Щодо забезпечення достовірності інформації державними інформаційними системами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо забезпечення достовірності інформації державними інформаційними системами

Лесько Наталія Володимирівна,

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри адміністративного та інформаційного права Національного університету "Львівська політехніка"

Анотація

Мета. Метою дослідження є розробка теоретичних положень щодо забезпечення достовірності інформації державними інформаційними системами. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків. Під час дослідження використовувались методи наукового пізнання: порівняльно-правовий, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний. Результати. Система централізованого збору, обробки та надання інформації про громадян, у функціонуванні державних інформаційних систем стає важливим фактором забезпечення достовірності інформації про громадян. У всіх цих системах встановлюється обов'язковість забезпечення достовірності інформації та відбувається реалізація загального принципу інформаційного права щодо забезпечення достовірності інформації у межах спеціальних принципів чи вимог. Наукова новизна. Проаналізовано доктринальні погляди стосовно достовірності як загальної властивості інформації, факторів, що впливають на формування недостовірної інформації. Практична значимість. Обґрунтовано системний характер правового забезпечення достовірності інформації, виділено систему правового забезпечення достовірності інформації, визначено її ознаки, функції, особливості та тенденції розвитку у процесі забезпечення доступу до інформації. Констатовано необхідність розвитку державної політики у сфері і прийняття спеціальних організаційно-правових засобів та інших заходів, вкладених у забезпечення достовірності інформації. інформація достовірність державний

Ключові слова: достовірна інформація, інформаційне право, принцип права, органи державної влади, цифровий профіль.

Natalia Lesko

Doctor of Laws, Professor, Professor of the Department of Administrative and Information Law of the National University "Lviv Polytechnic"

REGARDING ENSURING RELIABILITY OF INFORMATION BY STATE INFORMATION SYSTEMS

Purpose. The purpose of the study is to develop theoretical provisions on ensuring the reliability of information by state information systems. Method. The methodology includes a comprehensive analysis and generalization of the available scientific and theoretical material and the formulation of relevant conclusions. During the research, methods of scientific knowledge were used: comparative-legal, logical-semantic, functional, systemic-structural, logical-normative. The results. system of centralized collection, processing and provision of information about citizens, ensuring the reliability of information about citizens becomes an important factor in the functioning of state information systems. In all these systems, the obligation to ensure the reliability of information is established and the general principle of information law is implemented to ensure the reliability of information within the limits of special principles or requirements. Scientific novelty. Doctrinal views regarding reliability as a general property of information, factors affecting the formation of unreliable information are analyzed. Practical significance. The systemic nature of legal assurance of information reliability is substantiated, the system of legal assurance of information reliability is highlighted, its features, functions, features and development trends in the process of ensuring access to information are determined. The need for the development of state policy in the field and the adoption of special organizational and legal means and other measures invested in ensuring the reliability of information was noted.

Key words: reliable information, information law, principle of law, state authorities, digital profile.

Постановка проблеми. При забезпеченні доступу до інформації в мережі Інтернет необхідно вдаватися до додаткових засобів, у тому числі надавати можливість перевірки інформації, створення спеціальних органів, уповноважених адміністраторів сайтів, які перевіряли б достовірність інформації та гарантували її. В умовах обробки та зберігання інформації про громадян у державних системах, у тому числі Єдиному державному демографічному реєстру та документах, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, Національній системі біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства та інших, забезпечення достовірності інформації стає ключовим завданням держави та обов'язком органів державної влади, що забезпечують обробку та надання такої інформації.

Зазначене має особливе значення в умовах воєнного стану, що передбачено законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення функціонування інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних систем, публічних електронних реєстрів". Доцільно зауважити, що національні державні електронні ресурси інтегруються до відповідних систем Європейського Союзу згідно закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення укладення угоди між Україною та Європейським Союзом про взаємне визнання кваліфікованих електронних довірчих послуг та імплементації законодавства Європейського Союзу у сфері електронної ідентифікації".

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Окремі аспекти зазначеного питання розглядались у працях: О.В. Арістової, О.А. Баранова, К. І. Бєлякова, В.М. Брижка, Р.А. Калюжного, О.В. Копана, В.К. Конаха, Б.А. Кормича, О.В. Коржа, О.В. Кохановської, О.В. Марущака, В.Г. Пилипчука, Н.А. Савінової, М.Я. Швеця і інших вчених.

Постановка завдання. Мета статті - дослідження правового забезпечення достовірності інформації державними інформаційними системами.

Виклад основного матеріалу. Відзначимо, що система централізованого збору, обробки та надання інформації про громадян, у функціонуванні державних інформаційних систем важливим фактором стає забезпечення достовірності інформації про громадян. У всіх цих системах встановлюється обов'язковість забезпечення достовірності інформації та відбувається реалізація загального принципу інформаційного права щодо забезпечення достовірності інформації у межах спеціальних принципів чи вимог.

Закон України "Про публічні електронні реєстри" містить правову норму про те, що державні органи, визначені відповідно до нормативно-правового акту, що регламентує функціонування державної інформаційної системи, зобов'язані забезпечити достовірність та актуальність інформації, що міститься в даній інформаційній системі, доступ до зазначеної інформації у випадках та у порядку, передбачених законодавством, захист зазначеної інформації від неправомірного доступу, знищення, модифікування, блокування, копіювання, надання, розповсюдження та інших неправомірних дій [1].

Відповідно до закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", організація функціонування Державного демографічного реєстру ґрунтується на принципі достовірності, актуальності та повноти, відомостей що містяться у реєстрі про населення.

Особливістю реалізації забезпечення достовірності інформації стосовно реєстру населення є те, що метою формування Державного демографічного реєстру є створення системи обліку відомостей про населення України, спрямованої на забезпечення достовірності та актуальності.

Сама система обліку відомостей про населення у межах реєстру є гарантією (у частині створення державної системи контролю за достовірністю) та засобом забезпечення достовірності інформації. Функціонування реєстру населення передбачає низку засобів, які дозволяють використовувати державі для реалізації функцій достовірну та актуальну інформацію.

Аналіз чинного законодавства у сфері організації функціонування Державного демографічного реєстру дозволяє виділити засоби:

- спеціальне законодавство, яке встановлює вимоги до формування Державного демографічного реєстру, зокрема спрямоване на забезпечення достовірності інформації про населення;

- особливий суб'єкт, який здійснює ведення Державного демографічного реєстру. Внесення інформації до Державного демографічного реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних" [2];

- юридична відповідальність відповідно до законодавства України за достовірність, повноту, актуальність відомостей, що спрямовуються на формування та ведення Державного демографічного реєстру, яку несуть органи, що направляють зазначені відомості;

- встановлення обов'язку проведення спеціальної процедури - зіставлення відомостей Державного демографічного реєстру з відомостями, раніше включеними до реєстру, з метою виключення неточностей. У разі встановлення неточностей проводиться обов'язкова перевірка за допомогою запиту в електронній формі до органу, який направив відомості до реєстру, з метою перевірки та направлення уточнених відомостей;

- перевірка актуальності та достовірності інформації органами, що надають інформацію до Державного демографічного реєстру;

- ідентифікація записів Державного демографічного реєстру за допомогою обов'язковості вказівки інформації про дату та час внесення відомостей до реєстру та найменування органу, що направив відомості. Ідентифікаційні відомості є важливим засобом, що забезпечує можливість подальшої перевірки та уточнення відомостей;

- можливість внесення змін до запису Державного демографічного реєстру за зверненням фізичної особи або її законного представника у разі, якщо щодо її даних у записі є неточності;

- забезпечення підтвердження справжності та цілісності записів Державного демографічного реєстру, а дійсності кваліфікованих електронних підписів, за допомогою яких вони підписані.

- постійність зберігання записів Державного демографічного реєстру та неприпустимість знищення. Вилучення записів допускається лише на підставі зазначеного закону;

- відокремленість формування та ведення обліку відомостей Державного демографічного реєстру;

- законодавчо закріплена процедура відновлення записів реєстру у разі знищення даних. Особливий режим якщо відновлення здійснюється тільки частково. Перелік способів отримання відомостей про фізичну особу з метою відновлення запису реєстру та правила застосування, у тому числі порядок взаємодії з органами, встановлюються Кабінетом Міністрів України [3].

- знеособлення персональних даних, що містяться у Державному демографічному реєстрі;

- створення спеціальної державної інформаційної системи, в якій здійснюється формування та ведення Державного демографічного реєстру, включаючи збирання, обробку, зберігання, отримання, використання та захист відомостей про населення України.

- перелік суб'єктів, яким надаються дані з Державного демографічного реєстру.

Перевірка повноти, актуальності та достовірності відомостей проводяться органами, що направляють відомості до Державного демографічного реєстру, на постійній основі до направлення у межах перехідного періоду відомостей або їх змін відповідно до спеціальних правил.

Перевірка достовірності відомостей включає:

- перевірку відповідності відомостей критеріям проходження автоматичного форматно-логічного контролю, що визначається оператором державної інформаційної системи Державного демографічного реєстру за погодженням з органами, що здійснюють направлення відомостей для формування та ведення Державного демографічного реєстру;

- перевірку на відсутність дублювання та протиріч у переданих відомостях;

- перевірку на відповідність переданих відомостей вимогам форматів XML- документів або видів відомостей єдиної системи міжвідомчої електронної взаємодії, розроблених уповноваженим органом за погодженням з органами, що здійснюють направлення відомостей для формування та ведення Державного демографічного реєстру та розміщених на технологічному порталі електронної взаємодії.

Перевірка інформації, що становить відомості, що надсилаються органами, що здійснюють направлення відомостей для формування та ведення Державного демографічного реєстру, у Державний демографічний реєстр, на повноту та відповідність критеріям проходження форматно-логічного контролю, логічну структуру файлу обміну, розроблену уповноваженим органом за погодженням з органами, що здійснюють направлення відомостей для формування та ведення Державного демографічного реєстру.

Забезпечувати достовірність інформації покликана державна інформаційна система - Інтегрована система електронної ідентифікації (Дія). Дія використовується для реалізації ряду функцій, у тому числі для перевірки достовірності ідентифікаційних даних на підставі даних, що надаються реєстрами єдиної системи.

Окрім Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус та Інтегрованої системи електронної ідентифікації (Дія) в Україні функціонує Національна систему біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства, що забезпечує обробку, включаючи збирання та зберігання біометричних персональних даних, їх перевірку та передачу інформації про ступінь відповідності наданим 109 біометричним персональним даним фізичної особи.

Функціонування цієї системи є гарантією та засобом забезпечення достовірності інформації. Законодавство встановлює вимоги щодо забезпечення достовірності інформації, що розміщується у системі, у тому числі різні види відповідальності осіб (дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну), які розміщують інформацію у вказаних системах, за її достовірність.

Відповідно до Закону "Про публічні електронні реєстри", особи, права та законні інтереси яких були порушені у зв'язку з недостовірністю відомостей, розміщених у єдиній системі ідентифікації та автентифікації та в єдиній біометричній системі, мають право звернутися в установленому порядку до уповноваженого органу захисту прав суб'єктів персональних даних, за судовим захистом прав, у тому числі з позовами про відшкодування збитків, компенсацію моральної шкоди, захист честі, гідності та ділової репутації. Відповідно до Закону України "Про захист персональних даних" уповноваженим органом у сфері захисту персональних даних є Уповноважений Верховної Ради з прав людини.

Особливе значення має забезпечення достовірності даних, що формуються у межах цифрового профілю. Сьогодні активно обговорюються необхідність створення достовірного цифрового профілю. Специфіка правовідносин в Інтернеті полягає у тому, що залежно від об'єкта, на який спрямовані інтереси суб'єктів, діятимуть норми відповідного права (цивільного, кримінального, адміністративного, інформаційного тощо) [4, с. 150]. Це має значення, оскільки від даних цифрового профілю залежить реалізація прав і законних інтересів громадян. У науковій літературі наголошується, що від достовірності інформації, що міститься у профілі, залежать юридично значущі події осіб, які приймають рішення [5].

Забезпечення достовірності цифрового профілю забезпечується з допомогою системного аналізу всіх джерел, у тому числі збираються дані. У даний час виділяють три рівні цифрового профілю, які мають аналізуватися для забезпечення достовірності: загальнодоступні джерела, в яких, зокрема, користувачами розкривається інформація; особисті дані, що зберігаються в комп'ютерних, мобільних пристроях доступ, до яких має бути організований користувачам; дані, що зберігаються у комунікаційних системах щодо суб'єктів відносно яких проводиться машинний аналіз.

Аналіз реалізації принципу достовірності інформації у сфері забезпечення доступу до інформації дозволяє говорити про тенденції та закономірності:

- принцип достовірності інформації є одним із ключових при забезпеченні доступу до інформації, особливо про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, про діяльність судів, про стан навколишнього природного середовища (екологічної інформації);

- реалізація принципу проявляється у вигляді низки вимог щодо забезпечення достовірності та суміжних вимог щодо забезпечення актуальності, повноти, точності, своєчасності надання інформації;

- в умовах розвитку права на доступ до Інтернету та розвитку системи забезпечення доступу до інформації через інформаційно-комунікаційні мережі питання достовірності стали набувати першочергового значення, оскільки інформація, що розповсюджується в мережі Інтернет, часто є недостовірною і її складно перевірити, у неї дуже низький рівень довіри громадян.

Висновки

Особливого значення зазначеної інформації викликає необхідність розвитку державної політики у сфері і прийняття спеціальних організаційно-правових засобів та інших заходів, вкладених у забезпечення достовірності інформації.

Список використаних джерел

1. Про публічні електронні реєстри: Закон України від 18.11.2021 р. № 1907-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1907-20/conv#n124

2. Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.2010 р. № 2297-VL URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2297-17/ conv

3. Деякі питання організації електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 р. № 357. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/357-2018-%D0%BF#Text

4. Бортник Н., Єсімов С. (2019) Відносини в мережі Інтернет як об'єкт правового регулювання. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: Юридичні науки. Випуск 22. С. 147-153.

5. Профілі цифрових компетентностей для українських вчителів, інших громадян та профіль "Social inclusion". 30.08.2019. URL: http://fit.univ.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/07/DC-profiles-for-teachers-other-citizens-and-social-inclusion-profile- UA.pdf

6. References

7. On public electronic registers: Law of Ukraine № 1907-IX (2021, November 18). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1907-20/conv#n124 1. (in Ukrainian)

8. On the protection of personal data: Law of Ukraine № 2297-VI (2010, June 1). Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/2297-17/conv. (in Ukrainian)

9. Some issues of the organization of electronic interaction of state electronic information resources: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukra ine № 357 (2018, May 10,). Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/357-2018-%D0%BF#Text. (in Ukrainian)

10. Bortnyk, N., Yesimov, S. (2019) Vidnosyny v merezhi Internet yak ob"yekt pravovoho rehulyuvannya. [Internet relations as an object of legal regulation]. Visnyk Natsional'noho universytetu "L'vivs'kapolitekhnika". Seriya: Yurydychni nauky, 22, 147-153. (in Ukrainian)

11. Profili tsyfrovykh kompetentnostey dlya ukrayins'kykh vchyteliv, inshykh hromadyan ta profil' "Social inclusion". 30.08.2019. [Profiles of digital competences for Ukrainian teachers, other citizens and the "Social inclusion" profile. 30.08.2019]. Retrieved from: http://fit.univ.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/07/DC-profiles-for-teachers-other-citizens- and-social-inclusion-profile-UA.pdf. (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru