Аналіз законодавства держав-членів ЄС щодо контролю у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз законодавства держав-членів ЄС щодо контролю у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Максименко Валерія Володимирівна

аспірант кафедри службового та медичного права

Інституту права

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Україна

Наприкінці ХІХ - початку XX ст. використання, споживання та поширення наркотичних засобів стали серйозною соціальною проблемою для усього світу, що об'єктивно спонукало уряди різних країн до вжиття відповідних обмежувальних заходів на національному рівні. Однак, для ефективно!' боротьби з незаконним обігом наркотичних речовин на той час потрібні були не тільки національні, але и погоджені заходи держав на міжнародному рівні.

Основою сучасної системи міжнародного контролю над наркотичними засобами стало підписання та ратифікація країнами, в тому числі державами-членами ЄС, Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 року, Конвенції про психотропні речовини 1971 року та Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 року.

Країни-члени ЄС класифікують наркотичні засоби та прекурсори, як і Україна, згідно з трьома конвенціями ООН 1961,1971 та 1988 рр., відповідно до яких здійснюється контроль та нагляд за наукове чи медичне використання об'єктів контролю, беручи до уваги особливі ризики для системи охорони здоров'я та окремо кожної людини.

Крім того, враховуючи вимоги ратифікованих міжнародних нормативно- правових актів, кожна держава на національному рівні обирає власний шлях регулювання обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів з урахуванням історичних, соціально-культурних та економічних факторів.

В юридичній науковій літературі розрізняють три основні моделі регулювання сфери обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів:

- модель жорсткоі ' політики - з особливо суворою державною політикою у сфері контролю за обігом наркотичних препаратів, з застосуванням наисуворіших мір покарання за порушення законодавчих норм від ув'язнення на тривалі терміни до довічного до застосування смертноі 'кари. Дана модель характерна для таких країн як Малаизія, Іран, Гонконг, Пакистан та Китаи [1].

- модель жорсткого контролю - із суворою державною політикою у сфері обігу наркотичних засобів, радикальні заходи обмежуються жорстким контролем за обігом будь-яких видів наркотичних засобів у поєднанні з антинаркотичною пропагандою, наисуворіші міри покарання, як в моделі жорсткої політики, не застосовуються [1].

- ліберальна модель - характеризується лібералізацією обігу «легких» наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, однак державнии“ контроль за іх обігом зберігається і є досить ефективним [2].

В державах-членах ЄС наявні модель жорсткого контролю та ліберальна модель.

Яскравими представниками моделі жорсткого контролю є Німеччина та Франція.

На прикладі Німеччині потрібно зазначити, що в країні поряд з Законом «Про обіг наркотичних засобів» діє «Положення про порядок призначення, видачі та продовження застосування наркотичних засобів», що регулює порядок обігу наркотичних засобів і встановлює певні правила їх отримання, наприклад, в разі їх призначення за медичними показаннями лікарем, стоматологом, ветеринаром, службою порятунку та іншими уповноваженими особами [4].

Крім того, за зазначеним Законом зберігання наркотичних засобів юридично залишається кримінально-карним, хоча, де-факто, діяння, пов'язані з незаконним зберіганням наркотичних засобів, і, перш за все, для власного споживання, часто не тягнуть за собою кримінальну відповідальність через незначний розмір предмета злочинного діяння. Тобто, у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, Німеччина проводить політику рішучої' боротьби з незаконним розповсюдженням наркотиків та іх нелегальним ринком, що поєднується з гуманним ставлення до осіб, що страждають на наркоманію [5].

Щодо ліберальної моделі регулювання сфери обігу наркотичних засобів, в основу державну політику Нідерландів щодо обігу наркотичних засобів покладено принципи декриміналізація наркотиків, відповідно до якоі вживання наркотичних речовин є проблемою громадськоі охорони здоров'я, а не злочином та іх регуляція «опіумним законом», в якому передбачено чіткии“ поділ наркотиків на важкі и легкі та різницю між караним або некараним вживанням заборонених речовин. Так, вживання, обіг, виготовлення, продаж і ввезення в краіну наркотичних засобів зі списку важких є карним діянням та контролюється державними органами, а зберігання і вживання легких наркотиків, всупереч нелегальності, в певних випадках не підпадає під кримінальну відповідальність і вважається проступком [1].

Також, в законодавствах краін Західноі'Європи існує система заохочення до лікування правопорушників-наркоманів, яким як альтернатива кримінальному покаранню може бути призначене лікування. Такии“ порядок є чинним в Даніі, Іспаніі, Німеччині. Але досить часто, наприклад, у Бельгіі, Греціі, Ірландіі, Люксембурзі, Португаліі, Нідерландах, лікування застосовується як альтернатива виконання покарання, у той час, як засудження визначається умовним, проте у разі недотримання хворим режиму лікування, вирок виконується [3].

Висновки

законодавство євросоюз наркотичний психотропний речовин

Враховуючи вищезазначене, країни ЄС, керуючись Єдиною конвенцією про наркотичні засоби 1961 року, Конвенцією про психотропні речовини 1971 року та Конвенцією ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 року, перебувають на різних стадіях випробувань, виробництва, розподілу та призначення наркотичних лікарських засобів. Яскравим прикладом являється медичний канабіс та питання його статусу в різних країнах ЄС: одні держави - члени легалізують, а інші - залишають його в переліку речовин, які заборонені для обігу. Проте Комісія ООН з наркотичних речовин за рекомендаціями ВООЗ було вирішено виключити канабіс зі списку найнебезпечніших наркотичних речовин, тобто, зі Списку 4 Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 року, що означає неминучі зміни в законодавстві європейських країн.

Список використаних джерел:

[1] Лужецька Н. А. (2017). Зарубіжний досвід реалізації державної політики щодо запобігання та протидії наркоманії. Актуальні проблеми державного управління, (1), 81-87. Вилучено з: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdyo_2017_1_16.

[2] Ярмакі В. Х. (2021). Протидія незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів: досвід зарубіжних країн. Південноукраїнський правничий часопис, (1), 70-74. Вилучено з: http://www.sulj.oduvs.od.Ua/archive/2021/1/14.pdf.

[3] Гурська Н. О. (2013). Міжнародні механізми протидії наркоманії та незаконного обігу наркотичних засобів. Міжнародні читання з міжнародного права пам'яті професора П.Є. Казанського (с. 356-359). Фенікс. Вилучено з:

http://hdl.handle.net/11300/6040.

[4] Ведмідський О. В. (2016). Кримінальна відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів в Німеччині. Південноукраїнський правничий часопис, (2), 66-71. Вилучено з: http://www.sulj.oduvs.od.Ua/archive/2016/2/21.pdf.

[5] Мельник А. Б. (2017). Основні напрямки боротьби з наркоманією у Федеративній Республіці Німеччина. Основні напрями та проблеми наркоманії: матеріали круглого столу (с. 20-22). Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх справ. Вилучено з:

http://elar.naiau.kiev.ua/jspui/handle/123456789/17159.

Размещено на Allbest.ru