Посилення кримінальної відповідальності за військові злочини: умови, причини, наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідного інституту

Національної академії внутрішніх справ,

Посилення кримінальної відповідальності за військові злочини: умови, причини, наслідки

Бабікова Олена, директор проблем досудового розслідування, професор кафедри кримінального права доктор юридичних наук, професор

м. Київ, Україна

Анотація

Статтю присвячено дослідженню питання визначення військового злочину в аспекті внесення в закон про кримінальну відповідальність змін, які стосуються посилення кримінальної відповідальності за вказану категорію кримінальних правопорушень. Автором досліджується питання обумовленості перегляду законодавцем покарань та умов їх застосування для даної категорії кримінальних правопорушень, вивчається теоретичний і практичний аспект наслідків прийнятих законодавцем змін до КК України.

Ключові слова: військові злочини, кримінальне покарання, спеціальний суб'єкт, причини, умови, наслідки

Аннотация

Статья посвящена исследованию вопроса определения военного преступления в аспекте внесения в закон об уголовной ответственности изменений, касающихся усиления уголовной ответственности за указанную категорию уголовных правонарушений. Автором исследуется вопрос о обусловленности пересмотра законодателем наказаний и условий их применения для данной категории уголовных правонарушений, изучается теоретический и практический аспект последствий принятых законодателем изменений в УК Украины.

Ключевые слова: военные преступления, уголовное наказание, специальный субъект, причины, условия, последствия

Abstract

STRENGTHENING CRIMINAL LIABILITY FOR WAR CRIMES: CONDITIONS, CAUSES, CONSEQUENCES

Babikova Olena

Director of the Research Institute of problems of pre-trial investigation, Professor of the Department of Criminal Law

National Academy of Internal Affairs, DS (Law), Professor,

Kyiv, Ukraine

The article is devoted to the study of the issue of the definition of a war crime in the aspect of making changes to the law on criminal responsibility, which relate to the strengthening of criminal responsibility for the specified category of criminal offenses. The author investigates the question of the conditionality of the legislator's review of punishments and the conditions of their application for this category of criminal offenses, studies the theoretical and practical aspects of the consequences of the amendments adopted by the legislator to the Criminal Code of Ukraine.

Key words: war crimes, criminal punishment, special subject, causes, conditions, consequences

Вступ

24 січня 2023 року Президентом України був підписаний Проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці [1].

Метою законопроекту, як це зазначається у пояснювальній записці до нього, є «підвищення стану військової дисципліни та особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, а також надання повноважень Військовій службі правопорядку у Збройних Силах України здійснювати протидію незаконному обігу наркотичних засобів, алкоголізму у військових частинах, протидії поширенню наркоманії у військових колективах, підтримання належного рівня військової дисципліни та правопорядку, підвищення бойової готовності військових частин та спроможності виконувати визначені завдання задля захисту Вітчизни».

Для досягнення вказаної мети у законопроекті пропонується внести до Кримінального кодексу України (далі - КК), Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» низку змін, якими: 1) встановлюється більш сувора відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені військовослужбовцем в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (зміни до ст. 407 КК, 172-11 КУпАП); 2) підвищується строк покарання у виді позбавлення волі за невиконання наказу (ст. 403 КК); 3) підвищуються розміри штрафу як адміністративного стягнення у ст. ст. 172-10 - 172-12, 172-14-172-20 КУпАП тощо [2]. Вказаним законопроектом також пропонується внести зміни до Кодексу законів про працю, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», що може ускладнити процес впровадження в життя (виконання) вказаних положень. військовий злочин кримінальний відповідальність

Аналіз результатів останніх досліджень

Свої роботи питанням дослідження характеристики об'єктивних і суб'єктивних ознак військових кримінальних правопорушень присвячували такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: П.С. Берзін, М.М. Гнатовський, О.О. Дудоров, О.В. Задорожній, М.В. Піддубна, М. Рубащенко, В.Я. Тацій, В.І. Тютюгін, Ю.С. Шемшученко та багато інших.

Згадані науковці вивчали військові злочини та надавали кримінологічну характеристику військовим злочинцям, досліджували умови та причини вчинення військових кримінальних правопорушень, питання застосування та незастосування давності кримінального закону, досліджували об'єктивні та суб'єктивні ознаки окремих військових злочинів тощо. Питання ж посилення кримінальної відповідальності за вчинення розглядуваної категорії кримінальних правопорушень згаданими вченими не досліджувалось.

Метою цієї статті є дослідження наявності підстав для посилення кримінальної відповідальності за військові кримінальні правопорушення та прогнозування впливу наслідків такого рішення законодавця на стан виконання закону про кримінальну відповідальність.

Виклад основного матеріалу

На початку дослідження хотілося б зазначити, що мова в статті піде саме про групу кримінальних правопорушень, які містяться в розділі 19 КК України «Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення)». Відповідно до положень ст. 401 КК України «Військовими кримінальними правопорушеннями визнаються передбачені цим розділом кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів» [3].

В літературі можна знайти й таке визначення - «Воєнний злочин (англ. war crime) -- свідоме грубе порушення законів та звичаїв війни.

Збірне поняття у міжнародному праві, що об'єднує групу серйозних порушень правил ведення бойових дій («закону війни») та норм і принципів міжнародного гуманітарного права, що вчиняється умисно або через грубу необережність.

Воєнний злочин є одним з міжнародно-правових злочинів (злочинів за загальним міжнародним правом), до яких також належать злочин геноциду, злочини проти людяності та злочин агресії» [4]. Водночас, згадані визначення більше стосуються злочинів, мова про які йде у розділі 20 КК України «Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку», а не військових злочинів у розумінні ст. 401 КК.

Що стосується порушеного ж нами питання, то по-перше, військова служба у Збройних Силах України регулюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» і полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни, по-друге, суб'єктами військових злочинів можуть бути солдати, матроси, сержанти, старшини, прапорщики, мічмани, особи офіцерського складу, курсанти та слухачі військово- навчальних закладів та військовозобов'язані під час проходження навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів (статті 5, 29 Закону України «Про військовий обов 'язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. у ред. Закону від 4 квітня 2006 р. // ВВРУ. - 2006. - № 38. - Ст. 34).

По-третє, не є суб 'єктами військових злочинів допризовники; рядовий і начальницький склад поліції; призовники; начальницький склад установ по виконанню кримінальних по-карань; невійськовозобов'язані - особи, не взяті на військовий облік або зняті з нього; особливий склад державної служби охорони, особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) - робітники і службовці Збройних Сил; працівники відомчої воєнізованої охорони; особи, які служать у міжнародних миротворчих силах ООН не в складі Збройних Сил України; учні військових ліцеїв, шкіл, особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу [5].

Отже, відповідно до внесених змін в закон про кримінальну відповідальність, судам заборонено пом'якшувати покарання чи давати умовні терміни для військових, засуджених за окремі види злочинів:

непокора (ст. 402)

невиконання наказу (ст.403)

погрози або насильство щодо начальника (ст.405)

самовільне залишення військової частини (ст.407)

дезертирство (ст.408)

самовільне залишення поля бою (ст. 429)

Даним законом військові поміщені в окрему групу громадян, на яких дія цілої низки кримінально-правових норм, якими може бути пом'якшено кримінальну відповідальність, не поширюється.

З точки зору теорії вітчизняного кримінального права, законом визначено певні групи громадян (осіб), для яких передбачено або більш суворі заходи кримінально - правового характеру в разі вчинення ними кримінальних правопорушень (наприклад, для осіб, які займають відповідальне становище, державних службовців, правоохоронців тощо) або навпаки, більш м'які умови притягнення до кримінальної відповідальності або відбування покарання (вагітні жінки, особи похилого віку, неповнолітні тощо). Військові злочини виокремлені в окремий розділ, а це означає, що окрім спеціального суб'єкта, на якого розраховано даний розділ, законодавцем, при встановленні кримінальної відповідальності, було також враховано: і суб'єкта вчинення кримінального правопорушення, й специфіку та види кримінальних правопорушень, які вчиняються військовослужбовцями і покарання, які можуть бути їм призначені, і обстановку вчинення кримінального правопорушення, і місце тощо.

Наприклад, законом передбачено вчинення кримінальних правопорушень в умовах особливого періоду, воєнного стану, в бойовій обстановці (ст.ст. 401-405 КК України). Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про оборону України» від бгрудня 1991 р.). Тобто це період фактичного перебування України у стані війни з іноземною державою. Початком воєнного стану є день і час оголошення стану війни або нападу (агресії) на Україну. Закінченням воєнного стану вважається день і час оголошення про припинення військових дій. Якщо ж військові дії фактично продовжуються після оголошення про їх припинення, то закінченням воєнного стану слід вважати фактичне закінчення таких дій.

Бойова обстановка - період перебування військової частини, підрозділу, окремих військовослужбовців у безпосередньому зіткненні з противником, підготовка чи ведення бою (бойової операції). Бойова обстановка може виникнути як у воєнний, так і в мирний час, наприклад, при відбитті нападу на державний кордон України.

Поле бою, як місце вчинення кримінального правопорушення, - це частина території суші, повітряного або водного простору, на якій відбувається, відбулося або повинно відбутися озброєне зіткнення з противником.

Район військових дій включає територію, зайняту під час бойових дій військами у межах від переднього краю фронту до розташування тилових підрозділів фронту.

Тоді виникає законне питання: які причини спіткали законодавця до прийняття означеного рішення? Дійсно, введення в Україні військового стану є визначальним. Водночас, диспозиціями статей, поміщених в розглядуваний нами розділ, ця умова, як ми бачимо, врахована як обставина, що обтяжує відповідальність (кваліфікуюча ознака). Окрім того, численними нормативними актами, в зв'язку із тим, що норми вказаного розділу мають бланкетний характер, надано визначення всім поняттям, які використовуються для опису об'єктивної сторони розглядуваних складів кримінальних правопорушень, враховано всі моменти, які стосуються умов, підстав притягнення осіб за вчинення розглядуваних кримінальних правопорушень.

Незважаючи на насичений інформацією простір про військові події, які відбуваються сьогодні в Україні, про складні умови виживання населення та безпосередньо тих, хто боронить нашу державу від загарбників, не можна забувати та нехтувати правами людини, особливо з огляду на те, що більшість їх так чи інакше обмежена оголошеним військовим станом. Але очевидно, що протягом року з моменту його оголошення в країні, зміни подібного роду повинні бути виправдані, обґрунтовані, нагальні, необхідні суспільству та державі. На наше переконання, для успішного входження України в європейську співдружність (спільноту) запропоновані законодавчі зміни повинні нести суспільству беззаперечну користь та вселяти впевненість у завтрашньому дні. Тобто, розглядувані норми повинні містити передбачуваний механізм своєї реалізації. Це пов'язано з тим, що суб'єкти права (правозастосовчі органи та звичайні громадяни) повинні передбачати свою правомірну поведінку і розраховувати на стабільність правового регулювання й сприймати подібні зміни в чинному законодавстві як очікувані та вкрай необхідні. При цьому в судовій практиці, в рішеннях суду зазначається, що така ситуація (позиція) «не забороняє вносити зміни до законодавчих актів, але при цьому держава повинна дотримуватися розумного балансу між впевненістю осіб у існуючому правопорядку та інтересами публічної політики, для забезпечення яких вносяться зміни. Так, згідно до практики ЄСПЛ особа може розраховувати на «легітимні очікування» якщо вони мають суттєву основу в національному праві (п. 35 рішення у справі «Н.К.М. проти Угорщини від 4 листопада 2013 року») [6]. Також у рішенні ЄСПЛ у справі «Солдатенко проти України» (Soldatenko v. Ukraine) від 23 жовтня 2008 р., яке часто цитується національними судами та стосується того, що: «Суд повинен з'ясувати, чи відповідає Конвенції сам національний закон і, зокрема, чи відповідають їй загальні принципи, які сформульовані в ньому чи випливають з нього. Стосовно таких принципів Суд наголошує, що, коли йдеться про покарання, а зокрема про такий його вид як позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності.

Висновки

Отже, на наш погляд, якщо виходити з позиції принципів законності та верховенства права, які визначені не лише теоретично, але й закріплені на законодавчому рівні, а саме безпосередньо в Основному законі та в нормах КПК (ст.ст 8, 9) [7], КК України (ст.ст. 1, 2) [3] тощо, то нехтувати основоположними началами навіть в період оголошеного в країні військового стану небезпечно і може мати непередбачувані наслідки. Звертаючись до законодавця, хотілося б зазначити, що не завжди посилення кримінальної відповідальності чи застосування до осіб більш суворого покарання буде мати бажаний ефект чи досягнуто поставленої мети. На наш погляд, вказівка у пояснювальній записці до розглядуваного проекту у вигляді: «враховуючи фазу війни, що триває, та оголошений воєнний стан в Україні» як причина посилення кримінальної відповідальності та покарання є недостатньо обґрунтованою позицією, навіть з огляду всіх подій, які сьогодні відбуваються в країні. Для досягнення позитивного результату в цьому напрямку законодавцю необхідно більш обережніше підходити до вирішення окремих питань, особливо з огляду на специфіку реакції вразливої верстви нашого суспільства, від забезпечення діяльності якого залежить сьогодні: чи буде існувати Україна як держава завтра? При цьому, розуміння та ставлення до вирішення цього питання має бути максимально виваженим, зрозумілим та прийнятним для всіх, хто вважає або хоче вважати себе членом такого суспільства.

Література

Проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці

Висновок на проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці»

Література

1. Кримінальний кодекс України Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131

2. Вікіпедія

3. Мего-Інфо Юридичний портал № 1

4. Окрема думку судді Конституційного Суду України Касмініна О.В. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці). Верховна Рада України : [сайт].

5. Кримінальний процесуальний кодекс України Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88

Размещено на Allbest.ru