Солідарна відповідальність керівника боржника у процедурі банкрутства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Солідарна відповідальність керівника боржника у процедурі банкрутства

Антон Федорович Забарін, аспірант Київського університету права НАН України

Резюме

У статті розглядається питання солідарної відповідальності керівника боржника у процедурі банкрутства, визначаються підстави такої відповідальності, досліджується поняття презумпції вини керівника боржника, аналізується практика Верховного Суду з цього питання. Встановлено, що солідарна відповідальність керівника боржника є одним із видів відповідальності пов'язаних (афілійованих) із боржником осіб, призначенням якої є запобігання банкрутству неплатоспроможного боржника.

Особлива увага в статті приділяється питанню добросовісності, розумності та справедливості як визначальної категорії в процесі притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності.

Аргументовано, що презумпція вини керівника боржника є спростовною за умови доведення добросовісності та розумності дій такого керівника боржника та виконання ним вимог законодавства.

Ключові слова: солідарна відповідальність, боржник, презумпція вини, неплатоспроможність, банкрутство, добросовісність, керівник, грошові вимоги, кредитор.

Summary

Joint and several liability of the debtor's director in bankruptcy proceedings

Anton Zabarin

The article deals with the issue of joint and several liability of the debtor's director in bankruptcy proceedings, defines the grounds for such liability, examines the concept of presumption of guilt of the debtor's director, analyzes the practice of the Supreme Court on this issue. The author establishes that joint and several liability of the debtor's director is one of the types of liability of persons related (affiliated) to the debtor, the purpose of which is to prevent bankruptcy of an insolvent debtor.

The article pays special attention to the issue of good faith, reasonableness and fairness as the determining category in the process of bringing the debtor's director to joint and several liability.

The author argues that the presumption of guilt of the debtor's director is rebuttable provided that the good faith and reasonableness of such director's actions and compliance with the requirements of the law are proved.

Key words: joint and several liability, debtor, presumption of guilt, insolvency, bankruptcy, good faith, director, monetary claims, creditor.

Постановка проблеми

Питання притягнення недобросовісного керівника боржника до солідарної відповідальності у процедурі формування ліквідаційної маси має важливе значення.

В умовах системного загострення фінансової й економічної кризи, поширення її на всі сфери суспільного виробництва, ризики неплатоспроможності суб'єктів господарювання стають поширеним явищем в економіці. Неплатоспроможність суб'єктів господарювання та неможливість виконання грошових зобов'язань перед кредиторами призводить до поглиблення економічної кризи та має вкрай негативні наслідки. У зв'язку із наведеним питання добросовісності керівника боржника та виконання ним вимог законодавства, зокрема у сфері банкрутства, набуває особливого значення.

Аналіз останніх досліджень

Інститут банкрутства та відновлення платоспроможності були предметом досліджень багатьох вітчизняних науковців, зокрема, О. Беляневич, А. Бутирський, В. Джунь, С. Жуков, В. Лукашук, Я. Левшина, О. Подцерковний, Б. Поляков, В. Радзивілюк, В. Щербина, О. Ярошенко та ін. Такі науковці, як В. Лукашук, Я. Левшина у своїх наукових роботах розкривали загальні питання відповідальності керівника та пов'язаних із боржником осіб.

Однак питання солідарної відповідальності керівника боржника, який не звернувся у місячний строк із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, залишається розкритим недостатньо, зокрема, в частині презумпції вини керівника боржника. Практика Верховного Суду щодо застосування норм і положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) у питанні солідарної відповідальності також є доволі суперечливою та перебуває на стадії формування.

Формулювання мети статті

Виходячи з цих міркувань, метою цієї статті є правовий аналіз солідарної відповідальності керівника боржника у процедурі банкрутства, визначення підстав такої відповідальності, дослідження актуальної судової практики Верховного Суду, визначення питання презумпції вини керівника боржника та можливості спростування такої презумпції під час розгляду судом справи про банкрутство боржника.

Викладення основного матеріалу

З метою повного й усебічного розкриття питання солідарної відповідальності керівника боржника в процедурі банкрутства та визначення правових підстав її настання насамперед необхідно звернутися до міжгалузевих нормативних актів.

Так, ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно й розумно та не перевищувати своїх повноважень Кодекс України з процедур банкрутства: Закон України від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2019. № 19. Ст. 74..

Крім цього, основними засадами цивільного законодавства, що притаманні всім правовідносинам, є справедливість, добросовісність та розумність. Статтею 1 КУзПБ неплатоспроможність визначена як неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом. Настання ознак неплатоспроможності боржника, виходячи з положень ст. 34 КузПБ, характеризується наявністю в боржника непогашених грошових зобов'язань (строк виконання яких настав) щодо двох та більше кредиторів, а також неможливість одночасного та повного погашення таких грошових зобов'язань.

З метою недопущення загрози неплатоспроможності суб'єкта господарської діяльності, який має непогашені грошові зобов'язання перед іншими особами, КУзПБ (ч. 6 ст. 34) встановлений обов'язок боржника в особі керівника у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Нехтування керівником боржника цими вимогами закону в підсумку призводить до порушення майнових прав кредиторів, спричиняє їм збитки, погіршує фінансовий стан боржника. Саме тому законодавець передбачив настання для керівника боржника негативних юридичних наслідків у вигляді солідарної відповідальності за незадоволення грошових вимог кредиторів. При цьому положеннями ч. 6 ст. 34 КУзПБ закріплена презумпція вини керівника боржника щодо недотримання покладеного на нього обов'язку зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Проте, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2023 у справі № 927/149/22, наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв'язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов'язку, визначеного абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Постанова Верховного Суду від 15.06.2023, справа № 927/149/22. .

Отже, якщо керівник боржника, виходячи з закріпленого ст. 2 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності господарського судочинства, доведе, що негативний фінансовий стан боржника був ним передбачений і розрахований (або навіть запланований), і керівник обґрунтовано розраховував подолати фінансові труднощі в конкретний запланований строк, для чого вживав відповідних заходів і мав законні очікування відновлення платоспроможності боржника без звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, такий керівник може бути звільнений судом від відповідальності Господарський процесуальний кодекс України. .

Під час надання правової оцінки даним обставинам, господарський суд у межах справи про банкрутство має дослідити відомості щодо активів боржника, розміру дебіторської заборгованості, яка підлягає стягненню на користь боржника, розміру запланованого прибутку боржника у звітному періоді, проаналізувати фінансову звітність боржника за попередні періоди. Враховуючи, що встановлення загрози неплатоспроможності боржника потребує спеціальних знань, доцільним також є проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника.

Згідно із Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції від 26.10.2010 № 1361), під час проведення аналізу визначаються:

- стан фінансово-господарської діяльності підприємства, структура його балансу (задовільна чи незадовільна) та обґрунтованість визнання підприємства неплатоспроможним;

- тенденції щодо динаміки основних показників ефективності діяльності підприємства;

- можливість використання санаційних процедур для поліпшення фінансово-господарського стану підприємства та виведення його з неплатоспроможного стану;

- наявність економічних ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства: Наказ Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції Наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361). Верховна Рада України. Законодавство України. .

Фіктивним може бути визначено банкрутство у випадку, якщо підприємство-боржник не задовольнило вимог кредиторів та зобов'язань перед бюджетом у повному обсязі, за наявності у нього на це можливості, на момент його звернення до господарського суду із заявою про визнання своєї неплатоспроможності.

З метою виявлення ознак фіктивного банкрутства визначається показник забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами шляхом зіставлення суми активів боржника із сумою його зобов'язань. Визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у випадку наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі.

У процесі визначення ознак дій з доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов'язань кредиторів за період проведення аналізу. Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема:

- підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів;

- необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна;

- прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків і втрат;

- заплутування звітності, знищення документів або інформації, внаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Крім того, з метою встановлення ознак доведення боржника до банкрутства, у методичних рекомендаціях зазначено про необхідність здійснення аналізу заходів, вжитих керівництвом підприємства, щодо стягнення заборгованості (повнота і своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) та своєчасності розв'язання проблем у виробничому процесі тощо Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44. Ст. 356. Постанова Верховного Суду від 15.06.2023, справа № 927/149/22. .

Якщо на окремих стадіях провадження у справі про банкрутство буде встановлено, що боржником подані недостовірні відомості про його фінансовий і майновий стан у фінансовій звітності або в інших документах, то в такому разі можуть мати місце ознаки дій з приховування банкрутства.

До ознак дій з приховування банкрутства належать:

- надання потенційним кредиторам (банківським установам, державним установам, постачальникам, покупцям), а також господарському суду завідомо неправдивої інформації про фінансово-господарський стан підприємства, яка створює оманливе враження про нормальний фінансовий стан підприємства і таким чином приховує стійку фінансову неспроможність (якщо недостовірні відомості повідомляються потенційному кредитору, від якого очікують продажу продукції чи товарів, виконання робіт, надання послуг, передачі майна, надання позики чи сплати авансових грошових сум на користь організації, від імені якої надаються відомості; або подання до господарського суду відзиву на заяву про банкрутство зі свідомо неправдивими відомостями про загальну суму заборгованості, наявне у нього майно, у тому числі й кошти, що знаходяться на його рахунках у банках чи інших фінансово-кредитних установах тощо);

- можливість встановлення причинного зв'язку між наданою інформацією та збитками, яких зазнала третя особа.

При цьому мається на увазі не тимчасовий розлад фінансової діяльності юридичної особи, внаслідок якого виникають прострочення платежів, а ситуація, яка виключає виконання цією особою вимог кредиторів Там само.. Отже, якщо проведений фінансовий аналіз фінансово-господарського стану підтвердить ризики настання неплатоспроможності боржника і неможливість повного виконання грошових зобов'язань перед усіма кредиторами, та/або встановить у діях керівника ознаки дій з доведення до банкрутства або приховування банкрутства, ознаки фіктивного банкрутства, такий керівник нестиме солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів власним майном.

керівник боржник банкрутство солідарний

Висновки

Солідарна відповідальність керівника боржника є одним із видів відповідальності пов'язаних (афілійованих) із боржником осіб, спрямованих на запобігання банкрутству неплатоспроможного боржника. Підставою такої відповідальності є порушення керівником вимог ст. 34 КУзПБ щодо звернення до суду зі звернення господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за умови настання ознак неплатоспроможності, тобто неможливості одночасного виконання грошових зобов'язань, строк виконання яких настав, перед двома або більше кредиторами. І хоча положеннями КУзПБ встановлена презумпція вини керівника боржника, така презумпція є спростовною за умови доведення відсутності причинного зв'язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів (банкрутство) і невиконанням керівником обов'язку, визначеного абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Солідарна відповідальність керівника боржника має на меті запобігання банкрутству підприємства за наявних ознак неплатоспроможності й сприяння добросовісному, справедливому та розумному виконанню керівником боржника покладених на нього законом повноважень.

Размещено на Allbest.ru