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями; трудовий колектив; загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення; нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю; прикінцеві положення [6].

Закон України «Про зайнятість населення»

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття. Передбачає загальні положення та наступні розділи: державна політика у сфері зайнятості населення; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику

у сфері зайнятості населення та трудової міграції; сприяння зайнятості населення; професійна орієнтація та професійне навчання; послуги з посередництва у працевлаштуванні; застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні; безробіття; соціальний діалог на ринку праці; контроль і відповідальність у сфері зайнятості населення; прикінцеві та перехідні положення [7].

Закон України «Про колективні договори та угоди»

Правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців [8].

Правові, економічні та організаційні засади створення і діяльності організацій

Закон України «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності»

роботодавців, їх об'єднань, особливості правового регулювання та гарантії їх діяльності, а також основні засади їх взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та їх об'єднаннями, іншими об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями. Закон спрямований на підвищення ролі організацій роботодавців, їх об'єднань у формуванні та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулюванні трудових, соціальних, економічних відносин, участі у соціальному діалозі [9].

Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок [10].

Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»

Закон спрямований на встановлення розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи [11].

Закон України «Про оплату праці»

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати. Передбачає загальні положення та наступні розділи: державне регулювання оплати праці; договірне регулювання оплати праці; права працівника на оплату праці та їх захист; заключні положення [12].

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку [13].

Закон України «Основи законодавства про охорону здоров'я»

Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості. Передбачає загальні положення та наступні розділи: права та обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я; основи організації охорони здоров'я; забезпечення здорових і безпечних умов життя; медична допомога; забезпечення лікарськими і протезними засобами; охорона здоров'я матері та дитини; медико-санітарне забезпечення санаторно-курортної діяльності і відпочинку; медична експертиза; медична і фармацевтична діяльність,

реабілітаційна допомога; міжнародне співробітництво; відповідальність за порушення законодавства про охорону здоров'я; прикінцеві та перехідні положення [14].

Закон України «Про охорону праці»

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні [15].

Закон України «Про освіту»

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти. Передбачає загальні положення та наступні розділи: структура освіти; заклади освіти; стандарти освіти, освітні програми, кваліфікації та документи про освіту; забезпечення якості освіти; учасники освітнього процесу; освіта, професійний розвиток та оплата праці педагогічних і науково-педагогічних працівників; управління та контроль у сфері освіти; інфраструктура освіти; фінансово-економічні відносини у сфері освіти; міжнародне співробітництво; прикінцеві та перехідні положення [16].

Закон України «Про вищу освіту»

Правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях. Передбачає загальні положення та наступні розділи: рівні, ступені та кваліфікації вищої освіти; ліцензійні умови та стандарти вищої освіти; управління у сфері вищої освіти; забезпечення якості вищої освіти; заклади вищої освіти; управління закладом вищої освіти; доступ до вищої освіти, прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти; організація освітнього процесу; учасники освітнього процесу; наукова, науково-технічна, мистецька та інноваційна діяльність у закладах вищої освіти; фінансово- економічні відносини у сфері вищої освіти; міжнародне співробітництво; контроль у сфері вищої освіти; прикінцеві та перехідні положення [17].

Закон України «Про наукову і науково- технічну діяльність»

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку у сфері наукової і науково-технічної діяльності, створює умови для провадження наукової і науково-технічної діяльності, задоволення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку шляхом взаємодії освіти, науки, бізнесу та влади [18].

Закон України «Про пріоритетні напрямки розвитку науки та техніки»

Правові та організаційні засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні. Пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки на період до 2023 року були: фундаментальні наукові дослідження з найбільш важливих проблем розвитку науково-технічного, соціально-економічного, суспільно-політичного, людського потенціалу для забезпечення конкурентоспроможності України у світі та сталого розвитку суспільства і держави; інформаційні та комунікаційні технології; енергетика та енергоефективність; національне

природокористування; науки про життя, нові технології профілактики та лікування найпоширеніших захворювань; 6) нові речовини і матеріали [19].

Постанова Кабінету Міністрів України

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку

Механізм підготовки здобувачів вищої освіти на третьому (освітньо-науковому) та науковому рівнях вищої освіти з метою здобуття ступеня вищої освіти доктора філософії та доктора наук відповідно. Підготовка здобувачів ступеня

підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)»

доктора філософії здійснюється: в аспірантурі (ад'юнктурі) закладу вищої освіти (наукової установи) за очною (денною, вечірньою) або заочною формою навчання; поза аспірантурою (для осіб, які професійно провадять наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи у відповідному закладі вищої освіти. Підготовка здобувачів ступеня доктора наук здійснюється: в докторантурі закладу вищої освіти за очною (денною) формою навчання; шляхом самостійної підготовки їх наукових досягнень до захисту [20].

Нормативно-правові акти, норми яких регламентують формування, розвиток і використання творчого

потенціалу України

Закони України

Закон України «Про інноваційну діяльність»

Правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. Згідно із цим законом державну підтримку одержують суб'єкти господарювання всіх форм власності, що реалізують в Україні інноваційні проекти, і підприємства всіх форм власності, які мають статус інноваційних. Передбачає загальні положення та наступні розділи: державне регулювання у сфері інноваційної діяльності; правовий режим інноваційних проектів, продуктів і продукції, інноваційних підприємств та державна реєстрація інноваційних проектів; фінансова підтримка інноваційної діяльності; особливості в оподаткуванні та митному регулюванні інноваційної діяльності; міжнародне співробітництво у сфері інноваційної діяльності; прикінцеві положення [21].

Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»

Правові, економічні та організаційні засади формування цілісної системи пріоритетних напрямів інноваційної діяльності та їх реалізації в Україні. Стратегічними пріоритетними напрямами інноваційної діяльності в Україні на період до 2023 року є:

1) освоєння нових технологій транспортування енергії, впровадження енергоефективних, ресурсозберігаючих технологій, освоєння альтернативних джерел енергії;

2) освоєння нових технологій високотехнологічного розвитку транспортної системи, ракетно-космічної галузі, авіа- і суднобудування, озброєння та військової техніки;

3) освоєння нових технологій виробництва матеріалів, їх оброблення і з'єднання, створення індустрії наноматеріалів та нанотехнологій;

4) технологічне оновлення та розвиток агропромислового комплексу;

5) впровадження нових технологій та обладнання для якісного медичного обслуговування, лікування, фармацевтики;

6) широке застосування технологій більш чистого виробництва та охорони навколишнього природного середовища;

7) розвиток сучасних інформаційних, комунікаційних технологій,

робототехніки [22].

Закон України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності

технологічних парків»

Правові та економічні засади запровадження та функціонування спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка» (м. Київ), «Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона» (м. Київ), «Інститут монокристалів» (м. Харків), «Вуглемаш» (м. Донецьк), «Інститут технічної теплофізики» (м. Київ), «Київська політехніка» (м. Київ), «Інтелектуальні інформаційні технології» (м. Київ), «Укрінфотех» (м. Київ), «Агротехнопарк» (м. Київ), «Еко -Україна» (м. Донецьк), «Наукові і навчальні прилади» (м. Суми), «Текстиль» (м. Херсон), «Ресурси Донбасу» (м. Донецьк), «Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій» (УМБІЦЕНТ) (м. Одеса), «Яворів» (Львівська область), «Машинобудівні технології» (м. Дніпропетровськ) [23].

Господарський кодекс України

Правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності. Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами. Передбачає наступні розділи: основні засади господарської діяльності; суб'єкти господарювання; майнова основа господарювання; господарські зобов'язання; відповідальність за

правопорушення у сфері господарювання; особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання; зовнішньоекономічна діяльність; спеціальні режими господарювання; прикінцеві положення [25].

Податковий кодекс України

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику [26].

Закон України «Про підприємництво»

Правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. Передбачає загальні положення та наступні розділи: умови здійснення підприємницької діяльності; підприємець і держава [27].

Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні»

Правові та економічні засади державної політики у сфері підтримки та розвитку малого і середнього підприємництва. Передбачає загальні положення та наступні розділи: державна політика у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні; органи, що забезпечують розвиток малого і середнього підприємництва в Україні, та їх повноваження; державна підтримка суб'єктів малого і середнього підприємництва; прикінцеві положення [28].

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб

та фізичних осіб- підприємців»

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців. Передбачає загальні положення та наступні розділи: органи державної реєстрації; єдиний державний реєстр та портал електронних сервісів; проведення державної реєстрації; оскарження реєстраційних дій, відмови в державній реєстрації, бездіяльності державного реєстратора; відповідальність у сфері державної реєстрації; фінансове забезпечення державної реєстрації [29].

Закон України «Про захист економічної конкуренції»

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Передбачає загальні положення та наступні розділи:

Закон України «Про професійний розвиток працівників»

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників. Передбачає загальні положення та наступні розділи: професійне навчання працівників; атестація працівників; фінансування заходів із забезпечення професійного розвитку працівників; прикінцеві положення [24].

антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку; антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно- господарського управління та контролю; обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб'єктів господарювання, об'єднань; контроль за концентрацією суб'єктів господарювання; розгляд заяв та справ про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання; розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції; порядок виконання, перевірка, перегляд, оскарження рішень, розпоряджень, обчислення строків та обмін інформацією; прикінцеві положення [30].

Розпорядження Кабінету Міністрів України

Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми розвитку конкуренції на 20142023 роки»

Метою Програми є розвиток конкуренції на товарних ринках як засобу забезпечення сталого економічного зростання, покращення умов для їх ефективного функціонування, удосконалення механізму державного

регулювання таких ринків [31].