Адміністративно-правове забезпечення реалізації права громадян на виїзд за межі України в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет митної справи та фінансів

Адміністративно-правове забезпечення реалізації права громадян на виїзд за межі України в умовах воєнного стану

Пилип'юк О.М.,

аспірант, кафедра публічного та приватного права

м. Дніпро

Анотація

Введення в Україні воєнного стану неодмінно позначилось на реалізації прав громадян, зокрема права на свободу пересування, складовою якого є право на виїзд за межі України. Нинішній стан досліджень реалізації цього права свідчить про наявну потребу в аналізі та узагальненні правозастосовчої практики, що стане основою для удосконалення нормативної бази. Автор ставить за мету визначити проблеми у правоза - стосуванні під час адміністративно-правового забезпечення реалізації права громадян України на виїзд за межі України в умовах воєнного стану, а також надати рекомендації щодо усунення недоліків у правовому регулюванні процедур, пов'язаних із забезпеченням реалізації цього права. В статті проаналізовано законодавчі акти з питань забезпечення реалізації цього права, порядку встановлення обмежень та порядку його реалізації з урахуванням встановлених обмежень. Сформульовані висновки щодо потреби в заповненні законодавчих колізій і прогалин. Встановлено, що потребують конкретизації положення щодо наявності чи відсутності права на перетинання державного кордону громадян, виключених з військового обліку. Виявлено, що потребує заповнення прогалина, наявна у статтях 1 і 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» щодо обмеження виїзду громадян з України в умовах воєнного стану. З'ясовано, що залишається неврегульованою проблема порядку підтвердження статусу особи з інвалідністю в тому випадку, якщо через відсутність бланків посвідчень громадянину була видана тимчасова довідка. Доведено необхідність врегулювати чітку процедуру перевірки мети поїздки водіїв, щодо яких прийняте рішення про їхній виїзд за межі України, а також встановити перелік документів, які можуть підтвердити мету поїздки. Одержані результати можуть бути використані для підготовки проектів нормативно-правових актів, пояснювальних записок до них, а також у подальших дослідженнях. Стаття має емпіричний характер, основним джерелом одержаних результатів є правозастосовча практика.

Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення; виїзд за межі України; воєнний стан; обмеження прав і свобод громадян; прикордонний контроль; пропорційність; реалізація права; рішення про відмову у перетинанні кордону; свобода пересування.

Abstract

адміністративний право воєнний виїзд

Administrative-legal support for the realization of the right of citizens to leave Ukraine under martial law

Oleksandr Pylypiuk

Post-Graduate Student,

Department of Public and Private Law, University of Customs and Finance, Dnipro, Ukraine

The introduction of martial law in Ukraine certainly affected the realization of citizens' rights, in particular the right to freedom of movement, a component of which is the right to leave Ukraine. The current state of research on the realization of this right indicates the need for analysis and generalization of law enforcement practice, which will become the basis for improving the regulatory framework. The author aims to identify problems in the administrative-legal enforcement of the right of Ukrainian citizens to leave Ukraine under martial law, as well as to provide recommendations for eliminating deficiencies in the legal regulation of procedures related to the realization of this right. The article first analyzes legislative acts on ensuring the realization of this right, the procedure for setting restrictions and the procedure for its exercise taking into account the established restrictions. In the article, the conclusions regarding the need to fill legislative conflicts and gaps are formulated. It was established that the provisions regarding the presence or absence of the right to cross the state border of citizens excluded from military registration need to be specified. It was found that the gap in Articles 1 and 6 of the Law of Ukraine «On the procedure for departure from Ukraine and entry into Ukraine of citizens of Ukraine» regarding the restriction of the departure of citizens from Ukraine in conditions of martial law needs to be filled. It was found that the problem is the unsettled procedure for confirming the status of a person with a disability in the event that a temporary certificate was issued to a citizen due to the lack of identification forms. It was proven the need to regulate a clear procedure for checking the purpose of the trip of drivers for whom a decision to leave Ukraine has been made, as well as to establish a list of documents that can confirm the purpose of the trip. The obtained results can be used for the preparation of draft regulations, explanatory notes to them, as well as in further research. The article is empirical in nature, the main source of the obtained results is law enforcement practice.

Key words: administrative-legal support; border control; crossing the border of Ukraine; decision on refusal to cross the border; freedom of movement; martial law; realization of right; restriction of rights and freedoms of citizens; proportionality.

Основна частина

Норма ч. 1 ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. При цьому зі змісту норми ч. 2 ст. 64 Основного Закону України вбачається, що це право може зазнавати обмежень в умовах воєнного або надзвичайного стану [1]. На теперішній час, в умовах воєнного стану, викликаного збройною агресією російської федерації проти України, держава широко застосовує обмеження цього права, особливо такої його складової як право вільно залишати територію України. Реалізація цього права неможлива без застосування адміністративно-правових норм, які регулюють підстави і порядок здійснення виїзду громадян України за її межі. За період дії воєнного стану вже була напрацьована пра - возастосовча практика реалізації такого права. Разом з тим, існуючі дослідження з цієї тематики здебільшого не стосувалися розгляду проблем правозастосування, а зупинялися на з'ясуванні доцільності та пропорційності застосування тих чи інших обмежень цього права. Нинішній стан досліджень та значна кількість проблемних питань правового регулювання реалізації права громадян на виїзд за межі України зумовлює потребу в з'ясуванні та вирішенні проблем правозастосування при адміністративно-правовому забезпеченні реалізації цього права.

Право на виїзд за межі України входить до змісту більш широкої категорії - права на свободу пересування. Зміст і структура цього права мають високий ступінь дослідженості. Зокрема, як зазначає у своїй статті Ю. І. Миколаєнко, права людини на свободу пересування та вільний вибір місця проживання - це правові можливості, визнані природними та невід'ємними, які обумовлені соціальною реальністю та необхідні для задоволення кожного у здійсненні своїх біологічних і соціальних потреб у вільному пересуванні та вільному виборі місця проживання з метою гармонійної організації своєї життєдіяльності, що гарантуються і забезпечуються державою на засадах загальності та рівноправності [2, с. 105].

У своїх роботах вчені не лише розкривали зміст цього права, а й обґрунтовували необхідність існування дієвого механізму його реалізації. Так, у своєму виступі на конференції А.М. Чвалюк справедливо зазначає, що важливим завданням будь-якої демократичної держави є належне законодавче забезпечення здійснення права вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, яке є одним із суттєвих елементів конституційно-правового статусу, а також свободи людини і громадянина [3, с. 145].

Попри те, що права людини є предметом конституційно-правових досліджень, їх реалізація, як правило, потребує закріплення адміністративних процедур, в межах яких і відбувається реалізація права. Тут доцільно згадати точку зору О.Ф. Андрійко, яка зауважує, що адміністративно-правові норми є продовженням конституційних норм і конкретизують їх дію; адміністративно-правовий статус громадянина є необхідною умовою і засобом реалізації конституційних норм [4, с. 14].

Існуючі обмеження права на свободу пересування в умовах воєнного стану також вже були предметом наукового дослідження. Зокрема, С. Г Братель і А. Г Пишна у своїй статті приходять до висновку, що передбачені законодавством обмеження свободи пересування мають легітимну мету та обґрунтування необхідності забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, здоров'я, захисту прав і законних інтересів її громадян та інших осіб, які на законних підставах проживають в Україні [5, с. 239].

Разом з тим, обмеження права виїзду за межі України на період воєнного стану не стосується абсолютно всіх громадян, і це, як вказує А.В. Марущак, цілком справедливо, оскільки існують різні категорії громадян, які за тих чи інших причин не можуть бути залучені до мобілізації, а отже не спричинять своїм виїздом за кордон погіршення ситуації в обороні України [6, с. 60].

При цьому, як слушно зазначають С.В. Матвеєв і О.М. Романова, важливим елементом механізму обмеження прав людини в умовах воєнного стану є юридичні гарантії; на їхню думку, передусім йдеться про захист незаконно порушених прав на всіх рівнях, починаючи від локального й аж до рівня ЄСПЛ [7, с. 78-79].

Метою цієї статті є визначення проблем у правозастосуванні під час адміністративно-правового забезпечення реалізації права громадян України на виїзд за межі України в умовах воєнного стану, а також надання рекомендацій щодо усунення недоліків у правовому регулюванні процедур, пов'язаних із забезпеченням реалізації цього права.

Одержані результати дослідження базуються на методах аналізу та узагальнення. В статті аналізується наявна нормативно-правова база, після чого розглядаються конкретні приклади правозастосування та на їхній основі формуються узагальнені висновки щодо наявності прогалин у правовому регулюванні, які стали передумовою виникнення публічно-правового спору. Крім того, в роботі застосовано загальноприйняті методи тлумачення правових норм.

Вичерпний перелік інтересів, задля задоволення яких допускається обмеження права на свободу пересування - закріплено в п. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. До них належать інтереси національної чи громадської безпеки, підтримання публічного порядку, запобігання злочину, захист здоров'я чи моралі, захист прав і свобод [8].

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі №380/18153/22 зазначено, що обмеження певних категорій громадян у праві виїзду за кордон під час дії воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя особи в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Однак, таке втручання у справі, що розглядається (в конкретному випадку - обмеження виїзду військовозобов'язаної особи, яка має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із навчанням у закордонному вищому навчальному закладі), прямо передбачено законом і має абсолютно легітимну мету, а відтак відсутні підстави для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства та приватним інтересом позивача [9].

Нормою ст. 12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан [10]. Разом з тим, порядку запровадження таких обмежень ця норма не містить.

Як свідчить п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», одним із заходів правового режиму воєнного стану є встановлення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів [11]. На виконання цих положень Кабінет Міністрів України в п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою від 29 грудня 2021 року №1455, встановив, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством [12]. Разом з тим, знову ж таки, ні порядку встановлення таких обмежень, ні органів, які встановлюють ці обмеження, ні конкретних відсилань до певних норм законодавчих актів - ця постанова не містить.

Основним законодавчим актом, в якому міститься конкретний перелік таких обмежень, є постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (далі - Правила №57) [13]. Правила визначають перелік категорій військовозобов'язаних громадян, які мають право на перетин кордону в умовах воєнного або надзвичайного стану, а також перелік документів, що підтверджують наявність такого права.

Перевірка наявності таких документів здійснюється під час процедури прикордонного контролю. У разі відсутності права на перетинання кордону, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону повинна прийняти рішення про відмову у перетинанні державного кордону із зазначенням причин відмови, яке оформляється у двох примірниках, один з яких видається особі, яка, в свою чергу, має право оскаржити таке рішення в адміністративному або в судовому порядку упродовж одного місяця (ч. 1 - 3 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль») [14]. Саме результати оскарження таких рішень, оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, дають можливість узагальнити правозастосовчу практику в досліджуваній сфері та виявити її проблеми.

Зокрема, у справі №600/2520/22-а перед Верховним Судом постало питання про наявність підстав для відмови у перетинанні державного кордону на виїзд громадянину, який виключений з військового обліку у зв'язку з тим, що був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Недостатня урегульованість цього питання Правилами №57 призвела до публічно-правового спору, вирішуючи який, Верховний Суд дійшов висновку, що «факт зняття з військового обліку на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану» [15]. Тому в Правилах №57, задля уникнення подібних спорів, бажано конкретизувати, чи мають право на перетинання державного кордону громадяни, виключені з військового обліку.

Важливою правовою проблемою є те, що в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну [16]. Отже, норма ч. 1 ст. 1 цього Закону не має бланкетного характеру і не відсилає до інших законів, а передбачає, що вичерпний перелік підстав обмеження права громадян на виїзд з України має бути встановлений лише цим Законом. В свою чергу, норма ст. 6 цього ж Закону, яка містить перелік підстав для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України, не передбачає таку підставу, як обмеження, встановлені у зв'язку з дією воєнного стану в Україні. Ця прогалина викликає численні спори. Так, в постанові від 29 листопада 2023 року у справі №260/2807/22 Верховний Суд вказав, що «той факт, що Закон №3857-ХІІ не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження до вищевказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону №389-VIII та Закону №3543-XII, які є спеціальними для цього періоду» [17]. Разом з тим, імовірність виникнення подальших спорів (з можливим ініціюванням відступу від чинної правової позиції Верховного Суду) залишається, адже вже цитований зміст ч. 1 ст. 1 наведеного вище Закону дає підстави вважати, що має місце не колізія загальної і спеціальної норм, а прогалина в праві. Фактично недолік правового регулювання наразі виправляється судовою практикою, однак він має бути виправлений саме на законодавчому рівні, адже правотворчість не є функцією суду.

Аналіз судової практики дозволив виокремити також таку проблему, як ускладнення процедури перетину державного кордону для осіб з інвалідністю. Йдеться про випадки, коли у зв'язку з тимчасовою відсутністю бланків посвідчень особам з інвалідністю видавалися тимчасові довідки, однак безпосередньо у Правилах №57 такий документ як тимчасова довідка відсутній. В якості прикладу можна навести постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі №420/11507/23, де зазначено, що довідка (тимчасова за відсутністю посвідчення) не може бути достатнім документом, що підтверджує відповідний статус (особи з інвалідністю ІІ групи) для перетину особою державного кордону [18]. Тому задля реалізації права осіб з інвалідністю на перетин державного кордону слід врегулювати на рівні Правил №57 питання можливості використання таких довідок.

Недосконалою і такою, що залишає простір для довільного тлумачення, є правова конструкція «непідтвердження мети поїздки», вжита в п. 2-8 Правил №57. У цьому пункті йдеться про пропуск водіїв, які здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги; ним передбачена процедура прийняття рішень про виїзд таких водіїв за межі України, однак також міститься норма про те, що непід - твердження мети поїздки (вже після прийняття рішення) є підставою для відмови у перетинанні державного кордону [13]. Разом з тим, жодної процедури перевірки підтвердження мети поїздки ні цей, ні інші пункти Правил №57 - не передбачають, що створює передумови для потенційного оскарження рішень про відмову у перетинанні державного кордону. Так, 30 листопада 2023 року Восьмий апеляційний адміністративний суд розглянув справу №460/9577/23 та прийняв постанову, якою відмовив в задоволенні позову громадянина про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у перетинанні державного кордону. Підставою для прийняття такої постанови стало те, що «позивач при спробі перетину державного кордону не зміг підтвердити мету поїздки відповідними документами» [19]. Отже, перелік документів, які можуть підтвердити мету поїздки повинен бути чітко визначений у п. 2-8 Правил №57, в протилежному випадку буде відсутнє передбачуване застосування цього пункту, а отже буде порушуватися принцип правової визначеності.

В умовах воєнного стану в більшості досліджень з питань реалізації права на свободу пересування основний акцент робиться саме на обмеженнях цього права, і зокрема такої його складової як право на виїзд за межі України. Варто підтримати висновки вже існуючих досліджень про те, що такі обмеження переслідують легітимну мету та є необхідними у демократичному суспільстві. В цій статті не ставиться під сумнів необхідність дотримання інтересів національної безпеки, особливо в умовах воєнного стану.

Водночас, встановлення обмежень повинно супроводжуватися:

1) чіткими, прозорими і передбачуваними правилами, на основі яких особи, що мають намір на законних підставах виїхати за межі України, зможуть спланувати свою поведінку, зокрема підготувати необхідний комплект документів для підтвердження наявності в них права на виїзд;

2) усуненням прогалин у законах та підзакон - них нормативно-правових актах, а також правових конструкцій, які залишають простір для багатьох варіантів тлумачення, та недопущенням правових колізій;

3) дотриманням принципу пропорційності між встановленням того чи іншого конкретного обмеження (як щодо категорії осіб, що мають право на виїзд, так і щодо переліку документів, якими повинна підтверджуватися належність громадянина до певної категорії) і метою, задля досягнення якої встановлено таке обмеження.

В цій статті наводяться лише деякі приклади недосконалого правового регулювання, які відобразилися на появі неодноразових випадків оскарження рішень про відмову у перетинанні державного кордону. Існує простір для подальших наукових досліджень в цьому напрямку, з тим, щоб привести нормативно-правове регулювання забезпечення права громадян на виїзд за межі України у відповідність до принципів правової визначеності і пропорційності, подолати прогалини і колізії. Це розвантажить суди і зробить реалізацію цього права більш передбачуваною і зрозумілою.

Реалізація права громадян України на виїзд за межі України, особливо в умовах дії правового режиму воєнного стану, неможлива без застосування адміністративних процедур, в тому числі прикордонного контролю. Проте існуючий стан законодавства у цій сфері не можна визнати задовільним. Зокрема, потребують конкретизації положення Правил №57 щодо наявності чи відсутності права на перетинання державного кордону громадян, виключених з військового обліку. Також потребує заповнення прогалина, наявна у статтях 1 і 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» щодо обмеження виїзду громадян з України в умовах воєнного стану. Проблемою залишається неврегульова - ність у Правилах №57 порядку підтвердження статусу особи з інвалідністю в тому випадку, якщо через відсутність бланків посвідчень громадянину була видана тимчасова довідка. Необхідно також врегулювати в п. 2-8 Правил №57 чітку процедуру перевірки мети поїздки водіїв, щодо яких прийняте рішення про їхній виїзд за межі України, а також встановити перелік документів, які можуть підтвердити мету поїздки.

Бібліографічний список

1. Konstytutsiia Ukrainy, pryiniata na piatii sesii Verkhovnoi Rady Ukrainy 28 chervnia 1996 roku [The Constitution of Ukraine, adopted at the fifth session of the Verkhovna Rada of Ukraine on June 28, 1996]. Holos Ukrainy - Voice of Ukraine, 1996, 198. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text [in Ukrainian].

2. Mykolaienko, Yu. I. (2018). Prava liudyny na svobodu peresuvannia ta vilnyi vybir mistsia prozhyvannia v osnovnykh kontseptsiiakh suchasnoho pravorozuminnia [Human rights to freedom of movement and free choice of place of residence in the main concepts of modern legal understanding]. Naukovo-informatsiinyi visnyk Ivano - Frankivskoho universytetu prava imeni Korolia Danyla Halytskoho. Seriia Pravo - Scientific and information bulletin of the Ivano-Frankivsk University of Law named after King Danylo Halytskyi. Law series, 5 (17), 101-106. Retrieved from https://visnyk.iful.edu.ua/wp-content/uploads/2019/02/17-19-18.pdf [in Ukrainian].

3. Chvaliuk, A.M. (2020). Shchodo neobkhidnosti vnesennia zmin do pravyl vyizdu z Ukrainy hromadian Ukrainy, z metoiu pryvedennia yikh u vidpovidnist iz normamy mizhnarodnoho prava [Regarding the need to make changes to the rules for the departure of Ukrainian citizens from Ukraine, in order to bring them into line with the norms of international law]. Stratehichnyi potentsial derzhavnoho ta terytorialnoho rozvytku: materialy IV mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (Mariupol, 09.10.2020 r.) - The strategic potential of state and territorial development: materials of the 4th international scientific and practical conference (Mariupol, 9 October 2020). Retrieved from https://er.dduvs.in.ua/bitstream/123456789/10747/1/17.pdf [in Ukrainian].

4. Andriiko, O.F. (2015). Administratyvno-pravovi harantii zabezpechennia prav i svobod hromadian [Administrative - legal guarantees of ensuring the rights and freedoms of citizens]. In O.F. Andriiko (Ed.), Administratyvno-pravove zabezpechennia prav liudyny orhanamy publichnoi administratsii v Ukraini: zbirnyk naukovykh prats - Administrative - legal provision of human rights by public administration bodies in Ukraine: a collection of scientific papers. (pp. 1118). Kyiv: Institute of State and Law named after V.M. Koretsky National Academy of Sciences of Ukraine. Retrieved from https://er.nau.edu.ua/bitstream/NAU/21854/1 / Документ_20.pdf [in Ukrainian].

5. Bratel, S.H., & Pyshna, A.H. (2022). Osoblyvosti obmezhennia prav liudyny na svobodu peresuvannia v umovakh pravovoho rezhymu voiennoho stanu [Peculiarities of the restriction of human rights to freedom of movement in the conditions of the legal regime of martial law]. Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys - South Ukrainian legal journal, 1-2, 236-240. DOI: 10.32850/sulj.2022.1-2.41. Retrieved from http://www.sulj.oduvs.od.ua/ archive/2022/1-2/43.pdf [in Ukrainian].

6. Marushchak, A.V. (2022). Obmezhennia prava na peresuvannia v umovakh voiennoho stanu: praktyka Ukrainy [Limitation of the right to movement in conditions of martial law: the practice of Ukraine]. Yurydychnyi visnyk - Legal Bulletin, 3, 58-63. DOI: 10.32782/yuv.v3.2022.8. Retrieved from http://yurvisnyk.in.ua/v3_2022/8.pdf [in Ukrainian].

7. Matveiev, S.V., & Romanova, O.M. (2023). Yurydychnyi mekhanizm obmezhennia prav liudyny v umovakh voiennoho stanu v Ukraini [Legal mechanism of restriction of human rights in the conditions of martial law in Ukraine]. Chasopys Kyivskoho universytetu prava - Journal of the Kyiv University of Law, 2, 76-80. DOI: 10.36695/22195521.2.2023.16. Retrieved from https://chasprava.com.ua/index.php/journal/article/download/862/801/ [in Ukrainian].

8. Protokol №4 do Konventsii pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod [Protocol No. 4 to the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms]. Retrieved from https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/994_059#Text [in Ukrainian].

9. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 14 liutoho 2024 roku u spravi №380/18153/22 pro vyznannia protypravnym ta skasuvannia rishennia [Judgment of the Supreme Court of Ukraine of 14 February 2024 in the case No. 380/18153/22 on recognition as unlawful and annulment of the decision]. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/ Review/116993630 [in Ukrainian].

10. Pro svobodu peresuvannia ta vilnyi vybir mistsia prozhyvannia v Ukraini: Zakon Ukrainy vid 11 hrudnia 2023 roku №1382-IV [On freedom of movement and free choice of residence in Ukraine: Law of Ukraine of 11 December 2023 No. 1382-IV]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#Text [in Ukrainian].

11. Pro pravovyi rezhym voiennoho stanu: Zakon Ukrainy vid 12 travnia 2015 roku №389-VIII [On the legal regime of martial law: Law of Ukraine of 12 May 2015 No. 389-VIII]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/389-19#n47 [in Ukrainian].

12. Pro zatverdzhennia Poriadku vstanovlennia osoblyvoho rezhymu vizdu i vyizdu, obmezhennia svobody peresuvannia hromadian, inozemtsiv ta osib bez hromadianstva, a takozh rukhu transportnykh zasobiv v Ukraini abo v okremykh yii mistsevostiakh, de vvedeno voiennyi stan: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 29 hrudnia 2021 roku №1455 [On the approval of the Procedure for establishing a special regime of entry and exit, restriction of freedom of movement of citizens, foreigners and stateless persons, as well as the movement of vehicles in Ukraine or in some of its areas where martial law has been imposed: resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of 29 December 2021 No. 1455]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1455-2021-n#n8 [in Ukrainian].

13. Pro zatverdzhennia Pravyl peretynannia derzhavnoho kordonu hromadianamy Ukrainy: postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 27 sichnia 1995 roku №57 [On approval of the Rules for crossing the state border by citizens of Ukraine: resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of 27 January 1995 No. 57]. Retrieved from https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/57-95-ri#Text [in Ukrainian].

14. Pro prykordonnyi kontrol: Zakon Ukrainy vid 5 lystopada 2009 roku №1710-VI [On border control: Law of Ukraine of 5 November 2009 No. 1710-VI]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1710-17#n169 [in Ukrainian].

15. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 09 bereznia 2023 roku u spravi №600/2520/22-a pro vyznannia protypravnym ta skasuvannia rishennia [Judgment of the Supreme Court of Ukraine of 09 March 2023 in the case No. 600/2520/22-a on recognition as unlawful and annulment of the decision]. Retrieved from https://reyestr.court. gov.ua/Review/109451196 [in Ukrainian].

16. Pro poriadok vyizdu z Ukrainy i vizdu v Ukrainu hromadian Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 21 sichnia 1994 roku №3857-XII [On the procedure for leaving Ukraine and entering Ukraine for citizens of Ukraine: Law of Ukraine of 21 January 1994 No. 3857-XII]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text [in Ukrainian].

17. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 29 lystopada 2023 roku u spravi №260/2807/22 pro vyznannia protypravnym ta skasuvannia rishennia [Judgment of the Supreme Court of Ukraine of 29 November 2023 in the case No. 260/2807/22 on recognition as unlawful and annulment of the decision]. Retrieved from https://reyestr.court. gov.ua/Review/115280813 [in Ukrainian].

18. Postanova Piatoho apeliatsiinoho administratyvnoho sudu vid 17 zhovtnia 2023 roku u spravi №420/11507/23 pro vyznannia protypravnym ta skasuvannia rishennia [Judgment of the Fifth Administrative Court of Appeal in Ukraine of 17 October 2023 in the case No. 420/11507/23 on recognition as unlawful and annulment of the decision]. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/114234918 [in Ukrainian].

19. Postanova Vosmoho apeliatsiinoho administratyvnoho sudu vid 30 lystopada 2023 roku u spravi №460/9577/23 pro vyznannia protypravnym ta skasuvannia rishennia [Judgment of the Eighth Administrative Court of Appeal in Ukraine of 30 November 2023 in the case No. 460/9577/23 on recognition as unlawful and annulment of the decision]. Retrieved from https://reyestr.court.gov.ua/Review/115348214 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru