Шляхи подолання негативних тенденцій функціонування механізмів взаємодії органів публічної влади і ЗМІ у системі державного управління

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний авіаційний університет

Шляхи подолання негативних тенденцій функціонування механізмів взаємодії органів публічної влади і ЗМІ у системі державного управління

Марченко Р.В., аспірант

Анотація

Визначено, що враховуючи, що забезпечення взаємодії (співробітництва) між владою та ЗМІ в Україні має загальноінформаційний підтекст генерації (друковані, цифрові, електронні ЗМІ, в свою чергу, є елементами національної інформаційної системи), питання перепрофілювання даного законодавчого положення набуває додаткового рівня актуалізації.

З метою усунення нормативних колізій трактування цифрової (електронної) парадигми обов'язків цифрових (електронних) ЗМІ та, відповідно, журналістів останніх, положення Розділу X. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про медіа» №2849-IX пропонуємо викласти у наступній редакції: «Права журналіста в процесі здійснення ним професійних повноважень полягають у опції проведення необхідних заходів із отримання інформації та відображення їхніх результатів у письмовому, електронному та ін. цифровому форматі». Вищезазначений підхід, на наш погляд, може дозволити журналістам як представникам ЗМІ вільно, у будь-який зручний з позиції носіїв інформації спосіб збирати, обробляти та систематизувати інформацію із метою подальшого донесення до громадянського суспільства.

У парадигмі проблематики цифрової (електронної) взаємодії між владою та ЗМІ та діяльності вітчизняних ЗМІ у цифрову епоху також необхідно звернути увагу на конотацію Розділу X. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про медіа» №2849-IX, що передбачає безперешкодність відвідування представниками ЗМІ (журналістами) відкритих владних (владно-урядових) заходів та приміщень суб'єктів владних повноважень з метою проведення необхідних досліджень, розслідувань та встановлення фактів об'єктивної дійсності; тут-таки законодавець встановлює презумпцію прийняття журналіста (працівника ЗМІ) посадовою особою органів державної влади/органів місцевого самоврядування із дотриманням принципу розумності строків реалізації отримання права на інформацію.

Ключові слова. Державне управління, ЗМІ, отримання права на інформацію, журналісти, засоби поширення даних.

Abstract

Ways to overcome negative trends in the functioning of mechanisms of interaction between public government bodies and the media in the state administration system

Marchenko R.V., Ph.D. graduate, National Aviation University

It was determined that, taking into account that the provision of interaction (cooperation) between the government and mass media in Ukraine has a general information subtext of generation (printed, digital, electronic mass media, in turn, are elements of the national information system), the issue of repurposing this legislative provision acquires an additional level of actualization.

In order to eliminate regulatory conflicts in the interpretation of the digital (electronic) paradigm of the duties of digital (electronic) mass media and, accordingly, journalists of the latter, the provisions of Section X. The final and transitional provisions of the Law of Ukraine "On Media" No. 2849-IX are proposed to be set out in the following version: "The journalist's rights in the process of exercising his professional powers consist in the option of carrying out the necessary measures to obtain information and display their results in written, electronic, etc. digital format". The above-mentioned approach, in our opinion, can allow journalists as mass media representatives to collect, process and systematize information freely, in any convenient way from the position of information carriers, with the aim of further conveying it to civil society.

In the paradigm of the problems of digital (electronic) interaction between the government and mass media and the activities of domestic mass media in the digital era, it is also necessary to pay attention to the connotation of Section X. Final and transitional provisions of the Law of Ukraine "On Media" No. 2849-IX, which provides for the unhindered access of mass media representatives (journalists) open official (authority-government) events and premises of subjects of authority in order to conduct the necessary research, investigations and establish facts of objective reality; here, the legislator establishes the presumption of acceptance of a journalist (media worker) as an official of state authorities/local self-government bodies in compliance with the principle of reasonableness of the terms of realization of the right to information.

Keywords. Public administration, mass media, obtaining the right to information, journalists, means of data dissemination.

Постановка проблеми

Питання негативних тенденцій взаємодії влади та ЗМІ в Україні необхідно розглядати крізь нормативну та інституційну призму. Нормативна призма - невідповідність положень профільного законодавства, включно із Законом України «Про медіа» №2849-IX, положенням розвитку владно-інформаційної взаємодії як елементу розбудови громадянського суспільства. Інституційна - неспроможність конкретних органів та інституцій (Нацрада, Мінцифра, Мінкульт) належним чином забезпечити кооперації в інтересах взаємодії влади та ЗМІ із репрезентацією прав та свобод громадянського суспільства.

Метою дослідження було проаналізувати та експериментально дослідити основні проблеми функціонування механізмів взаємодії органів публічної влади і ЗМІ у системі державного управління щодо можливих шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

Пропонується до розгляду проблему (негативну тенденцію) функціонування механізмів взаємодії органів публічної влади і ЗМІ у системі державного управління - відсутність сегментарної визначеності прав та обов'язків цифрових (електронних) ЗМІ в рамках провадження діяльності останніми за Законом України «Про медіа» №2849-IX. Де-факто, дана колізія сутнісно та ідеологічно виходить ключового підходу національного законодавця, котрий використовує термін «медіа» замість терміну «засіб масової інформації (положення Розділу X. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про медіа» №2849-IX). По тексту Закону України «Про медіа» №2849-IX термін «електронні засоби масової інформації» не використовується взагалі, в той час як частка цифрових (електронних) ЗМІ на вітчизняному ринку інформаційних послуг постійно зростає. Даний факт, а також - відзначення вагомої ролі сучасних українських цифрових (електронних) ЗМІ у побудові належної ефективної взаємодії між владою, ЗМІ та громадянським суспільством створює прецедент необхідності усунення означених перешкод (колізій) на нормативному та, як наслідок, ідеологічно-інституційному рівні водночас [1].

У Розділі X. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про медіа» №2849-IX визначено узагальнені права журналіста. До них, зокрема, належить право на здійснення «письмових, аудіо- та відеозаписів із застосуванням необхідним технічних засобів». Одночасно з цим, не проведено розмежування між опцією здійснення журналістом як представником медіа аудіо- та відеозаписів та питанням цифрового (електронного)/інформаційного підтексту даного підвиду діяльності із збору та систематизації відповідних інформаційних матеріалів.

Враховуючи, що забезпечення взаємодії (співробітництва) між владою та ЗМІ в Україні має загально-інформаційний підтекст генерації (друковані, цифрові, електронні ЗМІ, в свою чергу, є елементами національної інформаційної системи), питання перепрофілювання даного законодавчого положення набуває додаткового рівня актуалізації. З метою усунення нормативних колізій трактування цифрової (електронної) парадигми обов'язків цифрових (електронних) ЗМІ та, відповідно, журналістів останніх, положення Розділу X. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про медіа» №2849-IX пропонуємо викласти у наступній редакції : «Права журналіста в процесі здійснення ним професійних повноважень полягають у опції проведення необхідних заходів із отримання інформації та відображення їхніх результатів у письмовому, електронному та ін. цифровому форматі». Вищезазначений підхід, на наш погляд, може дозволити журналістам як представникам ЗМІ вільно, у будь-який зручний з позиції носіїв інформації спосіб збирати, обробляти та систематизувати інформацію із метою подальшого донесення до громадянського суспільства [2].

У парадигмі проблематики цифрової (електронної) взаємодії між владою та ЗМІ та діяльності вітчизняних ЗМІ у цифрову епоху також необхідно звернути увагу на конотацію Розділу X. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про медіа» №2849-IX, що передбачає безперешкодність відвідування представниками ЗМІ (журналістами) відкритих владних (владно - урядових) заходів та приміщень суб'єктів владних повноважень з метою проведення необхідних досліджень, розслідувань та встановлення фактів об'єктивної дійсності; тут-таки законодавець встановлює презумпцію прийняття журналіста (працівника ЗМІ) посадовою особою органів державної влади/органів місцевого самоврядування із дотриманням принципу розумності строків реалізації отримання права на інформацію. Проблематика даного нормативного припису в контексті непослідовності регуляції цифрової (електронної) політики діяльності ЗМІ та взаємодії останніх із органами влади, на наш погляд, полягає у:

1) відсутності врегульованого порядку взаємодії між органами державної влади (їхніми представниками) та ЗМІ (журналістами у якості їхніх представників);

2) невизначеності цифрової (електронної) систематизації даних, отриманих журналістом (представником ЗМІ) від посадової особи органу державної влади/органу місцевого самоврядування у процесі комунікації.

Перша із вищеозначених проблем, а саме - відсутність врегульованого порядку взаємодії між органами державної влади (їхніми представниками) та ЗМІ (журналістами у якості їхніх представників) є дотичною до сфери діяльності цифрових (електронних) ЗМІ в Україні за критеріями подальшого оприлюднення інформаційних матеріалів про взаємодію влади та ЗМІ у рамках правового поля. Згідної даної тематики також доцільно повторно звернути увагу на концепти, закладені у п. 30 ч.1 ст.1 Закону України «Про медіа» №2849-IX, якими встановлюється тотожна характеристика між дефініціями «медіа» та «ЗМІ» відповідно. Сукупно, виходячи із вищенаведених колізій, виникає аспект діяльності цифрових (електронних) ЗМІ не в рамках юридичного нормування за національним законодавством України. публічний влада журналіст інформація громадянський суспільство

Питання врегулювання даного аспекту, на наш погляд, може мати проекцію усунення шляхом застосування видозміненого нормативного врегулювання, котре, окрім іншого, спрямовуватиметься на перепрофілювання інституційних підтекстів діяльності цифрових (електронних) ЗМІ та їхньої взаємодії із органами державної влади. Так, п.30 ч.1 ст.1 Закону України «Про медіа» №2849-IX доцільно викласти у такій редакції: «Медіа (друковані, електронні, цифрові, аудіовізуальні та ін. види засобів масової інформації) - засоби поширення даних (інформації) незалежно від форми, що виходять під сталою назвою із встановленою періодичністю та підлягають редакційному контролю». Похідним від цього нововведенням можна називати запровадження інформаційної рівності між усіма вищепереліченими видами ЗМІ [3], що повинна бути встановлена на рівні Розділу X. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про медіа» №2849-IX та розповсюджуватися на сферу діяльності Міністерства цифрової трансформації України (Мінцифри) із забезпечення інформаційно-електронної відкритості та гласності роботи ЗМІ.

В свою чергу, аспектне питання усунення (нівелювання) невизначеності цифрової (електронної) систематизації даних, отриманих журналістом (представником ЗМІ) від посадової особи органу державної влади/органу місцевого самоврядування у процесі комунікації потребує регуляції за допомогою законотворчого нормування таких категорій ЗМІ, як електронні та цифрові, у Законі України «Про медіа» №2849-IX. Засадничої необхідності при цьому набуває аргументоване позиціювання діяльності цифрових (електронних) ЗМІ у якості складника національної інформаційної (масово- інформаційної) системи відповідно.

У табл. 1. відображено, можливу модель усунення проблем законо- давчого та інституційного ототожнення електронних (цифрових) ЗМІ в Україні за ключовими нормативно-правовими критеріями.

Таблиця 1

Нівелювання колізій нормативно-інституційного ототожнення електронних (цифрових) ЗМІ за законодавством України: шляхи вирішення проблеми

Наступною кластерною категорія проблем взаємодії влади та ЗМІ в Україні, що потребує поступового врегулювання, на наш погляд, можна уважати недієвість прямого механізму взаємодії влади та ЗМІ, прописаного у ст.34 Основного закону - Конституції України. Дана парадигма носить конституційно-теоретичний характер, однак, оскільки норми Основного закону держави є нормами прямої дії та положення законодавства за нижчеспрямованою ієрархією, відповідно до ст.8 Конституції України, повинні відповідати останній, питання врегулювання даної колізії в умовах соціально-демократичних трансформацій набуває додаткового рівня юридичної затребуваності.

Вирішення даного питання повинно концентруватися на встановленні додаткових до конституційної конотації «абсолютність права на інформацію» засобів її концептуалізації у вітчизняному законодавчому (нормативному) полі. Зокрема, узагальнено та у відповідності до положень Закону України «Про медіа» №2849-IX, Закону України «Про інформацію» № 2657-XII необхідно здійснити визначення положень щодо обробки, обігу та доведення інформаційних об'єктів до громадськості. У такий спосіб, на наш погляд, можна здійснити реальне залучення громадянського суспільства до процесів ведення політичного діалогу, що в узагальненому форматі генераційного розуміння повинен розглядатися на рівні проформи «влада-ЗМІ-громадянське суспільство у вигляді проактивних соціальних груп). Враховуючи, що співробітництво влади та ЗМІ та владно-інформаційна коопераційна діяльність спрямована, як правило, на забезпечення прав та свобод індивіда, дане питання набуває додаткового рівня інституційно-розпорядчої затребуваності.

Вищезазначена узагальнена проблема взаємодії між владою та ЗМІ на рівні недосконалості розуміння та визначення парадигми внутрішньої інформаційної політики на конституційному рівні, водночас, має різні форми прояву залежно від стилістики (специфіки) публічної (державної) політики та управління в Україні у конкретний період (момент) часу. Зокрема, повно- масштабне вторгнення рф до України від 24.02.2022 р. згенерувало масив видозмін у діяльності ЗМІ та, зокрема, аспектах координаційно-коопераційної діяльності останніх із владою (органами публічної влади, органами державної влади та органами місцевого самоврядування), що своєю чергою породжує необхідність профільної видозміни даного кластеру регуляції. Пропонуємо зосередитися на розкритті проблематики нормативного акту, що регулює діяльність ЗМІ та функціонування останніх в Україні в умовах воєнного стану -Постанові Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України про цінність свободи слова, гарантії діяльності журналістів і засобів масової інформації під час дії воєнного стану № 2190-IX від 14.04.2022 р. [4]

Основною лейтмотивною проблематикою Постанови Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України про цінність свободи слова, гарантії діяльності журналістів і засобів масової інформації під час дії воєнного стану №2190-IX від 14.04.2022 р. у контексті імовірних та гіпотетичних нормативів співробітництва (взаємодії) влади та громадянського суспільства необхідно вважати наявність деяких колізій предметного упровадження прав, свобод, свободи слова та свободи думки журналістів в період дії правового режиму воєнного стану та відносна ефективність відповідної нормативно - правової бази. Першочергово, це виявляється у деяких нормативних формулюваннях подвійного призначення, серед яких - «необхідність забезпечення прав журналістів та засобів масової інформації під час воєнного стану із невідкладним реагуванням на звернення про порушення таких прав та гарантування свободи слова у якості важливої ознаки демократичного суспільства». Відповідальним за реалізацію означеної практичної концепції у вищезазначеному нормативно-правовому акті визначено органи державної влади, правоохоронні органи та органи місцевого самоврядування. При цьому Верховна Рада України не визначає, яким чином означені органи повинні здійснювати власні функції із забезпечення демократії та плюралізму думок, внаслідок чого виникає питання щодо концепцій реалізації припису взаємодії влади та ЗМІ у контексті забезпечення прав останніх в період дії правового режиму воєнного стану.

В свою чергу, забезпечення функціонування правоохоронних органів як державних суб'єктів контролю за додержанням законності та верховенства права у контексті реалізації концепції взаємодії влади та ЗМІ в Україні у період дії правового режиму воєнного стану повинно відбуватися за допомогою впровадження окремих положень у профільне законодавство - Закон України «Про Національну поліцію» 580-VIII, ПКМУ №878 від 28.10.2015 р. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України та ін. нормативно-правові акти, а також створення регуляційних повноважень зазначених органів здійснення правоохоронної діяльності на рівні директив, указів, розпоряджень та ін. актів правотворчості, за допомогою яких здійснюватиметься точкове (партикулярне) врегулювання проблеми управління процесами взаємодії органів державної влади/органів місцевого самоврядування зі ЗМІ в умовах дії правового режиму воєнного стану зі збереженням принципу непорушності незаангажованої діяльності останніх в інтересах суспільства.

Висновки

Таким чином, теоретико-практичний аналіз засобів подолання негативних тенденцій функціонування механізмів взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації у системі державного управління України дозволив дійти наступних умовиводів.

По-перше, питання негативних тенденцій взаємодії влади та ЗМІ в Україні необхідно розглядати крізь нормативну та інституційну призму. Нормативна призма - невідповідність положень профільного законодавства, включно із Законом України «Про медіа» №2849-IX, положенням розвитку владно-інформаційної взаємодії як елементу розбудови громадянського суспільства. Інституційна - неспроможність конкретних органів та інституцій (Нацрада, Мінцифра, Мінкульт) належним чином забезпечити кооперації в інтересах взаємодії влади та ЗМІ із репрезентацією прав та свобод громадянського суспільства.

По-друге, способами (засобами) нівелювання негативних тенденцій взаємодії влади та ЗМІ в Україні є впровадження послідовних мотивів взаємодії вищезазначених органів (Нацрада, Мінцифра, Мінкульт), а також - Необхідність включення електронних (цифрових) ЗМІ до переліку суб'єктів інформації за ЗУ №2849-IX, включення до терміну «медіа» (п.30 ч.1 ст.1 ЗУ №2849-IX) підтермінів, включно із «електронні (цифрові) ЗМІ» та ін. профільна діяльність.

Література

1. І. Чувардинський, О. «Четверта влада» в структурі громадянського суспільства. Наукові записки. Вип. 32. 2018. С. 463.

2. Русинюк, М. Механізми взаємодії публічної влади та громадянського суспільства у процесі реалізації публічної політики України. Вчені записки ТНУ ім. В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. №4. 2019. С. 114-115.

3. Любченко, П. Засоби масової інформації як структурний елемент громадянського суспільства та їх вплив на місцеве самоврядування. Питання конституційного права. №1 (60). С. 71-72.

4. Постанова Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України про цінність свободи слова, гарантії діяльності журналістів і засобів масової інформації під час дії воєнного стану №2190-IX від 14.04.2022 р. Відомості Верховної Ради.

References

1. Chuvardynskyi, O. "Fourth power" in the structure of civil society. Proceedings. Vol. 32. 2018. P. 463.

2. Rusyniuk, M. Mechanisms of interaction between public authorities and civil society in the process of implementing public policy of Ukraine. Scientific notes of TNU named after V.I. Vernadskyi. Series: Public administration. No. 4. 2019. P. 114-115.

3. Lyubchenko, P. Mass media as a structural element of civil society and their influence on local self-government. A question of constitutional law. No. 1 (60). P. 71-72.

4. Resolution of the Verkhovna Rada of Ukraine On the Statement of the Verkhovna Rada of Ukraine on the Value of Freedom of Speech, Guarantees of Activities of Journalists and Mass Media During Martial Law No. 2190-IX dated 04/14/2022. Bulletin of the Verkhovna Rada.

Размещено на Allbest.Ru