Практика Європейського суду з прав людини з питань забезпечення права на справедливий суд і запобігання його порушенню

Размещено на http://www.allbest.ru/

Практика Європейського суду з прав людини з питань забезпечення права на справедливий суд і запобігання його порушенню

Голубєва Даніела Володимирівна

курсант 2 курсу ННІППФПНП

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Україна

Науковий керівник: Сердюк Лілія Миколаївна

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Україна

Анотація

У даній роботі детально розкривається зміст і основні структурні елементи права на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, аналізується практика Європейського суду з прав людини з питань захисту права на правосуддя і наводяться приклади прецедентних справ щодо порушення елементів даного права.

Ключові слова: право на справедливий суд, елементи права на суд, практика Європейського суду з прав людини, судовий захист, порушення права на справедливий суд.

Виходячи з п. 1 ст. 6 Конвенції, основними елементами права на судовий захист є:

1) право на розгляд справи;

2) справедливість розгляду справи;

3) публічність судового розгляду і проголошення рішення;

4) розумний строк розгляду справи;

5) незалежність і безсторонність суду;

6) розгляд справи судом, встановленим законом.

Згадане положення здебільшого передбачає правові гарантії цивільного і кримінального проваджень. Термін «права і обов'язки цивільного характеру» в п. 1 ст. 6 Конвенції в практиці ЄСПЛ має автономне значення, а тому може не збігатися зі значенням, передбаченим національним законодавством (т. з. принцип автономності тлумачення).

Право на розгляд справи розуміється як забезпечення особі можливості звернення до суду для розв'язання певного питання і відсутність правових або практичних перешкод для реалізації цього права з боку держави [2, с. 32]. ЄСПЛ, який наділений виключним правом тлумачення Конвенції, задля ефективного застосування ст. 6 розробив наступні структурні елементи даного права: доступ до правосуддя; остаточність судового рішення; своєчасність виконання рішень. європейський суд право людина

Прикладом порушення права на доступ до правосуддя може виступати справа «Балацький проти України»: заявник скаржився, що його було позбавлено доступу до суду - районний суд відмовився постановити будь-яке рішення у справі про незаконне переведення його (заявника) на іншу, нижче оплачувану посаду. Практика ЄСПЛ показує, що до права на доступ до суду належить також право на ухвалення рішення по справі [2, с. 33].

Право на розгляд справи також включає обов'язкове і остаточне рішення суду. Остаточність судового рішення розуміється в контексті моменту, коли рішення у справі стає остаточним, воно негайно набуває законної сили. Неодноразові випадки порушення ст. 6 Конвенції у справах, в яких остаточне судове рішення скасовувалося за заявою органів державної влади або прокуратури без надання нових доказів у справі. Так, Конвенція зобов'язує держав-учасниць забезпечити остаточність рішення суду - право вищих судів на перегляд судових рішень має використовуватись з метою виправлення помилок, а не для проведення нових слухань [3, с. 360]. Наочним прикладом є рішення у справі «Трегубенко проти України»: обов'язкове й остаточне судове рішення, винесене на користь заявника, було скасовано у порядку нагляду.

Своєю чергою ЄСПЛ дійшов висновку, що Верховний Суд України своїми діями порушив принцип res judicata. Справи, в яких також розглядалося порушення права на ухвалення рішення у справі, крім згаданої: «Науменко проти України», «Полтораченко проти України» та «Тімотієвич проти України».

Наступна важлива гарантія права на правосуддя, що безпосередньо закріплена у п. 1 ст. 6 Конвенції, є справедливість розгляду справи. Вона передбачає можливість заявника дотримуватися своєї позиції по справі та спростування хибних, на його думку, доказів. Водночас, правильність рішення національних судів не відіграє особливого значення в контексті даного елементу права на справедливий суд («Karaleviius проти Литви»). Втім, ЄСПЛ чітко не окреслює якихось конкретних правил і критеріїв справедливості. Окремими вимогами елемента справедливості до судового процесу є змагальність, рівність сторін, особиста присутність, обґрунтованість судового розгляду і т. д. [2, c. 33-34]. Практика ЄСПЛ демонструє, що відсутність доказів щодо скарги про порушення процесуальних гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції, призводить до відхилення заяви через її недостатню обґрунтованість відповідно до п. 3 та п. 4 ст. 35 Конвенції («Мельничук проти України»).

У ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на публічний розгляд своєї справи. Мета елементу публічності судового розгляду і проголошення рішення - захист сторін у цивільному процесі та підсудних у кримінальному процесі. Забезпечення публічності судового розгляду справи сприяє підвищенню авторитету судової системи серед громадськості. Вимога проголошення рішення не обов'язково повинна виконуватися шляхом усного оголошення, достатньо оприлюднити його текст задля можливості ознайомитися з ним («Pretto and Others проти Італії») [2, c. 34], [3, c. 361].

Серйозним елементом права на справедливий суд є розумні строки розгляду справи. Для справ цивільного і кримінального характеру їхнє визначення залежить від багатьох обставин. Крім того, ЄСПЛ не означує жодних конкретних строків, які можна вважати такими, але традиційно розумний строк розраховується з моменту відкриття провадження у справі до ухвалення остаточного рішення судом найвищої інстанції. З практики ЄСПЛ враховуються такі критерії для оцінки тривалості судового провадження: важливість справи для заявника, складність справи, кількість стадій судочинства, дії відповідних органів тощо. Тим паче, вимога щодо розумності строків стосується не лише розгляду справи, а також виконання судового рішення [3, c. 361]. У рішенні по справі «Странніков проти України» ЄСПЛ констатував, що тривалість судового процесу не відповідала важливому елементу ст. 6 Конвенції щодо розумності строків розгляду справи.

Такий елемент права на справедливий суд, як незалежність і безсторонність суду базується на презумпції незалежності судів. Перш за все незалежність - це здатність суду розглядати справу і ухвалювати остаточні рішення у ній, бувши при цьому повністю автономним [3, c. 362]. Яскравим прикладом порушення даної вимоги є справа «Совтрансавто-Холдинг проти України». Елемент безсторонності своєю чергою вимагає відсутності зацікавлених осіб у справі - «Білуха проти України» як приклад порушення цієї умови.

Останній, але не по значущості, елемент права на справедливий суд - розгляд справи судом, встановленим законом. Здебільшого він перекликається з попереднім елементом - незалежністю суду, адже полягає в незалежності судової гілки влади від інших, передусім від виконавчої. Критерії визначення незалежності судового органу, запропоновані ЄСПЛ: 1) порядок призначення членів і тривалість терміну їх повноважень; 2) гарантії від зовнішнього тиску; 3) зовнішні ознаки незалежності [2, c. 34]. Рішення у справах «Сокуренко і Стригун проти України» і «Верітас проти України» є прецедентними для судової практики.

Нормами п. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» законодавчо закріплено необхідність визнання обов'язковості положень Конвенції та практики ЄСПЛ на території України, відповідно до вимоги ст. 46 Конвенції [4]. Так, Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» у ст. 17 зазначає застосування судами практики ЄСПЛ під час розгляду справ як джерело права, та що більше - надання йому переваги перед нормами чинного законодавства України [5].

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини має враховуватися національною судовою практикою для забезпечення права на справедливий суд. Класифікація елементів даного права дозволяє комплексно підійти до вивчення його основних складових, дотримання кожної з яких є гарантією його непорушності. Визначити дотримання або ж недотримання права на справедливий суд можливо тільки у разі глибокого аналізу дотримання кожного елементу названого права. Зважаючи на практику ЄСПЛ, на порушення кожного з елементів права існує достатньо прецедентних справ. На думку автора, найчастіше порушуються такі: право на розгляд справи (остаточність рішення), справедливість розгляду справи, розумний строк розгляду справи, незалежність і безсторонність суду.

Список використаних джерел:

[1] Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. № 995_004. (2021). Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

[2] Матат Ю. І. 2016. Право на справедливий суд: практика Європейського суду з прав людини і реалізація в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету, № 41 Том 1, с. 31 -36.

[3] Трегубов Е. Л. 2010. Право на справедливий суд у практиці Європейського суду з прав людини. Форум права, № 1, с. 358-363.

[4] Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (Закон України).

№ 475/97-ВР. (2006). Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/475/97- %D0%B2%D1%80.

[5] Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (Закон України). № 3477-IV. (2012). Вилучено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15.

Размещено на Allbest.ru