Запровадження інституту викривачів корупції - крок до розбудови відповідального громадянства в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Український державний університет імені Михайла Драгоманова

Запровадження інституту викривачів корупції - крок до розбудови відповідального громадянства в Україні

Заводовський Ілля Анатолійович Кандидат політичних наук

Анотація

Вступ

Актуальність дослідження. Сьогодні Україна у війні з Росією, в першу чергу, протистоїть будь-яким порушенням прав громадянина, відстоює справедливість, рівність, свободу, а отже - своє Майбутнє. Ми воюємо проти тоталітарної держави, яка повністю поглинута корупцією, в якій розбудова інституту викривачів корупції, м'яко кажучи, не заохочується, а культура відповідального громадянства не культивується. Для українського ж суспільства є очевидним, що держави не можуть бути ефективними, якщо вони вражені корупцією. Тому вирішення проблеми якісної розбудови відповідального громадянства в Україні, зокрема, одного з її аспектів - запровадженню інституту викривачів корупції, є однією з найактуальніших передумов нашої перемоги у цій війні.

Мета та завдання дослідження: 1) З'ясувати різноманітні філософські підходи щодо місця і ролі інституту викривачів корупції в становленні відповідального громадянства в Україні. 2) Проаналізувати сучасні тенденції, стан, нагальні причини невдач та здобутків становлення цього інституту за останні три роки.

Виклад основного матеріалу

У цивілізованому світі вже багато років поспіль щороку 23 червня відзначають Міжнародний день викривачів корупції. На сьогодні вже більш як 80 країн адаптували своє законодавство щодо розбудови цього інституту, а 40 країн мають спеціальні закони для захисту викривачів.

В Україні культура викривачів корупції теж поступово стає одним із найважливіших інструментів розбудови відповідального громадянства. Інститут захисту осіб, які повідомляють про вчинення правопорушень, бере свій початок з моменту набуття чинності Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 1994 р. Цей Закон поширює свою дію виключно на осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні кримінальних правопорушень, а також у судовому розгляді кримінальних проваджень.

Законодавче регулювання захисту викривачів корупції в Україні бере свій початок моменту прийняття Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11.06.2009 р. У ст. 17 цього Закону зазначено, що особи, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, перебувають під захистом держави.

Аналогічна норма містилася у ст. 20 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 р. Законом України від 13.05.2014 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» внесено зміни до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та вперше на законодавчому рівні закріплено поняття викривача як особи, яка добросовісно (за відсутності корисливих мотивів, мотивів неприязних стосунків, помсти, інших особистих мотивів) повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою. Наступним важливим кроком стало прийняття 14.10.2014 р. Закону України «Про запобігання корупції», в якому захисту викривачів присвячено розд. VIII «Захист викривачів» [5].

Законопроект «Про внесення змін до закону «Про запобігання корупції» в нашій країні було ухвалено Верховною Радою ще 17 жовтня 2019 р. Законодавці намагалися не лише врахувати всі українські особливості захисту та мотивації людей, які хотіли б повідомити про корупційне правопорушення, але й зробити так, щоб цей закон відповідав сучасним нормам міжнародного права [8]. Однак, з часом стало очевидним, що його імплементація потребуватиме не лише значних витрат з держбюджету, а й можлива лише за умови спільних зусиль усіх громадянських інститутів, органів влади та держави. Досвід останніх років вказує й на те, що українцям необхідно більш ґрунтовно вивчати практику цивілізованих країн світу - США, Франції, Німеччини, Японії, Південної Кореї та ін. Удосконалення антикорупційного законодавства в цих країнах суттєво стримало розвиток корупції, стимулювало викривачів корупції матеріально, повернуло чималі вкрадені кошти до бюджету, покращило показники країни в рейтингах сприйняття корупції в цілому [1].

Наприклад, у США викривачі корупції з'явилися ще у ХІХ ст. одразу після громадянської війни. Так, 1863 р. було прийнято закон, який матеріально стимулював та захищав заявників у межах так званої концепції qui tam. Викривач отримував відсоток від суми стягненої державою з винуватця корупційного діяння. У другій половині ХХ ст. (1989 р.) було прийнято новий закон про захист інформаторів (Whistleblower Protection Act). Він гарантував захист і анонімність співробітникам державних структур, які повідомляли про правопорушення. «Заявник про корупцію» (англ. - «whistleblower») в цій країні може повідомити керівництву компанії, де він працює, або ж правоохоронним органам, про корупційні правопорушення. Успішне розслідування факту корупції гарантує whistleblower винагороду. Так, найбільшу в історії грошову винагороду в $104 млн. було виплачено податковим управлінням США колишньому співробітнику швейцарського банку UBS Бредлі Біркенфелду. Як результат - у бюджет держави було повернуто $780 млн. [1].

Ефективно працюють викривачі корупції в Ізраїлі. Інформацію громадяни цієї держави надають корупційному контролеру, який поєднує обов'язок нагляду за роботою державних органів і компаній з обов'язком розгляду скарг викривачів корупції та захистом останніх. Грошова винагорода викривачам - ізраїльтянам не передбачена, однак відповідальна громадянська позиція може сприяти кар'єрному зростанню у майбутньому. У Південній Кореї у повоєнні роки теж процвітала корупція. Тоді місцеві чиновники безбожно розкрадали допомогу США, наживалися на вигідних кредитах, відкатах та податкових пільгах. Потужні фінансові клани, монополізувавши ринок збуту, не дозволяли розвиватися дрібному бізнесу. Влада доклала чималих зусиль, щоб нейтралізувати це ганебне явище: в країні було прийнято суворе антикорупційне законодавство; засновано комісію з громадянських прав і боротьби з корупцією; запроваджено інститут викривачів; лише за один день травня 1961 р. звільнено близько 40 тисяч корупціонерів. Й досьогодні в Південній Кореї передбачено винагороду в розмірі до 10% від суми стягнення, накладеного на корупціонера [1].

Законодавство про захист викривачів корупції ефективно функціонує в Японії. Інформатори у цій країні отримують щедру винагороду від органів влади. Наприклад, восени 2011 р. колишній генеральний директор Olympus Майкл Вудфорд повідомив правоохоронні органи про приховування компанією величезних втрат інвестицій, в результаті позасудового врегулювання він отримав $15,4 млн [1].

У Гонконзі в 70-х рр. ХХ ст. 9-ть з 10-ти державних чиновників були корупціонерами. Влада, щоб подолати цю проблему, розробила антикорупційне законодавство та створила незалежну антикорупційну комісію. У результаті - чиновнику, який жив на широку ногу, доводилося самостійно доводити членам комісії, що він витрачає законно зароблені кошти. Якщо він не може цього зробити, то його чекає арешт і конфіскація майна. Значну роль у боротьбі з хабарництвом зіграли громадяни, які інформували цю комісію про випадки корупції [1].

На пострадянському просторі найефективніше працюють викривачі Казахстану. В країні ще у 2015 р. було ухвалено антикорупційне законодавство, створено інститут викривачів, і навіть розроблено своєрідний прейскурант виплат з чіткою тарифною сіткою. Сьогодні працює єдиний антикорупційний саИ-центр, куди казахи повідомляють про корупцію. Згідно результатів дослідження експертів Transparency Kazakhstan громадяни країни відзначають значне зниження рівня корупції в країні [1].

В останні роки саме відповідальні держслужбовці і науковці України намагаються всіляко популяризувати інститут викривачів корупції, однак в реальності останні продовжують наражатися на цілий ряд проблем. Три роки тому у Києві було започатковано дієвий майданчик, де обговорюються нагальні питання, пов'язані з культурою викривачів корупції - щорічні Міжнародні наукові конференції. Дві перших конференції зібрали понад дві з половиною тисяч зацікавлених осіб, які ініціювали обговорення найважливіших та найактуальніших проблем становлення цього інституту. 7 липня 2023 р. учасники третьої конференції «Викривачі корупції в Україні: успіхи та виклики» обговорили чималу низку проблем, серед яких виділялися наступні: у правоохоронних органів та судів є проблеми з ідентифікацією викривачів, саме як викривачів корупції; нерідко в кримінальних провадженнях вони набувають статусу звичайних заявників чи свідків корупційного злочину, що ускладнює набуття статусу викривача корупції [9].

Учасники конференції також зазначали, що підтримка викривачів з боку суспільства та держави на сьогодні вкрай слабка. Вони залишаються сам на сам з власними проблемами, жоден з них й досі не отримав належні 10% відсотків від грошового розміру предмета корупційного злочину. За діючими законами відповідна винагорода може бути сплачена лише після обвинувального вироку суду. Відсутній чіткий порядок виплати викривачам корупції зазначеної винагороди [9].

У 2019 р. в Україні був створений Міждисциплінарний науково-освітній центр протидії корупції в Україні (ACREC), який є науково-дослідницьким закладом і здійснює освітню, наукову та просвітницьку діяльність. Центр об'єднав вітчизняних та іноземних науково-педагогічних та наукових працівників, докторантів, аспірантів, студентів та практиків у сфері запобігання і протидії корупції. 2020 р. співробітники центру опублікували Моніторинговий звіт щодо виконання норм Закону «Про запобігання корупції» в частині захисту викривачів центральними органами влади та обласними державними адміністраціями», розробили практичний посібник і довідник для викривачів та ін. [7].

Висновки

Парадигма відповідального громадянства не може ефективно функціонувати без належного філософського обґрунтування, забезпечення всеохоплюючої транзитивності українського суспільства, а саме активізації партисипативної демократії, трансформації усіх соціальних інститутів та ціннісної шкали громадянина України відповідно сучасним суспільним викликам, нормативно-правового регулювання тощо.

Очевидно, що повна реалізація зазначеної проблеми в Україні неможлива найближчим часом і у подальшому потребує спільних титанічних зусиль громадянських інститутів, влади та держави.

Заважають становленню інституту викривачів корупції ціла низка ментально-психологічних проблем, а саме: непоодинокі випадки, коли під виглядом викриття корупційного злочину окремі громадяни намагаються помститися своїм колегам чи керівникам; викривачі корупції переживають мобінг в колективах, де вони залишаються працювати. Суттєвою проблемою є подальше працевлаштування викривачів, оскільки роботодавці не надто прагнуть мати в колективі людей з подібним досвідом тощо.

Тому, на наш погляд, на часі розпочинати тривалий процес формування нової культури, нової сутності ідентичності українців - відповідальних громадян своєї держави.

кримінальний законодавство судочинство корупція

Джерела

1. Brown R.Protection of persons who report breaches. Persons and Law. 2019. Vol. 29 (15).рр. 73-81.

2. Kymlicka W. Responsible Citizenship. Trudeau Foundation Papers. 2012. Vol. 4/2. pp. 55-87.

3. Freeks F. Responsible citizenship is more than a government label! : Faith-based values in the domestic domain. Pharos Journal of Theology. Volume 103. DOI: https ://doi. org/10.46222/pharosjot. 10330

4. Бровко Н. Аналіз феномену правосвідомості людини у філософсько-правовій думці. Філософські та методологічні проблеми права. 2016. № 1 (11).С. 73-80.

5. Богатов Є., Гармаш О. Впровадження інституту викривачів в Україні. Поняття «викривач». Юридична газета. 2023. №49 (599). Режим доступу: https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/vprovadzhennya-institutu-vikrivachiv-v-ukrayini-ponyattya-vikrivach.html

6. Громадянська відповідальність особистості як атрибутивний феномен правового суспільства. Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». № 2 (25). С. 113-129.

7. Моніторинговий звіт щодо виконання норм Закону «Про запобігання корупції» в частині захисту викривачів центральними органами влади та обласними державними адміністраціями. Режим доступу: file:///C:/Users/Anatoly/Documents/%D0%92%D0%9B%D0%9B%D0%86/research-nazk-v- NNNN_compressed.pdf

8. Парламент схвалив законопроект про викривачів корупції. Судово-юридична газета. 2019. 17 жовтня. Режим доступу: https://sud.ua/ru/news/laws/152638-parlament-skhvaliv-zakonoproekt-pro-vikrivachiv-koruptsiyi

9. Хрипун В. Що повинні враховувати громадяни, які планують стати викривачами корупції - аналіз НАЗК. Судово-юридична газета. 2023. 8 липня. Режим доступу: https://sud.ua/uk/news/publication/275442-chto-dolzhny-uchityvat-grazhdane-kotorye-planiruyut-stat-razoblachitelyami-korruptsii-analiz-napk

Размещено на Allbest.ru