Нормативно-правове забезпечення діяльності Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ В ЗАПОБІГАННІ КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ

Панфьоров Павло Іванович здобувач кафедри

правоохоронної та антикорупційної діяльності

м. Київ

Анотація

У статті під нормативно-правовим забезпеченням діяльності Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням запропоновано розуміти визначену та гарантовану у відповідних нормативно-правових джерелах процедуру здійснення запобіжної діяльності поліцією у сферах безпосереднього суспільного та відомчого призначення й функціонування, з метою запобігання кримінальним правопорушенням.

Проведеним аналізом положень законодавства (Конституції України; Кримінального, Кримінального процесуального, Кримінально-виконавчого кодексів України; Законів України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», «Про Національну поліцію») та відомчих (міжвідомчих) нормативно-правових актів (Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні; Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні) виявлено низку колізій, прогалин, суперечностей і системних помилок, допущених у різні часи законодавцем, що нині негативно впливають на кримінологічне забезпечення органів і підрозділів поліції та ефективність виконання ними завдань щодо запобігання кримінальним правопорушенням.

Установлено, що нормативно-правове забезпечення поліцейської юрисдикції під час введення воєнного стану зазнало масштабних оновлень шляхом доповнення та зміни законодавчих положень, які визначають організаційно-правові засади діяльності, статус поліцейських і процесуальні аспекти особливого режиму досудового розслідування. В умовах реальної війни та воєнного стану на поліцію покладено низку повноважень і забезпечено нові функціональні спроможності в запобіганні кримінальним та іншим видам правопорушень.

Ключові слова: Національна поліція України, правоохоронний орган, воєнний стан, кримінальне правопорушення, нормативно-правове забезпечення, запобігання.

Annotation

Panforov Pavlo Ivanovych applicant of the Department of Law Enforcement and Anti-corruption Activities, PJSC “Higher Educational Institution «Interregional Academy of Personnel Management»”, Kyiv

REGULATORY AND LEGAL ENSURING THE ACTIVITIES OF THE NATIONAL POLICE OF UKRAINE IN THE PREVENTION OF CRIMINAL OFFENSES

In the article, under the normative and legal support of the activity of the National Police of Ukraine in the prevention of criminal offenses, it is proposed to understand the procedure defined and guaranteed in the relevant normative and legal sources for the implementation of preventive activities by the police in the spheres of direct social and departmental purpose and functioning, with the aim of preventing criminal offenses.

Conducted analysis of legislative provisions (Constitution of Ukraine; Criminal, Criminal Procedural, Criminal-Executive Codes of Ukraine; Laws of Ukraine "On operational and search activities", "On organizational and legal bases of combating organized crime", "On state protection of court employees and law enforcement agencies", "About the National Police") and departmental (interdepartmental) legal acts (Instructions on the organization of covert investigative (search) actions and the use of their results in criminal proceedings; Instructions on the organization of the interaction of pre-trial investigation bodies with other bodies and units of the National Police of Ukraine in the prevention of criminal offenses, their detection and investigation) made it possible to identify a number of collisions, gaps, contradictions and systematic errors made at different times by the legislator, which currently negatively affect the criminological support of police bodies and units and the effectiveness of their performance of tasks related to the prevention of criminal offenses.

It is established that the regulatory and legal provision of police jurisdiction during the introduction of martial law underwent large-scale updates by adding and changing legislative provisions that determine the organizational and legal basis of activity, the status of police officers and procedural aspects of the special regime of pre-trial investigation. In the conditions of real war and martial law, a number of powers is assigned to the police and new functional capabilities are provided in the prevention of criminal and other types of offenses.

Key words: National Police of Ukraine, law enforcement agency, martial law, criminal offense, regulatory and legal support, prevention.

Постановка проблеми

У діяльності поліції як головного правоохоронного суб'єкта нашої держави в частині організаційно-правового забезпечення основних напрямів діяльності простежується низка проблемних питань, зумовлених законодавчими прогалинами, дублюванням повноважень, певною неузгодженістю, а то й поспішністю реформування органів і підрозділів, відсутністю соціального, матеріально-технічного, фінансового забезпечення не лише кримінологічного інструментарію, а й безпосередньо самих поліцейських.

Прагнення України наблизитись до співтовариства європейських держав потребує особливої уваги до усунення відповідних негативних явищ і процесів саме в боротьбі зі злочинністю, а масштабне збройне вторгнення агресора на територію України вкрай негативно позначилася й на кількісних параметрах і структурі кримінальних правопорушень, зокрема у 2023 р. помітно збільшилася кількість тяжких злочинів (до 125 656 ( - 12,2 %) (2021 р.: -10,6 %)) і дуже суттєво - особливо тяжких (105 559 ( - 8,7 %) (2021 р.: -8,3 %)). Сплеск особливо тяжких і тяжких злочинів став наслідком різкого зростання кількості військових злочинів і злочинів, пов'язаних з війною, абсолютна більшість яких належать до посягань цих ступенів тяжкості. Також на деокупованих територіях України знаходять місця масових поховань, на яких органи поліції здійснюють відповідні заходи ексгумації та ідентифікації тіл загиблих. З початку деокупаційних заходів у Донецькій, Миколаївській, Херсонській та Харківській областях виявлено тіла 1116 цивільних осіб, з них 31 дитяче [1, 2].

Такі невтішні статистичні дані засвідчують мілітаризованість криміногенної обстановки, в якій поліцейським доводиться запобігати кримінальним правопорушенням, що відповідно, вимагає додаткового вивчення та наукового обґрунтування. В умовах реальної війни та воєнного стану на Національну поліцію (далі - НПУ) покладено низку повноважень і забезпечено нові функціональні спроможності в запобіганні кримінальним та іншим видам правопорушень, зокрема, поряд із реєстрацією тисяч кримінальних проваджень за фактами військових злочинів, щодня оперативниками відпрацьовуються особи, які допомагали й допомагають російським окупантам, підозрюються в диверсіях, терористичній діяльності, слідчими фіксуються масовані ракетні удари та артобстріли, патрульні, дільничні, та інші поліцейські безпосередньо задіяні в евакуації цивільного населення, розвезенні гуманітарної допомоги, забезпечують діяльність блокпостів, перевіряють документи та транспортні засоби, протидіють мародерству, проводять пошук і розвідувальну роботу щодо диверсійної діяльності ворога, поліцейські особливого призначення (Об'єднана штурмова бригада «Лють»), безпосередньо залучені до участі в бойових діях, аеророзвідки й вогневого ураження противника, а поліцейською авіацією, тільки у 2023 році здійснено понад 4 тис. польотів, забезпечено аеромедичну евакуацію важкопоранених бійців, лікарів та доставлено тисячі тон необхідного для фронту вантажу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Концептуальні ідеї в контексті дослідження проблематики нормативно-правового забезпечення діяльності Національної поліції України висловлювали представники вітчизняної кримінологічної школи, зокрема О. М. Бандурка, В. С. Батиргареєва, А. Б. Блага, Є. М. Блажівський, А. А. Бова, О. Ю. Бусол, В. В. Василевич, М. Г. Вербенський, О. Глушков, В. В. Голіна, О. М. Джужа, В. М. Дрьомін, В. П. Ємельянов, О. В. Ігнатюк, Г. П. Жаровська, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, О. Г. Кальман, О. Кваша, А. М. Кислий, С. М. Князєв, О. Г. Колб, М. Г. Колодяжний, М. Копотун, О. Є. Користін, М. В. Корнієнко, Т. В. Корнякова, О. М. Костенко, О. Г. Кулик, О. М. Литвак, М. І. Мельник, С. А. Мозоль, А. А. Музика, Є. С. Назимко, А. А. Нєбитов, Ю. В. Орлов, І. В. Сервецький, П. Л. Фріс, В. В. Чернєй, С. Чернявський, Ю. М. Чорноус, В. В. Шаблистий, В. І. Шакун, О. Ю. Шостко, Н. М. Ярмиш та інші вчені.

Безпосередньо питанням запобігання кримінальним правопорушенням органами на підрозділами НПУ присвячені праці: В. М. Бесчастного, С. О. Бичіна, А. В. Коваленка, Ю. В. Тарасевича, А. Є. Фоменка та інших науковців. національний поліція запобігання кримінальний

Дослідження наведених правників мають безсумнівне теоретичне й практичне значення, однак вимоги сьогодення й сучасний стан реформування НПУ потребує постійного розвитку кримінологічного напряму, а проблема нормативно-правового забезпечення діяльності Національної поліції України у запобіганні кримінальним правопорушенням з урахуванням умов війни, сучасного стану показників кримінологічної безпеки, незважаючи на численні концептуальні підходи до її розв'язання, залишається нагальною.

Метою статті є дослідження проблематики нормативно-правового забезпечення діяльності Національної поліції України у запобіганні кримінальним правопорушенням.

Виклад основного матеріалу

Проблематика правового забезпечення будь-якого виду правової діяльності тісно пов'язана з категорією правового регулювання суспільних відносин, під яким розуміють здійснюваний за допомогою системи правових засобів (юридичних норм, правовідносин, індивідуальних розпоряджень тощо) результативний, нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, охорони й розвитку відповідно до суспільних потреб. Однак категорія правового забезпечення будь-якого виду професійної діяльності є менш широкою, оскільки, спрощено, передбачає наявність законодавчої бази у сфері цієї діяльності. Наприклад, під нормативно-правовим забезпеченням протидії злочинності мають на увазі ефективне нормативне супроводження заходів спеціально-кримінологічної протидії запобігання кримінальним правопорушенням, що передбачає наявність законів, указів, програм і концепцій запобігання злочинності та окремих її видів [3, с. 35].

Проте В. М. Бесчастний зазначає, що нормативно-правове забезпечення протидії злочинності являє собою створення умов для реалізації суб'єктами протидії злочинності своїх прав і обов'язків через сукупність правових засобів (норм права, правовідносин, актів реалізації), явищ (правосвідомість, правову культуру, правові принципи, ідеї), правові регулювання та вплив [4, с. 116].

Своєю чергою, О. С. Іщук використовує категорію «правовий вплив» саме у значенні запобіжної діяльності. Вчений під правовим забезпеченням механізму реалізації кримінологічної діяльності органів прокуратури пропонує розуміти систематизований вплив норм права на правовідносини, які становлять сутність діяльності суб'єктів протидії злочинності щодо вироблення та застосування найбільш оптимальних засобів кримінологічного впливу [5, с. 103-104].

На думку С. О. Бичіна, подібні визначення дещо розширюють сутність розуміння нормативно-правового забезпечення протидії злочинності, оскільки навряд чи можна до цього явища віднести правосвідомість, правову культуру, правові принципи, ідеї та правовий вплив. Нормативно-правове забезпечення, хоч і знаходиться в динаміці, однак до його змісту не можна віднести правовий вплив, оскільки останній і є вже відповідною діяльністю [6, с. 100-101].

Таким чином, говорячи про поліцію та її діяльність, можна визначити, що метою правових норм є регулювання діяльності поліції, яке міститься в різних за юридичною силою, змістом, формою та характером нормативно-правових актах. Тому ми погоджуємося з думкою Д. П. Калаянова про те, що нормативно-правові акти розкривають зміст юридичних норм, положень правозастосовної практики, а також у більшості випадків індивідуальних приписів, рішень окремих посадових осіб. Учений дослідив, що норми права забезпечуються за допомогою: 1) визначення системи поліцейських повноважень; 2) розподіл функцій між підрозділами певного органу та їхніми працівниками; 3) закріплення системи об'єктів і предметів діяльності працівників поліції [7, с. 35].

Якщо узагальнити отриману вище інформацію та її систематизувати згідно з законами формальної логіки, то під «нормативно-правовим забезпеченням діяльності Національної поліції України (НПУ) як суб'єкта запобігання кримінальним правопорушенням» нами пропонується розуміти визначену та гарантовану у відповідних нормативно-правових джерелах процедуру здійснення запобіжної діяльності поліцією у сферах безпосереднього суспільного та відомчого призначення й функціонування, з метою недопущення та протидії кримінальним правопорушенням.

Відтак, видається доцільним зупинитися на системоутворюючих елементах змісту цього поняття, зокрема, це:

1. Визначена на нормативно-правовому рівні діяльність запобіжного характеру, тобто мова йде про те, що поліцейська (правоохоронна) діяльність має чіткі правові засади, які забезпечуються як конституційними та законодавчими джерелами, так і на підзаконному (відомчому) рівні.

Так, Конституція України визначає основоположні засади забезпечення кримінологічної безпеки, порядок функціонування влади загалом й окремих її гілок та суб'єктів владних повноважень. Наприклад, пунктами 12-1 і 22 ч. 1 ст. 85 Конституції України визначено, що виключно до повноважень Верховної Ради України належить призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України та затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, а також Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України [8]. Крім того, Основним Законом України встановлено засади протидії злочинності та гарантії прав громадянина під час проведення процесуальних дій.

Міжнародні договори України у сфері забезпечення кримінологічної безпеки, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Перелік цих договорів є досить широким, оскільки форми забезпечення є різноманітними й, відповідно, вимагають специфічних форм реалізації та міжнародно-правового співробітництва в цих питаннях. У цілому Україна є учасницею сімнадцятьох базових міжнародних конвенцій і протоколів, що регулюють різні аспекти протидії злочинності [9, с. 37-38]. Це, зокрема, такі міжнародно-правові акти: Загальна декларація прав людини; Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод; Міжнародний Пакт про громадянські та політичні права; Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права; Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності; Конвенція ООН проти корупції; Конвенція ООН про запобігання та покарання за злочини проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів; Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність; Європейська конвенція про видачу правопорушників; Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах; Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах; Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом; Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом; Конвенція про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах; Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією тощо.

Усі міжнародні угоди у сфері забезпечення безпеки є багатосторонніми та передбачають міжнародно-правові орієнтири протидії злочинності, які мають бути втілені в законодавстві країн-учасниць відповідних угод.

Кодифіковані нормативно-правові акти, тобто, нормативно-правові акти, які: 1) об'єднують певну групу норм, предметом регулювання яких є однорідна сфера суспільних відносин; 2) містять загальні принципи, на підставі яких здійснюється регулювання певної групи суспільних відносин; 3) мають широку сферу застосування в рамках галузі права; 4) характеризуються зовнішньою стабільністю, тобто можливістю довго існувати у часі [10, с. 48].

Відтак, Кримінальний, Кримінальний процесуальний, Кримінально-виконавчий та інші кодекси мають чітку галузеву належність і в усій сукупності норм містять положення, що стосуються окремих організаційних або функціональних компонентів, які забезпечують виконання завдань і функцій Національної поліції України як суб'єкта запобігання кримінальним правопорушенням.

Визначені в Законі України «Про Національну поліцію» завдання органів поліції є класичним відображенням кримінологічної значущості та важливості поліції в реалізації кримінологічної діяльності. Накладення на поліцію завдань із забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги, є прямим втіленням призначення кримінологічної науки [11].

Варто зауважити, що під час війни, надзвичайного стану або іноземної окупації, відбуваються суттєві зміни суспільних відносин, при цьому набувають чинності спеціальні правові акти, мета застосування яких - зменшити втрати та руйнівну силу війни. Зі зміною суспільних відносин природно відбуваються зміни й у діяльності поліції. Важливо, щоб держава, суспільство та міжнародне співтовариство усвідомили, що ефективність роботи цього органу певною мірою залежить від їх розуміння відповідного правового статусу поліції в умовах війни.

З урахуванням досвіду участі поліції у забезпеченні правопорядку під час збройної агресії проти України, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про основи національного спротиву» [12], яким визначила правові та організаційні засади національного спротиву, основи його підготовки та ведення, завдання і повноваження сил правопорядку з питань національного спротиву та внесла зміни до Закону України «Про Національну поліцію» [11], в частині надання їй додаткових повноважень (ст. 24), зокрема цим Законом передбачено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальній цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості; у ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

До підзаконних нормативно-правових актів, які визначають функціональні елементи забезпечення запобігання кримінальним правопорушенням органами та підрозділами НПУ й конкретизують повноваження відповідних суб'єктів, а також конкретні форми й методи протидії злочинності та порядок співробітництва у цій сфері (Укази Президента України «Про перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях» від 09 грудня 2015 р.; «Про символіку Національної поліції України» від 09 грудня 2015 р; постанова Кабінету Міністрів про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України (від 28 жовтня 2015 р.) та ін.

1. Запобіжна діяльність НПУ має бути гарантована на нормативно-правовому рівні.

2. Запобіжна діяльність НПУ витікає зі змісту конституційних, законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регламентують їх соціально-правову природу у системі суспільних відносин, а також визначають функції і завдання щодо забезпечення прав і свобод людини.

3. При цьому варто констатувати, що функції та завдання поліції як суб'єкта запобігання кримінальним правопорушенням витікають не стільки із загальних нормативно-правових актів з питань запобіжної діяльності, скільки зі змісту тих законів, що визначають правові засади організації та діяльності НПУ, статус поліцейських, порядок проходження служби в НПУ, процесуальний порядок здійснення кримінального провадження, оперативнорозшукової діяльності та загалом структурні елементи механізму кримінальної відповідальності.

4. Запобіжна діяльність НПУ передбачає процедуру реалізації відповідних функцій і завдань з означених питань.

5. Метою діяльності НПУ як суб'єкта запобігання кримінальним правопорушенням є недопущення та протидія вчиненню суспільно небезпечних діянь.

В. В. Голіна найбільш суттєвими недоліками у правовому регулюванні відносин, пов'язаних із запобіганням злочинності, називає наступні: правові норми про запобігання злочинності не систематизовані, що викликає ускладнення в їх використанні на практиці; наявні прогалини в регламентації питань кримінологічної профілактики та запобігання на індивідуальному рівні; відсутність закону про запобігання злочинності в Україні; поза правовим регулюванням залишається діяльність у сфері запобігання злочинності різних (тих, що вже існують, і тих, що тільки створюються) громадських формувань, релігійних і недержавних організацій [13, с. 93-94].

Поряд з цим А. В. Коваленко виокремлює наступні характерні риси правового забезпечення механізму реалізації кримінологічної діяльності поліції:

- різноманітність і велика кількість нормативних актів й правових положень, котрі регулюють механізм реалізації кримінологічного забезпечення поліцейської діяльності;

- брак системності й внутрішнього зв'язку поміж різноманітними нормативними актами та правовими положеннями, котрі мають єдиний предмет правового регулювання;

- пріоритет правових положень розпорядчого, дозвільного, заборонного, обмежувального типу та нормативно-правових актів, котрі становлять правову базу даного механізму;

- пріоритет законів непрямої дії;

- велика кількість істотних суперечностей між нормативно-правовими актами, що здійснюють регулювання зазначеного механізму;

- існування ситуації перебільшення ролі міжнародного права під час збереження та розвитку механізму реалізації кримінологічного забезпечення поліцейської діяльності та підміни дієвих прийомів й засобів вирішення проблем, котрі є в даній сфері, апелюванням до європейського досвіду [14, с. 301].

Також варто підтримати точку зору вчених, які в якості недоліку вказують на відсутність нормативно-правового акта, в якому було б комплексне визначення державної політики щодо профілактики злочинів і правопорушень, схожого на Концепцію реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, що була схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1209-р. У цьому документі були висвітлені проблеми, які потребують розв'язання, мета і строки реалізації, шляхи і способи їх розв'язання, очікувані результати та обсяг фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для забезпечення реалізації профілактичних заходів [4, с. 126-127].

Своєю чергою, згідно з Положенням про слідчі підрозділи Національної поліції України, яке закріплено наказом МВС України від 06 липня 2017 р. № 570 «Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України», одним із їх завдань слідчих підрозділів є виявлення причин і умов, що сприяють учиненню кримінальних правопорушень, й вжиття через відповідні органи заходів щодо їх усунення [15]. Однак передбачення такої норми на рівні наказу не дає змогу говорити про належне правове забезпечення діяльності поліцейських (слідчих) у цій сфері.

У контексті вирішення завдань цієї наукової розробки, важливе значення для удосконалення змісту запобіжної діяльності НПУ як суб'єкта запобігання кримінальним правопорушення, без сумніву, відіграють й інші норми та закони. Наприклад, С. О. Бичін слушно акцентував увагу на тому, що на рівні закону не передбачено повноваження поліцейських детективів [6, с. 112-113]. У Законі України «Про Національну поліцію» взагалі не використовується слово «детектив». Наказом Національної поліції України від 10 квітня 2017 р. № 337 «Про проведення експерименту про запровадження нових форм і методів в окремих відділах поліції головних управлінь Національної поліції», яким фактично було запроваджено створення детективних поліцейських підрозділів, передбачено створення органів досудового розслідування шляхом об'єднання слідчих підрозділів і підрозділів кримінальної поліції у слідчі відділи. Для широкого загалу таку особу називають «поліцейський детектив», однак у зазначеному Наказі НПУ її іменують слідчим, якому доручено виконання слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, а отже, сьогодні така особа виконує дві функції одночасно та є універсальним співробітником [16, с. 117]. Варто підтримати пропозиції вчених з розмежування та конкретизації термінів «детектив», «поліцейський детектив» та внесення відповідних зміни до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів [16, с. 118].

Проте варто зазначити, що без видозміни змісту раніше проаналізованих нормативно-правових актів об'єктивно неможливо системно вирішити проблему щодо вдосконалення запобіжних функцій, здійснюваних НПУ, навіть при тому, що у нормативних джерелах, що стосуються поліцейської діяльності, є відповідні норми, які мають у собі профілактичну складову. Поряд з цим заслуговує на увагу узагальнений висновок, що стосується змісту запобіжної діяльності, який свого часу зробив А. П. Закалюк, а саме: закон має бути оптимально узгоджений із чинним законодавством та не повинен суперечити Конституції України й міжнародним зобов'язанням нашої держави [17, с. 345], що є досить актуальним з огляду на наявні у правоохоронній діяльності проблеми запобіжного характеру, правові прогалини та колізії.

Висновки

Підсумовуючи, зазначимо, що за сутнісною ознакою вся сукупність нормативно-правового забезпечення діяльності поліції щодо запобігання кримінальним правопорушенням спрямовується на забезпечення стану законодавства, яке б відповідало вимогам кримінологічної безпеки; забезпечення стану суспільних відносин, за наявності якого поведінка суб'єктів відповідала б установленим правовим приписам. Утім, організація правового забезпечення запобігання кримінальним правопорушенням характеризується наступним: а) незважаючи на те, що таке законодавство повинно носити випереджаючий характер, тобто уповноваженими державними органами має здійснюватися глибоке прогнозування розвитку соціально-економічної ситуації в країні, а прийняті нормативно-правові акти позитивно впливати на розвиток різних суспільних відносин, сприяти підвищенню ролі кримінологічного запобігання, на практиці спостерігається зовсім інша ситуація, про що свідчить аналіз сучасного законодавства, де, наприклад, Закон України «Про запобігання кримінальним правопорушенням» і досі не прийнятий; б) повинен здійснюватися постійний моніторинг (вивчення, аналіз) законодавчих актів, що приймаються, у різноманітних сферах через призму можливості їх впливу на кримінологічний процес з метою розробки ефективних та адекватних заходів, мінімізації негативних процесів тощо, однак, загалом діяльність з підготовки та ухвалення законодавчих й інших виконавчих рішень, пов'язаних з нормативно-правовим забезпеченням діяльності поліції в запобіганні кримінальним правопорушенням, свідчить про відсутність їх глибокого наукового опрацювання, недооцінку можливих наслідків дії ухвалених законів і виданих наказів, що, своєю чергою, негативним чином позначається на якості не лише самих законопроєктів та актів (розпоряджень) Кабінету Міністрів України, але і на стані захищеності суспільства.

Отже, сьогоднішнє нормативно-правове забезпечення діяльності НПУ як суб'єкта запобігання кримінальним правопорушенням не повною мірою відповідає реаліям, які склалися у поліцейській та суспільній практиці, що виступає однією з детермінант, яка спричинює та обумовлює вчинення суспільно небезпечних діянь, а також негативно впливає на діяльність профілактичного змісту.

Література

1. Про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування. Офіс Генерального прокурора: офіц. вебсайт. URL: http://www.gp.gov.uа/ иаМаІ^тІ.

2. Кримінальна ситуація в Україні в умовах війни: основні тенденції. 2022 рік: монографія / авт. кол.: М. Г. Вербенський, О. Г. Кулик, І. В. Наумова та ін. Київ: Юрінком Інтер, 2023. 388 с.

3. Проблеми протидії злочинності: підручник / Кальман О. Г., Козьяков І. М., Куц B. М., Лизогуб Б. В.; за ред. проф. О. Г. Кальмана. Харків: Новасофт, 2010. 352 с.

4. Бесчастний В. М. Теорія та практика кримінологічного забезпечення протидії злочинності в Україні: дис.... док. юрид. наук. 12.00.08. Харків. 2017. 401 с.

5. Іщук О. С. Правове забезпечення механізму реалізації кримінологічної діяльності органів прокуратури. Наше право. 2014. № 10. С. 101-106.

6. Бичін С. О. Детективна діяльність в механізмі запобігання злочинності: дис....канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2019. 223 с.

7. Калаянов Д. П. Правове регулювання діяльності поліції в країнах Європи. Південноукраїнський правничий часопис. 2015. № 1. С. 34-36.

8. Конституція України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. URL: http://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

9. Данильченко Ю. Б. Україна в європейському антитетористичному просторі: від терогенності до партнерства. Підготовка охоронців правопорядку в Харкові (1917-2017 рр.): зб. наук. ст. і тез доп. на наук.-практ. конф. до 100-річчя підготовки охоронців правопорядку в Харкові (м. Харків, 25 листоп. 2017 р.) / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2017. С. 37-38.

10. Гетьман Є. Кодекс як особливий вид закону. Вісник Академії правових наук України. 2011. № 1 (64). С. 42-50.

11. Про Національну поліцію: Закон України від 02 лип. 2015 р. № 580-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/580-19#Text

12. Про основи національного спротиву: Закон України від 16 лип. 2021 р. № 1702IX. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1702-20#n452

13. Голіна В. В. Запобігання злочинності (теорія і практика): навч. посіб. Х.: Нац. юрид. акад. України, 2011. 120 с.

14. Коваленко А. В. Теоретико-прикладні засади кримінологічного забезпечення поліцейської діяльності в Україні: дис.... докт. юрид. наук: 12.00.08. Київ, 2020. 455 с.

15. Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України: Наказ МВС України від 06 лип. 2017 р. № 570. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ z0918-17#Text

16. Бугера О. Спеціально-кримінологічне запобігання злочинності з використанням мережі Інтернет. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 8. С. 186-190.

17. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3-х кн. К.: Ін Юре, 2007. Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінології науки. 424 с.

References

1. Pro zareiestrovani kryminalni pravoporushennia ta rezultaty yikh dosudovoho rozsliduvannia [On registered criminal offenses and the results of their pre-trial investigation]. Ofis Heneralnoho prokurora: ofits. vebsait. URL: http://www.gp.gov.ua/ua/stat.html [in Ukrainian].

2. Verbenskyi, M. H., Kulyk, O. H. & Naumova, I. V. ta in. (2023). Kryminalna sytuatsiia v Ukraini v umovakh viiny: osnovni tendentsii. 2022 rik [The criminal situation in Ukraine during the war: main trends. 2022 year]: monohrafiia, 388 [in Ukrainian].

3. Kalman, O. H., Koziakov, I. M., Kuts, B. M. & Lyzohub, B. V.; Kalman O. H. (red.). (2010). Problemy protydii zlochynnosti [Problems of combating crime]: pidruchnyk, 352 [in Ukrainian].

4. Beschastnyi, V. M. (2017). Teoriia ta praktyka kryminolohichnoho zabezpechennia protydii zlochynnosti v Ukraini [Theory and practice of criminological security of crime prevention in Ukraine]: dys.... dok. yuryd. nauk. 12.00.08, Kharkiv, 401 [in Ukrainian].

5. Ishchuk, O. S. (2014). Pravove zabezpechennia mekhanizmu realizatsii kryminolohichnoi diialnosti orhaniv prokuratury [Legal provision of the mechanism of implementation of criminological activities of prosecutor's offices]. Nashe pravo, 10, 101-106 [in Ukrainian].

6. Bychin, S. O. (2019). Detektyvna diialnist v mekhanizmi zapobihannia zlochynnosti [Detective activity in the crime prevention mechanism]: dys.... kand. yuryd. nauk: 12.00.09, Kyiv, 223 [in Ukrainian].

7. Kalaianov, D. P. (2015). Pravove rehuliuvannia diialnosti politsii v krainakh Yevropy [Legal regulation of police activity in European countries.]. Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys, 1, 34-36 [in Ukrainian].

8. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine]: Osnovnyi Zakon Ukrainy vid 28 cherv. 1996 r. № 254k/96-VR. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0% B2%D1%80/print [in Ukrainian].

9. Danylchenko, Yu. B. (2017). Ukraina v yevropeiskomu antytetorystychnomu prostori: vid terohennosti do partnerstva [Ukraine in the European anti-terrorist space: from heterogeneity to partnership]. Pidhotovka okhorontsivpravoporiadku v Kharkovi (1917-2017 rr.): zb. nauk. st. i tez dop. na nauk.-prakt. konf. do 100-richchia pidhotovky okhorontsiv pravoporiadku v Kharkovi (m. Kharkiv, 25 lystop. 2017 r.) / MVS Ukrainy, Kharkiv. nats. un-t vnutr. sprav. Kharkiv, 37-38 [in Ukrainian].

10. Hetman, Ye. (2011). Kodeks yak osoblyvyi vyd zakonu. Visnyk Akademii pravovykh nauk Ukrainy, 1 (64), 42-50 [in Ukrainian].

11. Pro Natsionalnu politsiiu [On the National Police]: Zakon Ukrainy vid 02 lyp. 2015 r. № 580-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text [in Ukrainian].

12. Pro osnovy natsionalnoho sprotyvu [About bases of national resistance]: Zakon Ukrainy vid 16 lyp. 2021 r. № 1702-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1702-20#n452 [in Ukrainian].

13. Holina, V. V. (2011). Zapobihannia zlochynnosti (teoriia i praktyka) [Crime prevention (theory and practice)]: navch. posib. Kharkiv, 120 [in Ukrainian].

14. Kovalenko, A. V. (2020). Teoretyko-prykladni zasady kryminolohichnoho zabezpechennia politseiskoi diialnosti v Ukraini [Theoretical and applied principles of criminological support of police activity in Ukraine]: dys.... dokt. yuryd. nauk: 12.00.08, Kyiv, 455 [in Ukrainian].

15. Pro orhanizatsiiu diialnosti slidchykh pidrozdiliv Natsionalnoi politsii Ukrainy [On the organization of the activities of investigative divisions of the National Police of Ukraine]: Nakaz MVS Ukrainy vid 06 lyp. 2017 r. № 570. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z091817#Text [in Ukrainian].

16. Buhera, O. (2018). Spetsialno-kryminolohichne zapobihannia zlochynnosti z vykorystanniam merezhi Internet [Special criminological crime prevention using the Internet]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo ipravo, 8, 186-190 [in Ukrainian].

17. Zakaliuk, A. P. (2007). Kurs suchasnoi ukrainskoi kryminolohii: teoriia i praktyka [Course of modern Ukrainian criminology: theory and practice]: u 3-kh kn., Kn. 1: Teoretychni zasady ta istoriia ukrainskoi kryminolohii nauky, 424 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru