Використання комунікаційних технологій з цифровою компонентою як мейнстрим у діяльності органів публічної влади

Інформаційно-комунікаційні технології, що використовуються у діяльності ОПВ, - це, згідно із загальноприйнятим визначенням, є сукупністю методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих для збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, демонстрації та використання інформації. ІКТ містять у собі технічні засоби, програмне забезпечення та інформаційні ресурси. Вони використовуються для обробки даних, прийняття рішень, автоматизації процесу вибору альтернатив, експертизи конфліктних ситуацій, автоматизації робочих місць тощо.

У Вінницькій міській раді, наприклад, усі працівники виконавчих органів (усього 679 осіб) використовують у своїй діяльності цифровізовані робочі місця, мають службові персональні комп'ютери й необхідне програмно - технічне забезпечення. Для координації діяльності структурних підрозділів міської ради у ній створено внутрішній портал. Він дозволяє створювати необхідні бази даних, використовувати електронний архів даних і нормативних документів, зберігати службові документи на єдиному сервері, здійснювати пошук документів за визначеними параметрами тощо. Використання комунікатора у раді дозволяє оперативно обмінюватися повідомленнями, встановлювати (за необхідності) аудіо - й відеозв'язок між працівниками, що підвищує якість комунікацій між ними. Робоча поштова система дає змогу не лише обмінюватися документами, але й більш якісно планувати, а також використовувати робочий час на основі використання модулів «календар» і «ведення завдань».

Цифрові публічні послуги на базі ІКТ надають як ОДВ, так і ОМС. Водночас цифрові адміністративні послуги надаються переважно через портал «Дія» (Єдиний державний вебпортал електронних послуг) і Центри надання адміністративних послуг (далі - ЦНАПи), а соціальні - через електронні системи, створені у різних галузях (охорони здоров'я, освіти, транспорту, соціального забезпечення тощо). Ці системи також передбачають створення автоматизованих робочих місць і користування громадян е-картками (наприклад, для оплати проїзду у громадському транспорті).

Зростання рівня користування електронними послугами в Україні вимагає підвищення цифрової грамотності громадян, тим більше, що темпи цифровізації усіх сфер життєдіяльності перевищують темпи набуття цифрових навичок й умінь у більшості людей. Задля цього, наприклад, у Вінницькій громаді, у закладах бібліотечної системи створені ІТ-класи для навчання.

У цьому контексті й взагалі для цифрової трансформації країни ОПВ, передусім Міністерство цифрових трансформацій України, значну увагу приділяють розбудові цифрової (або ІТ) інфраструктури. Її основою є Всесвітня мережа Інтернет разом з інфраструктурою широкосмугового доступу до неї. Все більшого значення набуває інфраструктура мобільного зв'язку (за стандартами широкосмугового доступу - 3G, 4G, 5G), радіоінфраструктура (LoRaWan, необхідна для проєктів з використанням Інтернету речей), інфраструктура супутникового зв'язку, кібербезпеки й хмарних послуг [13]. Потрібно зауважити, що рівень розвитку ІТ-інфраструктури в Україні достатньо високий, вона займає 11-те місце з-поміж 23-х країн Центральної та Східної Європи (між Сербією та Чехією) [14, с. 11]. Для ОПВ це дозволяє багатократно збільшити частоту й ефективність їхніх комунікацій.

На основі цифрової інфраструктури, автоматизації та роботизації виробничих процесів в Україні формуються сектори цифрової економіки, зокрема Індустрія 4.0. Звичайно, ОПВ у межах своїх компетенцій беруть участь у її становленні. Крім того, ОМС на місцях сприяють поєднанню творчої атмосфери, якісної інфраструктури й ІТ-сервісів для розбудови екосистем креативної економіки. Так, Вінницька міська рада підтримала створення таких екосистем, як Креативний простір Артинов, iHub Вінниця, Вінницький обласний молодіжний центр «Квадрат» і Cherdak.

У діяльності ОПВ важливу роль відіграють документно-комунікативні технології. Вони дозволяють традиційний документообіг замінити електронним, що приносить значні переваги: забезпечується висока швидкість обробки даних і підготовки документів, висока їхня якість, дотримання конфіденційності інформації. Цифрові процеси дозволяють публічним службовцям відстежувати етапи у підготовці документів й автоматично повідомляти про них зацікавлених осіб. А цифрові форми документів, заповнені громадянами й працівниками ОПВ, автоматично наповнюють бази даних, зменшуючи потребу у їхньому ручному введенні. Документно- комунікативні технології лежать в основі систем електронного документообігу (далі - СЕД). В ОДВ в Україні створено такі СЕД: Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів (АСКОД), «МедароІіз.Документообіг», «ДОК ПРОФ 2.0», «Атлас ДОК», «FossDoc» й ін. В ОМС використовуються СЕД «АСКОД» (зокрема у Києві), «iTSOffice», «Optima Work-Flow», «Megapolis», DocsVision (зокрема у Вінниці), «LotusNotes», «КАІ-Документообіг» й ін. [11]. Нині без СЕД будь-який ОПВ не може якісно виконувати свої функції (ухвалювати рішення, налагоджувати внутрішні й зовнішні комунікації тощо).

Без документно-комунікативних технологій неможливим є й надання якісних цифрових публічних послуг. Це тому, що вони використовуються у реєстраційно-облікових системах ЦНАПів, для ведення документації в електронному вигляді на підприємствах і в організаціях, для створення е- документів (паспортів, водійських посвідчень, студентських квитків тощо), е- підписів й е-печаток (для цього необхідно мати чинні особисті ключі й сертифікати від «Дії»), е-реєстрів (військовозобов'язаних «Оберіг», одержувачів соціальних послуг й ін.).

Для підвищення і моніторингу цифрової грамотності громадян, передусім працівників ОПВ, щодо використання ними документно-комунікативних технологій (у роботі СЕД тощо), розроблено національний тест «Цифрограм для держслужбовців».

Документно-комунікативні технології широко використовуються ОПВ для розбудови цифрової інфраструктури. Основна увага приділяється створенню баз даних для різних цифрових й автоматизованих систем, зокрема у хмарних сервісах. Донедавна для них використовувалися, в основному, реляційні бази даних (що зберігаються у таблицях, які пов'язані між собою).

Проте сьогодні ці бази даних, а також моделі, що їх підтримують, не повністю відповідають запитам цифрової економіки: через необхідність опрацювання надвеликих обсягів даних (з використанням Big Data); через представлення даних у неструктурованому чи слабоструктурованому форматі; через те, що реляційні моделі не дозволяють групувати дані на основі агрегатних функцій. Вказані недоліки реляційних баз даних і пошуки їхнього усунення привели до нового напряму їхньої організації, який отримав назву NoSQL. Цей напрям дозволяє використовувати дані, табличне представлення яких є неможливим, й обробляти, а також аналізувати великі масиви даних, причому з використанням елементів штучного інтелекту. Його освоєння, згідно з повідомленням у системі «Телеграм» міністра цифрової трансформації М. Федорова, призвело до того, що Україна у 2022 р. увійшла до 20 країн світу за рівнем розвитку екосистеми даних. Отже, цей напрям використання даних у кіберфізичних секторів цифрової економіки.

У світі поширені дві основні моделі електронного урядування - e-Government 1.0 й e-Government 2.0. Перша модель - базова, вона заснована на наданні доступу до одержання цифрових публічних послуг громадянам через вебресурси ОДВ й ОМС. В Україні у межах цієї моделі ОМС підключено до Системи електронної взаємодії органів виконавчої влади (СЕВ ОВВ). Це гарантує не тільки ОДВ, а й ОМС захищений доступ до державних реєстрів згідно з їхніми повноваженнями. Друга модель належить до моделей державної політики за принципом «віддати уряд у руки громадян». Загалом же електронний уряд може комунікувати за трьома напрямами: G2B - уряд-бізнес; G2C - уряд-громадянин; G2G - уряд-уряд. Водночас М. Бекус комунікації G2C - уряд-громадянин - розглядає як електронну демократію [16; 17, с. 13]. На наш погляд, це є не зовсім правильно, тому що електронна демократія передбачає комунікації, швидше, між громадянами й ОПВ, ніж навпаки.

У рамках е-уряду основним вебресурсом з надання цифрових публічних послуг є портал «Дія» і його функціонали («Дія QR-шерінг», програма «єВідновлення» й ін.). З квітня 2023 р. українці через «Дію» одержали можливість підписувати європейські контракти й документи за допомогою «Дія. Підпису-EU», а масова розсилка SMS-повідомлень громадянам у разі надзвичайних подій здійснюєтьcя за допомогою функціоналу м-уряду. Повний перелік державних е-послуг, які пропонуються в Україні для громадян і бізнесу, представлено на Урядовому порталі у розділі «Електронні послуги». В ОМС функціонали «Дії» на їхніх вебсайтах підтримуються CDTO (відповідальними за цифровізацію, для яких Мінцифра запустила платформу «Дія. Цифрова громада» з необхідною базою знань), а також вебресурсами ЦНАПів, які у перспективі мають стати Центрами «Дії». Однак, потрібно мати на увазі, що ЦНАПи надають адміністративні послуги не тільки в електронному вигляді. Так, ЦНАП Вінницької міської ради «Прозорий офіс», що є «піонером» і одним з лідерів з надання е-послуг в Україні через «Персональний кабінет громадянина». Він надає тільки 52 послуги з 618-ти (8,4 %), тоді як, наприклад, в Естонії їх надається близько 600 або 99 % від загальної кількості [18]. Проте важливим є те, що деякі послуги, переважно інформаційного характеру, надаються в автоматичному режимі цілодобово - через функціонал «розумного» Кол-центру.

Для більш повного використання сервісів «Дії» і ЦНАПів важливо підвищувати цифрову грамотність громадян. Для цього у «Дії» створена платформа «Дія. Цифрова освіта». На її основі можливе й тестування цифрової грамотності громадян - за допомогою національних тестів «Цифрограм для громадян» і «Цифрограм 2.0» (цифрової грамотності за європейськими стандартами).

На базі технологій е-урядування (з використанням ІКТ і документно - комунікаційних технологій) ОДВ і, меншою мірою, ОМС розбудовують цифрову інфраструктуру, зокрема загальнодержавні е-системи: Систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів (систему «Трембіта»), яка на естонській платформі X-ROA забезпечує доступ до державних реєстрів й обмін даними між ОДВ, ОМС і бізнесом; Єдину інформаційну систему соціальної сфери (ЄІССС); Електронну систему публічних закупівель Prozorro; Портал державної електронної системи у сфері будівництва; Портал «Війна й санкції» (для повідомлення про активи росіян, які причетні до розв'язання війни росії проти України). Для відображення стану розробки й реалізації проєктів з 15 програм відновлення України (див. [19, с. 27]) і Програми єВідновлення (з державної допомоги на відновлення пошкодженого житла) Мінцифри України створено державну цифрову екосистему DREAM.

Технології е-урядування за напрямом G2B - уряд-бізнес - орієнтують на розбудову цифрової економіки. Задля цього ОДВ й ОМС щонайбільше комунікують з представниками Асоціації підприємств промислової автоматизації України (далі - АППА), яка за роки роботи (з 2011 р.) стала ініціатором розробки національної стратегії Індустрії 4.0, куратором Технічного комітету «Промислова автоматизація», ідеологом концепцій мережі Центрів Індустрії 4.0, кластерів ІАМ (у секторах з інжинірингу, автоматизації та машинобудування), промислових акселераторів (платформ для підтримки й масштабування малого й середнього бізнесу) і галузевих дорожніх карт цифрової трансформації. Причому провідна компанія АППА IT-Enterprise на промисловій виставці у Ганновері (Німеччина) ще у 2011 р. представила модуль «Виробництво» й інші модулі ERP-системи (з ефективного управління бізнесом), які, за оцінками фахівців, вирішують завдання Індустрії 4.0 навіть результативніше, ніж аналогічні модулі конкурентів [20].

Якщо технології е-урядування більше орієнтовані на комунікації ОПВ з громадянами, то технології електронної демократії, навпаки, на комунікації громадян з ОПВ. Відповідно, ці технології мають забезпечити відкритість ОПВ, підвищити ефективність публічного управління - завдяки активному залученню громадян у процес прийняття рішень на усіх рівнях.

У Рекомендаціях Ради Європи виокремлюються такі складові е- демократії (рис. 3).

Рис. 3. Складові електронної демократії

На рис. 3 ті складові е-демократії, які не мають самостійного значення, показані як такі, що входять до основних.

З позицій народовладдя й Концепції розвитку е -демократії в Україні, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 р. № 797-р, бажаною є якомога більша участь громадян у публічному управлінні. Тобто ставиться вимога, щоб вони не просто ставали учасниками публічного управління, а, зрештою, брали контроль над ним - згідно з драбиною громадської участі (партисипації), розробленої Шеррі Арштайн (рис. 4).

Рис. 4. Драбина партисипації за Ш. Арнштейн

Для цього комунікації з громадянами й іншими цільовими аудиторіями мають базуватися на інформації, одержаної ними насамперед з офіційного сайту органу публічної влади. Правда, сьогодні відсутній єдиний стандарт дизайну й висвітлення інформації на сайтах як ОДВ, так і ОМС [6, с. 95]. І якщо різний профіль сайтів ОДВ ще можна пояснити відмінною специфікою їхньої діяльності, то сайти ОМС безумовно потребують уніфікації, а також включення до них спеціалізованих сайтів (наприклад, туристичного сайту Вінницької громади vinnytsia.city до сайту Вінницької міської ради як окремої сторінки).

Водночас інформаційне наповнення усіх сайтів ОПВ має виходити з концепції відкритих даних й інформації з Єдиного державного вебпорталу відкритих даних.

Важливим пріоритетом у використанні інформації, розміщеної на офіційних сайтах ОПВ, має бути їхня орієнтованість на усіх користувачів, зокрема з інклюзивного середовища - без спеціальної освіти, з обмеженими фізичними можливостями тощо. Тільки у цьому випадку на повну силу запрацюють сервіси електронної участі громадян (електронних звернень, петицій, опитування, консультацій, голосування тощо). Для їхнього повноцінного використання (на основі підвищення цифрової грамотності й обміну досвідом) в Україні, у межах міжнародної програми EGAP, створена Платформа електронної демократії (е-DEM). На ній, з використанням сервісу «Громадський бюджет», мешканці багатьох територіальних громадах (міст Дніпро, Вінниця та ін.) голосують за т. зв. бюджети участі й так впливають на розподіл місцевих бюджетів. Для активізації е-участі громадян у Вінницькій громаді на основі е-DEM необхідно створити е-сервіс для хабу «Місто змістів» (з розвитку м. Вінниці).

Потрібно зауважити, що платформа е-DEM відкриває широкі можливості й для надання цифрових публічних послуг, зокрема через е-сервіси для петицій, звернень тощо. Після введення воєнного стану в Україні значного поширення і підвищеної значимості набули е-сервіси швидкого реагування на звернення громадян, зокрема з питань попередження та усунення аварійних і надзвичайних ситуацій. Так, у Вінницькій міській раді цим цілям служить сервіс «Цілодобова варта». В умовах війни значимість цифрових публічних послуг, зокрема на засадах участі широких мас населення, ще більше зросла. Про це свідчить, зокрема, діяльність інформаційно-гуманітарного хабу «Я - Маріуполь» і координаційного центру «Херсон - це Україна».

Для підвищення цифрової грамотності громадян у плані використання технологій е-демократії корисним може бути створення муніципальних вебсайтів цифрової освіти й перегляд освітнього серіалу «Зірки е-демократії».

Розвитку е-демократії сприяє розбудова цифрової інфраструктури, насамперед, локальних цифрових й автоматизованих систем. Так, Вінницька міська рада ініціювала створення цифрової системи «Безпечне місто». Її функціонування (на основі 950 камер відеоспостереження та програмного забезпечення на базі штучного інтелекту) забезпечує Ситуаційний центр міської ради. Місцева влада також багато уваги приділяє розбудові цифрових систем з моніторингу довкілля й енергозбереження. А через російську воєнну агресією зросла роль цифрових систем інформаційної безпеки й оповіщення цивільного захисту, а також автоматизованих систем відкриття дверей в укриттях.

Для розбудови цифрової економіки у рамках е-демократії ОПВ дуже важливо налагодити їхню ефективну співпрацю з організаціями й громадянами, які продукують інновації. Прикладом може слугувати співпраця Вінницької міської ради із закладами вищої освіти м. Вінниці. Її співпраця з Вінницьким національним аграрним університетом (далі - ВНАУ) призвела до створення на базі ВНАУ Агрохабу (за сприяння Міністерства закордонних справ Франції та участі Університету Agrosup Діжон й агропромислового кластера «AgroVin»), що сприятиме впровадженню наукових розробок співробітників і студентів університету на підприємствах агропромислового комплексу й використанню їхньому у навчальному процесі. З Донецьким національним університетом імені Василя Стуса співпраця базується на угоді щодо розробки спільних навчальних, наукових і прикладних проєктів. Співпраця з Вінницьким національним технічним університетом передбачає підтримку заходів проєкту Стартап Школи м. Вінниці «Сікорський Челендж». До речі, цей проєкт передбачає практичне втілення ідей молодих винахідників через заснування ІТ- стартапів. Принагідно зауважимо, що лідером за розвитком ІТ-стартапів в Україні є Київ, який у 2023 р. зайняв 77-ме місце серед міст світу [14, с. 6].

Технологія побудови комунікаційної стратегії орієнтує діяльність ОПВ на те, аби забезпечити ефективні комунікації з цільовими аудиторіями - бізнесом, громадянами, іншими органами влади - задля реалізації власної місії [6, с. 95]. Отже, основною метою побудови комунікаційної стратегії ОПВ є організація певних дій її представників для впливу на громадян й інші цільові аудиторії у потрібному напрямку. Так, у Комунікаційній стратегії Верховної Ради України на 2017-2021 роки прямо вказувалося на необхідності посилення впливу на цільові аудиторії задля підвищення довіри до законодавчого органу й сприйняття його як ефективної інституції [23]. Аналогічні цілі мають ставитися й у комунікаційних стратегіях ОМС, зокрема найбільших міст.

Потрібно також зауважити, що завдання щодо цифровізації ОПВ закладають у зміст більшості документів стратегічного змісту - від виборчої програми Президента України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, стратегій розвитку окремих галузей економіки (освіти, охорони здоров'я та ін.) - до стратегій сталого розвитку територіальних громад. Власне, на це і ОДВ, й ОМС орієнтує Концепція реформування урядових комунікацій [24].

Відповідно до неї ОПВ розробляють і стратегії цифровізації публічних послуг. Причому важливим засобом її реалізації є використання геоінформаційних систем (далі - ГІС), побудованих як набір онлайн сервісів, доступних через вебпортал, тобто як геопортал. На це вказує, наприклад, створення у Вінницькій міській раді Геопорталу Вінниці, зокрема сервісу «Звернення громадян». У ОМС, зокрема сільських територіальних громад, важливу роль мають відігравати ГІС з управління земельними ресурсами.

У контексті підвищення цифрової грамотності громадян ОПВ мають спиратися на стратегію подолання цифрового розриву (у доступі до можливостей в економічній, соціальній, культурній, освітній сферах) між особами молодого й похилого віку, жителями міст і сіл, чоловіків і жінок. У її рамках важливою є реалізація багатьма ОМС проєктів з подолання цифрового розриву, наприклад - з підвищення цифрової грамотності осіб похилого віку.

Розбудова цифрової інфраструктури вимагає від ОПВ, передусім ОМС, розробки й реалізації стратегії створення смартміст і смартгромад - на основі концепції «Інтернет речей». Ця концепція (взаємозв'язаної мережі фізичних пристроїв на базі технологій NB-IoT і LoRaWAN) передбачає суттєве підвищення якості публічного простору: щодо розосередження пікових навантажень на транспортну інфраструктуру, підтримання позитивного психологічного стану у їхніх мешканців і туристів, розвитку малої торгівельної інфраструктури й готельно-ресторанної справи, створення пам'ятного образу про них, а також окремі їхні локації тощо. До речі, в Україні основні мобільні оператори (Київстар, Vodafone Україна й lifecell) запустили мережі для використання інтернету речей і це дозволило найбільшим містам (Києву, Львову й ін.) досягти високого рівня цифровізації публічного простору навіть у міжнародному вимірі.

Відповідно розбудова цифрової економіки потребує від ОПВ розробки й реалізації стратегії взаємодії влади, бізнесу й науки - на засадах моделі потрійної спіралі, яка була сформульована Г. Іцковіцем і Л. Лідесдорффом у 2000 році. Її головний зміст полягає у тому, що учасники взаємодії мають не тільки формувати певну інноваційну систему (ОПВ - розробляти нормативну базу й створювати необхідні умови, університети - продукувати інновації, а бізнес - забезпечувати їхні упровадження), але й тісно комунікувати між собою [25, с. 241]. Прикладом такої інноваційної системи може слугувати Всеукраїнський науково-навчальний консорціум, створений на базі Вінницького національного аграрного університету [3, с. 14]. У його межах з ВНАУ тісно взаємодіють ОПВ усіх рівнів і численні бізнес-структури у сфері АПК.

Як показує практика, ОПВ все ширше використовують технології соціальних медіа. Це пояснюється тим, що вони мають істотний вплив на підвищення результативності комунікацій. Основними їхніми засобами є:

- застосунки або додатки - комп'ютерні програми, що дають змогу вирішувати конкретні прикладні задачі, у т. ч. й ОПВ, як суб'єктів комунікацій;

- соціальні мережі - системи пов'язаних між собою людей (переважно через Інтернет) для цифрових й інших комунікацій. Важливою їхньою особливістю є те, що комунікаційна спільнота утворюється на основі спільних інтересів учасників, але з різними поглядами. До найпопулярніших сомереж належать Facebook (Meta), YouTube, Twitter (Х), Instagram, LinkedIn й ін.;

- чат-боти - програми штучного інтелекту, які імітують інтерактивну розмову в системі «людина-комп'ютер» за допомогою ключових, заздалегідь підготовлених фраз користувача;

- блоги - мережеві журнали чи щоденники подій, які подають матеріали, побудовані на конкретних важливих фактах.

У діяльності ОПВ, зокрема ОМС, ці засоби можуть використовуватися, наприклад, для формування іміджу населених пунктів і територіальних громад, а також вирішення важливих проблем [8, с. 36]. Так, Вінницька міська рада досить широко використовує чат-бот «СВОЇ» (від сервісу «Дія. Цифрова громада»), який забезпечує взаємодію місцевої влади з громадою. Через соціальні мережі Viber і Telegram муніципалітет інформує жителів громади про його діяльність, проєкти, прийняті рішення, адміністративні й інші послуги. Через ці мережі мешканці Вінницької громади мають можливість голосувати за бюджети участі.

Більшість ОПВ досить активно використовує блоги, які, зазвичай, є частиною сайтів таких Інтернет-видань, як «Українська правда», «Кореспондент», «Ліга», «День», «Главком» й ін. Причому проявляється тенденція до «вростання» їх у соціальні мережі, що підвищує їхню інтерактивність - коментування, дискусії навколо проблем публічного управління [5, с. 36].

Для надання цифрових публічних послуг ОПВ щонайбільше використовують застосунки, чат-боти й соціальні мережі. Так, наприклад, Вінницька міська рада на міському транспорті запровадила застосунки «Vinnytsia Transport» і «Е-квиток Вінниці». Для гостей громади розроблено застосунок «Vilna Mapa Vinnytsia». Чат-бот «Залишайся у безпеці» головним завданням має протидію торгівлі людьми, а в «Онлайн-чаті з соціальних питань» фахівці департаменту соціальної політики у режимі реального часу надають консультації мешканцям громади з різних соціальних питань. Важливим інструментом надання публічних послуг є й соціальні мережі. Для цього у мережі Facebook вміщено сторінку ЦНАПу («Прозорого офісу») Вінницької громади. Через Viber і Facebook, а також інші популярні месенджери надаються консультації різним клієнтам. Соціальні мережі також важливі як інструмент реалізації громадських ініціатив і моніторингу ефективності надання послуг ОПВ.

Для підвищення цифрової грамотності громадян ОПВ широко використовують чат-боти, зокрема Мінцифри створено національний чат-бот, який дозволяє проводити експрес-тестування цифрових знань громадян. Проект з його створення став частиною національної ініціативи «Тиждень цифрової грамотності». Ще один інтерактивний чат-бот - «Цифрограм. Твоя кібергігієна» - дозволяє не тільки швидко (у тестовій формі) перевірити рівень цифрової грамотності громадян з кібербезпеки, а й надати їм додаткові знання, оскільки містить пояснення до кожного з питань тесту.

Основу цифрової інфраструктури соціальних медіа звичайно складає Всесвітня мережа Інтернет, зокрема й тому, що дозволяє на її основі створювати спеціалізовані, мережі. До таких мереж належать: науково-освітня мережа УРАН, Національна мережа трансферу технологій та ін. Безумовно, до важливих складових інфраструктури соціальних медіа належать і мобільний зв'язок. Він (у поєднанні з мережею Інтернет) сприяє формуванню цифрових платформ (на базі Microsoft, Facebook), які об'єднують фахівців із цифрових технологій у межах хат-асоціацій і хакатонів. Платформи такого типу, як відомо, знаходять широке використання у цифровій економіці.

Потрібно зауважити, що М. Кастельс ще на початку XX ст. розглядав мережі, зокрема й соціальні, як основу цифрової економіки. Він вважав, що нова економіка, виникає навколо інформаційних мереж, водночас і навколо медіамереж, які застосовуються у діловому спілкуванні, а також у глобальному обміні інформацією, звуком і зображенням. Інтернет за цих обставин відіграє роль горизонтального середовища всесвітньої комунікації [26].

Оскільки характерною рисою цифрової економіки є її інноваційність, то вона певною мірою представлена у всіх формах просторової організації нової (за М. Кастельсом) або цифрової економіки, зокрема таких, як інноваційні кластери, інноваційні парки (індустріальні, технологічні, наукові), технополіси й ін. Характерним є те, що у їхньому створенні важливу роль відіграють ОМС. Так, Вінницька міська рада ініціювала створення у Вінниці декількох індустріальних парків з профілем секторів цифрової економіки. Причому її робота у цьому напрямі продовжується: з ТОВ «Юпаркс» (U PARKS) у листопаді 2022 р. підписано меморандум про створення у Вінниці до 2026 р. індустріального парку з профілем «харчової Кремнієвої долини».

Висновки

Цифрова трансформація усіх сфер суспільного життя, зокрема й сфери публічного управління, внесла кардинальні зміни у комунікаційний простір ОПВ, причому як ОДВ, так й ОМС. Основним напрямом, течією (мейнстримом) у їхній діяльності стало використання комунікаційних технологій, пронизаних цифровими технологіями (із цифровою компонентою). До таких технологій, крім ІКТ, які за визначенням є цифровими, також належать документно-комунікативні технології, технології електронного урядування, технології електронної демократії, технології побудови комунікаційної стратегії та технології соціальних медіа. Усі ці технології знаходять широке застосування у діяльності як самих ОПВ, так й у тих сферах, на які вони, відповідно до повноважень, справляють свій комунікаційний вплив на цільові аудиторії або групи (громадян, бізнес й ін.).

Основними засобами (інструментами) комунікацйного впливу ОПВ на ці аудиторії через е-уряд і «цифрові громади» є вебпортали («Дія» та ін.), різні електронні й автоматизовані системи (зокрема ЦНАПи) тощо. А сприяння ОПВ у розбудові цифрової інфраструктури є важливою передумовою для формування в Україні цифрової економіки й інформаційного суспільства.

Список використаних джерел

1. Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.05.2013 р. № 386-р.

2. Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 р. № 67-р.

3. Калетнік Г.М., Підвальна О.Г., Колесник Т.В. Діяльність університетів та інноваційних структур за їх участю як чинник сталого місцевого та регіонального розвитку в умовах проведення реформи децентралізації (на прикладі ННВК «Всеукраїнський науково-навчальний консорціум»). Економіка, фінанси, менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2018. № 6 (34). С. 7-27.

4. Квітка С., Новіченко Н., Гусаревич Н., Піскоха Н., Бардах О., Демошенко Г. Перспективні напрямки цифрової трансформації публічного управління. Аспекти публічного управління. 2020. Вип. 8 (4). С. 129-146.

5. Малімон В.І. Комунікативні технології в публічному управлінні : навч.- метод. матеріали. Івано-Франківськ: ІФОЦППК, 2018. 51 с.

6. Михайлова О. Комунікаційні стратегії в публічному управлінні та адмініструванні: стан та проблеми в реалізації. International Science Journal of Management, Economics & Finance. 2023. Vol. 2, № 2. Р. 93-99.

7. Цифрове врядування: монографія / О.В. Карпенко, Ж.З. Денисюк, В.В. Наместнік [та ін.]; за ред. О.В. Карпенка. Київ: ІДЕЯПРИНТ, 2020. 336 с.

8. Коляденко С.В. Цифрова економіка як базис формування позитивного потенціалу іміджу регіону України. Економіка, фінанси, менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2018. № 10 (38). С. 32-40.

9. Ушкаленко І.М., Зелінська Ю.С. Інформаційно-комунікаційні технології, як основа державного управління на шляху цифрової трансформації та реформування. Ефективна економіка. 2019. № 11.

10. Житарюк М. Теорії та моделі масової інформації (Масова комунікація): навч.-метод. посіб. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2018. 244 с.

11. Копняк К.В., Покиньчереда В.В. Електронний документообіг в публічному управлінні: проблеми впровадження, переваги та перспективи. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2020. № 10.

12. Пігарєв Ю.Б., Ложковський А.Г., Маматова Т.М. Електронне урядування та електронна демократія: навч. посіб.: у 15 ч./ Частина 15: Технології розвитку електронного урядування та електронної демократії. Київ: ФОП Москаленко О.М., 2017. 52 с.

13. Краус К.М., Краус Н.М., Поченчук Г.М. Цифрова інфраструктура в умовах віртуалізації та нової якості управління економічними відносинами. Ефективна економіка. 2021. № 9.

14. ІТ-імідж України у світі: Дослідження. Київ: Brand Ukraine, 2023. 24 c.

15. Сакалош С. Як створити «громаду у смартфоні»: необхідні інгредієнти. Децентралізація. 2020.

16. Backus M. E-Governance and Developing Countries, Introduction and examples. Research Report. 2001. № 3, April. 51 p.

17. Чукут С.А., Загвойська О.В., Цимбаленко Я.Ю. Основи електронного урядування: навч. посіб. Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2022. 268 с.

18. Singhal А. World's Most Digital Country, Estonia. 99% Government Services are Online. 2023.

19. Zakharchenko V.I. Restoration of Ukraine From the Consequences of the War by Means of Neo-Economy: Sectoral and Spatial Approaches. Український географічний журнал. 2022. № 4 (120). С. 23-36.

20. Industry 4.0.

21. Електронна демократія. Біла книга державної політики / під ред. С. Панцира. Київ: Державне агентство з питань електронного урядування України; Міжнародний Фонд «Відродження», 2015. 43 c.

22. Левченко О., Величко Н., Ковшун Л. Партисипативний підхід та практики на рівні громади: посібник для громадських активістів та всіх зацікавлених. Херсон: USAID, 2018. 51 с.

23. Комунікаційна стратегія Верховної Ради України на 2017-2021 роки: Проєкт. Центр демократії та верховенства права. 2017.

24. Концепція реформування урядових комунікацій. The Communication Reform Group. 2016.

25. Itskovich G. Triple Helix. Universities - Enterprises - State. Innovation in action. 2010. № 3. P. 238-245.

26. Castells M., Fernandez-Ardevol M., Linchuan Qiu J, Sey A. Mobile Communication and Society: A Global Perspective. The MIT Press, 2006.

References

1. Pro skhvalennia Stratehii rozvytku informatsiinoho suspilstva v Ukraini: Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy № 386-r [On approval of the Information Society Development Strategy in Ukraine: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine № 386-r]. (May 15, 2013). [in Ukrainian].

2. Pro skhvalennia Kontseptsii rozvytku tsyfrovoi ekonomiky ta suspilstva Ukrainy na 2018-2020 roky ta zatverdzhennia planu zakhodiv shchodo yii realizatsii : Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy № 67 -r [On approval of the Concept of development of the digital economy and society of Ukraine for 2018-2020 years and approval of the action plan for its implementation: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine № 67-r]. (January 17, 2018). [in Ukrainian].

3. Kaletnik G.M., Pidvalna O.H., Kolesnyk T.V. (2018). Diialnist universytetiv ta innovatsiinykh struktur za yikh uchastiu yak chynnyk staloho mistsevoho ta rehionalnoho rozvytku v umovakh provedennia reformy detsentralizatsii (na prykladi NNVK «Vseukrainskyi nauko vo-navchalnyi konsortsium») [The activities of universities and innovative structures with their participation as a factor of sustainable local and regional development in the context of decentralization reform (on the example of the National Scientific and Educational Consortium)]. Ekonomika, finansy, menedzhment: aktualnipytannia nauky ipraktyky - Economics, finance, management: topical issues of science and practical activity, 6 (34), 7-27 [in Ukrainian].

4. Kvitka S., Novichenko N., Husarevych N., Piskokha N., Bardakh O., Demoshenko H. (2020). Perspektyvni napriamky tsyfrovoi transformatsii publichnoho upravlinnia [Promising directions of digital transformation of public administration]. Aspekty publichnoho upravlinni - Aspects of public administration, 8 (4), 129-146. [in Ukrainian].

5. MalimonV.I. (2018). Komunikatyvni tekhnolohii v publichnomu upravlinni [Communicative Technologies in Public Administration]. Ivano-Frankivsk: IFOTsPPK [in Ukrainian].

6. Mykhailova, O. (2023). Komunikatsiini stratehii v publichnomu upravlinni

ta administruvanni: stan ta problemy v realizatsii [Communication strategies in public management and administration: state and problems in implementation]. International Science Journal of Management, Economics & Finance, 2, 2.

DOI: 10.46299/j.isjmef.20230202.10 [in Ukrainian].

7. Karpenko, O.V. (Eds.). (2020) Tsyfrove vriaduvannia [Digital

governance]. Kyiv: IDEIaPRYNT [in Ukrainian].

8. Koliadenko, S.V. (2018). Tsyfrova ekonomika yak bazys formuvannia

pozytyvnoho potentsialu imidzhu rehionu Ukrainy [Digital economy as a basis for forming a positive potential of the image of the region of Ukraine]. Ekonomika, finansy, menedzhment: aktualni pytannia nauky i praktyky - Economics, finance, management: topical issues of science and practical activity, 10 (38), 32-40 [in Ukrainian].

9. Ushkalenko, I.M., & Zelinska, Yu.S. (2019). Informatsiino-komunikatsiini

tekhnolohii, yak osnova derzhavnoho upravlinnia na shliakhu tsyfrovoi transformatsii ta reformuvannia [Information and communication technologies, as the basis of public administration on the path of digital transformation and reform]. Efektyvna ekonomika - Efficient economy, 2019. 11. Retrieved

from: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=7397. DOI: 10.32702/2307

2105-2019.11.51 [in Ukrainian].

10. Zhytariuk, M. (2018). Teorii ta modeli masovoi informatsii (Masova komunikatsiia) [Theories and models of mass information (Mass communication)]. Lviv: LNU imeni Ivana Franka [in Ukrainian].

11. Kopniak, K.V., & Pokynchereda, V.V. (2020). Elektronnyi dokumentoobih v publichnomu upravlinni: problemy vprovadzhennia, perevahy ta perspektyvy [Electronic document management in public administration: implementation problems, advantages and prospects]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok - Public administration: improvement and development, 10. [in Ukrainian].

12. Pihariev Yu.B., Lozhkovskyi A.H., Mamatova T.M. (2017). Elektronne uriaduvannia ta elektronna demokratiia. Chastyna 15: Tekhnolohii rozvytkuZakharchenko, V.I. (2022). Restoration of Ukraine From the Consequences of the War by Means of Neo-Economy: Sectoral and Spatial Approaches. Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal - Ukrainian Geographical Journal, 4 (120), 23-36. [in English].

13. Industry 4.0 [Industry 4.0] (2022). [in Ukrainian].

14. Pantsir S. (Eds.). (2015). Elektronna demokratiia. Bila knyha derzhavnoi polityky [E-democracy. White Paper of State Policy]. Kyiv: Derzhavne ahentstvo z pytan elektronnoho uriaduvannia Ukrainy; Mizhnarodnyi Fond «Vidrodzhennia» [in Ukrainian].