Формування та розвиток континентального права та сучасні підходи до норм національно-правових систем ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академії праці, соціальних відносин і туризму

Формування та розвиток континентального права та сучасні підходи до норм національно-правових систем ЄС

Федоренко Юрій Володимирович, аспірант

Резюме

Федоренко Ю. В. Формування та розвиток континентального права та сучасні підходи до норм національно-правових систем ЄС.

У статті досліджено формування та розвиток континентального права під впливом англо-американського (загального) права, що дає уявлення про сучасні підходи до норм національно-правових систем континентального права ЄС.

Зокрема, континентальне право має високий рівень правової визначеності та передбачуваності на основі кодифікованої правової системи, захисту від несправедливого порушення прав, лояльності та можливості створювати нові норми, захисту публічних інтересів та перевірки прав. діяльність органів державної влади. Континентальна правова система є доступною, гнучкою та глобальною щодо домінування в країнах світу.

Ключові слова: континентальне право, розвиток континентального права, англо-американське (загальне) право, національно-правові системи ЄС.

Summary

Fedorenko Yurii. The formation and development of continental law and modern approaches to the national legal systems norms of the EU.

The modern development of Romano-Germanic law, which began after the end of the Second World War and continues to the present, integrates the system of legal norms of the European Union (Council of Europe) with the dominant features of the continental law culture. Accordingly, the modern legal system of the European Union is an integrated system of Romano-Germanic and common law, which constantly compete with each other in the international environment.

Based on this, in our opinion, it is important to study the formation and development of continental law under the Anglo-American (common) law influence, which gives an idea of modern approaches to the national legal systems norms of EU continental law.

In the modern world, two legal systems dominate - the continental legal system (which has its roots in Roman law) and the Anglo-American common law according to the territorial delimitation of legal systems, namely: the continental legal system operates in continental Europe, as well as in Asia, the Middle East, in large parts of Africa, and in all of Central and South America - that is, it covers about two-thirds of the world's population; common law dominates in the other third of the world's population - this is Great Britain, India, Australia, North America.

And despite the fact that both legal families are based on Roman law, in our time of globalization, not only economic and financial markets, but also legal systems, especially the traditions of continental Europe and Anglo-American law, compete with each other.

Thus, it can be argued that continental law has a high level of legal certainty and predictability on the basis of a codified legal system, protection against unfair infringement of rights, loyalty and the possibility to create new rules, protection of public interests and verification of the activities of state authorities. The continental legal system is accessible, flexible and global in terms of dominance in the countries of the world.

Key words: continental law, development of continental law, Anglo-American (common) law, EU national legal systems.

Постановка проблеми

Країни континентальної Європи, що історично розвивали правову систему на основі римського права, мають сучасну систему континентального права, яка також увібрала місцеві правила, звичаї та традиції. Яскравим прикладом такої правової системи є романо-германська правова сім'я, яка починаючи з ХІІ століття поєднала канонічне право з впровадження римського права.

Сучасний розвиток романо-германського права, який почався після завершення Другої світової війни і триває дотепер, інтегрує систему правових норм Європейського Союзу (Ради Європи) з основними рисами культури континентального права. Відповідно і сучасна правова система Європейського Союзу є інтегрованою системою романо-германського і загального права, які у постійно конкурують між собою.

Виходячи з цього, важливо дослідити формування та розвиток континентального права під впливом англо-американського (загального) права, що дає уявлення про сучасні підходи до норм національно-правових систем континентального права ЄС.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У статті проаналізовано правові акти ЄС, кодекси, аналітична інформація порівняльного аналізу правових систем (континентального та англо-американського загального права), наукові публікації закордонних та вітчизняних учених у галузі права.

Формулювання мети статті

Метою статті є аналіз формування і розвитку континентального права та визначення сучасних підходів до норм національно-правових систем ЄС.

Викладення основного матеріалу дослідження

У сучасному світі домінують дві правові системи - континентальна правова система (яка має коріння римського права) та англо-американське загальне право за територіальним розмежуванням правових систем: континентальна правова система діє в континентальній Європі, а також в Азії, на Близькому Сході, у значних частинах Африки й у всій Центральній та Південній Америці, тобто охоплює близько двох третин населення світу. Загальне право домінує в решті країн: Великобританія, Індія, Австралія, Північна Америка. континентальний норма правовий

І незважаючи на те, що в основі обох юридичних сімей є римське право, у наш час глобалізації конкурують між собою не тільки економічні та фінансові ринки, а й правові системи, особливо традиції континентальної Європи та англо-американське право. Причиною цього є історичні зв'язки, оскілки Великобританія має історичні передумови загального права, зокрема після норманського вторгнення домінували судді королівських судів, які виступали проти особливих звичаїв окремих частин країни1. Також історично сформовані проникнення англо-американського (загального) права в континентальне право. Так, у Великій Британії, США та країнах, де вони домінують, тривалий час, з міркувань правової етики, переважав британський утилітаризм, тоді як з теоретико-правової точки зору переважала імперативна теорія Томаса Гоббса, Джеремі Бентама та Джона Остіна. На континенті ж домінували Іммануїл Кант і Георг Вільгельм Фрідріх Гегель, а також Йоганн Готліб Фіхте, а пізніше представники неокантіанства (наприклад, Р. Штаммлер). Однак, утилітаризм набув поширення у Німеччині та, ймовірно, ще більше - в Скандинавії2.

Видатний федеральний суддя США і теоретик права Олівер Венделл Холмс навіть визначав закон як втілення передбачень щодо того, як суди вирішуватимуть спори («Пророцтва про те, що зроблять суди... це те, що я маю на увазі під законом»3). Отже, британське загальне право, яке прийняте в США, є переважно прецедентним правом відносно континентальної Європи, де переважають кодифікації й кожен окремий випадок має бути підведений під ці положення.

У цьому контексті важливо зазначити, що у романо-германській правовій сім'ї поняття норми права є основою кодифікації, як її розуміють у континентальної Європі, й Кодекс (у романо-германському трактуванні) не вирішує конкретні питання, а надає загальні та зрозумілі у застосуванні на практиці правила для вирішення проблем4. Саме тому існує спільність поглядів юристів усіх країн романо-германської сім'ї. Наприклад, сучасним підходом до норм національно-правових систем континентального права є кодекси, зокрема: BGB (Burgerliches Gesetzbuch - Цивільний кодекс5) і HGB (Handelsgesetzbuch - Торговий кодекс6), тоді як англо-американська система загального права (Common law) базується на прецедентах, тобто на судових рішеннях, які об'єднувалися протягом століть (концепція базується на інституціолізованих рішеннях і тлумаченнях суддів і присяжних).

Таким чином, у загальному праві домінує судове право, а у континентальному праві - статутне. Проте в англо-американській правовій системі (загального права) існують численні закони, навіть кодифікації, які мають пріоритет над прецедентом і можуть скасувати старіші прецеденти. Статутне право (континентальне право) прийнято парламентом і є вищим за загальне право в юридичній теорії та практиці.

Однак у самому континентальному праві є історичні передумови сучасних розбіжностей. Наприклад, французьке право, на перший погляд, виглядає більш картезіанським порівняно з логічною єдністю німецького права. Через вплив історичної школи права справжня кодифікація цивільного права почалася в Німеччині пізніше, ніж у Франції, а права власності не так суворо регулюються римським правом. У німецькій мові права власності - це скоріше сукупність прав розпорядження, ніж абсолютне право, як у французькій мові. З цієї причини німецьке право власності залишає місце для ідеї соціальних зв'язків із власністю та враховує британську ідею прав власності. Ще один момент виходить за звичайні рамки: у той час як французькі суди дають досить короткі аргументи для своїх рішень, німецькі та британські судді пишуть детальні аргументи, англо-американські судді на Європейському континенті зв'язані статутним правом. Водночас загальне право є лише методом судового визначення права, що полегшує континентально-європейським та англо- американським юристам загалом добре співпрацювати в міжнародних арбітражних судах, із суто юридичної точки зору. Щодо Європейського суду, то він базується на англосаксонському праві (особливо це стосується комерційного права), зв'язаний договірним правом, тобто правовими нормами7.

Важливо зазначити, що утворення Європейського Союзу передбачає не розпад раніше домінуючих спільнот (інституцій) окремих держав, а скоріше позбавлення їх повноважень щодо необхідної законодавчої гармонізації. У Договорі ЄС йдеться про «гармонізацію», «координацію» або «уніфікацію» національного законодавства, тобто про створення європейської правової зони - «зони свободи, безпеки та справедливості» (у формі Jus Commune, яка доповнює Jus Communitatis) де, принцип субсидіарності пропонується для будь- якої правової гармонізації.8

Водночас принцип субсидіарності передбачає подвійну стратегію9:

можна захищати загальні юридично-філософські принципи, такі, як приватна автономія економічних суб'єктів та ідея кримінального права;

індивідуальні державні (національні) особливості можуть бути збережені в цивільному, кримінальному та процесуальному праві.

В економічній сфері, де ринки відкриті один для одного відбувається регулювання на національному рівні, а гармонізація обмежується загальними питаннями, вільний рух товарів і вільний рух людей узгоджується з принципом взаємного визнання - «принципом довіри». Проте наскільки сильною повинна залишатися національна частка, є питанням доцільності, враховуючи конкуренцію між державами, економічні інтереси та інтереси громадян. І ці питання правового наближення та гармонізації стосуються вже створення єдиного європейського правового простору.

Незважаючи на відмінності континентального права та загального права, які проявляються переважно в юридичної практиці, принципово характерними для цих двох правових систем (порівняно з іншими правовими системами світу) є:

спільне правове етичне підґрунтя, що складається з таких елементів, як висока повага до окремої юридичної особи, права людини та основні права, парламентська демократія, а також ідея свободи договору;

висококваліфікована юридична підготовка;

незалежна, непідкупна судова система.

Однак, на думку професора О. Хеффе, керівника Дослідницького центру політичної філософії, континентальна та англо-американська (загальна) правові системи глобально конкурують між собою. Якщо порівняти їхні переваги та недоліки, то можна відзначити: «.. .Там, де існують індивідуалізовані правові конфлікти, наприклад, у кримінальному праві, питаннях власності та відповідальності, прецедентне право також є виправданим. З іншого боку, воно не працює в галузях права, які потребують широкого доступу. Загальне право також підходить для традиційних галузей права, але воно капітулює перед новими правовими завданнями. Тому що воно практично нездатне до права соціального забезпечення, адміністративного права та права державної організації. Тут європейське кодифікаційне мислення показує, що воно має більший потенціал для (законодавчої) творчості»10. До того ж континентальна правова система має низку переваг на відміну від англо-американської (загальної) системи права. Зокрема, О. Хеффе так характеризує континентальне право у Європейському Союзі11:

англо-американське прецедентне право набагато заплутаніше, ніж континентальне статутне право, яке кодифіковано відповідно до систематичних принципів;

судові процеси в середньому короткі;

засудженому до відшкодування збитків не потрібно боятися астрономічно високих санкцій (які є, наприклад, у США);

будь-хто, на кого неправомірно подали позов, не повинен дозволяти, щоб його примушували до необ- ґрунтованого врегулювання під тиском групових позовів, судових витрат і доказів дослідження;

система комерційних реєстрів, яка існує, наприклад, у Німеччині і яка працює у співпраці з місцевими судами, судовими службовцями та нотаріусами, забезпечує юридичну визначеність.

У цьому контексті докладніше розглянемо континентальне право, яке домінує не лише в Європейському Союзі, а і в країнах Азії, Близького Сходу, Африки, Центральній і Південній Америці та яке завдяки кодифікації є правом, доступним для всіх. Тобто прості та загальноприйняті терміни, що є правовими нормами континентального права, легко зрозуміти. А завдяки домінуванню континентального права у країнах, де концентруються дві третини світового ВВП, воно стає домінуючим в економіці, а також переважаючим правом для двох третин населення світу.

Правове вирішення повсякденних правових проблем у континентальному праві засноване на інтересах приватних осіб і компаній. Все це створює основу догодного права і характерно для країн з континентальним правом. По-перше, це дає можливість з чіткою юридичною визначеністю скласти контракти; по-друге, за умов свободи договору сторони мають право створювати нові правила, укладати угоди в кожному конкретному випадку тощо; по-третє, захисні положення, які існують договірному праві, запобігають несправедливому ущемленню прав; по- четверте, діє принцип взаємної лояльності до договору - як при укладенні та виконанні договору, так і поза договором при застосуванні закону.

До того ж у континентальному праві існують різні корпоративні форми, в яких сторони обмежені необхідним. Суди легкодоступні та ефективні у країнах континентального правосуддя, де швидко розглядаються позови, зокрема у Франції та Німеччині, й незважаючи на те, що є вибір між рішенням у суді та позасудовим врегулюванням, сторонам, як правило, вигідніше брати рішення суду.

Крім довгововного права, яке є основою континентального законодавства, інтереси громадян захищає адміністративне право. Також у межах адміністративного права дії (втручання) органів державної влади можуть бути перевіреними. В окремих країнах континентального права (наприклад, Франції та Німеччини) існують спеціальні суди для вирішення таких питань. Соціальні права громадян захищені трудовим та соціальним правом, але таким чином, щоб враховувались підприємництва та їх спільнот.

Висновки

Отже, можна стверджувати, що континентальне право має правову визначеність високого рівня та передбачуваність на засадах кодифікованої системи права, захист від несправедливого ущемлення прав, лояльність та можливість для створення нових правил, захист інтересів громадян та перевірку діяльності органів державної влади. Континентальна правова система є доступною, гнучкою та глобальною, з точки зору домінування в країнах світу.

Водночас всередині континентального права є історичні передумови сучасних розбіжностей, зокрема в економічній сфері, де ринки відкриті один для одного, продовжують регулюватися на національному рівні, а гармонізація обмежується загальними питаннями (вільний рух товарів та вільний рух людей) і принципом взаємного визнання. Але те, наскільки сильною повинна залишатися національна частка, є питанням доцільності, враховуючи конкуренцію між державами, національні економічні інтереси та інтереси громадян.

Література

1. 1 Europaisches versus angloamerikanisches Recht? Standortkonkurrenz in Zeiten der Globalisierung Vortrag an der Sorbonne „Fondation pour le droit continental1'. Paris, 9. Dezember 2008. P. 16.

2. Europaisches versus angloamerikanisches Recht? Standortkonkurrenz in Zeiten der Globalisierung Vortrag an der Sorbonne „Fondation pour le droit continental11 * * У Paris, 9. Dezember 2008. P. 9.

3. Holmes O.W. The Path of the Law. Collected Papers.1920. P. 173.

4. Колодяжна В.В. Історія формування та сучасний стан романо-германської правової сім'ї. Науковий вісник Львівського державного університету. 2013. №1. С. 46-53.

5. Burgerliches Gesetzbuch (BGB).

6. Handelsgesetzbuch.

7. Europaisches versus angloamerikanisches Recht? Standortkonkurrenz in Zeiten der Globalisierung Vortrag an der Sorbonne „Fondation pour le droit continental1 Paris, 9. Dezember, 2008. P. 16.

8. Vertrag uber die Europaische Union (EUV).

9. Oppermann Thomas. European Law, 3rd edition: Munich 2005, §18.

10. Europaisches versus angloamerikanisches Recht? Standortkonkurrenz in Zeiten der Globalisierung Vortrag an der Sorbonne „Fondation pour le droit continental1 Paris, 9. Dezember 2008. P. 16.

11. 11 Europaisches versus angloamerikanisches Recht? Standortkonkurrenz in Zeiten der Globalisierung Vortrag an der Sorbonne „Fondation pour le droit continental1 Paris, 9. Dezember 2008. P. 16.

Размещено на Allbest.ru