Проблематика використання новітніх моделей проектного управління в діяльності органів місцевого публічного управління в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет "Чернігівська політехніка"

Проблематика використання новітніх моделей проектного управління в діяльності органів місцевого публічного управління в Україні

Богуцький Сергій Васильович, аспірант

кафедри публічного управління та менеджменту організацій

Анотація

Визначено, що у рамках публічної сфери діють органи публічного врядування - державні інститути, установи та органи центрального й регіонального (обласні та районні державні адміністрації), а також органи місцевого самоврядування й їх виконавчі структури. На нашу думку ключовим узагальнюючим поняттям такої діяльності є механізми публічного (державного) управління й в цілому механізми управління як організаційна інфраструктура, що вміщує в собі й таку самостійну форму як проектний менеджмент, і в той же час є драйвером соціальної й економічної політики в цілому та державної політики й державного управління як інституціональної форми реалізації основних функцій держави, спрямованих на поліпшення якості життя та людського потенціалу країни. З такого підходу синтезовано логічний ланцюжок взаємозв'язку та взаємозалежності прав та інтересів громадянина - завдань і форм діяльності місцевих влад - політики державних органів публічного врядування - функцій держави та аналогічний логічний дефінітивний ланцюжок взаємозв'язку основних понять категоріально-понятійного апарату науки публічного управління. Зроблено висновок, що роль проектного підходу в Україні найближчій перспективі тільки зростатиме, оскільки в період війни та в повоєнні часи найважливішими критеріями діяльності як господарюючих суб'єктів, так і суб'єктів публічного врядування на усіх його рівнях - від загальнонаціонального до об'єднаної територіальної громади стануть швидкість дій в умовах тотального дефіциту фінансів, матеріальних і трудових ресурсів - саме тих перешкод, успішне подолання яких є характерною рисою проектного підходу та які являють собою важливий стратегічний чинник прискореної ефективної повоєнної відбудови України. Ключові слова: публічне врядування, місцеве самоврядування, Project Management, проектне управління, проектний підхід.

Abstract

Problems of using the newest models of project management in the activities of local public government bodies in Ukraine

Bogutskij Serhii Vasylovych, graduate student of the Department of Public Administration and Management of Organizations, National University "Chernihiv Polytechnic",

It was determined that public governance bodies operate within the framework of the public sphere - state institutes, institutions and bodies of the central and regional (regional and district state administrations), as well as local selfgovernment bodies and their executive structures.

In our opinion, the key generalizing concept of such activity is the mechanisms of public (state) management and, in general, management mechanisms as an organizational infrastructure that includes such an independent form as project management, and at the same time is a driver of social and economic policy in general and state policy and state administration as an institutional form of implementation of the main functions of the state aimed at improving the quality of life and human potential of the country.

From this approach, a logical chain of interconnection and interdependence of citizen's rights and interests - tasks and forms of activity of local authorities - policy of state bodies of public governance - functions of the state and a similar logical definitive chain of interconnection of the main concepts of the categorical- conceptual apparatus of the science of public administration were synthesized.

It was concluded that the role of the project approach in Ukraine will only grow in the near future, since during the war and in the post-war period, the most important criteria for the activity of both business entities and subjects of public governance at all its levels - from national to united territorial communities will become the speed of action in the conditions of a total shortage of finances, material and labor resources - exactly those obstacles, the successful overcoming of which is a characteristic feature of the project approach and which represent an important strategic factor in the accelerated effective post-war reconstruction of Ukraine.

Keywords: public governance, local self-government, Project Management, project approach.

Вступ

Постановка проблеми. Повоєнна відбудова України вимагатиме консолідації й об'єднання зусиль центральних органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та суспільства, мешканців територіальних громад. Активна участь громадян у діяльності виконавчих органів об'єднаних територіальних громад сприятиме високій суспільній легітимації владних рішень задля здійснення повоєнних ефективних реформ із модернізації української політичної, економічної та соціальної системи. Продовження децентралізації влади в Україні в повоєнний період є одним з пріоритетних завдань, що сприятиме розвитку місцевого самоуправління і економічного розвитку країни в цілому, та можлива лише за дотримання вимог щодо раціональності та ефективності владних рішень, які неможливі без довіри населення, активної участі громадян у процесі вироблення та прийняття владних рішень.

Для України актуальним для вирішення зазначених проблем є впровадження проектно-орієнтованого підходу та систем електронного урядування у більшості сфер життя суспільства для підвищення прозорості, ефективності функціонування, інтерактивності, отримання зворотного зв'язку, покращення обслуговування та інше, що дозволяє, з одного боку, виправити неефективність та несистемність традиційного централізованого державного управління, його відірваності від реальних суспільних потреб, недостатнього інституційного та бюджетного забезпечення вирішення нагальних суспільних проблем, а з іншого боку, - залучити можливості бізнесу й мобілізувати суспільний потенціал громадськості на активну участь у вирішення таких проблем і задоволення потреб громадянина й суспільства шляхом безпосередньої участі в реалізації пріоритетних національних проектів [14, с.9].

Таким чином відбувається перехід до використання в практиці діяльності органів публічного врядування не просто механізмів публічного управління й регулювання, а механізмів саме проектного управління на рівні центральних, регіональних та муніципальних органів публічного врядування, що становлять собою сукупність більш ефективних механізмів і технологій врядування, й - в кінцевому рахунку - укріплення людського потенціалу держави та покращення рівня й якості життя громадян.

Отже, вищевикладене обумовлює актуальність дослідження методології та категоріально-понятійного апарату проектного підходу з метою його адаптації та використання в діяльності органів місцевого публічного управління об'єднаних територіальних громад.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Джерельний аналіз вітчизняного наукового дискурсу обраної проблематики дає підстави стверджувати, що в цілому запровадження інструментарію проектного управління в публічно-управлінських процесах є міждисциплінарним та торкається предмету цілої низки сучасних наукових напрямків: економіки, менеджменту, державного й публічного управління, психології, політології, комунікативістики, національної безпеки та ін. Тільки за останні 10-15 років офіційний сайт Національної бібліотеки України ім. В. В. Вернадського висвітлює близько 100 наукових публікацій, що з різних боків розкривають ті чи інші аспекти запровадження проектного управління в сучасному публічному врядуванні.

Зокрема, К. Бабенко[1], Т Безверхнюк [2], С. Богданов [3], П. Ворона [4], О. Гончарук [5], І. Дробуш [6], В. Захарченко [7], Т. Іванова [8], Н. Котова [2], Д. Кроленко [9], В. Молоканова [10], С. Попов [2], О. Продіус та В. Прокоф'єва [11], Т. Пуліна [12], Л. Ричкіна [13], Н. Савичук[5], С. Чернов [14], П. Юшков [16] та ін. концентрують наукову увагу на характерних складових життєвого циклу публічно-управлінських рішень в процесах проектного менеджменту державних і муніципальних установ, розкривають принципи, методику та інструментарій визначення соціально-економічної ефективності проектів, що реалізуються за участю органів публічного врядування. Проектний менеджмент в контексті завдань органів публічного управління державної установ и або виконавчого органу міської чи об'єднаної територіальної громади зазначеними науковцями розглядається як інноваційний управлінський інструмент, що в умовах суттєвого дефіциту фінансів, матеріальних і людських ресурсів сприяє ефективній реалізації місцевими виконавчими структурами публічного врядування функцій та завдань соціально-економічного й політичного розвитку адміністративно-територіальних одиниць, регіонів та країни в цілому.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Водночас в українському науковому дискурсі все ще недостатньо обґрунтовано та структуровано визначення дефінітивного місця й ролі концепції проектного управління в категоріально-понятійному апараті науки публічного управління.

Мета статті. Метою статті є аналіз та систематизація наукового розуміння категоріально-понятійних підходів наукового доробку фахівців проблематики використання новітніх моделей проектного управління в діяльності органів місцевого публічного управління в Україні, зокрема, визначення дефінітивного місця й ролі концепції Project Management в категоріально-понятійному апараті науки публічного управління.

Викладення основного матеріалу дослідження

Варто зазначити, що запровадження концепції проектного управління в публічному врядуванні в сучасному науковому світі називають "одним з найуніверсальніших способів вирішення проблем управління в сфері державної влади та ефективним інструментом реалізації публічної політики в умовах ресурсних, часових та інших обмежень сучасної доби, оскільки проектний підхід має низку незаперечних переваг, які вигідно відрізняють його від інших інструментів державного управління, насамперед - притаманну методологію, яка регулює ініціювання, планування, виконання, моніторинг і моніторинг процесів, завершення операцій, надання можливості для поглинання встановленого обсягу фінансових ресурсів протягом певного періоду часу, ефективного досягнення унікальної мети суспільного розвитку будь-якого роду" [14, с. 19]. Цю тезу підкреслює відома доктор наук державного управління, професор Т. Іванова, яка на основі аналізу потенціалу застосування методології проектного підходу до реалізації стратегічних пріоритетів розвитку сервісно-орієнтованої держави відзначає, що сучасна філософія управління муніципальним розвитком України обумовлює необхідність застосування проектного підходу як ефективного засобу досягнення кінцевого результату діяльності та одного із основних інструментів реалізації нових завдань в контексті європейського вибору [8, c.84]. місцевий публічний управління територіальний

Відтак в даній розвідці спробуємо синтезувати категоріально - понятійний логічний ланцюжок взаємозв'язку дефініцій, понять і категорій запровадження концепції проектного управління в органах публічного управління нашої держави в науковому інструментарію науки публічного управління.

Нашим вихідним положенням буде закріплена в ключових документах ООН прерогатива, що в центрі усіє діяльності органів держави та місцевого самоврядування є людина - громадянин, член територіальної громади, а кінцевою метою діяльності органів публічного врядування сучасності є підвищення рівня якості життя та людського потенціалу держави як ключової умови інтеграції індустріальних і постіндустріальних суспільств в принципово новий простір інформаційного суспільства знань. Як зазначає з цього приводу В. Молоканова "Оскільки основним змістом нинішньої епохи є перехід людства від індустріальної до постіндустріальної стадії цивілізаційного прогресу, головним інтенсивним чинником розвитку суспільства є людський капітал - професіонали, високоосвічені люди, нові знання у всіх видах інноваційної діяльності" [10, с.12].

В силу найбільшої наближеності й частоти безпосередньої дотичності найближчими до людини є саме виконавчі органи місцевого самоврядування. Діяльність цих органів має бути спрямована на задоволення потреб і інтересів мешканців територіальних громад, що потребує запровадження сучасних ефективних механізмів методів і технологій публічного врядування, спроможних проводити ефективну соціальну, економічну та культурно - духовну політику. Водночас діяльність органів місцевого самоврядування має бути співзвучною з державною соціально-економічною політикою й синхронізованою зі стратегіями регіонального розвитку та загальнодержавною стратегією реалізації національного курсу України на європейську інтеграцію. З цього логічного ланцюжку взаємозв'язку та взаємозалежності прав та інтересів громадянина - завдань і форм діяльності місцевих влад - політики державних органів публічного врядування - функцій держави можемо вибудувати аналогічний логічний дефінітивний ланцюжок взаємозв'язку основних понять категоріально-понятійного апарату науки публічного управління.

Спираючись на зазначений дефінітивний ланцюжок розкриємо категоріально-понятійну сутність основних визначень цього дослідження.

Насамперед, коротко окреслимо, що уся діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування в ході реалізації завдань в рамках проектного підходу відбувається в площині публічного врядування - в публічній сфері, під якою розуміється "простір, у межах якого реалізуються відносини між громадянським суспільством як системою здебільшого горизонтально вибудуваних структур, які слугують для формування та захисту групових інтересів, і політичною владою, її юридичними, силовими й адміністративними інститутами. Специфічною особливістю публічної сфери є те, що у відкритому співставленні поглядів відбувається «притирання» різних груп інтересів і в діалозі з державною владою формується громадянська позиція" [2, с.23].

Таку думку підкріплює позиція Н. Савичука та Н. Гончарука, які наголошують, що "наявність досконалих механізмів державного управління асекурує цілеспрямоване, скоординоване та раціональне управління соціальними та економічними процесами в країні, належний рівень організаційно-управлінського впливу на розвиток усіх сфер життя держави, стійку підтримку дій органів державної влади з боку різних верств населення" [5, с.78].

Ключову роль в цьому, на нашу думку, відграють публічно-управлінські процеси, відбуваються на місцевому й регіональному рівні, де основну роль відіграють органи місцевого самоврядування. Насамперед, вони проводять власну політику відповідно до національної (державної) регіональної політики, що реалізується за державного механізму управління регіональним розвитком, який можна визначати як систему, що має визначені цілі, завдання, організаційну структуру, функції та повноваження, методи, важелі, інструменти управління з відповідним законодавчим та інформаційним забезпеченням функціонування та розвитку органів публічного управління для досягнення поставлених цілей регіонального розвитку. Так, С. Богданов характеризує поняття механізму соціально-економічного розвитку територій як "діяльність з розроблення ідеальної моделі майбутнього соціально - економічного стану цієї території, що відтворює розуміння його цінності для всіх зацікавлених сторін" [3, с.15]. Зазначені механізми управління регіональним розвитком покликані реалізувати державну стратегію регіонального розвитку, яка, у свою чергу, є складовою більш всеосяжної стратегії сталого розвитку територій - головного стратегічного нормативного документу, який окреслює все поле діяльності органів публічного врядування регіонів, областей, районів, міст та об'єднаних територіальних громад.

Про це говорить науковець і практик, доктор наук державного управління й колишній голова Харківської обласної ради С. Чернов: "стратегія сталого розвитку територій - це системна технологія обґрунтування та ухвалення найважливіших рішень щодо місцевого розвитку, визначення бажаного майбутнього стану території та способу його досягнення, що базується на аналізі зовнішнього оточення території та її внутрішнього потенціалу і полягає у формуванні узгоджених із територіальною громадою дій, на реалізацію яких концентруються зусилля, ресурси основних суб'єктів місцевого розвитку. Відповідно до сучасної парадигми публічного управління така система стратегічного управління є гнучка, яка сприятиме рухливості, швидкому маневруванню; сприятлива до розвитку різних форм взаємодії суб'єктів і об'єктів управління (наприклад, партнерства та мережі); націлена на менеджмент на основі знань; дієва в напрямку посилення соціальної відповідальності та моральної доброчесності; здатна до самоорганізації і командної роботи" [15, с.7].

Це завдання покладається на органи місцевого самоврядування, які, в умовах політичної і економічної кризи за визначенням І. Дробуша залишаються найстабільнішим інститутом місцевого управління, який в змозі без зайвих політичних дебатів виконувати покладені на нього обов'язки перед громадою і нести відповідальність за свої дії, а вирішення найбільш важливих питань повсякденного життя є та завжди залишиться його прерогативою [6, с.18]. В. Захарченко додає, що "в умовах децентралізації в Україні успішний розвиток територіальних громад має насамперед залежати від свідомої участі людей і органів самоорганізації населення у виборах та у забезпеченні ефективної діяльності органів місцевого самоврядування, зокрема через місцеві ініціативи, проекти та участь у місцевому розвитку" [7, с.36]. Таким чином, "реалізація стратегічних цілей національної економіки на сучасному етапі вимагає оптимізації системи управління у цілому і більш широкого використання інструментів та методів програмного й проектного управління на різних рівнях господарювання, де проектна діяльність являє собою складні, неповторювальні дії, завчасно формалізовані, технологічно відпрацьовані з урахуванням специфіки конкретної ситуації, що мають певні обмеження за низкою показників, таких як склад і обсяг робіт, доступні ресурси, час, вартість, якість" [11, с.142]. Ця теза плавно перекидає місток логічного розвитку дослідження до основних категорій дисертації: є "проект", "проектний підхід", "проектний менеджмент", "система управління проектами", "проект регіонального розвитку" та ін.

Сучасна наука визначає проектний підхід одним з "інноваційних інструментів управління економічними процесами на рівні регіонів, який сприяє розв'язанню регіональних проблем та ефективному реформуванню економіки" [1, с.138]. За час свого існування проектний підхід все інституціонувався в концепцію проектного менеджменту - Project Management. Як зазначає доктор наук державного управління П. Ворона, "основу цієї концепції складає погляд на проект як на зміну початкового стану любої системи, що здійснюються по раніше відпрацьованими правилами в рамках бюджету і часових обмежень. До цього часу управління проектами стало визнаною у всіх розвинутих і нових індустріальних країнах методологією інноваційної діяльності" [4, c.49].

Т. Пуліна під проектом у публічній сфері розуміє "комплекс взаємопов'язаних логічно-структурованих завдань і заходів, упорядкованих у масштабі часу, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки, адміністративно - територіальних одиниць чи територіальних громад" [12, c.66]. Д. Кроленко зазначає, що "проект являє собою не повторюваний раніше захід, який вирізняється своєю унікальністю, хоча може містити в собі попередній досвід у певній галузі, однак передбачає якісно новий підхід до вирішення конкретного питання. Так, проект регіонального розвитку має бути направлений на вирішення найбільш значущих проблем суспільства, громади, вирішувати питання економічного, соціального, культурного, екологічного, освітнього характеру" [9, c.74].

Будь-який проект потребує управління. В контексті концепції Project Management "управління проектом є сукупністю дій, метою яких є досягнення певного неповторного за своїми характеристиками та особливостями результату, що здійснюється в заздалегідь визначений термін, у межах ліміту необхідних ресурсів (фінансових, кадрових, матеріальних тощо). При цьому необхідність координації використання людських та матеріальних ресурсів протягом життєвого циклу проекту за допомогою сучасних методів і техніки управління для досягнення відповідного рівня прибутків учасників проекту, високої якості продукції пов'язана з масовим зростанням масштабів і складності проектів, вимог до термінів їх здійснення, якості виконуваних робіт" [13, с.180].

На думку колективу одеських науковців під керівництвом доктора наук державного управління Т. Безверхнюк "управління проектами - це мистецтво керівництва та координації людських і матеріальних ресурсів протягом життєвого циклу проекту шляхом застосування сучасних методів та техніки управління для досягнення визначених у проекті результатів за складом та обсягом робіт, вартості, часу, якості та задоволеності учасників проекту" [2, с.86].

Спираючись на такий підхід, П. Юшков відстоює "необхідність впровадження системи проектного управління розвитком національної економіки, яка обумовлена падінням науково-технічного, технологічного й економічного потенціалу національного господарства, відсутністю реальних реформ, непослідовністю політики держави в соціально-економічній сфері, необхідністю підвищення рівня життя населення й забезпечення дотримання гарантованих державою соціальних стандартів. Використання проектних технологій забезпечує високу ефективність планування інвестицій, задоволення клієнтів, отримання конкурентних переваг, прозорість процесів управління, підвищення результативності й ефективності діяльності завдяки чіткому визначенню кількісних та якісних результатів реалізації певних заходів, термінів їх виконання, виконавців, джерел фінансування та механізмів реалізації" [16, с. 188].

Все вищевикладене дає нам підстави визначити проектне управління в системі публічного врядування як інноваційний механізм публічного управління, спроможний концентрувати зусилля державних органів, бізнесу, органів місцевого самоврядування та громадських інституцій на ключових напрямках соціального й економічного розвитку територіальної громади, та регіону і держави в цілому. Це означає, що в сучасному світі переходу економіки на інформаційно-знаннєву основу проектне управління в публічному врядування є одним з найуніверсальніших способів вирішення проблем управління в сфері державної влади та ефективним інструментом реалізації публічної політики в умовах ресурсних, часових та інших обмежень, характерних для першої чверті ХХІ століття.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Проведене дослідження надає підстави для твердження, що в повоєнної відбудови, коли Україна буде вимушена використовувати нові механізми економічного та суспільно-політичного відновлення й розвитку, принципове значення має розробка стратегічних механізмів публічного врядування та запровадження інноваційних інструментів соціально-економічного розвитку. Вагоме місце серед таких інноваційних механізмів займає розробка й реалізація регіональних та місцевих проектів. Такі проекти покликані вирішити важливе завдання підвищення ефективності публічного управління економічними та соціально-політичними процесами, залучення інноваційних політико - управлінських механізмів, спроможних вдосконалити державний лад та демократичну політичну систему нашої країни, поліпшити якість життя та людського потенціалу нашої держави.

Таким чином, роль проектного підходу в Україні найближчій перспективі тільки зростатиме, оскільки в період війни та в повоєнні часи найважливішими критеріями діяльності як господарюючих суб'єктів, так і суб'єктів публічного врядування на усіх його рівнях - від загальнонаціонального до об'єднаної територіальної громади стануть швидкість дій в умовах тотального дефіциту фінансів, матеріальних і трудових ресурсів - саме тих перешкод, успішне подолання яких є характерною рисою проектного підходу.

Література

1. Бабенко К. Є. Управління економічним розвитком територій: проектний підхід. Науковий вісник Мукачівського державного університету. Сер. : Економіка. 2020. Вип. 1. С. 135-140.

2. Безверхнюк Т.М., Котова Н.О., Попов С.А. Управління проектами в публічній сфері: навч. посібн. / За заг. ред. Безверхнюк Т.М. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2011. 295 с.

3. Богданов С. Проектування соціально-економічного розвитку територій: теоретичний аспект. Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2018. Вип. 23. С. 10-15.

4. Ворона П. Методологічні особливості управління інноваційними проектами у змісті підготовки менеджера з управління інноваційною діяльністю. Витоки педагогічної майстерності. Серія : Педагогічні науки. 2017. Вип. 20. С. 48-53.

5. Гончарук О. Б., Савичук Н. О. Поняття механізмів державного управління та їх практичне значення. Інвестиції: практика та досвід. 2021. № 7. С. 77-83.

6. Дробуш І. В. Реформування місцевого самоврядування в Україні: пошук оптимальної моделі в контексті євроінтеграційного процесу. Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство». 2021. № 1. URL : http:// anpopr_2021_1_5

7. Захарченко В. Участь громадян та держави в забезпеченні ефективної діяльності органів місцевого самоврядування (в контексті реформи децентралізації). Економічний часопис Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, 2020. № 1. С. 32-37.

8. Іванова Т. В. Методологія проектного підходу в реалізації стратегічних пріорітетів сервісно-орієнтованої держави. Інвестиції: практика та досвід. 2019. № 11. С. 82-85.

9. Кроленко Д. Ю. Особливості діяльності органів місцевого самоврядування при розробці, затвердженні, реалізації проектів регіонального розвитку. Право.иа. 2019. № 1. С. 71-75.

10. Молоканова В. М. Впровадження ціннісно-орієнтованого проектного менеджменту у сфері державного управління. Аспекти публічного управління. 2017. Т. 5, № 11. С. 5-18.

11. Продіус О. І., Прокоф'єва В. К. Історичні передумови розвитку проектного управління. Держава тарегіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2019. № 3. С. 141-146.

12. Пуліна Т. В. Управління якістю в проектному менеджменті органів публічної влади. Інвестиції: практика та досвід. 2017. № 18. С. 65-69.

13. Ричкіна Л. В. Тенденції та перспективи застосування проектного менеджменту для розвитку територіальних громад. Ефективність державного управління. 2015. Вип. 44(1). С. 178-184.

14. Чернов С. В. Національні інноваційні проекти в системі публічного врядування України: Монографія. Київ : Вид-во ВАДНДУ, 2022. 216 с.

15. Чернов С. І. Моделі формування та реалізації стратегії сталого розвитку території на теоретичних засадах проектного менеджменту. Комунальне господарство міст. Сер. : Економічні науки. 2014. Вип. 115. С. 6-12.

16. Юшков П. О. Проблеми і недоліки реалізації проектів державних цільових програм у системі проектного управління економіки України. Причорноморські економічні студії. 2019. Вип. 47(1). С. 187-191.

References

1. Babenko K. YE. (2020). Upravlinnya ekonomichnym rozvytkom terytoriy: proektnyy pidkhid [Management of the economic development of territories: project approach]. Naukovyy visnyk Mukachivs'koho derzhavnoho universytetu. Seriya : Ekonomika - Scientific Bulletin of Mukachevo State University. Series: Economy. Vol. 1. Pp. 135-140. [in Ukrainian].

2. Bezverkhnyuk T.M., Kotova N.O., Popov S.A. (2011). Upravlinnya proektamy v publichniy sferi [Project management in the public sphere]. Odesa: ORIDU NADU, 295 p. [in Ukrainian].

3. Bohdanov C. (2018). Proektuvannya sotsial'no-ekonomichnoho rozvytku terytoriy: teoretychnyy aspekt [Designing the socio-economic development of territories: theoretical aspect]. Teoretychni ta prykladni pytannya derzhavotvorennya - Theoretical and applied issues of state formation. Vol. 23. Pp. 10-15. [in Ukrainian].

4. Vorona P. (2017). Metodolohichni osoblyvosti upravlinnya innovatsiynymy proektamy u zmisti pidhotovky menedzhera z upravlinnya innovatsiynoyu diyal'nistyu [Methodological features of innovative project management in the content of manager training for innovative activity management]. Vytoky pedahohichnoyi maysternosti. Seriya : Pedahohichni nauky - Origins of pedagogical skills. Series: Pedagogical sciences. Vol. 20. Pp. 48-53. [in Ukrainian].

5. Honcharuk O. B., Savychuk N. O. (2021). Ponyattya mekhanizmiv derzhavnoho upravlinnya ta yikh praktychne znachennya [The concept of state management mechanisms and their practical significance]. Investytsiyi: praktyka ta dosvid - Investments: practice and experience. Vol. 7. Pp. 77-83. [in Ukrainian].

6. Drobush I. V. (2021). Reformuvannya mistsevoho samovryaduvannya v Ukrayini: poshuk optymal'noyi modeli v konteksti yevrointehratsiynoho protsesu []. Elektronne naukove vydannya "Analitychno-porivnyal'ne pravoznavstvo" - Electronic scientific publication "Analytical and comparative jurisprudence". Vol. 1. URL : http:// anpopr_2021_1_5 [in Ukrainian].

7. Zakharchenko V. (2020). Uchast' hromadyan ta derzhavy v zabezpechenni efektyvnoyi diyal'nosti orhaniv mistsevoho samovryaduvannya (v konteksti reformy detsentralizatsiyi) [Participation of citizens and the state in ensuring the effective operation of local self-government bodies (in the context of the decentralization reform)]. Ekonomichnyy chasopys Skhidnoyevropeys'koho natsional'noho universytetu imeni Lesi Ukrayinky - Economic journal of Lesya Ukrainka East European National University. Vol. 1. С. 32-37.

8. Ivanova T. V. (2019). Metodolohiya proektnoho pidkhodu v realizatsiyi stratehichnykh prioritetiv servisno-oriyentovanoyi derzhavy [Methodology of the project approach in the implementation of strategic priorities of the service-oriented state]. Investytsiyi: praktyka ta dosvid - Investments: practice and experience. Vol. 11. Pp. 82-85. [in Ukrainian].

9. Krolenko D. YU. (2019). Osoblyvosti diyal'nosti orhaniv mistsevoho samovryaduvannya pry rozrobtsi, zatverdzhenni, realizatsiyi proektiv rehional'noho rozvytku [Peculiarities of the activities of local self-government bodies in the development, approval, and implementation of regional development projects]. Pravo.ua -Right.ua. Vol. 1. Pp. 71-75. [in Ukrainian].

10. Molokanova V. M. (2017). Vprovadzhennya tsinnisno-oriyentovanoho proektnoho menedzhmentu u sferi derzhavnoho upravlinnya [Implementation of value-oriented project management in the field of public administration]. Aspekty publichnoho upravlinnya - Aspects of public administration. Т. 5, Vol. 11. Pp. 5-18. [in Ukrainian].

11. Prodius O. I., Prokof'yeva V. K. (2019). Istorychni peredumovy rozvytku proektnoho upravlinnya [Historical prerequisites for the development of project management]. Derzhava ta rehiony. Seriya : Ekonomika ta pidpryyemnytstvo - State and regions. Series: Economy and entrepreneurship. Vol. 3. Pp. 141-146. [in Ukrainian].

12. Pulina T. V. (2017). Upravlinnya yakistyu v proektnomu menedzhmenti orhaniv publichnoyi vlady [Quality management in project management of public authorities]. Investytsiyi: praktyka ta dosvid- Investments: practice and experience. Vol. 18. Pp. 65-69.

13. Rychkina L. V. (2015). Tendentsiyi ta perspektyvy zastosuvannya proektnoho menedzhmentu dlya rozvytku terytorial'nykh hromad [Trends and prospects of the application of project management for the development of territorial communities]. Efektyvnist' derzhavnoho upravlinnya - Efficiency of public administration. Vol. 44(1). Pp. 178-184. [in Ukrainian].

14. Chernov S. V. (2022). Natsional'ni innovatsiyni proekty v systemi publichnoho vryaduvannya Ukrayiny: Monohrafiya [National innovative projects in the system of public administration of Ukraine: Monograph]. Kyiv: VADNDU Publishing House. 216 p. [in Ukrainian].

15. Chernov S. І. (2014). Modeli formuvannya ta realizatsiyi stratehiyi staloho rozvytku terytoriyi na teoretychnykh zasadakh proektnoho menedzhmentu [Models of formation and implementation of the strategy of sustainable development of the territory on the theoretical basis of project management]. Komunal'ne hospodarstvo mist. Ser. : Ekonomichni nauky - Communal management of cities. Ser. : Economic sciences. Vol. 115. Pp. 6-12. [in Ukrainian].

16. Yushkov P. O. (2019). Problemy i nedoliky realizatsiyi proektiv derzhavnykh tsil'ovykh prohram u systemi proektnoho upravlinnya ekonomiky Ukrayiny [Problems and shortcomings of the implementation of projects of state target programs in the system of project management of the economy of Ukraine]. Prychornomors'ki ekonomichni studiyi - Black Sea Economic Studies. Vol. 47(1). Pp. 187-191. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru