Медіабезпека в українському секторі Youtube в контексті "дискусії" про легітимність Президента України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Медіабезпека в українському секторі Youtube в контексті «дискусії» про легітимність Президента України

Бєлкін Леонід Михайлович, адвокат, адвокат індивідуальної практики

Анотація

У статті розглядається юридична ситуація, яка виникає у зв'язку із спливом 20 травня 2024 року п'ятирічного терміну віддати інаугурації Президента України Володимира Зеленського у зв'язку із неможливістю проведення виборів в умовах воєнного стану. Актуальність такого розгляду полягає у тому, що так звана «проблема 20 травня» стала знаряддям ідеологічної боротьби російських пропагандистів проти України та української влади. Поширенню відповідних російських наративів підіграють окремі українські спікери в українському секторі YouTube, які викривлено тлумачать відповідні норми права. У статті робиться наголос на тому, що згідно ч. 1 ст. 108 Конституції України, Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.

Тобто, попередній Президент України може передати свої повноваження тільки особі, яка обрана Президентом України. Більше того, згідно статті 106 Конституції України, Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Автор також звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у разі закінчення строку повноважень Президента України під час дії воєнного стану його повноваження продовжуються до вступу на пост новообраного Президента України, обраного після скасування воєнного стану. Автор також наголошує, що про продовження цієї легітимності в Україні існує суспільний консенсус, а також згода серйозних міжнародних організацій і країн-партнерів України. Цей консенсус, між іншим, відображено у Меморандумі від 29.11.2023 року голів та делегованих представників депутатських фракцій і груп Верховної Ради України.

Ключові слова: Президент України, вибори, Конституція України, воєнний стан, Меморандум від 29.11.2023 року Верховної Ради України.

Abstract

Media security in the ukrainian Youtube sector in the context of the «discussion» about the legitimacy of the president of Ukraine

Belkin Leonid Mykhailovych lawyer, lawyer in private practice

The article examines the legal situation that arises in connection with the expiration of the five-year term from the date of the inauguration of the President of Ukraine Volodymyr Zelenskyi on May 20, 2024 due to the impossibility of holding elections under martial law. The relevance of such consideration lies in the fact that the so-called «problem of May 20» has become a tool of the ideological struggle of Russian propagandists against Ukraine and the Ukrainian authorities. The spread of relevant Russian narratives is supported by individual Ukrainian speakers in the Ukrainian sector of YouTube, who distort the relevant legal norms.

The article emphasizes that according to part 1 of Art. 108 of the Constitution of Ukraine, the President of Ukraine performs his powers until the newly elected President of Ukraine takes office. That is, the previous President of Ukraine can transfer his powers only to a person elected by the President of Ukraine. Moreover, according to Article 106 of the Constitution of Ukraine, the President of Ukraine cannot transfer his powers to other persons or bodies. The author also draws attention to the fact that according to Part 3 of Art. 11 of the Law of Ukraine "On the Legal Regime of Martial Law", if the term of office of the President of Ukraine expires during martial law, his powers shall be extended until the new President of Ukraine, who is elected after the abolition of martial law, takes office. The author also emphasizes that there is a public consensus on the continuation of this legitimacy in Ukraine, as well as the agreement of serious international organizations and Ukraine's partner countries. This consensus, among other things, is reflected in the Memorandum dated November 29, 2023 of the heads and delegated representatives of the parliamentary factions and groups of the Verkhovna Rada of Ukraine.

Keywords: President of Ukraine, elections, Constitution of Ukraine, martial law, Memorandum of November 29, 2023 of the Verkhovna Rada of Ukraine

Постановка проблеми

У сучасному світі індивідуальна, групова і масова свідомість людей дедалі більше піддається агресивним інформаційним впливам, що у низці випадків наносить шкоду психічному і моральному здоров'ю громадян, руйнує моральні норми життя суспільства, призводить до дестабілізації соціально-політичного стану [1, с. 195]. Зокрема, команда незалежної аналітичної платформи «Вокс Україна», яка спеціалізується на спростуванні антиукраїнських фейків, ще в березні 2024 року попереджала про вигідність для РФ розкручування наративу про нелегітимність української влади [2]. Вже у травні 2024 року українські ЗМІ звертали увагу, що теза про нібито нелегітимність В. Зеленського як Президента України російська пропаганда активно поширює у цьому місяці, після того, як формально сплив п'ятирічний термін повноважень Президента [3]. Разом із тим, цей проросійський наратив знаходить певне поширення в українському секторі YouTube - у виконанні лідерів, як вони самі вважають, громадської думки України. Враховуючи, що у 2021 році YouTube став найпопулярнішою соцмережею серед українців, поставлена проблема висвітлення вказаної чутливої теми є актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В публічному просторі мають місце декілька публікацій щодо юридичного аналізу легітимності В. Зеленського як Президента України і української влади в цілому у зв'язку із неможливістю проведення будь-яких виборів в умовах воєнного стану [2, 4-7 та ін.]. Наприклад, український журналіст, народний депутат України М. Княжицький, стверджує, що в Україні ніхто серйозно не ставить під сумнів легітимність глави держави, хоча про таку «небезпеку» блогери, наближені до влади, розповідали довгі місяці. Про «нелегітимність» не говорять ні опозиційні політики, ні громадські активісти. Про цю проблему не чути у розмовах «на кухні» звичайних громадян [5]. Керівник київської соціологічної служби «Рейтинг» О. Антипович, каже, що у суспільній свідомості українців питання легітимності президента «абсолютно не існує» [6]. Разом із тим, твердження М. Княжицького про те, що легітимність глави держави нібито ставиться під сумнів тільки блогерами, наближеними до влади, м'яко кажучи, не відповідає дійсності. Так, колишній соратник В. Зеленського, екс-голова Верховної Ради Д. Разумков заявляв, що у травні Президент повинен буде передати свої повноваження спікерові парламенту, а той має бути виконуючим обов'язки Президента до закінчення війни та виборів нового глави держави [6].

19.05.2024 року український політолог та політичний діяч Т.В. Чорновіл на YouTube-каналі «Чорновіл ВІДВЕРТО» заявив про Президента В. Зеленського «Вердикт - нелегітимний!» [8]. Аналогічне твердження просував на YouTube- каналі «Tsybulko Talk» український політик В.М. Цибулько [9]. 21.05.2024 року на YouTube-каналі «5 канал» «експерт» В. Гончарук так і не наважився прямо відповісти на питання, винесене в тему стріму: «П'ять років президентства Зеленського! То ЛЕГІТИМНИЙ чи НІ? [10]. Отже, необхідні подальші дослідження і узагальнення для спростування тверджень про «нелегітимність», які, зокрема, шкодять збройному опору України російській агресії.

Мета статті - дослідження та узагальнення конституційно-правових засад і особливостей правового регулювання трансферу влади в Україні у воєнний період та легітимності поточної влади.

Виклад основного матеріалу

Не викликає сумнівів, що поширення фейкових тверджень про нелегітимність українського Президента після 20.05.2024 року започатковано Росією. Російська пропагандистська машина використовує ідею, що без виборів українська влада є нелегітимною [7]. Так, 22 березня 2024 року на засіданні Ради безпеки ООН із жорсткою заявою з цього приводу виступив представник Росії при організації В. Небензя. «Одноосібне рішення київського диктатора не проводити президентські вибори, очевидно, у страху їх програти, є порушенням Конституції України і робить його нелегітимним з 21 травня», - заявив він. Паралельно тема майбутньої нібито нелегітимності В. Зеленського розкручується на російських ток-шоу, у телеграм-каналах та у ЗМІ - на цю тему висловлюються російські та колишні українські «експерти» та політики, від К. Затуліна та Д. Медведєва до М. Азарова та О. Царьова [6].

20 травня 2024 року російський політик, заступник голови ради безпеки РФ Д. Медведєв зробив заяви про нібито нелегітимність В. Зеленського: «Зеленський не пролонгував, а узурпував владу в Україні; Зеленський злякався конкуренції на виборах із Залужним чи Порошенком, у них виявилося б занадто багато козирів; скасування Києвом президентських виборів через маніпуляції із законами означає «загибель держави Україна, що не відбулася»; Зеленський повинен бути спійманий і відданий суду за злочини проти росіян та українців або ліквідований; Росія вважає правомірною військовою ціллю керівників країн, що ведуть з нею війну, у тому числі Зеленського».

24 травня 2024 року російський диктатор Путін заявив, що виходить із того, що легітимність Президента України В. Зеленського «закінчилась». 25 травня 2024 року Інститут вивчення війни (ISW) констатував, що Путін прямо відкинув легітимність президента України В. Зеленського як президента 24 травня, та роз'яснив, що це стало останньою в серії спроб позбавити Зеленського повноважень брати участь у переговорах або відмовитися від переговорів з Росією та підірвати довіру українців до В. Зеленського.

У той же день посол Росії у США заявив, що у Президента В. Зеленського немає повноважень брати участь у мирній конференції з України в червні 2024 року у Швейцарії, а Конференція не має права підтверджувати легітимність В. Зеленського [3].

Отже, усі ті спікери в Україні, які пропагують ідею нелегітимності Президента України, підіграють РФ використати це знаряддя проти України.

Особливо «чудовою» є згадана вище «ідея» Д. Разумкова перетворити повноцінного і повноважного Президента України у «кульгаву качку» - виконуючого обов'язки.

Дійсно, згідно ст. 112 Конституції України, у разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до ст.ст. 108-111 Конституції виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України. Однак цей механізм є непрацездатним, оскільки: по-перше, у цій нормі мова йде саме про дострокове припинення повноважень Президента, чого на даний момент в Україні немає; по-друге, згідно ч. 2 ст. 108 Конституції України, повноваження Президента України припиняються достроково у разі: 1) відставки; 2) неспроможності виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 3) усунення з поста в порядку імпічменту; 4) смерті. При цьому «гуманістичне» розуміння ідеї Д. Разумкова передбачає, очевидно, відставку, а не хворобу чи смерть. Однак згідно ст. 109 Конституції України, відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України. Однак жодна норма жодного закону не передбачає можливості примусу Президента чи покладання на нього обов'язку проголосити таку заяву. Більше того, навпаки, згідно ст. 106 Конституції України, Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

Але головна проблема, з точки зору ефективності захисту інтересів країни, полягає у тому, що згідно тієї ж таки ст. 112 Конституції України, Голова Верховної Ради України в період виконання ним обов'язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28 ст. 106 Конституції України. Це, зокрема, такі повноваження: 2) звертатися з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; 10) вносити до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; 11) призначати на посаду та звільняти з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора; 12) призначати на посади та звільняти з посад половину складу Ради Національного банку України; 13) призначати на посади та звільняти з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; 22) призначає на посади третину складу Конституційного Суду України; 24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини; 25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними; 26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні.

Тут перелічені тільки ті повноваження, що не доступні виконуючому обов'язки Президента України, які цілком вірогідно можуть бути вкрай необхідні в умовах військової агресії РФ. Тобто, здійснення таких повноважень буде неможливим у воюючій державі на невизначений час.

Більше того, надаючи 28 травня 2024 року власний «глибокий аналіз» легітимності гілок української влади, «президент» рф путін висловив «власну думку», що «є стаття 111 Конституції України, яка каже, що повноваження верховної влади передаються спікеру парламенту, тим більше, що в умовах воєнного стану повноваження парламенту продовжуються. Єдиною легітимною владою в Україні залишається Верховна Рада та її спікер». Гарного «однодумця» отримав Д. Разумков.

З іншого боку, згідно ч. 1 ст. 108 Конституції України, Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України. Тобто, попередній Президент України може передати свої повноваження тільки особі, яка обрана Президентом України.

З цього приводу один із авторів Конституції, політик Р. Безсмертний вказує, що для об'єктивного аналізу потрібно розглядати норми Конституції системно, а не кожну окремо, вириваючи їх із тіла основного закону. За його словами, перед авторами Конституції стояли дві великі задачі. Перша - за будь-яку ціну уникнути загрози переривання влади, утворення у державі «вакууму влади». Саме тому до Конституції вписали однозначне положення про те, що президент залишається на своїй посаді до вступу на посаду його наступника, коли б його не було обрано. Тут же варто згадати і про ще одну конституційну норму, яка забороняє чинному президенту передавати свої повноваження іншим особам і органам. Друге завдання, продовжує Безсмертний, - не допустити можливості узурпації влади будь-яким суб'єктом у кризових обставинах. Саме з цією метою автори Конституції вирішили додатково посилити роль Верховної Ради, включивши до основного закону норму про заборону парламентських виборів під час воєнного стану. Тому, констатує Безсмертний, Конституція НАКАЗУЄ В. Зеленському залишатися на президентському посту, допоки на виборах не буде обрано його наступника [6].

Тут слід знову пригадати, що російський діяч Д. Медведєв зробив заяви про те, що В. Зеленський «узурпував владу в Україні». Як це не диво виглядає, з ним погоджуються і українські політики Т.В. Чорновіл [8] та В.М. Цибулько [9]. Зокрема, Т.В. Чорновіл [8] неодноразово повторив, що Президент вчинив злочин «узурпація влади», а В.М. Цибулько вказав [9], що «трапилось так що він із гаранта захисту прав громадян став узурпатором влади, руйнівником Конституції, за що і доведеться відповідати». Однак наведена вище констатація Р. Безсмертного вказує, що В. Зеленський не тільки не узурпував владу, а навпаки, не має іншого легітимного способу дії, ніж продовжувати виконувати обов'язки Президента, оскільки нема кому ці обов'язки передати. Бо новообраної особи Президента немає і до проведення виборів не може бути, а вибори як такі призначає не Президент, а Верховна Рада, оскільки згідно пункту 7 статті 85 Конституції України, саме до повноважень Верховної Ради України належить призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією. Однак у зв'язку із триваючим в Україні режимом воєнного стану Верховна Рада не має можливості прийняти рішення про призначення виборів Президента України.

Так, згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах воєнного стану забороняються: зміна Конституції України; зміна Конституції Автономної Республіки Крим; проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування; проведення всеукраїнських та місцевих референдумів; проведення страйків, масових зібрань та акцій.

Більше того, стаття 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» декларує «неприпустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану». Згідно частині першої цієї статті, у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвіду- вальну діяльність.

Принагідно слід зазначити, що цей Закон приймався 12 травня 2015 року, підписаний тодішнім Президентом України П.О. Порошенком, тобто не «підганявся» В. Зеленським «під себе».

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у разі закінчення строку повноважень Президента України під час дії воєнного стану його повноваження продовжуються до вступу на пост новообраного Президента України, обраного після скасування воєнного стану.

Згідно пункту 19 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються: правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації. Тобто, Конституція України перенесла регулювання окремих норм правового режиму воєнного і надзвичайного стану на рівень законів. Згідно ч. 1 ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Будь-які норми Закону «Про правовий режим воєнного стану» чи Виборчого кодексу України не визнавалися неконституційними.

Крім того, згідно з абзацами 3, 4 ч. 1 ст. 20 Виборчого кодексу України, у разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях воєнного або надзвичайного стану виборчий процес загальнодержавних виборів та/або виборчий процес відповідних місцевих виборів, що відбуваються на цих територіях або їх частині, припиняється з дня набрання чинності відповідним указом Президента України.

Слід також зазначити, що згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Згідно статті 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

З іншого боку, згідно статті 38 Конституції України, громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Тобто, виборчі права громадян передбачені статтею 38 Конституції України, і ця стаття не входить у перелік статей, права за якими не можуть бути обмежені. А це, у свою чергу, означає, що виборчі права громадян можуть бути обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Таким чином, об'єктивний юридичний аналіз свідчить про те, що Конституція України не перешкоджає продовжувати поточному Президенту України виконувати свої обов'язки і повноваження до обрання нового Президента. Навпаки, Конституція України прямо забороняє передачу президентських повноважень інакше, ніж через обрання іншого Президента.

Слід зазначити, що вказане стосується не тільки ситуації з Президентом В. Зеленським. Наприклад, другий президентський термін Леоніда Кучми через Майдан-2004 і повторний другий тур президентських виборів розтягнувся до п'яти років і двох місяців. Попри це, сумнівів у його легітимності як Президента у зв'язку з цим ніколи не виникало [6].

Т.В. Чорновіл [8] вважає своїм «ноу-хау» у доказуванні нелегітимності Президента В. Зеленського використання висновків, викладених у рішенні від 15.05.2014 року № 5-рп/2014 Конституційного Суду України (далі - КСУ) у справі № 1-19/2014, хоча насправді у цьому рішенні КСУ не вирішував питання продовження виконання Президентом України повноважень за межами 5-річного строку. При цьому Т.В. Чорновіл цілком усвідомлює це і наперед зауважує, що «не треба розказувати що [рішення] стосувалося інших обставин чергових позачергових виборів». Однак насправді це саме так - рішення стосувалося інших обставин. Так, в преамбулі рішення вказано, що Суд «розглянув ... справу ... щодо офіційного тлумачення положень частин першої, п'ятої статті 103 Конституції України у системному зв'язку з пунктом 16 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України стосовно визначення строку, на який обирається Президент України на позачергових виборах». Суть проблеми полягала у тому, що після Революції Гідності і втечі з України екс-президента В.Ф. Януковича були призначені позачергові президентські вибори на 25 травня 2014 р. Разом із тим, пунктом 16 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України встановлювалася спеціальна дата «чергових виборів Президента України після відновлення положень Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року за Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010», а саме - остання неділя березня 2015 року. КСУ надавав відповідь на питання, чи будуть тривати повноваження Президента, обраного 25 травня 2014 р., усі конституційні п'ять років, чи потрібно проводити нові вибори в останню неділю березня 2015 року. В резолютивній частині рішення КСУ вказав, що «положення частин першої, п'ятої статті 103 Конституції України необхідно розуміти так, що Президент України обирається громадянами України на позачергових, як і на чергових, виборах строком на п'ять років». Тобто КСУ лише констатував, що первісно Президент обирається на стандартний термін - п'ять років - незалежно від виду виборів (чергові, позачергові), але КСУ нічого не сказав (і не планував сказати), як ці п'ять років можуть змінитися за певних обставин.

Т.В. Чорновіл [8] вважає, що законодавчо врегульовано тільки строки та порядок призначення чергових та позачергових виборів, він наголошує, що не передбачені «якісь понадчергові позачасні не пролонговані не відкладені, а виключно дочасні» збори. Однак це є не так. Згідно абзацу 6 ч. 1 ст. 20 Виборчого кодексу України, рішення щодо призначення виборів, виборчий процес яких був припинений або не розпочався у зв'язку з введенням воєнного або надзвичайного стану, ухвалюється відповідним суб'єктом їх призначення не пізніше місяця з дня припинення або скасування воєнного або надзвичайного стану...

Отже, питання призначення виборів після припинення або скасування воєнного або надзвичайного стану цілком врегульовані.

Варто при цьому зазначити, що поняття легітимність не завжди означає формальну (позитивну) законність [11, с. 277-282]. Легітимність - це здатність того чи іншого політичного режиму досягти суспільного визнання та виправдання обраного політичного курсу, прийнятих ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади В цьому сенсі можна частково дослухатися до позиції Т.В. Чорновола [8], коли він покликається до ст. 5 Конституції України, де вказано, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Але в умовах воєнного стану, коли проведення виборів забороняється (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»), воля народу може бути виявлена і у ніші способи, наприклад, шляхом соцопитування. Так, згідно Юридичній енциклопедії, опитування - це метод отримання інформації та виявлення громадської думки з тих або інших питань, зокрема державно-правових [12, с. 277-282]. Отож, на даний момент в Україні існує суспільний консенсус з приводу недоцільності виборів у воєнний час та з приводу довіри до чинного Президента. Так, Київський міжнародний інститут соціології виявив, що понад 80 % українців виступають проти проведення виборів у воєнний час. Їхня аргументація проста: солдати не зможуть проголосувати, тому що вони в окопах. Виборчі дільниці в тиловій зоні були б легкою мішенню для російських ракет. І, нарешті, для більшості українців вибори та політична кампанія не є пріоритетом, а пріоритетом є захист кожного сантиметра української території [7]. Сюди ж слід додати, що вибори знаменують собою політичну боротьбу, що явно шкодить єдності суспільства, а масові суспільно-політичні заходи також можуть бути легкою мішенню для російських ракет або диверсій російських агентів. Відзначається, що у всіх регіонах України думки щодо виборів схожі. Також відзначається, що лише 10 % опитаних підтримують варіант, згідно з яким у травні 2024 року Зеленський складає свої повноваження і до обрання нового президента його повноваження буде виконувати голова Верховної Ради.

Пояснення цього суспільного феномену надає український політолог та журналіст В. Портніков, який зазначає, що за відсутності умов для здійснення нормального виборчого процесу ці вибори були б не «виборами Зеленського», а ще одними «виборами Путіна». І якби В. Зеленський на них переміг би, це була б не перемога на виборах, а банальне пострадянське перепризначення, яке б не додало легітимності ні президенту, ні державним інституціям. І такі вибори не потрібні ні українцям, ні самому Зеленському, ні його можливим конкурентам. Тому що за ці 33 роки громадяни України звикли брати участь у конкурентних чесних виборах [13].

Документальним правовим втіленням даного суспільного консенсусу можна назвати Меморандум, який 29.11.2023 року підписали голови та делеговані представники депутатських фракцій і груп Верховної Ради України дев'ятого скликання у межах зустріч у форматі «Діалогів Жана Моне («Jean Monnet dialogue») задля миру та демократії». «Ми дійшли згоди, - говориться у документі, - що майбутні вільні та чесні національні вибори (парламентські, президентські) проводяться після завершення війни та завершення дії воєнного стану із часом, достатнім для підготовки проведення виборів (не менше б місяців після закінчення воєнного стану) на основі діючого Виборчого кодексу... Ми переконані, що майбутні загальнонаціональні вибори матимуть величезне значення для демократичних перспектив України і що вони повинні бути проведені з дотриманням міжнародних стандартів...».

Крім того, українці все ще зберігають надзвичайно високий рівень довіри до влади. Наприклад, наприкінці п'ятого року президентства В. Зеленського йому довіряють близько 64 % виборців [7].

Твердими залишаються позиції В. Зеленського як Президента на міжнародній арені. Так, у ЄС не мають сумнівів у легітимності президента України В. Зеленського. Про це 21 травня 2024 року заявив на брифінгу представник зовнішньополітичної служби ЄС П. Стано. За його словами, українська конституція передбачає, що президент може виконувати свої обов'язки аж до вступу на посаду нового глави держави. При цьому, як вважають у Брюсселі, проведення президентських виборів в Україні за умов війни неможливе.

Офіційний представник генерального секретаря ООН С. Дюжаррік також заявив, що В. Зеленський продовжує залишатися для ООН президентом України. «Президент Зеленський залишається... тією людиною, з якою генеральний секретар спілкується, коли йому потрібно зв'язатися з українським лідером», - заявив Дюжаррік.

Глава МЗС Німеччини А. Бербок висловилась про легітимність В. Зеленського і наголосила, що у Німеччини немає сумнівів у його легітимності попри те, що Україна не має змоги провести чергові президентські вибори з огляду на воєнний стан. «Чітко зрозуміло, що В. Зеленський є правомірним легітимним президентом України», - сказала вона.

У мережі поширювався скриншот нібито статті Politico про те, що у кулуарах Білого дому починають сумніватися у легітимності Зеленського через скасування виборів президента. У приватних розмовах чиновники начебто висловлюють невдоволення відсутністю в країні базових демократичних процедур. Команда VoxCheck дослідила, що це неправда. Politico не публікували даної статті. Один й той самий скриншот поширюють лише російські та проросійські джерела.

Отже, усі твердження [8, 9 та ін.] про послаблення міжнародних позицій України внаслідок відсутності в країні президентських виборів не відповідають дійсності.

Дивним є також твердження Т.В. Чорновола [8] про те, що «президент не є органом державної влади і він не має від народу оцього права на всю повноту влади...». Навпаки, як зазначається в Енциклопедії історії України [14], Президент України - глава держави, який виступає від її імені всередині країни та на міжнародній арені, конституційний орган та посадова особа, що посідає найвище місце в ієрархії інститутів державної влади, арбітр нації [14, т. 8, с. 491-494].

Разом із тим, слід звернути увагу на небезпеку прямого заклику Т.В. Чорновола [8] не визнавати легітимність Президента В. Зеленського (цитата): «узурпація - це один з найважчих злочинів проти конституційного ладу України, це пряме порушення п'ятої статті Конституції, де написано, [що у] жодному варіанті узурпація не допускається, і тому хто 21-го числа назве себе далі президентом України і той хто його назве легітимним, повноправним Президентом України, мають пам'ятати: вони скоюють злочин проти конституційного ладу в Україні» (кінець цитати). Слід, очевидно, зрозуміти, що під час страшної війни це ті, хто повинен називати Президента Президентом, - перш за все його підлеглі як Верховного Головнокомандуючого. Тобто, під час війни роздаються погрози кримінального переслідування добросовісним військовослужбовцям, починаючи з генералів.

Не додає також переконливості образливі вислови Т.В. Чорновола [8]: «нелегітимність цього Зе» (про В. Зеленського), «недоюрист Стефанчук Хряк» (про Голову Верховної Ради України) тощо.

Заперечує легітимність Президента В. Зеленського після 21 травня 2024 року В.М. Цибулько [9], назвавши свій відеоролик «Зеленський у пастці 20 травня! Який вихід?». Доповідач вказує, що хто б що не казав на Банковій, тема 20 травня для Зеленського не закрита і для українського суспільства вона ще більш не закрита, тому що в Конституції немає жодних застережень і жодних заборон на проведення президентських виборчих кампаній. Мова йде про неможливість проведення парламентської кампанії».

Насправді, як вказано вище, в українському суспільстві з приводу подальших повноважень Президента склався позитивний консенсус, що, між іншим, відображено у Меморандумі від 29.11.2023 року голів та делегованих представників депутатських фракцій і груп Верховної Ради України.

Далі [9]: «Європейський Союз так акуратно зсунув початок діалогу про членство України в Європейському Союзі на після виборів до Європар- ламенту, і оця правова колізія із статусом президента після 20 травня в Україні створює реалії, які потребують політично політичної розв'язки».

Такий запропонований причинно-наслідковий зв'язок не відповідає дійсності, оскільки, як вказано вище, у ЄС «немає жодних сумнівів» щодо легітимності В. Зеленського як Президента України.

В.М. Цибулько [9] пропонує наступний шлях розв'язання нібито цієї правової колізії: «Більшість таких тупикових ситуацій, коли є правові лакуни, розв'язуються в політико-правовий спосіб, тобто великою політичною суспільною угодою, одноразовою, саме на цей випадок, і для України справді відкривається можливість укласти таку угоду між парламентськими партіями, наприклад, між парламентом і Зеленським. Зеленський на цей період, на який лишається у владі, гарантує що він не буде балотуватися більше в президенти, парламент надає згоду на його перебування на посаді президента, але парламент внаслідок цієї угоди повертає собі всі права парламентсько-президентської республіки і парламент вже зі свого боку в цій угоді зобов'язується перед Зеленським сформувати коаліцію національної єдності, а коаліція відповідно затвердить програму до завершення бойових дій, в якій серед всіх зобов'язань будуть і зобов'язання гарантувати рівноправні чесні прозорі, за європейськими стандартами, президентські та парламентські вибори після завершення бойових дій». (Кінець цитати)

З цього приводу слід заперечити наступне.

По-перше, конструкція угоди між Президентом і Парламентом є штучною, оскільки Парламент не заперечує проти того, що Президент залишається легітимним. Навпаки, не призначаючи нових президентських виборів, парламент де-факто підтверджує повноваження Президента. Зрештою, навіть сам спікер Верховної Ради Р. Стефанчук, який нібито мав би стати в.о. президента замість В. Зеленського, заявляє, що він не має жодних сумнівів у легітимності чинного президента і після 20 травня [6]. Запропонована угода не добавляє Президенту жодної легітимності.

По-друге, незрозуміло, яке відношення до поточної легітимності можуть мати гарантії В. Зеленського не балотуватися більше в президенти. Адже якщо В. Зеленський як Президент не сподобається майбутнім виборцям, вони просто за нього не проголосують, але до цих виборів ще потрібно дожити. Як правильно зазначає В. Портніков [13], в Україні зараз замислюються не про втрату В. Зеленським легітимності, а про втрату українцями державності в разі поразки у війні з Росією.

По-третє, незрозуміло, чому парламент саме у цій угоді зобов'язується перед Зеленським сформувати коаліцію національної єдності, а коаліція відповідно затвердить програму до завершення бойових дій. Насправді Верховна Рада вже формувала Коаліцію депутатських фракцій (ст. 83 Конституції України) з відповідною програмою, але при припиненні такої Коаліції повноваження Верховної Ради можуть бути також припинені.

По-четверте, аналог цієї угоди щодо визнання неможливості до закінчення бойових дій проведення виборів вже укладений в українському парламенті у вигляді Меморандуму від 29.11.2023 року, і саме цим Меморандумом зафіксована необхідність проведення післявоєнних виборів з дотриманням міжнародних стандартів.

влада легітимність зеленський воєнний

Висновки

1. Юридичної «проблеми» легітимності Президента України після 20 травня 2024 року не існує; це питання вирішується на підставі ст.ст. 106, 108 Конституції України, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», іншими відповідними нормами цього Закону та Виборчого кодексу України. Про продовження цієї легітимності в Україні існує суспільний консенсус, а також згода серйозних міжнародних організацій і країн-партнерів України. Так звана «проблема 20 травня» стала знаряддям ідеологічної боротьби російських пропагандистів проти України та української влади.

2. Педалювання цієї проблеми окремими українськими спікерами в українському секторі YouTube допомагає російській владі поширювати антиукраїнські наративи, сіє розбрат в українському суспільстві, спрямоване на підрив міжнародної довіри до України, порушує принципи медіабезпеки у засобах масової комунікації.

Література

1. Цивін М.Н., Матвієнко О.В. Медіабезпека особистості як соціально-освітня проблема. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2015. № 2. С. 195-200.

2. НЕПРАВДА: Зеленський стане нелегітимним після травня 2024. Команда VoxCheck. Спростування фейків. 27.02.2024.

3. Ткаченко М. Антонов Посол Росії у США натякнув на нинішні успіхи росіян на Харківщині... Дзеркало тижня. 24.05.2024

4. Левченко О. Державна влада в Україні лишається законною і легітимною в умовах війни, - Конституція. Lithuanian National Radio and Television. 20.05.2024.

5. Княжицький М. Страхи легітимного президента. Еспресо. 20.05.2024.

6. Хоменко С. Проблема п'яти років. Чи загрожує щось легітимності Володимира Зеленського після 20 травня? BBC News Україна. 17.05.2024.

7. Romandash А. Ukraine Can't Hold Elections During the War. Does It Matter? Journal of Democracy. April 2024.

8. Чорновіл Т.В. YouTube-канал «Чорновіл ВІДВЕРТО». 19.05.2024.

9. Цибулько В.М. YouTube-канал «Tsybulko Talk». 21.05.2024.

10. Гончарук В. YouTube-канал «5 канал». 21.05.2024.

11. Бєлкін Л.М. Забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади: адміністративно-правовий вимір. Монографія. Ужгород. ФОП Бреза, 2014. 552 с.

12. Юридична енциклопедія: [у 6 т.] / ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. К. Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2002. Т. 4: Н - П. 720 с.

13. Портников В. Про легітимність Путіна та Зеленського. NV. 28.05.2024.

14. Енциклопедія історії України [у 10 т.] / ред. кол.: В.А. Смолій (голова) [та ін.]. К. Науково-виробниче підприємство «Видавництво «Наукова думка» НАН України», 2011. Т. 8: Па-Прик. 520 с.

References

1. Tsyvin M.N., Matviienko O.V. (2015). Mediabezpeka osobystosti yak sotsialno-osvitnia problema. [Personal media safety as a social and educational problem]. Visnyk Natsionalnoi akademii kerivnykh kadriv kultury i mystetstv. № 2. S. 195-200 [in Ukrainian].

2. NEPRAVDA: Zelenskyi stane nelehitymnym pislia travnia 2024 [FALSE: Zelenskyi will become illegitimate after May 2024]. Komanda VoxCheck. Sprostuvannia feikiv. 27.02.2024. [in Ukrainian].

3. Tkachenko M. (2024). Antonov natiaknuv na nynishni uspikhy rosiian na Kharkivshchyni... [Antonov hinted at the current successes of the Russians in the Kharkiv region.]. Dzerkalo tyzhnia. 24.05.2024. [in Ukrainian].

4. Levchenko O. (2024). Derzhavna vlada v Ukraini lyshaietsia zakonnoiu i lehitymnoiu v umovakh viiny, - Konstytutsiia [The state power in Ukraine remains legal and legitimate in the conditions of war - the Constitution]. Lithuanian National Radio and Television. 20.05.2024. [in Ukrainian].

5. Kniazhytskyi M. (2024). Strakhy lehitymnoho prezydenta [Fears of a legitimate president]. Espreso. 20.05.2024. [in Ukrainian].

6. Khomenko S. (2024). Problema piaty rokiv. Chy zahrozhuie shchos lehitymnosti Volodymyra Zelenskoho pislia 20 travnia? [The problem is five years old. Does anything threaten the legitimacy of Volodymyr Zelensky after May 20?]. BBC News Ukraina. 17.05.2024. [in Ukrainian].

7. Romandash А. (2024). Ukraine Can't Hold Elections During the War. Does It Matter? Journal of Democracy. April 2024. [in USA].

8. Chornovil T.V. (2024). YouTube-kanal «Chornovil VIDVERTO». 19.05.2024. [in Ukrainian].

9. Tsybulko V.M. (2024). YouTube-kanal «Tsybulko Talk». 21.05.2024. [in Ukrainian].

10. Honcharuk V. (2024). YouTube-kanal «5 kanal». 21.05.2024. [in Ukrainian].

11. Bielkin L.M. (2014). Zabezpechennia zakonnosti v diialnosti orhaniv vykonavchoi vlady: administratyvno-pravovyi vymir. Monohrafiia. Uzhhorod. FOP Breza. 552 s. [in Ukrainian].

12. Yurydychna entsyklopediia (2002): [u 6 t.] / red. kol.: Yu.S. Shemshuchenko (vidp. red.) [ta in.]. K. Ukrainska entsyklopediia im. M.P. Bazhana. T. 4: N - P. 720 s. [in Ukrainian].

13. Portnykov V. (2024). Pro lehitymnist Putina ta Zelenskoho. NV. 28.05.2024. [in Ukrainian].

14. Entsyklopediia istorii Ukrainy (2021): [u 10 t.] / red. kol.: V.A. Smolii (holova) [ta in.]. K. Naukovo-vyrobnyche pidpryiemstvo «Vydavnytstvo «Naukova dumka» NAN Ukrainy». T. 8: Pa - Pryk. 520 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru