Вплив імплементації міжнародних стандартів адміністративної відповідальності на правову систему України

Коновал Т.В. [5], Наливайко Л.Р. та Степаненко К.В. [7] висвітлюють роль міжнародних стандартів у вдосконаленні українського законодавства, зокрема у сфері прав людини та адміністративного судочинства. Проте, Бережна К.В. [11] та Тарасов О.В. [10] вказують на існуючі проблеми та виклики в процесі адаптації та імплементації, а Соловйова О.М. [12] акцентує на невирішених аспектах адміністративної відповідальності.

Незважаючи на значні досягнення в інтеграції міжнародних стандартів, дослідження підкреслюють важливість подальшого вдосконалення української правової системи. Новизною цього дослідження є комплексний підхід до аналізу впливу імплементації міжнародних стандартів адміністративної відповідальності на правову систему України.

Мета та завдання. Основна мета дослідження полягає у виявленні впливу імплементації міжнародних стандартів адміністративної відповідальності на правову систему України, зокрема на процеси її реформування, гармонізації з європейськими нормами та підвищення ефективності управління.

Результати

Правова система України - це комплексний набір правових норм, принципів та інститутів, призначений для регулювання суспільних відносин та забезпечення прав та свобод громадян. Вона включає в себе закони, постанови, розпорядження та інші нормативні акти, які визначають правила поведінки, а також базується на фундаментальних ідеях та цінностях, що формують правосвідомість суспільства [1]. Зміни в міжнародних стандартах адміністративної відповідальності впливають на правову систему України, спонукаючи до її адаптації та гармонізації з глобальними нормами та цінностями.

Адміністративна відповідальність є формою юридичної відповідальності, заснованої на заходах державної реакції на адміністративні порушення, які включають застосування спеціалізованими державними органами адміністративних санкцій до осіб, що порушили правила. За Афанасьєвим Д.В. та Кухарчуком А.М., така відповідальність передбачає наявність адміністративного правопорушення та застосування відповідних стягнень [2]. Дрофич Ю.В. розглядає її як складний правовий механізм, що включає як матеріально-правові, так і процесуальні аспекти реагування на адміністративні проступки [3]. У Кодексі України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність наступає у випадку, коли такі діяння не мають ознак кримінального правопорушення згідно з законодавством [4]. В Європейському Союзі підходи до адміністративної відповідальності можуть відрізнятися, але основна концепція полягає в захисті правопорядку через нормативно визначені санкції за адміністративні порушення.

На нашу думку, адміністративна відповідальність відіграє ключову роль у забезпеченні дотримання законодавства та правопорядку, функціонуючи як механізм державної реакції на порушення. Вона об'єднує як теоретичні підходи, так і практичну реалізацію через систему покарань і процесуальних норм, адаптованих до специфіки кожної правової системи, включаючи Україну та країни ЄС.

Міжнародні стандарти відіграють вирішальну роль у формуванні національних правових систем, особливо в контексті адміністративного правосуддя, забезпечуючи їхню взаємодію з глобальними правовими принципами та нормами. Це стосується не тільки специфічних галузей права, але й ширшого впливу на правові системи країн, а також на суспільні відносини, які регулюються відповідними правовими інститутами. Зокрема, у сфері адміністративного судочинства, міжнародні стандарти стають основою між національним правом та необхідністю вирішення публічно-правових спорів, впливаючи на адміністративні процедури та практики.

Застосування міжнародних стандартів у національному судочинстві можна структурувати на трьох рівнях: від їх фіксації у міжнародному праві до застосування у судовій практиці та визнання у наукових дослідженнях [5, c. 368]. Такий підхід дозволяє інтегрувати міжнародні норми в національну правову систему, забезпечуючи її відповідність загальноприйнятим стандартам.

Міжнародні стандарти не лише сприяють справедливому та однаковому ставленню до всіх суб'єктів права, але й визначають мінімальні стандарти для інвестиційної діяльності, захисту прав інвесторів, видачі дозволів та ліцензій. їхня взаємодія та впровадження в національне законодавство забезпечує єдиний підхід до адміністративного регулювання, враховуючи специфіку різних галузей економіки та міжнародно-правове регулювання [5, с. 369].

Міжнародні стандарти для національних правових систем у контексті європейської інтеграції є надзвичайно важливими, оскільки ці стандарти відіграють значну роль у гармонізації законів та нормативно-правових актів держав-членів та кандидатів на членство. Така гармонізація необхідна для забезпечення безперебійного функціонування внутрішнього ринку, утвердження верховенства права, підвищення правової визначеності та захисту основоположних прав у межах Європейського Союзу (ЄС) [6].

Шлях України до європейської інтеграції є яскравим прикладом того, як міжнародні стандарти та стандарти ЄС впливають на національні правові системи. Шлях країни до інтеграції в ЄС був позначений значними реформами та законодавчими змінами, спрямованими на приведення її законодавства у відповідність до стандартів ЄС. Цей процес був зумовлений поєднанням внутрішнього прагнення до реформ та передумов, визначених ЄС для інтеграції та вступу до нього.

Історичний огляд європейської інтеграції в Україні висвітлює кілька ключових етапів. Відносини України з ЄС значно еволюціонували протягом багатьох років: від Угоди про партнерство та співробітництво, яка набула чинності в березні 1998 року, до підписання Угоди про асоціацію (включаючи поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі) з ЄС, яка набула чинності у 2017 році. ЄС визнав статус України як країни з перехідною економікою та підтримав прагнення України до інтеграції, просуваючи реформи та надаючи фінансову допомогу. У процесі інтеграції Україна впроваджує широкий спектр реформ у різних секторах, включаючи правосуддя, боротьбу з корупцією та економічну політику, з метою приведення їх у відповідність до норм і стандартів ЄС [7].

Рішення ЄС про надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС у червні 2022 року стало значним кроком вперед у процесі інтеграції України [8]. Це рішення було мотивоване не лише реформаторськими зусиллями України, а й геополітичним контекстом та стратегічною важливістю країни для ЄС. Підтримка Європейської Комісії, а також фінансова допомога з боку ЄС відіграли важливу роль у просуванні інтеграції України до ЄС, навіть перед обличчям викликів, пов'язаних із зовнішньою агресією та необхідністю проведення масштабних реформ.

Також, Україна досягла «безвізового» режиму з ЄС у різних сферах, таких як енергетика, транспорт, економіка, митниця та діджиталізація, що демонструє ступінь інтеграції та співпраці між Україною та ЄС. Ці досягнення сприяли секторальній інтеграції до внутрішнього ринку ЄС та розширили участь України в європейських програмах та ініціативах [9].

Отже, інтеграція міжнародних стандартів у національні правові системи є ключовим фактором для країн, які прагнуть вступити до Європейського Союзу, про що свідчать постійні зусилля України на шляху до європейської інтеграції. Цей процес передбачає комплексні реформи та приведення національного законодавства у відповідність до стандартів та рекомендацій ЄС, що в кінцевому підсумку сприяє політичній, економічній та соціальній трансформації країн-кандидатів.

Адаптація та імплементація є ключовими процесами у приведенні національного законодавства України у відповідність до стандартів та acquis Європейського Союзу (ЄС), особливо у сфері адміністративної відповідальності.

Адаптація, виходячи з латинського «adapto» - пристосування, означає процес приведення українського законодавства до вимог законодавства та acquis ЄС. Преамбула Угоди про асоціацію України з ЄС, підписана 18 березня 2004 року, неодноразово наголошує на необхідності адаптації українського законодавства для просування процесів реформ, економічної інтеграції, та поглиблення політичної асоціації з ЄС. Цей процес включає широку регуляторну адаптацію до ключових елементів acquis ЄС, сприяння енергетичній ефективності, розвитку інфраструктури, а також намагання досягти високого рівня ядерної безпеки [10].

Імплементація, походячи від латинського «impleo» - виконую, означає здійснення або виконання Україною своїх міжнародно-правових зобов'язань, взятих за Угодою про асоціацію з ЄС. Вона передбачає впровадження відповідних положень acquis ЄС до українського законодавства через посередництво самої Угоди про асоціацію. Це включає виконання, реалізацію, застосування, дотримання, та впровадження положень Угоди, що спрямовані на досягнення відповідності з правом ЄС [10].

Адаптація та імплементація в Україні мають свою специфіку, оскільки вони є одностороннім процесом пристосування національного правопорядку до динамічно змінювального права ЄС. Україна, не будучи членом ЄС, взяла на себе міжнародно-правове зобов'язання адаптувати своє законодавство до acquis ЄС, що робить імплементацію Угоди про асоціацію через адаптацію законодавства необхідним шляхом до інтеграції [11].

Цей процес поділяється на юридично обов'язкову, що має міжнародно-правовий характер, та юридично необов'язкову адаптацію. Важливо, що адаптація може включати наближення, зближення, досягнення відповідності, приведення законодавства у відповідність до acquis ЄС, що є ключовим для гармонізації українського адміністративного законодавства з європейськими нормами [11].

У процесі адаптації України до міжнародних стандартів, окрім виконання формальних зобов'язань за Угодою про асоціацію з ЄС, важливу роль відіграє імплементація міжнародних норм та «м'якого» права [10]. Механізми «м'якої» європеїзації, які базуються на добровільному впровадженні європейських стандартів у національне законодавство, сприяють глибшій інтеграції України з ЄС. Водночас, «жорстка» європеїзація, яка включає дотримання положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року та виконання рішень Європейського суду з прав людини, зобов'язує Україну не тільки впроваджувати ці стандарти в законодавство, але й дотримуватися їх у практиці [12].

У контексті імплементації українського законодавства відповідно до міжнародних стандартів важливо дотримуватись основних принципів їх побудови. Згідно з дослідженням Соловйової О.М., серед основних принципів адміністративної відповідальності виокремлюються такі ключові засади як верховенство права, законність, доцільність, обґрунтованість, невідворотність, своєчасність, справедливість, гуманізм, індивідуалізація покарання, та відповідність провини і покарання [12]. Однак, в Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП) безпосередньо термін «принципи адміністративної відповідальності» не використовується. Зокрема, у главі 18 КУпАП виокремлено лише три принципи: рівність громадян перед законом, відкритість розгляду справи, та всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи [4].

Конституція України, з іншого боку, містить норми, що закладають основу для юридичної відповідальності, включаючи принципи, які спільні як для кримінальної, так і адміністративної відповідальності. Це підтверджується статтями, які визначають невідворотність покарання за діяння, визнані правопорушеннями на момент їх вчинення, та забороняють подвійне притягнення до відповідальності за одне й те саме правопорушення [13]. міжнародний адміністративний гармонізація український правовий

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній особі право на справедливе судове розглядання його справи незалежним і безстороннім судом [14]. Ці гарантії є універсальними для як кримінальних, так і цивільних справ, охоплюючи важливі права, такі як презумпція невинуватості та право на об'єктивний розгляд справи. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розширює ці принципи на справи, пов'язані з адміністративними правопорушеннями, виходячи з так званих Критеріїв Енгеля, які дозволяють визначити, коли адміністративне провадження може розглядатися як кримінальне з точки зору Конвенції [12].

Ці критерії включають класифікацію правопорушення за національним законодавством, характер правопорушення та потенційну суворість покарання. Згідно з практикою ЄСПЛ, гарантії, передбачені для кримінальних справ, також застосовуються до деяких категорій адміністративних правопорушень, включаючи порушення правил дорожнього руху, порушення громадського порядку, а також випадки, коли накладаються серйозні адміністративні санкції, як-от штрафи або конфіскація майна [12]. Таке тлумачення надає особам, які стикаються з адміністративною відповідальністю, додаткові правові гарантії, встановлені міжнародними стандартами.

Інститути адміністративної відповідальності в Європейському Союзі (ЄС) та Україні демонструють різні підходи та організаційні структури, відбиваючи унікальні правові традиції кожної системи. В ЄС адміністративна відповідальність, особливо у контексті відповідальності держав за порушення законодавства ЄС, опирається на принципи міжнародного права. Це створює особливу систему, де держави-члени можуть нести відповідальність за невиконання зобов'язань ЄС, що зміцнює захист прав індивідів та забезпечує доступ до правового захисту від дій держави [15].

В Україні адміністративне право зосереджено на регулюванні дій державних органів у рамках принципу верховенства права, забезпечуючи правові інструменти для оскарження державних рішень. Система підкреслює захист громадянських прав і встановлює чіткі межі діяльності держави та громадянського суспільства. Прийняття Закону «Про адміністративну процедуру» в Україні у 2021 році мало на меті спростити взаємодію між державою та суспільством, зменшити бюрократію та підвищити прозорість адміністративних процесів [16].

В той час як ЄС впроваджує уніфіковані наднаціональні правила, які діють безпосередньо у державах-членах, забезпечуючи єдність і непорушність правових норм ЄС, Україна дотримується більш традиційного національного підходу. Українська система адміністративного права спрямована на забезпечення прав і свобод громадян через національні механізми захисту та судового контролю за діяльністю адміністративних органів [17].

Отже, хоча і ЄС, і Україна прагнуть забезпечити ефективний захист прав громадян та контроль за діяльністю держави, вони використовують різні методи та принципи організації адміністративної відповідальності.

Вплив імплементації міжнародних стандартів адміністративної відповідальності в Україні зазнала значного прогресу, особливо у сфері антикорупційних заходів та правових реформ, спрямованих на приведення законодавства у відповідність до норм і стандартів Європейського Союзу (ЄС). Ці зміни стали частиною більш широких зусиль України щодо інтеграції з ЄС, що підтверджується Угодою про асоціацію з ЄС та прагненням України до членства в ЄС за умови дотримання Копенгагенських критеріїв, демократії, основоположних свобод, прав людини та прав меншин, а також верховенства права [18].

Реформа адміністративної відповідальності за порушення у сфері закупівель в Україні, зокрема через імплементацію міжнародних стандартів, відображає значний зсув у бік підвищення прозорості, підзвітності та ефективності процесів публічних закупівель. Прикладом такого реформаторського поштовху є запропонований законопроект №10090, який має на меті внести зміни до статті 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Законопроект має на меті продовжити строки накладення адміністративних стягнень за порушення у сфері закупівель та запровадити більш диференційований підхід до розгляду таких порушень, включаючи заміну штрафів на попередження за певні правопорушення [17].

Ці зміни є частиною більш широких зусиль, спрямованих на приведення української практики закупівель у відповідність до міжнародних стандартів та підвищення загальної ефективності державного фінансового контролю. Зосереджуючись на порушеннях у сфері закупівель, які суттєво впливають на результат закупівельних операцій з точки зору ефективності, економії, конкуренції та прозорості, реформа має на меті підвищити дієвість механізмів адміністративної відповідальності.

Перехід до системи електронних закупівель ProZorro є ще однією важливою віхою в реформі публічних закупівель в Україні. Запущена спочатку як пілотний проект у лютому 2015 року, ProZorro стала обов'язковою для всіх процесів державних закупівель до серпня 2016 року. Ця система не лише сприяла переходу до повністю електронного процесу закупівель, але й значно підвищила прозорість та доступність як для постачальників, так і для замовників. Система ProZorro отримала високу оцінку за зниження адміністративних витрат, підвищення конкуренції та спрощення доступу до торгів, особливо для малих і середніх підприємств. Ставши членом Угоди СОТ про державні закупівлі у травні 2016 року, Україна ще більше відкрила свій ринок закупівель для іноземних учасників, тим самим посилюючи міжнародну інтеграцію [19].

Антикорупційне законодавство України було посилено для боротьби з хабарництвом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, а окремі положення Закону «Про запобігання корупції» та Кримінального кодексу України встановлюють відповідальність для юридичних та фізичних осіб, причетних до корупційних злочинів. Ці правові рамки передбачають механізми забезпечення дотримання антикорупційних заходів, включаючи потенційну кримінальну та адміністративну відповідальність (покарання у виді позбавлення або обмеження волі, штрафу, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю) [20].

Ці реформи та законодавчі зміни підкреслюють прагнення України докорінно змінити систему адміністративної відповідальності за порушення у сфері закупівель, привести її у відповідність до міжнародних стандартів та сприяти створенню більш прозорої, ефективної та підзвітної системи державних закупівель.

З 16 липня 2022 в Україні набував чинності новий етап закону про державну мову, що передбачає запровадження адміністративної відповідальності за порушення його норм. Це значуща подія в процесі зміцнення статусу української мови, яка ставить перед інтернет-ресурсами обов'язок мати базову стартову сторінку українською мовою, забезпечуючи доступ до суспільно-важливої інформації державною мовою. Таке регулювання спрямоване на забезпечення прав громадян на отримання інформації рідною мовою в онлайн-просторі, що є важливим кроком у підтримці культурної та мовної ідентичності нації [21].

Згідно з цими положеннями, інтернет-представництва, включаючи веб-сайти та сторінки у соціальних мережах, повинні відображати інформацію українською мовою за замовчуванням для користувачів в Україні. Цей крок стимулює інтеграцію української мови в цифровий простір, зміцнюючи її використання в публічному секторі та серед громадянського суспільства.

Запровадження адміністративної відповідальності за недотримання мовних вимог є важливим елементом забезпечення дотримання закону, передбачаючи санкції у вигляді попереджень та штрафів за порушення. Це демонструє рішучість держави у питанні захисту та підтримки української мови як ключового елемента національної ідентичності та культурної спадщини.

Закон «Про адміністративну процедуру», який набув чинності в Україні 15 грудня 2023 року, є важливим кроком на шляху до приведення адміністративної практики країни у відповідність до стандартів Європейського Союзу (ЄС) та Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Цей закон має на меті підвищити прозорість, підзвітність та ефективність державного управління, спростивши таким чином надання послуг громадянам та бізнесу [22].

Ключові аспекти цього закону включають механізми досудового врегулювання спорів, створення нормативної бази для відкликання та визнання недійсними рішень і видачі дозволів, а також заходи для уникнення конфлікту інтересів серед державних службовців. Крім того, закон вимагає оперативного виправлення помилок адміністративних органів, незалежного збору даних, обов'язкового обґрунтування негативних рішень та скорочення бюрократичних процесів [23].

Закон охоплює широкий спектр адміністративних взаємодій, але виключає конституційне, кримінальне та судове судочинство. Він застосовується до різних адміністративних послуг, таких як реєстрація бізнесу, операції з нерухомістю та видача дозволів. Закон встановлює конкретні строки для адміністративних проваджень і детально описує процедури роботи з доказами та прийняття рішень. Передбачено різні типи адміністративних процедур, включаючи негайні рішення, автоматизовані процеси, письмові процедури та слухання за участю учасників, що відповідають різним випадкам [22].

Після повторного прийняття закону були внесені значні зміни, спрямовані на впорядкування взаємодії між громадянами та державою. Нові положення спрямовані на забезпечення неупередженості посадових осіб, зобов'язують адміністративні органи обґрунтовувати свої дії та передбачають механізми захисту прав та інтересів громадян. Закон запроваджує простіші правила представництва в адміністративних провадженнях та визначає, що адміністративні акти набирають чинності лише після повідомлення про них осіб. Однак для успішної імплементації закону необхідне узгодження підзаконних актів, оцінка корупційних ризиків та навчання державних службовців для забезпечення повного дотримання та ефективного застосування закону [24].

Рекомендації щодо подальшого впровадження міжнародних стандартів адміністративної відповідальності включають продовження судової реформи для забезпечення незалежності та неупередженості судової влади, посилення анти- корупційних заходів та впровадження цифрового підходу в державному управлінні та послугах [25]. Посилення міжнародного співробітництва та вивчення європейського досвіду в галузі адміністративних процедур може надати цінну інформацію для вдосконалення системи адміністративної відповідальності. Також, збільшення внеску ІТ-сектору у ВВП та повне впровадження електронних державних послуг є одними з цифрових цілей, встановлених до 2025 року, що відображає значний потенціал для реформ, спрямованих на вдосконалення правової системи та загального управління в Україні.

Дискусія

Аналізуючи вплив міжнародних стандартів на адміністративну відповідальність в Україні, дослідження виявляють ключову роль адаптації та імплементації цих стандартів у вдосконаленні національного законодавства. Бережна К.В. [11] розкриває процес адаптації як поступове приведення українського законодавства до норм ЄС, тоді як Соловйова О.М. [12] наголошує на важливості презумпції невинуватості для справедливого розгляду адміністративних справ. Водночас існують проблеми з практичним застосуванням цих принципів, зокрема через недосконалість законодавчої бази.

Білих І.В. [25] підкреслює значення незалежності судової системи та доступу до справедливого судочинства згідно з міжнародними стандартами, що вказує на необхідність забезпечення незалежності адміністративних судів від будь-якого зовнішнього впливу.

Результати вказаних досліджень виявляють необхідність подальшого аналізу та реформ у сфері адміністративної відповідальності в Україні для забезпечення ефективної імплементації міжнародних стандартів та підвищення довіри до правової системи. Це підкреслює важливість продовження досліджень для розробки дієвих механізмів гармонізації національного законодавства з міжнародними нормами.

Висновки

Загалом, імплементація міжнародних стандартів адміністративної відповідальності має значний позитивний вплив на правову систему України, сприяючи її реформуванню, гармонізації з європейськими нормами та підвищенню ефективності адміністративного управління. Цей процес не тільки забезпечує прозорість та підзвітність державного апарату, але й відкриває шлях до зміцнення верховенства права, захисту прав та свобод громадян. Впровадження міжнародних стандартів в національне законодавство дозволяє Україні ефективно реагувати на сучасні виклики, підвищувати довіру громадян до правової системи та зміцнювати її інтеграцію з європейськими та світовими правовими просторами.

Адаптація та імплементація міжнародних стандартів сприяють покращенню адміністративного законодавства України, зокрема в сфері адміністративної відповідальності, що є ключовим елементом для забезпечення правопорядку та ефективного управління. Реформи, спрямовані на приведення національної правової бази у відповідність до міжнародних стандартів, не лише зміцнюють правову систему країни, але й сприяють її сталому розвитку, відкриваючи нові перспективи для інтеграції України у європейське та міжнародне співтовариство.

Бібліографічний список

1. Topolevsky, R.B. & Fedina, N.V. (2020). Teoriia derzhavy i prava [Theory of state and law]. Lviv: LvDUVS.

2. Afanasiev, D.V. & Kukharchuk, A.M. (2021). Poniattia administratyvnoi vidpovidalnosti: pohliad na pytannia [The concept of administrative liability: a look at the issue]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Legal scientific electronic journal, 4, 374-376.

3. Drofych, Y.V. (2022). Poniattia ta osnovni oznaky administratyvnoi vidpovidalnosti: analiz suchasnoi administratyvno-pravovoi literatury [Concept and main features of administrative liability: analysis of modern administrative and legal literature]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho Natsionalnoho Universytetu Seriia: Pravo-Scientific Bulletin of Uzhhorod National University. Series: Law, 73(2). 18-26.

4. Kodeks Ukrainy pro administratyvni pravoporushennia vid 07.12.1984 №8073-X [Code of Ukraine on Administrative Offences from 07.12.1984 №8073-X].

5. Konoval, T.V. (2014). Rol mizhnarodno-pravovykh standartiv v administratyvnomu sudochynstvi Ukrainy [The Role of International Legal Standards in Administrative Proceedings in Ukraine]. Khorolska A.O. (Eds.). Zakarpatski pravovi chytannia: materialy VI Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii molodykh uchenykh ta studentiv. - Transcarpathian legal readings: materials of the VI International Scientific and Practical Conference of Young Scientists and Students (Tom 1). (Volume 1, pp. 367-371). Uzhhorod: UzhNU «Hoverla».

6. Nalyvaiko, L.R., & Stepanenko, K.V. (2019). Mizhnarodno-pravovi standarty prav liudyny [International legal standards of human rights]. Dnipro: DDUVS.

7. Sologoub, I. (2022). Ukraine's EU Integration: A Long Way Home. Intereconomics, 57, 218-224.

8. Ukraine's path towards EU accession (n/d). European Commission.

9. Evropeiska intehratsiia Ukrainy [European integration of Ukraine] (n/d). Uriadovyi portal vykonavchoi vlady Ukrainy - Government portal of the executive branch of Ukraine.

10. Tarasov, O.V. (2016). Adaptatsiia, implementatsiia chy harmonizatsiia prava ES? [Adaptation, implementation or harmonisation of EU law]. Yevropeiska intehratsiia v konteksti suchasnoi heopolityky - European integration in the context of modern geopolitics, 1,30-39.

11. Berezhna, K.V. (2016). Implementatsiia norm prava yevropeiskoho soiuzu v administratyvne zakonodavstvo Ukrainy: kontseptulni problemy [Implementation of the norms of the European Union law in the administrative legislation of Ukraine: conceptual problems]. Prykarpatskyi yurydychnyi visnyk - Prykarpattya legal bulletin, 5(14), 36-40.

12. Soloviova, O.M. (2022). Pryntsypy administratyvnoi vidpovidalnosti ta problemy yikh praktychnoi realizatsii [Principles of administrative responsibility and problems of their practical implementation]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Legal scientific electronic journal, 9, 358-366.

13. Konstytutsiia Ukrainy vid 28.06.1996 № 254k/96-VR [Constitution of Ukraine of 28.06.1996 No. 254к/96-ВР].

14. Konventsiia pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod (z protokolamy) (Ievropeiska konventsiia z prav liudyny) vid 04.11.1950, №995_004 [Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (with Protocols) (European Convention on Human Rights) of 04.11.1950, No. 995_004].

15. Lee, Ian B. (n/d). In Search of a Theory of State Liability in the European Union. Jean monnet program: website.

16. Shenk, O., Orlyk, M., & Protsiuk, O. (2021). Administrative procedure law finally passed in Ukraine. CMS Law-now: web site.

17. Kuts, A. (2023). Attempt to reform administrative liability for violations in procurement. Ti-Ukraine: web-site.

18. European Parliament resolution of 11 February 2021 on the implementation of the EU Association Agreement with Ukraine. European Parliament: web-site.

19. ProZorro Anniversary: Overview of Public Procurement Reform Ganges (2017, 25 April). Vox Ukraine.

20. Shcho zahrozhuie za porushennia antykoruptsiinoho zakonodavstva? [What are the consequences for violating anti-corruption legislation?]. (2022, 12 January). Go Law.

21. 16 lypnia - novyi etap implementatsii zakonu pro derzhavnu movu ta zaprovadzhennia administratyvnoi vidpovidalnosti za porushennia yoho norm [16 July - a new stage in the implementation of the law on the state language and the introduction of administrative liability for violations of its provisions]. (2022, 15 July). Ukrinform.

22. Lapitska, S. (2023, 15 December). Navigating Transparency and Streamlined Services with the New Law “On Administrative Procedure” in Ukraine. BRP Renaud.

23. Attorneys, N. (2024, 03 January). Ukraine: Law On Administrative Procedure. Mondaq.

24. Parliament Revotes law on Administrative Procedure. (2022, 17 February). Ti-Ukraine.

25. Bilykh, I.V. (2023). Implementatsiia mizhnarodnykh standartiv v administratyvne sudochynstvo Ukrainy [Implementation of International Standards in the Administrative Proceedings of Ukraine]. Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys. Pravove zabezpechennia administratyvnoi reform - South Ukrainian Law Journal. Legal support of administrative reform, 3, 144-150.

Размещено на Allbest.Ru