Система нормативно-правового регулювання проходження військової служби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система нормативно-правового регулювання проходження військової служби

Пашинський В., доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного права та процесу Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Шапаренко В., кандидат медичних наук, полковник медичної служби, Національний університет оборони, слухач навчальної групи № 8206 кафедри військового права та правоохоронної діяльності

Анотація

У даній науковій статті проаналізовано систему нормативно-правових актів, які регулюють проходження військової служби в Україні, розглянуто підходи науковців до визначення поняття військової служби, актуалізовано питання необхідності адаптації нормативно-правових актів, які регулюють призов військовозобов'язаних та резервістів під час оголошення мобілізації в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України з метою забезпечення ефективної обороноздатності держави. Основні наукові позиції представлені через праці таких вчених, як Ю. Шемшученко, М. Кушнір, В. М. Александров, Р. Г. Ботвінов, І. Ф. Корж, які висвітлюють військову службу як обов'язок громадянина перед державою та як комплексну державну діяльність, пов'язану з підготовкою громадян та залученням військовослужбовців до оборони країни.

Підкреслюється актуальність комплектування військових підрозділів професійно підготовленими військовослужбовцями, а також зростання престижу військової служби як ключових факторів для формування сил оборони. Особлива увага зосереджується на процесі реформування системи військового обліку та оптимізації призову військовозобов'язаних та резервістів під час оголошення мобілізації. Акцент зроблено на необхідності адаптації нормативно-правових актів, які регулюють проходження військової служби до умов триваючої збройної агресії, з метою забезпечення ефективної обороноздатності держави. Зазначена адаптація передбачає своєчасне внесення змін до нормативно-правових актів, які регулюють проходження військової служби та відповідають завданням, які покладаються на Збройні Сили України та інші військові формування у сфері оборони.

Сформовано висновки, що законодавче забезпечення процесу військової служби в Україні займає вирішальне значення в забезпеченні оптимального функціонування військових структур, захисті правових та соціальних інтересів військовослужбовців, а також в адаптації військової служби до поточних потреб та викликів, зокрема в контексті триваючої збройної агресії. Крім того, регулювання проходження військової служби поширюється також і на Національну гвардію України, незважаючи на відсутність специфічного Положення про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України, що підкреслює універсальність та комплексність підходу до правового регулювання військової служби в Україні.

Annotation

Conclusions have been made that the legislative provision of the process of military service in Ukraine is of crucial importance in ensuring the optimal functioning of military structures, protecting the legal and social interests of military personnel, and adapting the military service to current needs and challenges, particularly in the context of ongoing armed aggression. In addition, the regulation of military service also applies to the National Guard of Ukraine, despite the absence of a specific Regulation on military service by citizens of Ukraine in the National

The study has outlined the directions of future scientific developments and the development of the legislative framework, which involves analyzing international experience with the aim of optimizing the normative and legal regulation of military service in Ukraine. This is aimed at adapting to the latest challenges, considering the need to increase the effectiveness of the state's defense capabilities.

Keywords: normative and legal regulation, military personnel, military service, state service, military duty, defense capability of the state, mobilization, conscript, reservist.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді. У зв'язку із триваючою збройною агресією Російської Федерації проти України питання ефективного нормативно-правового регулювання проходження військової служби набуло особливого значення в умовах захисту державного суверенітету та територіальної цілісності країни.

Військова служба в Україні є ключовим елементом обороноздатності держави, що вимагає відповідного правового регулювання військових публічних відносин, які будуються за чітко окресленими в нормах права правилами. Органи державної влади, що реалізують конституційні повноваження стосовно забезпечення воєнної безпеки, обороноздатності, оборони держави, повинні також забезпечувати права та обов' язки військовослужбовців в умовах як мирного, так і воєнного часу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У статті ґрунтовно досліджено поняття військової служби як особливого виду публічної служби, правове регулювання військових суспільних відносин у воєнній сфері. Слід зазначити, що порядок проходження військової служби потребує детального правового регулювання порівняно з іншими сферами діяльності, оскільки виконання обов'язків військової служби спрямоване на практичне вирішення важливих завдань військової організації держави та пов' язане з підвищеним ступенем небезпеки як для самих військовослужбовців, так і для інших осіб.

Загальнотеоретичні питання проходження військової служби досліджувались такими відомими науковцями, як В. М. Александров, Р. Г. Ботвінов, І. Ф. Корж, М. Кушнір, Ю. Шемшученко та іншими, при цьому немає єдності думок дослідників щодо поняття і змісту військової служби.

Мета статті - проаналізувати нормативно-правові акти, які регулюють проходження військової служби в Україні.

Результати

У вітчизняній юридичній літературі питанню визначення поняття «військова служба» приділено значну увагу. Для розуміння сутності поняття «військова служба» проаналізуємо наукові погляди вчених, які займались дослідженням загальнотеоретичних питань проходження військової служби. Так, В. М. Александров розглядає військову службу як унікальний тип діяльності, притаманний індивідам, що мають офіційні посади в органах військового управління та інших схожих структурах, мають військові звання та наділені владними повноваженнями, задіяні в реалізації завдань і обов'язків держави для підтримки її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності за допомогою специфічних методів і засобів [1, с. 6]. Зазначене визначення встановлює публічно-правовий зв'язок між військовослужбовцем і державою.

У науковій праці на тему: «Військова служба в Україні: методи просування, умови вступу та критерії припинення» І. Ф. Корж пропонує власне тлумачення терміну «військова служба», визначаючи його як особливу форму державної служби, що передбачає служіння громадянами України на основі призову або контракту в законодавчо створених військових угрупованнях, із метою виконання завдань та функцій держави у сфері захисту національного суверенітету та територіальної неподільності [5, с. 5]. Варто зауважити, що на відміну від законодавчо закріплених визначень, дослідник ясно підкреслює наявність не лише добровільного (контрактного), а й обов'язкового (призовного) проходження військової служби, а також акцентує увагу на тому, що служіння відбувається в офіційно затверджених військових формуваннях. Водночас, ми вважаємо, що у зв'язку з трансформаційними змінами в країні, зокрема на законодавчому рівні, це визначення частково застаріло, оскільки право на службу не обмежується громадянством України, та наразі служіння здійснюється не тільки у військових, але й у правоохоронних структурах, залучення до яких може відбуватися за різними основами, уключаючи мобілізацію.

Слід також зазначити, що існують різні методологічні підходи до виділення характеристик військової служби. Зокрема, Р. Г. Ботвінов визначає такі ключові особливості військової служби: здійснення під егідою державноствореної спеціалізованої організації, регулювання умов вступу, перебування та виходу з військової служби державою; орієнтація на захист країни від зовнішніх загроз за допомогою військових методів та засобів; специфіка внутрішньої структури та управління військовою організацією, відмінність осіб, які входять до її складу, від цивільного населення; фінансування з державного бюджету [2, с. 128].

Ю. Шемшученко вважає, що військова служба - це унікальний тип державної служби, який виступає як почесний обов'язок кожного громадянина України, асоційований з виконанням загального військового обов'язку та службою на основі конкурсу та контракту у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених згідно з чинним законодавством [17, с. 458459].

Концепція «військової служби» в юридичній науці охоплює широкий спектр визначень, що відображають її багатогранний характер: з одного боку, вона розглядається як конституційний обов' язок кожного громадянина, а з іншого - як специфічна професійна діяльність, пов'язана з обороною держави та вимагає відповідної професійної підготовки, практичних навичок та знань.

На думку М. Кушніра, військова служба є формою державної діяльності, яка включає розроблення та реалізацію спеціалізованих військових і адміністративних заходів у контексті складної взаємодії в системі державного управління. Він вказує, що цей процес уключає в себе широкий спектр функцій та правових механізмів, керованих під стратегічним контролем військової адміністрації, від моменту призначення на службу і складання військової присяги до завершення службових зобов'язань. У цьому контексті військова служба розглядається як ключовий елемент у структурі державного управління, орієнтований на забезпечення національної безпеки та обороноздатності [6, с. 133-140].

На сьогодні сучасна юридична наука досі не дійшла консенсусу щодо єдиного визначення поняття «військова служба». Законодавче визначення поняття «військова служба» знайшло своє відображення в Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу», під якою законодавець розуміє військову службу як вид державної служби з унікальними характеристиками, який передбачає виконання професійних завдань особами, що відповідають визначеним віковим та медичним критеріям громадянства України (окрім ситуацій, що виходять за рамки законодавчих виключень), а також іноземцями та особами без громадянства, у контексті забезпечення оборони країни, її суверенітету та територіальної цілісності [8].

На основі аналізу чинного законодавства України, ураховуючи положення ч. 2 ст. 17 Конституції України, ключову роль у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності та непорушності держави виконують Збройні Сили України [4]. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист державного суверенітету та територіальної цілісності Вітчизни визначається як конституційний обов'язок кожної особи, що є громадянином України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань [ 8].

У контексті правового регулювання проходження військової служби в Збройних Силах України під час особливого періоду слід відзначити положення Конституції України (ч. 20, ст. 106), яка наділяє Президента України повноваженнями здійснювати за законом рішення щодо оголошення загальної чи часткової мобілізації та введення воєнного стану у випадку загрози нападу або небезпеки державній незалежності України.

Аналіз нормативно-правового регулювання проходження військової служби в Україні вимагає уваги до ряду Статутів Збройних Сил України, які затверджені законами України, кожен з яких відіграє важливу роль у регулюванні військової служби в Україні. Статути являють собою деталізовані нормативні документи, які охоплюють різні аспекти військової служби.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України є основоположним документом, що встановлює основні обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців, а також регулює взаємодію та обов'язки командного складу на різних рівнях [15].

Стройовий статут Збройних Сил України конкретизує вимоги до виконання стройових прийомів, регламентує порядок виконання військового вітання, організацію строю підрозділів, а також умови зберігання і прапороносіння бойового прапора, що є символом військової честі та бойової традиції [16].

Специфічні вимоги до організації гарнізонної та вартової служб визначені Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, що визначає принципи несення цих видів служб, права та обов'язки осіб, задіяних у їх проведенні [13].

Дисциплінарний статут Збройних Сил України зосереджений на визначенні засад військової дисципліни, установлює систему заохочень та покарань, що служить запорукою дотримання високих стандартів поведінки серед військовослужбовців, а також механізми розгляду їх звернень [10].

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація визначається як низка заходів для систематичного переходу національної економіки та діяльності державних і місцевих органів влади, підприємств, установ та організацій до роботи в умовах особливого періоду, а також переведення Збройних Сил України, інших військових формувань та служб цивільного захисту на організацію і ведення дій воєнного часу. Мобілізація може бути як загальною, так і частковою, і проводитися в явній чи прихованій формі [11].

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період визначається як інтервал часу, що ініціюється або з моменту офіційного оголошення про мобілізацію (виключаючи цільову мобілізацію) та її подальшого донесення до виконавців у випадку прихованої мобілізації, або з моменту введення воєнного стану в державі чи конкретних її регіонах, охоплюючи періоди мобілізації, воєнних дій, а частково й відновлювальний період після їх завершення [12]. Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», деталізується особливий період як час активізації національної економіки, діяльності державних органів влади, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій на фоні виконання громадянами України їхнього конституційного обов'язку із захисту вітчизняної незалежності та територіальної цілісності, що розпочинається з моменту оголошення про мобілізацію (за винятком цільової) або її непублічного повідомлення виконавцям, а також з часу встановлення воєнного стану на території країни або в окремих її локаціях і включає в себе періоди мобілізації, ведення воєнних дій та частково відновлювальний етап після їх припинення [11].

Слід зазначити про тісний зв'язок між умовами проходження військової служби та особливим періодом, коли відбувається трансформація умов виконання службових обов'язків військовослужбовцями під час мирного часу на виконання службових обов'язків військовослужбовцями під час особливого періоду (у т. ч. воєнного стану). Тому для здійснення подальшого аналізу нормативно-правових актів необхідно звернутись до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке створює правову основу для взаємодії військовослужбовців-громадян України з військовими структурами та державою, визначаючи ключові принципи їх служби, права та обов'язки.

Порядок проходження військової служби громадянами України у Збройних Силах України визначається вищезазначеним Положенням, а також врегульовується процедура виконання військових обов'язків громадянами, які перебувають у запасі. Окремо слід відзначити, що п. 251 зазначеного Положення деталізує умови проходження військової служби під час особливого періоду, визначаючи механізм залучення резервістів до військової служби та реалізацію обов'язків військовозобов'язаними в запасі відповідно до цього Положення та інших нормативно-правових актів. Отже, на основі проведеного аналізу можна зазначити, що це Положення слугує ключовим нормативно-правовим документом, що регулює порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, дія якого поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України та Державної спеціальної служби транспорту [7].

У рамках аналізу нормативно-правового регулювання проходження військової служби в Україні особливої уваги заслуговують питання проходження військової служби в разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду. Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п. 252) визначаються зміни у правовому статусі військовослужбовців, здійснюється призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, а також прийом громадян на військову службу за контрактом. Також установлюється заборона на звільнення військовослужбовців Збройних Сил України в період дії особливих умов з обов'язковим продовженням їх служби до моменту оголошення демобілізації, за винятком ситуацій, які визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (ст. 26). При цьому накази про звільнення з військової служби, що не були реалізовані через невиключення осіб зі списків особового складу, підлягають анулюванню. Виключення становлять випадки звільнення у відставку через непридатність до служби за станом здоров'я з подальшим виключенням з військового обліку та переведенням у запас за обставинами, що корелюють з підставами для звільнення.

З метою покращення доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань Указом Президента України «Про внесення змін до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» було ініційовано актуалізацію та адаптацію нормативно-правових актів, які регулюють проходження військової служби з урахуванням поточних потреб та викликів під час триваючої збройної агресії [9]. Даним Указом Президента України вносяться зміни до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, доповнюючи його новими пунктами, що визначають його зміст, специфічно уточнюючи процедури присвоєння військових звань, а також призначення на посади сержантського та старшинського складу, що забезпечує адекватну правову підтримку для ефективного доукомплектування сил оборони в умовах воєнного стану.

Одним із аспектів зазначеного Положення є можливість оперативного доукомплектування військових посад сержантського і старшинського складу шляхом присвоєння первинних військових звань сержантського і старшинського складу особам рядового складу, які мають бойовий досвід, але не пройшли спеціалізованої підготовки відповідного рівня. Такий крок дозволяє гнучко реагувати на потреби доукомплектування військових посад сержантського та старшинського складу у критичний період. Зміни також стосуються призначення на військові посади в умовах особливого періоду, що не охоплює періоду воєнного стану, зокрема визначення строків навчання для таких осіб.

Таким чином, відбулась трансформація окремих положень нормативно-правових актів, що регламентують законодавчі засади проходження військової служби в умовах особливого періоду (у т. ч. воєнного стану) під час оголошення мобілізації та визначення статусу військовослужбовців, що є суттєвим для забезпечення обороноздатності держави та ефективного реагування на загрози національній безпеці.

У сучасних умовах уважаємо за необхідне зупинитись на ключових змінах у нормативноправовому регулюванні проходження військової служби, зокрема, ухвалення законопроєкту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 07.02.2024 № 10449. Цей законопроєкт запроваджує інноваційні механізми для ефективнішого управління військовим обліком та мобілізацією, серед яких - обов'язкова реєстрація електронного кабінету в системі «Оберіг» для призовників та військовозобов'язаних [3].

Законопроєкт уносить суттєві новації щодо уточнення облікових даних військовозобов'язаних протягом 60 днів після розпочатого мобілізаційного процесу та встановлює порядок вручення повісток через електронний кабінет. Важливою є норма про судове встановлення обмежень для осіб, які були звільнені від виконання покарання умовно. Також законопроєкт передбачає обов'язкову військову підготовку після мобілізації та можливість служби для осіб, звільнених від покарання з випробуванням.

Ці законодавчі зміни покликані забезпечити більш організоване та ефективне управління військовими ресурсами України, зокрема шляхом упровадження цифровізації процесів та адаптації системи мобілізації до сучасних потреб.

Отже, нормативно-правове регулювання проходження військової служби в Україні повинно сприяти створенню умов для забезпечення військових суспільних відносин між громадянами, військовослужбовцями, військовозобов'язаними, резервістами та державою, гарантувати захист від довільних рішень щодо службового становища та забезпечити необхідний рівень соціального захисту військовослужбовців. Важливо, щоб статус та умови служби не залежали від суб'єктивних оцінок окремих керівників або організаційних змін, що забезпечить необхідну предикативність та стабільність військово-службових відносин.

У контексті постійних викликів, які стоять перед Україною у сфері забезпечення національної безпеки та оборони, актуалізується потреба в докорінному вдосконаленні механізмів нормативноправового забезпечення проходження військової служби. Передусім, нагальною є потреба в постійному перегляді нормативно-правових актів, які регулюють проходження військової служби, з акцентом на підвищенні ефективності укомплектування військових підрозділів. Це включає перегляд існуючих та введення нових правових норм, спрямованих на залучення до служби в армії громадян, які мають високий рівень патріотизму, професійних навичок та готові віддано служити своїй країні.

Особлива увага має бути приділена підняттю престижу військової служби через систематичну військово-патріотичну роботу, включаючи використання мас-медіа для висвітлення героїзму та відданості військовослужбовців. Важливим є також проведення зустрічей з відзначеними військовослужбовцями, щоб стимулювати молодь до вступу на військову службу.

Ключовим аспектом реформування є також модернізація системи військового обліку, включно зі створенням єдиного електронного реєстру військовозобов' язаних, що сприятиме ефективному управлінню ресурсами та оперативному реагуванню на потреби оборони.

У цілому передбачені заходи мають на меті створення професійно підготовлених кадрів військового формування, здатного ефективно захищати національні інтереси України. Забезпечення нормативно-правового регулювання проходження військової служби, що відповідає найвищим стандартам та потребам сучасності, є ключем до досягнення цієї мети.

Висновки

нормативний правовий військова служба

Таким чином, на основі проведеного аналізу можна зробити висновок про те, що нормативно- правове регулювання військової служби в Україні базується на Конституції України, Законах України, Указах Президента України. Основними нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби, є Закони України, які затверджують Статути Збройних Сил України, «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», Указ Президента України «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України». Ці та інші нормативні документи встановлюють основні засади проходження військової служби, уключаючи призов на строкову військову службу, проходження служби за контрактом, мобілізаційні заходи, права та обов'язки військовослужбовців, порядок їх соціального захисту та інші аспекти. Правове регулювання проходження військової служби відіграє ключову роль у забезпеченні ефективного функціонування військових формувань, захисті прав та інтересів військовослужбовців, а також адаптації військової служби до сучасних викликів і потреб.

Список використаної літератури

1. Александров В. М. Військова служба як особливий вид державної служби в Україні: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07. Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. Харків. 2009. 20 с.

2. Ботвінов Р. Г. Військова служба України як інститут публічної служби. Державне управління та місцеве самоврядування, 2017. № 3 (34). С. 128-134.

3. 3. Верховною Радою України прийнятий за основу законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 07.02.2024. URL: https://www.rada.gov.ua/news/razom/246467.html

4. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). № 30. Ст. 14. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/254к/96-вр.

5. Корж І. Ф. Військова служба в Україні: вступ, просування, припинення: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07. НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. К., 2004. 20 с.

6. 6. Кушнір М. Теоретико-правові засади адміністрування проходження військової служби у Збройних Силах України // Право і суспільство. 2018. № 3. Ч. 2. С. 133 140.

7. Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України: Указ Президента України від 10 грудня 2008 р. № 1153/2008. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008/ print1458027752494858

8. 8. Про військовий обов'язок і військову службу: Закон України від 25 березня 1992 р. № 2232 // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 27. Ст. 385. URL:: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2232-12.

9. Про внесення змін до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України: Указ Президента України від 11.04.2022 № 231/2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231/2022#Text

10. Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України: Закон України від 24.03.1999 р. № 551-XIV. Дата оновлення: 01.10.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/551- 14#Text

11. Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію: Закон України від 21 жовтня 1993 р. № 3543.Відомості Верховної Ради України. 1993. № 44. Ст. 416. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3543-12

12. Про оборону України: Закон України від 6 грудня 1991 р. № 1932 // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 9. Ст. 106. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/1932-12

13. Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України: Закон України від 24.03.1999 р. № 550-XIV. Дата оновлення: 23.04.2021. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/550-14#Text

14. Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 р. № 2011 -XII. Дата оновлення: 23.04.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2011-12/conv#Text

15. Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України: Закон України від 24.03.1999 р. № 548-XIV. Дата оновлення: 23.04.2021. URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/548-14#Text

16. Про Стройовий статут Збройних Сил України: Закон України від 24.03.1999 р. № 549- XIV. Дата оновлення: 01.10.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/549-14#Text

17. Шемшученко Ю.С. Юридична енциклопедія. Київ: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1998. Т.1. С. 458-459.

Размещено на Allbest.ru