Щодо питання представництва викривача у кримінальному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗВО «Університет Короля Данила», м. Надвірна Івано-Франківської області

ЗВО ««Університет Короля Данила», м. Івано-Франківськ

Кафедра права та публічного управління

Щодо питання представництва викривача у кримінальному провадженні

Огерук Ігор Степанович

кандидат юридичних наук, доцент

Габуда Андрій Степанович

кандидат юридичних наук, доцент

Анотація

представництво викривач кримінальний провадження

Мета. Метою роботи є аналіз чинного законодавства у частині, що стосується представництва викривача у кримінальному провадженні, та з'ясування питання, наскільки співпадають правові позиції різних нормативно-правових актів у цьому питанні. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу і формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: термінологічний, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний. Результати. В процесі дослідження визначено, що викривач з'явився у вітчизняному правовому полі в зв'язку із внесенням змін до антикорупційного законодавства. Серед інших змін викривачу було надано право представництва у провадженнях, яке може бути реалізовано шляхом використання всіх видів правничої допомоги, яка передбачена Законом України ««Про безоплатну правничу допомогу», залучення адвоката самостійно та звернення до Національного агентства з питань запобігання корупції. Однак, окремі положення антикорупційного законодавства, зокрема, Закону України ««Про запобігання корупції» в частині, що стосуються представництва викривача з метою захисту своїх інтересів, і окремі положення КПК України та інших законодавчих актів, що стосуються представництва викривача у кримінальному провадженні, потребують узгодження та синхронізації. Наукова новизна. В процесі дослідження встановлено, що, незважаючи на відповідні положення Закону України ««Про запобігання корупції», КПК України ніяких вказівок щодо представництва інтересів викривача у кримінальному провадженні не надає і механізму використання безоплатної правничої допомоги викривачем не передбачає. У Законі України «Про безоплатну правничу допомогу» серед суб'єктів, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, викривач відсутній. Визначено, що КПК України не врегульовано питання обов'язковості присутності представників Національного агентства з питань запобігання корупції на судових засіданнях. Встановлено, що ніяким чином не врегульовано право НАЗК ініціювати у судовому провадженні перегляд судових рішень та порядок підтвердження представництва викривача у кримінальному провадженні. Практична значимість. Результати дослідження може бути використано у правотворчій та правозастосовній діяльності під час досудового розслідування корупційних правопорушень та правопорушень, пов'язаних з корупцією.

Ключові слова: представництво, викривач, правнича допомога, Національне агентство з питань запобігання корупції, кримінальне провадження.

Ihor Oheruk, Candidate of Juridicial Sciences (Ph. D.), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Law and Public Administration at the University of King Danylo, Nadvirna, Ivano-Frankivsk Region

Andriy Habuda, Candidate of Juridicial Sciences (Ph. D.), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Law and Public Administration at the University of King Danylo, Ivano-Frankivsk

Regarding the issue of the representation of denunciators in criminal proceedings

Abstract

Purpose: The purpose of this work is to analyze the current legislation regarding the issue of the representation of denunciators in criminal proceedings and to determine the extent of alignment between the legal positions of different normative acts on this matter. Methodology: The methodology involves a comprehensive analysis and synthesis of existing scientific and theoretical material and the formulation of corresponding conclusions and recommendations. The research employed the following methods of scientific cognition: terminological, logical-semantic, Junctional, systemic-structural, and logical-normative. Results: During the research, it was determined that the denunciator emerged in the national legal field due to changes in anticorruption legislation. Among other changes, the denunciator was granted the right to representation in proceedings, which can be realized by using all forms of legal aid provided by the Law of Ukraine "On Free Legal Aid", engaging a lawyer independently, and appealing to the National Agency on Corruption Prevention. However, certain provisions of anti-corruption legislation, particularly in the Law of Ukraine "On Prevention of Corruption" regarding the representation of denunciators for the protection of their interests, and certain provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine and other legislative acts regarding the representation of denunciators in criminal proceedings, require coordination and synchronization. Scientific novelty: In the course of the research, it was established that despite the corresponding provisions of the Law of Ukraine "On Prevention of Corruption", the Criminal Procedure Code of Ukraine does not provide any guidance on the representation of the denunciator's interests in criminal proceedings, and does not involve a mechanism for the denunciator to utilize free legal aid. The Law of Ukraine "On Free Legal Aid" does not include the denunciator among the entities entitled to free secondary legal assistance. Also, it was determined that the Criminal Procedure Code of Ukraine does not regulate the mandatory presence of representatives of the National Agency on Corruption Prevention at court sessions. It was also found that there is no regulation on the right of the National Agency Corruption Prevention to initiate the review of court decisions in judicial proceedings and the procedure for confirming the representation of the denunciator in criminal proceedings. Practical significance: The research results can be used in law-making and law enforcement activities during a pre-trial investigation of corruption offenses and offenses related to corruption.

Key words: representation, denunciator, legal assistance, the National Agency on Corruption Prevention, criminal proceedings.

Постановка проблеми

У відповідності до аналітичних матеріалів та результатів опитування за 2022 рік питання корупції, незважаючи на складну ситуацію в Україні, посідає третє місце у рейтингу сприйняття основних проблем серед населення, та друге - серед представників бізнесу [2]. У світовому Індексі сприйняття корупції (СРІ) за 2022 рік наша країна отримала 33 балів зі 100 можливих та посіла 116 місце серед 180 країн. Україна дещо покращила свої показники у порівнянні з попереднім роком, додавши один бал. Однак, таких зусиль недостатньо, оскільки з-поміж своїх сусідів Україна змогла обійти лише державу-агресора. Натомість решта мають вищі оцінки: Польща - 55, Словаччина - 53, Румунія - 46, Угорщина - 42, Білорусь та Молдова - 39 балів [1]. Очевидно, що вирішення проблеми корупції неможливе без комплексного підходу, який включає в себе і вдосконалення антикорупційного законодавства. Одним із кроків, котрий був покликаний вдосконалити протидію корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням, стало внесення ряду змін до Закону України «Про запобігання корупції» в частині нового учасника антикорупційної діяльності - викривача. Зміни надавали визначення викривача як учасника антикорупційних заходів, передбачали заходи захисту і гарантій викривача та його близьких осіб, окреслювали коло його прав. Серед іншого, було впроваджено інститут представництва викривача, серед яких найбільш дискусійним є представництво у кримінальному провадженні. Вказані зміни певним чином торкнулися і взаємопов'язаних нормативно-правових актів. Оскільки питання представництва викривача розкривається у кількох законодавчих актах, звичайно, що воно потребує детального дослідження з метою синхронізації та єдиного підходу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Питання інституту представництва у кримінальному провадженні досліджували такі науковці як А.О. Галай, В.В. Забровський, С.В. Оверчук, П.В. Павліш, В.Г Пожар, М.І. Рішко, Л.Д. Удалова та інші. Проблему правового та процесуального статусу викривача у кримінальному провадженні досліджували такі науковці: І.В. Гловюк, В.В. Луцик, В. Михайленко та інші, а також деякі з зазначених питань досліджувалися у науково-практичних коментарях до Закону України «Про запобігання корупції».

Постановка завдання

Проаналізувати чинне законодавство у частині, що стосується представництва викривача, та з'ясувати, наскільки співпадають правові позиції різних нормативно-правових актів у цьому питанні.

Виклад основного матеріалу дослідження

Інститут представництва у кримінальному провадженні є одним із напрямків належного забезпечення і механізмом реалізації права на захист прав та інтересів учасників кримінального процесу. Як такого визначення поняття «представництво» кримінальне процесуальне законодавство не містить, однак, якщо звернутися до його тлумачення, то під ним слід розуміти «здійснення певних дій однією особою від імені іншої чи інших» [8, с. 530]. Якщо розглядати представництво як одну із функцій кримінального процесу, то слід погодитися В.Г. Пожаром, який зазначав, що воно є забезпеченням засади рівності всіх перед судом і законом та змагальності у кримінальному провадженні, а представник повинен діяти лише в інтересах осіб, яких він представляє, в межах наданих повноважень [4, с. 612].

Викривач як учасник кримінального провадження, з'явився у антикорупційному законодавстві на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції» [6]. Серед інших змін до антикорупційного законодавства, викривачу було надано право представництва у провадженнях, не виокремлюючи певні види судочинства, тобто, дане право може бути використане і в кримінальному провадженні. Вказане право може бути реалізовано викривачем шляхом:

- використання всіх видів правничої допомоги, яка передбачена Законом України «Про безоплатну правничу допомогу»;

- залучення адвоката самостійно;

- звернення до Національного агентства з питань запобігання корупції [7, ч. 3 ст. 53].

Насамперед, потрібно звернути увагу на процесуальний статус викривача у кримінальному провадженні з позиції представництва його інтересів. У відповідності до п. 162 статті з КПК України «викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування». Пункт 25 зазначеної статті визначає учасників кримінального провадження, серед яких зазначений викривач як вид заявника. Про представників як заявника загалом, так і викривача зокрема, не згадується [3]. Більш того, уважно аналізуючи положення кримінального процесуального законодавства, можна констатувати, що ніяких вказівок щодо представництва інтересів викривача у кримінальному провадженні КПК України не надає. Відповідно, положення кримінального процесуального законодавства в цій частині потребують синхронізації з антикорупційним законодавством.

Якщо розглядати використання викривачем безоплатної правничої допомоги чи залучення адвоката самостійно, то даний інститут захисту прав та інтересів викривача певним чином перекликається із інститутом представництва потерпілого у кримінальному провадженні за винятком того, що держава гарантує викривачу безоплатну правничу допомогу. Однак, незважаючи на те, що до кримінального процесуального законодавства вносилися зміни, які стосувалися участі викривача у кримінальному провадженні, у КПК України немає прямих вказівок чи посилань на інші законодавчі акти щодо права викривача залучити адвоката самостійно або будь -якого використання викривачем безоплатної правничої допомоги. Тим паче, не передбачається обов'язку осіб, які проводять досудове розслідування, надати викривачу адвоката на платній або безоплатній основі. Крім цього, аналізуючи Закон України «Про безоплатну правничу допомогу» [5], зокрема, статтю 14 вказаного Закону, можна констатувати, що серед суб'єктів, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу викривач відсутній, хоча згідно Закону України «Про запобігання корупції» викривач має право користуватися всіма видами правничої допомоги. Відповідно, вказані положення потребують уточнення з метою синхронізації законодавчих актів та єдиного підходу у питанні представництва викривача у кримінальному провадженні зі сторони адвокатів та центрів з надання безоплатної правничої допомоги.

Представництво викривача у кримінальному провадженні не обмежується тільки правничою допомогою. У відповідності до тієї ж частини 3 статті 53 Закону України «Про запобігання корупції» [7] за умови звернення викривача правом представництва його інтересів наділене Національне агентство з питань запобігання корупції. Зокрема, п. 1 абзацу другого наділяє НАЗК правом представництва в суді інтересів викривача у тих випадках, коли викривач неспроможний самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а представники чи органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси викривача, не здійснюють або неналежним чином здійснюють його захист. Слід зазначити, що Закон України «Про запобігання корупції» не обмежує дане право якимось певним видом судочинства, тому воно в повній мірі стосується і судового розгляду кримінальних проваджень. Однак, як і в попередньому випадку, ніяких посилань в КПК України на механізм реалізації вказаних функцій НАЗК немає.

Пункт 2 абзацу другого статті 53 Закону України «Про запобігання корупції» [7] надає право Національному агентству з питань запобігання корупції право бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди викривача, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим. Однак, якщо проаналізувати норми кримінального процесуального законодавства, то можна констатувати, що вказане право НАЗК в Кримінальному процесуальному кодексі України ніяким чином не врегульовано. Зокрема, стаття 328 КПК України, яка регламентує право на перебування в залі судового засідання, визначає окремі категорії осіб, що мають пріоритетне право на перебування в залі судового засідання. До них відносяться близькі родичі та члени сім'ї обвинуваченого і потерпілого, а також представники засобів масової інформації [3, ст. 328, п. 2]. Як бачимо, про Національне агентство з питань запобігання корупції тут не згадується, а враховуючи пункт 1 зазначеної статті, присутність представників НАЗК, як і інших осіб, може бути обмежена головуючим у разі недостатності місць у залі судового засідання.

Не менш цікавим є пункт 5 абзацу другого статті 53 Закону України «Про запобігання корупції» [7], який наділяє Національне агентство з питань запобігання корупції правом ініціювати у судовому провадженні перегляд судових рішень. Насамперед слід зазначити, що тут також немає обмежень щодо видів судочинства. Навіть більше, враховуючи те, що словосполучення «судове провадження», яке використано законодавцем у чинній редакції ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції», надано як визначення у п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, зазначається у назві Розділу IV КПК України «Судове провадження у першій інстанції» та у назві Розділу V КПК України «Судове провадження з перегляду судових рішень» [3], дане право в повній мірі стосується кримінального провадження. Однак, знову ж таки спостерігається вище описана ситуація - ніяких посилань на зазначене право НАЗК у Кримінальному процесуальному кодексі України немає. Стаття 393 КПК України надає перелік учасників кримінального провадження, які мають право на апеляційне оскарження. Пункт 93 частини першої вказаної статті надає таке право тільки викривачу, без зазначення представництва, - в частині, що стосується його інтересів під час вирішення питання виплати йому винагороди. Враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, який передбачає, що подання апеляційної скарги особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу, тягне за собою повернення апеляційної скарги [3], можна констатувати, що за такої редакції КПК України існує ризик повернень апеляційних скарг, поданих НАЗК в інтересах викривача з тієї причини, що Національне агентство з питань запобігання корупції не зазначено у кримінальному процесуальному законодавстві як особа, що має право на апеляційне оскарження. Особливого значення вказана ситуація набуває в тих випадках, коли НАЗК до цього моменту не брало участі у судовому провадженні, хоча той же пункт 5 абзацу другого статті 53 Закону України «Про запобігання корупції» [7] наділяє Національне агентство з питань запобігання корупції правом ініціювати перегляд судових рішень незалежно від його участі у судовому провадженні.

Потребує роз'яснення в КПК України і порядок підтвердження представництва викривача у кримінальному провадженні. Якщо уважно проаналізувати норми чинного кримінального процесуального законодавства, то можна констатувати, що там зазначено підтвердження повноважень кожного представника, хто має на це право: захисника (ч. і ст. 50 КПК України), представника потерпілого (ч. 3 ст. 58 КПК України), представника цивільного позивача чи цивільного відповідача (ч. 2 ст. 63 КПК України), представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (ч. 2 ст. 641 КПК України), представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт (ч. 5 ст. 642 КПК України) [3]. Цілком логічно, що за такої ситуації потрібно врегулювати перелік документів, якими підтверджуються повноваження представника викривача у кримінальному провадженні, особливо враховуючи те, що ним може бути і представник Національного агентства з питань запобігання корупції.

Висновки

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що викривач як учасник кримінального провадження, з'явився у вітчизняному правовому полі в зв'язку із внесенням змін до антикорупційного законодавства. На основі внесених змін викривачу надані широкі можливості використання інституту представництва, в тому числі, і у кримінальному провадженні, які можуть бути реалізовані шляхом залучення адвоката як на платній, так і безоплатній основі, а також шляхом звернення до Національного агентства з питань запобігання корупції. Однак, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України ніяких вказівок щодо представництва інтересів викривача у кримінальному провадженні не надає і механізму використання безоплатної правничої допомоги викривачем не передбачає. У Законі України «Про безоплатну правничу допомогу» у переліку суб'єктів, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, викривач відсутній. КПК України не врегульовано питання обов'язковості присутності представників Національного агентства з питань запобігання корупції на судових засіданнях та право НАЗК ініціювати у судовому провадженні перегляд судових рішень, а також порядок підтвердження представництва викривача у кримінальному процесі. Відповідно, дані неузгодженості потребують врегулювання з метою синхронізації правових позицій зазначених нормативно-правових актів у питанні представництва викривача у кримінальному провадженні.

Список використаних джерел

1. Індекс корупції CPI-2022: Transparency International Україна. URL: https://cpi.ti-ukraine.org/ (дата звернення: 11.10.2023).

2. Корупція в Україні 2022: розуміння, сприйняття, поширеність URL: https://nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2023/05/Prezent.opytuvannya-koruptsiya-2022_FINAL_ukr.pdf (дата звернення: 14.10.2023).

3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 року. Офіційний портал Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1297 (дата звернення: 04.10.2023).

4. Пожар В.Г. Межі повноважень представників у кримінальному провадженні: проблеми визначення. Молодий вчений. 2016. № 12 (39). С. 612-615.

5. Про безоплатну правничу допомогу: Закон України від 2 червня 2011 року. Офіційний портал Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 (дата звернення: 28.10.2023).

6. Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції: Закону України від 17 жовтня 2019 року. Офіційний портал Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-20#Text (дата звернення: 15.10.2023).

7. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року. Офіційний портал Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1700-18#n1515 (дата звернення: 14.05.2023).

8. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І.К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1970-1980. Том 7, 1976. 723 с.

References

1. Corruption Perceptions Index, CPI - 2022: Transparency International Ukraine. URL: https://cpi.ti-ukraine.org/ (date of access 11.10.2023). (in Ukrainian).

2. Corruption in Ukraine 2022: understanding, perception, commonness. Available at:https://nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2023/05/Prezent.opytuvannya-koruptsiya-2022_FINAL_ukr.pdf (date of access 14.10.2023). (in Ukrainian).

3. Criminal Procedure Code of Ukraine: the Law of Ukraine of 13.04. 2012. The official web-portal of the Verkhovna Rada of Ukraine. Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1297 (date of access 04.10.2023). (in Ukrainian).

4. Pozhar, V. (2016). Mezhi povnovazhen predstavnykiv u kryminalnomu provadzhenni: problemy vyznachennia. [Limits of powers of representatives in criminal proceedings: problems of definition]. Young scientist. (in Ukrainian).

5. The law of Ukraine on free legal aid of 2.06. 2011. The official web-portal of the Verkhovna Rada of Ukraine. Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 (date of access: 28.10.2023). (in Ukrainian).

6. On Amendments to the Law of Ukraine “On Prevention of Corruption” regarding the denunciators of corruption: the Law of Ukraine of 17.10.12019. The official web-portal of the Verkhovna Rada of Ukraine. Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/198-20#Text (date of access: 15.10.2023). (in Ukrainian).

7. On Prevention of Corruption: the Law of Ukraine of 14.10.2014. The official web-portal of the Verkhovna Rada of Ukraine. Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1515 (date of access: 14.05.2023). (in Ukrainian).

8. Bilodid, I.K. (Ed.) (1976). Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 volumes / Academy of Sciences of the Ukrainian SSR. Institute of Linguistics; edited by. (Vol. 7). Kyiv: Naukova Dumka, 1970-1980 (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru