Актуальні питання медіації в адміністративному процесі України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Дніпровський державний університет внутрішніх справ

Кафедра загальноправових дисциплін

Актуальні питання медіації в адміністративному процесі України

Чернобук В.В., викладач

м. Дніпро

Анотація

Стаття розглядає основні напрями розвитку процедури медіації в Україні згідно з чинним законодавством та її потенційні перспективи в адміністративному процесі. Стан медіації в Україні описується, а також виокремлюється перелік проблем введення медіації в адміністративний процес, які поділяються на групи.

Досліджено питання впровадження медіації в адміністративне судочинство, зазначено, що введення альтернативних способів вирішення правових спорів, зокрема медіації, сприяє збільшенню доступу до правосуддя та зменшує перевантаження судів. Також в статті досліджена роль медіатора, а також процедура призначення його на посаду. Проте вирішення адміністративних спорів є складною сферою для здійснення процедури медіації, адже вона не може замінити судове вирішення адміністративних спорів за допомогою класичної змагальної процедури. У сфері адміністративного процесу медіація має три аспекти: сприяння примиренню сторін, вирішення конфлікту з участю судді та примирення під час виконання рішення. Адміністративні спори становлять особливий виклик для медіації через деякі специфічні особливості: нерівноправність учасників, існування ризиків корупції, вплив публічного інтересу на прийняття рішень та можливість звинувачення державних службовців у перевищенні повноважень. Також у статті зазначається та висвітлюється, що у сфері адміністративного права, де виникають конфлікти між громадянами та державними органами або між самими державними органами, медіація може бути корисним інструментом для вирішення спорів без втручання суду.

Стаття надає ґрунтовні рекомендації щодо подолання цих проблем, сприяючи поступовому переходу до медіації як альтернативного способу розв'язання спорів. Також визначено аспекти впливу «узаконеної» медіації на діяльність судового експерта як учасника судового розгляду. Перспектива застосування медіації дозволить істотно знизити навантаження на суди, які розглядають справи, в тому числі, в порядку адміністративного судочинства.

Ключові слова: медіація, адміністративний спір, адміністративний суд, примирення, угода про медіацію, адміністративне провадження, альтернативний метод.

Abstract

Current issues of mediation in the administrative process of Ukraine

Chernobuk V.V., Lecturer at the Department of General Legal Disciplines, Dnipro State University of Internal Affairs, Dnipro

The article discusses the main directions of development of the mediation procedure in Ukraine according to current legislation and its potential prospects in the administrative process. The state of mediation in Ukraine is described, and a list of problems related to the implementation of mediation in the administrative process is also identified and categorized.

The issue of implementing mediation in administrative justice has been studied, and it has been noted that introducing alternative methods of resolving legal disputes, including mediation, contributes to increased access to justice and reduces the burden on courts.

The role of a mediator is also examined in the article, as well as the procedure for appointing them to their position. Mediation in the resolution of administrative disputes is a complex area, as it cannot replace judicial resolution of administrative disputes through the classical adversarial procedure In the field of administrative proceedings, mediation has three aspects: facilitating reconciliation between parties, resolving conflicts with the participation of a judge, and reconciliation during the execution of a decision. Administrative disputes pose a particular challenge for mediation due to certain specific features: inequality of participants, the risk of corruption, the influence of public interest on decision making, and the possibility of accusing government officials of exceeding their authority.

The article also notes and highlights that in the field of administrative law, where conflicts arise between citizens and state bodies or between state bodies themselves, mediation can be a useful tool for resolving disputes without court intervention

The article provides thorough recommendations on how to overcome these problems, contributing to a gradual transition to mediation as an alternative way to resolve disputes. The aspects of the influence of "legitimized" mediation on the activities of a forensic expert as a participant in the trial are also defined. The prospect of using mediation will significantly reduce the burden on courts that consider cases, including in administrative proceedings.

Keywords: mediation, administrative dispute, administrative court, conciliation, mediation agreement, administrative proceedings, alternative method.

Постановка проблеми

Протягом останніх років проблема вирішення спорів у досудовому порядку стала актуальною темою для обговорень серед фахівців у різних сферах права, зокрема в адміністративній. Ця зацікавленість обумовлена зростанням напруженості в адміністративних судових процесах та потребою у їх ефективному вирішенні, а також значними фінансовими витратами, пов'язаними з цим, і загальним попитом на альтернативні методи врегулювання конфліктів. У зв'язку з цим виникає необхідність негайного впровадження процедури медіації та її законодавчого закріплення у всіх галузях права. Важливість дослідження цього питання підкреслюється присутнім законопроектом про медіацію та увагою громадськості та експертів, що виявляється у дискусіях на наукових заходах. Також варто відзначити, що зміни у процедурі медіації вплинуть на суміжні сфери, наприклад, на судово- експертну діяльність, що підвищить необхідність у розвитку медіаційних послуг.

Суд є основним засобом врегулювання правових спорів. Однак сторонам не завжди доцільно вирішувати виниклі розбіжності через судові органи. Тривалість розгляду судових справ, матеріальні витрати сторін, ризик винесення судового рішення не на свою користь - все це обумовлює існування альтернативних форм і методів вирішення правових спорів - примирних процедур. Примирні процедури, на відміну від рішення суду, яке повинно виконуватися в примусовому порядку, ґрунтуються на добровільності виконання. Сторони можуть самі прийти до сприятливого для них рішення щодо правового спору [3].

Найбільш затребуваною альтернативною формою вирішення правових спорів є інститут медіації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Застосування альтернативних методів у вирішенні адміністративних спорів завжди викликає зацікавленість провідних вчених-адміністративістів. Різні аспекти використання процедури медіації в адміністративному судочинстві були досліджені у наукових працях таких авторів, як А. Гайдук, О. Горова, Ю. Губар, В. Землянська, Г. Єременко, В. Кудрявцев, Ю. Ліхолєтова, В. Маляренко, Л. Мамчур, Ж. Мішина, Т. Подковенко, О. Талдикін, В. Тісногуз, О. Чепік-Трегубенко, К. Шершун та інші. Перспективи використання медіації в адміністративному судочинстві були розглянуті у працях В. Баранова, В. Бевзенко, І. Бельської, Н. Бондаренко-Зелінської, О. Ващук, С. Виноградової, Л. Власової, О. Горецького, Д. Давиденка, С. Демченка, С. Задорожної, С. Зирянова, В. Кузьмишина, К. Лєбєдєвої, А. Лиска, Л. Мамчур, А. Пишної, Н. Прокопенко, А. Чернеги, Т. Шинкар, Д. Яніцької та інших. Проте, медіація в адміністративному судочинстві так і не була закріплена законодавчо та не отримала широкого визнання в експертному середовищі. Тенденція вважати медіацію альтернативою до класичної змагальної процедури також гальмує її впровадження. Таким чином, подальше дослідження тенденцій розвитку медіації в публічно-правових спорах є актуальним.

Виклад основного матеріалу

Інститут медіації відомий вітчизняному законодавству не так давно. Медіація являє собою посередницьку діяльність особи, яка не володіє спеціальними повноваженнями щодо вирішення існуючого між сторонами спору по суті, але при цьому сприяє самостійному і добровільному їх примиренню за допомогою вирішення конфлікту [4]. Наукова література містить безліч точок зору різних авторів щодо поняття «Медіація», незважаючи на наявність легальної дефініції зазначеного терміна. Під процедурою медіації слід розуміти спосіб врегулювання спору між сторонами на основі їх добровільної згоди при обов'язковому сприянні медіатора, спрямованому на досягнення взаємоприйнятного рішення. В цілому, в науковій літературі думки правознавців про зміст поняття медитації збігаються з позицією законодавця [2].

Медіація в адміністративному процесі - це процес вирішення конфліктів або спорів за участю незалежного третього стороннього посередника, який намагається допомогти сторонам досягти взаємоприйнятного рішення. У сфері адміністративного права, де виникають конфлікти між громадянами та державними органами або між самими державними органами, медіація може бути корисним інструментом для вирішення спорів без втручання суду [1].

У адміністративному процесі медіатор може бути призначений судом або іншими компетентними органами з метою допомогти сторонам знайти взаємно прийнятні рішення щодо спірних питань. Медіатор відіграє роль нейтрального посередника, який допомагає сторонам зрозуміти позиції один одного, вислухати їхні обґрунтування та знайти компромісне рішення.

Медіація в адміністративному процесі може бути особливо корисною в ситуаціях, коли важливо зберегти відносини між сторонами, зменшити конфліктність та витрати на судовий процес. Крім того, цей підхід може сприяти більш швидкому та ефективному вирішенню спорів, що дозволяє уникнути затягування процедури через судові розгляди [5].

Процедура медіації - відносно рідкісне для української практики явище. Багато хто не знає про саму можливість. Багато хто не хоче розбиратися в тонкощах процедури і вважають за краще традиційні способи врегулювання суперечок. Тим більше що їх багато, і вони звичні. Однак внесені в 2019 році в законодавство зміни і доповнення покликані зробити примирні процедури кращим способом врегулювання спорів. На відміну від судів (державних і третейських), медіатор не розбирається, хто правий, а хто винен. Процедура медіації націлена на пошук рішення: як вийти зі спірної ситуації так, щоб це влаштувало всі сторони конфлікту. Тому логічне питання - в чому роль медіатора? Його головне завдання - допомогти сторонам об'єктивно поглянути на ситуацію: не з позиції своєї правоти і вигод, а з позиції необхідності швидко залагодити суперечку на взаємоприйнятних умовах. Саме тому дуже важливо, щоб медіатор був незалежний і, головне, професійний. Закон допускає участь в процесі непрофесійного медіатора, але завжди потрібно замислюватися про його здатності дати правильну оцінку [7].

Професійний медіатор - людина з основною вищою освітою і додатковою в сфері медіації. Ним може бути, зокрема, юрист або суддя у відставці. З іншого боку, вся процедура медіації повинна бути добре організована і проведена. З цієї позиції виправданий вибір не конкретного медіатора, а спеціальної організації, у якої є стандарти, правила, і яка здатна створити всі умови для продуктивної роботи [11].

У чому переваги медіації в порівнянні з іншими способами:

• менше формальностей, більше свободи вибору;

• безліч варіантів рішень - можна домовитися про будь-які умови вирішення спору, які не суперечать закону;

• процес медіації можна почати в будь-який момент і в будь-який момент припинити, в тому числі в односторонньому порядку;

• підсумковій угоді можна надати обов'язковий характер, якщо є сумніви у здійсненності;

• гнучкість процедури - при бажанні можна встановити свої правила, вибрати свого медіатора;

• все добровільно. Угода про медіацію - тільки умова для початку процедури, але не зобов'язання вдатися до неї [8].

Крім того, процедура медіації передбачає швидке вирішення спору. Дотримується конфіденційність. Медіатор несе цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну сторонам.

У сфері адміністративного процесу медіація має три аспекти: сприяння примиренню сторін, вирішення конфлікту з участю судді та примирення під час виконання рішення. Слід підкреслити, що для покращення ефективності процедур медіації важливо розвивати участь третіх осіб, що допомагають знаходити сторонам прийнятні варіанти вирішення конфлікту. Однак у сфері адміністративного судочинства медіація ще не отримала необхідного законодавчого розвитку. Використання медіації може бути корисним для розгрузки судової системи, але потребує обережності та контролю з боку суду [10]. медіація позасудовий господарський спір адміністративний процес

Адміністративні спори становлять особливий виклик для медіації через деякі специфічні особливості: нерівноправність учасників, існування ризиків корупції, вплив публічного інтересу на прийняття рішень та можливість звинувачення державних службовців у перевищенні повноважень. Для вирішення цих проблем ефективною може бути присудова медіація, яка здійснюється під контролем судді і забезпечує дотримання принципів верховенства права і законності.

Залежно від інтеграції у судову систему країни, виділяють присудову та позасудову моделі медіації. Присудова медіація - це процедура альтернативного вирішення спорів, в якій нейтральна третя сторона (суддя-медіатор) допомагає сторонам досягти згоди, що оформлюється письмовою угодою та затверджується судом. Вона є оптимальним варіантом для вирішення публічно-правових спорів, включаючи адміністративні [9].

У світовій практиці медіація широко використовується для вирішення спорів різних категорій.

Проведення присудової медіації та взаємодія сторін і медіатора подібні до процедур позасудової медіації. Однак особливість присудової медіації полягає в тісному зв'язку з судовим процесом та його процесуальними наслідками, оскільки медіація відбувається після того, як справа вже була передана до суду, і учасниками є самі сторони судового процесу - позивач і відповідач. Суддя повинен здійснити всі процесуальні заходи, передбачені законодавством, щоб створити необхідні умови для медіації, зокрема, призупинити провадження у справі, надати адекватний строк для проведення медіації та затвердити медіаційну угоду як мирову угоду тощо. Використання альтернативних методів вирішення адміністративних спорів може позитивно вплинути на імідж органів публічної влади [12].

Пропозиція судді щодо проведення альтернативних процедур є важливою та необхідною у випадку, коли сторони мають потенційну можливість зблизити свої погляди та здатність на взаємні компроміси. Використання таких методів в адміністративних справах можливо, якщо сторони є згодними припинити свої конфлікти іншим шляхом, ніж через судове рішення. Звісно, медіація не заміняє судове вирішення адміністративних спорів, але може слугувати додатковим інструментом для досягнення примирення сторін, враховуючи інтереси обох сторін під час участі судді або посередника. Застосування медіації в адміністративній юстиції може сприяти зменшенню навантаження на суди, прискоренню вирішення спорів та покращенню доступності адміністративного правосуддя, що в свою чергу впливає на захист прав і інтересів громадян загалом.

Процедура медіації ґрунтується на двох основних передумовах: бажанні сторін здійснити мирне врегулювання конфлікту та добровільності участі в процесі. Спільними зусиллями сторони можуть досягти консенсусу та прийняти рішення, що сприятиме подальшому збудуванню взаємовідносин і спільній діяльності. Однак не всі органи публічної влади демонструють зацікавленість у пошуку компромісу [8].

Проблеми недостатньої популярності медіації включають наступне: в Україні відсутність професійних медіаторів; судові процеси базуються на принципах змагальності, що стоїть у протилежності до принципу примирення в медіації; недостатня інформованість громадян; консервативний підхід (більшість юристів не прагне розповсюджувати альтернативні методи вирішення спорів); успіх медіації залежить від бажання обох сторін досягти конструктивного врегулювання спору.

Проблеми застосування медіації у вирішенні адміністративних спорів включають: низький рівень розвитку механізмів виконання угод, укладених у результаті медіації та інших форм примирення; відсутність механізму примусового виконання угод, що знижує зацікавленість у процедурі. Тим не менш, медіація має значні переваги, які свідчать про її важливість та ефективність [13].

Переваги медіації як способу вирішення спорів включають:

1. Контроль над процедурою та результатами медіації, що належать сторонам.

2. Пряма участь сторін у переговорах.

3. Добровільність процедури.

4. Швидкість, ефективність та економічність проведення медіації.

5. Простота та гнучкість процесу.

6. Справедливість і конфіденційність.

7. Забезпечення ефективної взаємодії між сторонами.

8. Сприяння підтримці, поліпшенню або відновленню взаємин між сторонами.

9. Врахування довгострокових та важливих інтересів сторін для врегулювання спору.

10. Взаємовигідність результату медіації.

11. Творчий підхід до вирішення суперечностей [6].

Проте існують проблеми, які ускладнюють впровадження медіації в адміністративні справи:

1. Несприйняття переваг медіації у вирішенні публічних спорів.

2. Відсутність політичної волі та супротив зацікавлених експертів щодо правового закріплення медіації.

3. Дискусійність доцільності прийняття закону про медіацію.

4. Недостатнє опрацювання національного і зарубіжного досвіду при розробці проектів закону про медіацію.

5. Низький рівень розвитку системи приведення у виконання угод, укладених у результаті медіації.

6. Відсутність механізму примусового виконання угод, що знижує зацікавленість у процедурі [11].

Закон про медіацію повинен регулювати основні засади процедури, надати суспільству розуміння та закласти необхідні державні гарантії, зберігаючи баланс із достатнім та необхідним регулюванням цієї сфери.

В даний час процедура медіації не користується особливою популярністю, що може пояснюватися різними причинами: недовірою до недержавних (позасудових) інститутів вирішення конфліктів, недостатньою обізнаністю про примирних процедурах і т.д. Подолання зазначених проблемних аспектів може бути реалізовано за допомогою здійснення рекламної діяльності, створення спеціальних органів, що дозволяють спори в порядку медіації, систематизації та опублікування практики застосування процедури медіації в мережі «Інтернет». Разом з цим варто відзначити, що застосування процедури медіації не завжди фіналізується укладенням медіативної угоди. Іноді процедура медіації припиняється у зв'язку з відмовою однієї зі сторін від подальшого проведення процедури або за рішенням медіатора приймається рішення про недоцільність її подальшого проведення. У справах, де не вдалося укласти медіативну угоду, судовий розгляд поновлюється і закінчується винесенням судового рішення [9].

Висновки

Таким чином, медіація в адміністративному судочинстві являє собою відносно новий правовий інститут, який на практиці ще не отримав належного закріплення як часто використовуваний. Незважаючи на маловивченість даного правового явища, на сьогоднішній момент виділяються кілька переваг такої процедури в порівнянні з судовим розглядом. Застосування медіації дозволить істотно знизити навантаження на суди, які розглядають справи, в тому числі, в порядку адміністративного судочинства.

Література

2. Боженко Н.В. Впровадження медіації в адміністративних судах України. Науковий вісник публічного та приватного права. 2019. Вип. 2. Ч. 1. С. 45-48.

3. Гришина Н.В., Ростовська К.В., Медіація в адміністративному судочинстві: міф чи реалії сьогодення. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. 2020.

4. Кацьора О. Проблеми та стан розвитку медіації в Україні. Науково-теоретичний альманах Грані. 2021. Том 24(7-8). С. 21-25.

5. Красіловська З.В. Становлення інституту медіації в системі публічного управління: теоретико-правовий аспект: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.01; ОРІДУ НАДУ. Одеса, 2017. 20 с.

7. Чепік-Трегубенко О. Верховенство права у формуванні державної політики у сферах національної безпеки і оборони: теоретико-методологічний аспект. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2022. Спец. вип. №2. С.183-188.

8. Мазаракі Н.А. Теоретико-правові засади запровадження медіації в Україні: дис. докт. юрид. наук: 12.00.01. Київ, 2019. 470 с

9. Махова Л.О. Порівняльно-аналітичне право. 2016. №6. С. 125

10. Чернобук В.В. Актуальні проблеми Адміністративно-деліктного права України. Аналітично-порівняльне правознавство. 2023. №6. 524-527.

11. Талдикін О.В. Правосуб'єктність фізичних осіб: окремі аспекти. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2014. №2. С. 55-60.

12. Наливайко Л.Р., Лавренко Д.О. Перспективи застосування медиації як способу мирного вирішення конфліктів. Науковий вісник ДДУВС. 2022. №1. 118-122.

13. Про медіацію: Закон України від 16.11.2021р. №1875-ІХ / Верховна Рада України.

References

1. Blikhar M. (2020) Mediatsiia yak sposib vyrishennia administratyvnykh sporiv [Mediation as a way to resolve administrative disputes]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo - Entrepreneurship, economy and law, 10, 78-82 [in Ukrainian].

2. Bozhenko N.V. (2019) Vprovadzhennia mediatsii v administratyvnykh sudakh Ukrainy [Introduction of mediation in the administrative courts of Ukraine]. Naukovyi visnyk publichnoho ta pryvatnoho prava - Scientific Bulletin of Public and Private Law, 2, 45-48 [in Ukrainian].

3. Hryshyna N.V., Rostovska K.V. (2020). Mediatsiia v administratyvnomu sudochynstvi: mif chy realii sohodennia [Mediation in Administrative Proceedings: Myth or Realities of Today]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu im. V.N. Karazina - Bulletin of V.N. Karazin Kharkiv National University, 123-126, [in Ukrainian].

4. Katsora O. (2021) Problemy ta stan rozvytku mediatsii v Ukraini [Problems and state of development of mediation in Ukraine]. Naukovo-teoretychnyi almanakh Hrani - Scientific and theoretical almanac Grani, 24(7-8), 21-25, [in Ukrainian].

5. Krasilovska Z.V. (2017). Stanovlennia instytutu mediatsii v systemi publichnoho upravlinnia: teoretyko-pravovyi aspekt [Formation of the Institute of Mediation in the System of Public Administration: Theoretical and Legal Aspect]. Extanded abstract of candidate's thesis, ORIDU NADU, Odesa, 20, [in Ukrainian].

6. Chepik-Trehubenko O. (2022). Verkhovenstvo prava u formuvanni derzhavnoi polityky u sferakh natsionalnoi bezpeky i oborony: teoretyko-metodolohichnyi aspekt [The rule of law in the formation of state policy in the areas of national security and defense: theoretical and methodological aspect]. Naukovyi visnyk Dnipropetrovskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Scientific Bulletin of Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, 2, 183-188, [in Ukrainian].

7. Mazaraki N.A. (2019) Teoretyko-pravovi zasady zaprovadzhennia mediatsii v Ukraini: dys. dokt. yuryd. Nauk [Theoretical and Legal Principles of Mediation in Ukraine]. Extended abstract of Doctor's thesis. Kyiv, [in Ukrainian].

8. Makhova L.O. (2016). Perevahy vprovadzhennia v Ukraini instytutu mediatsii yak pozasudovoho sposobu vrehuliuvannia hospodarskykh sporiv [Advantages of introducing the institution of mediation in Ukraine as an out-of-court way of settling economic disputes]. Porivnialno-analitychne pravo - Comparative and analytical law, 6, 125, [in Ukrainian].

9. Chernobuk V.V. (2023). Aktualni problemy Administratyvno-deliktnoho prava Ukrainy. [Actual Problems of Administrative and Tort Law of Ukraine]. Analitychno-porivnialne pravoznavstvo - Analytical and Comparative Law, 6, 524-527, [in Ukrainian].

10. Taldykin O.V. (2014). Pravosubiektnist fizychnykh osib: okremi aspekty [Subjectivity of physical persons: certain aspects]. Naukovyi visnyk Dnipropetrovskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Scientific bulletin of Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, 2, 55-60, [in Ukrainian].

11. Nalyvaiko L.R., Lavrenko D.O. (2022). Perspektyvy zastosuvannia medyatsii yak sposobu myrnoho vyrishennia konfliktiv [The prospects of using mediation as a method for peaceful conflict resolution]. Naukovyi visnyk DDUVS - Scientific bulletin ofDSUIA,1, 118-122, [in Ukrainian].

12. Pro mediatsiiu: Zakon Ukrainy vid 16.11.2021roku. №1875-IKh [On Mediation: Law of Ukraine from November 16 2021 №1875-IKh]/ Verkhovna Rada Ukrainy.

Размещено на Allbest.Ru